Постанова

від 04.04.2024 по справі 600/2709/22-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 600/2709/22-а

адміністративне провадження № К/990/10319/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Коваленко Н.В., судді Шарапи В.М., розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом Чернівецької міської ради

до Департаменту урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Чернівецької міської ради, Колективного проектно-кошторисного бюро побуту

про скасування дозволу на початок будівельних робіт

за касаційною скаргою Чернівецької міської ради

на ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду у складі судді Маренича І.В. від 8 серпня 2022 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Сапальової Т.В., Капустинського М.М., Ватаманюка Р.В. від 23 січня 2023 року,

В С Т А Н О В И В :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У серпні 2022 року Чернівецька міська рада (далі - Чернівецька МР, позивач) звернулася до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради (далі - Департамент урбаністики, відповідач-1), Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Чернівецької міської ради (далі - Інспекція ДАБК, відповідач-2), Колективного проектно-кошторисного бюро побуту (далі - КПК бюро побуту, відповідач-3), в якому просить:

- скасувати містобудівні умови та обмеження (далі - МУО) № 1075/15 від 11 серпня 2015 року забудови земельної ділянки на вул. А. Шептицького, 7 у м. Чернівці;

- скасувати дозвіл на початок будівельних робіт за адресою: вул. А. Шептицького, 7 у м. Чернівці, від 30 червня 2022 року.

2. На обґрунтування позовних вимог зазначено, що наміри забудови земельної ділянки за адресою: вул. А. Шептицького, 7 у м. Чернівці, не відповідають містобудівній документації на місцевому рівні, а саме - Коригуванню історико-архітектурного опорного плану і проекту зон охорони пам`яток та визначення меж і режимів використання історичних ареалів м. Чернівці, затвердженому рішенням Чернівецької МР від 28 лютого 2007 року № 252 та наказом Міністерства культури і туризму України від 16 червня 2007 року № 661/0/1607. Зазначає також, що з огляду на те, що земельна ділянка за вказаною адресою знаходиться в межах буферної зони об`єкта культурної спадщини, занесеного до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, а тому не зазначення у МУО необхідності дотримання спеціальних умов щодо охорони культурної спадщини під час здійснення будівництва свідчить про протиправність видачі таких МУО та дозволу на будівництво, виданого на підставі таких МУО.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Чернівецький окружний адміністративний суд ухвалою від 8 серпня 2022 року, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2023 року, відмовив у відкритті провадження у справі.

4. Приймаючи рішення про відмову у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що спір у цій справі не відноситься до компетенційних, а право позивача на звернення до адміністративного суду з позовними вимогами до відповідачів про скасування МУО, а також дозволу на виконання будівельних робіт не закріплене в жодному законодавчому акті.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погоджуючись з судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, Чернівецька МР звернулася з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

6. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій, відмовляючи у відкритті провадження в адміністративній справі, неправильно застосували положення статей 29 та 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статей 24, 25 та 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", з огляду на що дійшли неправильного висновку про відсутність у Чернівецької МР у цій справі права на звернення з позовом до адміністративного суду.

7. Крім того, скаржник звертає увагу на те, що МУО надані КПК бюро побуту без отримання погодження консультативної ради з питань охорони культурної спадщини, архітектурно-містобудівної ради та висновку відділу охорони культурної спадщини Чернівецької МР, що свідчить про неправильне застосування судами попередніх інстанцій положень статей 1 та 6-1 Закону України "Про охорону культурної спадщини".

8. Від інших учасників справи відзиву на касаційну скаргу Чернівецької МР не надходило, що відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій у касаційному порядку. Ухвала Верховного Суду від 25 травня 2023 року про відкриття касаційного провадження була направлена учасникам справи у встановленому порядку та, як вбачається з рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення, отримана Департаментом урбаністики 5 червня 2023 року, Інспекцією ДАБК Чернівецької МР - 6 червня 2023 року, КПК бюро побуту - не отримано у зв`язку із закінченням терміну зберігання.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

9. Касаційну скаргу подано 22 березня 2023 року.

10. Ухвалою Верховного Суду від 25 травня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 600/2709/22-а, витребувано матеріали адміністративної справи та надано сторонам строк для подання відзиву на касаційну скаргу Чернівецької МР.

11. Ухвалою Верховного Суду від 6 липня 2023 року справу № 600/2709/22-а призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 1 серпня 2023 року, у подальшому перенесено на 15 серпня 2023 року, на 12 вересня 2023 року, на 17 жовтня 2023 року, на 05 грудня 2023 року, на 27 лютого 2024 року та на 02 квітня 2024 року. Протокольною ухвалою в судовому засіданні 02 квітня 2024 року Суд ухвалив продовжити розгляд справи у порядку письмового провадження.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

12. Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, що 11 серпня 2015 року Управлінням містобудування та архітектури департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької МР було надано КПК бюро побуту МУО № 1075/15 від 11 серпня 2015 року забудови земельної ділянки на вул. А. Шептицького, 7 у м. Чернівці.

13. Рішенням виконавчого комітету Чернівецької МР від 28 грудня 2016 року № 832/25 скасовано МУО № 1075/15 від 11 серпня 2015 року, з огляду на невідповідність намірів забудови земельної ділянки містобудівній документації на місцевому рівні.

14. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2018 року у справі № 727/399/17, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 27 липня 2022 року, задоволено позов КПК бюро побуту, визнано протиправним та скасовано вищезазначене рішення виконавчого комітету Чернівецької МР від 28 грудня 2016 року № 832/25.

15. Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2022 року у справі № 600/7374/21-а, яке залишено без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2022 року, визнано протиправною та скасовано відмову Інспекції ДАБК Чернівецької МР від 9 грудня 2021 року, реєстраційний номер ЧВ012211129681, у видачі КПК бюро побуту дозволу на виконання будівельних робіт щодо об`єкта "Будівництво багатоквартирних житлових будинків з об`єктами громадського обслуговування та паркінгом" за адресою: Чернівецька обл., м. Чернівці, вулиця Митрополита Шептицького Андрія, 7 . Зобов`язано Інспекцію ДАБК Чернівецької МР видати КПК бюро побуту дозвіл на виконання будівельних робіт щодо об`єкта "Будівництво багатоквартирних житлових будинків з об`єктами громадського обслуговування та паркінгом" за адресою: Чернівецька обл., м. Чернівці, вулиця Митрополита Шептицького Андрія, 7 .

16. На виконання вищевказаного рішення Інспекцією ДАБК Чернівецької МР видано КПК бюро побуту дозвіл на початок будівельних робіт на вул. А. Шептицького, 7 в м. Чернівці.

17. Вважаючи дозвіл на початок будівельних робіт від 30 червня 2022 року на вул. Шептицького, 7 в м. Чернівці та МУО № 1075/15 від 11 серпня 2015 року забудови земельної ділянки на вул. А. Шептицького, 7 у м. Чернівці протиправними, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

18. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

19. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

20. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

21. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

22. Зазначеним вимогам процесуального закону ухвала Чернівецького окружного адміністративного суду від 8 серпня 2022 року та постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2023 року відповідають не повністю, а вимоги касаційної скарги є частково обґрунтованими, з огляду на наступне.

31. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

32. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій, відмовляючи у відкритті провадження в адміністративній справі, неправильно застосували положення статей 29 та 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статей 24, 25 та 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", статей 1 та 6-1 Закону України "Про охорону культурної спадщини".

33. Скаржник зазначає, що внаслідок неправильного застосування вищенаведених норм права, суди попередніх інстанцій дійшли необґрунтованих висновків про те, що Чернівецька МР не є суб`єктом, уповноваженим здійснювати державний архітектурно-будівельний нагляд, а подання Чернівецькою МР адміністративного позову у цій справі про скасування МУО та дозволу на виконання будівельних робіт не є формою реалізації компетенції органу державного архітектурно-будівельного нагляду.

34. Надаючи правову оцінку доводам касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, колегія суддів виходить з наступного.

35. Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

36. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовим спором є спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

37. Пунктом 7 частини першої статті 4 КАС України передбачено, що суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

38. За правилами частини четвертої статті 5 КАС України суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

39. Пунктом 5 частини першої статті 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом.

40. Відповідно до пункту 5 частини п`ятої статті 46 КАС України громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, громадські об`єднання, юридичні особи, які не є суб`єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб`єкта владних повноважень, коли право звернення до суду надано суб`єкту владних повноважень законом.

41. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, визначених Конституцією та законами України. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

42. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2019 року у справі № 812/1234/18 та Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 29 листопада 2022 року у справі № 240/401/19.

43. При цьому приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

44. Публічно-правовим є, зокрема спір, у якому сторони правовідносин одна щодо іншої не є рівноправними і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншій стороні певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо. Ці функції суб`єкт владних повноважень повинен виконувати саме у тих правовідносинах, у яких виник спір. Так, до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник, зокрема, між двома суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, в яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого суб`єкта, а останній відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень.

45. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17 та від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16.

46. У цій справі суди першої та апеляційної інстанцій, відмовляючи у відкритті провадження в адміністративній справі, дійшли висновку про те, що у м. Чернівці повноваження щодо здійснення державного архітектурно-будівельного контролю наділена Інспекція ДАБК Чернівецької МР, відповідно, остання у порядку, визначеному частиною шостою статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", має право звертатися до суду про скасування МУО.

47. Також на підставі частини п`ятої статті 7 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та абзацу четвертого пункту 3 Положення про Державну інспекцію архітектури та містобудування України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2020 року № 1340 (далі - Положення № 1340), суди першої та апеляційної інстанцій вказали, що повноваженнями щодо здійснення нагляду за виконавчими органами з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад під час реалізації ними делегованих повноважень покладено на Державну інспекцію архітектури та містобудування України (далі - ДІАМ), яка у процесі здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду відповідно до пункту 6 частини четвертої статті 41-1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" уповноважена звертатися до суду з позовами про скасування рішень, прийнятих об`єктами нагляду, які порушують вимоги законодавства у сфері містобудівної діяльності, з подальшим оприлюдненням такої інформації на порталі електронної системи.

48. Водночас, колегія суддів лише частково погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

49. Відповідно до статті 7 Конституції України в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.

50. Статтею 140 Основного Закону України передбачено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

51. Відповідно до статті 145 Конституції України гарантовано судовий захист прав місцевого самоврядування.

52. Відповідно до Європейської хартії місцевого самоврядування (ратифікована відповідно до Закону України від 15 липня 1997 року № 452/97-ВР):

місцеве самоврядування означає право і спроможність органів місцевого самоврядування в межах закону здійснювати регулювання та управління суттєвою часткою публічних справ, під власну відповідальність, в інтересах місцевого населення (частина перша статті 3);

органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене зі сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу (частина друга статті 4);

повноваження, якими наділяються органи місцевого самоврядування, як правило, мають бути повними і виключними; вони не можуть скасовуватися чи обмежуватися іншим центральним або регіональним органом, якщо це не передбачено законом (частина четверта статті 4);

органи місцевого самоврядування мають право використовувати засоби правового захисту для забезпечення вільного здійснення своїх повноважень і вимагати поваги до принципів місцевого самоврядування, які закріплені в конституції чи національному законодавстві (стаття 11).

53. Аналогічні за суттю гарантії місцевого самоврядування також містяться у Всесвітній декларації місцевого самоврядування (прийнята XXVII Конгресом Міжнародного союзу місцевої влади (International Union of Local Authorities; IULA) 26 вересня 1985 року у м. Ріо-де-Жанейро (Бразилія), а також Європейській Хартії міст (Charte urbaine europeenne) (прийнята Постійною конференцією місцевих і регіональних органів влади Європи Ради Європи (Congress of Local and Regional Authorities; CLRA) 18 березня 1992 року у м. Страсбург (Франція).

54. Крім того, згідно із зобов`язаннями, які взяті відповідно до статей 4, 6 та 14 Угоди про Асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (ратифікована згідно із Законом України № 1678-VII від 16 вересня 2014 року), Україна прагне зміцнення поваги до демократичних принципів, верховенства права та доброго врядування; забезпечує стабільність і дієвість демократичних інституцій; гарантує права людини і основоположні свободи, а також дбає про зміцнення судової влади та підвищення її ефективності.

55. Статтею 4 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що місцеве самоврядування здійснюється на принципах, зокрема, судового захисту прав місцевого самоврядування.

56. Згідно із статтею 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції та Законів України.

57. Відповідно до статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами.

58. Згідно із частиною першою статті 11 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

59. Згідно з частиною першої статті 29 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема такі власні (самоврядні) повноваження, як управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад.

60. У свою чергу частиною першою статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

61. Разом з тим, відповідно до пункту "б" частини першої статті 31 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать такі делеговані повноваження, зокрема: надання (отримання, реєстрація) документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, здійснення державного архітектурно-будівельного контролю та прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів у випадках та відповідно до вимог, встановлених Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".

62. Право органу місцевого самоврядування на звернення до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування, передбачено статтею 18-1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"; органи та посадові особи місцевого самоврядування мають право звертатися до суду щодо визнання незаконними актів місцевих органів виконавчої влади, інших органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які обмежують права територіальних громад, повноваження органів та посадових осіб місцевого самоврядування (частина четверта статті 71).

63. Колегія суддів також враховує, що у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 грудня 2018 року у справі № 804/3091/18, від 6 червня 2018 року у справі № 811/289/16, від 17 жовтня 2018 року у справі № 822/1544/16, постановах Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 806/1592/16, від 21 листопада 2018 року у справі №504/4148/16-а, від 11 червня 2019 року у справі № 820/2639/18, від 26 вересня 2019 року у справі № 804/2272/17, від 21 листопада 2019 року у справі №325/283/16-а (2-а/325/3/2016), від 5 грудня 2019 року у справі № 400/2509/18, від 17 грудня 2019 року у справі № 816/844/18 неодноразово висловлювався правовий висновок стосовно права органу місцевого самоврядування на звернення до адміністративного суду з позовом до іншого органу місцевого самоврядування або органу державної влади, іншого суб`єкта публічно-владних повноважень щодо оскарження їх рішень, дій або бездіяльності з метою захисту прав та інтересів відповідної територіальної громади чи належного виконання своїх функцій.

64. Отже, органи місцевого самоврядування мають право звертатися до суду з позовом з метою реалізації своїх повноважень та забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування, а також захисту прав та інтересів відповідної територіальної громади.

65. У цій справі предметом позовних вимог є скасування МУО № 1075/15 від 11 серпня 2015 року, виданих Управлінням містобудування та архітектури Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької МР, правонаступником якого є Департамент урбаністики, та дозволу на початок будівельних робіт від 30 червня 2022 року щодо забудови земельної ділянки по вул. А. Шептицького, 7 у м. Чернівці, наданого Інспекцією ДАБК Чернівецької МР КПК бюро побуту.

66. Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, Чернівецька МР, в обґрунтування протиправності спірних МУО та дозволу на виконання будівельних робіт, посилається на порушення порядку їх надання, зокрема у зв`язку з не перевіркою уповноваженими органами відповідності намірів забудови земельної ділянки по вул. А. Шептицького, 7 у м. Чернівці містобудівній документації на місцевому рівні у частині дотримання вимог охорони культурної спадщини.

67. З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

68. Спеціальним нормативно-правовим актом, що спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів є Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

69. Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" до органів державного архітектурно-будівельного контролю належать:

1) структурні підрозділи з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій;

2) виконавчі органи з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад.

Органом державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

70. Згідно з положеннями частини першої статті 7 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" управління у сфері містобудівної діяльності та архітектурно-будівельного контролю здійснюється шляхом, зокрема: контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності, вимог будівельних норм і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об`єктів містобудування (далі - вихідні дані), проектної документації; надання (отримання, реєстрації), відмови у видачі чи анулювання (скасування) документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів (крім анулювання (скасування) документів, що засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів):

- виконавчими органами з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад (крім міських рад населених пунктів, які є адміністративними центрами областей, та міських рад населених пунктів з чисельністю населення понад 50 тисяч) - щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), розташованих у межах відповідних населених пунктів;

- виконавчими органами з питань державного архітектурно-будівельного контролю міських рад населених пунктів, які є адміністративними центрами областей, міських рад населених пунктів з чисельністю населення понад 50 тисяч, структурними підрозділами з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій - щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними (СС1) та середніми (СС2) наслідками, розташованих у межах відповідних населених пунктів.

Частиною сьомою цієї ж статті визначено, що структурні підрозділи з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та виконавчі органи з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад у межах делегованих цим Законом державних повноважень є підконтрольними центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, а їхні рішення можуть бути розглянуті у порядку державного архітектурно-будівельного нагляду або оскаржені до суду.

71. Відповідно до частини восьмої статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" скасування містобудівних умов та обмежень здійснюється: за заявою замовника або за рішенням суду.

У разі скасування за рішенням суду містобудівних умов та обмежень посадові особи відповідного уповноваженого органу містобудування та архітектури несуть відповідальність згідно із законом.

72. Згідно з положеннями частини шостої статті 37 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" дозвіл на виконання будівельних робіт може бути анульовано органом державного архітектурно-будівельного контролю у разі:

1) подання замовником заяви про анулювання дозволу на виконання будівельних робіт;

2) наявності відомостей про ліквідацію юридичної особи, що є замовником;

3) на підставі судового рішення, що набрало законної сили, про скасування містобудівних умов та обмежень та/або припинення права на виконання будівельних робіт.

73. Крім того, згідно з положеннями частини першої статті 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

74. Відповідно до статті 41-1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" державний архітектурно-будівельний нагляд - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання уповноваженими органами містобудування та архітектури, структурними підрозділами Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та виконавчими органами сільських, селищних, міських рад з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами, що здійснюють контроль у сфері містобудівної діяльності (далі - об`єкти нагляду), вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил під час провадження ними містобудівної діяльності. Державний архітектурно-будівельний нагляд здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, через головних інспекторів будівельного нагляду у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною четвертою цієї ж статті передбачено, що у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, вчинених об`єктами нагляду, головні інспектори будівельного нагляду мають право: 1) видавати обов`язкові до виконання об`єктами нагляду приписи про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності; 2) притягати посадових осіб об`єктів нагляду до відповідальності за вчинені правопорушення відповідно до закону; 3) ініціювати притягнення посадових осіб об`єктів нагляду до дисциплінарної відповідальності; 4) вносити подання про звільнення посадової особи об`єкта нагляду до органу, який здійснив його призначення; 5) вносити подання про позбавлення права виконувати певні види робіт посадової особи об`єкта нагляду до органу, яким таке право надавалося; 6) звертатися до суду з позовами про скасування рішень, прийнятих об`єктами нагляду, які порушують вимоги законодавства у сфері містобудівної діяльності, з подальшим оприлюдненням такої інформації на порталі електронної системи; 7) зупиняти дію рішень, прийнятих об`єктами нагляду відповідно до визначених цим Законом повноважень, які порушують вимоги законодавства у сфері містобудівної діяльності (крім документів, що засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів), з одночасним поданням позову до суду про скасування такого рішення та подальшим оприлюдненням такої інформації на порталі електронної системи.

75. Зі змісту наведених норм права вбачається, що скасування оскаржуваного у цій справі рішення Інспекції ДАБК Чернівецької МР - МУО № 1075/15 від 11 серпня 2015 року, можливе, зокрема у судовому порядку. При цьому право звернення до суду має відповідний виконавчий орган з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад або центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, у порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду.

76. Цей висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 1 травня 2023 року у справі № 420/1471/21.

77. Разом з тим, оскаржуваний у цій справі дозвіл на початок виконання будівельних робіт від 30 червня 2022 року, виданий Департаментом урбаністики, може бути анульований органом державного архітектурно-будівельного контролю, зокрема на підставі судового рішення, що набрало законної сили, про скасування містобудівних умов та обмежень та/або припинення права на виконання будівельних робіт. Тобто у справі, що розглядається, скасування органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на будівництво від 30 червня 2022 року можливе, зокрема після набрання законної сили судовим рішенням про скасування МУО.

78. Колегія суддів враховує, що відповідно до абзацу четвертого пункту 3 Положення № 1340 основним завданням ДІАМ є реалізація державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, а саме: здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду за дотриманням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил територіальними органами ДІАМ, уповноваженими органами містобудування та архітектури, структурними підрозділами Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та виконавчими органами сільських, селищних, міських рад з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами, що здійснюють контроль у сфері містобудівної діяльності, під час провадження ними містобудівної діяльності.

79. Отже, ДІАМ є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, який може здійснювати державний архітектурно-будівельний нагляд та перевіряти рішення об`єкта нагляду та, у разі виявлення порушень норм законодавства об`єктом нагляду під час прийняття такого рішення, - звертатися до суду з позовом про скасування відповідного рішення.

80. Крім того, рішеннями Чернівецької МР від 26 травня 2016 року № 248 та від 31 травня 2021 року № 253 затверджено, відповідно, Положення про Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю Чернівецької міської ради (далі - Положення № 248) та Положення про департамент урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради (далі - Положення № 253).

81. Відповідно до пункту 1.1 Положення № 248 Інспекція ДАБК є виконавчим органом Чернівецької міської ради, підзвітна і підконтрольна міській раді, підпорядковується її виконавчому комітету і міському голові та діє на правах відділу в структурі виконавчих органів Чернівецької міської ради.

Інспекція ДАБК з питань здійснення повноважень, передбачених Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності", є підконтрольною Держархбудінспекції України.

82. Згідно з пунктом 2.1 Положення № 248 основними завданнями Інспекції ДАБК Чернівецької МР є реалізація відповідно до Закону повноважень у сфері державного архітектурно-будівельного контролю на території м. Чернівців: здійснення державного архітектурно-будівельного контролю у сфері містобудівної діяльності; виконання дозвільних та реєстраційних функцій у сфері містобудівної діяльності.

83. Відповідно до пункту 1.1 Положення № 253 Департамент урбаністики є виконавчим органом Чернівецької міської ради.

84. Пунктом 1.6 Положення № 253 передбачено, що Департамент урбаністики забезпечує реалізацію державної політики в сфері містобудування, архітектури та землекористування, виконання власних і делегованих повноважень у сфері регулювання земельних відносин, здійснює координацію діяльності суб`єктів містобудування щодо комплексного розвитку території міста.

85. Згідно із пунктом 1.9 Положення № 253 Департамент урбаністики підзвітний та підконтрольний Чернівецькій міській раді, підпорядкований її виконавчому комітету, Чернівецькому міському голові, заступнику Чернівецького міського голови з питань діяльності виконавчих органів міської ради відповідно до розподілу функціональних повноважень.

86. Відповідно до підпункту 2.2.4 пункту 2.2 Положення № 253 до делегованих повноважень Департаменту урбаністики належить, зокрема забезпечення дотримання законодавства у сфері охорони культурної спадщини, державних стандартів, норм і правил забудови в межах історичних ареалів населених пунктів Чернівецької міської територіальної громади.

87. Отже, Інспекція ДАБК та Департамент урбаністики є виконавчими органами Чернівецької МР, кожен з яких виконує відповідні функції згідно з встановленим Чернівецькою МР розподілом повноважень, а саме - Інспекція ДАБК є органом, основним завданням якого є здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, а Департамент урбаністики є органом, відповідальним, зокрема за охорону культурної спадщини під час здійснення будівництва у межах історичних ареалів м. Чернівці. Інспекція ДАБК та Департамент урбаністики є підконтрольними та підзвітними Чернівецькій МР, з огляду на що Чернівецька МР має право зокрема, відповідно до пункту 3 частини другої статті 52 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", самостійно змінювати або скасовувати акти підпорядкованих їх відділів, управлінь, інших виконавчих органів ради, а також їх посадових осіб.

Водночас, частиною десятою цієї ж статті Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

88. Як вбачається з вимог позовної заяви, Чернівецька МР вказує на те, що під час видачі МУО № 1075/15 від 11 серпня 2015 року Інспекція ДАБК не перевірила відповідність намірів забудови земельної ділянки за адресою: м. Чернівці, вул. А. Шептицького, 7, містобудівній документації на місцевому рівні, та не вказала у відповідному розділі спеціальні вимоги щодо охорони культурної спадщини, які мають бути дотримані замовником будівництва. Тобто, за твердженням Чернівецької МР, спірні МУО не відповідають вимогам закону, а саме - частині п`ятій статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", відповідно до якої МУО містять, зокрема планувальні обмеження (охоронні зони пам`яток культурної спадщини, межі історичних ареалів, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання, охоронні зони об`єктів природно-заповідного фонду, прибережні захисні смуги, зони санітарної охорони, планувальні обмеження використання приаеродромних територій, встановлені відповідно до Повітряного кодексу України, зони, встановлені відповідно до законодавства за результатами визначення рівнів ризиків виникнення надзвичайних ситуацій, відображені у містобудівній документації).

89. Частиною першою статті 1 Закону України "Про охорону культурної спадщини" (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що охорона культурної спадщини - система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об`єктів культурної спадщини.

90. Відповідно до частини першої статті 6 Закону України "Про охорону культурної спадщини" до повноважень органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції належить: здійснення контролю за виконанням цього Закону, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини; надання дозволів на проведення робіт на пам`ятках місцевого значення (крім пам`яток археології); видання розпоряджень та приписів щодо охорони пам`яток місцевого значення, припинення робіт на пам`ятках, їхніх територіях та в зонах охорони, якщо ці роботи проводяться за відсутності затверджених або погоджених з відповідним органом охорони культурної спадщини програм та проектів, передбачених цим Законом дозволів або з відхиленням від них.

91. Частиною третьою статті 6-1 Закону України "Про охорону культурної спадщини" визначено, що набуття суб`єктом господарювання права на провадження будь-яких дій щодо здійснення господарської діяльності на об`єктах культурної спадщини за декларативним принципом забороняється.

92. На підставі вищезазначеного, колегія суддів доходить висновку, що у разі невідповідності МУО вимогам частини п`ятої статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", зокрема у частині незазначення у МУО планувальних обмежень щодо охорони культурної спадщини, визначених Законом України "Про охорону культурної спадщини", відповідне рішення виконавчого комітету може бути скасовано у судовому порядку, якщо буде встановлено неможливість внесення відповідних змін до МУО. Водночас, оскільки спеціальним законом у сфері регулювання містобудівної діяльності є Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності", то звернення до суду з позовом про скасування МУО може здійснюватися з урахуванням вимог цього Закону.

93. Зокрема, враховуючи визначений у м. Чернівці порядок розподілу повноважень між виконавчими органами Чернівецької МР, а також з огляду на те, що саме ДІАМ є центральним органом виконавчої влади, уповноваженим здійснювати державний архітектурно-будівельний нагляд, відповідно, правом на звернення до суду з позовом про скасування МУО у порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду наділений ДІАМ.

Крім того, МУО можуть бути скасовані за рішенням суду відповідно до частини восьмої статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності". З урахуванням положень частини десятої статті 52 та статті 71 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", правом звернення до суду з таким позовом має відповідним орган місцевого самоврядування або на підставі статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" - виконавчий орган сільських, селищних, міських рад з питань державного архітектурно-будівельного контролю у порядку реалізації своїх повноважень у сфері здійснення державного архітектурно-будівельного контролю.

94. У цій справі Суд враховує, що про відсутність у Чернівецької МР права самостійно скасовувати рішення підконтрольного та підзвітного їй органу - виконавчого комітету, а саме - спірних МУО № 1075/15 від 11 серпня 2015 року наголосив Верховний Суд у постанові від 27 липня 2022 року у справі № 727/399/17, залишивши без змін постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2018 року та погодившись із судом апеляційної інстанції про необхідність задоволення позову КПК бюро побуту до Чернівецької МР про визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Чернівецької МР від 28 грудня 2016 року № 832/25, яким було скасовано МУО № 1075/15 від 11 серпня 2015 року.

Верховний Суд у цій постанові зазначив, що МУО можуть бути скасовані у зв`язку з їх невідповідністю містобудівному законодавству, містобудівній документації на місцевому рівні, проте таке скасування може бути наслідком здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду або за рішенням суду.

95. Отже, враховуючи особливості правового регулювання підстав та порядку скасування МУО, визначених частиною восьмою статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" у системному зв`язку з положеннями частини десятою статті 52 та статті 71 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Суд доходить висновку про наявність у Чернівецької МР права самостійно звертатися до суду в інтересах територіальної громади та на виконання покладених на неї функцій, зокрема у сфері охорони культурної спадщини, про скасування МУО.

96. Аналогічний підхід стосовно наявності у міської ради права самостійно звертатися до суду в інтересах територіальної громади та на виконання покладених на неї функцій з позовом про скасування містобудівних умов та обмежень, виданих її виконавчими органами, дійшов Верховний Суд у постанові від 23 лютого 2024 року у справі № 300/2289/23.

97. Разом з тим, зважаючи на те, що частина шоста статті 37 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" містить вичерпний перелік підстав для анулювання дозволу на будівництво, серед яких відсутня така підстава, як "у судовому порядку", то звернення до суду з позовом у частині позовної вимоги про скасування дозволу на виконання будівельних робіт є передчасним.

98. У цій справі Суд звертає увагу, що відповідно до сформованої практики, зокрема, у постанові Верховного Суду від 8 липня 2021 року у справі № 160/674/19, суб`єкти владних повноважень повинні дотримуватися правової процедури (fair procedure - справедлива процедура), що є складовою принципу законності та принципу верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів (вчинення дій) органами публічної влади. Правова процедура встановлює, зокрема, чітку послідовність дій щодо проведення перевірок суб`єктів приватного права із зазначенням способів та методів їх здійснення, підстав, порядку, форми та строків такої контрольної діяльності суб`єктів владних повноважень.

99. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 2 Закону України "Про адміністративну процедуру" (набирає чинності 15 грудня 2023 року) адміністративна процедура - визначений законом порядок розгляду та вирішення справи.

100. Правова процедура встановлює межі вчинення повноважень органами публічної влади і, в разі її неналежного дотримання, дає підстави для оскарження до суду таких дій особою, чиї інтереси вони зачіпають. Встановлена правова процедура є важливою гарантією недопущення зловживань з боку суб`єктів владних повноважень під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати, в першу чергу, справедливе ставлення до особи, а також дотримання загального принципу юридичної визначеності, складовою якої є принцип легітимних очікувань.

Зокрема, правова процедура встановлює межі вчинення повноважень органами публічної влади і, в разі її неналежного дотримання, дає підстави для оскарження до суду таких дій особою, чиї інтереси вони зачіпають. Установлена правова процедура є важливою гарантією недопущення зловживань з боку суб`єктів владних повноважень під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати, передусім, справедливе ставлення до особи, а також дотримання загального принципу юридичної визначеності, складовою якого є принцип легітимних очікувань.

101. Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 25 січня 2019 року у справі № 826/382/18, від 13 березня 2019 року у справі № 826/11708/17 та від 8 липня 2021 року у справі № 160/674/19, від 18 травня 2022 року у справі № 826/12131/17, від 20 травня 2022 року у справі № № 340/370/21 та від 21 березня 2023 року у справі № 640/17821/21.

102. Отже, оскільки Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" чітко визначені правові підстави, уповноважених суб`єктів та процедуру анулювання дозволу на виконання будівельних робіт, то звернення Чернівецької МР з адміністративним позовом у цій частині є передчасним. Зокрема, у цій справі анулювання дозволу на початок будівельних робіт за адресою: вул. А. Шептицького, 7 у м. Чернівці, від 30 червня 2022 року, може бути здійснено Інспекцією ДАБК Чернівецької МР як виконавчим органом з питань державного архітектурно-будівельного контролю після набрання законної сили судовим рішенням про скасування МУО або припинення права на виконання будівельних робіт.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 23 лютого 2024 року у справі № 300/2289/23.

103. З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується у цій частині з висновком судів попередніх інстанцій про те, що позовні вимоги про скасування дозволу на будівництво, не могли бути предметом судового розгляду у суді жодної юрисдикції, а тому суди правильно відмовили у відкритті провадження в адміністративній справі у цій частині на підставі пункту 1 частини першої статті 170 КАС України, відповідно до якої суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо: позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

104. Оскільки колегія суддів не вбачає неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права судами першої та апеляційної інстанцій під час ухвалення оскаржуваних судових рішень про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі у частині скасування дозволу на початок виконання будівельних робіт, то відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає у цій частині судові рішення без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

105. Разом в тим, відмовляючи у відкритті провадження в адміністративній справі у частині позовної вимоги про скасування МУО, суди першої та апеляційної інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права, а саме - положень статті 71 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статей 24, 25 та 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", що зумовило постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

106. З огляду на зазначене, колегія суддів доходить висновку про необхідність скасування оскаржуваних судових рішень про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі у частині позовної вимоги про скасування МУО та про направлення у цій частині справи для продовження розгляду до суду першої інстанції на підставі частини першої статті 353 КАС України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

107. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги Чернівецької МР, скасування ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті провадження у справі у частині позовної вимоги про скасування МУО, а в іншій частині судові рішення слід залишити без змін.

108. Оскільки суд касаційної інстанції частково залишає без змін рішення судів попередніх інстанцій, а в іншій частині направляє справу для продовження розгляду, то у силу статті 139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 353, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Чернівецької міської ради задовольнити частково.

Скасувати ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 8 серпня 2022 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2023 року у частині відмови у відкритті провадження у справі № 600/2709/22-а про скасування містобудівних умов та обмежень № 1075/15 від 11 серпня 2015 року забудови земельної ділянки на вул. А. Шептицького, 7 у м. Чернівці .

Передати у цій частині справу № 600/2709/22-а за позовом Чернівецької міської ради до Департаменту урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Чернівецької міської ради, Колективного проектно-кошторисного бюро побуту про скасування дозволу на початок будівельних робіт для продовження розгляду до Чернівецького окружного адміністративного суду.

В іншій частині ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 8 серпня 2022 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач Я.О. Берназюк

Судді: Н.В. Коваленко

В.М. Шарапа