Постанова

від 04.04.2024 по справі 804/4479/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2024 року

м. Київ

справа №804/4479/18

адміністративне провадження № К/9901/14572/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Гончарової І.А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС на додаткову постанову Третього апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Суховарова А.В., суддів Ясенова Т.І., Головко О.В. від 02 травня 2019 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптімус Плюс» до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправними і скасування наказу та податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Оптімус плюс» (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Офісу великих платників податків ДФС (далі - відповідач, Офіс), в якому просило визнати протиправними і скасувати наказ від 13 лютого 2018 року №214 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, а також податкове повідомлення-рішення від 22 березня 2018 року №0002264609, яким Товариству зменшено суму від`ємного значення податку на додану вартість на 13447325 грн.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2018 року позов задоволено частково; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 22 березня 2018 року №0002264609; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. При цьому присуджено на користь Товариства судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 201709,88 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Офісу.

Додатковим рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2018 року заяву представника Товариства про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволено; присуджено на користь Товариства за рахунок бюджетних асигнувань Офісу судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн.

Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 11 квітня 2019 року скасував рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2018 року та додаткове рішення цього суду від 16 листопада 2018 року і ухвалив нове - про задоволення позову Товариства; визнав протиправним і скасував наказ від 13 лютого 2018 року №214 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки; визнав протиправним і скасував податкове повідомлення-рішення від 22 березня 2018 року №0002264609; стягнув на користь Товариства за рахунок бюджетних асигнувань Офісу судові витрати в сумі 226155,38 грн., з яких 206114,88 грн. - сплачений позивачем судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги, 40,50 грн. - витрати на листування з процесуальних питань, 20000,00 грн. - на професійну правничу допомогу при розгляді справи у суді першої інстанції; стягнув в дохід державного бюджету за рахунок бюджетних асигнувань Офісу судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 305207,82 грн.

В подальшому до суду апеляційної інстанції від Товариства надійшла заява про постановлення додаткового судового рішення щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 3000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Офісу.

Третім апеляційним адміністративним судом 02 травня 2019 року ухвалено додаткову постанову, якою стягнуто на користь Товариства за рахунок бюджетних асигнувань Офісу 3000,00 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу.

Приймаючи таке рішення, апеляційний суд вказав, що Товариством подано всі необхідні докази в підтвердження вартості понесених на професійну правничу допомогу витрат, а заявлений до відшкодування розмір останніх є співмірним зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим на їх виконання (надання), ціною позову та значенням справи для сторони. При цьому відповідач не заперечував проти обсягу виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та не довів, що сума у розмірі 3000,00 грн. не є співмірною, зважаючи на складність справи та витрачений адвокатом час, а посилався лише на відсутність бюджетного фінансування для компенсації судових витрат.

Не погоджуючись з прийнятим апеляційним судом рішенням, Офіс звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив додаткову постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 02 травня 2019 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви Товариства про винесення додаткового рішення у справі.

В касаційній скарзі посилається на ненаведення судом апеляційної інстанції обґрунтувань щодо реальності адвокатських витрат (їх дійсності та необхідності), а також розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Також вказує, що відповідно до кошторису та плану бюджетних асигнувань Офісу на 2018 рік затверджено видатки лише на сплату судового збору, що унеможливлює здійснення компенсації витрат сторони, пов`язаних з правничою допомогою адвоката.

Правом на подання відзиву на касаційну скаргу позивач не скористався.

Відповідно до пункту 2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року №460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційна скарга підлягає розгляду у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 08 лютого 2020 року.

Розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм права, Верховний Суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо : 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Частинами 1 та 2 статті 16 КАС України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Види адвокатської діяльності перелічені у статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 10 частини третьої статті 2 КАС України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, відшкодування витрат, понесених у зв`язку із реалізацією права на судовий захист або у разі подання до особи необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Частиною 1 статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За змістом статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, в свою чергу, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно зі статтею 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).

Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

При цьому для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18, провадження №12-171гс19).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У справі, що розглядається, судом апеляційної інстанції встановлено, що 02 жовтня 2017 року між Товариством (клієнт) та адвокатом Савенко О.О. укладений договір №3 про надання професійної правової допомоги, згідно пункту 1.1 якого адвокат за дорученням клієнта і за винагороду надає консультації з правових питань, складає заяви, скарги та інші документи правового характеру, представляє інтереси клієнта в судах. За пунктом 3.2 договору за надання правової допомоги клієнт сплачує адвокату гонорар в розмірі 5000,00 грн. на місяць незалежно від обсягу наданої правової допомоги.

Також 11 червня 2018 року між Товариством та адвокатом Савенко О.О. укладена додаткова угода до договору від 02 жовтня 2017 року №3, предметом якої є представництво інтересів клієнта у судах по справі про скасування податкового повідомлення-рішення від 22 березня 2018 року №0002264609. За умовами додаткової угоди сторони обумовили, що клієнт сплачує адвокату за представництво в окружному адміністративному суді 5000,00 грн., в апеляційному адміністративному суді - 3000,00 грн., в суді касаційної інстанції - 3000,00 грн.; в разі скасування податкового повідомлення-рішення, клієнт додатково сплачує гонорар в розмірі 15000,00 грн.

Згідно акту про надання послуг від 06 листопада 2018 року адвокат Савенко О.О. при наданні правової допомоги Товариству склав позовну заяву, відповідь на відзив, 4 клопотання про приєднання письмових доказів, клопотання про визнання доказу недопустимим, заперечення на заяву відповідача, двічі знайомився з матеріалами справи, прийняв участь в 5-ти судових засіданнях. Загальна вартість правничої допомоги за цим актом склала 20000,00 грн., з яких 5000,00 грн. за представництво в окружному адміністративному суді та 15000,00 грн. за вирішення спору на користь позивача. Оплата Товариством послуг адвоката підтверджується платіжним дорученням від 07 листопада 2018 року №100049 на суму 20000,00 грн.

Крім того згідно акту про надання послуг від 12 квітня 2019 року адвокат Савенко О.О. при наданні правової допомоги Товариству склав апеляційну скаргу на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2018 року (з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження), відзив на апеляційну скаргу відповідача на рішення суду першої інстанції від 05 листопада 2018 року, відзив на апеляційну скаргу Офісу на додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2018 року, прийняв участь в 3-х судових засіданнях суду апеляційної інстанції. Вартість правничої допомоги за представництво в апеляційному адміністративному суді за цим актом склала 3000,00 грн., яка оплачена Товариством згідно платіжного доручення від 15 квітня 2019 року №040012 на суму 3000,00 грн.

Також матеріали справи містять й додаткові документи щодо особи, яка надавала правову допомогу, такі як довіреність на підтвердження повноважень адвоката, копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.

З огляду на вищезазначене, оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, а також врахувавши обставини конкретно цієї справи, суть виконаних послуг й відсутність заперечень відповідача щодо розміру їх вартості, апеляційний суд дійшов переконання, що з урахуванням принципу справедливості і складності справи, обсягу опрацьованого матеріалу, впливу наданих послуг на кінцевий результат, розмір заявлених до відшкодування витрат на правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції в сумі 3000,00 грн. є співмірним, обґрунтованим й не суперечить вимогам КАС України, а тому підлягає стягненню на користь Товариства за рахунок бюджетних асигнувань Офісу.

При цьому апеляційним судом правильно зауважено, що відсутність бюджетного фінансування Офісу для компенсації судових витрат сторони, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, не може бути підставою для зменшення розміру таких витрат.

В контексті наведеного слід зазначити, що відповідно до висновків Верховного Суду, викладених, зокрема, у постанові від 28 квітня 2021 року у справі №640/3098/20, метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення, понесених витрат, але і, у певному сенсі, спонукання суб`єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.

Враховуючи наведене вище, Верховний Суд погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про наявність, в даному випадку, правових підстав для задоволення заяви Товариства й стягнення на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Офісу 3000,00 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу.

У касаційній же скарзі відповідач не наводить належних аргументів на спростування співмірності понесених позивачем витрат на правову допомогу у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції; водночас, як свідчить зміст додаткової постанови, позивачем було надано обґрунтування та подані відповідні докази на підтвердження розміру таких понесених витрат, які проаналізовані та враховані судом апеляційної інстанції.

Відтак доводи касаційної скарги не свідчать про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права або порушення процесуальних норм, а фактично зводяться лише до переоцінки встановлених обставин справи, що, в свою чергу, не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 327, 341, 343, 349, 350, 355 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС залишити без задоволення, а додаткову постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 02 травня 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіС.С. Пасічник І.А. Васильєва І.А. Гончарова