Рішення

від 29.03.2024 по справі 380/22355/23

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2024 рокусправа № 380/22355/23Львівський окружний адміністративний суд, головуючий суддя Гавдик З.В., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу № 380/22355/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецшина Україна» до Львівської митниці про скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови-

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецшина Україна» звернулось до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом до Львівської митниці, в якому просило:

- скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/000011/2 від 20.03.2023 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209140/2023/000187 від 20.03.2023.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що мотиви відповідача вказані в спірному рішенні не заслуговують на увагу, оскільки не є підставою для коригування митної вартості товару, чи не визнання митної вартості товару, що задекларована позивачем, а за таких обставин, наявні всі підстави для скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/000011/2 від 20.03.2023 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209140/2023/000187 від 20.03.2023.

Позивач для визначення митної вартості товару за ціною договору та проведення розмитнення надав митному органу повний пакет необхідних документів.

Митницею не зазначено жодних конкретних обставин, які викликали відповідні сумніви до основних документів, а також не вказано причин неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, крім того, митницею не обґрунтовано необхідність перевірки спірних відомостей. Митницею не вказано, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Отже, митницею витребувано додаткові документи без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, а також не наведено в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Позивач звертає увагу на те, що оскаржуване рішення не містить обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Позивач вважає необґрунтованим визначення Львівської митниці вартості товару на підставі методу №6 (резервний метод) з урахуванням інформації, наявної в ЄАІС ДФС щодо раніше визначеного рівня митної вартості за МД № UA209140/2023/486 від 12.01.2023, оскільки, відомості, які містяться у ЄАІС Держмитслужби України, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень.

Як вбачається з оскаржуваного рішення відповідача, єдиною підставою для коригування митної вартості товарів слугувала інформація з електронної бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи (далі - ЄАІС) ДФС України щодо митного оформлення ідентичних товарів з вищим рівнем митної вартості.

Однак формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Як зазначається в Постанові Вищого адміністративного суду України від 26.03.2015, яка винесена у справі № К/800/42105/14, «рішення про митне оформлення товару не може базуватися виключно на інформації Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом не передбачено. Також необхідно врахувати, що в Єдиній автоматизованій інформаційній системі Держмитслужби відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів та методів її визначення. Тому, така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально і підлягають обчисленню.»

За таких викладених вище обставин, позивач вважає, що у Львівської митниці не було законних та обґрунтованих підстав відмовляти йому в застосуванні першого (основного) методу визначення митної вартості товару, який ввозиться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, а тому застосування другорядного методу визначення митної вартості №6 (резервний метод), як і будь-якого наступного методу визначення митної вартості з боку Митним органом є незаконним.

Вищезазначене рішення про коригування митної вартості товарів, винесене Митним органом, змусило Товариство понести додаткові витрати при розмитненні товару, а саме, ввізне мито 7% збільшилося на 51945,69 грн., ПДВ 20% збільшилося на 158805,38 грн., що разом становить 210751, 07 грн.

Оскільки, Львівською митницею необґрунтовано відмовлено в застосуванні першого методу визначення митної вартості та застосовано другорядний метод, а тому рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/000011/2 від 20.03.2023 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209140/2023/000187 від 20.03.2023 з урахуванням положень Митного кодексу України, є протиправними та підлягають скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, надала суду додаткові пояснення та докази, просила позов задоволити повністю.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, що під час контролю правильності визначення митної вартості товару, відповідно до ч. 5 ст. 54 МК України, митний орган має право впевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості.

Вважає, що спірне рішення про коригування митної вартості від 20.03.2023 №UA209000/2023/000011/2 (митна декларація, за якою відмовлено у митному оформленні від 16.03.2023 №23UA209140005630U4) є правомірним оскільки:

Під час здійснення митного оформлення за митними деклараціями було опрацьовано інформацію, що міститься у поданих до митного оформлення документах та виявлено відповідні порушення. У поданих документах виявлено розбіжності, відсутність документів, визначених ч. 2 ст. 53 МК України.

На вимогу декларантом було надано документи, які не усувають та не роз`яснюють наявні розбіжності. Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару.

Представник відповідача в судовому засідання позовні вимоги заперечив, надав суду додаткові пояснення та докази, просив в задоволені позову відмовити повністю.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою від 19.10.2023 відкрито спрощене провадження у справі. Ухвалою судді від 29.12.2023 року постановлено про перехід з спрощеного провадження в загальне позовне провадження.

Судом встановлені наступні обставини:

20.03.2023 Львівською митницею ДМС прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/000011/2 з наступних причин:

« 33 Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості

Відповідно до п.1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

За результатами проведеного аналізу документів встановлено наступне:

- у ЦМР гр.4 «місце завантаження», вказано - Вільнюс, тоді як умови поставки - CFR Клайпеда. Від Клайпеди до Вільнюса відстань складає 300 км;

- для підтвердження витрат на транспортування декларантом надано довідку про транспортні витрати. Первинним бухгалтерським документом, що підтверджує вартість послуг, є рахунок. Довідка довільної форми не є бухгалтерським документом;

- довідку про вартість транспортних послуг ПП ОСОБА_1 , однак, відповідно до поданого CMR перевізником за даною партією товарів є Вестерн транспорт Форварден Компані. Жодних документів щодо відносин між цими підприємствами не надано;

- транспортування товару здійснювалось, в тому числі, морським транспортом, проте, коносамент до митного оформлення не надавався;

- відповідно до п. 3 контракту платіж за товар здійснюється шляхом попередньої оплати після відвантаження товару. Платіжне доручення до митного оформлення не надано;

- відповідно до п.2.2 перевезення вантажів, здійснюється на підставі заявок, які містять істотні умови перевезення. Заявка до митного оформлення не надана;

- до митного оформлення надано специфікацію до інвойсу від 06.03.2023 №4, (специфікація складена після відвантаження товару), яка містить посилання на інвойс датований 29.12.2022, про те до митного оформлення надано інвойс від 19.12.2022 р.

Таким чином, у поданих документах виявлено розбіжності, відсутність документів, визначених ч. 2 ст. 53 МКУ (документи на оплату товару, договір перевезення, специфікація, яка містить усі істотні умови щодо поставки товару). Відповідно до ч. 3 ст. 53 МКУ декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість буде визнана:

Відповідно до частин 3-4 статті 53 Митного кодексу України прошу надати додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів:

1) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі- продажу);

2) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

4) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;

6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

7) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

8) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

9) виписку з бухгалтерської документації;

10) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

11) копію митної декларації країни відправлення;

12) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, переклади документів відповідно до вимог ст. 254 МКУ.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

На вимогу декларантом було надано:

- банківські свіфти на суму;

- заявка на транспортування;

- лист про помилку в маршрутах транспортування;

- висновок експерта, щодо вартісних характеристик товару;

- видаткові накладні;

- контракт та додатки;

- договір на транспортування;

Надані документи не усувають та не роз`яснюють наявні розбіжності.

Таким чином, митницею встановлено розбіжності в поданих документах, відсутність належних документів, що підтверджують складові митної вартості. У додатково наданих декларантом документах не усунуто та не роз`яснено виявлені розбіжності.

Це є відповідно до ч. 6 ст. 54 МКУ підставою для відмови у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю.

Проведено консультації з декларантом згідно з ст. 57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органу доходів і зборів.

Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI розділ III.

Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД №UA209140/2023/486 від 12.01.23, 3,001 дол. США за кг.

Коригування та обсяг партії та комерційні рівні не проводилось».

20.03.2023 Львівською митницею ДМС було також прийнято Картку відмови у митному оформленні товару позивача № UA209140/2023/000187, зі змісту якої вбачається наступне формулювання: «Неможливість завершення митного оформлення ув`язку із рішенням про коригування митної вартості (UA209000/2023/000011/2 від 20.03.23) та необхідністю внесення змін у гр. МД. Постанова Кабінету міністрів від 21.05.2012 № 450 «Питання, пов`язані із застосуванням митних декларацій». Наказ Міністерства фінансів від 30.05.2012 № 631 «Про затвердження Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа». Наказ Міністерства фінансів від 30.05.2012 № 651 «Про затвердження Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа»».

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач вважає спірні рішення протиправними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам МК України.

Судом враховуються аргументи наведені позивачем про протиправність спірних рішень та не враховуються заперечення відповідача з наступних підстав згідно встановлених судом фактичних обставин та вимог законодавства:

Згідно із ст. 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із ч. 1, ч. 2 ст. 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно із ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів;

2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Згідно із ст. 53 МК України, документи, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

1. У випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

2. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

3. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

4. У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

3) розрахунок ціни (калькуляцію).

5. Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

6. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Згідно із ст. 54 МК України, Контроль правильності визначення митної вартості товарів.

1. Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

2. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

3. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

4. Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний:

1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана;

3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування;

4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються:

у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю;

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

5. Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

6. Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

7. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Згідно із ст. 55 МК України, коригування митної вартості товарів.

1. Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

2. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

3. Форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

4. Під час митного оформлення при прийнятті митним органом письмового рішення про коригування митної вартості товарів декларант або уповноважена ним особа може здійснити коригування заявленої митної вартості у строк, встановлений частиною другою статті 263 цього Кодексу.

5. Декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі.

6. На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.

7. У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу на строк 90 днів з дня випуску товарів.

8. Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

9. У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому разі надане забезпечення сплати митних платежів відповідно повертається (вивільняється) або використовується для сплати відповідних митних платежів.

10. Якщо митний орган протягом строку, зазначеного у частині дев`ятій цієї статті, не надає обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, вважається, що декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість товарів визначено правильно. У такому разі митний орган скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості, а надане забезпечення сплати митних платежів повертається (вивільняється) у порядку та строки, визначені цим Кодексом.

11. У разі якщо митним органом протягом строку, зазначеного у частині дев`ятій цієї статті, надано обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів або якщо протягом строку, зазначеного у частині восьмій цієї статті, декларант або уповноважена ним особа не надала митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються, кошти, внесені/переказані як грошова застава у розмірі суми митних платежів, перераховуються до державного бюджету в рахунок сплати відповідних митних платежів наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного у частині сьомій цієї статті.

Таким чином, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, яка визначається декларантом. Документи, які можуть чи підтверджують митну вартість товарів, встановлені законом. У разі якщо такі документи, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, у декларанта або уповноваженої ним особи виникають зобов`язані надати (за наявності) відповідні додаткові документи. Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в законі.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, з підстав встановлених законом, в тому числі з підстав відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, приймається митним органом під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів, таке рішення крім іншого має містити наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до прийняття рішення про коригування митної вартості, а також обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування, тощо.

Під час розгляду справи, судом також встановлено наступне:

Між позивачем та TIRELINKE CO., LTD (як - постачальником), укладено контракт № TL-SU/2018-1203 від 03 грудня 2018 року на поставку шин для вантажних транспортних засобів.

Згідно вказаного контракту та інвойсу №22HFTD017С-TBR від 19 грудня 2022 року поставка товару здійснювалась на умовах СFR. Постачальник надав позивачу вказаний на поставку 1060 шт. шин вантажних марки HIFLY з яких 570 шт. шин типорозміру 385/65R22.5-20 TL за ціною 148,38 дол. США за одиницю товару, 248 шт. шин типорозміру 315/80R22.5-20 TL за ціною 135,50 дол. США за одиницю товару, 242 шт. шин типорозміру 315/70R22.5-20 TL за ціною 137,70 дол. США за одиницю товару, всього на загальну суму 151 504,00 дол. США.

Позивач сплатив на рахунок постачальника суму цього ж інвойсу у розмірі 151504,00 дол. США., як попередню оплату за партію товару (підтверджується Swift від 28.12.2022 на суму 75000,00 дол. США, від 04.01.2023 на суму 43504,00 дол. США та від 04.01.2023 на суму 33000,00 дол. США.).

Поставка по цьому ж інвойсу була здійснена окремими партіями, різними контейнерами, які підлягали розмитненню.

09.03.2023 позивачем подано митну декларацію (МД) №23UA209140005630U4 від 09.03.2023 щодо розмитнення нових шин вантажних, в кількості 270 шт., ввезених на підставі вказаного контракту, що відображено в специфікації №4 від 06.03.2023.

Разом з митною декларацією 09.03.2023 позивач подав до митного органу наступні документи:

- пакувальний лист б/н від 19.12.2022;

- рахунок-фактура (Commercial invoice) №22HFTD017С-TBR від 19.12.2022;

- автотранспортна накладна (Road consignment note) №0306/4 від 06.03.2023;

- супровідний документ Т1 (Dispatch note model T1) 23LTVR500000012СА2 від 06.03.2023;

- сертифікат про походження товару (Certificate of origin) 22С3705В0820/00681 від 21.12.2022;

- декларація про походження товару (Declaration of origin) 22HFTD017С-TBR від 19.12.2022;

- документ, що підтверджує вартість перевезення товару №36-0323 від 06.03.2023;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №1 від 06.04.2021;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №2 від 03.08.2021;

- контракт (зовнішньоекономічний договір) № TL-SU/2018-1203 від 03.12.2018;

- договір про надання послуг митного брокера UA209160/2022/26-01 від 08.08.2022;

- договір (контракт) про перевезення б/н від 05.02.2016;

- інші некласифіковані документи (специфікація до інвойсу) №4 від 06.03.2023;

- митна декларація країни відправлення №435020220000097337 від 22.12.2022.

Керуючись положеннями ч.ч. 2, 3 ст. 53 та ч. 5 ст. 54, ст. 254 Митного кодексу України, митним органом було відправлено декларанту цифрове повідомлення та запропоновано надати наступні документи:

- рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

- якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

- за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

- транспортні (перевізні) документи якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

- якщо здійснювалось страхування страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;

- договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

- рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

- рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

- виписку з бухгалтерської документації;

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

- копію митної декларації країни відправлення;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Переклади документів відповідно до вимог ст. 254 МКУ.

Позивачем було надано відповідачу лист та документи, що вимагались, а саме:

- банківські свіфти на суму 43504,00, 33000,00, 75000,00 дол. США;

- заявка на транспортування від 202303 від 01.03.2023;

- лист про помилку в маршрутах транспортування № 36-0223 від 13.03.2023;

- висновок експерта 09.03.2023, щодо вартісних характеристик товару №23/1/107;

- видаткові накладні №277 від 23.01.2023, №284 від 31.01.2023;

- контракт та додатки № TL-SU/2018-1203 від 03.12.2018;

- договір на транспортування б/н від 05.02.2016.

За наслідками оцінки вказаних доказів відповідачем прийняте спірне рішення про коригування митної вартості товарів UA209000/2023/000011/2 від 20.03.2023 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA209140/2023/000187 від 20.03.2023.

Судом враховуються аргументи позивача про спростування мотивів відповідача зазначених в спірних рішеннях, а саме:

Висновки відповідача про те, що - у ЦМР гр.4 «місце завантаження», вказано - Вільнюс, тоді як умови поставки - CFR Клайпеда. Від Клайпеди до Вільнюса відстань складає 300 км., позивач спростував листом від експедитора ПП ОСОБА_2 про помилку в маршрутах транспортування №36-0223 від 13.03.2023.

Листом №36-0223 від 13.03.2023 експедитор повідомив про помилку в маршрутах транспортування зазначивши, що в листі «Витрати перевізника» за номером 36-0323 від 06.03.2023 допущена помилка, невірно вказаний маршрут: Вказано - Graichuno, 34A, Vilnius, Lietuva Львів (Помилково). Вважати дійсним Zveju g., Klaipeda, Lietuva Львів.

Відповідно до змісту листа за номером 36-0323 від 06.03.2023, з урахуванням уточнень здійснених експедитором у відповідності до листа №36-0223 від 13.03.2023, вартість транспортних послуг з доставки вантажу від порту Zveju g., Klaipeda, Lietuva до митного посту «Рава-Руська» перетин кордону України складає 36000 (тридцять шість тисяч) гривень. Вказана сума транспортних витрат і була включена до митної вартості товару позивачем.

Висновки відповідача про те, що - для підтвердження витрат на транспортування декларантом надано довідку про транспортні витрати. Первинним бухгалтерським документом, що підтверджує вартість послуг, є рахунок. Довідка довільної форми не є бухгалтерським документом. Позивач з посилання на Постанову від 31 травня 2019 року (справа № 804/16553/14), де Верховний Суд звернув увагу на те, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Висновки відповідача про те, що - довідку про вартість транспортних послуг ПП Потрібна Альона, однак, відповідно до поданого CMR перевізником за даною партією товарів є «Вестерн транспорт Форварден Компані». Жодних документів щодо відносин між цими підприємствами не надано. Позивач спростовує тим, що згідно із Договору-доручення б/н від 05.02.2016 на перевезення вантажів автомобільним транспортом, який укладено між позивачем та ПП ОСОБА_2 , а саме в п. 1.2. договору передбачено, що експедитор організовує перевезення за маршрутом зазначеним в заявці замовника. В ЦРМ вказано перевізника вантажу ТОВ «Вестерн Транспорт Форвардинг Компані», який здійснював безпосередню доставку товару з Литви в Україну.

ПП ОСОБА_2 (експедитор), виконала перед позивачем свої договірні зобов`язання передбачені Договором-дорученням на перевезення вантажів автомобільним транспортом за допомогою ТОВ «Вестерн Транспорт Форвардинг Компані», що і відображено в транспортно-перевізних документах, а саме в міжнародній товарно-транспортній накладній CMR № 0306/4 від 06.03.2023, яка надавалась позивачем при митному оформленні товарів.

Висновки відповідача про те, що - транспортування товару здійснювалось, в тому числі, морським транспортом, проте, коносамент до митного оформлення не надавався. Позивач вказує на зміст інвойсу №22HFTD017С-TBR від 19 грудня 2022 року та Специфікації № 4 від 06.03.2023 згідно яких вбачається, що поставка товару здійснювалась позивачем на умовах CFR. Згідно з загальними міжнародними правилами Інкотермс 2010, умови CFR передбачають, що продавець зобов`язаний своїм коштом доставити товар у порт відвантаження, завантажити його на судно і сплатити фрахт для доставки товару в зазначений порт призначення.

Оскільки Позивач не поніс жодних витрат на доставку товару за морський фрахт, то позивачем і не надавався коносамент на морський фрахт при подачі документів на підтвердження митної вартості.

Висновки відповідача про те, що - відповідно до п. 3 контракту платіж за товар здійснюється шляхом попередньої оплати після відвантаження товару. Платіжне доручення до митного оформлення не надано. Позивач заперечує вказане, оскільки, п. 3 контракту на який посилається відповідач був змінений додатковою угодою №2 від 03.08.2021 (до контракту № TL-SU/2018-1203 від 03.12.2018). На виконання умов викладених в інвойсі №22HFTD017С-TBR від 19 грудня 2022 року, позивач сплатив на рахунок продавця попередню оплату, що підтверджується банківським платіжним документом Swift від 28.12.2022 на суму 75 000,00 дол. США, від 04.01.2023 на суму 43 504,00 дол. США та від 04.01.2023 на суму 33 000,00 дол. США. Претензій від продавця щодо оплати партії товару не було. Банківські платіжні документи Swift від 28.12.22, 04.01.2023 та 04.01.2023 надавались позивачем при митному оформленні, що відображено в переліку документів в картці відмови від 20.03.2023 та митній декларації від 21.03.2023, та від 08.03.2023.

Висновки відповідача про те, що - відповідно до п.2.2 перевезення вантажів, здійснюється на підставі заявок, які містять істотні умови перевезення. Заявка до митного оформлення не надана. Позивач заперечує, оскільки, як вбачається зі змісту самого рішення, заявка на транспортування вантажів №202302 від 21.03.2023 подавалась позивачем на вимогу інспектора, що і зазначено інспектором в переліку документів, які були надані декларантом.

Висновки відповідача про те, що - до митного оформлення надано специфікацію до інвойсу від 06.03.2023 №4, (специфікація складена після відвантаження товару), яка містить посилання на інвойс датований 29.12.2022, про те до митного оформлення надано інвойс від 19.12.2022. Позивач спростовує тим, що посилаючись в Специфікації №4 від 06.03.2023 на інвойс 22HFTD017C-TBR від 29.12.2022, позивач допустив технічну помилку, вказавши не вірну дату інвойсу, вірною датою інвойсу 22HFTD017C-TBR є 19.12.2022.

Дата складення специфікації (специфікація № 4 від 06.03.2023), а саме того факту, що вона складена після відвантаження товару, це пояснюється тим, що поставка по інвойсу 22HFTD017C-TBR від 19.12.2022 була здійснено окремими партіями, різними контейнерами, та відповідно з морського порту до пункту розмитнення доставлялась наземним транспортом різними автомобілями, які підлягали розмитненню. Оскільки загальний обсяг шин у кількості 1060 шт. по об`єму не міг бути розміщеним в одному транспортному засобі, то по факту під кожне завантаження автотранспортного засобу складалась Специфікація на відповідну кількість шин, яка фактично може бути розміщена в даному транспортному засобі. Таким чином, саме за таких обставин специфікація до інвойсу 22HFTD017C-TBR від 19.12.2022 датована 06.03.2023, датою відвантаження товару з морського порту.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.

На переконання суду, подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи є вичерпними та підтверджують усі складові митної вартості за першим (основним) методом.

Поряд з цим суд наголошує, що ціна продажу імпортованих товарів це ціна, зазначена саме відправником у рахунках-фактурах. Лише рахунок-фактура (інвойс), згідно з частиною 2 статті 53 МК України є документом, який підтверджує митну вартість товару.

Надаючи оцінку обставинам, які стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення, суд зазначає наступне.

Суд критично оцінює доводи відповідача, оскільки такі по суті не спростовують аргументи позивача, а документи надані до митного оформлення в сукупності дозволяють перевірити достовірність декларування витрат на транспортування.

Згідно із ч. 1 ст. 45 МК України, у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, митний орган може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.

Проте, відповідачем не було вчинено жодних дій, що передбачені ч. 1 ст. 45 МК України.

Таким чином, доводи митного органу про наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах викликані безпідставними припущеннями. Суд погоджується із позивачем, що надані до митного оформлення товару документи дозволяли визначити складові митної вартості імпортованого товару та їх числові значення. А Львівською митницею не обґрунтовано, яким чином вищевикладені обставини впливають на рівень митної вартості ввезеного товару.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Враховуючи наведене, суд вважає, що під час розгляду справи, відповідачем не спростовано та не надано належних доказів неможливості застосування для визначення митної вартості товару основного методу, а також не обґрунтовано застосування до визначення митної вартості товару резервного методу.

В той же час, позивач довів обґрунтованість позовних вимог належними та допустимими доказами.

Суд вважає, що декларант надав відповідачу всі необхідні товаросупровідні документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару, а підстав для невизнання позивачем заявленої митної вартості не було. Натомість контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню резервного методу.

Також правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 (далі - Правила), встановлено, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості має містити окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості.

Відповідач не надав доказів на спростування визначеної позивачем вартості товару, а саме по собі зазначення митним органом у спірному рішенні про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу її визначення.

Таким чином, спірне рішеннями Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/000011/2 від 20.03.2023 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209140/2023/000187 від 20.03.2023 з урахуванням фактичних обставин справи та положень Митного кодексу України, є протиправними та підлягають скасуванню.

Також суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

З цих же по суті підстав, судом не враховуються заперечення відповідача.

Відповідно позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 139, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецшина Україна» (02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, 19, оф. 710, ЄДРПОУ 35551613) до Львівської митниці (79000, Львівська обл., м. Львів, вул. Костюшка Т., буд. 1, ЄДРПОУ 43971343) про скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови, - задоволити.

Визнати протиправним та скасувати Рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товару UA209000/2023/000011/2 від 20.03.2023.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Львівської митниці № UA209140/2023/000187 від 20.03.2023.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (ЄДРПОУ 43971343, 79000, Львівська обл., м. Львів, вул. Костюшка Т., буд. 1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецшина Україна» (02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, 19, оф. 710, ЄДРПОУ 35551613) 5845,28 грн. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. 295 -297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.

Рішення складено в повному обсязі 03.04.2024 року.

СуддяГавдик Зіновій Володимирович