Постанова

від 03.04.2024 по справі 320/2044/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/2044/19 Суддя (судді) першої інстанції: Кушнова А.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2024 року м. Київ

Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Кузьменка В. В.,

суддів Василенка Я. М., Ганечко О. М.,

за участю секретаря Кірієнко Н. Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Експансія" до Офісу великих платників податків ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, за апеляційною скаргою Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2023 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Експансія» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України про:

- визнання протиправним та скасування, прийнятого Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби, податкового повідомлення-рішення від 04.02.2019 № 0000691401.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2023 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 04.02.2019 № 0000691401.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким скасувати рішення та відмовити в задоволенні позовних вимог.

Доводи апелянта мотивовані тим, що підстави для задоволення позовних вимог - відсутні, адже перевіркою виявлено обставини, які дають підстави вважати, що господарські операції позивача з ТОВ «Бізнестрейд ЛТД», ТОВ «ТД Оптторг», ТОВ «Метал Стіл Констракшн», ТОВ «ТД «Серпентин», ТОВ «Оптспецторг», ТОВ «Прайс Бізнес Компані», ТОВ «Адреналін -1», ТОВ «Пром-Комерц», ТОВ «Комфорт Фінанс», ТОВ «Норисон», ТОВ «Екстрейд Плюс», ТОВ «Проф-Альянс»,ТОВ «Бізнес Лейкс», ТОВ «Вин-Пром», ТОВ «Бруклін Інвест», ТОВ «Аквилон-Системс», ТОВ «Фінанс-пром-ЛТД», ТОВ «Песто Компані», ТОВ «Фьючерс-Драйв», ТОВ «Пейнт проджект», ТОВ «Шефілтон-ЛТД», ТОВ «Прімера-Трейд», ТОВ «Солід Граунд ЛТД», ТОВ «Лепаус» є нереальними, податковим органом встановлено фізичну неможливість здійснення господарських операцій у задекларованих обсягах, у контрагентів позивача відсутні достатні трудові та матеріально-технічні ресурси для проведення відповідних господарських операцій, а надані первинні документи містять недоліки.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити в задоволенні позову.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги, спірне рішення суду першої інстанції просив залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, основний вид діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Експансія» за КВЕД: 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (основний), 47.19 інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах, 47.25 роздрібна торгівля напоями в спеціалізованих магазинах, 47.26 роздрібна торгівля тютюновими виробами в спеціалізованих магазинах.

Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 77.4 ст. 77, п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI зі змінами Офісом великих платників податків ДФС було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ«Експансія» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 30.09.2017, у тому числі по взаємовідносинам з ТОВ «Бізнестрейд ЛТД», ТОВ «ТД Оптторг», ТОВ «Метал Стіл Констракшн», ТОВ «ТД «Серпентин», ТОВ «Оптспецторг», ТОВ «Прайс Бізнес Компані», ТОВ «Адреналін -1», ТОВ «Пром-Комерц», ТОВ «Комфорт Фінанс», ТОВ «Норисон», ТОВ «Екстрейд Плюс», ТОВ «Проф-Альянс»,ТОВ «Бізнес Лейкс», ТОВ «Вин-Пром», ТОВ «Бруклін Інвест», ТОВ «Аквилон-Системс», ТОВ «Фінанс-пром-ЛТД», ТОВ «Песто Компані», ТОВ «Фьючерс-Драйв», ТОВ «Пейнт проджект»,ТОВ «Шефілтон-ЛТД», ТОВ «Прімера-Трейд», ТОВ «Солід Граунд ЛТД», ТОВ «Лепаус», результати якої оформлено актом від 16.04.2018 №912/28-10-14-01/32294905.

З матеріалів справи вбачається, що позивач, не погодившись із висновками, які були викладені в акті перевірки від 16.04.2018 № 912/28-10-14-01/32294905, 02.05.2018 звернувся до відповідача із запереченнями на цей акт перевірки.

За результатами розгляду заперечень Офіс великих платників податків ДФС листом «Про розгляд заперечення» від 11.05.2018 № 20198/10/28-10-14-01-16 заперечення ТОВ «Експансія» задоволено, зобов`язано в частині взаємовідносин ТОВ «Експансія» із зазначеними вище контрагентами відповідно до пп. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України провести позапланову перевірку.

Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст.75, пп. 78.1.5п. 78.1 ст. 78, п. 78.4 ст. 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI зі змінами Офісом великих платників податків ДФС уло проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Експансія» з питань дотримання вимог податкового законодавства, правильності, повноти визначення об`єкту оподаткування податком на прибуток з питань, що стали предметом заперечень за період з 01.01.2014 по 30.09.2017, результати якої оформлено актом від 12.07.2018 №2114/28-10-14-01/32294905.

В акті перевірки від 12.07.2018 №2114/28-10-14-01/32294905 встановлено не підтвердження реальності здійснення господарських взаємовідносин з контрагентами-покупцями ТОВ «Бізнестрейд ЛТД», ТОВ «ТД Оптторг», ТОВ «Метал Стіл Констракшн», ТОВ «ТД «Серпентин», ТОВ «Оптспецторг», ТОВ «Прайс Бізнес Компані», ТОВ «Адреналін-1», ТОВ «Пром-Комерц», ТОВ «Комфорт Фінанс», ТОВ «Норисон», ТОВ «Екстрейд Плюс», ТОВ «Проф-Альянс»,ТОВ «Бізнес Лейкс», ТОВ «Вин-Пром», ТОВ «Бруклін Інвест», ТОВ«Аквилон-Системс», ТОВ «Фінанс-пром-ЛТД», ТОВ «Песто Компані», ТОВ «Фьючерс-Драйв», ТОВ «Пейнт проджект»,ТОВ «Шефілтон-ЛТД», ТОВ «Прімера-Трейд», ТОВ «Солід Граунд ЛТД», ТОВ «Лепаус».

На підставі висновків, зазначених у акті перевірки від 12.07.2018 №2114/28-10-14-01/32294905, Офісом великих платників податків ДФС було прийнято наступні рішення:

- податкове повідомлення-рішення від 02.08.2018 № 0008671401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 51 766 761,00 грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 41 413 409,00 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 10 353 352,00 грн;

- податкове повідомлення-рішення від 02.08.2018 № 0008681401, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 298 009 438,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку.

За результатами розгляду скарги позивача ДФС України прийняла рішення від 16.10.2018 № 33571/6/99-99-11-01-02-25, яким скасувала податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС від 02.08.2018 № 008671401 та № 0008681401 та зобов`язала Офіс великих платників податків ДФС вжити заходів відповідно до вимог пп. 78.1.12 п. 78.1 ст. 78 в частині взаємовідносин ТОВ «Експансія» з контрагентами-покупцями. В іншій частині зазначені податкові повідомлення-рішення залишила без змін.

У період з 11.12.2018 по 22.12.2018 Офісом великих платників податків ДФС на виконання зазначеного вище рішення ДФС України було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Експансія» з питань дотримання вимог податкового законодавства, правильності, повноти визначення об`єкта оподаткування на прибуток при взаємовідносинам з ТОВ «Бізнестрейд ЛТД», ТОВ «ТД Оптторг», ТОВ «Метал Стіл Констракшн», ТОВ «ТД «Серпентин», ТОВ «Оптспецторг», ТОВ «Прайс Бізнес Компані», ТОВ «Адреналін-1», ТОВ «Пром-Комерц», ТОВ «Комфорт Фінанс», ТОВ «Норисон», ТОВ «Екстрейд Плюс», ТОВ «Проф-Альянс»,ТОВ «Бізнес Лейкс», ТОВ «Вин-Пром», ТОВ «Бруклін Інвест», ТОВ «Аквилон-Системс», ТОВ «Фінанс-пром-ЛТД», ТОВ «Песто Компані», ТОВ «Фьючерс-Драйв», ТОВ «Пейнт проджект»,ТОВ «Шефілтон-ЛТД», ТОВ «Прімера-Трейд», ТОВ «Солід Граунд ЛТД», ТОВ «Лепаус» за період 01.01.2014 по 30.09.2017.

Результати перевірки оформлені актом від 02.01.2019 №3/28-10-14-01/32294905.

В акті перевірки стверджується про порушення ТОВ «Експансія» п. 5 П (С) БО 15 «Доходи», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290, пп. 134.1.1 п.134.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI зі змінами, в результаті чого встановлено завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток підприємства всього на суму 271 669 219,00 грн., у тому числі за 9 місяців 2017 року у розмірі 271 669 219 грн.

Такі висновки податковий орган пов`язує з тим, що господарська діяльність контрагентів-покупців має ознаки нереальності здійснення операцій. На думку відповідача, контрагенти-покупці не мали необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних фондів, складських приміщень та транспортних засобів.

За наведених підстав контролюючий орган дійшов висновку, що фактично ТОВ «Експансія» проведено господарські операції з контрагентами-покупцями шляхом формального складання первинних документів, які не супроводжувалися дійсним рухом активів у процесі виконання операцій з цими контрагентами.

Матеріали справи свідчать, що позивач, не погодившись із висновками, які були викладені в акті перевірки від 02.01.2019 №3/28-10-14-01/32294905, 21.01.2019 звернувся до відповідача із запереченнями на вказаний акт перевірки.

За результатами розгляду заперечень Офіс великих платників податків ДФС листом «Про розгляд заперечення» від 30.09.2019 № 4745/10/28-10-14-01-12 висновки акта перевірки від 02.01.2019 №3/28-10-14-01/32294905 залишено без змін, а заперечення ТОВ «Експансія» без задоволення.

На підставі висновків, зазначених у акті перевірки від 02.01.2019 №3/28-10-14-01/32294905, Офісом великих платників податків ДФС було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 04.02.2019 № 0000691401, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 271 669 219,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку.

За результатами розгляду скарги позивача ДФС України прийняла рішення від 09.04.2019 № 16557/6/99-99-11-02-25, яким залишила скаргу без задоволення, а спірне податкове повідомлення-рішення - без змін.

Не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, вважаючи його протиправним, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що висновки про нереальність проведених позивачем господарських операцій з контрагентами покупцями контролюючим органом зроблено виключно на підставі аналізу узагальненої податкової інформації наявної в базі даних ДПС, проте така податкова інформація носить виключно інформативний характер. Водночас, матеріалами справи підтверджується дотримання позивачем податкової дисципліни при формуванні показників діяльності, необхідних для обчислення податку на прибуток за результатом здійснення господарських операцій з відповідними контрагентами.

Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Згідно з пунктом 133.1 статті 133 Податкового кодексу України платниками - резидентами податку на прибуток підприємств є суб`єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами, крім юридичних осіб, визначених пунктами 133.4 та 133.5 цієї статті.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Згідно з пунктом 135.1 статті 135 Податкового кодексу України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до пункту 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 Дохід, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 290 від 29.11.1999, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 за № 860/4153, дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Згідно з пунктом 6 вказаного Положення не визнаються доходами такі надходження від інших осіб: Сума податку на додану вартість, акцизів, інших податкових обов`язкових платежів, що підлягають перерахуванню до бюджету й позабюджетних фондів. Сума надходжень за договором комісії, агентським та іншим аналогічним договором на користь комітента, принципала тощо. Сума попередньої оплати продукції (товарів, робіт, послуг). Сума авансу в рахунок оплати продукції (товарів, робіт, послуг). Сума завдатку під заставу або в погашення позики, якщо це передбачено відповідним договором. Надходження, що належать іншим особам. Надходження від первинного розміщення цінних паперів. Сума балансової вартості валюти.

Пунктом 7 Положення визначено, що визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи.

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг без вирахування наданих знижок, повернення раніше проданих товарів та непрямих податків і зборів (податку на додану вартість, акцизного збору тощо).

Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається шляхом вирахування з доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг наданих знижок, вартості повернутих раніше проданих товарів, доходів, що за договорами належать комітентам (принципалам тощо), та податків і зборів.

До складу інших операційних доходів включаються суми інших доходів від операційної діяльності підприємства, крім чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), зокрема: дохід від операційної оренди активів; дохід від операційних курсових різниць; відшкодування раніше списаних активів; дохід від роялті, відсотків, отриманих на залишки коштів на поточних рахунках в банках, дохід від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій), необоротних активів, утримуваних для продажу, та групи вибуття тощо.

До складу фінансових доходів включаються дивіденди, відсотки та інші доходи, отримані від фінансових інвестицій (крім доходів, які обліковуються за методом участі в капіталі).

До складу інших доходів, зокрема, включаються дохід від реалізації фінансових інвестицій; дохід від неопераційних курсових різниць та інші доходи, які виникають у процесі господарської діяльності, але не пов`язані з операційною діяльністю підприємства.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пунктом 44.2 статті 44 Податкового кодексу України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Водночас під господарською операцією згідно статті 1 вказаного Закону розуміється дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

В свою чергу правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування даних податкового обліку настають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), здійснюваних для провадження власної господарської діяльності платника податку, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та які відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, та мають підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Судом першої інстанції було ретельно досліджено зміст фінансово-господарських операцій позивача з контрагенами, податкові наслідки яких контролюючий орган поставив під сумнів.

Проаналізувавши надані позивачем первинні та інші документи по взаємовідносинам з контрагентами покупцями ТОВ «Бізнестрейд ЛТД», ТОВ «ТД Оптторг», ТОВ «Метал Стіл Констракшн», ТОВ «ТД «Серпентин», ТОВ «Оптспецторг», ТОВ «Прайс Бізнес Компані», ТОВ «Адреналін-1», ТОВ «Пром-Комерц», ТОВ «Комфорт Фінанс», ТОВ «Норисон», ТОВ «Екстрейд Плюс», ТОВ «Проф-Альянс», ТОВ «Бізнес Лейкс», ТОВ «Вин-Пром», ТОВ «Бруклін Інвест», ТОВ «Аквилон-Системс», ТОВ «Фінанс-пром-ЛТД», ТОВ «Песто Компані», ТОВ «Фьючерс-Драйв», ТОВ «Пейнт Проджект»,ТОВ «Шефілтон-ЛТД», ТОВ «Прімера-Трейд», ТОВ «Солід Граунд ЛТД», ТОВ «Лепаус» судом першої інстанції обгрунтовано встановлено, що за змістом наявних у матеріалах справи видаткових накладних, предметами продажу були продукти харчування, алкогольні напої, тютюнові вироби, побутова хімія та інші товари народного споживання, що цілком відповідає основному виду господарської діяльності позивача.

Товар передавався позивачем відповідно до умов пункту 2.4 вищезазначених договорів зі складів магазинів ТОВ «Експансія», розташованих за адресами: м. Кременчук, вул. Київська, 66, м. Одесса, вул. Середня, 83, м. Дніпро, вул. Малиновського, 2, м. Харків, вул. Героїв труда, 9, м. Вишневе, вул. Промислова, 5, Київська обл, Броварський р-н с. Проліски, 2 а, м. Київ, просп. Московський, 23,м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 37 шляхом подальшого самовивозу контрагентами-покупцями.

Наявність магазинів ТОВ «Експансія» за вказаними адресами підтверджується виданими позивачу ліцензіями на право здійснення оптової торгівлі тютюновими виробами, ліцензіями на право здійснення оптової торгівлі алкогольними напоями, ліцензіями на право здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами, ліцензіями на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями, довідками про внесення місця зберігання до Єдиного державного Реєстру тютюнових виробів, довідками про внесення місця зберігання до Єдиного державного Реєстру алкогольних напоїв, копії яких наявні в матеріалах справи.

Отримання товарів від імені покупців здійснювалося уповноваженими представниками контрагентів на підставі виданих їм довіреностей на отримання товару, скріплених підписами та печатками.

Оплата за отриманий товар здійснювалася контрагентами покупцями на умовах передоплати згідно з вимогами пункту 3.1 вищезазначених договорів на підставі платіжних доручень.

Одержаний від продажу товару дохід був відображений ТОВ «Експансія» у бухгалтерському обліку, фінансовій та податковій звітності як дохід від реалізації товарів.

Відтак, за результатами дослідження вищезазначених документів, суд дійшов висновку, що вони складені відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема Податкового кодексу України та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій.

Стосовно тверджень контролюючого органу щодо відсутності в окремих видаткових накладних відомостей про П.І.П або ж посади особи, яка брала участь у господарській операції, то такі недоліки не можуть бути самостійною підставою для висновку про нереальність господарської операції враховуючи те, що інші відомості видаткових накладних дозволяють ідентифікувати здійснену операцію, її зміст, сторони, обсяг товару, його вартість, тощо.

Верховний Суд, зокрема у постановах від 04.06.2020 у справі № 440/2019/19, від 14.01.2021 у справі № 813/7565/14, від 10.06.2021 у справі № 822/1238/14, від 02.06.2022 у справі № 280/5721/19, від 29.09.2022 у справі №560/3841/19, від 11.07.2023 у справі № 813/1516/14 неодноразово висловлював позицію, згідно з якою наявність або відсутність окремих документів або ж помилки у їх оформленні не є підставою для переконання про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Колегія суддів критично оцінює твердження контролюючого органу як обґрунтування своїх висновків на анулювання свідоцтва платників ПДВ контрагентів позивача, а саме ТОВ «Бізнестрейд ЛТД», ТОВ «ТД «Серпентин», ТОВ «Оптспецторг», ТОВ «Прайс Бізнес Компані», ТОВ «Комфорт Фінанс», ТОВ «Норисон», ТОВ «Екстрейд Плюс», ТОВ «Проф-Альянс», ТОВ «Бізнес-Лейкс», ТОВ «Вин-Пром», ТОВ «Бруклін Інвест», ТОВ «Аквилон-Системс», ТОВ «Фінанс-пром-ЛТД», ТОВ «Песто Компані», ТОВ «Фьючерс-Драйв», ТОВ «Пейнт Проджект»,ТОВ «Шефілтон-ЛТД», ТОВ «Прімера-Трейд», ТОВ «Лепаус», оскільки відповідачем не надано суду документального підтвердження анулювання свідоцтва платника ПДВ на час укладення вищезазначених договорів та здійснення господарських операцій.

Що стосується аргументів податкового органу у якості критерію нереальності господарських операцій щодо відсутності у контрагентів позивача достатніх виробничих потужностей, працівників, офісних та складських приміщень, транспортних засобів та інших основних засобів, то суд такі оцінює критично, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин вказані юридичні особи не були позбавлені права укладати з іншими суб`єктами господарювання субпідрядних договорів, договорів оренди обладнання, транспортних засобів тощо з метою використання відповідних основних фондів, устаткування та інших ресурсів для забезпечення власної господарської діяльності. Так, укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки, а податкове законодавства не ставить право платника на податковий кредит та на формування витрат в залежність від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється виконання своїх договірних обов`язків контрагентом.

Водночас зі змісту акту перевірки позивача вбачається, що контролюючим органом не здійснювалась належна перевірка первинно-бухгалтерських документів ТОВ «Бізнестрейд ЛТД», ТОВ «ТД Оптторг», ТОВ «Метал Стіл Констракшн», ТОВ «ТД «Серпентин», ТОВ «Оптспецторг», ТОВ «Прайс Бізнес Компані», ТОВ «Адреналін-1», ТОВ «Пром-Комерц», ТОВ «Комфорт Фінанс», ТОВ «Норисон», ТОВ «Екстрейд Плюс», ТОВ «Проф-Альянс», ТОВ «Бізнес Лейкс», ТОВ «Вин-Пром», ТОВ «Бруклін Інвест», ТОВ «Аквилон-Системс», ТОВ «Фінанс-пром-ЛТД», ТОВ «Песто Компані», ТОВ «Фьючерс-Драйв», ТОВ «Пейнт Проджект»,ТОВ «Шефілтон-ЛТД», ТОВ «Прімера-Трейд», ТОВ «Солід Граунд ЛТД», ТОВ «Лепаус»; не перевірялась наявність господарсько-правових стосунків з іншими суб`єктами господарювання по оренді основних засобів виробництва, складських приміщень, транспортних засобів; наявність правовідносин по зберіганню матеріальних цінностей; наявність укладених цивільно-правових угод з іншими суб`єктами господарювання.

Жодних належних та допустимих доказів щодо відсутності у вищезазначених контрагентів покупців матеріальних ресурсів відповідачем суду не надано, а відсутність основних фондів не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладених ним договорах.

Окрім того, в законодавстві відсутня норма, яка б зобов`язувала підприємство перевіряти наявність таких ресурсів у контрагента та формувати податковий кредит лише за їх наявності.

Колегія суддів при розгляді апеляційної скарги акцентує увагу на тому, що норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/або трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків чи умови для отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи визнання понесених витрат.

Апелянтом під час розгляду справи не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та беззаперечно спростовують факти здійснення господарських операцій, їх оприбуткування, засвідчені наведеними документами і поясненнями.

Висновки про нереальність проведених позивачем господарських операцій з контрагентами покупцями контролюючим органом зроблено виключно на підставі аналізу узагальненої податкової інформації наявної в базі даних ДПС, проте така податкова інформація носить виключно інформативний характер. Посилання ж контролюючого органу на таку інформацію, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними оскільки, фактично будь-які первинні документи платника податків не використовуються та не аналізуються, а отже така інформація не відповідає критерію юридичної значимості, та не є допустимим та достовірним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить та не може свідчити про наявність податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган.

Аналогічний висновок наведено у постанові Верховного Суду від 05.01.2021 у справі № 820/1124/17.

Чинне податкове законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності у останніх основних фондів, трудових ресурсів тощо. Відсутність у контрагента добросовісного платника податку матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання таким платником господарської операції, та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постановах від 09.02.2018 у справі №804/1940/14 та від 13.01.2021 у справі №810/1811/17.

Одним з принципів розгляду податкових спорів, згідно зі статтею 4 Податкового кодексу України є принцип презумпції добросовісності рішень платника податків, у зв`язку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.

Верховний Суд у постанові від 24.04.2018 у справі № 813/8500/13-а зазначив, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Приписами частини другої статті 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Відповідно до частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України тільки вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, та лише у питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою, - а тому матеріали досудового слідства не можуть мати преюдиційного характеру під час розгляду даної справи.

Водночас не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітні документи, які посвідчують факт придбання товарів, робіт або послуг, первинні документи, які виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду.

Посилання апеляційної скарги на наявність кримінальних проваджень стосовно контрагентів позивача не доводить вчинення позивачем будь-яких протиправних дій, що мають наслідком заниження податків, а факт здійснення досудового розслідування щодо окремих контрагентів позивача не свідчить ані про фіктивність останніх, ані про нереальність спірних господарських операцій чи про фактичну неможливість їх здійснення.

Відповідачем не надано доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків (контрагентів) або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувальних вироків суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним тощо.

Враховуючи зміст частини другої статті 61 Конституції України, позивач не може нести відповідальність за будь-які неправомірні дії його контрагентів.

До винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту досудового розслідування, наявність відомостей щодо кримінальних проваджень, не можуть вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві.

Аналогічні правові висновки містяться в постановах Верховного Суду України від 05.03.2012 у справі № 21-421а11 та 22.09.2015 у справі № 810/5645/14 та в постановах Верховного Суду від 06.03.2018 у справі № 2а-9375/11/1370, від 13.03.2018 у справі №826/13582/13-а, від 27.03.2018 у справі № 816/809/17, від 13.05.2021 у справі №816/586/17.

У постанові Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 816/809/17 вказано, що факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків усіх господарських операцій, проведених позивачем та його контрагентами. Верховний Суд зауважив, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути й необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Під час розгляду даної адміністративної справи суду першої та апеляційної інстанції не пред`явлено вироків суду щодо жодного із керівників контрагентів позивача.

У постанові від 05.04.2018 у справі № 585/8/16-к Верховний Суд вказав, що при визначенні правомірності/неправомірності застосування контролюючим органом штрафів, перш за все, слід встановити наявність вини такого платника податків, а до самих штрафів слід застосовувати правила, визначені для кримінальних покарань. Тобто, при встановленні правомірності застосування до особи відповідальності необхідно визначити вину кожної особи, не можна притягнути до відповідальності особу, яка діяла сумлінно, проте порушила закон вимушено, через незаконні дії іншої особи, які вона не могла та не мала можливості передбачити.

Поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування та податкового законодавства, а тому можливі порушення податкового законодавства з боку контрагента-постачальника, за відсутності доказів протиправної змови учасників операцій з метою отримання позивачем (покупцем) необґрунтованої податкової вигоди, не є безумовною підставою для висновку про порушення саме покупцем вимог податкового законодавства та позбавлення його права сформованих податкових вигод за фактично вчиненою операцією.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17 січня 2018 року у справі №826/1244/13-а.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (п. 23 рішення ЄСПЛ у справі «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії» (заява №6689/03), п. 38 рішення ЄСПЛ у справі Інтерсплав проти України (заява №803/02)).

Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 («Булвес» АД проти Болгарії») зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є «власністю» у розумінні статті 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов`язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов`язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону «Про ПДВ» стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов`язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов`язку зі сплати ПДВ (п.43, п.69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).

Таким чином, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через можливі порушення вимог податкового законодавства з боку його контрагентів.

В контексті викладеного, колегія суддів погоджується з тим, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Експансія» дотримано податкової дисципліни при формуванні показників діяльності, необхідних для обчислення податку на прибуток за результатом здійснення господарських операцій, а отже, оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 04.02.2019 № 0000691401 правомірно визнано протиправним і скасовано.

Колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції було у повній мірі встановлено обставини справи, яким надано належну правову оцінку із дотриманням діючих норм матеріального та процесуального права.

Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують висновки суду першої інстанції. Належних обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права апеляційна скарга відповідача не містить.

Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2023 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Експансія" до Офісу великих платників податків ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2023 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач В. В. Кузьменко

Судді: О. М. Ганечко

Я. М. Василенко

Повний текст постанови складено 04.04.2024.