Рішення

від 18.03.2024 по справі 175/3291/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 175/3291/19

Провадження № 2/175/902/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2024 року Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої судді Озерянської Ж.М.,

з участю секретаря Лещенко В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт. Слобожанське цивільну справу за позовною заявою Дніпропетровської місцевої прокуратури №3 в інтересах держави в особі Сурсько-Литовської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області до ОСОБА_1 , третя особа: Дніпропетровська районна організація Українського товариства мисливців і рибалок про стягнення шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, -

В С Т А Н О В И В:

В серпні2019року в.о.керівника Дніпропетровськоїмісцевої прокуратури№3звернувся вінтересах державив особіСурсько-Литовськоїсільської радиДніпровського районуДніпропетровської областідо ОСОБА_1 ,третя особа:Дніпропетровська районнаорганізація Українськоготовариства мисливціві рибалокпро стягненняшкоди,заподіяної внаслідокзнищення дерев,в якомупросив стягнутиз ОСОБА_1 на користьдержави вособі Сурсько-Литовської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області матеріальну шкоду, заподіяну внаслідок знищення дерев в розмірі 91 036 грн. 84 коп.

Представник Слобожанської окружної прокуратури підтримав позовну заяву та просив суд розглянути справу без його участі про що надав відповідну заяву, надано відповідь на відзив(а.с.68-83).

Представник Сурсько-Литовськоїсільської радиДніпровського районуДніпропетровської області надав суду лист про розгляд справи без участі представника сільської ради (а.с.199).

Представник відповідача ОСОБА_1 за ордером на надання правової допомоги ОСОБА_2 надав заяву про розгляд справи без участі сторони відповідача, надано відзив на позовну заяву(а.с.56-61).

Представник третьої особи Дніпропетровської районної організації Українського товариства мисливців і рибалок у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Встановлено,що 18 жовтня 2018 року приблизно о 10 годині 00 хвилин, ОСОБА_1 , знаходячись на території лісосмуги розташованої, в Дніпропетровській області, Дніпровському районі, с. Сурсько-Литовське, згідно мобільного додатку координати місцевості 48.18329 п.ш., 34.56206 с.д., та що розташоване у володіннях Дніпропетровської районної організації Українського товариства мисливців і рибалок Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 25003181), діючи умисно, з особистих мотивів, з метою заготівлі деревини для використання її в побутових потребах, порушуючи вимоги нормативних актів, що регулюють порубку деревини в лісах, а саме: Лісового кодексу України від 21.01.1994 р.; Санітарних правил в лісах України, затверджених постановою КМУ №555 від 27.07.1995 р.; постанов КМУ «Про врегулювання питань щодо спеціального використання лісових ресурсів» №761 від 23.05.2007 року, «Про затвердження Порядку заготівлі другорядних лісових матеріалів і здійснення побічних лісових користувань в лісах України» №449 від 23.04.1996 р.; «Про затвердження Правил поліпшення якісного складу лісів» №724 від 12.05.2007, «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу» №655 від 23.07.2008, не маючи на те відповідного дозволу (лісорубного квитка або ордеру), за допомогою заздалегідь пристосованого приладдя, а саме бензопили марки «Sturm», помаранчевого кольору, спиляв (відділивши від кореня) п`ятнадцять деревин породи «Акація біла», діаметр пеньків яких відповідно складає: 26,1-30 см - 4 шт.; 30,1-34 см - 5 шт.; 34,1-38 см - 4 шт.; 42,1-46 см - 1 шт.; 55 см - 1 шт.

Вироком Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 10 грудня 2018 року (а.с.14-17), затверджено угоду від 30 листопада 2018 року про визнання винуватості укладену між прокурором Дніпропетровської місцевої прокуратури №3 та обвинуваченим ОСОБА_1 ; визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України.

Також зазначеним вироком встановлено, що внаслідок своїх незаконних дій ОСОБА_1 спричинив, згідно висновку судової економічної експертизи №12/11.2/190 від 28.11.2018 року, шкоду навколишньому природному середовищу у розмірі 91 036 грн. 84 коп., що відповідно до п. 5 ППВСУ «Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля» №17 від 10 грудня 2004 р., є істотною шкодою, що спричинені лісовим запасам України.

Статтею 56 Цивільного кодексу України, передбачено право прокурора звертатися до суду в інтересах держави. Відповідно до частин 4, 5 ст. 56 Цивільного процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Згідно з ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Орган місцевого самоврядування, відповідно до ст. ст. 1, 2, 6, 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», представляє відповідну територіальну громаду і здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Однак первинним суб`єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада.

Основні принципи місцевого самоврядування, серед яких зокрема поєднання місцевих і державних інтересів, закріплені у ст. 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Статтею 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами (ст. 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні ).

Природні ресурси, які перебувають у власності територіальних громад, є складовою частиною матеріальної і фінансової основи місцевого самоврядування (ст. 142 Конституції України). Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, зокрема на землю та природні ресурси (ст. 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні ).

Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, зокрема на землю та природні ресурси (ст. 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні ).

Стаття 41 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» встановлює економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема, передбачає відшкодування у встановленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Так, згідно з частиною першою статті 69-1 Бюджетного Кодексу України до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до бюджетів місцевого самоврядування (крім бюджетів міст Києва та Севастополя) - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

Тобто, завдані природним ресурсам збитки відшкодовуються шляхом перерахування коштів на єдиний розподільчий казначейський рахунок на адміністративній території якої скоєно правопорушення, на користь зведеного бюджету, із якого місцевим органом Державної казначейської служби України в подальшому розподіляються конкретні суми коштів до Державного, обласного та місцевого бюджетів у вищевказаному співвідношенні.

Згідно з частиною другою статті 24 Лісового кодексу України збитки, завдані внаслідок порушення прав власників лісів, лісокористувачів та громадян, підлягають відшкодуванню в повному обсязі відповідно до закону.

Пунктом 1 частини першої статті 105 Лісового кодексу України передбачено, що порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону. Відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників.

Статтею 107 Лісового кодексу України встановлено, що підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Відповідно до ст. 108 Лісового кодексу України, незаконно добута деревина та інші лісові ресурси підлягають вилученню в установленому порядку. В разі неможливості вилучення незаконно добутої деревини та інших лісових ресурсів стягується їх вартість.

За змістом статей 68, 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду визначено у статті 1166 Цивільного кодексу України, з аналізу якої слідує, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (частина 2 статті 1166 Цивільного кодексу України).

Для відшкодування шкоди за правилами статті 1166 Цивільного кодексу України необхідно довести неправомірність поведінки особи; неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії; наявність шкоди; під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; вина особи, що завдала шкоду.

Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти, як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

Наявність всіх зазначених умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди. Тобто діє презумпція вини завдавача шкоди.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду у кримінальному провадженні, ухвала про закриття провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, лише в питанні чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Відповідного правового висновку щодо застосування вказаної норми права до аналогічних спірних правовідносин дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 червня 2018 року у справі №61-24141 св 18.

Відповідно до ст. 13 Конституції України, ст. 324 ЦК України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно ст. 15 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» місцеві ради несуть відповідальність за стан навколишнього природного середовища на своїй території і в межах своєї компетенції здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Статтею 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачено утворення місцевих фондів охорони навколишнього природного середовища у складі відповідного місцевого бюджету за місцем заподіяння екологічної шкоди за рахунок, зокрема частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності згідно з чинним законодавством.

Відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 29 Бюджетного кодексу України джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

Пунктом 4 частини першої статті 69-1 Бюджетного кодексу України встановлено, що до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів, бюджетів об`єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

Таким чином, шкода, заподіяна порушенням природоохоронного законодавства, відшкодовується шляхом перерахування коштів на єдиний розподільчий казначейський рахунок відповідної місцевої ради, на адміністративній території якої скоєно правопорушення, на користь зведеного бюджету, із якого місцевим органом Державної казначейської служби України в подальшому розподіляються конкретні суми коштів до Державного, обласного та місцевого бюджетів у вказаному вище співвідношенні.

Враховуючи наведене, суд вважає, що шкода, завдана природному навколишньому середовищу неправомірними діями відповідача підлягає відшкодуванню у повному обсязі, судом неможливо прийняти до уваги заперечення представника відповідача щодо висновків експертизи, оскільки остання була визнана відповідачем при укладенні угоди про винуватість та покладена в обґрунтування вироку відносно ОСОБА_1 . Достатніх доказів на спростування висновків експерта стороною відповідача суду не надано.

У відповідності до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Позивач при поданні позову до суду був звільнений від сплати судового збору, тому з відповідача ОСОБА_1 в дохід держави слід стягнути судовий збір у розмірі 1 921 грн. 00 коп.

Керуючись ст. 15, 16, 1166 ЦК України, ч.4ст.68Закону України«Про охоронунавколишнього природногосередовища»,ст.105,107Лісового кодексуУкраїни, ст. 12, 13, 76, 82, 130, 141, 223, 263-266 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Дніпропетровської місцевої прокуратури №3 в інтересах держави в особі Сурсько-Литовської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області до ОСОБА_1 , третя особа: Дніпропетровська районна організація Українського товариства мисливців і рибалок про стягнення шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 на користь держави в особі Сурсько-Литовської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області матеріальну шкоду, заподіяну внаслідок знищення дерев в розмірі 91 036 грн. 84 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 на користь держави судовий збір у розмірі 1 921 грн. 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: Озерянська Ж.М.