Постанова

від 26.03.2024 по справі 440/13232/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2024 р.Справа № 440/13232/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Русанової В.Б.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Жигилія С.П. ,

за участю секретаря судового засідання Юрченко Д.С.,

представника позивача - Васюти А.І.,

представника відповідача - Лазурович С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14.12.2023 (головуючий суддя І інстанції: А.О. Чеснокова) по справі № 440/13232/23

за позовом Комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтававодоканал"

до Головного управління ДПС у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування рішення про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" (далі - позивач) звернулось до суду з позовом, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу № 33/16-31-13-02-29 від 16.02.2022.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначало, що податковим органом не дотримано порядку, визначеного ст. 95 ПК України щодо погашення заборгованості платників податків (у тому числі комунальних підприємств) перед бюджетами, що передує прийняттю спірного рішення.

Також, вказало, що погашення податкового боргу позивачем мало відбутися на підставі договору про організацію взаєморозрахунків відповідно до механізму погашення податкової заборгованості за рахунок субвенції з Державного бюджету місцевим бюджетам для погашення заборгованості з різниці в тарифах, як передбачено Законом України "Про Державний бюджету України на 2017 рік" та в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України 18.05.2017 № 332.

Крім того, зауважувало, що спірне рішення не містить розміру податкового боргу підприємства, що також свідчить про його протиправність.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 14.12.2023 позов задоволено.

ГУ ДПС у Полтавської області (далі - відповідач), не погодившись із судовим рішенням, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, що призвело до неправомірного висновку, просило його скасувати та прийняти нове про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції дійшов висновку про неправомірність спірного рішення лише з підстав не зазначення у ньому розміру податкового боргу та неврахування податковим органом неможливість стягнення коштів з рахунків в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, оскільки такі не відносяться до установ банку.

Водночас, суд першої інстанції залишив поза увагою, що текстуальна частина оскаржуваного рішення оформлена відповідно до наказу № 199, яким затверджена примірна форма рішення про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу. Примірна форма рішення не передбачає зазначення інформації про розмір податкового боргу платника податків, що підлягає стягненню та період його виникнення, а назва спірного рішення деталізує алгоритм стягнення коштів - з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу.

Натомість, вказує, що станом на 16.02.2022 позивач має податковий борг в сумі 12006236,10 грн, який ним добровільно не сплачений, а отже у відповідача наявні підстави для прийняття спірного рішення.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

В судовому засіданні представник відповідача підтримала апеляційну скаргу, просила її задовольнити.

Представник позивача заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, просила залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, апеляційну скаргу, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено апеляційним судом, що КП ПОР "Полтававодоканал" перебуває на обліку в ДПІ м. Полтави як платник податків, в тому числі податку на додану вартість.

Відповідно до статуту КП ПОР "Полтававодоканал" є комунальним унітарним комерційним підприємством, заснованим на майні спільної (комунальної) власності територіальних громад сіл, селищ і міст Полтавської області. Предметом основної діяльності підприємства є забір, очищення та постачання води, каналізація, водовідвепдення та очищення стічних вод.

Станом на 16.02.2022 у КП ПОР «Полтававодоканал» обліковувався податковий борг за самостійно задекларованими у податкових деклараціях сум ПДВ на загальну суму 12006 236,10 грн, а саме:

по податковій декларації з ПДВ № 9241345018 від 20.08.2021 терм. сплати 30.08.2021 - 885 998,10 грн;

по податковій декларації з ПДВ № 9273344557 від 20.09.2021 терм. сплати 30.09.2021 - 3 176 065,00 грн;

по податковій декларації з ПДВ № 9311270018 від 20.10.2021 терм. сплати 01.11.2021 - 2 443 810,00 грн;

по податковій декларації з ПДВ № 9353160196 від 22.11.2021 терм. сплати 30.11.2021 - 3 308 465,00 грн;

по податковій декларації з ПДВ № 9387863921 від 20.12.2021 терм. сплати 30.12.2021 - 50 000,00 грн;

по податковій декларації з ПДВ № 9422757072 від 20.01.2022 терм. сплати 30.01.2022 - 2 141 898,00 грн, що підтверджується інтегрованими картками (а.с. 66-104)

Відповідачем не заперечується, що із загальної суми податкового боргу 12 006 236,10 грн, з яких 2 191 898, 83 грн. нарахована по податковим деклараціям з ПДВ ПДВ № 9387863921 від 20.12.2021 та ПДВ № 9422757072 від 20.01.2022, на яку не поширюється дія п.95.5 ПК України та 1 603 298, 10 грн. сума надмірно сплачених грошових зобов`язань.

Сума боргу, на яку поширюється дія п. 95.5 ст.95 ПК України складає 8 211 039,27 грн, що також підтверджується розрахунком сум заборгованості (а.с. 63).

16.02.2022 ГУ ДПС у Полтавській області прийняло рішення про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу № 33/16-31-13-02-29, в якому зазначено, що відповідно до п. 95.5 ст. 95 ПК України вирішено здійснити погашення усієї суми податкового боргу шляхом стягнення безготівкових коштів з рахунків у банках, органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, та інших фінансових установах КП ПОР "Полтававодоканал" (а.с. 10).

За наслідками оскарження позивачем вказаного рішення в адміністративному порядку, рішенням ДПС України від 04.08.2023 спірне рішення залишено без змін, скарга КП ПОР "Полтававодоканал" - без задоволення (а.с. 12-18).

Не погодившись із рішенням відповідача, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що спірне рішення прийнято відповідачем не в межах повноважень та не в спосіб, встановлений податковим законодавством.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплату пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків і визначає заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу є Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Згідно зі ст. 88 ПК України, з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

Порядок стягнення податкового боргу платників податків, крім фізичних осіб, регулюється статтями 95 - 99 ПК України.

Пунктом 95.1 статті 95 ПК України визначено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. (пункт 95.2 статті 95 ПК України).

Вищенаведене узгоджується з приписами пункту 59.1 статті 59 ПК України, за якими у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Судом встановлено, що спірне рішення про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу, прийнято відповідачем з посиланням на приписи п. 95.5 ст. 95 ПК України.

Згідно п. 95.5 ст. 95 ПК України у разі якщо податковий борг виник у результаті несплати грошових зобов`язань та/або пені, визначених платником податків у податкових деклараціях або уточнюючих розрахунках, що подаються контролюючому органу в установлені цим Кодексом строки, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, та/або коштів з рахунків такого платника у банках здійснюється за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу без звернення до суду, за умови якщо такий податковий борг не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати, та відсутності/наявності у меншій сумі непогашеного зобов`язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов`язань, та/або бюджетного відшкодування податку на додану вартість. У разі наявності непогашеного зобов`язання держави перед платником податків у сумі, що є меншою за суму податкового боргу, ця норма застосовується в межах різниці між сумою податкового боргу та сумою зобов`язання держави.

При цьому, порядок погашення податкового боргу державних підприємств, які не підлягають приватизації, та комунальних підприємств, визначений статтею 96 ПК України.

Відповідно до п. 96.1 ст. 96 ПК України у разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна комунального підприємства, не покриває суму його податкового боргу і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності у такого боржника власного майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, контролюючий орган зобов`язаний звернутися до органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить майно такого платника податків, з поданням щодо прийняття рішення про: виділення коштів місцевого бюджету на сплату податкового боргу такого платника податків. Рішення про фінансування таких витрат розглядається на найближчій сесії відповідної ради; затвердження плану досудової санації такого платника податків, який передбачає погашення його податкового боргу; ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії; прийняття сесією відповідної ради рішення щодо порушення справи про банкрутство платника податків.

Згідно з п. 96.3. ст. 96 ПК України відповідь щодо прийняття одного із зазначених у пунктах 96.1 та 96.2 цієї статті рішень надсилається контролюючому органу протягом 30 календарних днів з дня направлення звернення.

У разі неотримання зазначеної відповіді у визначений цим пунктом строк або отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог контролюючий орган зобов`язаний звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу чи органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно.

Як встановлено під час судового розгляду, відповідно до Статуту КП ПОР "Полтававодоканал" належить до спільної (комунальної) власності територіальних громад сіл, селищ, міст Полтавської області. Засновником підприємства є Полтавська обласна рада. Власником підприємства є територіальні громади сіл, селищ і міст Полтавської області в особі Полтавської обласної ради. Підприємство як юридична особа, має самостійний баланс, поточні, валютні, та інші рахунки в установах банків. Майно підприємства є спільною (комунальною) власністю територіальних громад сіл, селищ і міст Полтавської області і закріплюється за підприємством на праві господарського відання.

Колегія суддів зазначає, що особливості погашення податкового боргу комунальних підприємств, встановлені ст. 96 ПК України, не змінюють послідовність реалізації стадій стягнення податкового боргу, визначених ст. 95 ПК України, про що вірно зазначив суд першої інстанції.

Так, згідно з п. 95.1 цієї статті ПК України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Для цього орган державної податкової служби звертається в порядку п. 95.3 ст. 95 ПК України до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття органом державної податкової служби рішення про погашення усієї суми податкового боргу.

Згідно з п. 95.5 ст. 95 ПК України у разі якщо податковий борг виник у результаті несплати грошового зобов`язання та/або пені, визначених платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу в установлені цим Кодексом строки, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, та/або коштів з рахунків такого платника у банках здійснюється за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу без звернення до суду, за умови якщо такий податковий борг перевищує 5 мільйонів гривень та не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати, та відсутні зобов`язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов`язань.

У таких випадках: рішення про стягнення коштів з рахунків такого платника податків у банках є вимогою стягувача до боржника, що підлягає негайному та обов`язковому виконанню шляхом ініціювання переказу у платіжній системі за правилами відповідної платіжної системи.

Отже, податковим законодавством встановлено особливий порядок погашення заборгованості платників податків (у тому числі комунальних підприємств) перед бюджетами та визначено перелік заходів, які повинен здійснити контролюючий орган у певній послідовності для примусового стягнення податкового боргу, а саме: звернутись до суду з вимогою про стягнення коштів з рахунків у банку; отримати судовий дозвіл на погашення усієї суми боргу за рахунок майна; провести торги з продажу майна, внесеного в податкову заставу.

При цьому, колегія суддів зазначає, що право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рішенням керівника виникає у контролюючого органу у разі, якщо такий податковий борг перевищує 5 мільйонів гривень і не сплачується грошове зобов`язання протягом 90 календарних днів, наступних за останнім граничного строку сплати зобов`язання.

Якщо усі перелічені заходи не мали результатом погашення податкового боргу комунального підприємства, то податковий орган вчиняє дії, передбачені статтею 96 ПК України, для залучення коштів (майна) органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває таке підприємство, для погашення податкового боргу останнього.

Таким чином, ст. 96 ПК України застосовується лише тоді, коли процедура стягнення боргу за рахунок коштів, які знаходяться у власності платника, передбачена статтею 95 Податкового кодексу України, з будь-яких причин, вказаних в законі, не вирішила проблему погашення боргу.

Спірним рішенням , з посиланням на п. 95.5 ст. 95 ПК України податковим органом вирішено здійснити погашення усієї суми податкового боргу підприємства позивача шляхом стягнення безготівкових коштів з рахунків у банках, органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів та інших фінансових установах.

Колегія суддів зазначає, що згідно з п. 95.5 ст. 95 ПК України у разі якщо податковий борг виник у результаті несплати грошового зобов`язання та/або пені, визначених платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу в установлені цим Кодексом строки, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, та/або коштів з рахунків такого платника у банках здійснюється за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу без звернення до суду, за умови якщо такий податковий борг перевищує 5 мільйонів гривень та не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати, та відсутні зобов`язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов`язань.

З аналізу наведеної норми слідує, що погашення податкового боргу платника податків за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу здійснюється шляхом стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, та/або коштів з рахунків такого платника у банках.

В той же час, спірним рішенням податковий орган вирішив здійснити погашення усієї суми податкового боргу підприємства позивача шляхом стягнення безготівкових коштів з рахунків у банках, а також органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, та інших фінансових установах.

Проте, колегія суддів зауважує, що приписами п. 95.5 статті 95 ПК України, що стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення не передбачено погашення податкового боргу платника податків шляхом стягнення коштів з рахунків такого платника у органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, та інших фінансових установ.

Згідно Положення про Державну казначейську службу України , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 № 215, Державна казначейська служба України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якої спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністерство фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Отже, органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів не відносяться до установ банку.

Доводи апелянта про те, що назва прийнятого рішення деталізує джерело погашення податкового боргу за рахунок коштів з рахунків такого платника у банках колегія суддів вважає безпідставними, оскільки відповідно до пункту 95.5 статті 95 ПК України рішення контролюючого органу є вимогою стягувача до боржника, що підлягає негайному та обов`язковому виконанню шляхом ініціювання переказу у платіжній системі за правилами відповідної платіжної системи.

Щодо форми спірного рішення.

Судом встановлено, що рішення від 16.02.2022 № 33 /16-31-13-02-29 не містить розміру податкового боргу, що підлягає стягненню.

Суд першої інстанції виходив з того, що зазначене свідчить про юридичну невизначеність, та порушує права позивача.

Як в суді першої , так і в суді апеляційної інстанції відповідач посилався на те, що спірне рішення складено за формою, встановленою наказом ДПС України від 06.12.2019 № 199, яка не передбачає визначення конкретної суми податкового боргу.

Колегія суддів вважає такі доводи не обґрунтованими, оскільки зазначений наказ не є нормативно-правовим актом, а затвердження ним примірної форми не спростовує необхідність чіткого і зрозумілого формулювання такого рішення в частині визначення джерела, за рахунок коштів якого буде здійснено погашення податкового боргу, а також конкретної суми, яка підлягає стягненню та підстави виникнення цього податкового боргу.

Необхідність зазначення суми податкового боргу, а також підстав його виникнення пов`язана із тим, що у такий спосіб (шляхом самостійного прийняття рішення керівником контролюючого органу) можливе погашення лише податкового боргу, який виник внаслідок несплати грошового зобов`язання та/або пені, визначеного платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу в установлені цим Кодексом строки.

Відповідно, у спорах щодо правомірності прийнятих відповідно до пункту 95.5 статті 95 ПК України рішень предметом доказування є дотримання контролюючим органом обов`язкових умов, про які вже зазначалося, в тому числі й щодо розміру податкового боргу, підстав його виникнення, сплив 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати самостійно задекларованих грошових зобов`язань та/або пені.

Аналогічні підходи до правозастосування пункту 95.5 статті 95 ПК України знайшли відображення у постанові Верховного Суду від 14 грудня 2020 року у справі №805/1427/17.

У цій постанові Верховний Суд також зазначав, що принцип правової визначеності як загальний правовий принцип поширюється, в тому числі на етап правозастосування. Органи державної влади повинні дотримуватися цього принципу та забезпечувати правову передбачуваність прийнятих ними рішень, що досягається, зокрема чіткістю визначення правового стану особи, якої стосується індивідуальний акт.

Вирішуючи спір про правомірність рішення суб`єкта владних повноважень, адміністративний суд перевіряє це рішення на відповідність критеріям правомірності, встановленим частиною другою статті 2 КАС України. У разі якщо рішенням порушені права, свободи або законні інтереси особи, яка оскаржила до суду це рішення, суд визнає протиправним та скасовує індивідуальний акт чи окремі його положення, як це передбачено пунктом 2 частини першої статті 5 КАС України.

Суд не наділений повноваженнями вносити зміни до рішення суб`єкта владних повноважень, зокрема визначити, яка сума податкового боргу підлягає стягненню, якщо сума податкового боргу в рішенні не вказана.

Колегія суддів також враховує, що загальні підходи до оцінки недоліків форми рішення сформульовані Верховним Судом у постановах від 19 травня 2020 року у справі № 820/2300/18, від 30 квітня 2020 року у справі №810/384/16, від 17 березня 2020 року у справі № 808/4140/15, від 25 січня 2019 року у справі №812/1112/16, у яких Верховний Суд звертав увагу, що окремі дефекти форми рішення контролюючого органу не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, про його скасування.

Якщо спірне рішення прийняте контролюючим органом у межах своєї компетенції та з його змісту можна чітко встановити зміст цього рішення (зокрема, порушення законодавства, за які застосовуються відповідні санкції, та розмір останніх), таке рішення може бути визнане судом правомірним навіть у разі, коли не дотримано окремих елементів. Технічні помилки не є недоліками форми оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Судом встановлено, що згідно розрахунку, заборгованість позивача яка підлягає примусовому стягненню становить 8 211 039,27 грн, в листі ГУ ДПС у Полтавській області від 17.02.2022, яким повідомлено позивача про підстави прийняття спірного рішення зазначено про податковий борг - 12 006 236,10 грн (а.с. 60).

Натомість, у самому рішенні не зазначено конкретної суми боргу, яка має бути стягнута в примусовому порядку.

Отже, рішення ГУ ДПС від 16.02.2022, в якому зазначено про погашення усієї суми податкового боргу, не дає можливості встановити конкретний розмір податкового боргу, щодо погашення якого його прийнято.

При вирішенні справи, суд апеляційної інстанції згідно ч. 5 ст. 242 КАС України, враховує правові висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 17.06.2021 у справі № 440/4736/19, прийнятою у подібних правовідносинах.

Крім того, колегія суддів враховує, що КП «Полтававодоканал» укладено договори про організацію взаєморозрахунків до постанови Кабінету Міністрів України від 18.05.2017 № 332 для погашення заборгованості КП «Полтававодоканал» з податку на додану вартість: від 01.08.2017 № 4-ДФС, 6-ДФС від 12.12.2017.

Відповідно до пункту 7 вказаних договорів Управління житлово-комунального господарства Полтавської обласної ради, а у подальшому Департамент будівництва, містобудування і архітектуру та житлово-комунального господарства Полтавської обласної ради, брав на себе зобов`язання перерахувати кошти на рахунок КП «Харківводоканал» для погашення різниці у тарифах на погашення заборгованості з податку на додану вартість на суму 8 882 540,85 грн та 1 080 486,64 грн відповідно.

Однак, процедура розрахунків не була проведена, кошти на виконання договорів на рахунок КП «Полтававодоканал» не надійшли, що позбавило останнього можливості розрахуватися по боргових зобов`язаннях перед державним бюджетом з податку на додану вартість.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 11.04.2019 у справі № 440/4713/18, яке за наслідками апеляційного перегляду набрало законної сили 09.07.2019 зобов`язано Міністерство фінансів України прийняти рішення про перерахування субвенції відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18 травня 2018 року №332 "Про затвердження Порядку та умов надання у 2017 році субвенції на загальну суму 9 963 027,49 грн з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування" та Договорів про організацію взаєморозрахунків №4-ДФС від 01 серпня 2017 року та №6-ДФС від 12 грудня 2017 року.

Водночас, Міністерством фінансів України, не вчинено дій щодо перерахування позивачу субвенцій в розмірі 9 963 027,49 грн, внаслідок чого виникли обставини, які позбавили останнього можливості своєчасно розрахуватися з бюджетом в установленому Урядом порядку, що призвело до збільшення відповідних податкових боргових зобов`язань останнього.

Натомість, дії податкового органу з примусового стягнення грошових коштів з рахунків підприємства у рахунок погашення податкової заборгованості з податку на додану вартість в сумі 8 211 039,27 грн не можуть вважатись обґрунтованими, в умовах, коли така заборгованість виникла в результаті державного регулювання господарської діяльності Підприємства, за результатами якого сама Держава має заборгованість перед Підприємством.

У справі «Рисовський проти України» Європейський Суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу належного урядування. Цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок … і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

З огляду на викладене, враховуючи неможливість виконання КП ПОР "Полтававодоканал" зобов`язань зі сплати податкового боргу, колегія суддів дійшла висновку, що дії контролюючого органу по стягненню податкового боргу за встановлених у цій справі обставин не забезпечують досягнення, передбаченої п. 8 ч. 2 ст. 2 КАС України, пропорційності між дотриманням самою Державою майнових прав платника податків КП «Полтававодоканал» та цілями наповнення державного бюджету.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 16.02.2022 про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу є неправомірним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14.12.2023 по справі № 440/13232/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя В.Б. РусановаСудді О.В. Присяжнюк С.П. Жигилій Повний текст постанови складено 03.04.2024 року