Ухвала

від 02.04.2024 по справі 202/15812/23

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 202/15812/23

Провадження № 1-кс/202/2505/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2024 року м. Дніпро

Слідчий суддя Індустріального районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Індустріального районного суду м. Дніпропетровська клопотання старшого слідчого Слідчий СВВП №2ДРУП ГУНПв Дніпропетровськійобласті старшийлейтенант поліції ОСОБА_3 погоджене прокурором Лівобережної окружноїпрокуратури містаДніпра ОСОБА_4 про арешт майна в рамках кримінального провадження, внесеного 04.10.2022 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42022042010000165за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 361 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

01.04.2024 року до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська надійшло зазначене клопотання, в якому слідчий просить накласти арешт на майно, вилучене в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на: мобільний телефон «Samsung», SM- НОМЕР_1 , imei1: НОМЕР_2 , imei2: НОМЕР_3 , який поміщено до спец-пакету PSP1517127 та опечатано та ноутбук марки «ASUS», S/N: НОМЕР_4 та зарядний пристрій до нього, який поміщено до спец-пакету PSP4145379 та опечатано.

Клопотання мотивоване тим, що в провадженні слідчого відділення ВП №2 Дніпровського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області перебувають матеріали кримінального провадження зареєстрованого в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 04.10.2022 року за № 42022042010000165 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 361 КК України.

Згідно матеріалів кримінального провадження: 04.10.2022 року до Лівобережної окружної прокуратури м. Дніпра надійшло повідомлення від співробітників Управління СБУ у Дніпропетровській області про те, що в ході виконання завдань з контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері інформаційної безпеки, отримано інформацію щодо фактів несанкціонованого втручання в роботу інформаційних (автоматизованих), електронних комунікаційних, інформаційно-комунікаційних систем, що призвело до порушення встановленого порядку маршрутизації інформації, здійсненого за попередньою змовою групою осіб.

Відповідно до отриманої інформації громадянин України - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Дніпропетровська, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , спільно з іншими невстановленими особами з початку березня 2022 року, на території м. Дніпро, здійснюють несанкціоноване втручання в роботу мереж операторів стільникового зв`язку України та зміну встановленого порядку маршрутизації міжнародних телефонних дзвінків.

В тому числі ОСОБА_6 та інші невстановлені особи, використовуючи власні персональні комп`ютери, спеціальне програмне забезпечення, спеціалізоване комунікаційне обладнання, SIM-картки операторів мобільного зв`язку України та підключення до мережі Інтернет, створили та обслуговують так звані «GSM-шлюзи», за допомогою яких змінюють маршрутизацію міжнародного телефонного трафіку.

Так, з обладнання абонентів телекомунікаційних мереж ПрАТ «ВФ Україна» та ТОВ «Лайфселл» надходив вхідний міжнародний трафік голосової телефонії під виглядом національних викликів на телекомунікаційну мережу операторів зв`язку України. Телефонні номери абонентів ПрАТ «ВФ Україна» та ТОВ «Лайфселл» використовувались для підміни оригінальних номерів абонента «А» при завершенні вхідного міжнародного трафіку голосової телефонії на телефонну мережу загального користування України (далі - ТМЗК).

Факт направлення вхідного міжнародного трафіку голосової телефонії з обладнання споживачів телекомунікаційних послуг мереж ПрАТ «ВФ Україна» та ТОВ «Лайфселл» на ТМЗК України під виглядом викликів з національної мережі, є порушенням вимог ЗУ «Про електронні комунікації» від 16.12.2020 року, «Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг», затверджених Постановою КМУ від 11.04.2012 року № 295, що вказує на наявність ознак складу злочину, передбаченого ч. 5 ст. 361 КК України.

Згідно наявної інформації ОСОБА_6 , та інші невстановлені особи розмістили вищевказану комп`ютерну техніку та телекомунікаційне обладнання (центр віддаленого керування) в тому числі за адресою: АДРЕСА_3 ряд, господарське приміщення І-1 та И-1, які згідно відомостей із державного реєстру речових прав на нерухоме майно належать гаражному кооперативу «Салют» (код 20265841) в частині НОМЕР_5 , проте фактично перебувають в користуванні ОСОБА_6 .

В подальшому в ході досудового розслідування було проведено ряд негласних слідчих дій, в тому числі аудіо-, та відеоконтроль приміщень за вищевказаною адресою та особи яка ними користується.

За результатами проведення вказаних НСРД інформація надана співробітниками Управління СБУ у Дніпропетровській області знайшла своє пряме підтвердження. А саме встановлено, що громадянин ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно розмістив комп`ютерну техніку та спеціалізоване комунікаційне обладнання в приміщеннях І-1 та И-1 за адресою: АДРЕСА_3 ряд, та вже протягом тривалого часу використовує вказану техніку для несанкціонованого втручання в роботу мереж операторів стільникового зв`язку України та зміну встановленого порядку маршрутизації міжнародних телефонних дзвінків.

В ходідосудового розслідування,на підставіухвали Індустріальногорайонного судум.Дніпропетровська булопроведено обшукза адресою: АДРЕСА_3 ряд,приміщення І-1та И-1які перебуваютьу користуванні ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,з метоювиявлення тафіксації речових(документальних)доказів тазнарядь злочину.В ходіобшуку було виявлено та вилучено обладнання.

Після чого встановлено, що гаражне приміщення за адресою: АДРЕСА_3 ряд, приміщення І-1 використовувалось на усній домовленості між ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , який, згідно рапорту працівника УСБУ у Дніпропетровській області, фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .

18.03.2024 року був допитаний в якості свідка ОСОБА_6 , який пояснив, що одного разу йому зателефонувала бухгалтер г/к «Салют» та запропонувала поступитися правом оренди іншим людям, які йому невідомі. Тоді він показував невідомому хлопцю приміщення«І-1», тому що бухгалтер не мала можливості це зробити. Ім`я його ОСОБА_7 .

З ОСОБА_6 було складено протокол пред`явлення особи для впізнання з фотознімками. Серед пред`явлених осіб він впізнав хлопця на ім`я ОСОБА_7 , якому він показував приміщення«І-1».

В ході досудового розслідування, на підставі ухвали Індустріального районного суду м. Дніпропетровська було проведено обшук за адресою:

АДРЕСА_1 ,з метоювиявлення тафіксації речових(документальних)доказів тазнарядь злочину.В ходіобшуку було виявлено та вилучено: мобільний телефон «Samsung», SM- НОМЕР_1 , imei1: НОМЕР_2 , imei2: НОМЕР_3 , який поміщено до спец-пакету PSP1517127 та опечатано;ноутбук марки «ASUS», S/N: НОМЕР_4 та зарядний пристрій до нього, який поміщено до спец-пакету PSP4145379 та опечатано.

Враховуючи вищевикладене, виникає необхідність накладення арешту на майно, вилучене за місцем проживання ОСОБА_5 , яке визнано як речові докази у даному кримінальному провадженні.

Таким чином, слідчий посилається на те, що з метою забезпечення збереження речових доказів у кримінальному провадженні, задля попередження настання наслідків, що можуть перешкоджати кримінальному провадженню, тобто з метою запобігання можливості приховування вказаного майна, його пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, що сприяє досягненню дієвості кримінального провадження, просить накласти арешт на вилучений мобільний телефон та ноутбук.

Слідчий в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву зазначивши про проведення судового засідання за його відсутності, та просив задовольнити клопотання.

Враховуючи положення ч.1 ст.172 КПК України, слідчий суддя вважає доцільним здійснити розгляд клопотання за відсутності учасників.

Дослідивши надані слідчим матеріали кримінального провадження, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

У судовому засіданні встановлено, що слідчим СВ ВП №2 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, внесеного 04.10.2022 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42022042010000165 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 361 КК України.

Відповідно до протоколу обшуку 28.03.2024 на підставі ухвали слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровськ від 21.03.2024 проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем мешкання ОСОБА_5 , під час якого виявлено та вилучено зазначене в клопотанні майно.

Вилучене в ході вищевказаного обшуку майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.

Відповідно доч.1ст.167КПК України тимчасовимвилученням майнає фактичнепозбавлення підозрюваногоабо осіб,у володінніяких перебуваєзазначене участині другійцієї статтімайно,можливості володіти,користуватися тарозпоряджатися певниммайном довирішення питанняпро арештмайна абойого повернення.

Згідно з ч. 2 ст. 167 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом; одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

Відповідно до ч. 1-4 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно з ч. 2 ст. 168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що накладення арешту, наразі, на вилучене майно буде відповідати тим завданням кримінального провадження під час проведення досудового розслідування кримінального провадження № 42022042010000165, а отже відповідатимуть вимогам ст. 2, 98, 170 КПК України.

Крім того, матеріали провадження свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власників майна з метою запобігання зникнення чи відчуження майна, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

На підставі вищевикладеного, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання підлягає задоволенню, оскільки, вилучені під час обшуку речі мають значення речових доказів і органом досудового розслідування доведено, що незастосування в даному випадку арешту речового доказу може призвести до його приховування, пошкодження, знищення, перетворення.

Разом з тим, відповідно до п. 5 ч. 5 ст. 173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчого слідчий суддя постановляє ухвалу, у якій, зокрема, зазначає, порядок виконання ухвали.

Таким чином, слідчий суддя вважає за необхідне зазначити спосіб виконання даної ухвали, в порядку затвердженому постановою КМУ від 19 листопада 2012 р. № 1104 із змінами та доповненнями.

При цьому, слідчий суддя зазначає, щоу відповідностідо вимогст.174КПК Україниарешт майнаможе бутискасовано повністючи частковоухвалою слідчогосудді підчас досудовогорозслідування чисуду підчас судовогопровадження заклопотанням власникаабо володільцямайна,якщо вонидоведуть,що вподальшому узастосуванні цьогозаходу відпалапотреба абоарешт накладенонеобґрунтовано,а отжепісля усунення обставин, які були підставою для накладення арешту, зокрема проведення експертизи, власник майна має право звернутися до суду з клопотанням про скасування арешту майна, чи надати докази належності вказаного майна іншим особам тощо, що буде оцінено вже під час іншої процедури, передбаченої законом, задля можливості визначення, можливо, іншого менш обтяжливого способу забезпечення доказів чи визначеного способу арешту майна.

Керуючись ст. 167-168, 170-173, 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задовольнити.

Накласти арешт на рухоме та нерухоме майно, а саме на:

-мобільний телефон «Samsung», SM- НОМЕР_1 , imei1: НОМЕР_2 , imei2: НОМЕР_3 , який поміщено до спец-пакету PSP1517127 та опечатано;

-ноутбук марки «ASUS», S/N: НОМЕР_4 та зарядний пристрій до нього, який поміщено до спец-пакету PSP4145379 та опечатано.

Заборонити відчуження, розпорядження та користування вказаним майном до скасування арешту у встановленому КПК України порядку.

Арештоване майно зберігати в порядку визначеному розділом «Зберігання речових доказів» Порядку зберігання речових доказів, затвердженого постановою КМУ від 19 листопада 2012 р. № 1104 із змінами та доповненнями.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

На ухвалу може бути подана апеляція безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Слідчий суддя ОСОБА_1