Рішення

від 03.04.2024 по справі 240/35414/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2024 року м. Житомир справа № 240/35414/23

категорія 106030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Попової О. Г., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 (В/Ч НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Військової частини НОМЕР_1 (В/Ч НОМЕР_1 ), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не виплати додаткової винагороди, збільшену до 100 000 гривень, передбачену постановою КМУ №168, з січня 2023 року;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 , здійснити виплату додаткової винагороди збільшену до 100 000 гривень, передбачену постановою КМУ №168, з січня 2023 року.

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 , нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати додаткової винагороди, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач з січня 2023 року перебував в оперативному підпорядкуванні (у відрядженні) та брав участь у бойових діях, на підставі бойового наказу Адміністрації державної прикордонної служби України, проте за цей час йому не нарахована додаткова винагорода відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №160 в розмірі 100 000 грн. за безпосередню участь в бойових діях та відповідних заходах. Крім того, на думку останнього, він має право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 09.01.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження в порядку статей 258-263 КАС України.

23.02.2024 на електронну адресу суду представником Військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своїх заперечень зазначає, що позивач за весь 2023 рік отримав всі належні останньому згідно вимог Закону суми грошового забезпечення та додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, відповідно за час виконання бойових (спеціальних) завдань поза районами ведення воєнних (бойових) дій, розмір додаткової грошової винагороди складав 30 000 гривень на місяць пропорційно часу виконання відповідних завдань. Зауважено, що жодних документів, які б підтверджували безпосередню участь у бойових діях та перебування безпосередньо в районах активного ведення воєнних (бойових дій), матеріали справи не містять. Відтак, оскільки відповідних завдань у вказаний в межах позовних вимог період, позивач не виконував та не міг виконувати, а отже відповідно у районах ведення воєнних (бойових) дій визначених наказами Головнокомандувача Збройних Сил України, не перебував та не міг перебувати, відповідних завдань на НОМЕР_3 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військову частину НОМЕР_1 ) органами військового управління, покладено не було, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог останнього.

29.02.2024 представником позивача на електронну адресу суду подано відповідь на відзив.

Частиною п`ятою статті 250 КАС України встановлено, що датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши докази і письмові пояснення, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

Судом встановлено, що відповідно до службового посвідчення серії НОМЕР_4 ОСОБА_1 (далі - позивач) призваний до військової служби до лав ЗСУ та займає посаду майстра-сержанта в НОМЕР_3 прикордонному загоні (військова частина НОМЕР_1 ).

Представником позивача зазначено, що позивач з січня 2023 року перебував в оперативному підпорядкуванні (у відрядженні) та брав участь у бойових діях, на підставі бойового наказу Адміністрації державної прикордонної служби України, проте за цей час йому не нарахована додаткова винагорода відповідно до Постанови № 168 в розмірі 100 000 грн за безпосередню участь в бойових діях та відповідних заходах.

Вважаючи наявними підстави для нарахування та виплати додаткової винагороди, встановленої збільшеної до 100 000 грн, передбаченої постановою КМУ № 168, з січня 2023 року, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

На виконання частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом частини 1 статті 6, частини 1статті 14 Закону України від 03.04.2003 №661-IV «Про Державну прикордонну службу України» Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення, до особового складу якої входять військовослужбовці та працівники Державної прикордонної служби України.

Згідно зі статтею 16 цього Закону умови грошового забезпечення військовослужбовців та оплати праці працівників Державної прикордонної служби України визначаються законодавством.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», дія якого, в силу приписів пункту 1 частини першої статті 3 цього Закону, поширюється в тому числі на військовослужбовців правоохоронних органів спеціального призначення, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

У частині 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» установлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з абзацами першим і другим частини 4 статті 9 цього Закону грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Воєнний стан в країні триває і на час розгляду справи.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», в пункті 1 якої установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 №793 в абзаці першому пункту 1 постанови №168 слова і цифри «додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно» замінено словами і цифрами «додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць».

В решті зміст пункту 1 цієї постанови в частині, що стосується виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби, на час виникнення спірних правовідносин не змінювався.

При цьому, в постанові від 06 квітня 2023 року у зразковій справі №260/3564/22, яка набрала законної сили, Верховний Суд дійшов висновку, що зміст внесених постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 №793 змін до постанови №168 в частині визначення розміру додаткової винагороди «до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць» замість «30000 гривень щомісячно» не свідчить про те, що такі зміни вплинули на розмір додаткової винагороди, адже за загальним правилом заробітна плата (грошове забезпечення) виплачується щомісячно за фактично відпрацьований час, тому визначена Урядом «пропорційність» із прив`язкою до місячного періоду фактично передбачає виплату додаткової винагороди в розмірі 30000 гривень на місяць за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця.

Таким чином, на підставі аналізу наведених норм чинного законодавства України суд приходить до висновку, що встановлена постановою Кабінету Міністрів України №168 додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень на місяць є складовою грошового забезпечення військовослужбовців Державної прикордонної служби, що виплачується їм на період дії воєнного стану та підлягає збільшенню до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу їх безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.

Водночас, реалізація зазначених приписів постанови Кабінету Міністрів України №168 вимагала визначення порядку й умов виплати додаткової винагороди з метою встановлення переліку бойових дій та заходів, передбачених абзацом першим пункту 1 цієї постанови, а також визначення документів, які підтверджують безпосередню участь військовослужбовця у таких діях і заходах, враховуючи, що Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 №558, не врегульовувала цих питань.

Про необхідність визначення керівниками відповідних міністерств та державних органів порядку і умов виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених постановою Кабінету Міністрів України №168, вказано і в пункті 21 цієї постанови, доповненому згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 №793.

Оскільки, одночасно з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України №168 не було визначено порядку й умов виплати передбаченої нею додаткової винагороди, 17 квітня 2022 року Адміністрація Державної прикордонної служби України надіслала органам Держприкордонслужби лист №21-1215-2022 «Щодо однакового трактування положень» за підписом Голови Державної прикордонної служби України, в якому з метою упорядкування обліку особового складу, який має право на збільшення додаткової винагороди до 100 000 гривень, були визначені бойові завдання в районах ведення бойових дій, за умови виконання яких військовослужбовцям мала виплачуватися вказана додаткова винагорода.

30 липня 2022 року Адміністрація Держприкордонслужби, посилаючись на пункт 21 постанови №168, видала наказ №392-/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168», який був уведений в дію з 01 серпня 2022 року.

Пункт 2 цього наказу визначав вичерпний перелік бойових дій і заходів, передбачених пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №168, виконання яких у відповідні дні давало військовослужбовцю право на збільшення додаткової винагороди до 100 000 гривень пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Зокрема, підпунктом 7 пункту 2 цього наказу до таких заходів віднесено виконання бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань органом (підрозділом, у тому числі зведеним) Держприкордонслужби оборони або наступу, контрнаступу (контратаки) під час перебування у складі органу військового управління, штабу угрупування військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави.

У пункті 4 наказу №392-/0/81-22-АГ встановлено, що підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, здійснюється на підставі сукупності наявної інформації у таких документах:

1) бойового наказу (бойового розпорядження);

2) журналу бойових дій (службово-бойових дій, вахтового, навігаційно-вахтового, навігаційного журналу), журналу ведення оперативної обстановки, бойового донесення (підсумкового, термінового, позатермінового) або постової відомості (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад;

3) рапорту (донесення) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, катерів і кораблів Морської охорони, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах.

Згідно з пунктом 5 наказу №392-/0/81-22-АГ для військовослужбовців, відряджених до органів військового управління Держприкордонслужби, окрім документів, зазначених у пункті 4 цього наказу, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, додатково підтверджується довідкою за формою, наведеною у додатку 1 до цього наказу, що видається начальником органу Держприкордонслужби, який веде (вів) бойові дії та до якого для виконання завдань відряджені військовослужбовці, із зазначенням періоду (кількості днів) такої участі (абзац перший пункту 5 наказу).

З 01 грудня 2022 року був уведений в дію наказ Адміністрації Держприкордонслужби від 09.12.2022 №628/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168», в якому був дещо змінений перелік бойових дій і заходів, передбачених пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №168, проте залишився незмінним перелік документів для підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців, у тому числі відряджених, у таких бойових діях або заходах.

Аналогічна правова позиція щодо обов`язковості вищезазначених документів для підтвердження безпосередньої участі особи у бойових діях, викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21 грудня 2023 року у справі №200/193/23 (адміністративне провадження №К/990/24077/23).

Суд зауважує, що матеріали справи у вказаних правовідносинах не містять належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи саме безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.

При цьому суд зазначає, що лише сам факт несення військової служби на підставі бойового наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України не є достатньою підставою для нарахування та виплати відповідачем позивачеві збільшеної додаткової винагороди у розмірі 100000,00 грн, яка передбачена пунктом 1 Постанови №168.

Крім того, як зазначено представником відповідача, що відповідно до бойового розпорядження Оперативного угруповання військ «Херсон» від 26.11.2022 №26, для НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військової частини НОМЕР_1 ) були визначені завдання щодо спостереження надводної обстановки, протидія вірогідному десанту військ противника на правобережжі річки Дніпро та Дніпровського лиману, які носять характер оборонних завдань виконуваних поза районами ведення воєнних (бойових) дій. Жодних завдань, які б носили атакувальний або контратакувальний характер для НОМЕР_3 прикордонного загону (Військової частини НОМЕР_1 ) визначено не було, в свою чергу лише такі завдання передбачають безпосереднє перебування у районах ведення воєнних (бойових) дій або на територіях між нашою першою лінією оборони та військами країни-агресора, та безпосередній вогневий контакт (зіткнення) з противником.

Позивачем суду не надано належних та допустимих доказів перебування безпосередньо у районах ведення воєнних (бойових) дій та виконання бойових завдань.

В свою чергу, суд враховує, що відповідно до наказів (рішень) Головнокомандувача Збройних Сил України «Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій» від 02.02.2023 №26, від 14.02.2023 №35, від 01.03.2023 №52, від 01.04.2023 №89, від 01.05.2023 №111, від 01.06.2023 №147, від 01.07.2023 №183, від 01.08.2023 №210, від 01.09.2023 №247, від 01.10.2023 №273, від 01.11.2023 №301, від 01.12.2023 №341, від 01.01.2024 №2, якими чітко визначені райони ведення бойових дій, в період з 01.01.2023 по 31.12.2023 до яких не входить жоден з районів або територіальних громад Херсонської або Миколаївської області, які були б розташовані на Правому березі річки Дніпро, а відповідними районами визначаються виключно райони лівобережжя Херсонщини.

Вказані вище накази Головнокомандувача Збройних Сил України є чинними та визначають райони ведення воєнних (бойових) дій.

Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велося) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією», затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22 грудня 2022 року №309 (із змінами), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2022 р. за №1668/39004, з 01.05.2023 Херсонська міська територіальна громада відноситься до територій де припинена можливість бойових дій.

Сам по собі факт несення позивачем військової служби на території Херсонської міської територіальної громади під час дії воєнного стану у період з січня 2023 року не створює для відповідача обов`язку нарахування збільшеної додаткової винагороди, оскільки підставою для її виплати є документальне підтвердження безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, зокрема на тимчасово окупованій РФ території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора.

Враховуючи встановлені обставини справи та наведені вище норми права, якими врегульовані спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу виплату, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану, у розмірі 100 000 грн за період з січня 2023 року.

Отже, похідна вимога позивача про зобов`язання Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати додаткової винагороди, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 також не підлягає задоволенню.

Згідно з частинами 1-3 статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Приписами частини другої статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що відповідач діяв у межах повноважень, на підставі та у спосіб передбачений законодавством, що спростовує вимоги адміністративного позову як необґрунтованого та у задоволенні якого слід відмовити.

Керуючись статтями 9, 14, 90, 139, 242-246, 255 КАС України, суд -

вирішив:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_5 ) до Військової частини НОМЕР_1 (В/Ч НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_2 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_6 ), про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.Г. Попова

03 квітня 2024 р.