Рішення

від 02.04.2024 по справі 229/4296/23

ДРУЖКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 229/4296/23

Провадження № 2/229/213/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2024 р. м. Дружківка, Донецької області

Дружківський міський суд Донецької області у складі:

головуючої судді: Медінцевої Н.М.

при секретарі: Чабанової О.О.

позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засідання позовну заяву ОСОБА_3 в інтересах якої діє ОСОБА_4 до Дружківської міської ради в особі органу опіки та піклування, третя особа ОСОБА_5 , про повернення дітей до матері,

ВСТАНОВИВ:

До Дружківського міського суду в Донецькій області 28.06.2023 року надійшла позовна заява від ОСОБА_3 до Дружківської міської ради в особі органу опіки та піклування, третя особа ОСОБА_5 , про повернення дітей до матері.

Позовна заява обгрунтована наступним:

Рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 13 серпня 2020 року було відібрано малолітніх дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від батьків: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (надалі - позивач), без позбавлення їх батьківських прав та передано хлопчиків органу опіки та піклування Дружківської міської ради для подальшого їх влаштування. Позивач зазначає, що на теперішній час відпали усі причини, які перешкоджали належному вихованню дітей, у зв?язку з наступним. Рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 03.03.2023 року, шлюб між

ОСОБА_1 та ОСОБА_5 - розірвано. З батьком дітей вони не спілкуються. Позивач створила нову сім?ю. Від цього шлюбу у них народилася дитина, донька: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , чоловік працює, має можливість забезпечувати сім?ю. Позивач зазначає, що її сини зараз знаходяться за кордоном, вона з ними спілкується в телефонному режимі, цікавиться їх здоров?ям, дуже сумує за дітьми і бажає скорішого їх повернення додому.

Позивач просить повернути їй дітей, мотивуючи тим, що вона переосмислила своє життя, зробила висновки, змінила спосіб життя, який привів до відібрання у неї дітей та запевняє в тому, що буде докладати максимум зусиль для того, щоб діти мали належне виховання, були матеріально забезпечені, а їх права захищені.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, посилаючись на доводи викладені в позовній заяві.

Представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову.

Третя особа ОСОБА_5 , в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений.

В судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги, надала пояснення, аналогічно тим, що викладені у позові. Додатково пояснила, що на теперішній час відпали усі причини, які перешкоджали належному вихованню дітей. Рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 03.03.2023 року, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 - розірвано. З батьком дітей вони не спілкуються. Позивач створила нову сім?ю. Від цього шлюбу у них народилася дитина, донька: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , чоловік працює, має можливість забезпечувати сім?ю. Позивач зазначає, що її сини зараз знаходяться за кордоном, вона з ними спілкується в телефонному режимі, цікавиться їх здоров?ям, дуже сумує за дітьми і бажає скорішого їх повернення додому. Позивач просить повернути їй дітей, мотивуючи тим, що вона переосмислила своє життя, зробила висновки, змінила спосіб життя, який привів до відібрання у неї дітей та запевняє в тому, що буде докладати максимум зусиль для того, щоб діти мали належне виховання, були матеріально забезпечені, а їх права захищені.

Представник відповідача позов не визнав та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог мотивуючи це тим, що згідно висновку комісії Дружківської міської ради в Донецькій області як органу опіки та піклування від 01.09.2023 року, недоцільне повернення малолітніх дітей матері - відповідачу ОСОБА_1 , а також не бачить бажання повернути дітей, має заборгованість зі сплати аліментів, не створила умови для належного проживання та розвитку дітей.

Також представник відповідача повідомила суду, про обставини за яких дітей було відібрано 27.11.2019 сусідка подружжя ОСОБА_9 телефоном повідомила службу у справах дітей про те, що ОСОБА_1 відсутня вже два дні, діти залишилися з батьком, який щодня вживає алкоголь. З метою перевірки отриманої інформації того ж дня сім`я була відвідана за місцем проживання спеціалістом служби сумісно з фахівцем центру соціальних служб. Під час відвідування діти дійсно перебували з батьком ОСОБА_5 , який повідомив, що дружина була змушена поїхати до м. Київ навідати свою матір, яка, зі слів чоловіка, перенесла інсульт і знаходиться у лікарні. Від ОСОБА_10 було чути запах алкоголю, вживання якого чоловік не заперечував, діти були голодні, їжі вдома не було, на сідницях дітей були рани. Після побаченого одразу зателефонувала матері дітей та повідомила про зазначені вище обставини. Після чого на наступний день вирішили перевірити умови проживання та стан дітей, проте батьків з дітьми вдома не було. Разом з працівниками поліції дітей розшукали та було прийняте рішення про тимчасове влаштування малолітніх ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до лікувального закладу. Передача малолітніх відбувалася у присутності спеціалістів служби у справах дітей. Після попереднього огляду лікар оцінила стан старшої дитини як задовільний, а стан молодшої ближче до задовільного: шкіряні покрови дитини рожеві, на щоках сип, шкіра сідниць та мошонки різко запалена, місцями виявлені рани. Обидві дитини були голодні, брудні і погано доглянуті. Копії фотографії які були зроблені під час вилучення дітей додано до матеріалів справи.

Третя особа, в судове засідання не з`явився, був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, з невідомих суду причин не з`явився.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 , який є чоловіком позивача повідомив суду, що працює кислороником у ЦМЛ на повній ставці, проте перебуває у відпустці по догляду за дитиною від шлюбу з ОСОБА_12 , також повідомив, що працює перукарем у ФОП ОСОБА_13 із заробітною платою 0,25 ставки від 6700,00 грн. на місяць згідно наказу № 3 від 14.08.2023 року та зареєстрований в Єдиному держаному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як Фізична особа-підприємець, про існування двох синів дружини знає, але про обставини при яких дітей було відібрано йому не відомо, дружина мало про це розповідає, про намір дружини повернути дітей знає . (а.с.78-80).

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 , повідомила, що вона є ФОП « ОСОБА_14 », де ОСОБА_11 працює барбером, пояснила суду, що її чоловік працював разом із ОСОБА_15 у лікарні, добре знає сім`ю ОСОБА_15 , знаю ОСОБА_1 приблизно року, допомогла їй дізнатись про місце перебування дітей ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , суду пояснила, що ставлення до ОСОБА_15 як батька лише позитивне, ОСОБА_18 теж піклується про їх спільну доньку. Про причини відібрання дітей від попереднього шлюбу їй не відомо.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_19 , пояснила суду, що є близькою подругою Лії, знайомі вони приблизно півроку, про намір подруги повернути дітей відомо, проте за яких обставин були відібрані хлопчики ОСОБА_18 не розповідала.

Також, судом були допитані батьки чоловіка позивача ОСОБА_20 , який є батьком, ОСОБА_11 повідомив суду, що Лію знає більше року, про наявність дітей від попереднього шлюбу відомо, також відомо й про те, що вони мешкають за кордоном, причини відібрання дітей не знає, ОСОБА_18 не розповідала.

Свідок ОСОБА_21 , яка є матір`ю ОСОБА_11 , повідомила, що їй відомо про дітей Лії від попереднього шлюбу, за яких обставин та причин відібрання дітей їй не відомо, ОСОБА_18 про це не розповідає. Ій відомо, що ОСОБА_18 їздила до Польщі для зустрічі з дітьми після того як на цій зустрічі наполягла суддя, приїхала радісна та показувала фотографії прогулянки в парку, проте оцінку діям невістки не дає, зазначила лише те, що прийме любе рішення її сина.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_22 , яка є співробітником відділом у справах дітей, була свідком всіх подій, позивачку знає ще до народження дітей ОСОБА_18 теж була позбавлена батьківського піклування, у першій родині стосунки були важкі, тому вони працювали з цією родиною. З боку чоловіка допомоги не було, тому відділ у справах дітей надавав допомогу, щоб не відібрали дитину у 2018 році. Тому запропонували влаштувати дитину до дитячого будинку на пів року. Старшу дитину батьки не відвідували. ОСОБА_18 будучи вагітною другою дитиною кожного разу вона обіцяла, що буде намагатись за ради дітей, проте чоловік її дуже ображав, тому місто виділило їй квартиру. Після народження другої дитини, 27.11.2019, сусіди повідомили, що матері не має вдома вже кілька днів, а батько з дітьми на підпитку. Зайшовши до квартири побачили бруд та невідому жінку з дитиною на руках. Зателефонувавши Лії, вона пообіцяла повернутись. Оскільки після того як батьки на зв`язок не виходили, 30.11.2019 року були задіяні всі служби, їм повідомили, що діти перебувають за адресою: АДРЕСА_1 , вони разом з поліцією виїхали на вказану адресу, де не було ні матері, ні батька. Потів з`явився батько в нетверезому стані, поводився агресивно. Було прийнято рішення у відібранні дітей та подальшого влаштування до соматичного відділення. Навіть після відібрання дітей ОСОБА_18 з ними не спілкувалась, не відвідувала. Також в період дії воєнного стану ОСОБА_18 зовсім дітьми не цікавилась. Їй пропонували евакуюватись та спілкуватись з дітьми, але дій з її боку не було, пріоритет надала новому чоловікові.

Третя особа ОСОБА_23 , яка була допитана судом в режимі відеоконференції надала наступні пояснення: їй відомо про позов Лії про повернення дітей до матері, пояснила суду, що дітки ОСОБА_16 та ОСОБА_24 з`явились в родині приблизно 2 року тому, до цього вони рік знаходились у дитячому будинку " ОСОБА_25 ", зі слів працівників дитячого будинку біологічні батьки дітей не відвідували, матеріальну допомогу на надавали, біологічна мати почала спілкуватись з дітьми лише через 1рік 9 місяців, діти сприймають її та чоловіка, як батька та матір, діти відвідують дитячий садок, старша дитина ОСОБА_17 відвідує секцію з футболу. Коли ОСОБА_18 приїхала до Польщі, вона зробила все, що від неї залежало для того щоб допомогти біологічній матері налагодити контакт з дітьми. Весь час при спілкуванні ОСОБА_18 робила фотографії з дітьми посміхалась до них і це мало вигляд відвертої не щірості по відношенню до дітей, це більш виглядало як фото звіт для наступного засідання суду. Звернула увагу суду на те, що діти ще дуже малі, вони звісно звісно приймають іграшки та подарунки радісно, але не більш того, тим більш, що ОСОБА_18 приїхала лише на 4 дні, перші 3 дні вона спілкувалась з дітьми по 1,5 години, останній 4 -тий день лише годину, діти до Лії ставляться як до чужої людини, вони її зовсім не пам`ятають, поїхати до України погодись для знайомства з сестрою, проте залишатись жити з ОСОБА_12 не хочуть.

Суд, заслухавши сторони, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступного.

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_3 являється матір`ю малолітніх дітей: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 12.11.2019 року Дружківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 29.05.2018 року Дружківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (а. с.7-8).

Судом встановлено,що на підставі Рішення Дружківського міського суду в Донецькій області від 13.08.2020 року у позивача відібрано малолітніх дітей: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без позбавлення батьківських прав, Батьками малолітніх є ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , які з 27.01.2018 перебувають у шлюбі. ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , місцем реєстрації ОСОБА_5 є АДРЕСА_3 .

Підставою для відібрання дітей є те, що фактично батьки з дітьми проживали за місцем реєстрації Лії ОСОБА_26 . За період перебування дітей на обліку у службі ОСОБА_27 та ОСОБА_28 зарекомендували себе недобросовісними батьками, які допускали залишення дітей без нагляду, своїми діями та способом життя порушували права синів на охорону здоров?я та безпечні умови життя.

Після відібрання ОСОБА_29 та ОСОБА_7 , діти рік знаходились у дитячому будинку « ОСОБА_25 ».

За час перебування дітей у вище зазначеному закладі, біологічні батьки не відвідували дітей, станом здоров`я не цікавились, матеріальну допомогу не надавали.

Тому оскільки біологічні батьки дітей не виявили бажання та не створили умови для повернення дітей, на підставі Рішення Виконавчого комітету Дружківської міської ради від 06.10.2021 року № 1213, було створено прийомну сім`ю на базі родини ОСОБА_30 та ОСОБА_31 та влаштування до неї на виховання та спільне проживання дітей.

Як встановлено судом, позивач, 12.07.2023 року уклала шлюб з ОСОБА_11 (копія свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_3 від 12.07.2023 року), народила доньку ОСОБА_8 ( копія свідоцтва про народження НОМЕР_4 від 20.12.2022 року).

Позивач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , зазначена квартира належить їй на підставі ордеру на житлове приміщення № 24837 серія 21 від 09.09.2019 року, виданого заступником Дружківського міського голови П.В. Крамським, яка складається з однієї кімнати площею 14,9 кв.м. , але вона з чоловіком ОСОБА_11 та донькою ОСОБА_8 мешкають у знімній квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , а квартиру яка належить позивачці здають в оренду.

Згідно доданої в судовому засіданні побутової характеристики від 24.11.2023 року, позивач за адресою: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_4 - характиризується задовільно (а. с.114).

Згідно довідки Управління соціального захисту населення Дружківської міської ради від 07.06.2023 року № 1951, ОСОБА_1 на обліку не перебуває ніяких державних виплат не отримує. (а.с.24).

Згідно довідки про доходи за період з 01.01.2016 по 01.04.2023 роки № 1395473575391352, загальний дохід позивача складає 53155 грн. 31коп.( а.с. 25-26).

Згідно довідки з Дружківського міського центру зайнятості Донецького обласного центру зайнятості № 02/475/01-46-23 від 06.06.2023 року, позивачка на обліку не перебуває. (а.с. 27).

Відповідно до акту обстеження умов проживання позивача, складеного комісією служби у справах дітей Дружківської міської ради, позивачем частково створені умови для проживання дітей.(а.с. 58).

Відповідач надав до суду письмові пояснення прийомної родини ОСОБА_32 від 09.09.2023 року, згідно яких, в жовтні 2021 року вони взяли до себе двох братів ОСОБА_6 та ОСОБА_16 , до того часу діти перебували у дитячому будинку «Антошка» в м. Краматорськ, за час перебування дітей біологічні батьки не цікавились станом дітей та не відвідували їх. Після того як дітей забрала прийомна родина, діти відвідували психолога. Стан дітей вдалось стабілізувати, діти почали відвідувати дитячий садок. Біологічна мати дітей почала цікавитись їх долею лише через 1рік 9 місяців після того як діти почали виховуватись в сім`ї ОСОБА_32 . Матеріальну допомогу біологічні батьки не надають. У зв`язку із збройною агресією родина ОСОБА_32 разом із прийомними дітьми проживають у Польщі, де їх відвідує служба у справах дітей, ні яких нарікань за весь період не має. (а.с. 59-60).

Згідно витягу комісії з питань захисту прав дитини від 01.09.2023 року № 9, було прийняте рішення про недоцільність повернення малолітніх дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на виховання їх матері ОСОБА_1 (а.с. 61-62).

Також в матеріалах цивільної справи є розписка позивача від 05.09.2023 про отримання копії вищезазначеного витягу, який позивачем оскаржено не було. (а.с. 63).

Оскільки позивачка мати дітей досить тривалий час не бачила дітей, суд рекомендував відвідати дітей, надав час для візиту матері до дітей які перебувають за межами України, а саме у Польщі, з метою налагодження стосунків, як матір яка довгий час не бачила свої дітей, а вони її зовсім не пам`ятають.

Позивач надала до суду підтвердження свого відвідування дітей з якими позивач відвідувала дітей чотири дні по 1,5 години в день та останній четвертий день час відвідування склав 1 годину. Позивачка терміново повернулась до України через хворобу подруги.(а.с.123 а)

Згідно відповіді Дружківського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Харків на виконанні в Дружківському відділі державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Харків, на виконанні, перебуває відкрите виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 229/765/20 від 14.12.2020, виданого Дружківським міським судом в Донецькій області, про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ,на користь державного або комунального закладу охорони здоров`я, навчального або іншого закладу, куди буде влаштовано дитину під опіку аліментів на утримання, дітей: ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 частини з усіх видів доходу, але не менше 50% прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку, починаючи з 13.08.2020 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Згідно розрахунку заборгованості ОСОБА_1 має заборгованість зі сплати аліментів складає 37747,77 грн. (а.с.144)

Позивачка в судовому засіданні підтвердила, що знала про обов`язок сплачувати аліменти на утримання дітей, проте не сплачувала.

Так, відповідно до частини першоїстатті 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою, десятоюстатті 7 СК Українисімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно достатті 8 Закону України «Про охорону дитинства»кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до статей 18, 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Згідно до ст.111Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Відповідно до ст. 112Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. Держава надає батькам допомогу у виконанні ними своїх обов`язків щодо виховання дітей, захищає права сімї.

Відповіднодо ст.3Конвенції проправа дитинивід 20листопада 1989року,яка ратифікованапостановою ВерховноїРади Українивід 27лютого 1991,визначено,що вусіх діяхщодо дітей,незалежно відтого,здійснюються вонидержавними чиприватними установами,що займаютьсяпитаннями соціальногозабезпечення,судами,адміністративними чизаконодавчими органами,першочергова увагаприділяється якнайкращомузабезпеченню інтересівдитини. У пункті 1 статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно з пунктом 3 статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі шляхом застосуваннястатті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція), ратифікованоїЗаконом України від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР.

Відповідно до статті 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб. Ця стаття охоплює, зокрема, втручання держави в такі аспекти життя, як опіка над дитиною, право батьків на спілкування з дитиною, визначення місця її проживання.

Так, рішенням у справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13) ЄСПЛ, установивши порушення статті 8 Конвенції, консолідував ті підходи і принципи, що вже публікувались у попередніх його рішеннях, які зводяться до визначення насамперед найкращих інтересів дитини, а не батьків, що потребує детального вивчення ситуації, урахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, дотримання справедливої процедури у вирішенні спірного питання для всіх сторін.

Також у справі «М. С. проти України» у рішенні від 11 липня 2017 року, заява № 2091/13, та у рішенні «Мамчур проти України», № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним (§ 76).

На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що в усіх рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинно мати першочергове значення. Найкращі інтереси дитини залежно від їх характеру та серйозності можуть перевищувати інтереси батьків.

У § 54 рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага й, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Отже, положення про право батьків і дітей бути поряд один з одним не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини, при розгляді справи суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини.

Статтєю 150СК України,визначені обов`язкибатьків щодовиховання тарозвитку дитини: батькизобов`язанівиховувати дитинув дусіповаги доправ тасвобод іншихлюдей,любові досвоєї сім`їта родини,свого народу,своєї Батьківщини, батькизобов`язаніпіклуватися проздоров`ядитини,її фізичний,духовний таморальний розвиток, батькизобов`язанізабезпечити здобуттядитиною повноїзагальної середньоїосвіти,готувати їїдо самостійногожиття, батькизобов`язаніповажати дитину, передачадитини навиховання іншимособам незвільняє батьківвід обов`язкубатьківського піклуваннящодо неї, забороняютьсябудь-яківиди експлуатаціїбатьками своєїдитини, забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Відповідно до частини першоїстатті 151 СК Українибатьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини.

За правилом частини першоїстатті 170 СК Українисуд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першоїстатті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання. У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування. Під час ухвалення рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення їх батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім`ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.

Згідно з частиною третьоюстатті 170 СК Україниякщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, суд за заявою батьків може постановити рішення про повернення їм дитини.

Відповідно до наведеного правила для вирішення питання про повернення дитини батькам необхідно довести, що причини, які стали підставою для відібрання дитини відпали.

Водночас, під час вирішення питання про повернення дитини на підставі наведеної статті судам необхідно перевіряти доводи сторін щодо наявності інших підстав, передбаченихстаттею 170 СК України, для відібрання дитини, які можуть свідчити про існування перешкод для повернення дитини її батькам (одному з батьків). У протилежному випадку створюватимуться умови для безпідставної передачі дитини її батькам та наступного вирішення питання про повторне її відібрання, що порушуватиме справедливу рівновагу між інтересами батьків та дітей.

Суд виходить з того, що дитина не може бути повернута одному з батьків, коли існує загроза їй або умови проживання з цим з батьків є небезпечними для її життя, здоров`я і морального виховання та належного утримування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Рішення суду, як найважливіший акт правосуддя, покликане забезпечити захист гарантованихКонституцією Україниправ і свобод людини та здійснення проголошеногоКонституцією Українипринципу верховенства права. У зв`язку з цим суди повинні неухильно додержуватись вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, суд повинен у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, серія А, № 303А, § 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Suominen v. Finland» від 01 липня 2003 року № 37801/97, § 36,). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року № 49684/99, § 30).

При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по - друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує.

Суд вислухавши сторони, допитавши свідків, оцінивши надані докази, приймаючи до уваги висновок відповідача про не доцільність повернення малолітніх дітей позивачу, встановлені в судовому засіданні обставини вказують на те, що позивач не надала в повній мірі доказів, щодо дійсності прагнення повернути дітей, піклуватися про їх виховання, розвиток, навчання, тощо. Для повернення дітей не створила в повній мірі відповідні умови для їхнього комфортного мешкання. Суд звертає увагу на те, що позивачка після відібрання дітей 30.11.2019 по 28.06.2023, не цікавилась дітьми, віддала перевагу створенню нової родини, уклала шлюб, народила вже третю дитину, що звісно ставить під сумнів, щодо щирості її прагнення в поверненні відібраних дітей на підставі Рішення Дружківського міського суду від 13.08.2020 року, саме в якому досить розгорнуто зазначені всі обставини при яких дітей було відібрано, а також про стан здоров`я при відібрані,

Також, судом враховано і той факт, старша дитина позивачки ОСОБА_17 , ще раніше в 2018 році вже був влаштований за подібних обставин до державного дитячого закладу, з 06.11.2018 по 07.07.2019 перебував у Комунальній установі охорони здоров`я «Краматорський будинок дитина «Антошка». Батьки дитину у закладі майже не навідували, при цьому співпрацювали зі спеціалістами служби та центру соціальних служб, на словах прагнули повернути сина на виховання в сім`ю, намагаючись допомогти молодій сім`ї дитину повернули, але нажаль жодних дій спрямованих на покращення умов проживання дитини та її належного виховання сім`я ОСОБА_9 так і не зробила.

Суд бере до уваги жахиві умови проживання дітей та їх стан здоров`я при відібранні дітей, а саме: на голові гнейс у великій кількості, на шкірі щік яскраво рожевий висип, памперс знімався разом зі шкірою сідниць і мошонки. Дитина була загорнута в брудний рушник та махровий халат з неприємним запахом. Маса тіла при госпіталізації 3.030 кг, а повинно бути 3.590 кг. При обстеженні у ОСОБА_6 була виділена кишкова паличка Kl. рneumoniae, у ОСОБА_16 Kl. рneumoniae, Ent. cloacae, Ps. аeruginosa. Це є підтвердженням утримання дітей батьками в антисанітарних умовах. Після проведеного лікування стан молодшої дитини значно покращився, шкіра на обличчі та голові очистилася, рани на сідницях і мошонці зажили, мікрофлора кишечника у дітей нормалізувалася. На теперішній час маса тіла ОСОБА_6 становить 10.800 кг., ОСОБА_7 5.200 кг, за 2 місяці хлопчик набрав 2.170 кг, що на 200 гр більше норми.

Безумовно, судом враховано, що після відібрання ОСОБА_29 та ОСОБА_7 , діти рік знаходились у дитячому будинку "Антошка", зі слів працівників дитячого будинку біологічні батьки, на сам перед рідна мати, дітей не відвідувала, станом їхнього здоров`я не цікавилась, матеріальну допомогу не надавала.

Суд на сам перед бере до уваги, те, що позивачка знаючи про місце перебування та проживання дітей, в прийомній родині жодного разу не надавала фінансової допомоги прийомним батькам для належного утримування дітей, хоча відповідно до Рішення Дружківського міського суду від 13.08.2020, вона забо`язана сплачувати аліменти на утримання дітей, про що відповідач надав до суду відповідну довідки про наявність заборгованості зі сплати аліментів.

На теперішній час позивачка не перебуває у дикретній відпустці, що безумовно створює умови для її працевлаштування, проте жодних дій спрямованих на покращення свого майнового стану, що звісно могло б свідчити про дії спрямовані для повернення дітей, турботу про їх комфортні умови для проживання. Навіть не працююча, маюча вільний час для відвідування дітей які перебувають у прийомній родині, яких вона не бачила понад трьох років, нажаль так і не знайшла часу на їх відвідування. До дітей поїхала лише після рекомендації суду. Лія під час свого візиту до дітей у Польщі, віддала перевагу хворобі подруги, через що терміново повернулась до України, заначений факт також суд сприймає як не щире прагнення повернути дітей, а почуття любові до них оманливе.

Але як встановлено в судовому засіданні зазначена поїздка була дуже показова, суд звернув увагу, на те, що під час перегляду відео яке позивачка надала до суду в якості доказів, саме з боку Лії любов та турботу, як матері дітей яких вона не бачила тривалий час не проявляла, зустріч була схоже більш на фото звіт для суду, а не візит люблячої та турботливої матері яка має на меті повернути дітей, налагодити з ними відносини для їх подальшого повернення додому у нову родину.

Суд приймає до уваги, і те, що позивач є безробітною, інших видів доходу у неї немає, допомогу по бізробіттю, а чоловік позивачки перебуває у відпустці по догляду за дитиною, працює лише на 0,25 ставки. Ці обставини також безумовно ставлять під сумнів про можливість належного матеріального утримання дітей.

Оскільки через збройну агресію з боку російської федерації в Україні було оголошено про повну мобілізацію на особливий період військового стану в Україні, на думку суду, ця обставина також може свідчити, що повернення дітей необхідно лише для того щоб, допомогти новому чоловікові уникнути призову до військової служби на особовий період.

Судом враховано, що діти вже прижилась у своєму новому середовищі, про що свідчать такі факти як: відвідування дошкільного навчального закладу садку, відвідування гуртків, за дітьми здійснюється медичний догляд, у дітей є свої друзі, захоплення, дитина має сталі сімейні зв`язки, зміна мови спілкування та інші факти, які свідчать, що дитина вважає своє місце проживання постійним, комфортним і місцем проживання своєї родини, тощо. Вказані правовідносини регулюютьсяст. 150, 151, 170 СК України,Законом України «Про охорону дитинства», Конвенцією про права дитини та практикою Європейського суду з прав людини.

Керуючись ст. ст. 150, 151, 170 СК України,Законом України «Про охорону дитинства»ст. ст.258,259,264,265,273 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_4 , яка діє в інтересах позивача ОСОБА_1 до Дружківської міської ради в особі органу опіки та піклування, третя особа ОСОБА_5 , про повернення дітей до матері відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду через Дружківський міський суд Донецької області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Н.М. Медінцева