Рішення

від 04.04.2024 по справі 380/15924/23

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 квітня 2024 рокусправа № 380/15924/23

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Желік О.М. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Флексорес»» до Львівської митниці про визнання протиправним і скасування рішення про коригування митної вартості товарів, -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Флексорес» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Львівської митниці, у якій просить визнати протиправним і скасувати рішення про коригування митної вартості товарів UA209000/2023/900157/2 від 23.03.2023.

В обґрунтування позову зазначив, що для забезпечення потреб виробництва лакофарбових продуктів для друку на упаковці харчових продуктів та поповнення складського запасу позивачем придбано: «Ефіроспирт ациклічний: монометиловий ефір пропіленгліколю (CAS:107-98-2, тор. назва: Propylene Glycol Monomethyl Ether (РМ), чистота 99,95% та монометиловий ефір дипропіленгліколю (торг. назва Dipropylene Glycol Monomethyl Ether (DPM), чистота 99,6%, СА:34590-94-8, для використання в поліграфічній промисловості, не для медичного використання)». Повідомив, що на вказану поставку товару для його митного оформлення позивачем надано стандартний пакет документів: контракт № F-14/01 від 04.04.2014 з доповненнями, Специфікація № 1403/2 від 14.03.2023., інвойс № 133/MG4/2023 від 14.03.2023, CMR б/н від 17.03.2023, Договір на транспортне обслуговування № 320 від 17.10.2022, рахунок за перевезення № 00-0000152 від 17.03.2023. Вказав, що відповідачем не визнано заявлену митну вартість товарів у зв`язку з розбіжностями інформації, вказаній у товаросупровідних документах, а саме у CMR. Позивач стверджує, що ним надано належні та допустимі докази на підтвердження заявленої митної вартості товару, та усунуто розбіжності, на які посилався відповідач, шляхом подання листа про виправлення помилки. Тому звернувся до суду із цим позовом.

Ухвалою від 17.07.2023 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 04.04.2024 відмовлено у задоволенні клопотання представниці відповідача про розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

На адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 38675 від 01.08.2023) у якому проти позову заперечив. В обґрунтування такого зазначив, що відповідачем здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості відповідно до п.1. ч. 4 ст. 54 Митного кодексу України (далі - МКУ). За результатами опрацювання наданих документів, на думку відповідача, митна вартість не може бути визначена з наступних причин: подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. 2-3 ст. 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар. Під час розгляду документів було виявлено наступне: Відповідно до положень Інкотермс 2010, термін FCA (Free Carrier (..named place) Франко перевізник (..назва місця) означає, що продавець доставить товар, який пройшов митне очищення зазначеному покупцем перевізнику до названого місця. Відповідно до ч. 10 ст. 58 МКУ до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включені до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: витрати на страхування цих товарів. Відповідно до Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Мінфіну від 24.05.2012 № 599 у розділі «Б» Складові митної вартості, гривень» зазначаються витрати (складові митної вартості, передбачені частиною 10 ст. 58 МКУ, що не включені до ціни що була фактично сплачена або підлягає сплаті, підтверджені документально (договорами, рахунками, товаротранспортними накладними, розрахунками на основі транспортних тарифі, тощо). Таким чином, відомості щодо складових митної вартості (страхування) не підтверджені документально та не піддаються перевірці, що є порушенням ч. 21 ст. 58 МКУ. В ЦМР в гр. 3 місце розвантаження вказано Україна - п. ч. 1 ст. 6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів чітко визначає, що у вантажній накладній має міститися інформація про місце і дату прийняття вантажу до перевезення і передбачене місце його доставки», а саме географічний пункт, а не країну. У ЦМР від 17.03.2023 вказано місце завантаження Kosakowo, а у інвойсі та рахунку на перевезення Gdansk, а це є різні географічні назви, що в свою чергу має вплив на складові митної вартості (транспортні витрати).

Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару. Декларанту була скеровано вимога наступного змісту: Відповідно до частин 3-4 статті 53 Митного кодексу України прошу надати додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів:

зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

- якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

- якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;

- транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення);

- виписку з бухгалтерської документації;

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

- копію митної декларації країни відправлення;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Вказав, що на вимогу декларантом документи надано не всі документи згідно вимоги. Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв`язку неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, є підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД:№ UA100180/2022/36725 від 30.12.2022. Коригування на обсяг партії не проводилось.

Просив відмовити у задоволенні позову.

Від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив у якій навів доводи аналогічні тим, які викладені в позовній заяві. Просив позов задовольнити.

Розглянувши позов, подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Флексорес» зареєстроване як юридична особа з 28.10.2013 року; основний вид діяльності згідно КВЕД 20.30 виробництво фарб, лаків, і подібної продукції, друкарської фарби та мастик.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Флексорес» уклало контракт купівлі продажу №F-14/01 від 04.04.2014 з компанією «Polidruk West» Sp. z.o.o. Відповідно до п. 1.1. Продавець продає, а Покупець купує згідно з цим контрактом: витратні матеріали для поліграфії відповідно до специфікації в яких вказуються асортимент, назва, кількість та ціна товару. Специфікації надаються у додатках до Контракту та є його невід`ємною частиною.

Для забезпечення потреб виробництва лакофарбових продуктів для друку на упаковці харчових продуктів та поповнення складського запасу позивачем придбано: «Ефіроспирт ациклічний: монометиловий ефір пропіленгліколю (CAS:107-98-2, тор. назва: Propylene Glycol Monomethyl Ether (РМ), чистота 99,95% та монометиловий ефір дипропіленгліколю (торг. назва Dipropylene Glycol Monomethyl Ether (DPM), чистота 99,6%, СА:34590-94-8, для використання в поліграфічній промисловості, не для медичного використання)».

На вказану поставку товару для його митного оформлення (митна декларація 23UA209170021986U0) позивачем надано пакет документів: контракт № F-14/01 від 04.04.2014 з доповненнями, специфікація № 1403/2 від 14.03.2023 р., інвойс № 133/MG4/2023 від 14.03.2023, CMR б/н від 17.03.2023, договір на транспортне обслуговування № 320 від 17.10.2022, рахунок за перевезення № 00-0000152 від 17.03.2023.

Львівською митницею здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості відповідно до п.1. ч. 4 ст. 54 Митного кодексу України (далі - МКУ). За результатами опрацювання наданих документів, на думку відповідачем встановлено, що митна вартість не може бути визначена з наступних причин: подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. 2-3 ст. 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар.

Під час розгляду документів було виявлено, що відповідно до положень Інкотермс 2010, термін FCA (Free Carrier (..named place) Франко перевізник (..назва місця) означає, що продавець доставить товар, який пройшов митне очищення зазначеному покупцем перевізнику до названого місця. Відповідно до ч. 10 ст. 58 МКУ до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включені до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: витрати на страхування цих товарів. Відповідно до Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Мінфіну від 24.05.2012 р. № 599 у розділі «Б» Складові митної вартості, гривень» зазначаються витрати (складові митної вартості, передбачені частиною 10 ст. 58 МКУ, що не включені до ціни що була фактично сплачена або підлягає сплаті, підтверджені документально (договорами, рахунками, товаротранспортними накладними, розрахунками на основі транспортних тарифі, тощо). Таким чином, відомості щодо складових митної вартості (страхування) не підтверджені документально та не піддаються перевірці, що є порушенням ч. 21 ст. 58 МКУ. В ЦМР в гр. 3 місце розвантаження вказано Україна - п. ч. 1 ст. 6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів чітко визначає, що у вантажній накладній має міститися інформація про місце і дату прийняття вантажу до перевезення і передбачене місце його доставки», а саме географічний пункт, а не країну. У ЦМР від 17.03.2023 вказано місце завантаження Kosakowo, а у інвойсі та рахунку на перевезення Gdansk, а це є різні географічні назви, що в свою чергу має вплив на складові митної вартості (транспортні витрати).

Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У зв`язку з зазначеним відповідач скерував позивачу вимогу для надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів:

зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

- якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

- якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;

- транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення);

- виписку з бухгалтерської документації;

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

- копію митної декларації країни відправлення;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

На вказану вимогу позивача додатково направив на адресу митниці такі документи: лист від 14.03.2023 до фактури № 133/MG4/2023 від 14.03.2023; проформу-інвойс № DN23022 від 27.12.2022; рахунок-фактуру № DN 23022 від 11.01.2023; страховий поліс № НС0076551 від 12.01.2023; платіжне доручення № 97404156592 від 29.12.2022; платіжне доручення № 97404169471 від 10.02.2023; МД країни відправлення № 230820230083508147 від 12.01.2023; МД країни відправлення № 230820230083508149 від 12.01.2023; супровідний документ (Т1) № 23PL322010S5S5PF7 від 17.03.2023; коносамент № MEDUZF460493 від 12.01.2023; прайс-лист виробника товару № б/н; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений експертною організацією № 23/1/135 від 21.03.2023.

Львівська митниця 23.03.2023 прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/900157/2.

У графі 33 рішення про коригування, що містить назву "Обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" відповідач зазначив таке.

Відповідно до п.1. ч. 4 ст. 54 Митного кодексу України (далі - МКУ). За результатами опрацювання наданих документів, на думку відповідача, митна вартість не може бути визначена з наступних причин: подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. 2-3 ст. 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар. Під час розгляду документів було виявлено наступне: Відповідно до положень Інкотермс 2010, термін FCA (Free Carrier (..named place) Франко перевізник (..назва місця) означає, що продавець доставить товар, який пройшов митне очищення зазначеному покупцем перевізнику до названого місця. Відповідно до ч. 10 ст. 58 МКУ до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включені до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: витрати на страхування цих товарів. Відповідно до Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Мінфіну від 24.05.2012 р. № 599 у розділі «Б» Складові митної вартості, гривень» зазначаються витрати (складові митної вартості, передбачені частиною 10 ст. 58 МКУ, що не включені до ціни що була фактично сплачена або підлягає сплаті, підтверджені документально (договорами, рахунками, товаротранспортними накладними, розрахунками на основі транспортних тарифі, тощо). Таким чином, відомості щодо складових митної вартості (страхування) не підтверджені документально та не піддаються перевірці, що є порушенням ч. 21 ст. 58 МКУ. В ЦМР в гр. 3 місце розвантаження вказано Україна - п. ч. 1 ст. 6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів чітко визначає, що у вантажній накладній має міститися інформація про місце і дату прийняття вантажу до перевезення і передбачене місце його доставки», а саме географічний пункт, а не країну. У ЦМР від 17.03.2023 вказано місце завантаження Kosakowo, а у інвойсі та рахунку на перевезення Gdansk, а це є різні географічні назви, що в свою чергу має вплив на складові митної вартості (транспортні витрати).

Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару. Декларанту була скеровано вимога наступного змісту: Відповідно до частин 3-4 статті 53 Митного кодексу України прошу надати додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів:

зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

- якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

- якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;

- транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення);

- виписку з бухгалтерської документації;

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

- копію митної декларації країни відправлення;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Вказав, що на вимогу декларантом документи надано не всі документи згідно вимоги. Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв`язку неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, є підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД:№ UA100180/2022/36725 від 30.12.2022. Коригування на обсяг партії не проводилось.

Позивач з вказаним рішенням про коригування митної вартості товарів не погоджується, вважає його протиправним і таким, що суперечить поданим декларантом документам та нормам чинного законодавства, відтак звернувся до суду з цим позовом про його скасування.

При вирішенні спору по суті суд керується таким.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 1 Митного кодексу України ( далі Митний кодекс) законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 50 Митного кодексу відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів.

Відповідно до частини першої статті 51 Митного кодексу, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами першою та другою статті 52 Митного кодексу визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант зобов`язаний: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до частин першої третьої статті 53 Митного кодексу у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до статті 54 Митного кодексу контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний:

1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана;

3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування;

4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються:

у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю;

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з статтею 57 Митного кодексу, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Статтею 55 Митного кодексу встановлено порядок коригування митної вартості товарів.

Відповідно до частини другої цієї статті письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 (далі Правила), встановлено, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості має містити окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові 23.10.2020 у справі № 820/3231/16, яка врахована судом при ухваленні даного рішення, обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачеві. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (стаття 53) заборонено.

Наведені вище положення митного законодавства зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є не підтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Згідно з матеріалами справи ТзОВ «Флексорес» на підтвердження митної вартості товару надало до митного органу документи, необхідні для митного оформлення товарів з визначенням його митної вартості за першим методом (за ціною контракту), що надійшли на митну територію України на підставі зовнішньоекономічного контракту, а саме: контракт № F-14/01 від 04.04.2014 з доповненнями, Специфікація № 1403/2 від 14.03.2023 р., інвойс № 133/MG4/2023 від 14.03.2023, CMR б/н від 17.03.2023, Договір на транспортне обслуговування № 320 від 17.10.2022, рахунок за перевезення № 00-0000152 від 17.03.2023.

У подальшому, з метою митного оформлення пропуску товарів позивачем митному органу було надано: лист від 14.03.2023 до фактури № 133/MG4/2023 від 14.03.2023; проформу-інвойс № DN23022 від 27.12.2022; рахунок-фактуру № DN 23022 від 11.01.2023; страховий поліс № НС0076551 від 12.01.2023; платіжне доручення № 97404156592 від 29.12.2022; платіжне доручення № 97404169471 від 10.02.2023; МД країни відправлення № 230820230083508147 від 12.01.2023; МД країни відправлення № 230820230083508149 від 12.01.2023; супровідний документ (Т1) № 23PL322010S5S5PF7 від 17.03.2023; коносамент № MEDUZF460493 від 12.01.2023; прайс-лист виробника товару № б/н; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений експертною організацією № 23/1/135 від 21.03.2023.

Щодо зауважень митного органу про те, що в графі 3 CMR від 29.03.2023 зазначено позначення країни «Україна», суд зазначає таке.

Сторонами даної поставки погоджено умови поставки FCA Гданськ, що зазначено Специфікації, рахунку-фактурі. В CMR при заповненні в графі 3 та 4 допущено помилки (лист про помилки був поданий відповідачу). Проте наявність/відсутність будь-якої інформації в CMR жодним чином не впливає на визначення митної вартості товару (її числові складові). Хоч за умовами поставки FCA Гданськ покупець й несе витрати щодо доставки товару, однак саме CMR ці витрати не підтверджує. Витрати по доставці відображені в рахунку на транспортне перевезення, складеному на виконання договору на транспортне обслуговування, довідці про транспортні витрати, копія якого наявна у справі. Для визначення митної вартості на умовах поставки FCA Гданськ враховується лише вартість перевезення до митного кордону України (ч.10 ст. 58 МКУ), відтак зазначення (з помилкою чи без) в графі 3 CMR назви країни «Україна» жодним чином не могло вплинути на будь-які складові митної вартості товару.

Щодо зазначення в графі 4 CMR місця навантаження Kosakowo, замість Гданськ, як це передбачено товаросупровідними документами, що також відображено у спірному рішенні, суд зазначає таке.

Позивачем подано лист щодо помилки в CMR, виданий перевізником ФОП ОСОБА_1 , з візами вантажовідправника та вантажоодержувача/замовника, в якому роз`яснено, що 1) CMR була складена в Kosakowo, Польща; в графі 21 CMR вказано найменування саме цього населеного пункту 2) у зв`язку із цим через механічну помилку місце завантаження теж вказано Kosakowo (графа 4). Однак, фактичне місце завантаження товару за фактурою № 133/MG4/2023 від 14.03.2023 Гданськ, Польща. Суд враховує зауваження позивача, що Kosakowo і Гданськ знаходяться на відстані близько 30 км (Kosakowo ближче до кордону з Україною), відтак така віддаленість навіть потенційно не вплинула б на загальний розмір транспортних витрат. Дані пояснення та лист не взяті до уваги відповідачем.

Щодо твердження відповідача про те, що відомості щодо складових митної вартості (страхування) не підтверджені документально та не піддаються перевірці, що є порушенням ч.21 ст.58 МКУ, то суд такі оцінює критично, з огляду на те, що у поданих до митного оформлення документах міститься інформація щодо того, що страхування вантажу за фактурою № 133/MG4/2023 від 14.03.2023 по маршруту Гданськ - Чишки, не здійснювалось (інформація про це міститься в транспортному рахунку № 00-0000152 від 17.03.2023). Відтак таке твердження відповідача не підтверджується матеріалами справи, оскільки відомості про відсутність страхування були подані до митного оформлення і були відомі митному органу при прийнятті рішення про коригування.

Суд вважає, що позивачем надано усі необхідні документи, що стосуються числового значення митної вартості товару або методу її визначення, документи містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару. Ціна товару була визначена позивачем згідно з умовами контракту.

У той же час обставини, якими мотивоване рішення митного органу про необхідність витребування додаткових документів є необґрунтованими, оскільки надані документи у сукупності підтверджують визначену митну вартість товару позивачем (декларантом) за першим методом визначення митної вартості.

Відповідачем не надано доказів на спростування визначеної позивачем вартості товару, а саме по собі зазначення митним органом у спірному рішенні про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу її визначення.

Встановлені судом фактичні обставини свідчать про відсутність у відповідача фактичних підстав для коригування заявленої декларантом митної вартості товарів, а саме коригування митної вартості є необґрунтованим.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 520/10386/2020 в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган обов`язково повинен зазначити докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості за шостим (резервним) методом. Тобто, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, контролюючий орган повинен також зазначити докладну інформацію і джерела, які ним використовувалися.

Відповідно до оскарженого рішення митний орган скоригував митну вартість товару із застосуванням резервного методу визначення її митної вартості та на підставі митної декларації №UA100180/2022/36725 від 30.12.2022.

Проте в оскарженому рішенні відповідач не вказує будь-яких джерел та інформації, якими керувався при визначенні митної вартості товару, окрім номеру та дати взятої за основу митної декларації.

Верховний Суд у постанові від 29.09.2020 по справі № 520/7041/19 звернув увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервним методом.

Враховуючи викладене, суд вважає необґрунтованим висновок митного органу про те, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності та не міститься всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

А тому, як наслідок, рішення відповідача про коригування митної вартості товарів є протиправним та підлягає скасуванню.

Суд не надає оцінку іншим доводам відповідача оскільки такі не покладені в обґрунтування оскаржуваних рішень.

Відповідно до ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем не дотримані, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, усі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, судові витрати у вигляді сплаченого позивачем при зверненні до суду із цим позовом судового збору в розмірі 3231,72 грн підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Доказів, передбачених ч. 7 ст. 139 КАС України позивачем та його представницею не надано, відтак суд розгляне питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у випадку представлення відповідних доказів з дотриманням вимог ч. 7 ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 293, 295 КАС України, суд, -

в и р і ш и в :

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Львівської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів UA209000/2023/900157/2 від 23.03.2023.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Флексорес» судовий збір у сумі 3231 (три тисячі двісті тридцять одна) грн 72 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Желік О.М.