Рішення

від 02.04.2024 по справі 904/1921/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.04.2024м. ДніпроСправа № 904/1921/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.

за участю секретаря судового засідання Стойчан В.В.

та представників:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Ертанз" (м. Кривий Ріг Дніпропетровської області)

про ухвалення додаткового рішення

у справі:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" (м. Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ертанз" (м. Кривий Ріг Дніпропетровської області)

про стягнення заборгованості за договором про фінансовий лізинг № 00022789 від 18.02.2021 у загальному розмірі 260 138 грн. 57 коп. (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог та зміну предмета спору від 31.05.2023)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У квітні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій, на момент звернення з нею до суду, просило суд:

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ертанз" (далі - відповідач) заборгованість за договором про фінансовий лізинг № 00022789 від 18.02.2021 у загальному розмірі 483 274 грн. 85 коп.;

- витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "Ертанз" транспортний засіб - автомобіль марки VW Golf Trendline FLEET 1.4 TSI, шасі № НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 , реєстраційний номер: НОМЕР_3 , та передати транспортний засіб, представникам Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна";

- зазначити в рішенні про нарахування 3% річних на розмір заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Ертанз" до моменту повного виконання рішення суду на підставі частини 10 статті 238 Господарського кодексу України.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь витрати по сплаті судового збору та витрати на правову допомогу.

У подальшому, від позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшла уточнена позовна заява (вх. суду № 26488/23 від 31.05.2023), в якій він просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ертанз" на свою користь заборгованість за договором про фінансовий лізинг № 00022789 від 18.02.2021 у загальному розмірі 260 138 грн. 57 коп., яка була прийнята до розгляду судом.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 07.08.2023 позовні вимоги задоволено частково, а саме:

- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ертанз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" 98 292 грн. 99 коп. - заборгованості з лізингових платежів, 11 513 грн. 14 коп. - пені, 20 743 грн. 13 коп. - інфляційних втрат, 3 453 грн. 95 коп. - 3% річних, 2 010 грн. 05 коп. - частину витрат по сплаті судового збору;

- органу (особі), що здійснює примусове виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.08.2023 у справі № 904/1921/23, здійснювати нарахування 3% річних на суму боргу 98 292 грн. 99 коп. до моменту виконання судового рішення в частині погашення суми основного боргу. Розрахунок 3% річних здійснювати за формулою: С х 3 х Д : К : 100, де: С - несплачена сума основного боргу (станом на час ухвалення рішення суду - 98 292 грн. 99 коп.); Д - кількість днів прострочення; К - кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ертанз" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення (вх. суду № 40503/23 від 11.08.2023), в якій останнє просить суд стягнути з позивача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 грн. 00 коп.

У зв`язку з перебуванням судді Фещенко Ю.В. у період з 14.08.2023 по 01.09.2023 у відпустці, заява прийнята до розгляду не була.

У подальшому, на виконання ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 31.08.2023, справа № 904/1921/23 була на направлена до Центрального апеляційного господарського суду для розгляду в апеляційній інстанції.

Судом було відзначено, що відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно зі статтею 221 Господарського процесуального кодексу України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 244 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

У той же час, суд зауважував, що відповідно до пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.

Надіслання господарським судом у передбачених законом випадках матеріалів справ до судів вищих інстанцій підпадає під дію пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відсутність у суді зазначених матеріалів унеможливлює розгляд ним справи (заяви, клопотання в межах даної справи).

Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважав за необхідне відкласти розгляд питання щодо прийняття до розгляду заяви Дніпропетровської обласної прокуратури про ухвалення додаткового рішення до розгляду Центральним апеляційним господарським судом апеляційної скарги на рішення у даній справі та до повернення матеріалів справи до Господарського суду Дніпропетровської області.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 04.09.2023 розгляд питання щодо прийняття до розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Ертанз" про ухвалення додаткового рішення було відкладено до повернення матеріалів справи № 904/1921/23 до Господарського суду Дніпропетровської області.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 01.02.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.08.2023 у справі № 904/1921/23 залишено без задоволення, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.08.2023 у справі № 904/1921/23 - залишено без змін.

15.03.2024 матеріали справи № 904/1921/23 повернулися до Господарського суду Дніпропетровської області.

Враховуючи вищевикладені обставини, господарський суд вважав за необхідне прийняти заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Ертанз" про ухвалення додаткового рішення до розгляду.

У той же час, судом було відзначено, що у відповідності до вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

При цьому, розумним, зокрема вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004).

Також, судом було зауважено, що з практики Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема складність справи та поведінка заявників.

Так, у справі "Хосце проти Нідерландів" 1998 суд вирішив, що тривалість у 8,5 років є розумною у контексті статті 6 Конвенції, у зв`язку зі складністю справи, а у справі "Чірікоста і Віола проти Італії", 15-річний строк розгляду визнано Європейським судом з прав людини виправданим, у зв`язку з поведінкою заявників.

З огляду на викладене, з урахуванням перебування судді Фещенко Ю.В. у щорічній основній відпустці у період з 18.03.2024 по 29.03.2024 відповідно до наказу № 62-В від 01.03.2024, з метою надання часу всім учасникам судового процесу для викладення їх правових позицій щодо поданої заяви про розподіл судових витрат, а також, надання можливості сторонам скористатись процесуальними правами, визначеними статтями 42 та 46 Господарського процесуального кодексу України, та з метою дотримання принципів господарського судочинства, а саме: рівності усіх учасників перед законом і судом та змагальності, суд дійшов висновку про необхідність призначення до розгляду вказаної заяви в судовому засіданні в межах розумного строку.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 15.03.2024 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Ертанз" про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат призначено до розгляду в межах розумного строку у судовому засіданні на 02.04.2024.

Від позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшли заперечення проти заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення (вх. суду № 13259/24 від 18.03.2024), в яких він просить суд у задоволенні заяви відповідача відмовити, посилаючись на таке:

- під час розгляду господарської справи відповідач не подав орієнтовний розрахунок понесених судових витрат. У поданому відзиві як на позовну заяву у первісній редакції, так і на уточнену позовну заяву, ТОВ "Ертанз" не зазначило про орієнтовний розрахунок судових витрат, які воно очікує понести у суді першої інстанції. Не зазначав відповідач про орієнтований розрахунок судових витрат і інших своїх документах як по суті справи, так і з процесуальних питань. Позивачу до моменту отримання заяви про ухвалення додаткового рішення взагалі не було відомо про те, що відповідач нестиме витрати на правову допомогу, орієнтовний розмір таких витрат, намір відповідача їх заявляти до стягнення з позивача;

- представник відповідача не заявив вимогу про стягнення понесених ним судових витрат у строки передбачені Господарським процесуальним кодексом України, що є підставою для відмови у задоволенні заяви. Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Неподання чи незаявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат (постанова Верховного Суду від 07.02.2024 у справі № 904/1377/22). ТОВ "Ертанз" протягом розгляду справи у суді першої інстанції не надавав доказів понесених судових витрат та до закінчення судових дебатів, не робив заяви про подання таких доказів протягом 5-ти днів в порядку частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Відповідний намір стягнути судові витрати, їх розмір та докази відповідач подав лише із заявою про ухвалення додаткового рішення, що суперечить вимогам статей 124, 129, 221 Господарського процесуального кодексу України;

- зважаючи на зазначені обставини відсутні підстави для задоволення заяви ТОВ "Ертанз" про стягнення з ТОВ "Порше Лізинг Україна" судових витрат за наслідком розгляду справи у суді першої інстанції.

Від відповідача (заявника) надійшло клопотання (вх. суду № 16290/24 від 02.04.2024), в якому він просить суд здійснювати розгляд заяви без його участі.

У судове засідання 02.04.2024 представники позивача та відповідача не з`явились, при цьому судом враховані заперечення позивача проти заяви відповідача, а також клопотання відповідача, з яких вбачається, що останні повідомлені про розгляд заяви судом.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, а також доводи, викладені у запереченнях позивача щодо заяви, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення заяви по суті,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій, на момент звернення з нею до суду, просило суд:

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ертанз" (далі - відповідач) заборгованість за договором про фінансовий лізинг № 00022789 від 18.02.2021 у загальному розмірі 483 274 грн. 85 коп.;

- витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "Ертанз" транспортний засіб - автомобіль марки VW Golf Trendline FLEET 1.4 TSI, шасі № НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 , реєстраційний номер: НОМЕР_3 , та передати транспортний засіб, представникам Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна";

- зазначити в рішенні про нарахування 3% річних на розмір заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Ертанз" до моменту повного виконання рішення суду на підставі частини 10 статті 238 Господарського кодексу України.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь витрати по сплаті судового збору та витрати на правову допомогу.

У подальшому, від позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшла уточнена позовна заява, в якій він просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ертанз" на свою користь заборгованість за договором про фінансовий лізинг № 00022789 від 18.02.2021 у загальному розмірі 260 138 грн. 57 коп., яка була прийнята до розгляду судом.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 07.08.2023 позовні вимоги задоволено частково, а саме:

- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ертанз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" 98 292 грн. 99 коп. - заборгованості з лізингових платежів, 11 513 грн. 14 коп. - пені, 20 743 грн. 13 коп. - інфляційних втрат, 3 453 грн. 95 коп. - 3% річних, 2 010 грн. 05 коп. - частину витрат по сплаті судового збору;

- органу (особі), що здійснює примусове виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.08.2023 у справі № 904/1921/23, здійснювати нарахування 3% річних на суму боргу 98 292 грн. 99 коп. до моменту виконання судового рішення в частині погашення суми основного боргу. Розрахунок 3% річних здійснювати за формулою: С х 3 х Д : К : 100, де: С - несплачена сума основного боргу (станом на час ухвалення рішення суду - 98 292 грн. 99 коп.); Д - кількість днів прострочення; К - кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість.

Згідно з частиною 1 статті 221 Господарського процесуального кодексу України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до частин 1 - 4 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

У відповідності до вказаних положень, відповідачем було подано заяву про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат, в якій він просить суд ухвалити додаткове рішення по справі та стягнути з позивача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу у сумі 20 000 грн. 00 коп.

З приводу заяви суд зазначає таке.

За змістом статті 123 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу віднесені до витрат, пов`язаних з розглядом справи в суді, які, в свою чергу, віднесені до судових витрат.

У відповідності до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами частини 3 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

З матеріалів справи вбачається, що 02.05.2023 між Адвокатським об`єднанням "Віннерлекс" (далі - адвокатське об`єднання) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ертанз" (далі - клієнт) був укладений договір про надання правничої допомоги (далі - договір, а.с. 127-135 у томі 2), за умовами пункту 1.1. якого адвокатське об`єднання зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги клієнту на умовах і в порядку, що визначені договором (далі - правова допомога, послуги), а клієнт зобов`язується оплатити відповідно до умов договору надану адвокатським об`єднанням правову допомогу та витрати, пов`язані з виконанням договору, що здійснюється адвокатським об`єднанням.

У пункті 3.1. договору сторони погодили, що договір набуває юридичної сили з моменту підписання його обома сторонами та діє до повного виконання сторонами всіх зобов`язань.

Відповідно до пункту 1.2. договору конкретний вид та обсяг правової допомоги за договором сторонами зазначається в специфікації, що є невід`ємним додатком до договору (далі - специфікація), яка відображає доручення клієнта адвокатському об`єднанню на надання певної правової допомоги та її вартість відповідно до такого обсягу.

Пунктом 3.4. договору передбачено, що при виконанні адвокатським об`єднанням своїх зобов`язань за договором, сторони складають двосторонній акт приймання-передачі наданих послуг у 2-х примірниках (по 1-му для кожної сторони). Невід`ємними додатками до зазначеного акту є:

- звіт про надану правову допомогу, де вказується конкретний вид та обсяг наданої адвокатським об`єднанням правової допомоги (додаток № 1);

- звіт про фактичні витрати, пов`язані виконанням договору - складається у випадку понесення адвокатським об`єднанням додаткових витрат згідно з пунктами 2.2.13., 4.5. договору із обов`язковим долученням копій документів, якими підтверджується здійснення таких витрат (додаток № 2).

Згідно з пунктом 4.1. договору сторони погоджують порядок обчислення гонорару (вартості послуг) адвокатського об`єднання за договором у вигляді фіксованого гонорару.

Сторони погоджують, що обчислення та сплата гонорару (вартості послуг) за договором буде здійснюватися відповідно до специфікації та складених на підставі неї рахунків При цьому, клієнт зобов`язується здійснити попередньо виплату гонорару (вартості послуг) адвокатського об`єднання за договором у розмірі оплати 100% вартості правової допомоги, обчисленої у специфікації (пункт 4.2. договору).

Відповідно до пункту 8.4. договору всі додатки та додаткові угоди до договору є його невід`ємними частинами. Додатки та додаткові угоди, укладені під час або після укладення договору, можуть, залежно від змісту, доповнювати або змінювати окремі положення договору за умови, що вони складені у вигляді єдиного документа і підписані уповноваженими представниками сторін.

Також, 02.05.2023 сторонами була підписана специфікація № 1 (додаток № 1) до договору про надання правової допомоги від 02.05.2023 (а.с. 136 у томі 2), згідно з якою склад наданої адвокатським об`єднанням клієнту правової допомоги наступний: надання правничої допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю "Ертанз" з представництва у Господарському суді Дніпропетровської області при розгляді справи № 904/1921/23, у тому числі зі складання, оформлення і подання відзиву на позовну заяву, всіх інших необхідних процесуальних документів, а також надання професійної правничої допомоги у судових засіданнях. Фіксований розмір гонорару становить 20 000 грн. 00 коп.

У подальшому, сторонами був підписаний акт приймання-передачі послуг відповідно до договору про надання правової допомоги від 02.05.2023, станом на 08.08.2023 (далі - акт наданих послуг, а.с. 139 у томі 2), відповідно до умов якого сторонами погоджено наступне:

- адвокатське об`єднання відповідно до договору належним чином надало клієнту професійну правничу допомогу, зазначену у додатку № 1 до акту, а клієнт прийняв надану професійну правничу допомогу (пункт 1 акту наданих послуг);

- вартість наданої професійної правничої допомоги згідно із звітом про надану правничу допомогу від 08.08.2023 (додаток № 1 до акту) та специфікації № 1 від 02.05.2023, становить 20 000 грн.00 коп. (пункт 2 акту наданих послуг);

- у клієнта відсутні будь-які претензії, пов`язані з наданням адвокатським об`єднанням професійної правничої допомоги (пункт 3 акту наданих послуг).

Також, як додаток № 1 до вказаного акту наданих послуг, сторонами був підписаний звіт про надану правничу допомогу, станом на 08.08.2023 (далі - звіт, а.с. 140 у томі 2), згідно з яким на виконання умов договору про надання правової допомоги від 02.05.2023 та специфікації №1 від 02.05.2023 Адвокатським об`єднанням "Віннерлекс" надано професійну правничу допомогу, включно зі складанням відзиву на позовну заяву та процесуальних заяв по справі, а також, участі у судовому засіданні, під час розгляду Господарським судом Дніпропетровської області справи № 904/1921/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна". Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 07.08.2023 позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ертанз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" 98 292 грн. 99 коп. - заборгованості з лізингових платежів, 11 513 грн. 14 коп. - пені, 20 743 грн. 13 коп. - інфляційних втрат, 3 453 грн. 95 коп. - 3% річних. Загальна вартість наданих послуг (фіксований гонорар): 20 000 грн. 00 коп.

Крім того, на підтвердження оплати наданих послуг професійної правничої допомоги відповідачем додано до матеріалів заяви рахунок на оплату правової допомоги згідно з договором про надання правничої допомоги від 02.05.2023 на суму 20 000 грн. 0 коп. (а.с. 137 у томі 2) та платіжну інструкцію № 896 від 03.05.2023 на суму 20 000 грн. 00 коп. (а.с. 138 у томі 2).

Відповідно до положень частини 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Приписами частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі: гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

При здійснені розподілу між сторонами спору судових витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро), обсяги наданих стороні, як клієнту, послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи, а також в порядку статті 86 Господарського процесуального кодексу України надати належну оцінку поданим стороною, яка понесла витрати на професійну правничу допомогу, доказам фактичного надання їй адвокатських послуг, їх прийняття стороною спору на підставі акта приймання-передачі послуг з виставленням адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро) клієнту рахунка на оплату таких послуг.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Верховний Суд у постановах від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19 зазначив, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

У постанові від 11.02.2021 у справі № 920/39/20 Верховний Суд вказав, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Проте, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість, покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

У постановах від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18 і від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 11.02.2021 у справі № 920/39/20 Верховний Суд також зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи вказане, у відповідності до вказаних вище норм, дослідивши заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та документи, на підставі яких позивач просить стягнути вказані витрати, господарський суд прийшов до висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності та співрозмірності їхнього розміру, та є завищеним, оскільки становить 20 000 грн. 00 коп., в той час, як з акту наданих послуг професійної правничої допомоги вбачається наступне:

- предметом спору у даній справі було стягнення заборгованості за договором про фінансовий лізинг № 00022789 від 18.02.2021, який за своїм змістом та правовою природою є договором найму (оренди) з урахуванням особливостей даного договору, судова практика щодо вказаної категорії справ є сталою та не потребує детального вивчення та аналізу станом на конкретний період у часі;

- з аналізу специфікації від 02.05.2023, акту наданих послуг від 08.08.2023 та звіту від 08.08.2023 вбачається, що адвокатом надана професійна правнича допомога, до складу якої, зокрема, входить складання відзиву на позовну заяву, участь у судових засіданнях, та у подальшому, за результатом розгляду справи - часткове задоволення позовних вимог, у той же час, адвокатом не конкретизовано перелік послуг: які саме послуги були надані під час розгляду справи. До того ж, акт наданих послуг не містить зазначення часу (у годинах), який був витрачений адвокатом на виконання наданих ним послуг;

- з огляду на відсутність детального переліку наданих послуг правничої допомоги, враховуючи розумність та співрозмірність витраченого часу та зусиль, суд вважає, що заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу є завищеним для досвідченого адвоката.

Крім того, аналізуючи розмір заявленої позивачем до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає таке.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.01.2023 у справі № 910/8342/21, визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим у частині п`ятій статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

На предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, також визначені положеннями частин 6, 7 та 9 статті 129 цього Кодексу.

За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в пунктах 119, 120 постанови від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7 та 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5 - 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

З огляду на викладене, оцінюючи обсяг наданої позивачу правничої допомоги та її вартість, з урахуванням законодавчих критеріїв визначення витрат на професійну правничу допомогу при їх розподілі, а також зважаючи на критерій розумного розміру, що пропагується й застосовується Європейським судом з прав людини, проаналізувавши зміст та вартість наданої в межах даної справи правничої допомоги, що відображена в акті наданих послуг від 08.08.2023, враховуючи заперечення позивача, суд доходить висновку, що вартість наданої професійної правничої допомоги у цій справі не може бути покладена на позивача повністю, та з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також враховуючи сукупний час, витрачений на опрацювання спірних правовідносин, справедливою та співрозмірною є компенсація витрат на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 8 000 грн. 00 коп.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, вказані витрати на професійну правничу допомогу покладаються на позивача; стягненню з позивача на користь відповідача підлягають 8 000 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу; інша частина витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000 грн. 00 коп. покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 126, 129, 234, 238, 244, 256-259 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Ертанз" про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" (проспект Павла Тичини, будинок 1В, м. Київ, 02152; ідентифікаційний код 35571472) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ертанз" (вулиця Книжна, будинок 1/11, кабінет 11, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50069; ідентифікаційний код 39632892) 8 000 грн. 00 коп. - частину витрат на професійну правничу допомогу.

В іншій частині заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.

Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст додаткового рішення підписаний - 05.04.2024.

Суддя Ю.В. Фещенко