Рішення

від 25.03.2024 по справі 752/570/23

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/570/23

Провадження № 2/752/969/24

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

25 березня 2024 року м. Київ

Суддя Голосіївського районного суду м. Києва Ольшевська І.О., за участю секретаря судового засідання Крекотень О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва в порядку загального позовного провадження цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Кириленко Андрій Володимирович, до Комунальної організації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Муніципальна охорона» про стягнення різниці середнього заробітку та за зустрічним позовом Комунальної організації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної організації) «Муніципальна охорона» до ОСОБА_1 про повернення безпідставно отриманих коштів, -

присутні:

представник позивача за первісним позовом/представник відповідача за зустрічним позовом: ОСОБА_2 (ордер серія АМ № 1068353)

представник відповідача за первісним позовом/представник позивача за зустрічним позовом: Кияниця О.В. (довіреність від 02.01.2024 р.)

ВСТАНОВИВ:

До Голосіївського районного суду м. Києва надійшов позов ОСОБА_1 до Комунальної організації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Муніципальна охорона» (далі - КО «Муніципальна охорона») про стягнення різниці середнього заробітку, за результатом розгляду якого позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь суму середнього заробітку в розмірі 161 712 грн.

В обґрунтування позову вказує, що позивач працював у КО «Муніципальна охорона» з початку 2021 року. У лютому 2022 року після оголошення воєнного стану позивача мобілізували до Збройних сил України. Позивач вказує на те, що норми КЗпП України гарантували йому збереження основного місця роботи та середнього заробітку на час призову до 19.07.2022 року (ч. 3 ст. 119 КЗпП України). Проте, після надсилання адвокатського запиту відповідачем було надано довідку, з якої позивачем з`ясовано, що за період березень - липень 2022 року середній заробіток виплачувався в меншому розмірі, що і стало підставою для звернення до суду із указаним позовом.

Ухвалою судді від 27.01.2023 року за вказаною позовною заявою відкрито провадження та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

27.02.2023 року на адресу суду надійшла зустрічна позовна заява Комунальної організації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної організації) «Муніципальна охорона» про повернення безпідставно набутих коштів.

30.03.2023 року прийнято зустрічну позовну заяву Комунальної організації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної організації) «Муніципальна охорона» до ОСОБА_1 про повернення безпідставно отриманих коштів до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 до Комунальної організації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Муніципальна охорона» про стягнення різниці середнього заробітку та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Позивач за зустрічним позовом просив суд стягнути з ОСОБА_1 безпідставно набуті кошти у розмірі 72 928,79 грн.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог позивач за зустрічним позовом вказує, що дійсно, 26.02.2022 року ОСОБА_1 був призваний на військову службу, а тому КО «Муніципальна охорона» було видано наказ від 13.05.2022 року № 400/2-к «Про увільнення працівників від роботи у зв`язку із призовом на військову службу під час мобілізації» зі збереженням місця роботи, середнього заробітку на період проходження військової служби. 30 квітня 2022 року ОСОБА_1 звільнили з військової служби в запас за підпунктом «г» через сімейні обставини або інші поважні причини, як це передбачено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу», однак ОСОБА_1 не повідомив свого роботодавця про звільнення, умисно намагаючись отримувати середній заробіток, як будучи призваним до служби в Збройних Силах України. Внаслідок цього ОСОБА_1 безпідставно отримав 72928,79 грн. за період з 01.05.2022 по 18.07.2022 року

25.05.2023 року на адресу суду надійшла заява позивача за основним позовом про зменшення розміру позовних вимог, як вбачається із довідки про доходи, із якої першочергово було зроблено розрахунок, позивачу було виплачено 10 027,28 та 5 078,63 грн. відповідно - суми, які беруться розрахунку. 10 027,28 + 5 078, 63грн. = 15 105,91 грн./ 9 (робочі дні)) = 1678,43 грн. за один робочий день. За період із 01.03.2022 року по 18.07.2022 року включно маємо 99 робочих днів. Відповідно довідки, за цей період позивачу загалом було сплачено 102 624,19 грн. При цьому, середній заробіток складає 1 678,43 грн. х 99 робочих днів =166 164,57 грн. Різниця між середнім заробітком та сумою, яка фактично була сплачена позивачу складає 1664,57 грн. -102 624,19 грн. = 63 540,38 грн. - сума, яка і підлягає стягненню.

Разом із цим, надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, в якому представник відповідача за зустрічним позовом вказує, що ОСОБА_1 дійсно 30.04.2022 року був звільнений з військової служби відповідно до наказу Військової частини НОМЕР_1 №103 від 30.04.2022 року, проте на наступний день, а саме 01.05.2022 року, позивач уклав контракт добровольця територіальної оборони із Феодосіївською територіальною громадою Обухівського району Київської області. Вказане свідчить про те, що норма ч. 3 ст. 119 КЗПП України до внесення змін поширювалась і на випадок укладення контракту добровольця територіальної оборони. Після 19.07.2022 до правовідносин сторін необхідно застосовувати ч. 1 ст. 119 КЗпП України, а саме на виконання державних або громадських обов`язків, якщо за чинним законодавством України ці обов`язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку. Тому, за переконанням представника ОСОБА_1 , вимоги позивача за зустрічним позовом задоволенню не підлягають.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються, відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, заслухавши представників сторін, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 13.05.2022 року наказом КО «Муніципальна охорона» № 400/2-к про увільнення працівників від роботи у зв`язку із призовом на військову службу під час мобілізації увільнено ОСОБА_1 , начальника пункту централізованого спостереження, від роботи з 26.02.2022 року у зв`язку з призовом на військову службу під час мобілізації зі збереженням місця роботи, середнього заробітку на період проходження військової служби.

Підставою для винесення вказаного наказу стала довідка форма 5 в/ч НОМЕР_2 від 14.04.2022 № 950.

З витягу з наказу № 103 від 30.04.2020 року вбачається, що підполковника по мобілізації ОСОБА_1 звільнено наказом Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 24 квітня 2022 року № 495 з військової служби в запас за підпунктом «г» (через сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) пункт 2 частини четвертої статті 26 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» (зі змінами), вважати таким, що справи та посаду здав та направити документи до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

31.08.2022 року КО «Муніципальна охорона» видано наказ №963/1-к про закінчення строку увільнення від виконання посадових обов`язків ОСОБА_1 у зв`язку зі звільненням з військової служби, яким визначено, що вважати закінченим 30 квітня 2020 року період увільнення від виконання обов`язків за посадою.

Відповідно до відомостей, що містить розрахунковий листок, за період січень 2022 р. - грудень 2022 р. оплату за середнім заробітком позивач отримав у квітні 2022 року (21 робочий день), у травні 2022 року (22 робочі дні), у червні 2022 року (22 робочі дні) та до 18 липня 2022 року (12 робочих дні), обраховуючи суму середнього заробітку із показника 1125,46 грн.

Однак, із довідки, виданої КО «Муніципальна охорона», оплата по середньому №00000002988 від 25.11.2022 року розрахунок середнього заробітку за грудень 2021 р. - січень 2022 року (тобто за два місяці, що передували події) складає 1637,81 грн. середньоденної заробітної плати та під час судового розгляду сторонами не заперечувалось.

А отже, суд вважає вимогу позивача про стягнення недоплаченого середнього заробітку обґрунтованою, але виключно за період квітня 2022 року, яка за розрахунком суду є недоплаченою в розмірі 11 613,42 грн., виходячи з наступного.

Так, як було встановлено судом вище, відповідачем було видано наказ № 400/2-к про увільнення ОСОБА_1 від роботи у зв`язку із призовом на військову службу під час мобілізації, саме на підставі проходження ОСОБА_1 військової служби у Збройних Сила України та встановлювалось довідкою форми 5 в/ч НОМЕР_2 від 14.04.2022 № 950, яка і слугувала підставою для винесення наказу про увільнення.

Передбачені частиною третьою статті 119 КЗпП України гарантії щодо збереження місця роботи, посади і середнього заробітку поширюються на працівника з дня прийняття його на військову службу за контрактом під час дії особливого періоду, яким є день видання відповідного наказу по особовому складу.

До зазначеного висновку прийшов Верховний суд у постанові № 200/3471/21 від 23.03.2023 року.

Виходячи з наведеної позиції Верховного суду, можна зробити аналогічний висновок із обставин, що пов`язані із призовом особи до проходження військової служби, тобто гарантії, передбачені частиною 3 ст. 119 КЗпП України, поширюються на період проходження особою військової служби.

А тому, враховуюче те, що позивач був звільнений 30.04.2022 року від проходження військової служби, то юридичний обов`язок відповідача зберігати за ОСОБА_1 середній заробіток був припинений.

Представник позивача посилається на те, що з 01.05.2022 року ОСОБА_1 уклав контракт добровольця територіальної оборони Феодосіївської територіального громади Обухівського району Київської області, а тому середній заробіток продовжував зберігатись за ОСОБА_1 до 18.07.2022 року.

Однак, вказане не може слугувати підставою для продовження нарахувань середнього заробітку під час увільнення ОСОБА_1 на підставі наказу 400/2-к, оскільки останній видавався з обставин проходження ОСОБА_1 військової служби у в/ч НОМЕР_2 , пов`язаної із його призовом, що вбачається з довідки в/ч НОМЕР_2 від 14.04.2022 № 950.

Тобто, з 01.05.2022 року ОСОБА_1 мав обов`язок або вийти на основне місце роботи, або повідомити роботодавця про укладений контракт добровольця територіальної оборони Феодосіївської територіальної громади Обухівського району Київської області.

Отже, перераховані ОСОБА_1 суми середнього заробітку за період травень 2022 року - 18 липня 2022 року набуті останнім без належної правової підстави, тобто за відсутності наказу роботодавця про увільнення ОСОБА_1 від роботи у зв`язку із укладенням контракту добровольця територіальної оборони Феодосіївської територіальної громади Обухівського району Київської області.

Тому, суд вважає вимоги зустрічної позовної заяви в цій частині обґрунтовані та підлягають частковому задоволенню.

Позивачем за зустрічним позовом заявлено вимогу про стягнення 72928,79 грн., однак, з розрахункового листка за період січень 2022 р. - грудень 2022 р. вбачається, що КО «Муніципальна охорона», включено до неї суму у розмірі 9903,03 грн. іменовану як «борг за працівником», порядок обрахунку якої судом не відомий та сторонами з даного питання доказів не надано, а отже у стягнення зазначеної суми слід відмовити.

Згідно ст. 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження роботодавця, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів щодо охорони праці, дбайливо ставитися до майна роботодавця, з яким укладено трудовий договір.

Згідно ст. 140 КЗпП України трудова дисципліна на підприємствах, в установах, організаціях забезпечується створенням необхідних організаційних і економічних умов для нормальної високопродуктивної роботи, свідомим ставленням до праці, методами переконання, виховання, а також заохоченням за сумлінну працю.

Згідно ч.ч. 1-2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула таємно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Зобов`язання з повернення безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна.

Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить цілому правовідношенню і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

Статтею 1215 ЦК України визначено, що не підлягає поверненню безпідставно набуте: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб для існування, якщо їх виплата проведена фізичною чи юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом.

Таким чином, положення Глави 83 ЦК України передбачають у тому числі можливість повернення набутої без відповідної правової підстави заробітної плати і прирівняних до неї платежів.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, а інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку про те, що вимоги основного позову підлягають частковому задоволенню, та вимоги зустрічного позовного позову підлягають частковому задоволенню.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (справа «Проніна проти України», заява № 63566/00, параграф 23, рішення від 18.07.2006).

Європейський суд з прав людини зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України»).

З урахуванням вимог ст. 141 ЦПК України проводячи розподіл судових витрат у зв`язку із частковим задоволенням позову та зустрічного позову, Комунальної організації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Муніципальна охорона» на користь держави судовий збір у розмірі 196,25 грн. у зв`язку із частковим задоволенняи основного позову, а з ОСОБА_1 на користь Комунальної організації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Муніципальна охорона» підлягає у зв`язку із частковим задоволенням зустрічного позову підлягає стягненню судовий збір у розмірі у розмірі 2 319,51 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 141, 247, 258, 259, 354 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Комунальної організації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Муніципальна охорона» про стягнення різниці середнього заробітку задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунальної організації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Муніципальна охорона» на користь ОСОБА_1 суму недоплаченого середнього заробітку в розмірі 11 613,42 грн. (одинадцять тисяч шістсот тринадцять грн. 42 коп.).

3. Стягнути з Комунальної організації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Муніципальна охорона» на користь держави судовий збір у розмірі 196,25 (сто дев`яносто шість грн. 25 коп.) грн.

4. В іншій частині позову ОСОБА_1 відмовити.

5. Зустрічний позов Комунальної організації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної організації) «Муніципальна охорона» до ОСОБА_1 про повернення безпідставно отриманих коштів задовольнити частково.

6. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунальної організації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Муніципальна охорона» безпідставно отримані грошові кошти в розмірі 63 025,76 грн. (шістдесят три тисячі двадцять п`ять грн. 76 коп.) та судовий збір у розмірі 2 319,51 грн. (дві тисячі триста дев`ятнадцять грн. 51 коп.).

7. В іншій частині зустрічного позову Комунальної організації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Муніципальна охорона» відмовити.

8. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

9. Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду або через Голосіївський районний суд міста Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач за первісним позовом/ відповідач за зустрічним позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Відповідач за первісним позовом/ позивач за зустрічним позовом: Комунальна організація виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Муніципальна охорона» (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ 41680696).

Повний текст судового рішення складено та підписано 03.04.2024 р.

Суддя І.О. Ольшевська