Постанова

від 03.04.2024 по справі 520/30267/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2024 р. Справа № 520/30267/23

Другий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,

Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2023 р. (ухвалене суддею Бідонько А.В.) по справі № 520/30267/23 за позовом ОСОБА_1 до Мереф`янської міської ради (виконавчий комітет) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Мереф`янської міської ради (виконавчого комітету), в якому просив зобов`язати Виконавчий комітет Мереф`янської міської ради присвоїти житловому будинку в АДРЕСА_1 , житловою площею 21.10 кв.м, загальною площею 30.1 кв.м, який належав на праві власності померлому ОСОБА_2 одноосібно, поштову адресу, відмінну від поштової адреси житлового будинку в АДРЕСА_1 , який належить на праві власності одноосібно ОСОБА_3 .

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2023 р. у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно», Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Закону України «Про адміністративні послуги», Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.

Відповідач подав до суду апеляційної інстанції письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційноїінстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявнимиу справі матеріалами.

Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судовим розглядом встановлено, що позивач є спадкоємцем за законом свого батька ОСОБА_2 за матеріалами спадкової справи № 911/2021 (номер спадкової справи у Спадковому реєстрі № 68729499 ), заведеної 26.11.2021 р. Харківською районною державною нотаріальною конторою Харківської області, що підтверджується листом Харківської районної державної нотаріальної контори Харківської області вих. № 1464/02-16 від 04.08.2023 р.

До складу спадщини входить житловий будинок в АДРЕСА_1 , житловою площею 21.10 кв.м і загальною площею 30.1 кв.м, який належав на праві власності померлому ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 02.09.1989 р., зареєстрований в реєстрі за № 2-2679.

Згідно із інформацією Харківської районної державної нотаріальної контори Харківської області Вих. № 69 від 23.12.2021 р., станом на 31.12.2012 р. за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу № 2-2679 від 02.09.1989 р., посвідченого Першою державною нотаріальною контрою Харківського району, зареєстроване право приватної власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, за адресою АДРЕСА_1 зареєстровано право власності за ОСОБА_3 на житловий будинок з іншими господарськими будівлями, а саме житловий будинок літ «Б-1», загальною площею 42,3 кв.м, житловою площею 11,3 кв.м, з літньою кухнею літ. «Е», огорожа № 1-2 в цілому, розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 6325110700:00:134:0016, з іншою підставою для реєстрації а саме, свідоцтвом про право власності, серії та номер: 13344737, виданим 25.11.2013 р., видавник: Реєстраційна служба Харківського районного управління юстиції Харківської області.

Позивач звернувся до Мереф`янської міської ради із заявою про упорядкування адреси об`єкту нерухомого майна, а саме житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 та належав на праві приватної власності за померлим ОСОБА_2 , у зв`язку з тим, що за вищевказаною заявою вже зареєстровано інший житловий будинок за іншою особою (дублювання адреси).

Рішенням Виконавчого комітету Мереф`янської міської ради Харківської області № 213 від 10.10.2023 р. «Про присвоєння, коригування адреси об`єкту нерухомого майна ( АДРЕСА_1 ) відмовлено позивачу в коригування адреси житлового будинку літ. «А-1», який зареєстрований за померлим ОСОБА_2 , у зв`язку з поданням заяви особою, яка не є власником (співвласником) вищевказаного об`єкта нерухомого майна, відповідно до п. 3 ч. 15 ст. 26-3 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, щовідповідач при винесенні рішення № 213 від 10.10.2023 р. діяв у межах повноважень та у спосіб визначений законодавством, оскільки нормами Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що підставою для відмови у коригуванні адреси є подання заяви особою, яка не є власником (співвласником) об`єкта нерухомого майна, щодо якого подано заяву про зміну адреси, або його (їх) представником.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно із ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Згідно із пп. 10 п. «б» ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до делегованих законом повноважень виконавчого органу сільської, селищної, міської ради в галузі житлово-комунального господарства віднесено облік та реєстрацію відповідно до закону об`єктів нерухомого майна незалежно від форми власності.

Відповідно до ст. 40 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виконавчі органи сільських, селищних, міських рад, крім повноважень, передбачених цим Законом, здійснюють й інші надані їм законом повноваження.

Згідно із ч.ч. 1 - 3 ст. 26-3 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», адресою об`єкта нерухомого майна (далі - адреса) є унікальна структурована сукупність реквізитів, що використовуються для ідентифікації об`єкта та визначення місця його розташування на місцевості. Порядок присвоєння адрес об`єктів нерухомого майна затверджується Кабінетом Міністрів України. Порядок не може передбачати обов`язок фізичних та юридичних осіб щодо отримання будь-яких дозволів, погоджень або інших документів дозвільного характеру, а також повноважень державних органів, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, підприємств, установ, організацій, утворених такими органами, видавати зазначені документи.Адреса присвоюється об`єктам будівництва, будинкам, будівлям, спорудам, квартирам, гаражним боксам, машиномісцям, іншим житловим та нежитловим приміщенням, які є самостійними об`єктами нерухомого майна.

Відповідно до ч. 4 ст. 26-3 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», реквізитами адреси є: назва держави (Україна); назва адміністративно-територіальної автономії у складі України - для об`єктів, розташованих на території Автономної Республіки Крим; назва області (крім Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя); назва району - для населених пунктів районного підпорядкування; назва населеного пункту, а для об`єктів, розташованих за його межами, - назва найближчого населеного пункту (об`єднаної територіальної громади), розташованого у межах відповідного району (об`єднаної територіальної громади); назва гідрографічного, соціально-економічного, природно-заповідного або іншого подібного об`єкта (за наявності); назва вулиці, площі, майдану, шосе, проспекту, бульвару, алеї, провулку, узвозу тощо (далі - вулиця) (за наявності); номер об`єкта (будинку, будівлі, споруди); номер корпусу - для об?єктів, які складаються з декількох корпусів; номер квартири, гаражного боксу, машиномісця, іншого житлового та нежитлового приміщення, яке є самостійним об`єктом нерухомого майна (за наявності).

Згідно із ч. 5 ст. 26-3 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», адреса присвоюється, змінюється, коригується, анулюється, зокрема, виконавчим органом сільської, селищної, міської ради у разі, якщо об`єкт знаходиться у межах території, на яку поширюються повноваження сільської, селищної, міської ради. У містах з районним поділом за рішенням міських рад повноваження щодо присвоєння, зміни, коригування, анулювання адрес можуть делегуватися виконавчим органам районних в місті рад.

Відповідно до ч. 11 ст. 26-3 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», підставами для зміни адреси щодо закінченого будівництвом об`єкта є:зміни в адміністративно-територіальному устрої (у тому числі зміна назви області, району, населеного пункту); зміна назви вулиці, її об`єднання та поділ; зміна назви гідрографічного, соціально-економічного, природно-заповідного або іншого подібного об`єкта; об`єднання, поділ закінчених будівництвом об`єктів, виділення частки із закінченого будівництвом об`єкта (з урахуванням вимог пункту 2 частини третьої цієї статті); упорядкування нумерації об`єктів нерухомого майна у визначених цим Законом випадках та в інших випадках, встановлених Кабінетом Міністрів України в Порядку присвоєння адрес.

Постановою Кабінету Міністрів Українизатверджено Порядок присвоєння адрес об`єктам будівництва, об`єктам нерухомого майна»від 07.07.2021 р. № 690 (в подальшому Порядок № 690).

Відповідно до п. 50 Постанови № 690, упорядкування нумерації об`єктів нерухомого майна здійснюється:у випадку виявлення невідповідності адреси фактичному розташуванню об`єкта; у випадку виявлення дублювання адрес існуючих об`єктів державної або комунальної власності;у випадку подвоєння адрес внаслідок об`єднання населених пунктів;у випадках, визначених пунктами 9, 10 та 41 цього Порядку; у випадках, встановлених законодавством та цим Порядком.

Згідно із п. 52 Порядку № 690, у разі виявлення дублювання номерів об`єктів нерухомого майна, один чи більше з яких не є об`єктами державної чи комунальної власності та не підпадають під випадки, зазначені у пункті 50 цього Порядку, зміна, коригування адреси здійснюються на підставі рішення суду.

Відповідно до ч. 15 ст. 26-3 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», підставами для відмови у зміні адреси щодо закінченого будівництвом об`єкта за заявою власника (співвласника) закінченого будівництвом об`єкта (його представника) про зміну адреси є: подання неповного пакета документів;виявлення неповних або недостовірних відомостей у поданих документах, що підтверджено документально; подання заяви особою, яка не є власником (співвласником) об`єкта нерухомого майна, щодо якого подано заяву про зміну адреси, або його (їх) представником; подання заяви до органу з присвоєння адреси, який не має повноважень приймати рішення про присвоєння адреси на відповідній території.Відмова у зміні адреси щодо закінченого будівництвом об`єкта з підстав, не передбачених цією частиною, не допускається.Після усунення причин, що були підставою для відмови у зміні адреси щодо закінченого будівництвом об`єкта, заявник може повторно подати документи для зміни адреси.

Згідно із ч. 18 ст. 26-3 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», місцева державна адміністрація протягом п`яти робочих днів з дня отримання заяви про присвоєння, зміну, коригування адреси:приймає рішення про присвоєння, зміну, коригування адреси/відмову у присвоєнні, зміні, коригуванні адреси, що повинно містити відомості про ідентифікатор закінченого будівництвом об`єкта (крім рішення про відмову у присвоєнні, зміні, коригуванні адреси щодо об`єктів, яким не присвоєно ідентифікатор до подання заяви); оприлюднює рішення про присвоєння, зміну, коригування адреси/відмову у присвоєнні, зміні, коригуванні адреси на своєму офіційному веб-сайті (у разі наявності);забезпечує внесення інформації про присвоєння, зміну, коригування адреси/відмову у присвоєнні, зміні, коригуванні адреси (у тому числі копію рішення про присвоєння, зміну, коригування адреси/відмову у присвоєнні, зміні, коригуванні адреси) до Реєстру будівельної діяльності.Рішення про зміну, коригування адреси повинно додатково містити відомості про попередню адресу.Рішення про відмову у присвоєнні, зміні, коригуванні адреси повинно додатково містити посилання на відповідну норму (пункт, статтю) законодавства із зазначенням, що саме порушено під час оформлення та подання документів, а також відомості про те, яке саме положення поданого заявником документа не відповідає вимогам законодавства.Відомості про присвоєння, зміну, коригування адреси/відмову у присвоєнні, зміні, коригуванні адреси доводяться до відома заявника в порядку, визначеному статтею 26-1цього Закону, у день внесення інформації про присвоєння, зміну, коригування адреси/відмову у присвоєнні, зміні, коригуванні адреси до Реєстру будівельної діяльності.У день внесення відомостей про присвоєння, зміну, коригування адреси/відмову у присвоєнні, зміні, коригуванні адреси до Реєстру будівельної діяльності програмні засоби електронної системи забезпечують автоматичне направлення до органу з присвоєння адреси повідомлення про присвоєння, зміну, коригування адреси до відома.

Відповідно до ч. 19 ст. 26-3 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», підставами для відмови у прийнятті місцевою державною адміністрацією рішення про присвоєння, зміну, коригування адреси є: розміщення об`єкта за межами території, на яку поширюються повноваження місцевої державної адміністрації; наявність у Реєстрі будівельної діяльності рішення органу з присвоєння адреси з цього питання; наявність підстав, визначених частиною п`ятнадцятою цієї статті, - у разі зміни адреси щодо закінченого будівництвом об`єкта.

Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, щопідставами для відмови у прийнятті місцевою державною адміністрацією рішення про присвоєння, зміну, коригування адреси є, зокрема, подання заяви особою, яка не є власником (співвласником) об`єкта нерухомого майна, щодо якого подано заяву про зміну адреси, або його (їх) представником.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем правомірно відмовлено позивачу в коригуванні адреси об`єкту нерухомого майна (м. Мерефа, вул. Дальня, 21 - А), оскільки підставою для такої відмови є подання заяви особою, яка не є власником (співвласником) об`єкта нерухомого майна, щодо якого подано заяву про зміну адреси, або його (їх) представником, а ОСОБА_1 не є власником вищевказаного нерухомого майна.

Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції зазначає, що відсутні підстави для зобов`язання відповідача присвоїти житловому будинку в АДРЕСА_1 , житловою площею 21.10 кв.м, загальною площею 30.1 кв.м, який належав на праві власності померлому ОСОБА_2 одноосібно, поштову адресу, відмінну від поштової адреси житлового будинку в АДРЕСА_1 , який належить на праві власності одноосібно ОСОБА_3 .

Доводи апелянта, що у зв`язку з дублювання адреси будинку в АДРЕСА_1 він не має можливості оформити спадщину, що відкрилася після смерті його батька, оскільки унікальним ідентифікатором об`єкта закінченого будівництва є саме адреса, суд апеляційної інстанції вважає помилковими, оскільки набуття позивачем спадщини на об`єкт нерухомого майна, за адресою АДРЕСА_1 , не є предметом в спірних правовідносинах вказаної справи.

Інші доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.

Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

Згідно із ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суд від 20.12.2023 р. - без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2023 р. по справі № 520/30267/23 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.В. Присяжнюк Судді Л.В. Любчич О.А. Спаскін