Ухвала

від 03.04.2024 по справі 420/2297/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

03 квітня 2024 року

м. Київ

справа №420/2297/22

адміністративне провадження №Зі/990/34/24

Суддя Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Загороднюк А.Г. розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід судді Смоковичу М.І. у справі №420/2297/22 за позовом ОСОБА_1 до Вищого антикорупційного суду про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

28 березня 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2024 року у справі 420/2297/22.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 грудня 2023 року визначено колегію суддів у складі: судді-доповідача - Смоковича М.І., суддів: Мацедонської В.Е., Прокопенка О. Б.

29 березня 2024 року до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 про відвід судді Смоковичу М.І. у справі №420/2297/22.

Ухвалою Верховного Суду від 01 квітня 2024 року визнано відвід необґрунтованим, а заяву про відвід ОСОБА_2 передано для вирішення питання заявленого відводу судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу у порядку, встановленому статтею 31 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу від 01 квітня 2024 року заяву про відвід судді Смоковичу М.І. у справі №420/2297/22 розподілено на суддю Загороднюка А.Г.

Відповідно до частини восьмої статті 40 КАС України суддя, якому передано заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження.

На обґрунтування поданої заяви про відвід судді Смоковичу М.І. у справі №420/2297/22 ОСОБА_1 зазначено, що дружина судді ОСОБА_2 - ОСОБА_3 щонайменш у 2015 - 2021 роках працювала у Генеральній прокуратурі України. Водночас предметом спору у справі № 420/2297/22 та відповідно касаційної скарги є протиправне приховування Вищого антикорупційного суду системи проявів антисемітизму з боку представників прокуратури. Також вказано, що суддя Смокович М.І. є головою Касаційного адміністративного суду, тоді як в цій справі спір стосується також про компетенцію та права голови суду.

Крім того, заявником зазначено, що суддя Смокович М. І. був щонайменш у 2020 року доцентом кафедри адміністративного права та процесу Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Водночас позивач у період 2014 - 2016 років був професором кафедри міжнародного права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Поряд з цим вказано, що суддя Смокович М. І. був або є професором кафедри конституційного і адміністративного права Національного авіаційного університету. Своєю чергою позивач наразі за основним місцем роботи працює професором кафедри міжнародного права та порівняльного правознавства Національного авіаційного університету.

Наведені обставини викликають у позивача сумніви щодо неупередженості та об`єктивності судді Смоковича М.І.

Підстави для відводу судді встановлені статтями 36-37 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Частиною першою статті 36 КАС України передбачено, що суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):

1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;

2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;

3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді;

5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою зазначеної статті суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу (щодо недопустимості повторної участі судді в розгляді адміністративної справи).

Отже, з огляду на нормативний зміст пункту 4 частини першої статті 36 КАС України відвід судді може бути заявлений й з інших підстав, відмінних від перелічених у пунктах 1, 2, 3, 5 частини першої цієї ж статті, проте, у будь-якому разі оцінюватися має саме те, чи викликають певні обставини розумний сумнів у неупередженості або об`єктивності судді у стороннього спостерігача.

Відповідно до частини третьої статті 39 КАС України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим.

Слід зазначити, що головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, водночас, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, існує необхідність довести стороною наявність відповідних суб`єктивних та об`єктивних критеріїв.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини існування безсторонності суду для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод повинно встановлюватися згідно з: (і) суб`єктивним критерієм, урахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (іі) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.

Так, надаючи оцінку об`єктивності судді під час вчинення ним процесуальних дій, необхідно виходити з таких критеріїв: чи вільний суддя під час виконання ним своїх обов`язків від будь-яких заходів впливу; чи сприяє його поведінка у судовому процесі та за стінами суду підтримці та зростанню довіри суспільства, представників юридичної професії та сторін у справі; чи вчинялись суддею дії, які можуть стати приводом для позбавлення його права брати участь у судовому засіданні та приймати рішення у справах.

Перед розглядом справи суддя повинен утриматись від будь-яких коментарів, які можуть вплинути на перебіг цієї справи чи поставити під сумнів справедливе ведення процесу. Суддя утримується від публічних та інших коментарів, оскільки це може перешкодити неупередженому розгляду справи стосовно певної особи чи питання.

При об`єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. При цьому вирішальним є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою але не вирішальною.

Своєю чергою суб`єктивний критерій вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.

Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб`єктивних та/або об`єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розгляду справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).

Проаналізувавши доводи, наведені ОСОБА_1 у заяві про відвід судді, у співставленні з вищенаведеним, доходжу висновку, що заява не містить будь-яких об`єктивних доказів та доводів, які б підтверджували наявність обставин, що обґрунтовано викликають сумнів у неупередженості або необ`єктивності судді Смоковича М.І., зокрема таких, які містили б належні, достатні, допустимі та достовірні дані щодо порушення гарантій неупередженості цього судді як з погляду «суб`єктивного критерію», так і з погляду «об`єктивного критерію», якими керується у своїй процесуальній діяльності Європейський суд з прав людини.

Наведені ОСОБА_1 у заяві про відвід суддів твердження щодо можливої неупередженості або об`єктивності судді Смоковича М.І. побудовані на припущеннях та суб`єктивній оцінці й не є достатніми для встановлення упередженості судді за суб`єктивним чи об`єктивним критеріями.

З урахуванням зазначеного, вважаю, що обґрунтованих підстав для задоволення заяви про відвід немає, а отже в її задоволенні слід відмовити.

Згідно з частиною восьмою статті 40 КАС України, суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини десятої статті 40 КАС України, питання про відвід має бути розглянуто не пізніше двох днів з дня надходження заяви про відвід, а у випадку розгляду заяви про відвід судді суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід.

Керуючись статтями 36, 40 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Смоковичу М.І. у справі №420/2297/22 за позовом ОСОБА_1 до Вищого антикорупційного суду про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не оскаржується.

Суддя А.Г. Загороднюк