Рішення

від 05.04.2024 по справі 148/166/22

ТУЛЬЧИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 148/166/22

Провадження №6/148/17/24

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2024 року Тульчинський районний суд Вінницької області

в складі: судді Штифурко Л.А.

секретаря Лиженко Є.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тульчина заяву представника відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , адвоката Мишковської Тетяни Миколаївни про ухвалення додаткового рішення в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 про визнання договорів дійсними, визнання права власності,-

встановив:

В провадженні Тульчинського районного суд Вінницької області знаходилась цивільна справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 про визнання договорів дійсними, визнання права власності. Рішенням від 11.03.2024 позовні вимоги ОСОБА_3 залишено без задоволення.

18.03.2024 представник відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , адвокат Мишковська Т.М., через систему "Електронний суд" звернулася в суд з заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просить розподілити судові витрати за надання правничої допомоги та стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 20000 грн., на користь ОСОБА_2 10000 грн. на правову допомогу. Заява мотивована тим, що при ухваленні рішення у справі 11.03.2024 дане питання не було вирішено.

04.04.2024 від представника позивача, адвоката Кравець В.А., до суду надійшла заява, в якій вона просить заяву адвоката Мишковської Т. про ухвалення додаткового рішення залишити без розгляду. Посилається на те, що представник відповідачів, адвокат Мишковська Т.В., до закінчення судових дебатів не надала доказів понесених судових витрат ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , та не зробила заяви про надання таких доказів протягом 5 днів після ухвалення рішення суду. Також зазначила, що позивач ОСОБА_3 звільнений від сплати судового збору відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», так як є інвалідом І групи, а отже судові витрати, понесені відповідачем, в тому числі на професійну правничу допомогу, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, та не підлягають стягненню з позивача. Окрім того, заявлений адвокатом Мишковською Т. розмір гонорару є завищеним, зважаючи на складність справи та витрачений адвокатом час. Так, згідно опису виконаних робіт, адвокатом Мишковською Т. виконані роботи: ознайомлення з матеріалами справи, підготовка та подача клопотання про призначення експертизи та про виклик свідків, участь в судових засіданнях, підготовка та участь в судових дебатах. Однак справа розглядалась в спрощеному порядку, судові дебати не проводились. У клопотанні про виклик свідків адвокату Мишковській Т.М. судом відмовлено. Висновком експертизи підтверджено, що підпис виконано ОСОБА_1 , а не іншою особою, як на те посилався ОСОБА_1 . Зі ОСОБА_2 договір уклався 11.03.2024, і в якості його представника адвокат Мишковська Т.М. була лише в одному засіданні. Крім того, заяву про відшкодування витрат на правничу допомогу та докази на їх підтвердження представник відповідачів подала до суду 18.03.2024, хоча рішення ухвалено 11.03.2024 року, тобто більш як через 5 днів після ухвалення судового рішення. Також послалася на те, що представником відповідача не було подано попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат.

Відповідачі ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їх представник, адвокат Мишковська Т.М., в судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином. Від адвоката Мишковської Т.М. надійшла заява, в якій вона просить вирішити питання про ухвалення додаткового рішення у її відсутність та відсутність відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Позивач ОСОБА_3 та його представник адвокат Кравець В.А., в судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

За змістом ч. 4ст. 270 ЦПК Українинеприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення.

З огляду на викладене, суд вважав можливим провести розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу у відсутність сторін по справі.

У відповідності до ст. 247 ЦПК України фіксування процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, у зв`язку з неявкою в судове засідання учасників справи.

Вивчивши доводи представників сторін, викладені в письмових заявах, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, в тому числі, судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення (ч. 2 ст. 270 ЦПК України).

За змістом ч. 3ст.270ЦПКУкраїни суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом 10 днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Відповідно до ч.1ст.133ЦПКУкраїни судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (ч. 3ст. 133 ЦПК України).

Зі змісту ч.ч. 1-3ст. 134 ЦПК Українивбачається, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до ч.ч. 1-4ст. 137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі.

У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч.ч.1, 2ст.141ЦПКУкраїнисудовий збірпокладається насторони пропорційнорозміру задоволенихпозовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до частини третьоїстатті 141 ЦПК Українипри вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Підсумовуючи можна зробити висновок, щоЦПК Українипередбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Відповідно до ч. 8ст. 141 ЦПК Українирозмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Судом встановлено, що рішенням Тульчинського районного суд Вінницької області від 11.03.2024 позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 про визнання договорів дійсними, визнання права власності залишено без задоволення (а.с. 173-178 т. 3).

На підтвердження понесених відповідачами ОСОБА_1 ОСОБА_2 витрат на правничу допомогу, надано копію ордеру серії АВ № 1052457 від 10.11.2022, виданого адвокатом Мишковською Т.М. на надання правової допомоги ОСОБА_1 (а.с. 45 т. 2), копію ордера серії АВ № 1120951 від 11.03.2024, виданого адвокатом Мишковською Т.М. на надання правової допомоги ОСОБА_2 (а.с. 168 т. 3).

Крім того, до заяви про ухвалення додаткового рішення адвокатом Мишковською Т.М. додано копії договорів про надання правничої допомоги б/н від 04.11.2022, укладеного між адвокатами Мишковською Т.М., ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та відповідачем ОСОБА_1 , а також б/н від 11.03.2024, укладеного між адвокатами Мишковською Т.М., ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та відповідачем ОСОБА_2 , предметом яких є надання адвокатом правничої допомоги, а саме представництво інтересів клієнта, зокрема, в усіх судових органах з усіма правами, які надані законом відповідачеві, з питання супроводження справи 148/166/22 про визнання договорів дійсними, визнання права власності, а клієнт зобов`язується оплатити такі послуги. Згідно п. 4.1 даних договорів за надання послуги правової допомоги Клієнт сплачує Адвокатові плату у формі гонорару. Розмір плати, її сума, умови та порядок внесення визначаються в додатку №1 до цього договору. Розрахунки між сторонами проводяться в готівковій формі. Оплата гонорару не залежить від результату вирішення справи судом (а.с. 188, 189, 193, 194 т. 3).

Відповідно до копії додатку №1 до договору про надання правничої допомоги від 04.11.2022 сторони домовилися, що розмір плати (гонорару) за надання правової допомоги складає 40000 грн., оплата здійснюється шляхом авансу у розмірі 20000 грн. (а.с. 190 т. 3).

Згідно копії додатку №55/24 до договору про надання правничої допомоги від 11.03.2024 сторони домовилися, що розмір плати (гонорару) за надання правової допомоги складає 10000 грн., оплата здійснюється шляхом сплати повної суми під час підписання даного договору (а.с. 195 т. 3).

З опису виконаних робіт по справі 148/166/22 адвокатом Мишковською Т.М. згідно договору про надання правничої допомоги б/н від 04.11.2022 та договору про надання правничої допомоги б/н від 11.03.2024 були виконані наступні роботи: 1) ознайомлення з матеріалами справи 148/166/22 (неодноразово); 2) підготовка та подача клопотання про призначення експертизи; 3) підготовка та подача клопотання про виклик свідків; 4) участь у судових засіданнях; 5) підготовка та участь в судових дебатах (а.с. 191 т. 3).

На підтвердженняздійснення відповідачем ОСОБА_1 витрат направничу допомогув сумі20000грн.адвокатом МишковськоюТ.М.нанадано квитанціюдо прибутковогокасового ордерувід 04.11.2022на підставі договору про надання правничої допомоги б/н від 04.11.2022 (а.с. 191 т. 3).

Здійснені відповідачем ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу в сумі 10 000 грн. підтверджуються квитанцію до прибуткового касового ордеру від 11.03.2024 (а.с. 192 т. 3).

Вказані вище докази, на переконання суду, надано у визначений ч.8 ст. 141 ЦПК України п`ятиденний строк після ухвалення рішення у справі 11.03.2024, оскільки вони подані через електронний суд разом з заявою про ухвалення додаткового рішення 18.03.2024, який є наступним робочим днем після закінчення вказаного строку 16.03.2024. Крім того, про їх подачу адвокатом Мишковською Т.М. заявлено до виходу суду до нарадчої кімнати (спрощене провадження), що зафіксовано звукозаписом судового засідання 11.03.2024. Тому доводи представника позивача про те, що представником відповідача вказаний строк пропущено та є підстави для залишення заяви без розгляду, безпідставні.

Доводи представника позивача про те, що представником відповідачів не було надано орієнтовного розрахунку судових витрат суд відкидає, оскільки з матеріалів справи вбачається, що спочатку відповідач ОСОБА_8 брав участь у справі самостійно та представника не мав, а представник вступила у справу, коли розгляд справи вже розпочався. Крім того, відмова у відшкодуванні витрат з підстав неподання стороною попереднього орієнтовного розрахунку суми судових витрат, відповідно до закону, є лише правом, а не обовязком суду.

Так само не переконливі доводи представника позивача про те, що витрати на професійну правничу допомогу в даному випадку не можуть бути стягнуті з позивача, а підлягають компенсації за рахунок держави, оскільки її довіритель ОСОБА_3 є інвалідом І групи, та звільнений від сплати від судового збору відповідно до п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

За змістом ч. 7 ст. 141 ЦПК України, якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Дійсно, позивач на підтвердження звільнення від сплати судового збору при зверненні до суду з позовом надав копію пенсійного посвідченням № НОМЕР_1 серії НОМЕР_2 , згідно якого він є інвалідом І групи загального захворювання по зору (а.с.8 Т.1).

Відповідно до п. 9 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп.

Тож, при зверненні до суду позивач був звільнений від сплати судового збору, який в даній справі загалом склав 8369 грн. Судовий збір за вимоги майнового характеру, виходячи із ціни позову станом на 28.01.2022, склав 3407 грн.; а судовий збір пяти немайнових вимог (визнання договорів дійсними) склав 4962 грн (992,40х5).

Отже, статтею 5 ЗУ «Про судовий збір» передбачено звільнення від сплати саме судового збору, а не витрат на професійну правничу допомогу.

Однак витрати на професійну правничу допомогу не є судовим збором, у зв`язку з чим положення статті 5 ЗУ «Про судовий збір» не підлягають застосуванню при вирішенні питання розподілу судових витрат, понесених стороною на професійну правничу допомогу. На жоден інший закон, яким передбачено можливість звільнення позивача від сплати витрат на правничу допомогу, представник позивача не послалась. При цьому, нормами процесуального закону (п.2 ч.1 ст. 141 ЦПК України) чітко визначено, що інші судові витрати, до яких відносяться і витрати на правничяу допомогу, у разі відмови в позові, покладаються на позивача

А тому суд доходить висновку, що судові витрати, понесені відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за надання їм правничої допомоги, підлягають стягненню з позивача, оскільки в його позові відмовлено.

Разом з цим, визначаючи, чи є заявлений відповідачами розмір витрат на правову допомогу обгрунтованим, розумним та співмірним зі складністю справи, суд виходить з такого.

Положеннямистатті 59 Конституції Українизакріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зістаттею 15 ЦПК Україниучасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Згідно з п. 4 ч.1 ст. 1 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуєтьсяскладність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час(стаття 30 Закону N 5076-VI).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьоїстатті 2 ЦПК України).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова ВС від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Крім того, ЄСПЛ висловлена правова позиція, згідно з якою при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим (остаточне рішення Європейського суду з прав людини від 10 січня 2010 року, №33210/07 41866/08) та «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18.02.2010 №37246/04).

Отже не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату гонорару адвокату, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Заявник має право на компенсацію судових та інших витрат за умови, що буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, у постановах Верховного Суду від 02.10.2019 у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17), від 06 .11.2020 у справі № 760/11145/18 (провадження № 61-6486св19), від 08.01.2024 у справі № 642/4993/17 (провадження №61-3789св23) зроблено висновки, що: «суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг».

Верховний Суд у справі № 922/3812/19 висловив позицію про те, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Зважаючи на викладені правові висновки Верховного Суду, суд вправі самостійно з власної ініціативи, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Судом встановлено, що у зв`язку з представництвом відповідача ОСОБА_1 , адвокатом Мишковською Т.М. подано до суду три клопотання про ознайомлення з матеріалами даної справи: 16.11.2024 з даними матеріалами знайомився її помічник ОСОБА_9 (а.с. 37 т.2), 28.08.2023 та 10.10.2023 матеріали справи були доступні для ознайомлення в Електронному суді (а.с. 13, 57 т.3). Також адвокатом Мишковською Т.М. підготовлено та подано до суду клопотання: про призначення судово-почеркознавчої експертизи, про повторний виклик свідків, про витребування доказів, про замовлення копій запису судових засідань (а.с. 61, 78, 80, 92, 118 т.2), та взято участь у судових засіданнях в режимі відеоконференцзв`язку: 21.12.2022 - яке тривало 33 хвилини; 29.03.2023 - яке тривало 22 хвилини; 27.09.2023 - яке тривало одну годину; 11.03.2024 - яке тривало одну годину 15 хвилин, що підтверджується протоколами судового засідання (а.с. 93-94, 161 т. 2, а.с. 16-21, 169-171 т. 3 ).

Також судомвстановлено,що узв`язку зпредставництвом відповідача ОСОБА_2 ,адвокатом МишковськоюТ.М. взято участь в одному судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку 11.03.202, яке тривало одну годину 15 хвилин, що підтверджується протоколом судового засідання (а.с. 169-171 т. 3 ).

Отже, зазначена адвокатом Мишковською Т.М. сума витрат на професійну правничу допомогу, надану відповідачам ОСОБА_1 в розмірі 20000 гривень, та відповідачу ОСОБА_10 в сумі 10 000 грн, на думку суду, є неспівмірною з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи. Так, розгляд справи здійснювався у спрощеному провадженні, зважаючи на те, що справа є незначної складності, судові дебати по справі не проводились. Оцінка дій, що полягали в ознайомленні з матеріалами справи, підготовці та подачі до суду клопотань про призначення почеркознавчої експертизи, про повторний виклик свідків, про витребування доказів, про замовлення копій запису судових засідань представництво інтересів відповідача ОСОБА_1 у суді першої інстанції, вказує на їх невідповідність критеріям обґрунтованості та пропорційності до предмета спору у розумінні приписів ч. 3 ст. 141 ЦПК України з огляду на те, що такі дії не вимагали значного обсягу юридичної і технічної роботи, не потребували вивчення великого обсягу фактичних даних та значних затрат часу, обсяг і складність складених процесуальних документів адвокатом не є значними.

І хоча дана справа перебувала в провадженні суду протягом тривалого часу з 09.02.2022, однак під час розгляду справи стороною як позивача так і відповідачів подавалися клопотання про відкладення судових засідань та провадження у справі було зупинено ухвалами суду від 22.12.2022 та 13.04.2023 на час проведення судово-почеркознавчої експертизи.

А тому, виходячи з засад розумного балансу між приватними інтересами сторін, з урахуванням складності справи, часу, витраченого на виконання робіт з надання правничої допомоги, в тому числі реального часу, витраченого на представництво інтересів клієнтів в суді, обсягу наданих адвокатом послуг відповідачам, ціну позову і значення справи для сторін, суд вважає можливим зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу та стягнути їх з позивача на користь відповідача ОСОБА_1 в розмірі 8000 грн., а на користь відповідача ОСОБА_2 в розмірі 1000 грн., що, на переконання суду, відповідатиме принципу розумності та співмірності за даних обставин.

Приймаючи до уваги, що рішенням Тульчинського районного суд Вінницької області від 11.03.2024 в позові ОСОБА_3 відмовлено, однак при його ухваленні не вирішено питання розподілу судових витрат, суд, хвалюючи додаткове рішення, вважає також необхідним зазначити, що судовий збір у даній справі в розмірі 8369 грн. слід компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, оскільки позивач від їх сплати звільнений.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 15, 133, 137, 141, 265, 270 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Заяву задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 грн. (вісім тисяч гривень).

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1000 грн. (одна тисяча гривень).

Судовий збір в розмірі 8369 грн. компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Додаткове рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне додаткове рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного додаткового рішення суду.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.А. Штифурко