Постанова

від 25.03.2024 по справі 457/176/22

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 457/176/22 Головуючий у 1 інстанції: Марчук В.І.

Провадження № 22-ц/811/70/24 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2024 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючогосудді: Ванівського О.М.,

суддів Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.

секретаря: Псярук О.В.

з участю: позивача ОСОБА_1 та її представника адвоката Волощук Б.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справуза апеляційною скаргою ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 19 квітня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Трускавецької міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, треті особи: Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Львів), ОСОБА_3 ,-

в с т а н о в и в:

У березні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Трускавецької міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції України (м. Львів), ОСОБА_3 , про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати

ОСОБА_4 , яка була власницею 1/2 квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом про право власності. Після смерті матері ОСОБА_1 неодноразово зверталась до батька з питання успадкування маминої частки квартири, однак той запевняв, що підуть разом до нотаріуса, щоб оформити квартиру на позивачку.

Водночас ОСОБА_5 склав заповіт на ім`я свого онука - сина позивачки. У 2019 році ОСОБА_5 одружився з ОСОБА_3 , після чого ОСОБА_1 в черговий раз звернулась до батька для вирішення питання зі спадщиною.

ІНФОРМАЦІЯ_2 батько позивачки помер, після чого вона звернулась до нотаріуса з питання прийняття спадщини. Нотаріус повідомила її про те, що частину квартири, що належала матері позивачки, успадкував її батько і вся квартира належить йому. Крім того, останній склав заповіт на ім`я ОСОБА_3 .

Згідно з інформацією з Державного реєстру свідоцтво про право на спадщину за законом на квартири на ім`я ОСОБА_5 було видано 12 березня 2019 року, у зв`язку із чим позивачка вважає, що її батько та його дружина позбавили її права на частки квартири, що належала її матері.

З огляду на вказане та посилаючись на те, що вона є спадкоємцем першої черги, а тому має рівні права з батьком ОСОБА_5 щодо успадкування частки майна, що належало ОСОБА_4 , ОСОБА_1 просить визначити їй додатковий строк для подачі до нотаріальних органів заяви про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_4 тривалістю три місяці з моменту набрання рішенням законної сили.

Рішенням Трускавецькогоміського судуЛьвівської областівід 19квітня 2022року позов задоволено.

Визначено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , тривалістю три місяці після набрання рішенням законної сили.

Вказане рішення, оскаржив ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 .

Вважає, щоТрускавецький міський суд в оскаржуваному рішенні зробив висновки, в тому числі і про те, що строк на звернення із заявою про прийняття спадщини пропущений саме з поважних причин, які не відповідають обставинам справи.Зазначає, що для позивачки, як спадкоємця, будь-яких причин, які б булипов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами на вчинення цихдій, не було. Зокрема, не було жодних перешкод для подання заяви про прийняттяспадщини у встановлений Законом шестимісячний строк. Крім того, із позовом про визначення додаткового строку для прийнятійспадщини позивачка звернулася через 19 років з моменту смерті спадкодавця, що єтривалим проміжком часу.Звертає увагу на те, що із позовом ОСОБА_1 звернулась доТрускавецької міської ради, як до відповідача, хоча ОСОБА_3 на підставі заповіту ОСОБА_5 , посвідченого 04.02.2019 року приватнимнотаріусом Трускавецького міського нотаріального округу Єдин Л.B. (реєстраційний№107), є його безпосереднім спадкоємцем, а отже у відповідності до вимог ст.55 ЦПКУкраїни є у спірних правових відносинах його правонаступником та повинна була бути залучено до участі у справі як відповідачка. Таким чином, оскаржуваним рішенням питання про права, свободи, інтересита (або) обов`язки Трускавецької міської ради не вирішувались, що є самостійноюпідставою для відмови у позові.

В апеляційній скарзі проситьрішення Трускавецького міського суду від 19.04.2022 року скасувати повністю і ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Постановою Львівськогоапеляційного судувід 07березня 2023року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено.

Рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 19 квітня 2022 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 20.12.2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Постанову Львівського апеляційного суду від 07 березня 2023 року скасовано,а справу направлено на новий розгляддо суду апеляційної інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

В силу положень ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно п. п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Задовольняючи позовні вимоги про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, суд першої інстанції виходив з того, що заявникомстрок на звернення із заявою про прийняття спадщини пропущений з поважних причин.

Колегія суддівне погоджуєтьсяз висновкомсуду першоїінстанції враховуючинаступне.

Матеріалами справи та судом встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим повторно 22 вересня 2020 року Трускавецьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів).

Зі свідоцтва про народження ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 вбачається, що батьком записаний ОСОБА_5 , мати ОСОБА_4 .

Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 24 квітня 1982 року, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 уклали шлюб 24 березня 1982 року. Прізвище дружини після укладення шлюбу - « ОСОБА_8 ».

Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 29 квітня 2020 року, що видане Трускавецьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), підтверджується, що ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно з свідоцтвом про право власності на житло від 05 квітня 1995 року, виданим відділом приватизації державного житлового фонду Трускавецького міськвиконкому, квартира за адресою: АДРЕСА_3 , належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_5 та ОСОБА_4 .

Відповідно до заповіту, складеного 12 липня 2006 року та посвідченого приватним нотаріусом Трускавецького міського нотаріального округу Кіселичник І. М. (зареєстровано в реєстрі за № 930), ОСОБА_5 на випадок своєї смерті заповів квартиру АДРЕСА_1 онукові ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Згідно з копії заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину від 04 лютого 2019 року №14, що подана приватному нотаріусу Трускавецького міського нотаріального округу Єдин Л. В. ОСОБА_5 , останній прийняв спадщину спадкове майно, що залишилось на день смерті ОСОБА_4 , а саме квартиру АДРЕСА_1 , оскільки спільно проживав на момент смерті із спадкодавцем. У заяві зазначив, що інших спадкоємців вказаного майна немає.

З матеріалів спадкової справи №4/2019 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 вбачається, що 04 лютого 2019 року ОСОБА_5 звернувся до приватного нотаріуса Трускавецького міського нотаріального округу Єдин Л. В. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті його дружини ОСОБА_4

12 березня 2019 року приватним нотаріусом Трускавецького міського нотаріального округу Єдин Л. В. видано ОСОБА_5 свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 , а саме на ідеальної частини квартири АДРЕСА_4 .

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, квартира за адресою: АДРЕСА_3 належить на праві власності в частці на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, що виданий 12 березня 2019 року та в частці на підставі свідоцтва про право власності на житло від 05 квітня 1985 року.

ОСОБА_5 перебував у шлюбі з ОСОБА_3 .

Згідно з заповітом від 04 лютого 2019 року ОСОБА_5 заповів все своє майно, що буде належати йому на день смерті, де б воно не було і з чого б воно не складалось, а також все те, на що він за законом матиме право - ОСОБА_3 .

З матеріалів спадкової справи №17/2020 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 вбачається, що ОСОБА_3 звернулася до приватного нотаріуса Трускавецького міського нотаріального округу Єдин Л. В. із заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті її чоловіка ОСОБА_5 .

Згідно з ч.ст. 15 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1ст. 16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ч.ч. 1, 3ст. 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Частиною першоюстатті 48 ЦПК Українивизначено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та яка, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

За результатами розгляду справи суд приймає рішення, в якому, серед іншого, робить висновок про задоволення позову чи відмову в задоволенні позову, вирішуючи питання про права та обов`язки сторін (позивача та відповідача).

Згідно зіст. 51 ЦПК Українисуд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а в разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі в ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд починається спочатку.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за цим позовом. Установлення цієї обставини є підставою для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Для визнання відповідача неналежним, крім названої обставини, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Визнати відповідача неналежним суд може тільки в тому випадку, коли можливо вказати на особу, що повинна виконати вимогу позивача, тобто належного відповідача.

Статтею 175 ЦПК Українивстановлено, що, викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.

У постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеномуЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Разом з тим, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Водночас встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Верховний Суд у постанові від 28 жовтня 2020 року у справі № 761/23904/19 дійшов висновку, що визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад.

Окрім цього, згідно змісту п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у правах про спадкування» та п.п. 3, 4 № 4 від 24.06.1983 року «Про практику розгляду судами України справ про спадкування» відповідачамиу справах про визначення додаткового строку для прийняття спадщини чи продовження строку на прийняття спадщини є спадкоємці, які прийняли спадщину.За їх відсутності територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.03.2020 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Трускавецької міської ради, треті особи: Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Львів), ОСОБА_3 , у якому просила:

- визначити додатковий строк для подачі нею ОСОБА_1 до нотаріальних органів заяви про прийняття спадщини за законом після смерті її матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , терміном в три місяці з часу набрання рішенням суду законної сили.

Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мама ОСОБА_4 , яка була власницею 1/2 квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом про право власності. Після смерті матері ОСОБА_1 неодноразово зверталась до батька з питання успадкування маминої частки квартири, однак той запевняв, що підуть разом до нотаріуса щоб оформити квартиру на позивачку. Водночас ОСОБА_5 склав заповіт на ім`я свого онука - сина позивачки. У 2019 році ОСОБА_5 одружився з ОСОБА_3 , після чого ОСОБА_1 в черговий раз звернулась до батька для вирішення питання зі спадщиною. ІНФОРМАЦІЯ_2 батько позивачки помер, після чого вона звернулась до нотаріуса з питання прийняття спадщини. Нотаріус повідомила її про те, що частина квартири, що належала матері позивачки успадкував її батько і вся квартира належить йому. Окрім цього останній склав заповіт на ім`я ОСОБА_3 . Згідно інформації з Державного реєстру свідоцтво про право на спадщину за законом на квартири на імя ОСОБА_5 було видано 12 березня 2019 року, тобто вважає, що її батько та його дружина позбавили права на частки що належала матері ОСОБА_1 . ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги, а тому вважає що має рівні права з батьком ОСОБА_5 щодо успадкування частки майна що належала ОСОБА_4 . Просить визначити їй додатковий строк для подачі до нотаріальних органів заяви про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_4 тривалістю три місяці з моменту набрання рішенням законної сили.

Згідно заповіту від 04.02.2019 року, ОСОБА_5 заповів все його майно, що буде належати йому на день смерті, де б воно не було і з чого б воно не складалось, а також все те, на що він за законом матиме право ОСОБА_3 .

Апелянтка вказує на те, що із позовом ОСОБА_1 звернулась доТрускавецької міської ради, як до відповідача, хоча ОСОБА_3 на підставі заповіту ОСОБА_5 , посвідченого 04.02.2019 року приватнимнотаріусом Трускавецького міського нотаріального округу Єдин Л.B. (реєстраційний№107), є його безпосереднім спадкоємцем, а отже у відповідності до вимог ст.55 ЦПКУкраїни являється у спірних правових відносинах його правонаступником.

Зважаючи на те, що спадщину після смерті ОСОБА_4 прийняв її чоловік ОСОБА_5 , те, що спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_5 є ОСОБА_3 , слід вважати, що належним відповідачем у даній справі повинна була б бути залучена спадкоємиця ОСОБА_5 ОСОБА_3 , як спадкоємиця, що прийняла спадщину.

Без залучення осіб, для яких таке рішення створює відповідні права та обов`язки, змінює правовідносини та призводить до нових наслідків, суд не міг вирішувати питання про задоволення позовних вимог, а тим більше задовольнити позовні вимоги, тобто давати оцінку підставам та предмету позову та виносити рішення по суті такого спору, оскільки без залучення належного (належних) відповідача (відповідачів, співвідповідачів), на права та обов`язки якого (яких) впливатиме таке судове рішення, що може бути залучений (залучені) виключно за заявою позивача, суд вирішувати питання про задоволення позову не взмозі.

Зважаючи на вказане, неможливість залучення згаданої особи як учасника (співвідповідача) на стадії апеляційного розгляду чи направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції для виконання таких вимог закону судом першої інстанції та істотність таких, зокрема, процесуальних порушень, що вплинуло на вирішення спору вцілому, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову.

Згідно з ч. 1ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Отже, через неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст.367,368, п. 2 ч. 1 ст.374, ст.ст.6,381-384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 задовольнити.

РішенняТрускавецького міського суду Львівської області від 19 квітня 2022 року скасувати та ухвалити у справі нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 до Трускавецької міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, треті особи: Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Львів), ОСОБА_3 відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 03.04.2024 року.

Головуючий: Ванівський О.М.

Судді: Цяцяк Р.П.

Шеремета Н.О.