Рішення

від 26.03.2024 по справі 902/1499/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" березня 2024 р.Cправа № 902/1499/23

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Тварковського А.А.,

за участю секретаря судового засідання Данелюк Х.О.,

представників:

позивача - Ткача Ю.А.,

відповідача - Мичківського І.П., Нурманової Л.О.,

присутніх: Бузько А.І., Дідур Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом: Приватного підприємства "Афіна БК" (вул. Магістральська, 20, м. Жмеринка, Вінницький район, Вінницька область, 23100)

до: Департаменту капітального будівництва Вінницької міської ради (вул. Пирогова, 34А, м. Вінниця, 21018)

про стягнення 1 905 025,95 грн,

В С Т А Н О В И В :

Приватним підприємством "Афіна БК" подано позов до Департаменту капітального будівництва Вінницької міської ради про стягнення 1 905 025,95 грн.

Ухвалою суду від 22.12.2023, з урахуванням виправлених недоліків, на які було вказано позивачу ухвалою про залишення позовної заяви без руху від 11.12.2023, за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/1499/23 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 25.01.2024 о 14:30 год.

Під час підготовчого провадження у справі вчинено ряд процесуальних дій:

- відповідачем подано відзив на позовну заяву (вх. №01-34/235/24 від 09.01.2024) та заяву про застосування строків позовної давності (вх. №01-34/836/24 від 24.01.2024);

- ухвалою від 29.01.2024 витребувано із архіву Господарського суду Вінницької області матеріали справи №902/778/20 за позовом Департаменту капітального будівництва Вінницької міської ради до Приватного підприємства "Афіна БК" про зобов`язання вчинення дій та стягнення 112 618,44 грн пені.

Виконавши завдання підготовчого провадження та вчинивши необхідні дії на цій стадії судового провадження, судом закрито таку стадію господарського процесу та призначено справу до розгляду по суті на 05.03.2024. Поряд з цим в межах розгляду справи по суті двічі оголошувалася перерва: до 21.03.2024 та до 26.03.2024.

Крім того, ухвалою від 21.03.2024 здійснено виклик у судове засідання 26.03.2024 для дачі пояснень представника Департаменту капітального будівництва Вінницької міської ради Іваницю Олександра Сергійовича, на якого покладено здійснення технічного нагляду за виконанням робіт у відповідності із затвердженою проектно-кошторисною документацією за Договором підряду №9 від 23.04.2018.

На визначений час у судове засідання 26.03.2024 з`явилися усі учасники справи, за винятком представника відповідача Іваниці Олександра Сергійовича, а також присутні.

Представник позивача заявлений позов підтримав у повному обсязі з викладених у позовній заяві підстав та обставин.

Представник відповідача проти позову заперечив з урахуванням заяви про застосування наслідків спливу позовної давності.

В обґрунтування заявленого позову позивач вказує на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором підряду №9 від 23.04.2018 та Договором підряду №7 від 01.04.2019 в частині повної та своєчасної оплати вартості виконаних робіт, внаслідок чого Приватним підприємством "Афіна БК" заявлено до стягнення з Департаменту капітального будівництва Вінницької міської ради 1 905 025,95 грн заборгованості, з яких: 911 429,52 грн - основного боргу; 82 075,54 грн - 3% річних; 457 704,16 грн - інфляційних втрат та 453 816,73 грн - пені.

Суть заперечень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, зводиться до того, що висновком судової експертизи, проведеної в межах розгляду справи № 902/778/20, підтверджено неякісно виконані роботи Приватним підприємством "Афіна БК" по об`єкту "Реконструкція будівлі (термомодернізація) комунального закладу "Загальноосвітня школа I-III ступенів №8 міської ради" по вул. В.Винниченка, 28 в м. Вінниця".

Таким чином, позивачем не доведено з боку відповідача порушень умов та положень Договорів підряду №9 від 23.04.2018 та №7 від 01.04.2019 "Реконструкція будівлі (термомодернізація) комунального закладу "Загальноосвітня школа I-III ступенів №8 міської ради" по вул. В.Винниченка, 28 в м. Вінниця", як наслідок - відсутні правові підстави для стягнення заборгованості за виконані роботи у розмірі 1 905 025,95 грн.

Крім того, Департаментом капітального будівництва Вінницької міської ради заявлено про застосування наслідків спливу позовної давності, оскільки відповідачем 11.03.2020 на адресу позивача надіслано лист-відповідь (вих. № 22-00- 010-13015), зі змісту якого слідує, що довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, підготовлені невірно, в актах на прийняття виконаних робіт, об`єми робіт - не відповідають договірній ціні по об`єкту: "Реконструкція будівлі (термомодернізація) комунального закладу "Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 8 міської ради по вул. В. Винниченка, 28 в м. Вінниця", відповідно до умов договору підряду № 9 від 23.04.2018. Також позивача у вищевказаному листі повідомлено, що Відповідачем на його адресу 11.02.2020 направлено лист (вих. № 22-00-010-7475) про неякісне виконання робіт.

Отже, перебіг позовної давності для подачі позовної заяви до суду, з метою захисту порушених (на думку позивача) прав, розпочався з 11.03.2020, зокрема, як констатує даний факт сам позивач у позовній заяві, тобто з дня, коли довідався про порушення свого права.

Позивач звернувся з позовною заявою до суду лише 06.12.2023, тобто через 3 роки 9 місяців, після отримання інформації, з якої дізнався про обставини, які стосуються погодження та підписання документів по об`єкту: "Реконструкція будівлі (термомодернізація) комунального закладу "Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 8 міської ради по вул. В. Винниченка, 28 в м. Вінниця", відповідно до умов договору підряду № 9 від 23.04.2018.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

23.04.2018 між Департаментом капітального будівництва Вінницької міської ради (Замовник, відповідач) та Приватним підприємством "Афіна БК" (Підрядник, позивач) укладено Договір підряду №9 (Договір №9), відповідно до п. 1 якого Замовник доручає, а Підрядник забезпечує відповідно до проектної документації та умов Договору виконання робіт по реконструкції об`єкту.

Назва об`єкту: "Реконструкція будівлі (термомодернізація) комунального закладу "Загальноосвітня школа I-III ступенів №8 міської ради" по вул. В.Винниченка, 28 в м. Вінниця". Адреса розташування об`єкта: м. Вінниця, вул. В. Винниченка, 28 (п. 2 Договору №9).

Пунктом 3 Договору №9 визначено, що склад та обсяги робіт, що доручаються до виконання Підряднику, визначаються проектною документацією. Склад та обсяги робіт можуть бути переглянуті в процесі реконструкції у разі внесення змін до проектної документації у порядку, зазначеному у п. 53 Загальних умов укладання та виконання Договору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 №668 (з урахуванням змін, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2099 №601 (далі - Загальні умови).

Пунктом 41 Договору №9 сторони погодили, що розрахунки за виконані роботи будуть здійснюватися із урахуванням положень Загальних умов на підставі довідки про вартість виконаних підрядних робіт (форма №КБ-3) та приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в).

Згідно із п. 42 Договору №9 Підрядник визначає обсяги та вартість виконаних робіт, що підлягають оплаті, та готує відповідні документи і подає їх для підписання Замовнику за 5 календарних днів до завершення звітного періоду.

Замовник зобов`язаний підписати подані документи, що підтверджують виконання робіт, або обґрунтувати причини відмови від їх підписання протягом 3 днів з дня одержання. Оплата виконаних робіт здійснюється протягом 10 днів з дня підписання документів Замовником.

Відповідно до п. 57 Договору №9 сторони дійшли згоди, що за порушення строку оплати виконаних робіт Замовник сплачує Підряднику неустойку в формі пені за кожний день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості виконаних та неоплачених робіт, за винятком випадку, якщо фінансування не здійснюється головним розпорядником бюджетних коштів по даному об`єкту.

Договір набуває чинності з моменту його укладення. Закінчення строку Договору не звільняє від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії Договору (п.п. 69, 70 Договору №9).

Додатком №1 до Договору №9 сторони узгодили календарний план виконання робіт.

З червня 2018 року по грудень 2019 року між сторонами укладено 11 додаткових угод до Договору підряду №9 від 23.04.2018, зокрема, в частині календарного плану виконання робіт та відповідного фінансування, зміни банківських реквізитів сторін, строку виконання робіт.

Окрім того, 01.04.2019 між тими ж сторонами укладено Договір підряду №7 (Договір №7), відповідно до предмету якого відповідач як Підрядник зобов`язався виконати власними силами та засобами, на свій ризик, за завданням і за рахунок Замовника додаткові роботи по об`єкту "Реконструкція будівлі (термомодернізація) комунального закладу "Загальноосвітня школа I-III ступенів №8 міської ради" по вул. В.Винниченка, 28 в м. Вінниця", які не були враховані пропозицією конкурсних торгів Підрядника. У розділі "Предмет договору" також визначено, що склад та обсяги робіт, що доручаються до виконання Підряднику, визначаються проектною документацією.

Розрахунки за виконані роботи будуть здійснюватися із урахуванням положень Загальних умов на підставі довідки про вартість виконаних підрядних робіт (форма №КБ-3) та приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) (п. 41 Договору).

Згідно із п. 42 Договору №7 Підрядник визначає обсяги та вартість виконаних робіт, що підлягають оплаті, та готує відповідні документи і подає їх для підписання Замовнику за 5 днів до завершення звітного періоду.

Замовник зобов`язаний підписати подані документи, що підтверджують виконання робіт, або обґрунтувати причини відмови від їх підписання протягом 3 днів з дня одержання. Оплата виконаних робіт здійснюється протягом 10 днів з дня підписання документів Замовником.

Пунктом 57 Договору №7 сторони погодили, що за порушення строку оплати виконаних робіт Замовник сплачує Підряднику неустойку в формі пені за кожний день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості виконаних та неоплачених робіт, за винятком випадку, якщо фінансування не здійснюється головним розпорядником бюджетних коштів по даному об`єкту.

За умовами п.п. 69, 70 Договору №7 Договір набуває чинності з моменту його укладення. Закінчення строку Договору не звільняє від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії Договору.

З липня 2019 року по грудень 2019 року між сторонами укладено 4 додаткових угоди до Договору №7 щодо строку виконання робіт та зміни банківських реквізитів Підрядника.

Як стверджує позивач у позовній заяві, відповідно до укладених договорів ПП "Афіна БК" на замовлення Департаменту капітального будівництва Вінницької міської ради виконало роботи по "Реконструкції (термомодернізації) будівлі комунального закладу Загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №8" на загальну суму 911 729,52 грн, про що відповідачу було надіслано довідки про вартість виконаних будівельних робіт та акти приймання виконаних будівельних робіт за 27.12.2019 на суму 417 631,70 грн та за 17.12.2019 на суму 493 797,82 грн.

Проте, вищезазначені довідки про вартість виконаних будівельних робіт та акти приймання виконаних будівельних робіт на загальну суму 911 729,52 грн відповідачем не підписані, кошти за виконані роботи не перераховано.

Приватним підприємством "Афіна БК" скеровано Департаменту капітального будівництва Вінницької міської ради "Повторне повідомлення про передання робіт" вих. №8 від 20.02.2020 з проханням підписати довідки про вартість виконаних будівельних робіт та акти приймання виконаних будівельних робіт та погашення заборгованості за виконані роботи та використані будівельні матеріали, а також здійснити оплату на підставі таких документів.

У відповідь на вищевказане повідомлення Департамент капітального будівництва Вінницької міської ради направив позивачу лист вих. №22-00-010-13015 від 11.03.2020, за змістом якого довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати підготовлена невірно, в актах виконаних робіт об`єми робіт не відповідають договірній ціні, також зазначено про неякісне виконання робіт, внаслідок чого Департамент капітального будівництва Вінницької міської ради не може підписати та оплатити виконані роботи, поки не будуть усунуті недоліки.

01.05.2023 Господарським судом Вінницької області постановлено рішення у справі № 902/778/20 за позовом Департаменту капітального будівництва Вінницької міської ради до Приватного підприємства "Афіна БК" про зобов`язання вчинення дій та стягнення 112 618,44 грн пені, відповідно до якого, зокрема, ухвалено:

- розірвати Договір підряду № 9 від 23.04.2018 року на виконання робіт по реконструкції будівлі (термомодернізація) Комунального закладу "Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 8 Вінницької міської ради" по вул. Винниченка, 28, м. Вінниця", укладений між Департаментом капітального будівництва Вінницької міської ради (вул. Пирогова, 59, м. Вінниця, 21050, код - 03084204) та Приватним підприємством "Афіна БК" (вул. Магістральна, 20, м. Жмеринка, Вінницька обл., 23100, код - 33196519);

- розірвати Договір підряду № 7 від 01.04.2019 року на виконання робіт по реконструкції будівлі (термомодернізація) Комунального закладу "Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 8 Вінницької міської ради" по вул. Винниченка, 28, м. Вінниця", які не були враховані пропозицією конкурсних торгів Підрядника, укладений між Департаментом капітального будівництва Вінницької міської ради (вул. Пирогова, 59, м. Вінниця, 21050, код - 03084204) та Приватним підприємством "Афіна БК" (вул. Магістральна, 20, м. Жмеринка, Вінницька обл., 23100, код - 33196519).

Рішення у справі № 902/778/20 набрало законної сили 01.06.2023, про що у ЄДРСР міститься відповідна відмітка.

Крім того, в процесі розгляду справи №902/778/20 було призначено судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Вінницькому науково-дослідному експертно-криміналістичному центру. Предметом дослідження судової експертизи було, зокрема, встановлення обсягу та вартості фактично виконаних робіт, передбачених актами приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2019 року на суму 417 631,70 грн та 493 797,82 грн, що були виконані підрядником відповідно до первісних умов проектно-кошторисної документації та додатково.

Згідно із висновком судової будівельно-технічної експертизи № СЕ-19/102-21/15558-БТ від 30.12.2022 в межах дослідження виконання робіт згідно із Актом №б/н приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2019 року на загальну суму 417 631,7 грн встановлено, що позиції Акту в пункті 9 (9.- С111-598 варіант 1 "Мастика герметизувальна бутилкаучукова Гермабутил 2М" 33,14 кг, на загальну суму - 1 104,89 грн) та в пункті 14 (14.-ЕН8-36-2 "Установлення і розбирання зовнішніх інвентарних риштувань трубчастих висотою до 16 м для інших оздоблювальних робіт" - 129,9 м2 вп, на загальну суму -2 782,47 грн) перевірити не представляється за можливе.

В решті позиції такого акту прийнято як роботи виконані в повному обсязі з застосуванням відповідного будівельного матеріалу.

Щодо Акту №б/н приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2019 року на загальну суму 493 797,82 грн, то згідно із висновком судової будівельно-технічної експертизи № СЕ-19/102-21/15558-БТ від 30.12.2022 встановлено виконання в повному обсязі з застосуванням відповідного будівельного матеріалу ряду робіт, визначених у пунктах 2-3, 5, 6, 11, 12, 32-38, 40-42, 57-67. Однак проектно-кошторисною документацією дані роботи не передбачені. В решті визначені в Акті прийняті як умовно виконані без підтвердження їх фактичного обсягу або ж як роботи, які перевірити не представляється за можливе.

Несплата відповідачем вартості виконаних робіт передбачених актами приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2019 на суму 417 631,70 грн та на суму 493 797,82 грн слугувала підставою для звернення Приватного підприємства "Афіна БК" із відповідним позовом до суду про стягнення 911 429,52 грн - основного боргу. Поряд з цим позивачем заявлено до стягнення з відповідача 82 075,54 грн - 3% річних; 457 704,16 грн - інфляційних втрат та 453 816,73 грн - пені, нарахованих внаслідок прострочення виконання зобов`язання.

З огляду на встановлені обставини справи, суд враховує таке.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За своєю правовою природою правовідносини між позивачем та відповідачем в межах даного спору врегульовано положеннями Цивільного кодексу України про підряд, враховуючи укладені Договори підряду №9 від 23.04.2018 та №7 від 01.04.2019.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

За змістом ч. 1 ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами (ч. 4 ст. 882 ЦК України).

Спір у справі виник з підстав несплати відповідачем вартості робіт, заявлених як виконані, за Актами приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2019 року на суму 417 631,70 грн та на суму 493 797,82 грн, підписаних позивачем як Підрядником 27.12.2019.

За змістом п. 42 як Договору №9, так і Договору №7 обов`язок оплати за виконані роботи у Замовника виникає за фактом підписання акту здачі-приймання виконаних робіт протягом 10 днів з моменту підписання. Поряд з цим Департамент капітального будівництва Вінницької міської ради відмовився від підписання таких актів, що підтверджується змістом листа останнього вих. №22-00-010-13015 від 11.03.2020. У листі зазначено, що довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати підготовлена невірно, в актах виконаних робіт об`єми робіт не відповідають договірній ціні, також вказано про неякісне виконання робіт, внаслідок чого Департамент капітального будівництва Вінницької міської ради не може підписати та оплатити виконані роботи, поки не будуть усунуті недоліки.

Закон пов`язує виникнення зобов`язання з оплати робіт з фактом їх виконання і сам по собі акт приймання-передачі робіт не є визначальним для виникнення зобов`язального правовідношення. Навіть наявність підписаного замовником акту приймання-передачі робіт не позбавляє його права заперечувати щодо обсягу та вартості виконаної роботи. Така правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 11.10.2018 у справі № 916/446/16.

Водночас суд враховує, що згідно із висновком судової будівельно-технічної експертизи № СЕ-19/102-21/15558-БТ від 30.12.2022 в межах дослідження виконання робіт згідно із Актом №б/н приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2019 року на загальну суму 417 631,7 грн встановлено, що позиції Акту в пункті 9 (9.- С111-598 варіант 1 "Мастика герметизувальна бутилкаучукова Гермабутил 2М" 33,14 кг, на загальну суму - 1 104,89 грн) та в пункті 14 (14.-ЕН8-36-2 "Установлення і розбирання зовнішніх інвентарних риштувань трубчастих висотою до 16 м для інших оздоблювальних робіт" - 129,9 м2 вп, на загальну суму - 2 782,47 грн) перевірити не представляється за можливе. В решті позиції такого акту прийнято як роботи виконані в повному обсязі з застосуванням відповідного будівельного матеріалу, у межах проектної документації та договірної ціни. При цьому жодних зауважень щодо якості виконаних робіт експертом не викладено.

Щодо Акту №б/н приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2019 року на загальну суму 493 797,82 грн, то згідно із висновком судової будівельно-технічної експертизи № СЕ-19/102-21/15558-БТ від 30.12.2022 встановлено виконання в повному обсязі з застосуванням відповідного будівельного матеріалу ряду робіт, визначених у пунктах 2-3, 5, 6, 11, 12, 32-38, 40-42, 57-67. Однак проектно-кошторисною документацією дані роботи не передбачені. В решті визначені в Акті прийняті як умовно виконані без підтвердження їх фактичного обсягу або ж як роботи, які перевірити не представляється за можливе.

Отже, суд приходить до висновку про фактичне виконання робіт позивачем у відповідності з проектно-кошторисною документацією на загальну суму 413 744,34 грн, що становить підтверджену висновком судової експертизи вартість виконаних робіт із Актом №б/н приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2019 року на загальну суму 417 631,7 грн з вирахуванням вартості робіт, що зазначені в п.п. 9, 14 такого Акту (1 104,89 грн + 2 782,47 грн), позаяк перевірити виконання таких робіт не представляється за можливе (417 631,7 - 1 104,89 грн - 2 782,47 грн = 413 744,34 грн).

Крім того, суд бере до уваги, що згідно із висновком судової будівельно-технічної експертизи № СЕ-19/102-21/15558-БТ від 30.12.2022 при дослідженні позицій Акту №б/н приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2019 року на загальну суму 417 631,7 грн за пунктами 17, 18 Акту (17.- С114-5-У варіант 3 "Плити теплоізоляційні із мінеральної вати" - (-93) м3, на загальну суму - ( - 213 900) грн; 18.- С114-5-У варіант 5 "Плити теплоізоляційні із мінеральної вати" - 93 м3, на загальну суму - 280 562,4 грн) зберігається загальний об`єм використаних матеріалів в сторону збільшення. Тобто, завищення ціни таких позицій документально не підтверджено.

Водночас, як підтверджується підписаним Департаментом капітального будівництва Вінницької міської ради як Замовником Актом приймання виконаних будівельних робіт за травень -2 2019 року на суму 597 500 грн (наявного у матеріалах справи №902/778/20 та копію якого разом із копією висновку судової будівельно-технічної експертизи № СЕ-19/102-21/15558-БТ від 30.12.2022 долучено до матеріалів справи № 902/1499/23), відповідну ціну 3016,80 грн за м3 за "Плити теплоізоляційні із мінеральної вати" станом на 31.05.2019 (дата підписання Акту Замовником) підтверджено відповідачем за фактом прийняття робіт згідно вказаного Акту. Така ж ціна за "Плити теплоізоляційні із мінеральної вати" фігурує в пункті 18 Акту №б/н приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2019 року на загальну суму 417 631,7 грн.

Стягнення ж з відповідача вартості робіт за Актом №б/н приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2019 року на загальну суму 493 797,82 грн є безпідставним у повному обсязі, оскільки ряд зазначених у ньому робіт умовно виконані без підтвердження їх фактичного обсягу або ж визначені як роботи, які перевірити не представляється за можливе. При цьому фактично виконані роботи за вказаним Актом проектно-кошторисною документацією не передбачені. Поряд із цим переважна більшість робіт за цим актом виконана неякісно та з порушенням норм ДБН, що стало підставою для розірвання договорів підряду в судовому порядку.

Оцінюючи згаданий висновок експертизи у справі 902/778/20, суд враховує його як звичайний письмовий доказ у сукупності з іншими доказами у справі, оскільки цей висновок не є висновком експертизи у розумінні ГПК України для даної справи. Проте він підтверджує певні обставини, які слід з`ясувати для повного, всебічного та справедливого судового розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Враховуючи, що Акт №б/н приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2019 року на загальну суму 417 631,7 грн відповідачем як Замовником не підписано, за умовами п. 42 як Договору №9, так і Договору №7 обов`язок оплати за виконані роботи у Замовника виникає за фактом підписання акту здачі-приймання виконаних робіт протягом 10 днів з моменту підписання, зобов`язання відповідача зі сплати вартості підтверджених робіт є простроченим за спливом 10 днів від 11.03.2020 (дата листа-відповіді відповідача вих. №22-00-010-13015 на повідомлення позивача про передання робіт із направленням відповідних актів), тобто з 23.03.2020.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову в частині стягнення основного боргу в сумі 413 744,34 грн. В решті заявленого основного боргу в загальному розмірі 497 685,18 грн слід відмовити, як заявленому безпідставно (911 429,52 грн - 413 744,34 грн = 497 685,18 грн).

Окрім основного боргу, Приватним підприємством "Афіна БК" нараховано та заявлено до стягнення з Департаменту капітального будівництва Вінницької міської ради 82 075,54 грн - 3% річних; 457 704,16 грн - інфляційних втрат та 453 816,73 грн - пені внаслідок прострочення виконання основного зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно із п. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За приписами ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 57 Договору №9 та Договору №7 сторони дійшли згоди, що за порушення строку оплати виконаних робіт Замовник сплачує Підряднику неустойку в формі пені за кожний день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості виконаних та неоплачених робіт, за винятком випадку, якщо фінансування не здійснюється головним розпорядником бюджетних коштів по даному об`єкту.

Перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних, судом встановлено безпідставність нарахування пені після розірвання Договорів №7 та №9, при цьому датою розірвання таких договорів є дата набрання законної сили відповідним рішенням суду у справі № 902/778/20 - 01.06.2023. Так, договірні санкції підлягають нарахуванню лише до дати розірвання договору. Після цієї дати можна застосовувати лише санкції, передбачені ст. 625 ЦК України, тобто стягнути інфляційні та 3% річних. Це випливає з того, що з моменту розірвання договору він більше не діє.

При цьому судом, враховано положення ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, якими обмежено нарахування пені піврічним строком, однак відповідно до п. 7 Прикінцевих положень Господарського кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Так, постановою Кабінетом Міністрів України №211 від 11.03.2020 по всій території України було введено карантин з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), який скасовано з 01.07.2023 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651.

Отже, строки нарахування пені, які встановлені у ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, є продовженими на період дії карантину. Відтак нарахування пені є правомірним з 17.08.2020 по 31.05.2023 на суму 413 744,34 грн основного боргу.

Поряд з цим суд враховує правову позицію, викладену у постанові ВС КЦС у справі № 522/3342/22 від 11.03.2024), що вимоги про стягнення грошових коштів, передбачених статтею 625 ЦК, не є додатковими вимогами в розумінні статті 266 ЦК, а тому закінчення перебігу позовної давності за основною вимогою не впливає на обчислення позовної давності за вимогою про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат. Стягнення 3 % річних та інфляційних витрат можливе до моменту фактичного виконання зобов`язання та обмежується останніми 3 роками, які передували подачі позову.

Відтак правомірним є нарахування 3% річних та інфляційних втрат з 17.08.2020 до 17.08.2023 на суму основного 413 744,34 грн основного боргу.

Здійснивши перерахунок пені, інфляційних втрат та 3% річних за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "LІGA 360" за вищевказані періоди прострочення на суму 413 744,34 грн основного боргу, судом встановлено обґрунтованість нарахування пені в сумі 163 230,64 грн, 3% річних в сумі 37 258,27 грн, інфляційних втрат в сумі 199 074,1 грн.

Отже, суд дійшов висновку про задоволення позову в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат у встановлених судом сумах. Позаяк такі складові заборгованості заявлено позивачем до стягнення у більшому розмірі, тому у стягненні з відповідача 258 630,06 грн - інфляційних втрат та 44 817,27 грн - 3% річних слід відмовити як заявлених безпідставно.

Поряд з цим суд враховує, що відповідно до ч. 3 ст. 509 ЦК України, зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 слідує, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Відтак, інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Згідно із положеннями статті 233 ГК України, які також кореспондують зі змістом статті 551 ЦК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Таким чином, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Тобто, з системного аналізу вищевказаних норм слідує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Отже, якщо порушення зобов`язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб`єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Слід зазначити, що законодавчо не врегульований розмір можливого зменшення штрафних санкцій. При цьому, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Вирішуючи питання щодо зменшення розміру пені, суд бере до уваги такі обставини:

- пеня є лише санкцією за невиконання зобов`язання, а не основним боргом, а тому при зменшенні її розміру позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі з урахуванням задоволення позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

- відсутність підстав вважати, що порушення зобов`язання відповідачем потягло за собою значні збитки для позивача.

Крім того, суд враховує правовий зміст інституту неустойки, основною метою якого є стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов`язання; при цьому остання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Правовий висновок, що неустойка не може бути непомірним тягарем боржникові і джерелом отримання додаткових прибутків кредиторові підтримав Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду відповідно до постанови від 08.04.2020 у справі №924/570/19.

Враховуючи викладені обставини, суд вважає за можливе скористатись правом, наданим ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, та зменшити розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, на 80%, що є співрозмірним в контексті інтересів обох сторін.

Аналогічний висновок щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладений також у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 13.05.2019 у справі №904/4071/18, від 22.04.2019 у справі №925/1549/17, №924/754/18 від 18.06.2019, №912/1703/18 від 27.03.2019.

Таким чином, стягненню з відповідача підлягає 20% пені від суми, яку визнано судом обґрунтованою, тобто 32 646,13 грн (163 230,64 грн х 20% = 32 646,13 грн). Водночас в позові щодо стягнення 421 170,6 грн пені слід відмовити у зв`язку з її зменшенням судом та враховуючи безпідставне заявлення пені внаслідок неправильного обрахунку.

Твердження відповідача щодо пропуску позивачем позовної давності не знаходять свого підтвердження матеріалами справи.

Так, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

До правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених у статті 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (стаття 257 цього Кодексу).

Пунктом 12 розділу Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Даний пункт було введено в дію Законом № 540-IX від 30.03.2020, який набрав чинності 02.04.2020. Постановою КМУ від 27.06.2023 № 651 скасовано "ковідний" карантин з 1 липня 2023 року.

Відповідно до пункту 19 розділу Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Вказаним пунктом розділ Прикінцевих та перехідних положень ЦК України доповнено Законом № 2120-IX від 15.03.2022, що набрав чинності 18.03.2022.

Отже, строки як загальної, так і спеціальної позовної давності були продовженими на період дії карантину (до 01.07.2023) та є продовженими під час дії триваючого воєнного стану в Україні.

За змістом ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судом кожній стороні була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, скористатись іншими процесуальними правами.

Згідно із ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, факт існування заборгованості відповідача перед позивачем слідує з умов укладеного між сторонами Договору, положень чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи.

За таких обставин суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з урахуванням мотивів безпідставного нарахування частини основного боргу, неправильного обрахунку 3% річних, інфляційних втрат та пені, а також зменшення розміру пені з ініціативи суду.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Поряд з цим витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України із покладенням витрат по сплаті судового збору і в частині вимоги, за якою відмовлено у позові у зв`язку із зменшенням неустойки (пені). Так, суд враховує викладене в пункті 4.3. постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013 (яка хоча і стосується попередньої редакції ГПК України та наразі є чинною), у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Отже, на відповідача покладаються витрати на сплату судового збору в сумі 12 199,61 грн, решта в сумі 16 375,78 грн (пропорційно вимогам, у задоволенні яких відмовлено внаслідок неправильного обрахунку) підлягає залишенню за Приватним підприємством "Афіна БК".

Керуючись ст.ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 191, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Департаменту капітального будівництва Вінницької міської ради (вул. Пирогова, 34А, м. Вінниця, 21018, код ЄДРПОУ 03084204) на користь Приватного підприємства "Афіна БК" (вул. Магістральська, 20, м. Жмеринка, Вінницький район, Вінницька область, 23100, код ЄДРПОУ 33196519) 413 744,34 грн - основної заборгованості за виконання підрядних робіт; 199 074,1 грн - інфляційних втрат; 37 258, 27 грн - 3% річних; 32 646,13 грн - пені та 12 199,61 грн - витрат на сплату судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог щодо стягнення з відповідача 497 685,18 грн - основного боргу; 258 630,06 грн - інфляційних втрат; 44 817,27 грн - 3% річних та 421 170,6 грн - пені відмовити, унаслідок чого судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 16 375,78 грн залишити за позивачем.

4. Згідно із приписами ч. 1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

5. Відповідно до положень ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи до Електронних кабінетів ЄСІТС.

Повне рішення складено 05 квітня 2024 р.

Суддя А.А. Тварковський

віддрук. прим.:

1 - до справи.