Ухвала

від 05.04.2024 по справі 467/451/24

АРБУЗИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 467/451/24

2-з/467/7/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.04.2024 року Арбузинський районний суд Миколаївської області у складі головуючого судді Кірімової О.М., за участю секретаря судового засідання Розмеріци О.В., розглянувши заяву заступника керівника Первомайської окружної прокуратури про забезпечення позову у справі за позовом заступника керівника Первомайської окружної прокуратури Миколаївської області в інтересах держави до Арбузинської селищної ради, ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом визнання незаконним та скасування рішення сільської ради, повернення земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою судді Арбузинського районного суду від 05.04.2024 року відкрито провадження у справі за позовом заступника керівника Первомайської окружної прокуратури Миколаївської області в інтересах держави до Арбузинської селищної ради, ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом визнання незаконним та скасування рішення сільської ради, повернення земельної ділянки.

02 квітня 2024 року від заступника керівника Первомайської окружної прокуратури надійшла заява про забезпечення позову шляхом: накладення арешту на земельну ділянку площею 1 га з кадастровим номером 4820355100:13:000:0112 та заборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо цієї земельної ділянки, у тому числі щодо її поділу чи об`єднання з іншими земельними ділянками; заборони ОСОБА_1 вчиняти із земельною ділянкою з кадастровим номером 4820355100:13:000:0112 дії, спрямовані на зміну цільового призначення вказаної ділянки, її поділу або об`єднання з іншими земельними ділянками, укладати договори, вчиняти інші правочини щодо неї.

Заява обґрунтована тим, що необхідність пред`явлення прокурором позову спрямована на задоволення соціальних потреб: у відновленні законності, становища, яке існувало до порушення права комунальної власності на ці ділянки; у недопущенні зміни цільового призначення земель водного фонду та їх використання з метою сільськогосподарської діяльності, що прямо суперечить визначеній законом; у збереженні прибережної захисної смуги.

Зазначається про те, що ОСОБА_1 , будучи власником спірної земельної ділянки, може розпоряджатись нею на власний розсуд, у зв`язку з чим існує небезпека відчуження спірної земельної ділянки, що призведе до неможливості реального поновлення інтересів держави та повернення земельної ділянки належному власнику Арбузинській селищній раді, - а також унеможливить або ускладнить виконання рішення суду.

Наявність у ОСОБА_1 правомочностей власника майна вказує на можливість у будь-який момент, в тому числі під час розгляду справи судом, але до прийняття ним остаточного рішення у справі, розпоряджатись спірною земельною ділянкою шляхом її відчуження на користь третіх осіб, передачі в оренду, поділу чи об`єднання тощо.

ОСОБА_1 відповідно до положень ч. 3 ст. 20 Земельного кодексу України може ініціювати питання щодо зміни цільового призначення та виду функціонального використання землі, що у подальшому призведе до необхідності скасування відповідних рішень органів виконавчої влади шляхом звернення до суду з іншими позовними заявами.

Таким чином, існує небезпека укладення відповідачем цивільно-правових угод щодо спірної земельної ділянки, зміни конфігурації (об`єднання, поділу), вчинення інших дій, які можуть утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду про повернення земельної ділянки територіальній громаді.

Дослідивши матеріали цивільної справи та заяву про забезпечення позову, суд приходить до висновку, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню з наступних підстав.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Серявін та інші проти України", заява №4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Так, відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно ч. 1 ст. 150 ЦПК України серед іншого позов може бути забезпечено шляхом накладенням арешту на майнота (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; заборони вчиняти певні дії; заборони іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 150 ЦПК України суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Частиною 1 ст. 151 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (абз. 1 ч. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову").

Тобто, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Таким чином, невжиття заходу забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірну земельну ділянку, заборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо вказаної земельної ділянки та заборони відповідачу вчиняти з земельною ділянкою дії спрямовані на зміну цільового призначення земельної ділянки, її поділу або об`єднання з іншими земельними ділянками, укладати договори, вчиняти інші правочини щодо земельної ділянки може істотно ускладнити ефективний захист та поновлення порушених прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

За таких обставин, суд вважає за доцільне вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку, заборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо цієї земельної ділянки, у тому числі щодо її поділу чи об`єднання з іншими земельними ділянками; заборони ОСОБА_1 вчиняти із земельною ділянкою дії, спрямовані на зміну цільового призначення вказаної ділянки, її поділу або об`єднання з іншими земельними ділянками, укладати договори, вчиняти інші правочини щодо неї.

Вжиття заходів забезпечення позову в саме такій редакції, за переконанням суду, буде достатнім для досягнення мети зазначеного заходу до вирішення справи по суті.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст.149, 150, 151 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву заступника керівника Первомайської окружної прокуратури про забезпечення позову у справі за позовом заступника керівника Первомайської окружної прокуратури Миколаївської області в інтересах держави до Арбузинської селищної ради, ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом визнання незаконним та скасування рішення сільської ради, повернення земельної ділянки задовольнити.

Накласти арешт на земельну ділянку площею 1 га з кадастровим номером 4820355100:13:000:0112 та заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо цієї земельної ділянки, у тому числі щодо її поділу чи об`єднання з іншими земельними ділянками.

Заборонити ОСОБА_1 вчиняти із земельною ділянкою з кадастровим номером 4820355100:13:000:0112 дії, спрямовані на зміну цільового призначення вказаної ділянки, її поділу або об`єднання з іншими земельними ділянками, укладати договори, вчиняти інші правочини щодо неї.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя Арбузинського

районного суду О.М. Кірімова