Рішення

від 01.04.2024 по справі 381/5793/23

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, email: inbox@fs.ko.court.gov.ua

2/381/153/24

381/5793/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2024 року Фастівський міськрайонний суд Київської області:

в складі головуючого судді Соловей Г.В.,

з участю секретаря Гапонюк І.В., Дрьомової Ю.О.,

за участю представника позивача прокурора Карташкіної Н.В., Чемерис О.І.,

за участі відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Фастів Київської області цивільну справу за позовом Керівника Фастівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою, здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області до ОСОБА_1 про конфіскацію земельної ділянки, -

ВСТАНОВИВ:

18 грудня 2023 року Керівник Фастівської окружної прокуратури звернувся до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою, здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області до ОСОБА_1 про конфіскацію земельної ділянки. В своєму позові посилається на те, що при виконанні повноважень статті 131-1 Конституції України Фастівською окружною прокуратурою було виявлено факт порушення інтересів держави щодо незаконного перебування у приватній власності громадян російської федерації земельних ділянок сільськогосподарського призначення. Так, громадянин російської федерації ОСОБА_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 03.04.2014 року набув право власності на земельну ділянку із цільовим призначенням «Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва» із кадастровим номером 3211200000:07:002:0150 площею 2,5751 га, розташована за адресою: м. Фастів, Київської області. 03.04.2014 року ОСОБА_1 зареєстровано вказану земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. На день подачі позову вказана земельна ділянка перебуває у власності відповідача понад десять років, що є порушенням ст. 81 Земельного кодексу України. Просить конфіскувати у власність держави у ОСОБА_1 вказану земельну ділянку.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 26.12.2023 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

09.01.2024 від відповідача надійшов Відзив на позовну заяву в якому він зазначає, що позовні вимоги не визнає так, як є громадянином України. На час реєстрації земельної ділянки мав громадянство російської федерації але фактично проживав в Київській області в Україні. Як під час оформлення спадщини так і після реєстрації земельної ділянки займався оформленням громадянства України. 14 березня 2015 року отримав громадянство України, що підтверджується паспортом громадянина. Просив у задоволені позову відмовити.

16.02.2024 року ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити з підстав зазначених в позові.

Відповідач в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував та надав пояснення аналогічні у наданому відзиві на позов. Просив у задоволені позову відмовити.

Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази у їх сукупності, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюванних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 15,16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

При розгляді справи судом встановлено, що відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 342062211 від 08.08.2023 року за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на земельну ділянку кадастровий номер 3211200000:07:002:0150 площею 2,5751 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розташована за адресою: м. Фастів, Київської області. Підставою для державної реєстрації було свідоцтво про право на спадщину, серія та номер 796, виданий 03.04.2014 року приватним нотаріусом Фастівського міського нотаріального округу Київської області Чернишова О.А.

На час реєстрації права власності на вказану земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, 03.04.2014 року ОСОБА_1 значиться як громадянин російської федерації, паспорт № НОМЕР_1 , виданий 23.04.2003, Лабитнангським МВВС Ямало-Ненецького автономного округу Тюменської області.

Згідно ст. 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації таких прав.

На підставі вказаного свідоцтва за ОСОБА_1 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстроване право власності на зазначену земельну ділянку, про що свідчать інформаційна довідка № 342062211 від 08.08.2023 року.

Таким чином, ОСОБА_1 будучи іноземним громадянином у квітні 2014 року набув право власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення та упродовж року добровільно її не відчужив (кінцевий строк сплив 03.04.2015).

Відповідно до ст.1 ЗК України, земля в Україні є національним багатством і перебуває під особливою охороною закону.

Згідно норм ст. 19 ЗК України, землі сільськогосподарського призначення віднесено до категорії особливо цінних.

Положення статей 13, 14 Конституції України визначають, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Суб`єктами права приватної власності на землю згідно зі статтею 80 ЗК України визначено громадян України та юридичних осіб. Проте, з урахуванням змісту частини другої статті 81 та інших норм ЗК України, суб`єктами права приватної власності на землю визнаються також іноземні громадяни та особи без громадянства.

У відповідності до ч. 5 ст. 22 ЗК України визначено, що землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземцям, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам.

Частиною 4 ст. 81 ЗК України передбачено, що землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Разом з тим, при розгляді справи судом встановлено, що відповідно до відповідь на запит суду Виконавчого комітету Фастівської міської ради Київської області від 22.12.2023 року 06-23/6892 ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 виданого на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 Фастівським РВ Управління ДМС України в Київській області 14 березня 2015 року.

Паспорт виданий на підставі довідки № 3/2015 року у зв`язку з підтвердженням належності до громадянства України (Лист ЦМУДМС у м. Києві та Київської області. Фастівський об`єднаний відділ № 80.3247-10/80.3247.2-24 від 03.01.2024).

Звертаючись до суду з даним позовом прокурор посилається на те, що відповідач як іноземна особа зареєстрував право власності на земельну ділянку і на протязі одного року не відчужив, як передбачено законом.

Згідно пункту "е" ч. 1 ст. 140 ЗК України, однією з підстав примусового припинення права власності на земельну ділянку є не відчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Пунктом 10 ч. 1 ст. 346 ЦК України визначено конфіскацію, як одну з підстав припинення права власності.

Частиною 5 ст.41 Конституції України визначено, що конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол, Конвенція), кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте, попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

У правовому висновку Верховного Суду України, викладеному в постанові від 18 вересня 2013 року (справа № 6-92цс13) зазначено, що основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому, в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції», від 11 березня 2003 року «Новоселецький проти України», від 1 червня 2006 року «Федоренко проти України»),

Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі ст. 1. Зокрема, необхідно щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Таким чином, особу може бути позбавлено її власності в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності має бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Статтею 153 ЗК України передбачено, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України. У випадках передбачених цим Кодексом та іншими законами України, допускається викуп земельної ділянки. При цьому, власникові земельної ділянки відшкодовується її вартість.

Таким чином, враховуючи вищевказане та те, що відповідач є громадянином України і громадянство ним набуто до спливу строку в період якого він, як іноземний громадянин зобов`язаний був відчужити земельну ділянку у власність яку отримав в порядку спадкування, а тому, підстави для конфіскації вказаної земельної ділянки відсутні.

Керуючись ст. 4,12,13,76-81,197,258,259,263-265,268,273,280-283ЦПК України, на підставі ст.13,14,41 Конституції України, ст.346 ЦК України, ст. 19,22,81,140,145 ЗК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Керівника Фастівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою, здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області до ОСОБА_1 про конфіскацію земельної ділянки залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено 05.04.2024 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддя Г.В.Соловей