Рішення

від 04.04.2024 по справі 727/13448/23

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЧЕРНІВЦІВ

Справа № 727/13448/23

Провадження № 2-а/727/4/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 квітня 2024 року м.Чернівці

Шевченківський районний суд м.Чернівці в складі:

головуючої судді М.Є.Бойко ,

при секретарі судового засідання Васківчук В.В.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні,в м.Чернівці,в порядкуспрощеного позовногопровадження звикликом сторінадміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора з паркування управління порядку та контролю за благоустроєм ЧМР ОСОБА_2 , Департаменту інфраструктури та благоустрою ЧМР, Чернівецької міської ради про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом про скасування постанови серії СЕ№0098192 від 08.12.2023 року інспектора з паркування управління порядку та контролю за благоустроєм Чернівецької міської ради Лупу Ю.Е. про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1ст. 152-1 КУпАПта накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 400 грн., а також про стягнення моральної шкоди.

В обґрунтування позову посилався на те, що 08 грудня 2023 року інспектором з паркування управління порядку та контролю за благоустроєм ЧМР ОСОБА_2 , який діє в складі Департаменту інфраструктури та благоустрою ЧМР, постановою серії СЕ.0098192 його притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення Правил паркування транспортних засобів у вигляді штрафу в сумі 400 грн. Із вказаною постановою він не погоджується, вважає її винесеною з порушенням принципу верховенства права, а притягнення до адміністративної відповідальності таким, що відбулось з порушенням гарантованих Конституцією його прав та при невірній оцінці інспектором доказів для з?ясування об?єктивних обставин справи. Оскільки в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 152-1 КУпАП, просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії серії СЕ 0098192 від 08.12.2023 року, провадження у справі закрити на підставі п. 1ст. 247 КУпАП та стягнути на його користь Департаменту інфраструктурита благоустроюЧернівецької міськоїради 5000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

При цьому також позивач вказав, що він є особою з інвалідністю опорно-рухового апарату другої групи безстроково, що підтверджується відповідною довідкою №1136, виданою 30.11.2017 року Департаментом праці та соціального захисту населення управління соціального захисту населення Шевченківського району м. Чернівці, а тому має право безоплатного паркування транспортного засобу і на платних паркувальних майданчиках, оскільки при зайнятих спеціально відведених місць для паркування осіб з інвалідністю закон не забороняє такій особі використати інше вільне місце, проінформувавши про наявність пільги, на підтвердження наявності якої ним на панелі приладів була розміщена довідка з ідентифікуючими даними про те, що він звільнений Законом від сплати за паркування транспортного засобу. Проте, інспектор таку інформацію проігнорував і незаконно притягнув його до відповідальності, що також спричинило йому моральні страждання, оскільки раніше такі неправомірні дії відповідача вже мали місце, а вжиття в зв`язку із цим ним заходів по захисту своїх порушених права супроводжується для нього фізичними надзусиллями та болями, оскільки він є інвалідом, а також потребує значних часових втрат та коштів на відновлення здоров`я внаслідок його погіршення надемоційними хвилюваннями і реабілітації .

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 14 грудня 2023 року у справі відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін та призначено її судовий розгляд.

24.01.2024 року відповідач - інспектор з паркування управління порядку та контролю за благоустроєм ЧМР ОСОБА_2 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 , оскільки позивачем додано лише повідомлення про притягнення його до адміністративної відповідальності, проте жодного відповідного рішення (постанови) матеріали справи не містять. Зазначене ж повідомлення само по собі не є таким рішенням, а тому не має жодних юридичних наслідків.

30.01.2024 року позивачем ОСОБА_1 подано до суду заяву, в якій останній зазначив, що інспектор у своєму відзиві на позов маніпулює поняттями «повідомлення» та «постанова», оскільки в будь-якому випадку, в разі відсутності відомостей щодо добровільної сплати штрафу правопорушником зазначений документ набуває статусу виконавчого документа відносно власника транспортного засобу, що підлягає примусовому виконанню .

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 12 лютого 2024 року задоволено відповідне клопотання позивача та залучено до участіу справі в якості співвідповідача Чернівецьку міську раду.

27.02.2024 року представник Чернівецької міської ради - Лукащук А. подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 , оскільки позивач оскаржує не постанову Управління поряду та контролю за благоустроєм міської ради інспекції з паркування, а повідомлення останнього від 08.12.2023року.

18.03.2024 року позивач ОСОБА_1 подав до суду письмову заяву про зміну своїх позовних вимог, а саме: просить скасувати постанову серії СЕ №0098192 від 19.12.2023 року, оскільки отримав її лише 15.03.2024 року, позовну вимогу про стягнення моральної шкоди підтримує, справу просить розглядати в його відсутність.

Згідно приписів ч. 1 ст. 47 КАС України позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Оскільки під зміною предмету позову розуміється заявлення інших вимог замість раніше визначених при збереженні існуючих підстав позову, тобто у даному випадку подання відповідної заяви позивачем не призводить до пред`явлення нового по суті адміністративного позову, суд вважає можливим поновити строк для її подачі, як пропущений з поважних причин, оскільки оскаржувану постанову ОСОБА_1 раніше не отримував, та ухвалити рішення по справі за зміненими позовними вимогами .

02.04.2024 року представник Чернівецької міської ради Лукащук А. подав до суду заяву, в якій просив врахувати, що Чернівецькою міською радою не порушувались права позивача, оскільки станом на 01.04.2024 року жодного рішення про його притягнення до адміністративної відповідальності саме цією особою не приймалося.

У відповідності до вимог частини 1 статті 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи зазначені обставини, суд вирішив розглядати справу на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов наступного висновку.

У відповідності до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Положення ст. 5 КАС України є реалізацією ч. 1 ст. 55 Конституції України, яка визначає, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, у разі, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

Відповідно до ч. 1ст. 152-1 КУпАП порушення правил паркування транспортних засобів, у тому числі неоплата вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування за кожну добу користування, - тягне за собою накладення штрафу в двадцятикратному розмірі від вартості однієї години послуги з користування тим майданчиком для платного паркування транспортних засобів, на якому знаходиться транспортний засіб у момент порушення.

Згідно Примітки до ст. 152-1 КУпАП положення частини першої цієї статті не застосовується у випадках, визначенихчастинами шостоютасьомоюстатті 30 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" щодо місць для безоплатного паркування, а також до осіб, які відповідно до закону звільняються від сплати вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів.

Місцями, призначеними для паркування (у тому числі безоплатного паркування) транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, на спеціально обладнаних чи відведених майданчиках для паркування транспортних засобів, у тому числі біля житлових будинків (крім індивідуальних житлових будинків) та інших будівель, на тротуарах (із числа місць для зупинки та стоянки транспортних засобів), вважаються місця, позначені відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою.

Під неоплатою вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування слід розуміти неоплату вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування транспортних засобів більш як за 10 хвилин користування майданчиком для платного паркування транспортних засобів (крім майданчиків, обладнаних автоматичними в`їзними та виїзними терміналами, на яких оплата відбувається під час виїзду з майданчика).

Суб`єктом правопорушення, передбаченого частинами першою і другоюст. 152-1 КУпАП, є особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення (момент паркування), а в разі фіксації зазначеного правопорушення в режимі фотозйомки (відеозапису) - відповідальна особа, зазначена у частині першійст. 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України. У разі внесення змін до постанови про накладання адміністративного стягнення з підстав, встановлених абзацом третім частини першоїст. 279-3 цього Кодексу, суб`єктом правопорушення може бути особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, зафіксованого в режимі фотозйомки (відеозапису).

Як встановлено судом, відповідно до повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності від 08 грудня 2023 року серії СЕ0098192 08.12.2023 року о 13 год. 50 хв відповідальна особа транспортного засобу марки «Lexus» , д.н.з. НОМЕР_1 не оплатила за послуги з користування майданчиком для платного паркування, чим порушила Правила паркування транспортних засобів та скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 152-1 КУпАП, за що передбачено накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 400 грн. (а.с.5).

Відповідно до постанови серії СЕ №0098192 від 19.12.2023 року, складеної головним спеціалістом - інспектором з паркування інспекції з паркування, управління порядку та контролю за благоустроєм міста Чернівецької міської ради ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який на транспортному засобі «Lexus» , д.н.з. НОМЕР_1 , 08.12.2023 року, о 13:50 год., за адресою: м. Чернівці, вул. Й. Гете, не оплатив за послуги з користування майданчиком для платного паркування, чим порушив Правила паркування транспортних засобів, притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.152-1 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 400 грн. 00 коп. ( а.с.69).

Відповідно до довідки Управління соціального захисту населення Шевченківського району Департаменту праці та соціального захисту населення Чернівецької міської ради від 30.11.2017 року № 1136 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є інвалідом другої групи загального захворювання з 10.11.2017 року довічно та має право на користування пільгами відповідно до закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» ( а.с.6).

Статтею 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Так, згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статей 73, 74 КАС України надані сторонами докази мають відповідати вимогам належності та допустимості, тобто, містити інформацію щодо предмета доказування та бути одержаними в порядку, встановленому законом.

Обов`язок доказування в адміністративному процесі встановлений статтею 77 КАС України, відповідно до якого кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Докази суду надають учасники справи.

Відповідно до ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно достатті 251 КУпАПдоказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

У даній справі відповідачами не доведено наявність вини позивача у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 152-1 КУпАП, оскільки жодного належного та допустимого доказу на його підтвердження суду надано не було, тоді як сама по собі оскаржувана постанова не може розглядатися як такий доказ за відсутності інших доказів на підтвердження обставин, у ній вказаних, оскільки по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

У відповідності до вимогст.7 КУпАПніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

За нормоюст.8 Конституції Українив Україні визнається і діє принцип верховенства права, який визначає людину, її права та свободи найвищою цінністю в державі, що обумовлює можливість обмеження її прав та свобод лише при неухильному дотриманні законодавства України та лише за наявності вини.

Тобто, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише у тому разі, якщо її вину у вчиненні правопорушення буде доведено поза розумним сумнівом, на підставі належних та допустимих доказів із дотриманням встановленої законом процедури. Принцип «поза розумним сумнівом», сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини», п. 282).

У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Пунктом 3 ч. 3ст. 286 КАС Українипередбачено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Отже, враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами обґрунтованість та правомірність притягнення позивача до відповідальності за ч.1 ст. 152-1 КУпАП, а тому постанову серії СЕ №0098192 від 19.12.2023 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення слід скасувати, а провадження у справі закрити.

Вирішуючи позовну вимогу про стягнення моральної шкоди, суд зазначає наступне.

За приписами частин першої-третьоїстатті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановленозаконом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно достатті 1167 Цивільного кодексу Україниморальна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Згідно із роз`ясненнямипостанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди"(із змінами і доповненнями) під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Отже, під моральною шкодою законодавець розуміє втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі Cам факт визнання протиправними дій/бездіяльності суб`єкта владних повноважень не є безумовною і достатньою підставою для стягнення з нього моральної шкоди. У кожному випадку позивач повинен обґрунтувати заподіяння йому такої шкоди, зокрема пояснити в чому конкретно проявилося порушення його нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, що саме спричинило йому моральні страждання і в чому проявляється їхній взаємозв`язок з протиправними діями відповідача.

Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі №464/3789/17.

Зокрема, суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49).

Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання.

Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам (п. 57).

У відповідності до вимогКодексу адміністративного судочинства України, обов`язок доказування спричиненої моральної шкоди, її розміру та інших обставин, покладається на особу, яка звертається із таким позовом.

З викладеного випливає, що сам факт скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності не є безумовною і достатньою підставою для стягнення з суб`єкта владних повноважень моральної шкоди. У кожному випадку позивач повинен обґрунтувати заподіяння йому такої шкоди, зокрема пояснити, що саме спричинило йому моральні страждання і в чому проявляється їхній взаємозв`язок з протиправними діями відповідача.

Враховуючи те, що матеріали справи не містять доказів заподіяння позивачеві моральних та фізичних страждань або втрат немайнового характеру, а також підтвердження причинного зв`язку між протиправними діями відповідачів і завданням позивачеві від цього моральної шкоди, вимога позову ОСОБА_1 щодо стягнення моральної шкоди не підлягає задоволенню.

Отже, позов слід задовольнити частково.

На підставі ст.ст.7,9,152-1ч. 1,247,251,280,283,284 КУпАП, ст.ст.77,134,139,246,251,271,286 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до інспектора з паркування управління порядку та контролю за благоустроєм Чернвецької міської ради Лупу Юрія Едуардовича, Департаменту інфраструктури та благоустрою Чернівецької міської ради, Чернівецької міської ради про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Скасувати постановуголовного спеціаліста -інспектора зпаркування інспекціїз паркування,управління порядкута контролюза благоустроємміста Чернівецькоїміської радиКазимір О.М.серії СЕ№0098192від 19.12.2023року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1ст. 152-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення із накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 400 гривень.

Провадження по справі відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 152-1 КУпАП,закрити.

В іншій частині позовувідмовити.

Рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя М.Є. Бойко