Рішення

від 04.04.2024 по справі 520/5592/24

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

04.04.2024 р. справа №520/5592/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Сліденко А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін справу за позовом

ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач, заявник)до Донецького апеляційного господарського суду (далі за текстом - відповідач, владний суб`єкт, орган публічної адміністрації)провизнання протиправною бездіяльності суб"єкта владних повноважень та спонукання суб"єкта владних повноважень до вчинення конкретного управлінського волевиявлення, -

встановив:

Позивач у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про: 1) визнання протиправною бездіяльності Донецького апеляційного господарського суду (61022, м. Харків, проспект Науки, 5, код ЄДРПОУ: 26020508) щодо не видачі ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) Довідки «про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці» станом на 01.01.2024р., розраховану виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 3.028 грн; 2) зобов`язання Донецького апеляційного господарського суду (61022, м. Харків, проспект Науки, 5, код ЄДРПОУ: 26020508) видати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) Довідку «про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці» станом на 01.01.2024р., розраховану виходячи з базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2024р. - 3.028,00 грн.

Аргументуючи ці вимоги зазначив, що унаслідок вчинення суб`єктом владних повноважень протиправного управлінського волевиявлення була штучно створена перешкода в отриманні довічного грошового утримання судді у відставці у належному розмірі.

Ухвалою суду від 01.03.2024р. прийнято позов до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, витребувано докази.

Ухвалою суду від 04.03.2024р. заяву ОСОБА_1 про зміну предмета позову від 01.03.2024р. у справі №520/5592/24 - задоволено. Прийнято до розгляду заяву ОСОБА_1 про зміну предмета позову від 01.03.2024р. у справі №520/5592/24. Подальший розгляд справи ухвалено здійснювати за вимогами: 1) Визнати протиправними дії Донецького апеляційного господарського суду щодо видачі ОСОБА_1 довідки «про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці» станом на 01.01.2024р., розраховану виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2.102,00 грн; 2) зобов`язати Донецький апеляційний господарський суд видати ОСОБА_1 довідку «про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці» станом на 01.01.2024р., розраховану виходячи з базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2024р. 3.028,00 грн.

Відповідач про розгляд справи був сповіщений належно та завчасно, але обов`язку із подання відзиву на позов та доказів у спростування викладених у позові доводів не виконав.

Суд, вивчивши доводи позову, повно виконавши процесуальний обов`язок із збору доказів, всебічно перевіривши доводи сторін добутими доказами, повно та вичерпно з`ясувавши обставини фактичної дійсності, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

Заявник у спірних правовідносинах має правовий статус судді Донецького апеляційного господарського суду у відставці, у якості отримувача щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці знаходиться на обліку в ГУ ПФУ в Харківській області, за власною ініціативою ініціював процедуру видачі органом судової влади розпорядником бюджетних коштів довідки про суддівську винагороду судді Донецького апеляційного господарського суду станом на 01.01.2024р., отримав складену Ліквідаційною комісією Донецького апеляційного господарського суду відносно ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 20.02.2024р. №134 на суму - 183.925,00грн. (оклад за посадою - 131.375,00грн.; доплата за вислугу років (40%) - 52.550,00грн.).

Зі змісту ч.3 ст.135 та ч.4 ст.135 Закону України від 02.06.2016р. №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" випливає, що розмір зазначеної у згаданій довідці суддівської винагороди був обчислений субєктом владних повноважень із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи - 2.102,00грн.

Стверджуючи про невідповідність закону управлінського волевиявлення суб`єкта владних повноважень з приводу використання під час обчислення розміру суддівської винагороди судді Донецького апеляційного господарського суду станом на 01.01.2024р. показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у 2.102,00грн. замість показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у 3.028,00грн., заявник ініціював даний спір.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що в Україні як у правовій державі, де проголошена дія верховенства права та найвищою соціальною цінністю є людина, згідно з ст.ст. 1, 3, 8, ч.2 ст.19, ч.1 ст.68 Конституції України усі без виключення суб`єкти права (учасники суспільних відносин) зобов`язані дотримуватись існуючого правового порядку, утримуючись від використання права на "зло"/зловживання правом, а суб`єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов`язком виконувати покладені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом, і тому до відносин, які склались на підставі встановлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

Суд відзначає, що суспільні відносини з приводу соціального забезпечення учасника суспільних відносин - громадянина із правовим статусом судді у відставці у сфері пенсійного забезпечення регламентовані, насамперед, приписами спеціальної норми закону - ст.142 Закону України від 02.06.2016р. №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів"

Так, згідно з ч.1 ст.142 Закону України від 02.06.2016р. №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.

Відповідно до ч.2 ст.142 Закону України від 02.06.2016р. №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

За правилом ч.4 ст.142 Закону України від 02.06.2016р. №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Відносини з приводу одержання особою щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці додатково деталізовані нормами Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, судді Конституційного Суду України територіальними органами Пенсійного фонду України (затверджений постановою правління ПФУ від 25.01.2008р. №3-1 у редакції постанови правління ПФУ від 09.02.2023р. №7-2, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.03.2008р. за №200/14891; далі за текстом - Порядок №3-1).

Згідно з п.1 розділу IV Порядку №3-1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться відповідно до частини четвертої статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», частини другої статті 27 Закону України «Про Конституційний Суд України» органами, що призначають щомісячне довічне грошове утримання.

Відповідно до п.6 розділу IV Порядку №3-1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться органом, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, на підставі довідки про суддівську винагороду / довідки про винагороду судді Конституційного Суду України, надісланої відповідним органом (без звернення судді у відставці, судді Конституційного Суду України), або за зверненням судді у відставці, судді Конституційного Суду України.

Відтак, ключовим питанням у межах даного спору є наявність або відсутність обставин зміни розміру складових суддівської винагороди судді Донецького апеляційного господарського суду станом на 01.01.2024р.

Згідно з ч.7 ст.43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

У розумінні ч.1 ст.126 та ст.130 Конституції України умови виплати та розмір суддівської винагороди є невід`ємним елементом незалежності судді.

Спеціальним законом з питання визначення суддівської винагороди є Закон України від 02.06.2016р. №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі за текстом - Закон України від 02.06.2016р. №1402-VIII), ч.1 ст.135 якого передбачено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Так, за правилами ч.2 ст.135 Закону України від 02.06.2016р. №1402-VIII суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.135 Закону України від 02.06.2016р. №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді апеляційного суду складає - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Як то указано у ч.4 ст.135 Закону України від 02.06.2016р. №1402-VIII, до базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти: 1) 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб; 2) 1,2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п`ятсот тисяч осіб; 3) 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб. У випадку, якщо суд розміщується в декількох населених пунктах, застосовується регіональний коефіцієнт за місцезнаходженням органу, який провів державну реєстрацію такого суду.

Згідно з ч.5 ст.135 Закону України від 02.06.2016р. №1402-VIII суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.

У період часу з 01.01.2024р. виникла колізія між нормами ч.3 ст.135 Закону України від 02.06.2016р. №1402-VIII, абз.4 ст.7 Закону України від 09.11.2023р. №3460-ІХ "Про Державний бюджет України на 2024 рік" та між абз.5 ст.7 Закону України від 09.11.2023р. №3460-ІХ "Про Державний бюджет України на 2024 рік" в частині використання під час нарахування та виплати суддівської винагороди показника прожиткового мінімуму для працездатної особи - "2.102,00грн.".

Усупереч положенням ч.1 ст.126, ст.130 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України суб`єктом владних повноважень у спірних правовідносинах пріоритет у застосуванні помилково було надано не нормам ч.3 ст.135 Закону України від 02.06.2016р. №1402-VIII, а нормам абз.5 ст.7 Закону України від 09.11.2023р. №3460-ІХ "Про Державний бюджет України на 2024 рік".

Згідно з ч.5 ст.13 Закону України від 02.06.2016р. №1402-VIII висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

У розумінні п.7 ч.1 ст.4 КАС України відповідач у відносинах із фінансового забезпечення проходження особою публічної служби на посаді професійного судді є суб`єктом владних повноважень.

Правовий висновок стосовно невідповідності закону управлінського волевиявлення субєкта владних повноважень з приводу обчислення суддівської винагороди (і відповідно допомоги на оздоровлення) після 01.01.2021р. із використанням показника прожиткового мінімуму - 2.102,00грн. сформульований, зокрема, у постанові Верховного Суду від 12.07.2023р. по справі №140/5481/22, у постанові Верховного Суду від 12.07.2023р. по справі №140/5481/22, у постанові Верховного Суду від 13.07.2023р. по справі №280/1233/22, у постанові Верховного Суду від 15.08.2023р. по справі №120/19262/21-а.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України ці висновки є релевантними відносно обставин спору у даній справі, підлягають поширенню на спірні правовідносини, а відтак, додатково підтверджують факт порушення права заявника на належне обчислення субєктом владних повноважень розміру суддівської винагороди як розрахункової бази для обрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Розвязуючи спір, суд зауважує, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) суб`єкта владних повноважень викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України.

За змістом ч.2 ст.77 КАС України відповідність закону рішення чи діяння (управлінського волевиявлення) за критеріями дотримання: компетенції, меж повноважень, способу дій, приводу реалізації функції контролю, обґрунтованості, безсторонності (неупередженості), добросовісності, розсудливості, рівності перед законом, унеможливлення дискримінації, пропорційності, своєчасності, права особи на участь у процесі прийняття рішення, має доводитись, насамперед, відповідачем - суб`єктом владних повноважень.

Проте, сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020р. по справі №520/2261/19 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023р. у справі №916/3027/21 стандарти доказування обставин спору та приписи ч.4 ст.9, ст.ст.72-76, ч.1 ст.77, ч.3 ст.242, ч.4 ст.242 КАС України засвідчують, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною судом виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зміст цієї норми процесуального закону було розтлумачено у постанові Верховного Суду від 07.11.2019р. по справі № 826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18), де указано, що обов`язковою умовою визнання протиправним управлінського волевиявлення суб`єкта владних повноважень є доведеність приватною особою факту порушення власних прав (інтересів) та доведеність факту невідповідності закону оскарженого управлінського волевиявлення.

Кваліфікуючи реально вчинене у спірних правовідносинах управлінське волевиявлення суб`єкта владних повноважень, суд виходить із того, що за загальним правилом під рішенням суб`єкта владних повноважень слід розуміти письмовий акт, під дією суб`єкта владних повноважень слід розуміти вчинок посадової/службової особи, під бездіяльністю суб`єкта владних повноважень слід розуміти невиконання обов`язків, під відмовою суб`єкта владних повноважень слід розуміти письмово зафіксоване діяння з приводу незадоволення звернення приватної особи.

За змістом правових позицій постанови Верховного Суду від 03.06.2020р. у справі №464/5990/16-а та постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2022р. у справі №9901/276/19 протиправною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень є зовнішня форма поведінки (діяння) органу/посадової особи у вигляді неприйняття рішення (нездійснення юридично значимих дій) у межах компетенції за наявності фізичної змоги реалізувати управлінську функцію.

Суд відмічає, що у спірних правовідносинах суб`єктом владних повноважень одночасно було вчинено і управлінське волевиявлення у формі дії з приводу обчислення суддівської винагороди станом на 01.01.2024р. із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи - "2.102,00грн.", і управлінське волевиявлення формі бездіяльності з приводу обчислення суддівської винагороди станом на 01.01.2024р. із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи, актуального станом на 01 січня кожного конкретного календарного року (тобто 3.028,00грн.).

У ході розгляду справи суб`єктом владних повноважень не наведено юридично спроможних аргументів та не подано доказів відповідності вимогам закону реально вчиненого у спірних правовідносинах управлінського волевиявлення з приводу обчислення суддівської винагороди станом на 01.01.2024р. із розрахунку прожиткового мінімуму для працездатної особи - 2.102,00грн.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить до переконання про те, що у даному конкретному випадку субєктом владних повноважень не доведено відповідності реально вчиненого управлінського волевиявлення вимогам ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України, у той час як використані заявником доводи узгоджуються із приписами ст.135 Закону України від 02.06.2016р. №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів".

Відтак, у даному конкретному випадку недоведеність правомірності реально вчиненого суб`єктом владних повноважень управлінського волевиявлення зумовлює висновок про підтвердження матеріалами справи факту порушення суб`єктивного права заявника, що є підставою для задоволення позову.

Разом із тим, порушеному праву заявника згідно з ч.2 ст.5 та ч.2 ст.9 КАС України належить надати захист у спосіб, що сформульований у резолютивній частині даного судового акту.

При розв`язанні спору, суд зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії"), вичерпно реалізував усі діючі механізми з`ясування об`єктивної істини; надав оцінку усім юридично значимим факторам та нормам закону, котрі здатні вплинути на правильне вирішення спору; дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін; повно та детально виклав власні висновки та міркування як з приводу тлумачення належних норм права, так і з приводу усіх слушних доводів поданих учасниками спору процесуальних документів.

Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.

Решта доводів сторін окремій оцінці у тексті судового акту не підлягає, позаяк не впливає на правильність розв`язання спору по суті.

Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6-9, ст.ст. 72-77, 90, 211, 241-244, 246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Позов - задовольнити.

Визнати протиправними дії Донецького апеляційного господарського суду (місцезнаходження - 61022, м. Харків, проспект Науки, 5; ідентифікаційний код за відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань - 26020508) з приводу обчислення у складеній на ім"я ОСОБА_1 довідці від 20.02.2024р. №134 суддівської винагороди судді Донецького апеляційного господарського суду станом на 01.01.2024р. із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи - 2.102,00 грн.

Зобов`язати Донецький апеляційний господарський суд (місцезнаходження - 61022, м. Харків, проспект Науки, 5; ідентифікаційний код за відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань - 26020508) скласти і видати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду судді Донецького апеляційного господарського суду станом на 01.01.2024р. за формою Додатку №2 до Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, судді Конституційного Суду України територіальними органами Пенсійного фонду України, обчислену із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи - 3.028,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Донецького апеляційного господарського суду (місцезнаходження - 61022, м. Харків, проспект Науки, 5; ідентифікаційний код за відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань - 26020508) на користь ОСОБА_1 (адреса зареєстрованого місяця проживання - АДРЕСА_2 ; р.н.о.к.п.п. - НОМЕР_1 ) витрати по оплаті судового збору у сумі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп.

Роз`яснити, що рішення підлягає оскарженню згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення); набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України.

Суддя А.В. Сліденко