Рішення

від 04.04.2024 по справі 240/3581/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2024 року м. Житомир справа № 240/3581/24

категорія 105000000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Окис Т.О., розглянувши у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Коростенського відділу державної виконавчої служби у Коростенському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про визнання протиправними бездіяльності та дій, скасування постанов,

установив:

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Коростенського відділу державної виконавчої служби у Коростенському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (далі відповідач) про визнання протиправною бездіяльності старшого державного виконавця Коростенського відділу державної виконавчої служби у Коростенському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Веречанської Олени Миколаївни по неприйняттю постанови про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у порядку, передбаченому частиною 3 статті 40 Закону України «Про виконавче провадження», та дій по прийняттю постанов від 10 лютого 2023 року про стягнення виконавчого збору, від 28 березня 2023 року про повернення виконавчого документа стягувачу, від 29 березня 2023 року про відкриття виконавчого провадження, а також скасування постанов від 29 березня 2023 року про відкриття виконавчого провадження №71418520, про стягнення виконавчого збору б/н від 28 березня 2023 року та про стягнення виконавчого збору від 10 лютого 2023 року №71002608.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що не погоджується з тим, у який спосіб постанову про стягнення виконавчого збору від 10 лютого 2023 року №71002608 було реалізовано відповідачем після закінчення виконавчого провадження № 71002608 згідно з постановою про повернення виконавчого документа стягувачу від 28 березня 2023 року.

Ухвалою суду від 26 березня 2024 року поновлено позивачу строк звернення до суду, позов прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні з наданням відповідачу строку для подання відзиву на позов. Указаною ухвалою, також витребувано у відповідача належним чином засвідчені матеріали виконавчих проваджень №71002608 та №71418520, всі матеріали, що були, або які мали бути взяті ними до уваги при прийняті рішення, вчиненні дій, допущення бездіяльності з приводу яких подано позов.

28 березня 2024 року відповідач через Електронний суд подав відзив на позов, у якому просить у його задоволенні відмовити. Наголошує, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 29 березня 2023 року №71418520 прийнята із дотриманням вимог законодавства, про що зазначено в рішенні суду по справі №240/23091/23, яке набрало законної сили, а тому вважає, що відсутні підстави для скасування указаної постанови з виконання постанови про стягнення виконавчого збору від 10 лютого 2023 року. Щодо скасування постанови про стягнення виконавчого збору №б/н від 28 березня 2023 року повідомляє, що вона в рамках виконавчого провадження №71002608 державним виконавцем не виносилася тому і підстав для її оскарження немає, оскільки в такому виконавчому проваджені виносилася постанова про стягнення виконавчого збору №71002608 від 10 лютого 2023 року. Реєстратором було помилково внесено дані про номер виконавчого документа №б/н та його дату 28 березня 2023 року, а потрібно було внести дані про номер виконавчого документа 71002608 та зазначити його дату 10 лютого 2023 року, що було виправлено шляхом винесення постанови від 12 жовтня 2023 року №71418520 про зміну (доповнення) реєстраційних даних. Вище вказана постанова була направлена сторонам виконавчого провадження до відома, саме тому на виконанні у відділі перебуває виконавче провадження №71418520 з виконання постанови про стягнення виконавчого збору №71002608 від 10 лютого 2023 року. Наголошує, що позивачем пропущений строк звернення до суду з вимогою про скасування постанови про стягнення виконавчого збору №71002608 від 10 лютого 2023 року, оскільки в матеріалах виконавчого провадження №71418520 містяться належним чином засвідчені документи про його ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження (відмітка від 29 березня 2023 року на супровідному листі до постанови про відкриття виконавчого провадження та повторна відмітка від 11 жовтня 2023 року згідно його заяви про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження №71418520 та №71002608). Окрім того, боржник неодноразово вже звертався до суду з метою оскарження дій державного виконавця. Відтак, на переконання відповідача, позивач був обізнаний із постановою про відкриття виконавчого провадження від 29 березня 2023 року ВП №71418520 та про постановлення державним виконавцем 10 лютого 2023 року рішення щодо стягнення з нього виконавчого збору в межах виконавчого провадження №71002608, а тому мав можливість оскарження рішень державного виконавця, оскільки знав про нібито порушення його прав та законних інтересів.

Суд установив, що 10 лютого 2023 року державним виконавцем Коростенського відділу державної виконавчої служби винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №71002608 з примусового виконання виконавчого листа Коростенського міськрайонного суду Житомирської області № 279/3316/14-ц від 01 вересня 2021 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» боргу у розмірі 2327197,36 грн.

Окрім цього, також 10 лютого 2023 року винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, а саме 189,00 грн та постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 232719,73 грн.

28 березня 2023 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 1 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження». Зазначено, що заборгованість по виконавчому документу частково сплачено в сумі 13034,55 грн. Пунктом 2 указаної постанови передбачено, що постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 231416,28 грн та витрат ВП в сумі 189,00 грн винести в окреме провадження (солідарний боржник ОСОБА_2 . ВП№71002503).

29 березня 2023 року постановою державного виконавця відкрито виконавче провадження №71418520 з виконання постанови б/н виданого 28 березня 2023 року про стягнення виконавчого збору у сумі 231416,28 грн.

Також, 29 березня 2023 року державним виконавцем винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 189,00 грн.

Відповідно до листа від 19 жовтня 2023 року №23.20-25/74660, в ходів проведення виконавчих дій державним виконавцем було виявлено допущення помилки при реєстрації постанови про стягнення виконавчого збору №710026085 від 10 лютого 2023 року в окремому виконавчому провадженні №71418520, а саме реєстратором було помилково внесено інформацію про номер виконавчого документа №б/н та його дату 28 березня 2023 рок, а потрібно було внести дані номер виконавчого документа 71002608 та його дату 10 лютого 2023 року. Відповідну помилку виправлено шляхом винесення постанови від 12 жовтня 2023 року №71418520 про зміну (доповнення) реєстраційних даних. Тому на виконанні у відділі перебуває виконавче провадження №71418520 з виконання постанови про стягнення виконавчого збору №71002608 від 10 лютого 2023 року.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2023 року у справа №240/31057/23 у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови заступника начальника Коростенського ВДВС у Коростенському районі Житомирської області ЦМУ МЮ (м.Київ) Карпенкова Сергія Миколайовича від 12 жовтня 2023 року ВП №71418520 про зміну (доповнення) реєстраційних даних відмовлено.

Окрім того, рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2023 року №240/23091/23, яка залишена без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2024 року, установлено, що постанова Коростенського ВДВС від 29 березня 2023 про відкриття виконавчого провадження ВП №№71418520 з примусового виконання постанови від 10 лютого 2023 року про стягнення виконавчого збору, яка по суті впливає на майнові права позивача, є правомірною.

Уважаючи свої права порушеними, ОСОБА_1 звернувся до суду за їх захистом.

Позивач та його представник у судовому засіданні позов підтримали та просили його задовольнити. Представник позивача наголосив, що всі оскаржувані дії порушують вимоги частини 3 статті 40 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки за наслідками повернення виконавчого документа стягувачу, на переконання позивача, державний виконавець зобов`язаний прийняти нову постанову про стягнення виконавчого збору. Оскільки виконавче провадження №71418520 відкрито саме на виконання постанови про стягнення виконавчого збору від 10 лютого 2023 року, прийнятої одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження №71002608, відповідні дії та постанови є протиправними, а останні підлягають скасуванню. Зауважував, що стягнення виконавчого збору в розмірі 10% від суми, що підлягала стягненню, протирічить приписам статті 58 Конституції України, оскільки призводить до погіршення становища боржника. Наголошує, що на момент видачі виконавчого листа, з метою виконання якого було відкрито виконавче провадження №71002608, редакція Закону України «Про виконавче провадження» передбачала стягнення виконавчого у розмірі 10% від суми, що фактично була стягнута, а тому, в силу приписів статті 58 Конституції України, правові підстави для стягнення такого збору у більшому розмірі відсутні. Також наполягав на скасуванні постанови про стягнення виконавчого збору б/н від 28 березня 2023 року.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував. Наголошував, що в рамках виконавчого провадження №71002608, на виконання приписів статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження була прийнята постанова про стягнення виконавчого збору. Остання є виконавчим документом, яким підлягав виконанню разом з виконавчим листом Коростенського міськрайонного суду Житомирської області № 279/3316/14-ц від 01 вересня 2021 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» боргу у розмірі 2327197,36 грн, що підтверджується постановою про накладення арешту на майно боржника в сумі заборгованості по виконавчому листу з виконавчим збором та витратами виконавчого провадження. У зв`язку з надходженням заяви стягувача про повернення виконавчого листа без виконання, а також не проведення стягнення виконавчого збору в повному обсязі, визначеному у відповідній постанові, така була виділена в окреме виконавче провадження у відповідній, нестягнутій, сумі. Наполягав на задоволенні клопотання про залишення позовної заяви в частині оскарження постанови про стягнення виконавчого збору від 10 лютого 2023 року без розгляду.

Представник позивача проти задоволення клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду в частині заперечував. Наголошував, що у зв`язку з допущенням державним виконавцем помилок у постанові про відкриття виконавчого провадження від 29 березня 2023 року №71418520, боржника було введено в оману щодо того, який саме документ підлягає примусовому виконанню.

За результатами розгляду зазначеного клопотання, суд протокольною ухвалою відмовив в його задоволенні з огляду на таке.

Як установлено судом із матеріалів справи на момент подання позовної заяви, яка розглядалась у справі №240/23091/23, ОСОБА_1 ще не знав, що виконавче провадження №71418520 відкрито саме з метою виконання постанови про стягнення виконавчого збору від 10 лютого 2023 року №71002608. Зазначені обставини були з`ясовані вже після ухвалення рішення судом по суті спору і відповідні доводи викладені у апеляційній скарзі. З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що тільки після отримання постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду 15 січня 2024 року позивач дізнався про можливість захисту своїх прав виключно шляхом звернення до суду з вимогою про оскарження постанови про стягнення виконавчого збору від 10 лютого 2023 року №71002608.

На підставі положень частини 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України з огляду на надходження клопотання представників сторін 02 квітня 2024 року судом постановлено ухвалу про розгляд справи в порядку письмового провадження, яка внесена до журналу судового засідання.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду і вирішення спору по суті, суд дійшов до таких висновків.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент винесення спірних правовідносин, далі Закон України № 1404-VIII).

Відповідно до статті 1 Закону України № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі рішення) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно статті 10 Закону України № 1404-VIII заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до частин 1, 2, 4, 5, 9 статті 27 Закону України № 1404-VIII виконавчий збір це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до пункту 1 частини 1, частини 5 статті 37 Закону України №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ.

Згідно з частиною 3 статті 40 Закону України № 1404-VIII у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини 1 статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною 9 статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Частиною 4 статті 42 Закону України № 1404-VІІІ передбачено, що на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження (до яких частина перша статті 42 Закону відносить також виконавчий збір) виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Положення статті 27 Закону України № 1404-VIII (в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року № 2475-VIII (далі Закон України №2475-VIII) та станом на дату винесення оскаржуваної постанови про стягнення виконавчого збору), наведені вище не встановлюють залежності між прийняттям постанови про стягнення виконавчого збору та обставинами вчинення державним виконавцем дій по здійсненню примусового стягнення з боржника в межах виконавчого провадження, оскільки законодавчо прямо визначається обов`язок державного виконавця прийняти постанову про стягнення виконавчого збору одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження.

Більше того, на це вказує і та обставина, що розмір виконавчого збору законодавчо поставлений у залежність від суми, що підлягає примусовому стягненню, а не від суми, яка є фактично стягнутою в межах виконавчого провадження.

Висновки аналогічного змісту щодо застосування статті 27 Закону України № 1404-VIII (у редакції Закону України № 2475-VIII) викладені в постановах Верховного Суду від 19 вересня 2019 року у справі № 420/1373/19, від 20 листопад 2019 року у справі № 480/1558/19, від 20 березня 2024 року у справі № 520/7410/23, згідно яких фактичне виконання судового рішення, крім випадку такого виконання до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та вжиття виконавцем заходів примусового виконання рішень, не є обов`язковими умовами для стягнення виконавчого збору.

Окрім цього, суд не погоджується з твердженням позивача про те, що державний виконавець при поверненні виконавчого документа стягувачу зобов`язаний був прийняти нову постанову про стягнення виконавчого збору, яку мав зареєструвати в автоматизованій системі виконавчих проваджень і тільки після дотримання послідовності цих дій прийняти постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового стягнення виконавчого збору. Постанова про стягнення виконавчого провадження у розумінні Закону України № 1404-VIII є виконавчим документом і відповідно до пункту 5 частини 1 статті 3 цього Закону підлягає примусовому виконанню.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі №460/2478/19.

Додатково суд зауважує, що у первинній редакції Закону України № 1404-VIII стаття 26 передбачала, що у постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

На реалізацію стягнення виконавчого збору в розмірі, визначеному у постанові про відкриття виконавчого провадження частина 3 статті 40 названого Закону передбачала, що У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1 4, 6, 7 і 9 частини 1 статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 11, 14 і 15 частини 1 статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

У подальшому Законом України №2475-VIII, який набрав чинності 28 серпня 2018 року, частину 4 статті 27 Закону України №1404-VIII викладено у новій редакції, якою вже було передбачено, що державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що за умови відкриття виконавчого провадження до внесення змін Законом України №2475-VIII, постанови про стягнення виконавчого збору за умови нестягнення такого збору протягом виконання рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, підлягали прийняттю не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження). При цьому, у разі відкриття виконавчого провадження після 28 серпня 2018 року постанова про стягнення виконавчого збору підлягала прийняттю одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження. З урахуванням того, що така постанова, в силу приписів статті 3 Закону України №1404-VIII, є виконавчим документом, за умови повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) без повного стягнення виконавчого збору, така постанова підлягає виконанню в новому виконавчому провадженні.

Висновок позивача про те, що повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) має наслідком припинення стягнення виконавчого збору в розмірі, визначеному постановою про стягнення виконавчого збору, прийнятою одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження, суд уважає помилковим і таким,. що не ґрунтується на положеннях Закону України №1404-VIII.

Також суд уважає помилковими твердження позивача про те, що внесені Законом України № 2475-VІІІ зміни до статті 27 Закону України № 1404-VIII погіршили становище боржника у виконавчому провадженні (адже попередня редакція цієї статті передбачала стягнення виконавчого збору в розмірі 10 відсотків від суми, яка фактично стягнена), що суперечить статті 58 Конституції України, а тому до спірних правовідносин потрібно застосовувати положення статті 27 Закону України № 1404-VIII у редакції, яка діяла до 28 серпня 2018 року.

Як установлено судом, виконавче провадження №71002608 з виконання виконавчого листа №279/3316/14-ц від 01 вересня 2021 року, виданого Коростенським міськрайонним судом Житомирської області, відкрито 10 лютого 2023 року.

Отже станом на момент відкриття виконавчого провадження стаття 27 Закону України № 1404-VIII була вже в редакції Закону України № 2475-VІІІ і передбачала стягнення виконавчого збору в розмірі 10% суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Додатково суд зауважує, що умовою для застосування до спірних правовідносин приписів статті 58 Конституції України та статті 27 Закону України № 1404-VIII у редакції, яка була чинна до 28 серпня 2018 року є погіршення становища боржника у процесі виконання судового рішення у зв`язку із прийняттям змін до вказаної статті.

Аналогічний висновок наведений у постанові Верховного Суду від 20 березня 2024 року у справі №520/7410/23.

Однак, судом установлено, що і на момент відкриття виконавчого провадження, і на момент прийняття постанови про стягнення виконавчого збору, редакція статті 27 Закону України залишалась незмінною, а тому посилання позивача на положення статі 58 Конституції України суд уважає безпідставними.

Підсумовуючи наведене, суд приходить до висновку, що твердження позивача про допущення старшим державним виконавцем Коростенського відділу державної виконавчої служби у Коростенському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Веречанської Олени Миколаївни протиправної бездіяльності по неприйняттю постанови про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у порядку, передбаченому частиною 3 статті 40 Закону України «Про виконавче провадження», та вчинення протиправних дій по прийняттю постанов від 10 лютого 2023 року про стягнення виконавчого збору, від 28 березня 2023 року про повернення виконавчого документа стягувачу, від 29 березня 2023 року про відкриття виконавчого провадження не знайшли свого підтвердження, а тому правові підстави для скасування постанов від 29 березня 2023 року про відкриття виконавчого провадження №71418520 та про стягнення виконавчого збору від 10 лютого 2023 року №71002608 відсутні.

З огляду на те, що під час розгляду справи суд установив, що постанова про стягнення виконавчого збору б/н від 28 березня 2023 року не приймалась, суд уважає, що підстави для її скасування відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а згідно зі статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач довів, що діяв в межах повноважень та в спосіб, передбачений законом.

Таким чином, перевіривши обґрунтованість основних доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд уважає, що у задоволенні позову належить відмовити.

Підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.

Керуючись положеннями статей 9, 72-77, 139, 194, 242-246, 251, 262, 263, 287, 292, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене протягом десяти днів з дати його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Т.О. Окис