Постанова

від 02.04.2024 по справі 910/13667/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" квітня 2024 р. Справа№ 910/13667/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Хрипуна О.О.

суддів: Мальченко А.О.

Скрипки І.М.

при секретарі судового засідання Король Я.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Жмудської Ірини Борисівни

на рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2023

(повний текст складено та підписано 26.12.2023)

у справі № 910/13667/23 (суддя Карабань Я.А.)

за позовом Фізичної особи-підприємця Жмудської Ірини Борисівни

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аргус-Персонал"

про визнання недійсним повідомлення

за участю представників:

від позивача: Гавриленко Я.С.;

від відповідача: Стеценко О.Л.;

ВСТАНОВИВ:

ФОП Жмудська Ірина Борисівна звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Аргус-Персонал" про визнання недійсним повідомлення (листа) відповідача від 13.03.2023 про розірвання договору оренди нежитлового приміщення № 28/12/2021-АП від 28.12.2021, з моменту підписання.

Позовні вимоги, з посиланням на ст.ст.3, 15, 16, 610, 611 ЦК України, мотивовані тим, що відповідачем неправомірно розірвано договір оренди нежитлового приміщення № 28/12/2021-АП від 28.12.2021 в односторонньому порядку, а тому така одностороння відмова має бути визнана недійсною.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.12.2023 у справі № 910/13667/23 у задоволенні позову відмовлено.

Місцевий господарський суд дійшов висновку, що, виходячи із фактичних обставин справи, беручи до уваги строк дії договору до 31.12.2023 та те, що сторонами не досягнуто домовленостей щодо продовження строку його дії, враховуючи що рішенням у справі № 910/6646/23 встановлено факт припинення правовідносин сторін за договором з 01.04.2023 та факт звільнення відповідачем орендованого приміщення з 31.03.2023, задоволення позову про визнання недійсним повідомлення (листа) відповідача від 13.03.2023 про розірвання договору оренди № 28/12/2021-АП від 28.12.2021 не призведе до поновлення прав позивача, а тому такий спосіб захисту не є ефективним.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ФОП Жмудська Ірина Борисівна звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на нез`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; просить рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2023 у справі № 910/13667/23 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

За твердженням скаржника, рішення судів у спорі орендодавця з орендарем суперечать один одному. Так, у справі № 910/6646/23 суд відмовляє у стягненні орендних платежів з орендаря після вчинення одностороннього правочину про розірвання договору на тій підставі, що цей правочин орендодавець не оскаржив, а у справі № 910/13667/23 суд зазначає, що дане оскарження є неефективним способом захисту.

Скаржник також наголошує на відсутності підстав для одностороннього розірвання договору за ініціативою орендаря.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.01.2024 за апеляційною скаргою ФОП Жмудської І.Б. на рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2023 у справі № 910/13667/23 відкрито апеляційне провадження; справу призначено до розгляду на 05.03.2024.

В судовому засіданні 05.03.2024 оголошувалась перерва до 02.04.2024.

14.02.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив, в якому ТОВ "Аргус-Персонал", доводячи необґрунтованість апеляційної скарги, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Представник скаржника в судовому засіданні вимоги та доводи апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги та доводи апеляційної скарги заперечив, доводячи її безпідставність.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 28.12.2021 між ФОП Жмудською І.Б. (орендодавцем) та ТОВ "Аргус-Персонал" (орендарем) укладено договір оренди нежитлового приміщення № 28/12/2021-АП, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування (оренду) майно у вигляді частки нежитлового приміщення, загальною площею 156,3 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Дмитрівська, буд. 75, група нежитлових приміщень № 160, 161, а саме приміщень № 1-2, № 1-8, № 1-9 за технічним паспортом приміщення зазначених у додатку № 1 (п. 1.1 договору).

Орендар зобов`язався використовувати вказане приміщення відповідно до своєї цивільної правоздатності для здійснення господарської діяльності та використання його для розміщення офісу. Використання приміщення в інших цілях дозволяється лише за умови попередньої згоди орендодавця (п. 1.2 договору). Орендар має право передати у суборенду приміщення (його частину) без письмової згоди орендодавця ( п. 4.4.8 договору). Поточний ремонт об`єкта оренди здійснюється орендарем за власний рахунок, якщо сторонами не буде погоджено інше (п. 4.4.7 договору).

Строк дії договору оренди починається з дати підписання сторонами цього договору оренди, та закінчується в день закінчення строку оренди або в день дострокового припинення дії, розірвання цього договору. Строк оренди приміщення за цим договором становить 24 календарних місяців, тобто до 31 грудня 2023 року (включно) (п. 7.1 договору).

Сторони погодили, що цей договір може бути змінений, доповнений або достроково розірваний за письмовою згодою сторін. Зміна та доповнення, які вносяться у договір, розглядаються сторонами протягом 20 календарних днів. Усі зміни та доповнення до цього договору укладаються у письмовій формі і оформляються додатковими угодами, після їх підписання сторонами стають невід`ємною частиною цього договору ( п. 7.2 договору).

Відповідно до п. 7.4 договору, дострокове розірвання договору в односторонньому порядку може мати місце за вимогами однієї із сторін виключно у випадку, передбаченому діючим законодавством та цим договором. Так, орендар має право в односторонньому порядку розірвати цей договір, і цей договір припиняє свою дію на вимогу орендаря тільки за умови невиконання орендодавцем своїх зобов`язань, передбачених договором (п. 7.4.1 договору).

У пункті 4.1 договору, серед іншого, орендодавець зобов`язався забезпечити надійне та безпечне функціонування інженерних систем приміщення (п. 4.1.5 договору); забезпечити оперативну ліквідацію наслідків можливих аварій інженерних систем приміщення (п. 4.1.6 договору).

13.03.2023 відповідач направив позивачу повідомлення № б/н про розірвання договору оренди, в якому повідомив про розірвання договору в односторонньому порядку з 01.04.2023, пославшись на положення п. 4.1.5, 4.1.6, підп. "д" п. 7.3, п. 7.4.1 договору.

У вказаному повідомленні орендар зазначив, що вбачає наступне невиконання орендодавцем зобов`язань: відсутність будь-яких дій з боку орендодавця щодо усунення наслідків затоплення об`єкту оренди 23.11.2022 та створення умов для недопущення в майбутньому подібних випадків на об`єкті оренди; відсутність будь-яких заходів з боку орендодавця, пов`язаних із створенням резервного електропостачання на об`єкті оренди, в зв`язку із періодичним відключенням електропостачання в приміщенні, що унеможливлює його використання.

Окрім того, у вказаному листі орендар висловив пропозицію орендодавцю з`явитися в період з 27.03.2023 по 31.03.2023 за місцезнаходженням орендованого об`єкта для оформлення документів про повернення приміщення.

Додатком до повідомлення зазначено лише акт повернення нежитлового приміщення з оренди, підписаний ТОВ "Аргус-Персонал".

21.03.2023 орендодавцем на вказане повідомлення орендаря направлено відповідь, у якій зазначено про безпідставність посилання на порушення орендодавцем умов договору, в зв`язку з чим договір не вважається розірваним. Орендодавець наголосив, що жодна з описаних подій не є порушенням умов договору зі сторони орендодавця, оскільки і затікання будинку 23.11.2022 і відключення електропостачання у м. Києві у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації проти України у листопаді 2022 року - січні 2023 року не є наслідком аварій інженерних систем приміщення. Орендодавець запевнив, що всі інженерні мережі приміщення в цей час функціонували належним чином. Орендодавець також вказав, що доказів порушення орендодавцем умов договору оренди орендар не надав.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції до відзиву ТОВ "Аргус-Персонал" на позовну заяву будо додано нотаріально посвідчені 22.09.2023 заяви свідків ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 щодо затоплення офісу (група нежитлових приміщень № 160, 161) 23.11.2022 (вода лилася зі стелі) та відсутність світла та централізованого опалення протягом чотирьох місяців з листопада 2022 року по березень 2023 року. У своїх заявах свідки, які назвали себе співробітниками відповідно головним бухгалтером, бухгалтером, менеджером з адміністративної діяльності, начальником відділу кадрів Підприємства із 100% іноземним капіталом "Аргус" (код юридичної особи 24719411, м. Київ, вул. Софіївська, 25, приміщення 2), бухгалтером ТОВ "Аргус-Персонал", бухгалтером та директором ТОВ "Аргус-Безпека" (код юридичної особи 37271002, м. Київ, вул. Софіївська, 25, приміщення 2) підтвердили не лише факт затоплення водою 23.11.2022 офісного приміщення та відсутність з листопада по березень 2023 року в офісному приміщенні близько 30 разів у робочий час світла та централізованого опалення, а й "факт не забезпечення орендодавцем Іриною Жмудською надійного та безпечного функціонування в офісі централізованого опалення та електропостачання; факт не забезпечення орендодавцем Іриною Жмудською оперативної ліквідації наслідків затоплення офісу".

Наявними у справі договорами ФОП Жмудської І.Б. з ТОВ "Аргус Безпека" та з Підприємством із 100% іноземним капіталом "Аргус" підтверджується оренда приміщень, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Дмитрівська, буд. 75, група нежитлових приміщень № 160, 161, а саме приміщення № 1-10 та відповідно приміщень № 1-1, № 1-3, № 1-4, № 1-5, № 1-6, № 1-7 за технічним паспортом приміщення зазначених у додатку № 1.

У листі-відповіді на запит ТОВ "Аргус-Персонал" ТОВ "Перший український експертний центр" підтвердило, що фахівцями товариства відповідно до заявки про аварійну ситуацію до диспетчерської служби від власника нежитлового приміщення № 156 в житловому будинку № 75 на вул. Дмитрівська та інформації представника орендарів нежитлових приміщень № 10, 161 в зазначеному будинку за телефонним дзвінком майстру будинку оперативно було вжито відповідних заходів: до приїзду аварійної служби та проведення зварювальних робіт на трубопроводі ХВП на місці виявленого голко видного свища було поставлено хомут. Додана до листа копія акту обстеження від 24.11.2022 нежитлових приміщень № 160, № 161 в житловому будинку № 75 по вул. Дмитрівська свідчить що при проведенні обстеження виявлено стікання води із тех.-поверху, пошкоджено стельову декоративну плитку "Армстронг" в кількості 8 шт., та виявлено мокрі плями на підлозі. Майстру будинку та слюсарю рекомендовано провести позачерговий огляд внутрішньо-будинкових систем.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.10.2023 у справі № 910/6646/23 відмовлено повністю в задоволенні позовних вимог ФОП Жмудської І.Б. до ТОВ "Аргус-Персонал" про стягнення заборгованості за неналежне виконання зобов`язань за договором оренди нежитлового приміщення № 28/12/2021-АП від 28.12.2021 у розмірі 48 211,10 грн.

Предметом розгляду справи № 910/6646/23 були вимоги про стягнення суми заборгованості за березень-квітень 2023 року за договором оренди нежитлового приміщення №28/12/2021-АП від 28.12.2021, укладеним між ФОП Жмудською І.Б. та ТОВ "Аргус-Персонал".

У рішенні суду в справі № 910/6646/23 зазначено, що правовідносини між сторонами за спірним договором припинилися з 01.04.2023, відповідач фактично 31.03.2023 звільнив орендоване приміщення та повернув ключі від приміщення позивачу. Так, 31.03.2023 відповідач направив засобами поштового зв`язку на адресу позивача посилку. Відповідно до опису вкладення в посилку, відповідач направив комплект ключів для доступу до дверей приміщення за адресою: м. Київ, вул. Дмитрівська, 75 .

При цьому, дійшовши висновку про безпідставність нарахування орендної плати за квітень 2023 року, суд у справі № 910/6646/23 не оцінював законність розірвання договору, лише констатував, що сторонами не вживалися заходи щодо оскарження одностороннього правочину про дострокове розірвання договору.

Таким чином, предметом спору у справі № 910/13667/23 є правомірність одностороннього розірвання з 01.04.2023 договору оренди нежитлового приміщення з наведених орендарем підстав.

Частиною першою ст. 188 ГК України визначено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 1, 3, 5 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Незважаючи на односторонній характер дій особи, вони можуть породжувати певні правові наслідки як для цієї особи, так і для інших осіб. Таким чином, правочин вважається одностороннім у тому разі, коли до виникнення цивільних прав та обов`язків призводить волевиявлення одного суб`єкта цивільного права.

За змістом положень ч. 3 ст. 202 ЦК України одностороння відмова від договору за загальним правилом кваліфікується як односторонній правочин, оскільки вона є волевиявленням особи, спрямованим на виникнення юридичних наслідків цивільно-правового характеру.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та у разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (зазначену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17).

Частинами першою, третьою ст. 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією зі сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Обов`язок доведення наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача (зазначену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17).

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною другою ст. 526 ЦК України визначено, що виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Згідно зі ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Положеннями ст. 615 ЦК України унормовано, що у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли права на односторонню відмову у сторони немає, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а в разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін.

Такі правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 01.04.2021 у справі № 910/5206/20, від 15.06.2023 у справі № 910/17401/21.

Судова колегія звертає увагу на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 08.10.2020 у справі № 910/11397/18 про те, що у разі коли законом або умовами договору передбачено право сторони на односторонню відмову від договору, сторони вільні у виборі конкретних підстав такої відмови, в межах встановлених нормами законодавства чи умовами договору. Обрану стороною підставу для односторонньої відмови від договору і слід досліджувати під час розгляду справи судом. Так, у кожному випадку особа, яка бажає відмовитись від договору у односторонньому порядку на тій чи іншій підставі має довести фактичну наявність визначених у обраній підставі обставин для такої односторонньої відмови.

Разом з тим припинення зобов`язання у зв`язку з односторонньою відмовою відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України передбачено як наслідок порушення зобов`язання, лише в тому випадку, якщо це встановлено договором або законом.

Такі висновки наведені у постанові Верховного Суду від 01.02.2018 у справі № 910/11352/17.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що аналіз норм цивільного законодавства дає підстави для висновку, що вчинення стороною договору такого одностороннього правочину як відмова від договору, за відсутності рішення суду про визнання його недійсним або підстав нікчемності, зумовлює необхідність з`ясовувати чи зумовив такий правочин припинення цивільних прав та обов`язків (тобто чи є підстави для односторонньої відмови від договору передбачені договором та/або законом).

Сам по собі факт повернення орендованого майна орендодавцю не доводить безспірність припинення цивільних прав та обов`язків за договором оренди.

Тобто, ні закінчення строку дії договору оренди, ні факт виконання сторонами спірного правочину про одностороннє розірвання договору оренди, не відновлять права орендодавця у разі їх порушення одностороннім правочином орендаря.

За таких обставин, враховуючи положення ч. 2 ст. 16 ЦК України, суд, порушивши принцип правової визначеності, дійшов безпідставного висновку про обрання позивачем неналежного способу захисту.

Верховний Суд наголошував, що у вирішенні спору про визнання недійсним одностороннього повідомлення про розірвання договору судам необхідно в кожному конкретному випадку, виходити зі встановлених обставин справи та досліджувати підстави, які стали підґрунтям для односторонньої відмови від договору, а також обґрунтованість таких підстав з огляду на встановлені обставини справи.

Оцінюючи наведені орендарем підстави, які стали підґрунтям для односторонньої відмови від договору, колегія суддів визнає їх необґрунтованими.

Так, згідно із актом обстеження від 24.11.2022 нежитлових приміщень № 160, № 161 в житловому будинку № 75 по вул. Дмитрівська, складеним працівниками ТОВ "Перший український експертний центр" при проведенні обстеження виявлено лише стікання води із тех.-поверху, пошкоджено стельову декоративну плитку "Армстронг" в кількості 8 шт., та виявлено мокрі плями на підлозі. Зазначене може свідчити про недоліки внутрішньо-будинкових інженерних систем, а не про аварію інженерних систем власне самого орендованого приміщення. Цей доказ спростовує доводи ТОВ "Аргус-Персонал" про незабезпечення орендодавцем оперативної ліквідації наслідків можливих аварій інженерних систем приміщення.

Більш того, за умовами договору оренди (п. 4.4.7 договору) поточний ремонт об`єкта оренди здійснюється орендарем за власний рахунок. Необхідність капітального ремонту приміщення у зв`язку із його затопленням матеріалами справи не підтверджена.

Орендар не надав суду доказів того, що відсутність з листопада по березень 2023 року в орендованому ним приміщенні близько 30 разів у робочий час світла та централізованого опалення є наслідком саме аварій інженерних систем приміщення. При тому, що періодичне відключення електропостачання у місті Києві у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації проти України у листопаді 2022 року - січні 2023 року, як і закінчення опалювального сезону у місті Києві станом на 01.04.2023, є загальновідомими обставинами в розумінні ч. 3 ст. 75 ГПК України.

Надані ж відповідачем заяви свідків підтвердили лише факт затоплення водою зі стелі 23.11.2022 офісного приміщення № 160, 161 (без прив`язки до орендованих приміщень за технічним паспортом приміщення зазначених у додатку № 1) та відсутність з листопада по березень 2023 року в офісному приміщенні близько 30 разів у робочий час світла та централізованого опалення. Виходячи з функціональних обов`язків свідків, їх заяви щодо незабезпечення орендодавцем надійного та безпечного функціонування в офісі централізованого опалення та електропостачання, незабезпечення орендодавцем оперативної ліквідації наслідків затоплення офісу, без зазначення джерела обізнаності свідка щодо змісту та обставин виконання договору оренди, носять характер оціночних суджень та не можуть братись до уваги судом.

Таким чином, встановлені обставини спростовують доводи ТОВ "Аргус-Персонал" про наявність правових підстав для одностороннього розірвання договору оренди відповідно до п. 4.1.5, 4.1.6, підп. "д" п. 7.3, п. 7.4.1 договору.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Всупереч зазначеному, відповідачем належними та допустимими доказами не доведено правомірність вчинення ним одностороннього правочину з розірвання договору оренди, не спростовано обґрунтовані доводи позивача щодо відсутність передбачених договором підстав для розірвання договору оренди з ініціативи орендаря.

Неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, згідно із ч. 1 ст. 277 ГПК України, є підставою для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2023 у справі № 910/13667/23 та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог про визнання одностороннього правочину недійсним.

Понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за подання позовної заяви (2 684,00 грн) та за подання апеляційної скарги (4 026,00 грн), відповідно до ст. 129 ГПК України, підлягають відшкодуванню відповідачем.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Жмудської Ірини Борисівни на рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2023 у справі № 910/13667/23 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2023 у справі № 910/13667/23 скасувати.

3. Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю "Аргус-Персонал" від 13 березня 2023 року про розірвання договору оренди нежитлового приміщення № 28/12/2021-АП від 28.12.2021.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аргус-Персонал" (01001, місто Київ, вулиця Софіївська, будинок 25 прим. 2; ідентифікаційний код 32559824) на користь Фізичної особи-підприємця Жмудської Ірини Борисівни ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) 6 710 (шість тисяч сімсот десять) грн 00 коп. судових витрат.

5. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.

6. Матеріали справи № 910/13667/23 повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в порядку, визначеному ст.ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 04.04.2024.

Головуючий суддя О.О. Хрипун

Судді А.О. Мальченко

І.М. Скрипка