Рішення

від 19.03.2024 по справі 910/10682/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.03.2024Справа № 910/10682/23

За позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (01001, м. Київ, проща Івана Франка, 5; ідентифікаційний код 40538421)

до Приватного акціонерного товариства "Президент-готель" (01023, місто Київ, вул. Госпітальна, 12; ідентифікаційний код 30058128)

про стягнення 2 859 025,09 грн,

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники сторін:

Від позивача: Лівочка М.О.

Від відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Президент-готель" про стягнення 2 859 025,09 грн, з яких: 1 848 204,69 грн заборгованості за договором №530184 від 04.07.2018 на постачання теплової енергії у гарячій воді, 305 088,36 грн пені, 614 835,81 грн інфляційних втрат та 90 896,23 грн 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.07.2023 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк і спосіб усунення виявлених недоліків.

18.07.2023 від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.07.2023, зокрема, відкрито провадження у справі, її розгляд вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.08.2023 виправлено описку в ухвалі Господарського суду міста Києва від 20.07.2023.

07.09.2023 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він заперечує проти задоволення позову, посилаючись на обставини непереборної сили та нездійснення господарської діяльності відповідачем у приміщенні, до якого постачається теплова енергія за договором №530184 від 04.07.2018, а також просив залучити до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

12.09.2023 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 05.10.2023.

05.10.2023 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та оголошення перерви в засіданні до 07.11.2023.

07.11.2023 до суду від відповідача надійшов контррозрахунок штрафних санкцій у справі.

У підготовчому засіданні 07.11.2023 суд розглянув викладене у відзиві клопотання відповідача про залучення до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, а саме: ТОВ "Будівельна компанія "Квадр", Київської міської військової адміністрації, Сили логістики ЗСУ та Державного управління справами.

Частиною 1 ст. 50 ГПК України встановлено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Суд дійшов висновку про неможливість впливу даного рішення суду на будь-які права чи обов`язки ТОВ "Будівельна компанія "Квадр", Київської міської військової адміністрації, Сили логістики ЗСУ та Державного управління справами, які не є учасниками правовідносин зі споживання теплової енергії за укладеним між позивачем та відповідачем договором у спірний період.

У зв`язку з цим суд протокольною ухвалою від 07.11.2023 відмовив у задоволенні означеного клопотання відповідача.

07.11.2023 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про закриття підготовчого засідання та призначення справи до судового розгляду по суті на 07.12.2023.

07.12.2023 позивач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

07.12.2023 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про оголошення перерви в судовому засіданні до 30.01.2024.

29.01.2024 відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

30.01.2024 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про оголошення перерви в судовому засіданні до 20.02.2024.

20.02.2024 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про оголошення перерви в судовому засіданні до 19.03.2024.

У судовому засіданні 19.03.2024 представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі. Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив; про дату, час та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, тож неявка його представника не перешкоджає розгляду справи відповідно до ст. 202 ГПК України.

19.03.2024 суд, по виходу з нарадчої кімнати, проголосив вступну та резолютивну частини рішення та повідомив, що повне рішення буде складено у строк, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення відповідача, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації №1693 від 27.12.2017 "Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", Комунальне підприємство "Київтеплоенерго" визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування Публічного акціонерного товариства "Київенерго".

10.04.2018 Комунальному підприємству "Київтеплоенерго" видано ліцензію №591 на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам відповідно до розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Таким чином, з 01.05.2018 постачання теплової енергії та надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води здійснює позивач.

Відповідно до п. 2.1 статуту Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго", це підприємство утворено з метою отримання прибутку від провадження господарської діяльності, спрямованої на підвищення надійності енергопостачання споживачів міста Києва, забезпечення стабільних надходжень до бюджету міста Києва, належної експлуатації об`єктів енергопостачання споживачів міста Києва, забезпечення стабільних надходжень до бюджету міста Києва, належної експлуатації об`єктів електро-, теплопостачання, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва.

Предметом діяльності підприємства є надання комунальних послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, постачання та розподілу електричної енергії (п. 2.2.1 Статуту позивача).

04.07.2018 між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (енергопостачальна організація) та Приватним акціонерним товариством «Президент-Готель» (абонент), укладено Договір №530184 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі - Договір), відповідно до якого позивач зобов`язався виробити та поставити теплову енергію відповідачу для потреб опалення, вентиляції - в період опалювального сезону, а відповідач зобов`язався отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в Договорі.

Договір набуває чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2018 (п. 8.1. Договору).

Відповідно до п. 8.4. Договору припинення його дії не звільняє абонента від обов`язку повної сплати спожитої теплової енергії.

Відповідно до п. п. 2.2.1, 2.2.2 Договору, позивач зобов`язався постачати теплову енергію на потреби опалення та вентиляції - в період опалювального сезону в кількості та обсягах згідно з Додатком № 1 до цього Договору. Теплопостачальна організація зобов`язується підтримувати середньодобову температуру теплоносія в подавальному трубопроводі на тепловому вводі будівлі згідно з температурним графіком, затвердженим КМДА (Додаток № 2).

Згідно з п. 2.3.1. Договору відповідач зобов`язується додержуватись кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у Додатку № 1 до Договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

У пункті 2.3.2. Договору відповідач зобов`язався виконувати умови та порядок оплати в обсягах і в терміни, які передбачені в Додатку № 4 Договору.

Відповідно до п. 1 Додатку 3 до Договору розрахунки з відповідачем за відпущену теплову енергію проводяться згідно з тарифами на теплову енергію, затвердженими відповідним органом у встановленому законодавством порядку, для КП «Київтеплоенерго» без урахування ПДВ за кожну відпущену Гігакалорію (1 Гкал/грн) для потреб опалення - 1491,57 грн.

Пунктом 3 Додатку 4 до Договору передбачено, що абонент щомісяця самостійно отримує з 12 по 15 число в ЦОК за адресою: вул. Волоська, буд. № 42: облікову картку фактичного споживання теплової енергії за звітний період; Акт звіряння розрахунків на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки повертає в ЦОК); Акт виконаних робіт.

При цьому будівля за адресою: м. Київ, вул. Госпітальна, 12, обладнана будинковим приладом обліку, що підтверджується щомісячними відомостями обліку споживання теплової енергії.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказує, що в порушення норм законодавства відповідач не здійснив оплату за отриману теплову енергію, внаслідок чого у останнього утворилася заборгованість за період з лютого 2022 по квітень 2023 у розмірі 1 848 204,69 грн. Також за прострочення виконання зобов`язань позивачем нараховано на суму заборгованості 305 088,36 грн пені, 614 835,81 грн інфляційних втрат та 90 896,23 грн 3% річних.

Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що згідно з наказом Командування Сил логістики ЗСУ від 12.05.2022 №98/2 потужності та трудові ресурси відповідача, в тому числі нерухоме майно, ним не використовуються.

Відповідно до п. 29 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1198 від 03.10.2007 (далі - Правила №1198) теплова енергія постачається безперервно.

Згідно з п. 36 Правил №1198 теплопостачальна організація зобов`язується забезпечувати протягом обумовленого в договорі часу безперервне постачання теплової енергії (за винятком нормативно встановлених перерв), підтримувати параметри теплоносія, що подається з колекторів джерела теплової енергії, на вході в теплову мережу споживача теплової енергії відповідно до температурного графіка теплової мережі, не допускаючи відхилення параметрів, визначених договором.

Пунктом 3 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21.07.2005 (далі - Правила №630), встановлено, що послуги надаються споживачам безперебійно, виключно за винятком часу перерв, визначених відповідно до частини 3 ст. 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Також відповідно до п. 40 Правил №1198 споживач теплової енергії зобов`язаний, зокрема, вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих правил.

З матеріалів справи вбачається, що нарахування за надані послуги теплопостачання здійснювалося на підставі актів приймання-передавання, відомостей обліку та діючих в період споживання тарифів.

Судом встановлено, що за період постачання теплової енергії з грудня 2021 року по травень 2022 року постачальником застосовувався затверджений тариф на теплову енергію, що підтверджується довідками про нарахування за Договором.

Як вбачається з наданих сторонами до матеріалів справи доказів, у спірний період позивач поставляв відповідачу теплову енергію за вищевказаною адресою. Доказів сплати відповідачем заборгованості в розмірі 1 848 204,69 грн або відсутності обов`язку та такої сплати, в тому числі доказів споживання у спірний період теплової енергії за Договором не відповідачем, а іншими особами, матеріали справи не містять.

Положеннями ст. ст. 13, 19 та 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, а відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Наведені висновки, викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №922/4239/16, 25.09.2019 у справі №522/401/15-ц та 10.12.2018 у справі №638/11034/15-ц.

Відповідно до п. п. 24 та 25 Правил №630 споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Однак, відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України, передбачено, що договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обов`язковість договору для виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення Зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків, сплата неустойки (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до п. 20 Правил №630 плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку. У платіжному документі передбачаються графи для зазначення поточних і попередніх показань засобів обліку води, теплової енергії, різниці цих показань або затверджених нормативів (норм) споживання, тарифу на даний вид послуг і суми, яка належить до сплати за надану послугу.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Статтею 79 ГПК України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи встановлені судом вище обставини, суд дійшов висновку про наявність заборгованості відповідача з оплати послуг по теплопостачанню закріплених на ним нежитлових приміщень за Договором, у розмірі 1 848 204,69 грн, тож позовні вимоги про стягнення цієї суми є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню.

Крім суми заборгованості, позивачем нараховано та пред`явлено до стягнення з відповідача також 305 088,36 грн пені, 614 835,81 грн інфляційних втрат та 90 896,23 грн 3% річних.

Відповідно до п. 7. Додатку №4 до Договору абонент сплачує постачальній організації пеню в розмірі 0,5 % за кожний день, до моменту його повного погашення, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом ч.1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

За частинами 2, 3 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України під штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 ст. 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Згідно з частиною 1 ст. 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (дія якого розповсюджується на спірні правовідносини) передбачено, що в разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.

У той же час дія зазначеної норми була зупинена відповідно до Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 17.03.2020 № 533-IX, який набрав чинності 18.03.2020.

Крім того, відповідно до підпункту 4 пункту 3 розділу ІІ Прикінцеві положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 17.03.2020 № 530-ІХ, що набрав чинності 17.03.2020, на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється, зокрема, нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

Виходячи з наведеного суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача 305 088,36 грн пені необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача 614 835,81 грн інфляційних втрат та 90 896,23 грн 3% річних.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3% річних, суд встановив їх правильність та арифметичну вірність, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача 614 835,81 грн інфляційних втрат та 90 896,23 грн 3% річних підлягають задоволенню.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 1 848 204,69 грн, основного боргу, 614 835,81 грн інфляційних втрат та 90 896,23 грн 3% річних є обґрунтованими та доведеними, а відтак підлягають задоволенню. У задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача суми пені належить відмовити з підстав їх необґрунтованості.

Інші доводи і твердження сторін судом відхиляються як такі, що не спростовують встановлених обставин та не можуть вплинути на результат вирішення даного спору.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Президент-готель" (01023, місто Київ, вул. Госпітальна, 12; ідентифікаційний код 30058128) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (01001, м. Київ, проща Івана Франка, 5; ідентифікаційний код 40538421) 1 848 204 (один мільйон вісімсот сорок вісім тисяч двісті чотири) грн 69 коп. заборгованості, 614 835 (шістсот чотирнадцять тисяч вісімсот тридцять п`ять) грн 81 коп. інфляційних втрат, 90 896 (дев`яносто тисяч вісімсот дев`яносто шість) грн 23 коп. 3% річних та 38 309 (тридцять вісім тисяч триста дев`ять) грн 50 коп. судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Повний текст рішення складено 05.04.2024.

Суддя Т.М. Ващенко