Ухвала

від 04.04.2024 по справі 910/3996/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

м. Київ

04.04.2024Справа № 910/3996/24

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Біотестлаб» (08600, Київська область, м. Васильків, вул. Володимирська, 57-а)

про забезпечення позову

у справі 910/3996/24

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Біотестлаб» (08600, Київська область, м. Васильків, вул. Володимирська, 57-а)

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Мас Сістемз» (03062, м. Київ, пр. Перемоги, буд. 67)

про розірвання договору та стягнення 495 294, 27 грн

Суддя Бондаренко-Легких Г. П.

Без виклику представників сторін.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Біотестлаб» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мас Сістемз» в якому просить суд розірвати у судовому порядку Договір підряду №1411/23 від 14.11.2023 та стягнути сплачену попередню оплату у розмірі 495 294, 27 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не приступив до виконання робіт у строк визначений п. 4.1.29. Договору та додатками до договору. У зв`язку з чим, позивач керуючись ч. 2 ст. 849 ЦК України та п. 4.4.6., п. 10.14. Договору звернувся до відповідача з повідомленням №14 від 18.01.2024 про розірвання договору підряду та з вимогою про сплату 495 294, 70 грн здійсненої попередньої оплати.

Оскільки, відповідач не приступив до виконання робіт та не повернув позивачеві попередню оплату, позивач звернувся з відповідним позовом до господарського суду.

Разом з позовною заявою, позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій просить суд вжити заходи забезпечення позову, а саме - накласти арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «Мас Сістемз» (код ЄДРПОУ 39376051) що знаходяться на банківських рахунках : - НОМЕР_1 в АТ «Асвіо Банк», МФО 353489; - НОМЕР_2 АТ КБ «Приватбанк» МФО 305299, а також на інших рахунках виявлених під час виконання ухвали суду, які відкриті ТОВ «Мас Сістемз» в банківських установах України в межах ціни позову 495 294,27 грн.

Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що станом на дату подання позову у квітні 2024 року відповідач жодних дій на виконання умов договору не вчинив, а грошові кошти, що були перераховані позивачем у якості попередньої оплати підрядних робіт знаходяться у відповідача та він вільно ними розпоряджається, що в свою чергу свідчить про обґрунтоване припущення про утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у майбутньому у разі невжиття заходів забезпечення позову.

На переконання позивача, відповідач принаймні з березня 2023 року вчиняє дії щодо завищення цін, виведення грошових коштів та мінімізації податкових зобов`язань, в тому числі із залученням інших юридичних осіб, що на думку позивача також підтверджено у вироку Приморського районного суду м. Одеси від 30.11.2023 у справі №1-кп/522/3318/23. Заявник також зазначає, що у відповідача відсутнє будь-яке нерухоме майно, на яке можливо було б накласти арешт або реалізувати в процесі примусового виконання рішення суду.

Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, суд вважає, що вказана заява задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову (ч. 1 ст. 136 Господарського процесуального кодексу України).

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (ч. 2 ст. 136 Господарського процесуального кодексу України).

Позов забезпечується в тому числі накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб (п. 1 ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України).

Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України).

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача(ів) або пов`язаних з ним(и) інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача(ів) (заявника(ів)).

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду (за вимогами майнового характеру) або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (за вимогами немайнового характеру), що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №910/9498/19, від 17.09.2020 у справі №910/72/20, від 15.01.2021 у справі №914/1939/20, від 16.02.2021 у справі №910/16866/20, від 15.04.2021 у справі №910/16370/20, від 24.06.2022 у справі №904/3783/21, від 26.09.2022 у справі №911/3208/21.

З урахуванням вимог, передбачених статтями 73, 74, 76 ГПК, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується вжиття певного виду забезпечення позову (п.18 постанови Верховного Суду від 17.12.2020 у справі №910/11857/20).

На переконання суду, про обставини з якими пов`язується вжиття певного виду забезпечення позову може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише припущення заявника не може бути беззаперечною обставиною для висновку про потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення, а отже і не може бути достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

При цьому, надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном (грошовими коштами) свідчитиме про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Втім, суд звертає увагу позивача на приписи статті 79 ГПК України, згідно якої наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Саме по собі твердження позивача про те, що відповідач допустив неналежне виконання договірних зобов`язань не є обґрунтованим припущенням про те, що у разі невжиття заходів забезпечення позову (у разі задоволення позовних вимог) рішення суду не можливо буде виконати, з огляду на те, що відповідач є юридичною особою, що зареєстрована за законодавством України, не перебуває в стані припинення, а отже продовжує здійснювати підприємницьку діяльність.

Заява про забезпечення позову обґрунтована в тому числі тим, що відповідач неналежним чином виконав свої договірні зобов`язання в частині початку виконання робіт.

Проте, заявник має довести суду доцільність вжиття заходів забезпечення позову та їх співмірність із заявленими позовними вимогами.

Суд враховує, що під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).

З позовної заяви вбачається, що відмовляючись від договору та вимагаючи повернення попередньої оплати позивач керувався ч. 2 ст. 849 ЦК України, яка передбачає, що якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

В даному випадку, до заяви про забезпечення позову або безпосередньо до позову не було долучено жодних доказів на підтвердження обсягу фактично виконаних відповідачем робіт на об`єкті, або їх (робіт) відсутність (до прикладу акти огляду з фото фіксацією стану об`єкта на якому мали проводитись роботи станом на дату подання позову, висновки будівельно-технічної експертизи тощо щодо обсягу виконаних робіт тощо).

По суті, подана позивачем заява ґрунтується на припущеннях щодо можливого ухилення відповідача від виконання рішення суду у даній справі у разі задоволення позову.

Доводи заявника, що позивач не має зареєстрованого на праві власності нерухомого майна, на яке може бути звернено стягнення, суд відхиляє, оскільки наявність чи відсутність нерухомого майна у власності товариства сама по собі не свідчить про неплатоспроможність такої юридичної особи, а також не дає підстави вважати, що рішення суду, у разі задоволення позову, неможливо буде виконати.

Так само, наявність кримінальних проваджень, або судових спорів за участі відповідача, або його посадових осіб не може бути підтвердженням наявності у відповідача наміру щодо ухилення від виконання майбутнього рішення суду про задоволення позову у даній справі.

При цьому, яке слідує з поданих заявником документів, а саме ухвали слідчого судді від 16.02.2024 року у справі № 161/850/24, саме ТОВ "МАС Сістемз" звернулося з заявою про скасування арешту на майно, яким є документи, які свідчать про наявність договірних відносин товариства з контрагентами протягом 2021 року, поставку товариством обладнання та отримання оплати за таке обладнання, а отже арешт копій документів, не може свідчити про арешт майна товариства, яке є відповідачем по даній справі. щодо вироку Приморського районного суду міста Одеси у справі № 522/22738/23, який поданий як роздруківка в з Єдиного державного реєстру судових рішень, та в якому деперсоніфіковано дані фізичних осіб, то з нього взагалі не можливо встановити щодо кого винесено даний вироку,а на сторінці 4 зазначено ТОВ "МАС Сістемз" як особу, яким надавались протиправні послуги як суб`єкту господарювання з реального сектору економіки.

Отже, вказані позивачем обставини, які на його думку свідчать про те, що відповідач має намір чи може ухилятися від виконання рішення навпаки підтверджують, що принаймні у 2021 році відповідач вів активну господарську діяльність та є суб`єктом господарювання з реального сектору економіки.

За таких обставин, заява про вжиття заходів забезпечення позову не містить жодних відомостей про вчинення відповідачем будь-яких дій, спрямованих на ухилення від виконання рішення суду (у випадку задоволення відповідного позову), а доводи заявника зводяться до підстав виникнення спору (неналежне виконання відповідачем договірних зобов`язань), що підлягає встановленню судом під час розгляду справи по суті, а отже не може оцінюватися судом як достатні докази для того, щоб дійти обґрунтованого припущення, що відповідач, який продовжує здійснювати свою господарську діяльність буде ухилятися (або наразі має намір ухилятись) від виконання рішення суду, у випадку задоволення позовних вимог.

З огляду на вище викладене, суд відмовляє у задоволенні заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову.

Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу (ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись ст. ст. 136, 137, 138-140 та ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Біотестлаб» про забезпечення позову.

2 Згідно з частиною 2 статті 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду.

Суддя Г.П. Бондаренко - Легких