Постанова

від 04.04.2024 по справі 200/4757/23

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2024 року справа №200/4757/23

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Гайдар А.В., Геращенко І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2023 р. у справі № 200/4757/23 (головуючий І інстанції Кониченко О.М.) за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

У С Т А Н О В И В:

В серпні 2023 року позивач, ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просив суд:скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про відмову в перерахунку пенсії від 27.07.2023 № 057050008381; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_2 періоди навчання/роботи з 01.09.1983 по 28.10.1984, з 21.11.1986 по 29.06.1987, з 15.08.1987 по 23.06.1988, з 22.08.1989 по 01.09.1989, з 20.10.1989 по 27.06.1991, з 01.10.2014 по 30.09.2015, з 01.10.2015 по 25.07.2023; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 з дати звернення 25 липня 2023 року та провести відповідні виплати, з урахуванням довідки про заробітну плату для обчислення пенсії за період з 01.09.1988 по 31.07.1989, видану Відокремленим підрозділом Шахта імені В.М. Бажанова Державного підприємства Макіїввугілля, довідки про заробітну плату для обчислення пенсії № 02/02-51 від 22.06.2021 за період з 01.07.1991 по 30.09.1995, видану ПАТ Донбасшахтобуд, довідки про заробітну плату для обчислення пенсії № 2622 від 06.07.2021 за період з 01.05.1996 по 31.08.1997, видану філіалом Шахта Калинівська-Східна, довідки про заробітну плату для обчислення пенсії за період з 01.08.1997 по 31.10.1997, видану Відокремленим підрозділом Шахта імені В.М. Бажанова Державного підприємства Макіїввугілля, довідки про заробітну плату для обчислення пенсії за період з 01.08.1998 по 31.12.1999, видану Відокремленим підрозділом Шахта імені В.М. Бажанова Державного підприємства Макіїввугілля, та зарахованих до страхового стажу періодів навчання/роботи з 01.09.1983 по 28.10.1984, з 21.11.1986 по 29.06.1987, з 15.08.1987 по 23.06.1988, з 22.08.1989 по 01.09.1989, з 20.10.1989 по 27.06.1991, з 01.10.2014 по 30.09.2015, з 01.10.2015 по 25.07.2023.

В обґрунтування адміністративного позову позивач зазначив, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 14 травня 2020 року у справі № 200/2902/20-а було визнано протиправним та скасовано рішення Мангушського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 18 лютого 2020 року б/н про відмову в призначенні пенсії за віком згідно пункту 2 частини 1 статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а також зобов`язано Мангушське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 17 лютого 2020 року про призначення пенсії за віком на підставі пункту 2 частини 1 статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, з урахуванням висновків суду викладених в рішенні.

На виконання зазначеного рішення суду, Мангушське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянуло заяву та прийняло рішення від 09.12.2020 № 34, яким знову було відмовлено у призначенні пенсії.

Так, у рішенні було зазначено, що у трудовій книжці ОСОБА_2 немає відповідних записів, що підтверджували б його право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2022 року у справі № 200/15817/21 позовні вимоги позивача було задоволено частково, а саме: визнано протиправним та скасовано рішення Мангушського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 09.12.2020 № 34 про відмову в призначенні пенсії за віком згідно п. 2 ч. 1 ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування ОСОБА_2 ; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до загального страхового та пільгового стажу періоди роботи позивача з 24.09.1988 по 31.07.1989, з 13.07.1991 по 09.12.1991, з 10.12.1991 по 30.09.1995, з 04.10.1995 по 20.05.1996, з 27.05.1996 по 13.08.1997, з 25.08.1997 по 13.10.1997, з 10.08.1998 по 31.12.1998, з 16.07.2001 по 31.07.2001; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 17.02.2020 про призначення пенсії з врахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні.

Листом ГУ ПФУ в Донецькій області від 22.03.2023 № 0500-0202-8/23233 відповідач 1 повідомив, що на виконання вищенаведеного рішення суду, відповідач призначив з 17.02.2020 позивачу пенсію за віком відповідно до ч. 2 ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, виплата пенсії розпочалась з березня 2023 року.

З аналізу протоколів розрахунку пенсії, страхового стажу та заробітної плати стороною позивача було виявлено, що: при обчисленні пенсії не була врахована заробітна плата згідно довідки про заробітну плату № 02/02-51 від 22.06.2021, видана ПАТ Донбасшахтобуд, № 2622 від 06.07.2021, видана філіалом Шахта Калинівська-Східна та довідки про заробітну плату для обчислення пенсії за період з 01.09.1988 по 31.07.1989, з 01.08.1997 по 31.10.1997, з 01.08.1998 по 31.12.1999; до страхового стажу не були зараховані періоди з 01.09.1983 по 28.10.1984 та з 21.11.1986 по 29.06.1987 період навчання; з 15.08.1987 по 23.06.1988 період роботи Восьмилітня школа № 37; з 22.08.1989 по 01.09.1989 період роботи на Кутейніковському заводі; з 20.10.1989 по 27.06.1991 період роботи в Обьтрубопроводстрой; з 01.10.2014 по 30.09.2015 період роботи у ТОВ Солодке життя; з 01.10.2015 по 17.02.2020 (день подання заяви про призначення пенсії) період роботи у ТОВ Мак-Інвест.

20.06.2023 представник позивача направив до відповідача адвокатський запит з проханням надати інформацію, з яких причин пенсія ОСОБА_2 не була обрахована з урахуванням довідки про заробітну плату для обчислення пенсії № 02/02-51 від 22.06.2021, видана ПАТ Донбасшахтобуд, довідки про заробітну плату для обчислення пенсії № 2622 від 06.07.2021, видана філіалом Шахта Калинівська-Східна та довідки про заробітну плату для обчислення пенсії за період з 01.09.1988 по 31.07.1989, з 01.08.1997 по 31.10.1997, з 01.08.1998 по 31.12.1999, видану Відокремленим підрозділом Шахта імені В.М. Бажанова.

Листом ГУ ПФУ в Донецькій області від 26.06.2023 № 0500-0202-8/54599 представника позивача повідомлено, що вищенаведені довідки про заробітну плату не можуть бути враховані для обчислення пенсії, оскільки вони видані підприємствами, які знаходяться в м. Макіївка Донецької області, яке внесено до переліку тимчасово непідконтрольних населених пунктів, а рішенням суду також не зобов`язано орган пенсійного фонду врахувати заробітну плату згідно цих довідок.

11.07.2023 представник позивача направив до відповідача 1 адвокатський запит з проханням надати інформацію, з яких причин періоди навчання/роботи з 01.09.1983 по 28.10.1984, з 21.11.1986 по 29.06.1987, з 15.08.1987 по 23.06.1988, з 22.08.1989 по 01.09.1989, з 20.10.1989 по 27.06.1991, з 01.10.2014 по 30.09.2015, з 01.10.2015 по 17.02.2020 не були зараховані до страхового стажу ОСОБА_2 при призначенні пенсії.

Листом ГУ ПФУ в Донецькій області від 14.07.2023 № 0500-0202-8/60880 повідомлено, що до страхового стажу позивача не було зараховано: період навчання з 01.09.1983 по 29.06.1987, так як вказаний період перетинається з періодом проходження військової служби і потребує уточнення; періоди роботи за трудовою книжкою НОМЕР_1 , оскільки титульна сторінка заповнена з порушенням п. 2.12 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме виправлено дату народження.

25.07.2023 позивачем через веб-портал ПФУ подано заяву № 2559 про перерахунок пенсії з урахуванням заробітної плати, згідно довідок про заробітну плату № 02/02-51 від 22.06.2021, виданої ПАТ Донбасшахтобуд, № 2622 від 06.07.2021, виданої філіалом Шахта Калинівська-Східна, та довідки про заробітну плату для обчислення пенсії за період з 01.09.1988 по 31.07.1989, з 01.08.1997 по 31.10.1997, з 01.08.1998 по 31.12.1999, та внаслідок зарахування до страхового стажу періодів навчання/роботи з 01.09.1983 по 28.10.1984, з 21.11.1986 по 29.06.1987, з 15.08.1987 по 23.06.1988, з 22.08.1989 по 01.09.1989, з 20.10.1989 по 27.06.1991, з 01.10.2014 по 30.09.2015, з 01.10.2015 по 25.07.2023.

Рішенням органу ПФУ від 27.07.2023 № 057050008381 було відмовлено у перерахунку пенсії, у зв`язку з тим, що довідки про заробітну плату не можуть бути взяті при обрахунку пенсії, оскільки вони видані на території тимчасово не підконтрольній українській владі; період навчання з 01.09.1983 по 28.10.1984 та з 21.11.1986 по 29.06.1987 не може бути зараховано до страхового стажу, оскільки необхідно надати уточнюючу довідку, що підтверджує факт навчання; періоди роботи з 15.08.1987 по 23.06.1988, з 22.08.1989 по 01.09.1989, з 20.10.1989 по 27.06.1991 не можуть бути зараховані до страхового стажу, оскільки на титульній сторінці трудової книжки НОМЕР_1 виправлено дату народження, що є порушенням Інструкції № 59 від 29.07.1993; періоди роботи з 01.10.2014 по 30.09.2015, з 01.10.2015 по 25.07.2023 не можуть бути зараховані до страхового стажу, оскільки відсутні індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_2 за вказані періоди.

Сторона позивача вважає рішення органу ПФУ протиправним, таким що не відповідає чинному законодавству, а тому воно має бути скасоване з огляду на те, що: навчання підтверджується дипломом, при цьому, законодавство не містить положень, що особа має надавати уточнюючі довідки щодо періоду навчання, якщо він перетинається з іншим періодом роботи/військової служби особи; записи про трудову діяльність позивача за період з 15.08.1987 по 23.06.1988, з 22.08.1989 по 01.09.1989, з 20.10.1989 по 27.06.1991, які характеризують назву посади, дату прийняття та звільнення з роботи, реквізити наказів про прийняття/переведення/звільнення з роботи та підприємство-роботодавця, оформлені належним чином, не містять виправлень чи неточностей; підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки; згідно довідки ОК-5 за періоди роботи з 01.10.2014 по 30.09.2015, з 01.10.2015 по 25.07.2023 вищенаведені підприємства-роботодавці дійсно не сплатили за позивача єдиний соціальний внесок; усі довідки надані позивачем, видані на підставі первинних документів, реквізити яких безпосередньо зазначені у довідках, водночас, у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу. В свою чергу, відсутність у відповідача можливості здійснити перевірку відомостей на підприємстві, яке знаходиться на непідконтрольній українській владі території, не може бути підставою для відмови особі у реалізації наявного у нього права на пенсійне забезпечення. Соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей. За умови підтвердження трудового стажу, як громадянин України, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав (постанови Верховного Суду від 31.10.2019 справа № 711/10426/16-а, від 28.08.2018 справа № 175/4336/16-а, від 25.09.2018 справа № 242/65/17, від 11.07.2019 справа № 423/1156/17).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2023 р. у справі № 200/4757/23 позов задоволено частково, внаслідок чого визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_2 від 27.07.2023 № 057050008381. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 25.07.2023 року про перерахунок пенсії із зарахуванням до страхового стажу періоду навчання з 21.11.1986 року по 29.06.1987 року, періодів роботи з 15.08.1987 року по 23.06.1988 року, з 22.08.1989 року по 01.09.1989 року, з 20.10.1989 року по 27.06.1991 року з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Представник позивача не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене судове рішення в частині відмови у задоволенні вимог ОСОБА_2 та в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 25.07.2023 року про перерахунок пенсії.

Прийняти в цій частині нову постанову, якою: зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_2 з 01.09.1983 по 28.10.1984, з 01.10.2014 по 30.09.2015, з 01.10.2015 по 25.07.2023. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 з дати звернення 25 липня 2023 року та провести відповідні виплати, з урахуванням довідки про заробітну плату для обчислення пенсії за період з 01.09.1988 по 31.07.1989, видану Відокремленим підрозділом «Шахта імені В.М. Бажанова» Державного підприємства «Макіїввугілля», довідки про заробітну плату для обчислення пенсії № 02/02-51 від 22.06.2021 за період з 01.07.1991 по 30.09.1995, видану ПАТ «Донбасшахтобуд», довідки про заробітну плату для обчислення пенсії № 2622 від 06.07.2021 за період з 01.05.1996 по 31.08.1997, видану філіалом «Шахта «Калинівська-Східна», довідки про заробітну плату для обчислення пенсії за період з 01.08.1997 по 31.10.1997, видану Відокремленим підрозділом «Шахта імені В.М. Бажанова» Державного підприємства «Макіїввугілля», довідки про заробітну плату для обчислення пенсії за період з 01.08.1998 по 31.12.1999, видану Відокремленим підрозділом «Шахта імені В.М. Бажанова» Державного підприємства «Макіїввугілля», та зарахованих до страхового стажу періодів навчання/роботи з 01.09.1983 по 28.10.1984, з 21.11.1986 по 29.06.1987, з 15.08.1987 по 23.06.1988, з 22.08.1989 по 01.09.1989, з 20.10.1989 по 27.06.1991, з 01.10.2014 по 30.09.2015, з 01.10.2015 по 25.07.2023. В іншій частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2023 року у справі № 200/4757/23 залишити без змін.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України.

Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що Позивач, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт громадянина України НОМЕР_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач 1 Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань за кодом ЄДРПОУ 13486010, адреса зареєстрованого місцезнаходження: АДРЕСА_2 , організаційно-правова форма орган державної влади.

Відповідач 2 Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області, зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань за кодом ЄДРПОУ 13814885, адреса зареєстрованого місцезнаходження: АДРЕСА_3 , організаційно-правова форма орган державної влади.

Позивач має статус внутрішньо переміщеної особи, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 17.12.2020 року № 1439-5000268523, та перебуває на обліку за адресою: АДРЕСА_4 .

Доводи, якими обґрунтовано оскаржуване рішення відповідача 2 від 27.07.2023 № 057050008381, відповідають доводам викладеним у відзивах на позовну заяву.

Згідно диплому серії НОМЕР_4 , позивач проходив навчання у Донецькому педагогічному училищі з 01.09.1983 по 29.06.1987 за спеціальністю викладання в початкових класах загальноосвітньої школи.

Згідно військового квитка серії НОМЕР_5 , позивач проходив військову службу в рядах Радянської Армії з 29.10.1984 по 20.11.1986.

Трудовий стаж позивача в спірні періоди роботи підтверджується даними трудової книжки НОМЕР_1 (дата заповнення 15 серпня 1987 року), виданої на ім`я ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно записів якої:

- №№ 1-2 якої, в період з 15.08.1987 року по 23.06.1988 року позивач працював вчителем фізкультури у восьмирічній школі № 37;

- №№ 6-7 якої, в період з 22.08.1989 року по 01.09.1989 року позивач працював слюсарем в енергомехцеху на Кутейніковському заводі;

- №№ 8-10 якої, в період з 20.10.1989 року по 27.06.1991 року позивач працював в тресті Обьтрубопроводстрой ізолювальником третього розряду КТП-4, машиністом екскаватора 5 розряду;

- №№ 51-52 якої, в період з 01.10.2014 року по 30.09.2015 року позивач працював на посаді інспектора з інвентаризації Макіївського філіалу Товариства з обмеженою відповідальністю Солодке життя;

- № 53 якої, в період з 01.10.2015 року позивач працює інспектора з інвентаризації Товариства з обмеженою відповідальністю Мак-Інвест.

Згідно Індивідуальних відомостей про застраховану особу щодо ОСОБА_2 з 01.10.2014 року по 30.09.2015 року позивач працював в ТОВ Солодке життя (ЄДРПОУ 30936954, адреса зареєстрованого місця знаходження: 86123, ДОНЕЦЬКА область, місто МАКІЇВКА, вулиця ТАЙГОВА (ВУЛ. ТАЙОЖНА), будинок 1-К, приміщення 1). Відомості щодо роботи позивача з 01.10.2015 року, у тому числі в Товаристві з обмеженою відповідальністю Мак-Інвест, відсутні.

На виконання ухвали суду першої інстанції про відкриття провадження в адміністративній справі представником позивача надано до суду письмові пояснення, в яких зазначено, що сторона позивача не може надати витребувану інформацію (код ЄДРПОУ ТОВ Мак-Інвест), оскільки ця юридична особа, згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, не обліковується в Україні. Відомості щодо того, в якій країні обліковується ТОВ "Мак-Інвест" сторона позивача суду не надала.

Згідно листа Головного управління ПФУ в Донецькій області від 22.03.2023 № 0500-0202-8/23233, на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21.10.2022 у справі №200/15817/21 позивачу з 17.02.2020 призначено пенсію за віком відповідно до ч. 2 ст. 114 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. З березня 2023 року загальний розмір пенсії заявника складає 3088,29 грн. Пенсія у розмірі 3088,29 грн нарахована на виплатний період березня 2023 року. Заборгованість за період з 17.02.2020 по 28.02.2023 складає 105617,50 грн, яка буде виплачена на умовах окремого порядку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.2021 № 1165 Про затвердження Порядку виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), не виплачених за період до місяця відновлення їх виплати, внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій Україною території.

Згідно рішення 057050008381 від 20.03.2023 року про перерахунок пенсії та розрахунку страхового стажу станом на 11.07.2023, страховий стаж позивача склав 33 роки 6 місяців 28 днів.

Згідно розрахунку для обчислення пенсії від 11.07.2023 року, для обчислення розміру пенсії позивача враховано заробітну плату за періоди з 01.07.2000 року - 159 місяців.

Позивачем до відповідачів та до суду надано довідку про заробітну плату № 02/02-51 від 22.06.2021, видану ПАТ Донбасшахтобуд за період з липня 1991 року по вересень 1995 року, довідку № 2622 від 06.07.2021, видана філіалом Шахта Калинівська-Східна так званої ДНР, за період з травня 1996 року по серпень 1997 року, а також довідки про заробітну плату без дати та номеру, видані ВП Шахта ім. Бажанова ДП Макіїввугілля за періоди з 01.09.1988 по 31.07.1989, з 01.08.1997 по 31.10.1997, з 01.08.1998 по 31.12.1999.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, обставини та підстави не зарахування спірних періодів роботи до страхового стажу позивача та відмову з цих підстав перерахувати позивачу пенсію підтверджено відповідачами 1 та 2 та відповідними доказами, а тому вони не викликають у суду обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання, що відповідно до ч. 1 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства, є підставою для звільнення від доказування.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ст. 3 Конституції України, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої та другої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до статті 1 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування №1058-IV від 09.07.2003 року (надалі Закон №1058-IV), пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Стаття 4 Закону №1058-IV визначає, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону №1058-IV, для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж.

За вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі.

Приписами ч.ч. 1, 2 ст. 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Частиною четвертою статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Щодо зарахування до страхового стажу позивача періоду навчання з 01.09.1983 по 28.10.1984 та з 21.11.1986 по 29.06.1987 в Донецькому педагогічному училищі, згідно диплому серії НОМЕР_4 від 29 червня 1987 року суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій, затвердженого Постановою Ради Міністрів СРСР від 03 серпня 1972 року N 590 (надалі Постанова № 590), чинної на час навчання та проходження позивачем військової служби, відповідно до Закону про державні пенсії, пенсії за цим Положенням призначаються та виплачуються: […] а) робітникам, службовцям та іншим громадянам, на яких поширюється державне соціальне страхування; […].

Відповідно до п. 108 Постанови № 590, до загального стажу роботи, що дає право на пенсію, зараховується будь-яка робота як робочий або службовець, незалежно від характеру та тривалості роботи та тривалості перерв.

Відповідно до п. 109 Постанови № 590, крім роботи як робітника або службовця до загального стажу роботи зараховується також: […] і) навчання у вищих навчальних закладах, середніх спеціальних навчальних закладах (технікумах, педагогічних та медичних училищах тощо), партійних школах, совпартшколах, школах профруху, на робітфаках; перебування в аспірантурі, докторантурі та клінічній ординатурі; […] к) служба у складі Збройних Сил СРСР та перебування у партизанських загонах; […].

При призначенні пенсій за старістю періоди, зазначені в підпункті "і", зараховуються до стажу за умови, якщо цим періодам передувала робота як робітника або службовеця, або служба у складі Збройних Сил СРСР, або інша служба, зазначена в підпункті "к".

Відповідно до ст. 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання ст. 62 Закону № 1788-ХІІ Кабінет Міністрів України Постановою від 12.08.1993 № 637 Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затвердив Порядок № 637.

Згідно п. 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

В п. 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до п. 6 Порядку № 637, для підтвердження військової служби […]: військові квитки; […].

Згідно п. 8 Порядку №637, період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідно до наведених приписів правових норм, які були чинними на момент проходження позивачем строкової військової служби та навчання в педагогічному училищі, як строкова військова служба у радянській армії так і навчання у педагогічних училищах підлягають зарахуванню до страхового стажу позивача.

Поряд з цим, навчання у педагогічному училищі підлягає зарахуванню до страхового стажу особи тільки у разі якщо цим періодам передувала робота як робітника або службовеця, або служба у складі Збройних Сил СРСР, або інша служба, зазначена в підпункті "к".

Періоди навчання та військової служби позивача підтверджено у встановленому порядку (п.п. 6, 8 Порядку № 637) - дипломом про освіту та військовим квитком.

Необхідність надання інших документів, зокрема уточнюючих довідок, є власним тлумаченням відповідача 2 нормативно-правових актів, що регулюють спірні правовідносини, яке не ґрунтується на актах законодавства.

Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 79 КАС України, учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви.

Водночас, ані відомостями трудової книжки, ані іншими документами наявними в матеріалах адміністративної справи не підтверджено, що до початку навчання у Донецькому педагогічному училищі позивач виконував роботу робітника або службовця, що виключає підстави для зарахування періоду навчання, який передував службі позивача у Збройних Силах СРСР.

Ураховуючи викладене, суд встановив наявність підстав для зарахування періоду навчання позивача у Донецькому педагогічному училищі з 21.11.1986 року по 29.06.1987 року та відсутність підстав для зарахування періоду навчання з 01.09.1983 року по 28.10.1984 року.

Щодо позовних вимог про зобов`язання зарахувати до страхового стажу періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 , а саме період з 15.08.1987 по 23.06.1988, період з 22.08.1989 по 01.09.1989, період з 20.10.1989 по 27.06.1991 суд зазначає наступне.

Згідно п.п. 2.2., 2.3., 2.5., 2.10., 2.11. Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20 червня 1974 № 162 (надалі - Інструкція № 162), заповнення трудової книжки вперше виробляється адміністрацією підприємства у присутності працівника пізніше тижневого терміну від часу прийому на роботу.

У трудову книжку вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; […].

Усі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - у день звільнення повинні точно відповідати текст наказу (розпорядження).

Записи вносяться арабськими цифрами (число та місяць двозначними). Наприклад, якщо робітника або службовця прийнято на роботу 5 січня 1984 р., у графі 2 трудової книжки раніше встановленого зразка (1938 р.) записується: "1984.05.01", у трудових книжках, виданих після 1 січня 1975 р.: "05.01 .84 ".

У разі виявлення неправильного чи неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення та ін. виправлення проводиться адміністрацією того підприємства, де було внесено відповідний запис. Адміністрація за новим місцем роботи зобов`язана надати працівникові у цьому необхідну допомогу.

Відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) та дата народження зазначаються на підставі паспорта або свідоцтва про народження […].

Після вказівки дати заповнення трудової книжки працівник підписом засвідчує правильність внесених відомостей.

Першу сторінку (титульний лист) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (чи друк відділу кадрів), де вперше заповнювалася трудова книжка.

Спільним Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України N 58 від 29.07.93 р. затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників, п.п. 1.3, 2.2-2.9, 2.11-2.13, якої встановлено, що при влаштуванні на роботу працівники зобов`язані подавати трудову книжку, оформлену в установленому порядку.

Заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем "кваліфікований робітник", "молодший спеціаліст", "бакалавр", "спеціаліст" та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування.

До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993".

У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис.

Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

У разі необхідності власник або уповноважений ним орган видає працівникам на їх прохання завірені виписки з трудових книжок відомостей про роботу.

Якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м. Києва, держархівом м. Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму.

Виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу роботу, про нагородження та заохочення та інші мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження.

У разі втрати наказу чи розпорядження або невідповідності їх фактично виконуваній роботі виправлення відомостей про роботу здійснюється на основі інших документів, що підтверджують виконання робіт, не зазначених у трудовій книжці.

Відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.

Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей.

Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.

Зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім`я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім`я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів.

Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки.

Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім`я, по батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів.

У даному адміністративному спорі відповідач піддав сумніву достовірність записів у трудових книжках через наявність виправлень у даті народження позивача на титульній сторінці трудової книжки, що вчинені не у спосіб визначений Інструкціями № 162 та № 58, при цьому належність трудових книжок позивачу відповідачем під сумнів не ставиться.

Суд наголошує, що однією з підстав для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Управління ПФУ не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці, право на пенсійне забезпечення особи не повинно безумовно залежати від дій чи бездіяльності осіб, які зобов`язані вести облік трудового стажу працівників і відповідно забезпечувати зберігання цих даних.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 307/541/17 року, який виклав у постанові від 19.12.2019 року.

Поряд з цим, в постанові Верховного Суд від 21.02.2018 у справі № 687/975/17 суд касаційної інстанції підтримав висновок, згідно якого, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, в свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань з призначення пенсії за віком.

Дослідивши матеріали справи, обставини спірних правовідносин, доводи сторін, надавши оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що записи трудових книжок, якими посвідчено страховий стаж позивача в спірні періоди роботи не містять виправлень, через які неможливо встановити факт належності трудової книжки позивачу та роботи позивача на відповідних посадах, у відповідних підприємствах, в зазначні в трудовій книжці періоди часу, отже, доводи відповідачів 1 та 2, що виявлених недоліків трудової книжки не є підставою для неврахування зазначених в ній періодів роботи до страхового стажу позивача, тож суд відхиляє як безпідставні.

У випадку недостатності наданих документів, або необхідності надання додаткових документів відповідач мав скористатись своїм правом на витребування таких документів у роботодавця позивача відповідно до приписів ч. 3 ст. 44 Закону № 1058-IV, чи запропонувати позивачу надати такі документи відповідно до п. 4.2. розділу ІV Приймання, оформлення і розгляд документів Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 № 13-1, чого відповідачем зроблено не було.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції викладеній у постановах Верховного Суду від 25 вересня 2019 року №227/516/17, від 18.11.2022 у справі № 560/3734/22.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем 2 безпідставно не зараховано до страхового стажу позивача періоди роботи з 15.08.1987 по 23.06.1988, з 22.08.1989 по 01.09.1989, з 20.10.1989 по 27.06.1991.

Стосовно незарахування до страхового стажу періоду роботи позивача з 01.10.2014 по 30.09.2015 суд зазначає наступне.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 11 Закону №1058-IV встановлено, що загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають: громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у тому числі які є резидентами Дія Сіті, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, у громадських об`єднаннях, у фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, та в інших фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи (надають послуги) на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за гіг-контрактами, іншими договорами цивільно-правового характеру; […].

Згідно з ч. 6 ст. 20 Закону № 1058-IV встановлено, що страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 6 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування передбачено, що платник єдиного внеску зобов`язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно ст. 20 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відповідно до ст. 106 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Аналіз наведених приписів законодавства свідчить про те, що обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника, та вказані внески підлягають сплаті незалежно від його фінансового стану.

Несвоєчасне виконання роботодавцем обов`язку по своєчасній сплаті страхових внесків до Пенсійного фонду України фактично позбавило позивача соціальної захищеності, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.

Особа не повинна відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування пенсійним органом до страхового стажу особи при призначенні пенсії періоду її роботи, відносно яких відсутні відомості про сплату страхових внесків.

Вказаний висновок суду узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 27 березня 2018 року у справі № 208/6680/16-а, від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а, від 1 листопада 2018 року у справі № 199/1852/15-а, від 30 липня 2019 року у справі № 373/2265/16-а.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону №1058-IV, персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування.

Персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування є складовою частиною Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, порядок ведення якого встановлюється Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Приписами ч. 2 ст. 21 Закону №1058-IV передбачено, що на кожну застраховану особу відкривається персональна електронна облікова картка, якій присвоюється унікальний номер електронної облікової картки.

Унікальний номер електронної облікової картки формується автоматично шляхом додавання одиниці до останнього наявного унікального номера електронної облікової картки. Порядок та строки впровадження унікальних номерів електронних облікових карток застрахованих осіб, порядок ведення персональних електронних облікових карток визначаються Пенсійним фондом.

Згідно п. 2 ч. 3 ст. 21 Закону №1058-IV, персональна електронна облікова картка застрахованої особи повинна містити такі відомості в частині персональної електронної облікової картки, яка відображає страховий стаж, заробітну плату (дохід, грошове забезпечення), розмір сплачених страхових внесків та інші відомості, необхідні для обчислення та призначення страхових виплат:

-код згідно з ЄДРПОУ або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки та офіційно повідомили про це відповідний податковий орган і мають відмітку в паспорті) страхувальника (платника);

-рік, за який внесено відомості; розмір страхового внеску за відповідний місяць;

сума сплачених страхових внесків за відповідний місяць;

-страховий стаж;

-кількість відпрацьованих застрахованою особою календарних днів (годин) за відповідний місяць;

-ознака особливих умов праці, що дають право на пільги в системі пенсійного забезпечення;

-сума заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), з якої сплачено страхові внески за відповідний місяць.

Згідно ч. 5 ст. 21 Закону №1058-IV, персоніфіковані відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб, на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, та інші відомості подаються до Пенсійного фонду роботодавцями, підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства.

Відповідно до ст. 48 Кодексу Законів про працю України в редакції Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обліку трудової діяльності працівника в електронній формі від 05 лютого 2021 року № 1217-IX (набрав чинності 10.06.2021 року), облік трудової діяльності працівника здійснюється в електронній формі в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування у порядку, визначеному Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Роботодавець на вимогу працівника зобов`язаний вносити до трудової книжки, що зберігається у працівника, записи про прийняття на роботу, переведення та звільнення, заохочення та нагороди за успіхи в роботі.

Згідно п. 1 Порядку № 637 в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 27 вересня 2022 р. № 1058 Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637 чинної на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 20 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08 липня 2010 року № 2464-VI, реєстр застрахованих осіб це автоматизований банк відомостей, створений для ведення єдиного обліку фізичних осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню відповідно до закону.

Реєстр застрахованих осіб складається з електронних облікових карток застрахованих осіб, до яких включаються відомості про застрахованих осіб, інформація про набуття прав на одержання страхових виплат за всіма видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та інформація про виплати за всіма видами загальнообов`язкового державного соціального страхування і соціальними та іншими виплатами, передбаченими законодавством, та електронного реєстру листків непрацездатності, порядок організації ведення та надання інформації з якого встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд, користувачами цього реєстру є податкові органи, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, та фонди загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Персоніфіковані відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб, на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, та інші відомості подаються до Пенсійного фонду роботодавцями, підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства.

З метою обліку в електронній формі відомостей про трудову діяльність працівника страхувальник подає відомості про працівника щодо переведення на іншу роботу (посаду), звільнення, поновлення на роботі, призупинення/поновлення дії трудового договору, а також про присвоєння, зміну або позбавлення рангу, розряду, класу, звання, категорії, складення присяги, належності або неналежності осіб, які працюють, у тому числі підприємців, або забезпечують себе роботою самостійно, до професійних спілок та/або до осіб, які підлягають обов`язковим медичним оглядам.

Персоніфіковані відомості у разі їх відсутності в реєстрі застрахованих осіб, а також у разі зміни або уточнення зазначених відомостей подаються через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги".

На кожну застраховану особу заводиться персональна електронна облікова картка […];

2) частина картки, що відображає страховий стаж, заробітну плату (дохід, грошове забезпечення), розмір сплаченого єдиного внеску (страхових внесків) та інші дані, необхідні для обчислення та призначення страхових виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування:

реєстраційний номер облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті громадянина України, для яких зазначаються серія (за наявності) та номер документа, що посвідчує особу, з індексом: для осіб з паспортом громадянина України у формі книжечки "БК", для осіб з паспортом громадянина України у формі картки - "Р", для іноземців та осіб без громадянства, які працювали на території України і не мали реєстраційного номера облікової картки платника податків, - "F");

рік, за який внесено відомості;

розмір єдиного внеску за відповідний місяць;

сума сплаченого єдиного внеску за відповідний місяць;

професійна назва роботи;

посада із зазначенням структурного підрозділу;

відомості про трудову діяльність (про прийняття на роботу, присвоєння, зміну, позбавлення розряду, рангу, класу, звання, категорії, складення присяги, проходження стажування, переведення на іншу роботу, підстави звільнення);

інформація про основне місце роботи;

дані про особливі умови праці, що дають право на пільги із загальнообов`язкового державного соціального страхування;

номер списків (розділ, підрозділ) виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України;

результати атестації умов праці із зазначенням номера і дати розпорядчого акта;

повна/неповна зайнятість;

кількість відпрацьованих застрахованою особою календарних днів (годин) за відповідний місяць, у тому числі в особливих умовах праці, що дають право на пільги;

інформація про підтвердження набутого особою на боці договірної сторони стажу роботи (страхового стажу) для застосовування накопичення періодів стажу роботи (страхового стажу) відповідно до міжнародних договорів;

сума виплат (доходу), з якої сплачено страхові внески за відповідний місяць;

[…]

5) частина картки, що відображає трудову діяльність особи, у тому числі за період до 1 січня 2004 року (далі - електронна трудова книжка). Відомості, зазначені в цьому пункті стосовно періодів роботи та інших періодів, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, зараховувалися до стажу роботи та займаних особою посад за період до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обліку трудової діяльності працівника в електронній формі", вносяться до даних реєстру застрахованих осіб на підставі трудової книжки особи, а за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній - документів, передбачених порядком підтвердження наявного стажу роботи за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, встановленим Кабінетом Міністрів України. Порядок та черговість подання відомостей для створення електронних трудових книжок визначаються Пенсійним фондом за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення. Якщо особа зобов`язана проходити профілактичний медичний огляд, до реєстру застрахованих осіб вноситься інформація про обов`язковість проходження особою такого огляду.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 12 березня 2021 року № 11-1 затверджено Порядок подання відомостей про трудову діяльність працівника, фізичної особи - підприємця, фізичної особи, яка забезпечує себе роботою самостійно, в електронній формі, відповідно до п. 8 якого, у разі відсутності в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відомостей про прийняття на роботу, переміщення з одного структурного підрозділу до іншого або переведення на іншу постійну посаду або роботу, звільнення, поновлення на роботі, призупинення/відновлення дії трудового договору, а також про присвоєння, зміну або позбавлення рангу, розряду, класу, звання, категорії, складання присяги, стажування, навчання тощо відповідні відомості подаються страхувальником через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України в електронній формі з обов`язковим накладанням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, страхувальником або представником страхувальника, якому керівником страхувальника делеговані відповідні повноваження, шляхом створення відповідного електронного запису в електронному кабінеті страхувальника.

Враховуючи викладене, з 10.06.2021 року облік трудової діяльності працівника здійснюється в електронній формі в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування у порядку, визначеному Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

На підтвердження трудових правовідносин в спірний період сторона позивача надала тільки копію трудової книжки.

Відповідно до ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч. 2 ст. 74 КАС України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 76 КАС України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 90 КАС, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Проаналізувавши викладені норми, суд дійшов висновку, що систему персоніфікованого обліку запроваджено Законом №1058-IV, який набрав чинності з 1 січня 2004 року, отже трудова книжка є основним документом, що підтверджує страховий стаж до цієї дати, після цієї дати страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог Закону №1058-IV за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Таким чином, спірний період роботи має бути підтвердженим Індивідуальними відомостями про застраховану особу (Форма ОК-5).

З Індивідуальних відомостей про застраховану особу (форма ОК-5) суд встановив, що з 01.10.2014 року по 30.09.2015 року вони не містять інформації визначеної п. 2 ч. 3 ст. 21 Закону №1058-IV, зокрема, відомостей про страховий стаж, заробітну плату (дохід, грошове забезпечення), розмір сплачених страхових внесків та інші відомості, необхідні для обчислення та призначення страхових виплат, що свідчить про припинення ТОВ Солодке життя надання такої інформації до органів Пенсійного фонду.

ТОВ Солодке життя (ЄДРПОУ 30936954, адреса зареєстрованого місця знаходження: 86123, ДОНЕЦЬКА область, місто МАКІЇВКА, вулиця ТАЙГОВА (ВУЛ. ТАЙОЖНА), будинок 1-К, приміщення 1) станом на теперішній час на територію підконтрольну легітимній українській владі неперереєстроване.

Вказане дає підстави для висновку, що під час роботи на вказаному підприємстві 01.10.2014 року по 30.09.2015 року позивач не приймав участі в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування в порядку, установленому законодавством України.

Комплексно дослідивши встановлені обставини справи в контексті правових норм, якими врегульовано спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що відповідачем 2 правомірно не зараховано до страхового стажу роботи позивача період роботи з 01.10.2014 року по 30.09.2015 року в ТОВ Солодке життя.

Щодо незарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 01.10.2015 по 25.07.2023 суд зазначає наступне.

На виконання ухвали суду про відкриття провадження в адміністративній справі представником позивача надано до суду письмові пояснення, в яких зазначено, що сторона позивача не може надати витребувану інформацію (код ЄДРПОУ ТОВ "Мак-Інвест), оскільки ця юридична особа, згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, не обліковується в Україні.

Водночас, відомості щодо того, в якій країні створено та зареєстровано ТОВ "Мак-Інвест, сторона позивача суду також не надала, відомості про місцезнаходження означеної юридичної особи в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до п. 2 ст. 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року (мовою оригіналу): Для установления права на пенсию, в том числе пенсий на льготных основаниях и за выслугу лет, гражданам государств-участников Соглашения учитывается трудовой стаж, приобретенный на территории любого из этих государств, а также на территории бывшего СССР за время до вступления в силу настоящего Соглашения (в редакції, яка діяла на час виникнення правових відносин з 01.10.2015 року).

Пунктом 5 ч. 1 ст. 11 Закону №1058-IV встановлено, що загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають […] громадяни України та особи без громадянства, які працюють в іноземних дипломатичних представництвах та консульських установах іноземних держав, філіях, представництвах, інших відокремлених підрозділах іноземних підприємств та організацій, міжнародних організацій, розташованих на території України (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України).

Відповідно до ч. 10 ст. 4 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 15 травня 2003 року № 755-IV, представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності підлягають реєстрації в порядку, визначеному Законом України "Про зовнішньоекономічну діяльність".

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону №1058-IV, […] громадяни України, які постійно проживають або працюють за межами України, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, мають право на добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Виходячи із системного аналізу викладеного, загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають громадяни України, які працюють у відокремлених підрозділах іноземних підприємств та організацій, міжнародних організацій, розташованих на території України, натомість громадяни України, які постійно проживають або працюють за межами України, мають право на участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування у добровільному порядку.

Оскільки країну реєстрації ТОВ "Мак-Інвест не встановлено, у суду відсутня можливість встановити чи підлягав позивач загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, або має право на добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (самостійна сплата страхових внесків для зарахування спірного періоду).

Водночас, відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 77 КАС України, обов`язок щодо доведення означених обставин покладений на сторону позивача.

З огляду на відсутність у Індивідуальних відомостях про застраховану особу (форма ОК-5) інформації про роботу позивача в ТОВ Мак-Інвест, нараховану заробітну плату та єдиний соціальний внесок, а також неможливості встановити країну реєстрації та місцезнаходження ТОВ Мак-Інвест, суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що позивач приймав участь у загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванні, відповідно до Закону №1058-IV, тому підстави для зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 01.10.2015 року по 25.07.2023 року відсутні.

Щодо наявності підстав для врахування довідки без дати та вихідного номеру про заробітну плату для обчислення пенсії за період з 01.09.1988 по 31.07.1989, виданої Відокремленим підрозділом Шахта імені В.М. Бажанова Державного підприємства Макіїввугілля, довідки про заробітну плату для обчислення пенсії № 02/02-51 від 22.06.2021 за період з 01.07.1991 по 30.09.1995, виданої ПАТ Донбасшахтобуд, довідки про заробітну плату для обчислення пенсії № 2622 від 06.07.2021 за період з 01.05.1996 по 31.08.1997, виданої філіалом Шахта Калинівська-Східна, довідки без дати та вихідного номеру про заробітну плату для обчислення пенсії за період з 01.08.1997 по 31.10.1997, виданої Відокремленим підрозділом Шахта імені В.М. Бажанова Державного підприємства Макіїввугілля, довідки без дати та вихідного номеру про заробітну плату для обчислення пенсії за період з 01.08.1998 по 31.12.1999, виданої Відокремленим підрозділом Шахта імені В.М. Бажанова Державного підприємства Макіїввугілля, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України від 15 квітня 2014 року № 1207-VII (надалі Закон № 1207-VII), окремі території України, що входять до складу Донецької та Луганської областей, є окупованими Російською Федерацією (у тому числі окупаційною адміністрацією Російської Федерації) починаючи з 7 квітня 2014 року. Межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях з цієї дати, визначено Президентом України за поданням Міністерства оборони України, підготовленим на основі пропозицій Генерального штабу Збройних Сил України.

Згідно ч.ч. 2-4 ст. 9 Закону № 1207-VII, будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.

Встановлення зв`язків та взаємодія органів державної влади України, їх посадових осіб, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з незаконними органами (посадовими особами), створеними на тимчасово окупованій території, допускається виключно з метою забезпечення національних інтересів України, захисту прав і свобод громадян України, виконання міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, сприяння відновленню в межах тимчасово окупованої території конституційного ладу України.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 р. № 1085-р затверджено Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, до яких належить.

В редакції чинній на момент його затвердження до означеного переліку було віднесено м. Макіївка Донецької області.

В редакції чинній на теперішній час до означеного переліку віднесено Донецький район Донецької області (з адміністративним центром у місті Донецьк), який утворено Постановою Верховної ради України Про утворення та ліквідацію районів від 17 липня 2020 року № 807-IX, у складі територій Амвросіївської міської, Донецької міської, Іловайської міської, Макіївської міської, Харцизької міської, Ясинуватської міської територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи викладене, на території м. Макіївка з листопада 2014 року органи державної влади України тимчасово не здійснюють своїх повноважень.

Довідки без дати та вихідного номеру про заробітну плату для обчислення пенсії за період з 01.09.1988 по 31.07.1989, з 01.08.1997 по 31.10.1997, з 01.08.1998 по 31.12.1999, видані Відокремленим підрозділом Шахта імені В.М. Бажанова Державного підприємства Макіїввугілля складені українською мовою та підписані керівником підприємства В.Т. Костиним та скріплені печаткою Відокремленого підрозділу Шахта імені В.М. Бажанова Державного підприємства Макіїввугілля (ЄДРПОУ ВП 26553082), водночас дата їх складання невідома.

Згідно інформації Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських-формувань, керівником Відокремленого підрозділу Шахта імені В.М. Бажанова Державного підприємства Макіїввугілля є ОСОБА_3 (тимчасово виконуючий обов`язки директора).

З огляду на викладене, суд критично ставиться до автентичності означених довідок.

ДП Макіїввугілля (Код ЄДРПОУ 32442295) станом на теперішній час перереєстроване на територію підконтрольну легітимній українській владі (02088, місто Київ, вул. Промислова, будинок 10), проте, надані позивачем довідки, згідно штампу, видані на тимчасово непідконтрольній території.

У випадку недостатності наданих документів, або необхідності надання додаткових документів відповідач мав скористатись своїм правом на витребування таких документів у роботодавця позивача відповідно до приписів ч. 3 ст. 44 Закону № 1058-IV, чи запропонувати позивачу надати такі документи відповідно до п. 4.2. розділу ІV Приймання, оформлення і розгляд документів Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 № 13-1, чого відповідачем зроблено не було.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції викладеній у постановах Верховного Суду від 25 вересня 2019 року №227/516/17, від 18.11.2022 у справі № 560/3734/22.

Ураховуючи викладене, суд вважає, що довідки про заробітну плату для обчислення пенсії за період з 01.09.1988 по 31.07.1989, з 01.08.1997 по 31.10.1997, з 01.08.1998 по 31.12.1999, видані Відокремленим підрозділом Шахта імені В.М. Бажанова Державного підприємства Макіїввугілля, підлягають перевірці відповідно до висновків суду.

Довідка про заробітну плату для обчислення пенсії № 02/02-51 від 22.06.2021 за період з 01.07.1991 по 30.09.1995, видана ПАТ Донбасшахтобуд українською мовою та скріплена печаткою ПАТ Донбасшахтобуд (ЄДРОПУ 00180634) та підписана керівником ОСОБА_4 .

Згідно інформації Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських-формувань, керівником ПАТ Донбасшахтобуд є ОСОБА_5 .

Вказана довідка видана на тимчасово окупованій території за часів дії окупаційної адміністрації, проте скріплена печаткою ПАТ Донбасшахтобуд, оформленою відповідно до українського законодавства, та підписана особою, яка не є керівником підприємства.

З огляду на викладене, суд критично ставиться до автентичності означеної довідки, отже означена в ній інформація підлягає перевірці.

Довідка про заробітну плату для обчислення пенсії № 2622 від 06.07.2021 за період з 01.05.1996 по 31.08.1997, видана філіалом Шахта Калинівська-Східна Державного унітарного підприємства так званої ДНР.

Вказана довідка містить посилання на первинні документи, на підставі яких вона видана.

З огляду на викладене, суд враховує позицію Верховного суду, викладену в постанові від 12.04.2021 у справі № 219/4550/17, згідно якої якщо уточнююча довідка містила посилання на особові рахунки, як на первинні документи, на підставі яких вона видана, а підприємство яке її видало на той час перебувало на обліку, підстави для проведення перевірки поданої довідки у відповідача були відсутні.

Щодо допустимості та достовірності вказаної довідки суд зазначає, що в даному випадку до вказаних правовідносин підлягають застосуванню "намібійські винятки" Міжнародного суду ООН: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

У 1971 році Міжнародний суд Організації Об`єднаних Націй у документі Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії зазначив, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів .

Європейський суд з прав людини розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах Лоізіду проти Туречиини (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), Кіпр проти Туреччини (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та Мозер проти Республіки Молдови та Росії (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). "Зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді ЄСПЛ, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать .

В такому випадку, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

Враховуючи викладене, суд вважає можливим застосувати названі загальні принципи Намібійські винятки, сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів, виданих органами, що знаходяться на території проведення антитерористичної операції, як доказів, оскільки не прийняття їх призведе до порушень та обмежень прав позивача на соціальний захист та гарантоване йому право на пенсійне забезпечення як громадянину, який працював на роботах зі шкідливими умовами праці.

Така позиція суду узгоджується з висновками, викладеними Верховним Судом в постановах від 12 вересня 2018 року у справі № 310/8280/16-а та від 17 липня 2019 року у справі № 302/757/17-а.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, довідка про заробітну плату позивача для обчислення пенсії № 2622 від 06.07.2021 за період з 01.05.1996 по 31.08.1997 підлягає врахуванню в обмеженому контексті в частині даних щодо заробітної плати та первинних документів.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Ураховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що рішення відповідача 2 прийняте без використання повноважень з метою, з якою це повноваження надано, без з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотриманням принципів добросовісності та розсудливості, та без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

З огляду на означення суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області про відмову в перерахунку пенсії від 27.07.2023 № 057050008381 та його скасування.

Відповідно до п. 4.2. Порядку № 22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Пунктом 4.3 Порядку № 22-1 встановлено, що створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій.

Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

З системного аналізу викладених норм вбачається, що визначений за принципом екстериторіальності структурний підрозділ органу ПФУ є тим органом, що призначає пенсію незалежно від місця реєстрації пенсіонера або перебування його на обліку в іншому органі Пенсійного фонду України за місцем реєстрації, тому обов`язок щодо відновлення порушеного права позивача щодо повторного розгляду заяви з урахуванням висновків суду має бути покладений на саме відповідача 2.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. TheUnitedKingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02). Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Верховний Суд у постанові від 23 грудня 2021 року у справі № 480/4737/19 та від 8 лютого 2022 року у справі № 160/6762/21 сформулював висновок, відповідно до якого ефективний спосіб захисту прав та інтересів особи в адміністративному суді має відповідати таким вимогам: забезпечувати максимально дієве поновлення порушених прав за існуючого законодавчого регулювання; бути адекватним фактичним обставинам справи; не суперечити суті позовних вимог, визначених особою, що звернулася до суду; узгоджуватися повною мірою з обов`язком суб`єкта владних повноважень діяти виключно у межах, порядку та способу, передбаченого законом.

В постанові від 22 вересня 2022 року у справі № 380/12913/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду сформулював концепцію ефективного правосуддя в контексті вибору ефективного способу захисту порушеного права, та зазначив, що КАС України орієнтує відповідачів (суб`єктів владних повноважень) забезпечувати ефективний захист прав і свобод до моменту ініціювання особою судового провадження, так відповідно до частини другої статті 17 КАС України особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення позову […].

Ефективно працююча система суб`єктів владних повноважень (головним чином, органів виконавчої гілки влади та органів місцевого самоврядування) є тим механізмом, який ефективно захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, що мінімізує можливість виникнення спорів у публічно-правовій сфері та, відповідно, робить непотрібним звернення до адміністративного суду; частина друга статті 2 КАС України орієнтує відповідачів (суб`єктів владних повноважень) забезпечувати ефективний захист та зобов`язує, у разі порушення таких прав, свобод чи інтересів, поновити їх до моменту ініціювання особою судового провадження […].

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

В постановах Верховного Суду від 13 лютого 2018 року у справі № 361/7567/15-а, від 7 березня 2018 року у справі № 569/15527/16-а, від 20 березня 2018 року у справі № 461/2579/17, від 20 березня 2018 року у справі № 820/4554/17, від 3 квітня 2018 року у справі № 569/16681/16-а, від 12 квітня 2018 року справі № 826/8803/15, від 21 червня 2018 року у справі №274/1717/17, від 14 серпня 2018 року у справі №820/5134/17, від 17 жовтня 2019 року у справі №826/521/16, від 30 березня 2021 року у справі №400/1825/20, від 14 вересня 2021 року у справі № 320/5007/20, від 27 вересня 2021 року у справі № 380/8727/20 та від 22 вересня 2022 року у справі №380/12913/21 сформований висновок, згідно якого дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними); відповідно до завдань адміністративного судочинства, визначених статтею 2 КАС України, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею; завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади; принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно - дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право, тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності; перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі адміністративного судочинства; адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесенні до компетенції цього органу.

Поряд з цим, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку. Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову шляхом: визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області про відмову в перерахунку пенсії від 27.07.2023 № 057050008381; зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 25.07.2023 року про перерахунок пенсії із зарахуванням до страхового стажу періоду навчання з 21.11.1986 року по 29.06.1987 року, періодів роботи з 15.08.1987 року по 23.06.1988 року, з 22.08.1989 року по 01.09.1989 року, з 20.10.1989 року по 27.06.1991 року з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позову.

Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові висновки суду першої інстанції скаржником не спростовані.

Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2023 р. у справі № 200/4757/23 - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2023 р. у справі № 200/4757/23 - залишити без змін.

Повне судове рішення складено 04 квітня 2024 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддяА.А. Блохін

Судді А.В. Гайдар

І.В. Геращенко