Постанова

від 04.04.2024 по справі 560/17588/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2024 року

м. Київ

справа №560/17588/23

адміністративне провадження № К/990/44237/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Уханенка С. А.,

суддів - Смоковича М.І, Соколова В.М.,

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Новоушицького відділу державної виконавчої служби у Кам`янець-Подільському районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Новоушицького відділу державної виконавчої служби у Кам`янець-Подільському районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2023 року (головуючий суддя - Драчук Т.О., судді - Смілянець Е.С., Полотнянко Ю.П.),

ВСТАНОВИВ:

І. Суть спору

1. У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Новоушицького відділу державної виконавчої служби у Кам`янець-Подільському районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - Новоушицький ВДВС у Кам`янець-Подільському районі Хмельницької області Центрального МРУ МЮ (м. Київ) ), в якому просив: визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Новоушицького ВДВС у Кам`янець-Подільському районі Хмельницької області Центрального МРУ МЮ (м. Київ ) Бляхарської І.В. від 24 серпня 2023 року про накладення на нього штрафу у розмірі 1700,00 грн за невиконання рішення Апеляційного суду Хмельницької області від 26 грудня 2012 року у виконавчому провадженні ВП№НОМЕР_2; зобов`язати відповідача повернути йому 1700,00 грн штрафу, сплаченого за указаною постановою ДВС від 24 серпня 2023 року у виконавчому провадженні НОМЕР_1.

1.1. Позов обґрунтовано тим, що штраф накладено за відсутності правових підстав, оскільки судовим рішенням зобов`язано знести самочинне будівництво за його рахунок, проте виконання судового рішення потребує значних коштів, яких наразі ОСОБА_1 не має. Крім того, виконання судового рішення триває уже більше 10 років і не виконується ним за поважних причин, оскільки рішення суду апеляційної інстанції від 26 грудня 2012 року є неконкретизованим і не зобов`язує його особисто, як боржника, вчиняти певні дії. За таких обставин, відсутні підстави для притягнення його до відповідальності відповідно до статті 75 Закону України «Про виконавче провадження».

ІІ. Встановлені судами обставини справи

2. Рішенням Апеляційного суду Хмельницької області від 26 грудня 2012 року у справі №2212/953/12 скасовано рішення суду першої інстанції та частково задоволено позов прокурора Новоушицького району в інтересах Новоушицької селищної ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Хмельницькій області, про знесення самочинного будівництва. Вирішено знести самочинне будівництво: гаражу, розміром 15 х 5,5 м; добудови до квартири, розміром 5,7 х 5,6 м та надбудову до квартири АДРЕСА_1 за рахунок ОСОБА_1 . У задоволенні позову до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 відмовити.

3. На виконання рішення суду. 11 січня 2013 року Новоушицьким районним судом видано виконавчий лист у справі №2212/953/12 про знесення самочинного будівництва: гаражу розміром 15 х 5,5 м; добудови до квартири, розміром 5,7 х 5,6 м та надбудови до квартири АДРЕСА_1 за рахунок ОСОБА_1 . Боржником у цьому виконавчому документі зазначено ОСОБА_1 , а стягувачем Новоушицьку селищну раду.

Указаний виконавчий лист неодноразово повертався органом ДВС без виконання через те, що стягувач не здійснив авансування витрат виконавчого провадження.

4. Надалі, у липні 2023 року Новоушицька селищна рада звернулася до відповідача із заявою про примусове виконання рішення суду, відповідно до якої, 11 липня 2023 року державним виконавцем Новоушицького ВДВС у Кам`янець-Подільському районі Хмельницької області Центрального МРУ МЮ (м.Київ) Бляхарської І.В. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № НОМЕР_2, в якому ОСОБА_1 зазначено, як боржника, та зобов`язано виконати рішення протягом 10 робочих днів.

5. У межах процедури примусового виконання судового рішення, 01 серпня 2023 державним виконавцем винесена вимога на адресу боржника про знесення згаданого самочинного будівництва. 24 серпня 2023 року державним виконавцем Бляхарською І.В. був здійснений вихід за місцем виконання виконавчого листа, за указаною в ньому адресою, з метою перевірки самостійного виконання боржником своїх зобов`язань. Однак самочинне будівництво не знесено, і рішення ОСОБА_1 не виконано, про що складено відповідний акт державного виконавця.

6. За невиконання судового рішення у справі №2212/953/12, 24 серпня 2023 року державним виконавцем Новоушицького ВДВС у Кам`янець-Подільському районі Хмельницької області Центрального МРУ МЮ (м.Київ) винесено постанову, якою на ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 1700,00 грн.

7. Предметом спору у цій справі є правомірність постанови державного виконавця про накладення штрафу за невиконання рішення суду.

ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

8. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2023 року в позові відмовлено.

9. Вирішуючи спір та відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає виконанню у встановлений законом строк, а виконавець зобов`язаний вживати передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів щодо примусового виконання рішень. Ураховуючи те, що будь-яких заяв від боржника щодо надання відстрочки чи розстрочки виконання судового рішення останнім не надано, суд першої інстанції дійшов висновку, що невиконання рішення суду боржником не було пов`язано з об`єктивно поважними обставинами або причинами, а тому відсутні підстави для звільнення ОСОБА_1 від відповідальності за невиконання рішення.

10. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2023 року скасовано рішення суду першої інстанції, а позов задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано постанову державного виконавця Новоушицького ВДВС у Кам`янець-Подільському районі Хмельницької області Центрального МРУ МЮ (м. Київ) Бляхарської І.В. від 24 серпня 2023 року про накладення на ОСОБА_1 штрафу у розмірі 1700,00 грн за невиконання рішення Апеляційного суду Хмельницької області від 26 грудня 2012 року у виконавчому провадженні ВП№НОМЕР_2. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

11. Переглядаючи рішення суду та скасовуючи його, суд апеляційної інстанції виходив з того, що резолютивною частиною рішення Апеляційного суду Хмельницької області від 26 грудня 2012 року у справі № 2212/953/12 та постановою про відкриття виконавчого провадження від 11 липня 2023 року ВП№НОМЕР_2 позивача не зобов`язано особисто знести самочинне будівництво, а лише указано про знесення самочинного будівництва за його рахунок. Отож, державним виконавцем передчасно визначено ОСОБА_1, як особу, яка за рішенням суду має вчинити дії щодо його виконання. Ураховуючи те, що стягувач в період з початку 2013 року також мав право на звернення до відповідного суду з заявою/клопотанням про роз`яснення судового рішення, в межах справи №2212/953/12, однак судом не встановлено таких звернень, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про передчасність постанови про накладення на позивача штрафу.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції, вимоги касаційної скарги та аргументи сторін

12. Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанцій, Новоушицький ВДВС у Кам`янець-Подільському районі Хмельницької області Центрального МРУ МЮ (м. Київ) подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення ним норм процесуального права, просить скасувати оскаржене судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

13. Заявник зазначив, що вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення статей 10, 15 ,26, 63 Закону України «Про виконавче провадження» та не врахував вимоги абзацу 2 частини сьомої статті 376 Цивільного кодексу України щодо обов`язку особи, яка вчинила самочинне будівництво відшкодувати усі витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

14. Також Новоушицький ВДВС у Кам`янець-Подільському районі Хмельницької області Центрального МРУ МЮ (м. Київ) зазначив, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки відсутні правові позиції суду касаційної інстанції щодо застосування частини другої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» за подібних обставин.

15. У касаційній скарзі заявник наголошує, що Верховний Суд ще не сформував практику у подібних справах.

16. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 01 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою Новоушицького ВДВС у Кам`янець-Подільському районі Хмельницької області Центрального МРУ МЮ (м. Київ), з тих підстав, що зазначена справа стосується питання права, яке має значення для формування єдиної правозастосовчої практики і наразі є необхідність формування висновку Верховного Суду щодо застосування частини другої статті 15 у взаємозв`язку зі статтею 63 Закону України «Про виконавче провадження».

17. У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити її без задоволення, а судове рішення без змін, посилаючись на те, що вирішуючи спір та скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд дійшов правильного висновку, що постанова про накладення штрафу є незаконною, оскільки позивач за приписами частини другої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» має відшкодувати витрати, пов`язані зі знесенням самочинного будівництва, а не вчиняти безпосередньо такі дії. Також ОСОБА_1 указує про те, що судове рішення виконується більше 11 років, оскільки поза межами уваги державних виконавців залишено факт наявності обставин, що унеможливлюють його виконання. За таких обставин, відсутні підстави для застосування до нього заходів примусу у вигляді штрафу.

V. Джерела права й акти їхнього застосування

18. За правилами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

19. Стаття 19 Конституції України зобов`язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

20. Однією з основних засад здійснення судочинства є обов`язковість судового рішення (стаття 129 Конституції України).

21. Статтею 129-1 Конституції встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

22. Положення зазначеної норми Конституції України кореспондувались з нормами, закріпленими у процесуальному законодавстві України. Зокрема, згідно з частинами першою, другою статті 14 Цивільного процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час прийняття рішення апеляційним судом 26 грудня 2012 року) передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

23. За визначенням, наведеним у частині першій статті 1 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон України «Про виконавче провадження») виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

24. Засади виконавчого провадження визначені частиною першою статті 2 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень.

25. За визначеннями, наведеними у частині другій статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ, а боржником - визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

26. Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

26.1. Пунктом 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

27. Процедура виконання рішень немайнового характеру визначена Розділом VIII Закону України «Про виконавче провадження».

27.1. За правилами частини першої статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

27.2. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (частина друга статті 63 Закону України «Про виконавче провадження».

27.3. За умовами частини третьої статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

28. Статтею 75 Закону України «Про виконавче провадження» установлено відповідальність за невиконання рішення, що зобов`язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі.

Зокрема, частиною першою указаної норми передбачено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

29. Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що гарантії щодо обов`язковості виконання судових рішень, встановлені Конституцією України, реалізуються як у добровільному порядку так і через механізм застосування примусу, який забезпечують органи виконавчої служби. Норми Закону України «Про виконавче провадження» спрямовані саме на забезпечення безумовного виконання судового рішення і винятки з цього правила також регламентовані цим законом. Це означає, що у кожному конкретному випадку суди мають надати оцінку діям державного виконавця щодо застосування до боржника заходів впливу, виходячи із оцінки наявності або відсутності обставин, які об`єктивно перешкоджали або унеможливлювали виконання ним судового рішення.

VI. Позиція Верховного Суду

30. Питанням, яке суд касаційної інстанції має вирішити в межах розгляду цієї справи, є правильність застосовності судом апеляційної інстанції частини другої статті 15 у взаємозв`язку зі статтею 63 Закону ро України «Про виконавче провадження» та формування висновку Верховного Суду щодо застосування указаних норм у межах обставин, установлених судами у цій справі.

31. Відповідаючи на визначене питання, Верховний Суд зазначає таке.

32. Зміст наведених норм указує, що правовий підхід щодо застосування положень частини другої статті 15 у взаємозв`язку зі статтею 63 Закону України «Про виконавче провадження» у правовідносинах, що стосуються застосування до боржника заходів впливу у вигляді штрафу необхідно формувати через призму оцінки змісту зобов`язальної частини виконавчого документа, яка повинна відповідати резолютивній частині судового рішення, та аналізу причин, з якими боржник пов`язує неможливість виконати судове рішення.

Це означає, що у разі, якщо резолютивна частина судового рішення є нечіткою за змістом, тобто коли вона є незрозумілою як для осіб, стосовно яких його ухвалено, так і для тих, хто здійснює його виконання, через що рішення суду неможливо виконати примусово або є імовірність неправильного його виконання, рішення державного виконавця про застосування до боржника заходів впливу у вигляді штрафу (у зв`язку з невиконанням ним цього рішення) у таких випадках є передчасним.

Водночас норми процесуального закону надають учасникам виконавчого провадження право звернутися до суду із заявою про роз`яснення такого рішення.

35. Як зазначалося вище, предметом перевірки у межах розгляду цієї справи є правомірність постанови державного виконавця накладення на ОСОБА_1 , як боржника у виконавчому провадженні, штрафу за невиконання ним рішення суду за відсутності поважних причин.

36. Як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджено матеріалами справи, абзац 4 резолютивної частини рішення Апеляційного суду Хмельницької області від 26 грудня 2012 у справі №212/953/12 викладено у такій редакції: «Знести самочинне будівництво: гаражу, розміром 15 х 5,5 м; добудови до квартири, розміром 5,7 х 5,6 м та надбудову до квартири АДРЕСА_1 за рахунок ОСОБА_1 ».

37. Виконавчий лист та постанова про відкриття виконавчого провадження від 11 липня 2023 року ВП№НОМЕР_2 (прийнята на його виконання), містять аналогічний текст. Тобто указаним судовим рішенням позивача особисто не зобов`язано знести самочинне будівництво, а лише указано про знесення самочинного будівництва за його рахунок і, як обґрунтовано указано у відзиві ОСОБА_1 , останній лише повинен нести витрати, пов`язані зі знесенням споруд.

38. Таким чином, рішення суду апеляційної інстанції не є рішенням зобов`язального характеру, а тому визначення у вимозі державного виконавця ОСОБА_1 , як особу, зобов`язану вчинити дії по знесенню самочинного будівництва суперечить резолютивній частині судового рішення.

39. Враховуючи те, що судове рішення не зобов`язує позивача особисто знести самочинне будівництво, а відомості про звернення із заявою про зміну способу або порядку виконання судового рішення у справі №212/953/12 в матеріалах справи відсутні, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що державним виконавцем безпідставно визначено ОСОБА_1 , як особу, яку за рішенням Апеляційного суду Хмельницької області від 26 грудня 2012 у справі №212/953/12 зобов`язано вчинити дії щодо знесення самочинного будівництва. Отож підстави для накладення на позивача штрафу за таких обставин відсутні.

40. Відповідаючи на поставлене в касаційній скарзі питання Верховний Суд висновує, що боржником у виконавчому провадженні щодо виконання судового рішення зобов`язального характеру є особа, визначена у такому судовому рішенні, на яку покладено обов`язок особисто вчинити таку дію чи утриматися від її виконання.

41. Підсумовуючи викладене, Верховний Суд зазначає, що за встановлених судами попередніх інстанцій обставин, оскаржена постанова органу ДВС про накладення на ОСОБА_1 штрафу грунтується на неправильній кваліфікації судового рішення, що підлягає виконанню, а тому підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції відсутні.

42. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

43. За таких обставин, колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

VІI. Судові витрати

44. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасником справи, на користь якого ухвалено судове рішення, за наслідками перегляду справи в суді касаційної інстанції, судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Новоушицького відділу державної виконавчої служби у Кам`янець-Подільському районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) залишити без задоволення.

2. Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2023 року залишити без змін.

3. Судові витрати не розподіляються.

4. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий: С.А. Уханенко

Судді: М.І. Смокович

В.М. Соколов