Рішення

від 25.03.2024 по справі 908/3706/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 24/317/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.03.2024 Справа № 908/3706/23

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі Азізбекян Тетяна Анатоліївна, за участі секретаря судового засідання Петруніна С.О., розглянувши матеріали справи №908/3706/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ФУЛТРЕЙД (04060, м. Київ, вул. Ризька, буд. 73 Г, офіс 7/1, код ЄДРПОУ 44542325)

до відповідача: Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (01032 м. Київ, вул. Назарівська, 3, код ЄДРПОУ 24584661) в особі Відокремленого підрозділу Запорізька атомна електрична станція (71503, м. Енергодар, Запорізька область, вул. Промислова, 133, код ЄДРПОУ 19355964)

про стягнення грошової суми

представники:

від позивача: Шулякова М.В., адвокат, ордер серія АР № 1149760 від 15.12.2023

від відповідача: Димова О.І., (в режимі відеоконференції), довіреність від 23.08.2022

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна Товариства з обмеженою відповідальністю «ФУЛТРЕЙД» до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» про стягнення з відповідача 1 186 610, 04 коп. основного боргу, 43 277, 00 грн. неустойки (штраф) у розмірі 3% річних, 98 768, 04 грн. інфляційного збільшення. Зобов`язати орган (особу), що здійснюватиме примусове виконання рішення, здійснювати нарахування 3% річних на суму основного боргу з дати винесення рішення до моменту остаточного виконання рішення суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.12.2023, наведену вище позовну заяву передано для розгляду судді Азізбекян Т.А.

Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором поставки товару № 53-121-08-22-11214 від 16.05.2022 щодо сплати вартості товару у визначений договором строк, внаслідок чого сума основного боргу становить 1186610,04 грн. За прострочення виконання грошового зобов`язання відповідачу нараховано 43277,00 грн 3% річних та 98768,04 грн інфляції. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на приписи статей 526, 610, 611, 629, 693 Цивільного кодексу України, ст. ст. 7, 20, 173, 174 Господарського кодексу України, просить позов задовольнити. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15750,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 21.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3706/23 за правилами загального позовного провадження. Присвоєно справі номер провадження 24/317/23. Підготовче судове засідання для розгляду справи призначено на 04.01.2024 об 11 год. 20 хв.

29.12.2023 позивачем подано суду клопотання про відкладення судового засідання, призначене на 04.01.2024, на іншу дату з поважних причин.

Ухвалою суду від 04.01.2024 відкладено підготовче засідання на 29.01.2024 об 11 год. 00 хв.

08.01.2024 відповідачем подано суду клопотання, в якому останній просить суд продовжити строк для надання відзиву на позовну заяву по справі № 908/3706/23, відкласти підготовче засідання, використовувати для листування нову офіційну поштову скриньку ВП ЗАЕС або надсилати документи на поштову адресу: вул. Назарівська, 3, м. Київ, 01032 (з приміткою - для ВП ЗАЕС).

22.01.2024 через систему «Електронний суд» відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому зокрема зазначає, що 11.01.2024 акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» стало правонаступником усіх прав і обов`язків державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом». Вважає, що позивач неправильно визначивши строк оплати поставленого товару, дійшов необґрунтованих висновків про порушення ВП ЗАЕС господарського зобов`язання зі сплати вартості товару в розмірі суми ПДВ. Також, просить суд врахувати, що втрата відповідачем значної частини виробничих потужностей внаслідок окупації Запорізької АЕС, виконання відповідачем в умовах воєнного часу спеціальних обов`язків на ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільного інтересу і необхідність в таких умовах підтримувати безпеку АЕС (Рівненської, Хмельницької, Південноукраїнської) є надзвичайними обставинами, які перешкодили Компанії своєчасно виконати свої зобов`язання та звільнити відповідача від відповідальності у вигляді стягнення 3 % річних та інфляційних втрат. Щодо стягнення 15 750,00 грн витрат на правничу допомогу адвоката, відповідач вважає, що вказані витрати за договором № 640/1-12-23 від 01.12.2023 є завищеними та необґрунтованими, оскільки ні вивчення договору, який є стандартним договором поставки, ні аналіз судової практики по аналогічним справам, ні надання консультації з питань господарських взаємовідносин по договору не є складним завданням. Крім того, адвокат Шулякова Марія Василівна представляє інтереси клієнтів по аналогічним справам, де відповідачем є також ДП «НАЕК «Енергоатом», тобто вказана робота є однотипною. Вважає, що вартість витрат на правничу допомогу в сумі 17 500,00 грн по справі № 908/3706/23 є значно завищеною та підлягає зменшенню.

22.01.2024 позивачем подана суду відповідь на відзив, в якій сторона позивача не заперечує проти заміни відповідача у цій справі на його правонаступника - акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом». Що стосується інших доводів відповідача, зазначених у відзиві, сторона позивача заперечує проти них. Крім того, сторона позивача наполягає, що з відповідача підлягають стягненню судові витрати, які позивач поніс у зв`язку з подання цього позову.

Ухвалою суду від 22.01.2024 задоволено заяву АТ Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції у справі №908/3706/23.

Ухвалою суду від 29.01.2024 замінити відповідача у справі № 908/3706/23 Державне підприємство Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (вул. Назарівська, буд. 3, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код 24584661) на його правонаступника Акціонерне товариство Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (вул. Назарівська, буд. 3, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код 24584661). Цією же ухвалою закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті 20.02.2024 о 12 год. 40 хв.

У судовому засіданні 20.02.2023 оголошено протокольна перерва до 25.03.2024.

Відповідно до ст. 222 ГПК України здійснювалося повне фіксування судового засідання 25.03.2024 за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Позивач вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, просить суд позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечує, свою правову позицію виклав у відзиві на позовну заяву.

В засіданні 25.03.2024 судом, в порядку ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Суд повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз`яснив порядок і строк його оскарження.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи позивача, відповідача, суд

УСТАНОВИВ:

16.05.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фултрейд» (Постачальник) та Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» (Покупець) укладено договір поставки товару № 53-121-08-22-11214, за умовами якого (п. 1.1. договору) Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець прийняти і сплатити товар, визначений у таблиці п. 1.1 вказаного договору на загальну суму 1 438 466, 04 грн з урахуванням ПДВ.

Згідно п. 1.3 договору, строк поставки товару до 25 травня 2022 року.

Відповідно до п. 3.2 договору, оплата за поставлений товар здійснюється протягом 60-ти календарних днів з дати поставки повного обсягу товару, визначеного в п. 1.1 договору, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.

Оплата покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після реєстрації постачальником належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (п. 3.3. договору).

У відповідності до п. 12.1 договору, договір вважається укладеним з моменту підписання сторонами і діє до завершення воєнного стану в Україні з можливістю пролонгації договору.

У подальшому між сторонами було укладено додаткові угоди до Договору, а саме:

Додаткова угода № 1 від 24.05.2022, якою внесені зміни до п. 1.3 Договору та узгоджено строк поставки товару до 30.06.2022 (п. 1 Додаткової угоди) та інші умови Договору залишені незмінними (п. 2 Додаткової угоди);

- Додаткова угода № 2 від 30.06.2022, якою внесені зміни до п. 1.3 Договору та узгоджено строк поставки товару до 22 серпня 2022 року (п. 1 Додаткової угоди) доповнено розділ Прикінцевих положень Договору, які не стосуються строків поставки товару та оплати за нього.

Позивачем виконано зобов`язання за договором та поставлено відповідачеві обумовлений договором товар на загальну суму 1 438 466, 04 грн. з ПДВ (з врахування ПДВ на суму 239 744, 34 н.), що підтверджується видатковими накладними:

- № 2 від 30 червня 2022 року на суму 251 856,00 грн без ПДВ, крім того ПДВ 50371,20грн, всього з ПДВ 302 227, 20 грн;

- № 3 від 05 серпня 2022 року на суму 946 865, 70 грн без ПДВ, крім того ПДВ 189 373, 14 грн, всього з ПДВ 1 136 238, 84 грн.

Між тим, взяті на себе зобов`язання відповідачем виконані не в повному обсязі та з порушенням встановлених договором строків. Так, відповідачем 01.11.2022 сплачено 251856,00 грн., решта заборгованості не погашена та складає 1186610,04 грн.

Невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором в частині оплати товару стало підставою звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи спір у цій справі по суті спору суд виходить з наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч. 1 ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до приписів ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються положеннями чинного законодавства про поставку.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 662 ЦК України унормовано, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

За приписами частини першої статті 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Згідно зі статтею 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

При цьому, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, ст. 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Долучені до матеріалів справи видаткові накладна, на підставі якої виникла заборгованість відповідача, підписані з боку Покупця без зауважень.

На суми поставок за вказаними вище видатковими накладними позивачем було зареєстровано податкові накладні.

Факт поставки товару Постачальником - позивачем за цим позовом, підтверджується належними доказами, які містяться в матеріалах справи, у тому числі і актом звірки взаємних розрахунків, який підписано сторонами, відповідно до якого відповідачем визнано наявність заборгованості перед Позивачем на суму 1 186 610, 04 грн.

Як зазначалось вище, за п. 3.2 Договору, розрахунок за поставлений товар здійснюється протягом 60-ти календарних днів з дати поставки всього товару, передбаченого п. 1.1. договору, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Відповідач, в порушення умов договору та чинного законодавства, оплату вартості отриманого товару у визначений Договором строк у повному не здійснив. Факт отримання від позивача товару та не сплата його вартості у повному обсязі відповідачем не заперечується.

01.11.2022 відповідачем сплачено 251856,00 грн., решта заборгованості не погашена, тому заборгованість відповідача за отриманий товар становила 1186610,04 грн.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Факт порушення відповідачем умов, визначених змістом зобов`язання, та факт несплати у повному обсязі відповідачем вартості отриманої продукції у визначений Договором строк є доведеним. Доказів погашення суми боргу відповідачем в повному обсязі суду не надано.

Відповідач не надав доказів оплати товару на суму 1186610,04 грн.

Доводи відповідача про невизначення договором строку сплати ПДВ суд визнав необґрунтованими.

Зауваження в п. 3.3 Договору щодо оплати Покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ після реєстрації Постачальником належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) не змінює строку щодо оплати в частині суми ПДВ.

В даному випадку має значення сам факт здійснення реєстрації податкової накладної та надання її Покупцю, в разі чого покупець повинен здійснити повну оплату отриманого товару з урахуванням ПДВ в межах визначеного строку - 60 календарних днів з дати поставки повного об`єму товару.

При цьому суд зауважує, що сторонами врегульовано не строки сплати ПДВ, а строк оплати частини вартості товару у розмірі суми ПДВ, тому строки сплати цієї суми регулюються виключно умовами договору між сторонами та нормами цивільного і господарського законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зазначеним спростовуються доводи відповідача щодо відсутності в договорі строку оплати вартості товару в частині суми ПДВ.

Враховуючи викладене, суд визнав, що позовна вимога про стягнення з відповідача 1186610,04 грн. основного боргу за отриманий за Договором товар заявлена обґрунтовано і підлягає задоволенню.

Згідно з ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

За прострочення оплати товару позивач нарахував 3% річних за загальний період з 05.10.2022 по 18.12.2023 у розмірі 43277,00 грн. та інфляційні втрати з жовтня 2022 року по грудень 2023 в сумі 98768,04 грн.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови).

Крім викладеного, Верховний Суд України у постанові від 12.04.2017 у справі №3-1462гс16 зазначив, що порушення відповідачем строків розрахунків за отриманий товар, що встановлені договором поставки, є підставою для нарахування платежів, передбачених ст. 625 ЦК України, а наявність форс-мажору не звільняє відповідача від обов`язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами.

Верховний Суд України підкреслив, що платежі, встановлені ст. 625 ЦК України, є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання ним грошового зобов`язання, яка має компенсаційний, а не штрафний характер, які наприклад статті законів, які передбачають неустойку. Компенсація полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Також Верховний Суд України зазначив, що ст. 617 ЦК України встановлено загальні підстави звільнення особи від відповідальності за порушення зобов`язання, а ст. 625 ЦК України є спеціальною та такою, що не передбачає жодних підстав для звільнення від відповідальності за порушення виконання грошового зобов`язання.

Аналогічні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 09.11.2016 у справі № 3-1195гс16.

14.01.2020 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи №924/532/19 досліджував питання щодо особливостей нарахування інфляційних втрат і 3% річних, де визначив, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від борлшика за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд перевірив складений позивачем розрахунок 3% річних та інфляції визнає його правильним, відтак відповідача на користь позивача слід стягнути 43277,00 грн 3% річних та 98768,04 грн інфляції.

Що стосується доводів відповідача щодо втрачання основних потужностей у зв`язку з повномасштабним вторгненням російської федерації на територію України 24.02.2022, понесення витрат на утримання об`єктів, які знаходяться на тимчасово окупованій території без отримання доходів, що значною мірою впливає на фінансовий стан Компанії відповідача, то ці доводи не можуть бути взяті до уваги, оскільки Договір укладено 16.05.2022, під час воєнного стану та після повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України. Позивач, незважаючи на складнощі виконав умови Договору, поніс витрати на придбання товару, поставив товар на умовах Договору. В той же час, невиконання господарських зобов`язань відповідача за Договором призводить до ще більшого погіршення фінансового стану позивача та ставить його у вкрай скрутне матеріальне становище.

Щодо доводів відповідача про звільнення від відповідальності у вигляді стягнення 3% річних та інфляційних втрат суд зазначає, їх нарахування є правом кредитора відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.

Суд враховує, що відповідач не вживав заходів для зменшення суми основного боргу, що призвело до збільшення періоду прострочення та відповідно - розміру компенсаційних нарахувань позивача.

Доводи відповідача про те, що порушення зобов`язання сталось з боку відповідача внаслідок дії форс-мажорних обставин судом відхилені з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Виходячи з наведених норм, наявність форс-мажорних обставин є підставою для звільнення особи від відповідальності за порушення зобов`язання, а не від обов`язку виконання основного зобов`язання.

Пред`явлена до стягнення сума заборгованості за договором є основним зобов`язанням відповідача перед позивачем за поставлений товар, а не відповідальністю відповідача. Враховуючи викладене, посилання відповідача на настання форс - мажорних обставин не звільняє відповідача від обов`язку сплатити заборгованість.

В досудовому порядку відповідач не звертався до позивача з повідомленням про настання форс-мажорних обставин відповідно до п. 9.3 договору, а послався на форс-мажорні обставини лише у відзиві на позов.

Лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 щодо засвідчення форс-мажорних обставин адресований всім, кого він стосується. Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Відповідач не підтвердив у встановленому порядку настання форс-мажорних обставин саме для спірного випадку невиконання зобов`язання.

В позовній заяві позивач просить зобов`язати орган (особу), що здійснюватиме примусове виконання рішення, здійснювати нарахування 3% річних на суму основного боргу з дати винесення рішення до моменту остаточного виконання рішення суду.

Згідно з ч. 10 ст. 238 ГПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Враховуючи викладене, суд ухвалив зобов`язати орган, що здійснюватиме примусове виконання рішення, здійснювати нарахування 3% річних на суму основного боргу з дати винесення рішення до моменту остаточного виконання рішення суду за наступною формулою: сума 3% річних = сума основного боргу х кількість днів прострочення/365 або 366 днів у році.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору в сумі 19929,85 грн.

Також у позовній заяві викладено клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 15750,00 грн.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правової допомоги.

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження витрат на правову допомогу позивач надав суду договір про надання правничої допомоги №640/2-12-23 від 01.12.2023 (далі договір), укладений позивачем із адвокатом Шуляковою М.В., на підставі якого виписано ордер серії АР №1149760 від 15.12.2023.

Додатком №1 до цього договору є завдання на надання правничої допомоги, а саме:

- вивчити документи (договір № 53-121-08-22-11214 від 16.05.2022);

- проаналізувати судову практику в господарських спорах з питань стягнення заборгованості;

- надати консультацію з питань господарських взаємовідносин по договору, зокрема стосовно питань стягнення заборгованості за поставлений товар за договором;

- скласти (за необхідності) позовну заяву про стягнення коштів з відповідача;

- представляти інтереси позивача в господарському суді до завершення розгляду справи судом;

- вивчати всі документи, готувати відповіді, складати клопотання, заяви, заперечення під час розгляду справи на них у цій справі.

Визначено, що вартість роботи за виконання зазначеного завдання складає 15750,00 грн., які клієнт зобов`язується перерахувати на розрахунковий рахунок виконавця у строк до 31.12.2023.

Актом приймання-здачі послуг від 15.12.2023 підтверджено надання адвокатом позивачу правничих послуг, обумовлених у завданні, на суму 15750,00 грн.

Платіжною інструкцією №207 від 11.12.2023 позивач оплатив на рахунок адвоката 15750,00 грн.

Повноваження Шулякової М.В. як адвоката підтверджуються свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю серії №640 від 14.09.2007.

Враховуючи викладене, витрати позивача на правову допомогу в сумі 15750,00 грн. є підтвердженими.

Відповідач надав заперечення проти заявленого позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу, посилаючись на те, що заявлені витрати є завищеними, необґрунтованими та непропорційними предмету позову.

Враховуючи виконаний адвокатом обсяг роботи, який включає як складання позовної заяви, так і участь адвоката в судових засіданнях у даній справі, з огляду на ціну позову, суд не вважає заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15750,00 грн. завищеним та визнав заявлені витрати обґрунтованими.

Згідно з ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

За результатами вирішення спору суд задовольнив позовні вимоги.

Враховуючи викладене, суд ухвалив стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правову допомогу в повному обсязі в заявленій сумі 15750,00 грн.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, ідентифікаційний код 24584661) в особі філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом» (71503, Запорізька обл., м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133, ідентифікаційний код 19355964) користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фултрейд» (04060, м. Київ, вул. Ризька, буд. 73-Г, оф. 7/1, код ЄДРПОУ 44545301) - 1 186 610 (один мільйон сто вісімдесят шість тисяч шістсот десять) грн 04 коп. основного боргу, 43 277 (сорок три тисячі двісті сімдесят сім) грн 00 коп. 3% річних, 98 768 (дев`яносто вісім тисяч сімсот шістдесят вісім) грн 04 коп. інфляційного збільшення, судовий збір у розмірі 19 929 (дев`ятнадцять тисяч дев`ятсот двадцять дев`ять) грн 85 коп., витрати на правничу допомогу у розмірі 15 750 (п`ятнадцять тисяч сімсот п`ятдесят) грн 00 коп.

Зобов`язати орган, що здійснюватиме примусове виконання рішення, здійснювати нарахування 3% річних на суму основного боргу з дати винесення рішення до моменту остаточного виконання рішення суду за наступною формулою: сума 3% річних = сума основного боргу х кількість днів прострочення/365 або 366 днів у році.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 05.04.2024.

СуддяТ.А. Азізбекян