Постанова

від 04.04.2024 по справі 200/6172/23

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2024 року справа №200/6172/23

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2023 року (повне судове рішення складено 04 грудня 2023 року) у справі № 200/6172/23 (суддя в І інстанції Крилова М.М.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дії протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

01 листопада 2023 року до Донецького окружного адміністративного суду, через систему «Електронний Суд», надійшов позов адвоката Мендрика Д.О., який діє в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - Управління) про:

- визнання протиправними дії відповідача щодо незарахування ОСОБА_1 при призначенні пенсії за віком пільгового стажу роботи за списком № 1 та статті 8 Закону України «Про престижність шахтарської праці»;

- зобов`язання Управління здійснити призначення пенсії ОСОБА_1 відповідно до статті 8 Закону України «Про престижність шахтарської праці» відповідно до його заяви від 14.07.2023, зарахувавши до пільгового стажу роботи за списком №1 повний день гірником під землею періоди роботи згідно записів трудової книжки, а саме з 01.01.2014 по 12.08.2020, та зарахувавши до пільгового стажу роботи за списком №1 періоди роботи - з 01.09.1988 по 10.06.1991 навчання, з 03.12.1991 по 01.11.1993 служба в армії, з 15.01.1994 по 22.12.1998 - робота електромонтером у ВАТ «Макіївський труболиварний завод».

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що при призначенні пенсії позивачу протиправно не враховано до пільгового стажу періоди роботи з 01.01.2014 по 12.08.2020 у ДП «Макіїввугілля», з 15.01.1994 по 22.12.1998 - робота електромонтером у ВАТ «Макіївський труболиварний завод», період навчання з 01.09.1988 по 10.06.1991 та період служби в армії з 15.01.1994 по 22.12.1998. Крім того, при призначенні пенсії відповідач протиправно не застосував норми статті 8 Закону України «Про престижність шахтарської праці».

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2023 року позов задоволено.

Визнано протиправними дії відповідача щодо незарахування ОСОБА_1 при призначенні пенсії за віком до пільгового стажу періоду навчання з 01.09.1988 по 10.06.1991, періоду проходження військової служби з 03.12.1991 по 01.11.1993 та періодів роботи з 11.06.1991 по 28.11.1991, з 15.01.1994 по 22.12.1998 та з 01.01.2014 по 12.08.2020.

Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати позивачу до пільгового стажу за Списком №1 період навчання з 01.09.1988 по 10.06.1991, періоду проходження військової служби з 03.12.1991 по 01.11.1993, періодів роботи з 11.06.1991 по 28.11.1991, з 15.01.1994 по 22.12.1998, з 01.01.2014 по 12.08.2020 та здійснити перерахунок та виплату пенсії з 14.07.2023 відповідно до вимог ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» в розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), з урахуванням раніше виплачених сум.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Управління на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 858,88 грн.

Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що рішенням від 24.07.2023 №262340021515 позивачу призначено пенсію за віком за Списком №1. До пільгового стажу за Списком №1 зараховано періоди роботи з 24.05.1999 по 15.10.2001 та з 02.01.2002 по 31.12.2013, що становить 14 років 1 місяць 21 днів. Вказує, що до пільгового стажу роботи були зараховані всі наявні періоди роботи позивача.

Апеляційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, задовольнити частково, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено наступне.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 виданий Центрально-Міським РВ Макіївського МУ УМВС України в Донецькій області 31 серпня 2001 року.

ОСОБА_1 має статус переміщеної особи, фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою від 28.06.2023 №3003-5002836483.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 21.08.2023 №26240021515 ОСОБА_1 призначено пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до п.1 ч. 2 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Страховий стаж 39 років 3 місяці 5 днів, пільговий за Списком №1 14 років 1 місяць 29 днів.

Судом встановлено, що до пільгового стажу позивача за Списком №1 зараховано періоди роботи з 24.05.1999 по 15.10.2001 та з 02.01.2002 по 31.12.2013.

Відповідач, листом від 04.08.2023 №26847-26867/Д-02/8-2600/23 надав відповідь на заяви позивача від 22.07.2023 №ВЕБ-26002-Ф-С-23-166246, від 27.07.2023 №ВЕБ-26002-Ф-С-23-170394, від 31.07.2023 №ВЕБ-26002-Ф-С-23-172816 та вказав, що з 14.07.2023 позивачу призначено пенсію за віком по Списку №1. Пільговий стаж за Списком №1 становить 14 років 1 місяць 21 день. Право на обчислення пенсії відповідно до ст. 8 Закону України «Про престижність шахтарської праці» мають працівники зі стажем не менше 15 років на підземних роботах за Списком №1.

Не погодившись з рішенням відповідача про призначення пенсії, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 5 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до абзаців першого, другого пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Відповідно до ч.1 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Частиною другою статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах та працівникам.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції послався на наступне.

Відповідно до статті 62 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі по тексту Порядок).

Пунктом 1 Порядку передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Отже, додаткові документи для підтвердження стажу роботи вимагаються лише у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 01.12.2005 №1451/11731, встановлено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку № 383 результати атестації (як уперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, упродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінились докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Відповідно до пункту 4.3 Порядку № 383 у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.1997 (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць) до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи зі шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

Пунктом 10 Порядку № 383 установлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку з оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку з наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та в разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку № 637.

Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Тобто, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі № 234/13910/17, від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17, від 25.04.2019 №159/4178/16-а.

У трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 від 28.07.1991 щодо спірних періодів наявні наступні записи:

01.09.1988 по 10.07.1991 - навчання у середньому професіонально-технічному училищі № 7 (запис №1);

27.03.1990 прийнятий в Макіївський труболиварний завод ім. В.В. Куйбишева в труболиварний цех №2 електромонтером по ремонту електроустаткування 2 розряду (на практику) (запис №2);

11.06.1991 переоформлений на постійну роботу в труболиварний цех №2 електромонтером по ремонту електроустаткування 3 розряду (запис №3);

01.09.1991 переведений в труболиварному цеху №2 електромонтером по ремонту та обслуговуванню електроустаткування (запис №4);

28.11.1991 звільнений в Радянську армію (запис №5);

03.12.1991 по 01.11.1993 служба в Українській армії (запис №6);

15.01.1994 прийнятий електромонтером по ремонту та обслуговуванню електроустаткування 4 розряду (запис №7);

14.03.1994 переведений в труболиварному цеху №2 електромонтером по ремонту та обслуговуванню електроустаткування 4 розряду (запис №8);

01.12.1995 переведений в труболиварному цеху №2 електромонтером по ремонту та обслуговуванню електроустаткування 5 розряду (запис №10);

19.07.1998 переведений в труболиварному цеху №2 електромонтером по ремонту та обслуговуванню електроустаткування 6 розряду (запис №12);

22.12.1998 звільнений за власним бажанням (запис №14);

02.01.2002 прийнятий електрослюсарем підземним 5 розряду з повним робочим днем у шахті (запис №22);

12.08.2020 звільнений за власним бажанням (запис №27).

З розрахунку стажу РС-право позивача та відзиву на позовну заяву вбачається, що до пільгового стажу зараховано періоди роботи з 24.05.1999 по 15.10.2001 та з 02.01.2002 по 31.12.2013.

Суд першої інстанції зазначив, що наведені відомості у трудовій книжці про роботу позивача за вказані періоди свідчать про зайнятість останнього на відповідних посадах в шкідливих умовах під землею в шахті.

Записи про спірні періоди роботи засвідчені відповідними печатками підприємств і дефектів їх вчинення не мають, а відтак факт роботи позивача у спірні періоди підтверджується відповідними запасами, які були внесені відповідно до діючого законодавства.

На час роботи позивача були чинні Списки № 1, 2, затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 № 1173, застосовуються до пільгової роботи до 31.12.1991; якщо пільгова робота продовжується після 01.01.1992 (або тільки почалася після цієї дати), але не більше як до 11.03.1994, - застосовуються Списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 № 10; якщо пільгова робота продовжується після 11.03.1994 (або тільки почалась після цієї дати), але не більше як до 16.01.2003, - застосовуються Списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162; якщо пільгова робота продовжується після 16.01.2003 (або тільки почалась після цієї дати), але не більше як до 03.08.2016, - застосовуються Списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36; якщо пільгова робота продовжується після 03.08.2016 (або тільки почалась після цієї дати) - застосовуються Списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 № 461 та постанова Кабінету Міністрів України №202 від 31.03.1994.

Період роботи позивача з 15.01.1994 по 22.12.1998 за професією «електромонтер по ремонту та обслуговуванню електроустаткування» відноситься до Списку №1 робіт і професій, передбачених постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 № 10 та постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162 (позиція 1030400а-1753а Робітники ремонтних служб, зайняті ремонтом обладнання в місцях його установки на ділянках (робочих місцях) діючих виробництв, де основні робітники, які ведуть технологічний процес, користуються правом на пільгове пенсійне забезпечення за Списком N 1: слюсарі-ремонтники, електрогазозварники, електрозварники ручного зварювання, електромонтери по ремонту та обслуговуванню електроустаткування Розділу 4. Трубне виробництво: трубопрокатне, трубозварювальне, електротрубозварювальне, трубоволочильне, труболиварне, фітингове, балонне, термічне і оцинкувальне; підготовка і вирубування металу).

Оскільки позивач, згідно записів в трудовій книжці працював електромонтером по ремонту та обслуговуванню електроустаткування в труболиварному цеху (чергова/ремонтна група, електрична ділянка), колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду щодо необхідності зарахування цих періодів роботи до Списку № 1.

Слід також зазначити, що на цей період роботи не розповсюджуються положення Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».

Період роботи з 01.01.2014 по 12.08.2020 за професію «електрослюсар підземний» відноситься до списку робіт і професій, передбачені постановою Кабінету Міністрів України №202 від 31.03.1994.

Разом з цим, суд першої інстанції зазначив, що відповідно до відомостей з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, копію витягу з якого позивачем надано до суду, останній у спірні періоди виконував роботи, які дають право на пільги у пенсійному забезпеченні (код ЗП3013А1).

Наказом Мінфіну від 14.04.2015 р. № 435 (зі змінами) затверджено довідник кодів підстав для обліку Пенсійним фондом України стажу окремим категоріям осіб відповідно до законодавства.

Згідно зазначеного довідника код підстави ЗП3013А1 - це працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 року № 461, і за результатами атестації робочих місць.

Записи трудової книжки позивача виконані чітко, зрозуміло та в повному обсязі, містять інформацію про періоди роботи та займану посаду, реквізити відповідних наказів, на підставі яких вони внесені, тому надання позивачем довідок на підтвердження пільгового стажу не має бути обов`язковою умовою для такого підтвердження.

Адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб`єктом владних повноважень для доведення правомірності («виправдання») свого рішення.

Аналогічна правова позиція міститься у п. 75 постанови Верховного Суду від 17.12.2018 по справі №509/4156/15-а (адміністративне провадження №К/9901/7504/18).

Суд першої інстанції зазначив, що відповідач жодним чином не вказує підстав для відмови у зарахуванні спірних періодів роботи позивача до пільгового стажу за Списком №1.

Отже, враховуючи наведене вище, за висновком місцевого суду, відповідач протиправно не зарахував до пільгового стажу за Списком №1 періоди роботи позивача з 01.01.2014 по 12.08.2020 за професію електрослюсар підземний.

Проте, з такими висновками суду першої інстанції не в повній мірі може погодитись судова колегія апеляційного суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону №1058 (який набрав чинності з 01.01.2004 та є спеціальним законом у спірних правовідносинах, а значить має пріоритет у правозастосуванні порівняно з іншими актами законодавства), страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок, до ч. 2 ст. 24 - страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку, - на підставі документів та порядку, визначеного законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до п. 1 Порядку № 637 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 27.09.2022 р. N 1058, тобто, на час призначення позивачу пенсії) основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Документи можуть бути подані в електронному вигляді з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.

Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.

Тобто, основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до 1 січня 2004 року, є трудова книжка, а після 1 січня 2004 року - дані, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Відповідно до відомостей з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, з січня по жовтень включно 2014 року Відокремленим підрозділом «Управління по налагоджуванню, випробуванню та ремонту гірничошахтного обладнання» Державного підприємства «Макіїввугілля» (ідентифікаційний код 33614215) позивачу нараховувалась заробітна плата, проте, з неї не сплачувалися внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Несплата страхових внесків зазначається відповідачем як підстава, що унеможливлює включення такого періоду до страхового стажу.

З цього приводу колегія суддів погоджується з доводами позивача, виходячи з наступного.

Згідно статтею 20 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відповідно до статті 106 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Аналіз наведених приписів законодавства свідчить про те, що обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника, та вказані внески підлягають сплаті незалежно від його фінансового стану.

Несвоєчасне виконання підприємством обов`язку по своєчасній сплаті страхових внесків до Пенсійного фонду України фактично позбавило позивача соціальної захищеності, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.

Особа не повинна відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування пенсійним органом до страхового стажу особи при призначенні пенсії періоду її роботи, відносно яких відсутні відомості про сплату страхових внесків.

Отже, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії позивачу за спірний період не є підставою для позбавлення позивача права на призначення йому пенсії.

Вказаний висновок суду узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 27 березня 2018 року у справі № 208/6680/16-а, від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а, від 1 листопада 2018 року у справі № 199/1852/15-а, від 30 липня 2019 року у справі № 373/2265/16-а.

Отже, період роботи позивача з 01.01.2014 по 31.10.2014 підлягає зарахуванню до страхового стажу.

В той же час, період з 01.11.2014 по 12.08.2020 не підлягає включенню до страхового стажу позивача (відповідно, й до пільгового), оскільки відповідно до відомостей з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, з листопада 2014 року Відокремленим підрозділом «Управління по налагоджуванню, випробуванню та ремонту гірничошахтного обладнання» Державного підприємства «Макіїввугілля» (ідентифікаційний код 33614215) позивачу взагалі не нараховувалась заробітна плата.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 20 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI, реєстр застрахованих осіб це автоматизований банк відомостей, створений для ведення єдиного обліку фізичних осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню відповідно до закону.

Реєстр застрахованих осіб складається з електронних облікових карток застрахованих осіб, до яких включаються відомості про застрахованих осіб, інформація про набуття прав на одержання страхових виплат за всіма видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та інформація про виплати за всіма видами загальнообов`язкового державного соціального страхування і соціальними та іншими виплатами, передбаченими законодавством, та електронного реєстру листків непрацездатності, порядок організації ведення та надання інформації з якого встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд, користувачами цього реєстру є податкові органи, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, та фонди загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Персоніфіковані відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб, на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, та інші відомості подаються до Пенсійного фонду роботодавцями, підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства.

З метою обліку в електронній формі відомостей про трудову діяльність працівника страхувальник подає відомості про працівника щодо переведення на іншу роботу (посаду), звільнення, поновлення на роботі, призупинення/поновлення дії трудового договору, а також про присвоєння, зміну або позбавлення рангу, розряду, класу, звання, категорії, складення присяги, належності або неналежності осіб, які працюють, у тому числі підприємців, або забезпечують себе роботою самостійно, до професійних спілок та/або до осіб, які підлягають обов`язковим медичним оглядам.

Персоніфіковані відомості у разі їх відсутності в реєстрі застрахованих осіб, а також у разі зміни або уточнення зазначених відомостей подаються через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги".

При цьому слід зауважити на наступне.

Указом Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення Ради національної безпеки України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення антитерористичної операції (АТО) на території Донецької і Луганської областей.

Місто Макіївка розташоване в межах Донецької області та розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1085-р від 07 листопада 2014 року включено до Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Вказане дає підстави для висновку, що під час роботи на вказаному підприємстві 01.11.2014 по 12.08.2020 позивач не приймав участі в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування в порядку, установленому законодавством України.

Комплексно дослідивши встановлені обставини справи в контексті правових норм, якими врегульовано спірні правовідносини, апеляційний суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно не зараховано до страхового стажу роботи позивача період роботи з 01.11.2014 по 12.08.2020 у Відокремленому підрозділі «Управління по налагоджуванню, випробуванню та ремонту гірничошахтного обладнання» Державного підприємства «Макіїввугілля» (ідентифікаційний код 33614215).

В свою чергу, відповідні органи державного управління України не в змозі здійснювати контроль, застосовувати заходи впливу і т.і. до такого підприємства з метою примусу його до виконання обов`язків страхувальника.

Про такий правовий стан не міг не знати й позивач.

Більш того, запис про звільнення 12.08.2020 в трудовій книжці позивача виконаний не державною, а російською мовою, та скріплений печаткою, яка також містить відомості російською мовою, зокрема «ДНР Макеевка».

При цьому така печатка відрізняється від печатки на довідках від 07.09.2015 № 102/5 про підземні спуски та № 102/8 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або записів у ній, які видані Відокремленим підрозділом «Управління по налагоджуванню, випробуванню та ремонту гірничошахтного обладнання» Державного підприємства «Макіїввугілля» (ідентифікаційний код 33614215).

Отже, зарахування періоду роботи на зазначеному підприємстві за вказаний період до страхового (в т.ч. пільгового) стажу неможливо, тому позовні вимоги щодо періоду з01.11.2014 по 12.08.2020 задоволенню не підлягають.

Щодо пільгового стажу в період з 01.01.2014 по 31.10.2014.

Відповідно до відомостей з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, у відомостях по спеціальному стажу останнього в графі код підстави для обліку спецстажу дійсно зазначений код ЗП3013А1, який дає право на пільги у пенсійному забезпеченні (Список №1).

Проте, відомості в Реєстрі (ОК-5) щодо коду ЗП3013А1 стосуються не усього спірного періоду, як визначив місцевий суд (01.01.2014 по 12.08.2020), а лише до 01.11.2014.

При цьому код підстави для обліку спецстажу не обов`язково підтверджує фактичну зайнятість у важких (шкідливих) умовах праці.

Так, довідками від 07.09.2015 № 102/5 про підземні спуски та № 102/8 Відокремленим підрозділом «Управління по налагоджуванню, випробуванню та ремонту гірничошахтного обладнання» Державного підприємства «Макіїввугілля» (ідентифікаційний код 33614215) підтверджена наявність трудового стажу для призначення пенсії за Списком № 1 лише по 31.07.2014.

Отже, лише період з 01.01.2014 по 31.07.2014 (7 місяців) підлягає включенню до пільгового стажу за Списком № 1 та за Постановою № 202 (шахтарі, на який поширюються положення Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці»).

Відтак, рішення місцевого суду підлягає частковому скасуванню.

Щодо зарахування до пільгового стажу період навчання позивача з 01.09.1998 по 10.06.1991, суд зазначає наступне.

Пунктом д частини 3 статті 56 Закону № 1788-XII передбачено, що до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, зараховується: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Законом Української РСР «Про народну освіту» від 28.06.1974 технікуми (училища) віднесені до середніх спеціальних навчальних закладів, головним завданням яких була підготовка кваліфікованих фахівців із середньою спеціальною та загальною середньою освітою, які мають необхідні теоретичні знання і практичні навички за спеціальністю.

Згідно із пунктом 3 Постанови Верховної Ради Української РСР «Про порядок введення в дію Закону Української РСР «Про освіту» від 04.06.1991 № 1144-ХІІ із змінами і доповненнями, внесеними постановою Верховної Ради України від 18.12.1991 № 1992-ХІІ, встановлено, що Закон Української РСР «Про освіту» застосовується до правовідносин в галузі освіти, що виникли після введення в дію Закону.

За статтею 25 Закону України від 23 травня 1991 року № 1060-ХІІ «Про освіту», в Українській РСР встановлюється єдина структура системи освіти, що включає: дошкільне виховання; загальну середню освіту; професійну освіту; вищу освіту; післядипломну підготовку (стажування, клінічна ординатура тощо); аспірантуру; докторантуру; підвищення кваліфікації, перепідготовку кадрів; позашкільне навчання і виховання; самоосвіту.

Згідно з ст. 31 Закону, професійна освіта забезпечує здобуття громадянами робітничої професії, перепідготовку, підвищення їх виробничої кваліфікації, професійно-прикладну фізичну підготовку відповідно до їх покликання, інтересів, здібностей.

Професійна освіта громадян здійснюється на базі повної загальної середньої освіти, а також на базі освіти в обсязі основної та спеціальної школи.

Професійними навчально-виховними закладами є: професійно-технічне училище; професійні училища різних рівнів.

Професійні навчально-виховні заклади можуть мати денні, вечірні відділення, входити до різних типів комплексів, об`єднань (професійно-технічне училище-радгосп, професійно-технічне училище-завод тощо).

Випускникам професійно-технічного училища та інших професійних училищ різних рівнів присвоюється робітнича професія певної кваліфікації відповідно до набутої освіти, кваліфікаційних умінь і навичок.

За положенням ст. 34 Закону, в Українській РСР вищими навчальними закладами є: технікум (училище), коледж, інститут, консерваторія, академія, університет та інші.

Вищі навчальні заклади можуть створювати різні типи навчальних комплексів, об`єднань.

Відповідно до ст. 36 Закону, випускникам вищих навчальних закладів присвоюється кваліфікація спеціаліста з вищою освітою певного професійного спрямування або спеціальності, яка відповідно до обсягу державної освіти визначається такими рівнями, зокрема, молодший спеціаліст - забезпечують технікуми, училища, інші навчальні заклади еквівалентного рівня.

Згідно листа Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України від 16.03.2011 N 4.7-17/674, після набуття чинності Закону України "Про освіту" (з 1991 р.) та Закону України "Про вищу освіту" (з 2002 р.) технікуми та училища віднесені до вищих навчальних закладів I рівня акредитації, в яких здійснюється підготовка фахівців за спеціальностями освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста. Молодший спеціаліст - це освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі повної загальної середньої освіти здобула неповну вищу освіту, спеціальні уміння та знання, достатні для здійснення виробничих функцій певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності. Неповна вища освіта - це освітній рівень вищої освіти особи, який характеризує сформованість її інтелектуальних якостей, що визначають розвиток особи як особистості і є достатніми для здобуття нею кваліфікацій за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста.

Приписами підпунктів з, і та к частини 1, частини 3 пункту 109 Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 03 серпня 1972 року № 590 (далі - Положення № 590), крім роботи в якості робочого або службовця в загальний стаж роботи зараховується також період навчання в професійно-технічних училищах та служба у складі Збройних сил СРСР. При призначенні на пільгових умовах або в пільгових розмірах пенсій по старості та інвалідності робітникам і службовцям, які працювали на підземних роботах, на роботах з шкідливими умовами праці та в гарячих цехах і на інших роботах з важкими умовами праці (підпункти а і б пункту 16), і пенсій у зв`язку з втратою годувальника їх сім`ям, а також пенсій по старості робітницям підприємств текстильної промисловості (підпункт в пункту 16) періоди, зазначені у підпунктах к і л, прирівнюються по вибору особи, що звернулась за призначенням пенсії, або до роботи, яка передувала даному періоду, або до роботи, яка слідувала за закінченням цього періоду. Період, зазначений у підпункті з, прирівнюється до роботи, яка слідувала за закінченням цього періоду.

Законом України "Про професійну (професійно-технічну) освіту" № 103/98-ВР від 10 лютого 1998 року, з наступними змінами і доповненнями, а саме ч. 1 ст. 38 "Гарантії соціального захисту здобувача освіти та випускника закладу професійної (професійно-технічної) освіти", обумовлено: час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

За положенням ст.3 Закону, професійна (професійно-технічна) освіта є складовою системи освіти України. Професійна (професійно-технічна) освіта є комплексом педагогічних та організаційно-управлінських заходів, спрямованих на забезпечення оволодіння громадянами знаннями, уміннями і навичками в обраній ними галузі професійної діяльності, розвиток компетентності та професіоналізму, виховання загальної і професійної культури. Професійна (професійно-технічна) освіта здобувається у закладах професійної (професійно-технічної) освіти.

Професійне (професійно-технічне) навчання - складова професійної (професійно-технічної) освіти. Професійне (професійно-технічне) навчання передбачає формування і розвиток професійних компетентностей особи, необхідних для професійної діяльності за певною професією у відповідній галузі, забезпечення її конкурентоздатності на ринку праці та мобільності, перспектив її кар`єрного зростання впродовж життя.

Відповідно до ст. 5 Закону, професійна (професійно-технічна) освіта здобувається громадянами України в державних і комунальних закладах професійної (професійно-технічної) освіти безоплатно, за рахунок держави, а у державних та комунальних акредитованих вищих професійно-технічних навчальних училищах та центрах професійної освіти - у межах державного та/або регіонального замовлення безоплатно, на конкурсній основі.

За змістом статті 17 Закону України «Про професійно-технічну освіту», професійно-технічний навчальний заклад - це заклад освіти, що забезпечує реалізацію потреб громадян у професійно-технічній освіті, оволодінні робітничими професіями, спеціальностями, кваліфікацією відповідно до їх інтересів, здібностей, стану здоров`я.

Статтею 18 вказаного Закону визначено, що до професійно-технічних навчальних закладів належать: професійно-технічне училище відповідного профілю; професійне училище соціальної реабілітації; вище професійне училище; професійний ліцей; професійний ліцей відповідного профілю; професійно-художнє училище; художнє професійно-технічне училище; вище художнє професійно-технічне училище; училище-агрофірма; вище училище-агрофірма; училище-завод; центр професійно-технічної освіти; центр професійної освіти; навчально-виробничий центр; центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів; навчально-курсовий комбінат; навчальний центр; інші типи навчальних закладів, що надають професійно-технічну освіту або здійснюють професійно-технічне навчання.

Згідно з частиною 4 статті 19 вказаного Закону, професійно-технічні навчальні заклади незалежно від форм власності та підпорядкування розпочинають діяльність, пов`язану з підготовкою кваліфікованих робітників та наданням інших освітніх послуг, після отримання ліцензії. Ліцензія видається у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Отже, вказаною нормою передбачено, що до професійно-технічних навчальних закладів належать інші типи навчальних закладів, що надають професійно-технічну освіту або здійснюють професійно-технічне навчання.

Аналогічний висновок щодо зарахування періоду навчання позивача в технікумі до пільгового стажу міститься в постанові Верховного Суду від 04 березня 2020 року у справі №367/945/17.

Таким чином, період навчання може бути зараховано не лише до загального трудового стажу, а і у стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників. Умовами такого зарахування визначено зарахування на роботу за набутою професією у строк, що не перевищує трьох місяців між днем закінчення навчання і днем зарахування на таку роботу.

За правилами пункту 8 Порядку № 637, час навчання у вищих учбових, професіональних, учбово-виховних закладах, учбових закладах підвищення кваліфікації і перепідготовки кадрів, у аспірантурі, докторантурі й криничній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, які видані на підставі архівних даних і які містять відомості про період навчання. При відсутності у таких документах відомостей для підтвердження часу навчання приймаються довідки про тривалість навчання в учбовому закладі у відповідні роки при умови, якщо у цих документах є дані про закінчення повного навчального періоду чи окремих їх етапів.

Згідно диплому №628655 ОСОБА_1 у період з 01.09.1988 по 10.06.1991 навчався у ПТУ №7 м. Макіївка Донецької області за професією монтажник приборів і апаратури автоматичного контролю, регулювання та управління.

Так, позивач після навчання за спеціальністю в ПТУ № 41 м. Селидове, був прийнятий на роботу на посаду, яка передбачена Списком №1, що підтверджується записами у трудовій книжці серії НОМЕР_2 від 28.07.1991.

Отже, позивачем належним чином підтверджено навчання за спеціальністю, тому цей період має бути зарахований до пільгового стажу позивача.

Щодо періоду проходження військової служби.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Судом встановлено, що станом на момент призову позивач працював електромонтером по ремонту та обслуговуванню електроустаткування що, відповідно вищевикладених висновків, відноситься до пільгового стажу та 28.11.1991 був звільнений у зв`язку з призовом в ряди української армії, а відтак, період перебування позивача на службі, а саме: з 03.12.1991 по 01.11.1993 підлягають зарахуванню до пільгового стажу.

Таким чином позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Враховуючи наведене вище, суд першої інстанції вірно вважав за можливе вийти за межі позовних вимог та зарахувати до пільгового стажу за Списком №1 період роботи позивача з 11.06.1991 по 28.11.1991.

Щодо позовної вимоги про призначення пенсії з 14.07.2023 з урахуванням статті 8 Закону України «Про престижність шахтарської праці».

Відповідно до статті 1 Закону України від 02.09.2008 № 345-VI "Про підвищення престижності шахтарської праці" (далі - Закон № 345-VI) дія цього Закону поширюється на працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві, уранові, магнієві (солі калієво-магнієві та солі магнієві) та озокеритні руди, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день, та працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань) у вугільній промисловості - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінетом Міністрів України (далі - шахтарі), та членів їх сімей.

Відповідно до статті 8 Закону № 345-VI мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Таким чином, необхідною умовою для набуття права на отримання пенсії в порядку передбаченому Законом № 345-VI є зайнятість на підземних роботах за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Пенсійним органом визнаний стаж роботи позивача за Списком № 1 (шахтарі) - 14 років 1 місяць 29 днів.

Апеляційним судом встановлена протиправність незарахування відповідачем, в межах позовних вимог в даній справі, до такого стажу як шахтарю 7 місяців.

В сукупності стаж роботи позивача за професією електрослюсар підземний з повним робочим днем під землею, яка відноситься до робіт і професій, передбачених постановою Кабінету Міністрів України №202 від 31.03.1994, не дорювнює 15 рокам.

Таким чином, підстав для задоволення вимог про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 1 відповідно до статті 8 Закону № 345, - не встановлено.

Отже, рішення місцевого суду в цій частині підлягає скасуванню.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення допустив часткове порушення норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а рішення місцевого суду частковому скасуванню.

Відповідно до положень ч.1ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Щодо судових витрат в суді першої інстанції.

Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За приписами ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем сплачено судовий збір на суму 858,88 грн.

Відтак, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, присудженню позивачу підлягає часткове відшкодування судових витрат зі сплати судового збору в сумі 429,44 грн, виходячи з наступного розрахунку: 858,88 / 2.

Витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані зі сплатою судового збору, за діючим процесуальним законодавством відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 250, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві - задовольнити частково.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2023 року у справі № 200/6172/23 скасувати частково.

В резолютивній частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2023 року у справі № 200/6172/23:

- в абзаці першому після слова «задовольнити» доповнити словом «частково»;

- абзаци другий і третій викласти в наступній редакції:

«Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо незарахування ОСОБА_1 при призначенні пенсії за віком до пільгового стажу за Списком №1 періоду навчання з 01.09.1988 по 10.06.1991, періоду проходження військової служби з 03.12.1991 по 01.11.1993 та періодів роботи з 11.06.1991 по 28.11.1991, з 15.01.1994 по 22.12.1998, а також до страхового стажу з 01.01.2014 по 31.10.2014, а до пільгового стажу за Списком №1 та за постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.1994 №202 - з 01.01.2014 по 31.07.2014.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (місцезнаходження: м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд.16; код ЄДРПОУ 42098368) зарахувати ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) до пільгового стажу за Списком №1 період навчання з 01.09.1988 по 10.06.1991, період проходження військової служби з 03.12.1991 по 01.11.1993, періоди роботи з 11.06.1991 по 28.11.1991, з 15.01.1994 по 22.12.1998, а також до страхового стажу з 01.01.2014 по 31.10.2014, а до пільгового стажу за Списком №1 та за постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.1994 №202 - з 01.01.2014 по 31.07.2014, та здійснити перерахунок та виплату пенсії з 14.07.2023, з урахуванням раніше виплачених сум. В задоволенні решти позовних вимог відмовити»;

- в абзаці четвертому цифри «858,88» замінити словами і цифрами «429 (чотириста двадцять дев`ять) гривень 44 коп».

В іншій частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2023 року у справі № 200/6172/23 залишити без змін.

Повне судове рішення 04 квітня 2024 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. В. Сіваченко

Судді А. А. Блохін

Т. Г. Гаврищук