Постанова

від 04.04.2024 по справі 548/537/23

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 548/537/23 Номер провадження 22-ц/814/1134/24Головуючий у 1-й інстанції Коновод О. В. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Пилипчук Л.І.,

судді Дряниця Ю.В., Чумак О.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення учасників справи) у місті Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою в її інтересах представником - адвокатом Гордієнко Юрієм Петровичем,

на ухвалу Хорольського районного суду Полтавської області від 07 листопада 2023 року, постановлену суддею Коновод О.В.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Лубенського нотаріального округу Полтавської області Горбань Владислав Володимирович, Хорольська державна нотаріальна контора, про визнання заповіту недійсним,

в с т а н о в и в:

14.03.2023 ОСОБА_1 звернулася у Хорольський районний суд Полтавської області із позовом до ОСОБА_2 , у якому просить визнати недійсним заповіт, складений від імені ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідчений 11.04.2019р. приватним нотаріусом Хорольського районного нотаріального округу Полтавської області Горбань Владиславом Володимировичем, реєстровий №262.

17.03.2023 представник відповідача - адвокат Барташ М.М. заявив клопотання про направлення справи за підсудністю до Гребінківського районного суду Полтавської області.

Ухвалою Хорольського районного суду Полтавської області від 07.11.2023 справу передано до Гребінківського районного суду Полтавської області.

При постановленні ухвали, районний суд виходив із того, що спір підлягає розгляду за місцезнаходженням спадкового майна, до складу якого входять земельні ділянки, розташовані на території Слободо-Петрівська сільська рада Полтавської області, Лубенського (Гребінківського) району.

Позивачка, в інтересах якої діє представник - адвокат Гордієнко Ю.П., оскаржила ухвалу в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу районного суду та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що наявність заповіту фактично позбавляє її права на спадкове майно, яке залишилося після смерті батька, ОСОБА_3 , та яке вона успадкувала за законом. Вважає, що спадкодавець не міг скласти заповіт на чужу для нього особу, ОСОБА_2 , за наявності рідної доньки, позивачки.

Повідомляє, що на момент складання заповіту ОСОБА_3 був підопічним Вишняківського будинку інтернату для громадян похилого віку та інвалідів, йому була встановлена ІІ група інвалідності (загальне захворювання, діагноз: боковий аміотрофічний склероз), у зв`язку із цим він міг не усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Тоді як підпис від імені ОСОБА_3 на заповіті виконаний не ним, а іншою особою.

Із метою захисту порушеного права, позивачка оскаржила дійсність заповіту в судовому порядку, пред`явивши позов за правилами ч.8 ст.28 ЦПК України за місцем його виконання. Оскільки останнім місцем проживання спадкодавця було: АДРЕСА_1 , позов було подано нею саме до Хорольського районного суду Полтавської області.

Наголошує, що предметом спору є заповіт та волевиявлення заповідача, а не право на спадкове майно, у тому числі об`єкти нерухомості, що виключає підстави його розгляду за правилами виключної підсудності. Наведене відповідає роз`ясненням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06.11.2009 №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», пункт 15 якого не передбачає застосування виключної підсудності до вимог про визнання заповіту недійсним.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 07.12.2023 справу призначено до судового розгляду відповідно до п.9 ч.1 ст.353, ч.2 ст.369 ЦПК України в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що 14.03.2023 ОСОБА_1 звернулася у Хорольський районний суд Полтавської області із позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним заповіту, складеного від імені ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідченого 11.04.2019р. приватним нотаріусом Хорольського районного нотаріального округу Полтавської області Горбань Владиславом Володимировичем, реєстровий №262.

Відповідно до доданих копій державних актів за життя ОСОБА_3 належало право власності на земельні ділянки, розташовані на території Полтавської області, Лубенського (Гребінківського) району, Слободо-Петрівська сільська рада. Відомості про інше спадкове майно відсутні.

Ухвалою Хорольського районного суду Полтавської області від 17.03.2023 відкрито провадження у вказаній цивільній справі та призначено підготовче засідання за правилами загального позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи на 17.04.2023 о 10:30 год.

У підготовчому судовому засіданні представник відповідача - адвокат Барташ М.М. заявив клопотання про направлення справи за підсудністю за місцем знаходження спадкового майна до Гребінківського районного суду Полтавської області.

Передаючи справу на розгляд до іншого суду, районний суд виходив із того, що земельні ділянки, як спадкове майно після смерті ОСОБА_3 , щодо яких пред`явлені позовні вимоги, є нерухомим майном, а отже, позовні вимоги у справі мають бути пред`явлені до суду за місцезнаходженням цього нерухомого майна, яким є територія Слободо-Петрівська сільська рада Полтавської області, Лубенського (Гребінківського) району.

Апеляційний суд із такими висновками суду першої інстанції погоджується. Доводи апеляційної скарги їх правильність не спростовують, зводяться до довільного трактування норм права на власну користь та підставності позову, що не впливає на його підсудність за місцем знаходження спадкового майна, - Гребінківському районному суду Полтавської області.

Згідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 № 3477-IV, інститут підсудності безпосередньо пов`язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, закріпленого у п.1 ст.6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.

Відповідно до положень статей 55, 124Конституції України та статті 4ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, не визнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Підсудність справ за вибором позивача регламентована статтею 28 ЦПК України, за змістом частини восьмої якої позови, що виникають із договорів, у яких зазначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів.

Тоді, як за правилами частини першої статті 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

У разі конкуренції правил підсудності (зокрема, при об`єднанні позовів, на один з яких поширюється дія правила про виключну підсудність) мають застосовуватися правила виключної підсудності. Наведене відповідає позиції Великої Палати Верховного Суду у справі №442/4490/18 від 24.04.2019.

За змістом частини четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, сформованим у справі №911/2390/18 від 16.02.2021, словосполучення «з приводу нерухомого майна» у частині третій 30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключноїпідсудності поширюютьсяна будь-якіспори,які стосуютьсяправ таобов`язків,що пов`язаніз нерухомиммайном.У такихспорах нерухомемайно необов`язкововиступає якбезпосередній об`єктспірних правовідносин. Позиція Великої Палати Верховного Суду ґрунтується, зокрема, на висновку про те, що, враховуючи аналіз змін у законодавчому регулюванні та лексичне тлумачення поняття, виключна підсудність справ застосовується до відповідних правовідносин загалом, а не щодо їх окремих складових.

Подібні правові висновки щодо застосування правил виключної підсудності спорів з приводу нерухомого майна викладено у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №910/6644/18, від 13.10.2021 у справі №761/46980/19, від 14.04.2022 у справі №753/23614/18; а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі №910/10647/18.

Із огляду на те, що спірні правовідносини стосуються нерухомого майна, оскільки предметом позову є визнання недійсним заповіту, а за життя спадкодавця ОСОБА_3 належало право власності на земельні ділянки, відомості про інше спадкове майно відсутні, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що у цьому випадку застосуванню підлягають правила виключної підсудності, визначені частиною першою статті 30ЦПК України щодо розгляду спору за місцезнаходженням нерухомого майна, яке входить до складу спадщини.

Таке нерухоме майно перебуває на території Полтавської області, Лубенського (Гребінківського) району, Слободо-Петрівська сільська рада, тобто справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) Гребінківського районного суду Полтавської області.

Із підстав викладеного суд апеляційної інстанції відхиляє заперечення позивача щодо виключної підсудності заявленого спору, які не можуть бути спростовані лише тим, що предметом спору є дійсність заповіту та волевиявлення заповідача на його укладення, а не право на спадкове майно.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до цитування роз`яснень Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06.11.2009 №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», а тому апеляційним судом відхиляються.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

З огляду на викладене апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану в її інтересах представником- адвокатом Гордієнко Юрієм Петровичем, - залишити без задоволення.

Ухвалу Хорольського районного суду Полтавської області від 07 листопада 2023 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 04.04.2024.

Головуючий Л.І. Пилипчук

Судді Ю.В. Дряниця

О.В. Чумак