Постанова

від 02.04.2024 по справі 120/8990/23

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/8990/23

Головуючий у 1-й інстанції: Вільчинський Олександр Ванадійович

Суддя-доповідач: Капустинський М.М.

02 квітня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Капустинського М.М.

суддів: Сапальової Т.В. Ватаманюка Р.В.

за участю:

секретаря судового засідання: Довганюк В.В.,

представників: позивача - Захарченко О.В., відповідача - Олійник Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропросперіс Трейд" на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15 грудня 2023 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропросперіс Трейд" до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулося товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОПРОСПЕРІС ТРЕЙД" (далі ТОВ "АГРОПРОСПЕРІС ТРЕЙД", позивач) з адміністративним позовом до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем за результатами проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "АГРОПРОСПЕРІС ТРЕЙД" прийнято податкові повідомлення-рішення форми "В4" від 10.05.2023 №11434000706, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на суму 1 531 403 грн; форми "ПН" від 10.05.2023 №11534000706, яким застосовано суму штрафу у розмірі 3400 грн. за відсутність реєстрації податкової накладної.

З прийнятими ППР позивач не погоджується, вважає, що вони прийняті з порушенням норм чинного законодавства, оскільки висновки контролюючого органу щодо використання лушпиння не у господарській діяльності ТОВ "АГРОПРОСПЕРІС ТРЕЙД" не відповідають дійсності, адже між сторонами було укладено договори з ПРАТ "Чернівецький олійно-жировий комбінат" та ТОВ "ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШИН" на надання послуг із переробки соняшнику підприємства на давальницьких умовах.

Позивач звертав увагу на те, що норми виходу готової продукції чітко зафіксовані сторонами в договорі на переробку. Відходи ж, які утворюються в процесі виробництва, не мають економічної цінності для замовника і не можуть бути ним реалізовані, а підприємство не замовляло переробнику виготовлення відходів.

Крім того, на переконання позивача, застосування штрафних санкцій з підстав, визначених ст.120-1 ПК України, є передчасним, оскільки обов`язок щодо складання та реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних у платника податку виникне за наслідками розгляду справи у судовому порядку, коли суд встановить, що дійсно при наявності об`єкта оподаткування ПДВ, платник не здійснив реєстрацію відповідних податкових накладних по реалізації лушпиння.

З урахуванням наведеного, спірні ППР позивач вважає протиправними, у зв`язку з чим звернувся до суду з зазначеним позовом.

Не погодившись з прийнятим судовим рішення позивачем у справі до суду подано апеляційну скаргу в якій, з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права просив скасувати зазначене судове рішення, прийняти нове - про задоволення позовних вимог.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представ відповідача у судовому засіданні заперечила проти задоволення вимог апеляційної скарги та просила рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15.12.2023 року залишити без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

На підставі наказу від 16.03.2023 №59 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "АГРОПРОСПЕРІС ТРЕЙД" посадовими особами Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з ВВП проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "АГРОПРОСПЕРІС ТРЕЙД" щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за січень 2023 року у податковій декларації з податку на додану вартість від 20.02.2023 №9029222591 від`ємного значення податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету з урахуванням уточнюючого розрахунку №9045908538 від 10.03.2023.

За результатами перевірки складений акт від 14.04.2023 №136/34-00-07-06/36328597 (а.с.88-161 т.1).

Відповідно до висновків акта перевірки встановлено порушення позивачем:

1) пп."а", "б" п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.189.1 ст.189, п.198.5 ст.198, п.200.4 ст.200 ПК України від 2 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), оскільки ним завищено суму ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню по рядку 20.2.1 "Сума від`ємного значення, що не перевищує суму, обчислену відповідну до пункту 200-1.3 статті 200-1 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації (рядок 19 - рядок 19.1), яка: підлягає бюджетному відшкодуванню (рядок 20.2.1 + рядок 20.2.2) (рядок 3 ДЗ): на рахунок платника у банку", на 997332 грн.;

2) пп."а", "б" п185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.189.1 ст.189, п.198.5 ст.198, п.200.4 ст.200 ПК України від 2 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), оскільки ним завищено суму ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню по рядку 21 "Сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду по рядку 21 (рядок 19 + рядок 20.3 уточнюючого розрахунку) (переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду)", на суму 1 531 403 грн.;

3) п.201.10 ст.201 ПК України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), ТОВ "АГРОПРОСПЕРІС ТРЕЙД" не складено податкову накладну, відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами "а" - "г" пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу та не зареєстровано її у Єдиному реєстрі податкових накладних із зазначенням умовного ІПН "600000000000" обсягом постачання (без податку на додану вартість) 7657014, 73 грн., крім того ПДВ 1531402, 95 грн.

На підставі висновків акта перевірки ГУ ДПС у Вінницькій області 10.05.2023 прийняло податкові повідомлення-рішення:

№11434000706 форми "В4", яким зменшено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на суму 1 531 403 (а.с.82-84 т.1);

№11534000706 форми "ПН", яким застосовано суму штрафу у розмірі 3400 грн. за відсутність реєстрації податкової накладної (а.с.85-87 т.1).

Позивач, вважаючи вищезазначені податкові повідомлення-рішення протиправними, звернувся з позовом до суду.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку про їх безпідставність та щодо законності прийнятих ППР.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Податковим кодексом України (ПК України), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

У підпункті 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України міститься визначення, що господарська діяльність-діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також, через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У підпункті 44.1 статті 44 ПУ України закріплено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

За змістом ст.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього кодексу, та складається з сум податків, нарахованих ( сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За приписами п.134.1.1. ст.134 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Тобто, витрати платника, які зменшують базу оподаткування податку на прибуток та податку на додану вартість, мають бути реально понесеними, документально підтвердженими, а документи на обґрунтування таких витрат повинні містити повну та достовірну інформацію про учасників та умови господарських операцій.

Згідно п.185.1. ст.185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

В силу підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість, мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або у разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

Тобто, зарахування здійснюється у зв`язку із здійсненням операції платника податку шляхом реалізації його товарів, виконаних ним робіт, наданих ним послуг, які є підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку.

Частиною 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV (далі Закон №996-XIV) передбачено, що бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов`язкові реквізити, передбачені ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

У іншому випадку, відповідно до норм податкового законодавства, у платника податків не виникає права відносити до складу податкового кредиту, витрати без належних на те документів, обов`язковість заповнення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно ст.1 Закону №996-XIV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 1 статті 9 Закону №996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Виходячи із вищенаведеного, відображенню в бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію.

При цьому, податковим законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, складенням яких мають опосередковуватись ті чи інші господарські операції. Наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер.

Надаючи правову оцінку господарським взаємовідносинам позивача з контрагентами ПРАТ "Чернівецький олійно-жировий комбінат", ТОВ "ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШИН", колегія суддів виходить із наступного.

Встановлено, що оскільки у ТОВ «АГРОПРОСПЕРІС ТРЕЙД» відсутні виробничі потужності для переробки соняшнику, ним було укладено Договори на переробку соняшнику на давальницьких умовах:

- З ПРАТ «Чернівецький олійно-жировий комбінат» укладено Договір №184/ПР від 16 вересня 2022р.;

- З ТОВ «ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН» - №18722 від 25 липня 2022р.

У відповідності до п.2.1.Дговорів Замовник ТОВ «АГРОПРОСПЕРІС ТРЕЙД» зобов`язується поставити Виконавцю (ПРАТ «Чернівецький олійно-жировий комбінат» та ТОВ «ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН») Сировину у строки та на умовах, визначених у Договорі та додатках до нього; оплатити Виконавцеві надані послуги по переробці Сировини та інші послуги, які можуть виникнути у технологічному процесі. Крім того, Замовник зобов`язується здійснити вибірку Продукції у строки та на умовах, зазначених у Договорі.

Сторони також визначили, що під Продукцією у відповідності до п.1.3 Договорів розуміється - Олія, Шрот та Фуз олійний, які отримані в результаті переробки Сировини та підлягають передачі Замовнику.

Так, ПРАТ "Чернівецький олійно-жировий комбінат" надано послуги з переробки соняшника в кількості 4369, 25 тон на суму без ПДВ 11317595, 44 грн, крім того ПДВ 2263519,10 грн.

Як вбачається з п.6.8 Додаткової угоди №2 від 02.10.2022 до договору №184/ПР від 16.09.2022 на переробку соняшнику на давальницьких умовах, продукція (олія, шрот, фуз олійний), отримана в результаті переробки Сировини, не належить Виконавцю. Відходи від очистки (переробки) Сировини та лушпиння залишаються у Виконавця і утилізуються або використовуються ним самостійно. Вартість утилізації відходів включена у вартість (ціну) послуг по переробці Сировини.

ТОВ "ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШИН" надано послуги з переробки насіння соняшнику в кількості 10857,139 тон на суму без ПДВ 28123030,02 грн., крім того ПДВ 5624605,99 грн.

Відповідно договору №18722 на переробку соняшнику на давальницьких умовах від 25.07.2022, з урахуванням Додаткової угоди №5 від 20.01.2023 слідує, що продукція, отримана в результаті переробки Сировини, належить Замовнику. Замовник самостійно розпоряджається Продукцією. Відходи від очистки (переробки) Сировини та лушпиння залишаються у Виконавця і утилізуються або використовуються ним самостійно. Вартість утилізації відходів включена у вартість (ціну) послуг по переробці Сировини.

Як встановлено, факт переробки соняшнику та отримання ТОВ «Агропросперіс Трейд» продукції у вигляді Олії, Шроту та Фузу олійного, які отримані в результаті переробки Сировини - податковим органом не заперечується.

Втім, як слідує з акту перевірки (стор.39), оскільки після кожної партії переробки виникала ще й певна кількість відходів з урахуванням норм сорності та відходів, у вигляді лушпиння в загальній кількості 2996,1 т., яке ТОВ «Агропросперіс Трейд» як замовнику переробки не було повернуто від ПРАТ "Чернівецький олійно-жировий комбінат" та ТОВ "ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН" (33776336) вважається, що лушпиння використано не у господарській діяльності ТОВ «Агропросперіс Трейд».

Відповідно, перевіряючими зроблено висновок, що згідно пп.«а», «б» п.185.1 ст.185 ПК України таке неповернення лушпиння соняшнику є об`єктом оподаткування ПДВ, як за операцією з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до ст.186 Податкового кодексу розташоване на митній території України.

Тобто, Відповідач визначив лушпиння соняшнику як товар, який оподатковується ПДВ.

Наводячи такі висновки, перевіряючими не враховано, що між сторонами укладено Договори з ПРАТ «Чернівецький олійно-жировий комбінат» та ТОВ «ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН» на надання послуг із переробки насіння соняшнику Підприємства на давальницьких умовах. Тому, є слушними доводи позивача щодо безпідставності зробленого висновку контролюючого органу, що "технологічний процес переробки соняшника передбачає отримання таких продуктів переробки (готової продукції), як олія соняшникова, шрот соняшниковий, фуз олійний та лушпиння соняшникове".

Згідно з п.14.1.41 та 14.1.134 ПК України давальницька сировина - сировина, матеріали, напівфабрикати, комплектуючі вироби, енергоносії, що є власністю одного суб`єкта господарювання (замовника) і передаються іншому суб`єкту господарювання (виробнику) для виробництва готової продукції, з подальшим переданням або поверненням такої продукції або її частини їх власникові або за його дорученням іншій особі. Операція з давальницькою сировиною - операція з переробки (обробки, збагачення чи використання) давальницької сировини (незалежно від кількості замовників і виконавців, а також етапів (операцій)) з метою одержання готової продукції за відповідну плату.

Статтею 1 Закону України "Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах" визначено, що готова продукція - продукція (товар), вироблена з використанням давальницької сировини (крім тієї частини, що використовується для проведення розрахунків за її переробку) і визначена як кінцева у контракті між замовником і виконавцем.

Згідно з ДСТУ 2960-94 "Організація промислового виробництва. Основні поняття. Терміни та визначення" готова продукція - промислова продукція, яка закінчена виробництвом, укомплектована, відповідає вимогам стандартів і технічних умов, має документ, що засвідчує її якість, та призначена для збуту за межі підприємства.

Отже метою операції з давальницької переробки є саме одержання готовою продукції, тобто певних матеріальних об`єктів, що мають економічну цінність, відповідають певним вимогам і можуть бути реалізовані за плату.

Згідно з п.2.1 Договорів на переробку соняшнику на давальницьких умовах (надалі - Договір) його предметом є виготовлення Виконавцем Продукції із сировини Замовника, а згідно з п.1.3 зазначеного Договору, продукція - олія, шрот та фуз олійний.

Згідно з Класифікатором відходів ДК 005-96 лушпиння соняшникове віднесено до відходів за кодом 1541.2.9.02.

Незалежно від технології видобування масла із ядра насіння соняшника, відділене ще на першому етапі сміття та лузга видаляється і в подальшу переробку вже не направляється, а є відходами, що підлягають утилізації.

Норми виходу готової продукції чітко зафіксовано Сторонами в договорі на переробку. Відходи ж, які утворюються в процесі виробництва, не мають економічної цінності для замовника і не можуть бути ним реалізовані і Підприємство не замовляє переробнику виготовлення відходів.

Як зазначалося вище, згідно умов договору на переробку (п.6.8) чітко зафіксовано, що відходи, утворені в процесі переробки, утилізуються переробником самостійно і плата за таку утилізацію включена у вартість переробки.

З огляду на викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком позивача, що предметом Договору не є виробництво відходів, і, ні Податковий кодекс України, ні Цивільний кодекс України, ні наказ Мінагрополітики від 11.09.2009 №656, яким затверджено Порядок обліку сировини, матеріалів та готової продукції на підприємствах олійно-жирової галузі, ні будь-які інші нормативно-правові акти не зобов`язують Здавальника приймати від переробника відходи, які не є зворотними і не мають жодної економічної цінності та підлягають утилізації.

До того ж, факт утилізації лушпиння підтверджується наявними у матеріалах справи довідками Вінницького ОЖК (б/н, б/д Акт утилізації лушпиння соняшнику у січні 2023р.), ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН (довідка від 04.10.2023р. №1432-62310040289) та ПРАТ «Чернівецький олійно-жировий комбінат» (довідка від 02.10.2023р. №390), якими підтверджено, що лушпиння соняшнику, яке виникло при переробці соняшнику на давальницьких умовах утилізовано через потужності Вінницького ОЖК та Чернівецького олійно-жирового комбінату. Тобто, а ні ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН, а ні ПРАТ "Чернівецький олійно-жировий комбінат" не отримав у власність лушпиння соняшнику, оскільки воно фактично було утилізоване.

Оскільки утилізація відбувалася за замовчуванням в силу досягнутих у відповідності до п.6.8 Договору №184/ПР на переробку соняшнику на давальницьких умовах та п.6.7 Договору №18722 домовленостей, то під час проведення перевірки наведені довідки не були надані, але дана обставина не спростовує факту утилізації лушпиння. Обратного відповідачем не доведено як і не доведено використання ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН та ПРАТ «Чернівецький олійно-жировий комбінат» лушпиння соняшнику у своїй господарській діяльності.

Крім того, при визначенні суми податкового зобов`язання з ПДВ, податковий орган об`єми лушпиння визначив на рівні 19% від загальної ваги соняшнику, переданої на переробку.

Втім, врахувуючи положення п.6.3.1. Договору, при технологічній обробці сировини у 19 % входить не лише лушпиння соняшнику як відходи, а й входить інший убуток у масі, зокрема втрата вологи, при доробці соняшнику.

Тобто, при здійсненні виробничого процесу існують й інші втрати, які не можуть контролюватись позивачем та пов`язані виключно з виробничим процесом перероблення сировини.

Проте, відповідачем донараховано суму ПДВ і на втрату вологи, яка не стосується лушпиння соняшнику, а є іншим видом убутку.

Виходячи з вищенаведеного, лушпиння соняшнику, що виникло під час переробки сировини є відходами виробництва та не належить до товару, що може бути переданий в т.ч. на безоплатній основі у розумінні ст.14 ПК України, а утилізація вищезазначених відходів підтверджуються наявним у справі матеріалами.

Зважаючи на викладене, наявні підстави для скасування податкового повідомлення-рішення від 10.05.2023 року № 11434000706.

Щодо податкового повідомлення-рішення Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 10.05.2023 року №11534000706 (сторінка 42 акту перевірки), колегія суддів зазначає наступне.

Так, перевіркою встановлено, що ТОВ «Агропросперіс Трейд» на порушення п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України не складено податкову накладну, відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу та не зареєстровано її у Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну по лушпинню соняшника.

Однак, податковим органом не враховано, що у відповідності до п.120-1.2 статті 120- 1 ПК України передбачено, що порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації.

Отже, застосування штрафних санкцій з підстав визначених ст.120-1 Податкового кодексу України, є передчасним, оскільки обов`язок щодо складання та реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, у платника податку виникне за наслідками розгляду справи у судовому порядку, коли суд встановить, що дійсно при наявності об`єкта оподаткування ПДВ, платник не здійснив реєстрацію відповідних податкових накладних по реалізації лушпиння соняшнику.

Оскільки колегія суддів прийшла до переконання про протиправність податкового повідомлення-рішення від 10.05.2023 року №11434000706, то скасуванню підлягає й податкове повідомлення-рішення Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 22.06.2023 року №11534000706.

Відповідно до вимог статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, ці норми одночасно покладають обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

З урахуванням вищенаведеного, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів правомірність оскаржених податкових повідомлень-рішень.

Водночас доводи позивача, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог, не спростовані доводами й доказами відповідача.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору, правильно встановивши фактичні обставини справи проте не надав їм належної правової оцінки, а оскільки доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції то виникають правові підстави для скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропросперіс Трейд" задовольнити повністю.

Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15 грудня 2023 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропросперіс Трейд" до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - скасувати.

Прийняти нову постанову якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропросперіс Трейд" задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.905.2023 року №11434000706, згідно з яким зменшено суму від"ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на суму 1531403,00 грн..

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.905.2023 року №11534000706, згідно з яким застосовану суму штрафу у розмірі 3400,00 грн. за не реєстрацію податкової накладної.

Стягнути з Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропросперіс Трейд" 57555,10,00 грн. судових витрат по сплаті судового збору.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття відповідно до ч.1 ст.325 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку з підстав, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Згідно з ч.1 ст. 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Капустинський М.М. Судді Сапальова Т.В. Ватаманюк Р.В.