Рішення

від 05.04.2024 по справі 914/332/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.04.2024 Справа № 914/332/24

За позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «СП Юкойл», Київська обл., м. Біла Церквадо відповідача:Фермерського господарства «Помірки», Львівська обл., с. Воля-Задеревацькапро:стягнення заборгованості, пені, інфляційних втрат та 3% річних Суддя - Крупник Р.В.

ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.

Товариство з обмеженою відповідальністю «СП Юкойл» (надалі - Позивач, ТОВ «СП Юкойл») звернулось до Господарського суду Львівської області із позовною заявою до Фермерського господарства «Помірки» (надалі - Відповідач, ФГ «Помірки») про стягнення заборгованості, пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Ухвалою від 08.02.2024 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, розгляд справи ухвалив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та без виклику сторін.

АРГУМЕНТИ СТОРІН.

Аргументи позивача.

Позов обґрунтовано тим, що 25.05.2023 між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено Договір поставки №040/110-ОС, згідно із яким постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити масла, мастила та технічні рідини.

Як стверджує позивач, свої зобов`язання за договором він виконав належним чином та поставив відповідачу товар на загальну суму 22`288,50 грн., вартість якого потрібно було оплатити до 08.06.2023 включно. Разом з цим, відповідач, допустивши прострочення, лише частково оплатив вартість товару, а саме у розмірі 6`000,00 грн. У період з 09.06.2023 по 09.10.2023 у нього існував борг у розмірі 22`288,50 грн., а у період з 10.10.2023 по 26.01.2024 - у розмірі 16`288,50 грн.

Зважаючи на те, що заходи досудового врегулювання спору не призвели до сплати боргу, позивач звернувся до суду із цим позовом про стягнення 21`214,77 грн., з яких 16`288,50 грн. основний борг, 4`337,26 грн. пені, 217,75 грн. інфляційних втрат та 371,26 грн. 3% річних.

Аргументи відповідача.

Відповідач своїм правом на висловлення заперечень проти позову, передбаченим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), не скористався та не подав до суду у встановлений процесуальним законом строк відзиву на позовну заяву.

Слід зазначити, що ухвала про відкриття провадження у справі від 08.02.2024 направлялась на юридичну адресу ФГ «Помірки», а саме: 82489, Львівська обл., Стрийський р-н, с. Воля-Задеревацька, та була вручена відповідачу 17.02.2024, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями Списку згрупованих відправлень №138 від 12.02.2024 та трекінгом поштового відправлення №0600086903242 з офіційного веб-сайту АТ «Укрпошта».

Таким чином, відповідач належним чином повідомлений про розгляд судом справи №914/332/24.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

25.05.2023 між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено Договір поставки №040/110-ОС (надалі - Договір), згідно із п. 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити масла, мастила та технічні рідини (товар).

Згідно із п. 1.3 Договору найменування, асортимент, ціна, кількість товару вказуються в видаткових накладних, виданих постачальником на кожну узгоджену, поставлену партію товару, і завірених підписом повноважного представника покупця. У кожній видатковій накладній в обов`язковому порядку вказується номер і дата цього договору.

Пунктом 4.4 Договору визначено, що датою поставки вважається дата передачі товару, зазначена у відповідній видатковій накладній, що видана постачальником і завірена підписом повноважного представника покупця.

Покупець здійснює оплату вартості узгодженої партії поставленого товару на підставі рахунку, пред`явленого до оплати постачальником, протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту поставки відповідної партії товару. При здійсненні платежів за цим договором покупець, у платіжних документах (платіжних дорученнях), зобов`язується вказувати номер та дату договору, а також номер рахунку, на підставі яких здійснюється платіж (п.п. 3.2, 3.4 Договору).

25.05.2023 ТОВ «СП Юкойл» здійснило поставку товару, а саме: оливи моторної YUKO SUPER DIESEL 10W-40 API CF-4/SJ, 180 кг, бочка 200 л, метал, загальною вартістю 22`288,50 грн., що підтверджується видатковою накладною №016885 від 25.05.2023, яка підписана представниками обох сторін та скріплена підписами останніх.

Позивач виставив відповідачу рахунок на оплату №020694 від 25.05.2023 на суму 22`288,50 грн., який був оплачений лише частково у розмірі 6`000,00 грн., що підтверджується копією платіжної інструкції №@2PL740723 від 10.10.2023 із призначенням платежу: «оплата за продукцію згідно рахунку №020694, ОСОБА_1 ».

Судом встановлено, що у видатковій накладній №016885 від 25.05.2023 та у платіжній інструкції №@2PL740723 від 10.10.2023 відсутнє посилання на Договір, як того вимагають п.п. 1.3, 3.4 Договору. Відповідні відомості не відображені також у рахунку на оплату №020694 від 25.05.2023.

Зважаючи на це, суд доходить висновку, що вказана вище поставка здійснювалася позивачем не на виконання умов Договору та поза межами договірних зобов`язань, що виникли на його підставі. Доказів, які б підтверджували протилежне позивачем до суду подано не було.

Таким чином, положення Договору не підлягають застосовуванню при вирішенні спору у даній справі.

Зі змісту позову вбачається, що ТОВ «СП Юкойл» просить суд стягнути із відповідача заборгованість у розмірі 16`288,50 грн. (22`288,50 - 6`000,00), інфляційні втрати та 3% річних у розмірі 217,75 грн. та 371,26 грн. відповідно, а також 4`337,26 грн. пені, яка нарахована на підставі пункту 7.2 Договору.

ОЦІНКА СУДУ.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Так, ст. 181 ГК України передбачено, що господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями ч. 1 ст. 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (положення ч. 1 ст. 639 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами.

Судом встановлено, що предметом позову у цій справі є стягнення заборгованості за договором поставки, який було укладено в спрощеній формі, шляхом підписання видаткової накладної №016885 від 25.05.2023.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 662 ЦК України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

На виконання умов Договору, позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 22`288,50 грн.

Як передбачено ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Враховуючи той факт, що відповідач прийняв поставлений йому товар 25.05.2023, то обов`язок оплатити його вартість у сумі 22`288,50 грн. виник одразу після його прийняття.

Як передбачено ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач належним чином не виконав своїх зобов`язань та сплатив на користь позивача 6`000,00 грн., у зв`язку із чим у нього утворилась заборгованість за поставку товару у розмірі 16`288,50 грн. (22`288,50 - 6`000,00).

Зважаючи на те, що доказів повної чи часткової сплати вказаної суми заборгованості відповідачем до суду подано не було, суд дійшов висновку про законність і обґрунтованість позовної вимоги ТОВ «СП Юкойл» про стягнення основного боргу та наявність підстав для її задоволення у повному обсязі.

Враховуючи прострочення в оплаті, позивач нарахував на прострочену заборгованість відповідача 217,75 грн. інфляційних втрат, 371,26 грн. 3% річних та 4`337,26 грн. пені.

З цього приводу суд зазначає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Зі змісту розрахунків позивача вбачається, що нарахування 3% річних здійснюється за період з 09.06.2023 по 09.10.2023 на суму у розмірі 22`288,50 грн., а за період з 10.10.2023 по 26.01.2024 на суму у розмірі 16`288,50 грн.

Здійснивши відповідний перерахунок, врахувавши правильність визначення позивачем періодів нарахування та сум, на які здійснюються нарахування, суд дійшов висновку, що із відповідача на користь позивача підлягають стягненню 371,16 грн. 3% річних.

При здійсненні розрахунків позивачем допущено арифметичну помилку, що призвело до неправильного визначення розміру 3% річних. Відтак, відповідна позовна вимога підлягає частковому задоволенню.

Що стосується інфляційних втрат, то їх нарахування на суму у розмірі 22`288,50 грн. здійснюється з урахуванням індексів інфляції за період: червень-жовтень 2023 року, а на суму у розмірі 16`288,50 грн. з урахуванням індексів інфляції за період: листопад-грудень 2023 року.

Судом встановлено, що заявлена до стягнення сума інфляційних втрат у розмірі 217,75 грн. підлягає частковому задоволенню.

У цій частині позивач не звернув увагу на те, що індекс інфляції за жовтень 2023 року можливо застосувати лише до суми у розмірі 16`288,50 грн., а не 22`288,50 грн. Це обумовлено тим, що у жовтні 2023 року період існування боргу у розмірі 22`288,50 грн. становив менше п`ятнадцяти днів. Крім цього, позивачем не враховано дефляцію, яка існувала у липні 2023 року (99,40) та серпні 2023 року (98,60).

З урахуванням викладеного, загальна сума інфляції за період: червень-жовтень 2023 року, повинна становити -28,73 грн.

Враховуючи, що сума інфляційних втрат за період: листопад-грудень 2023 року, у розмірі 195,46 грн. визначена позивачем правильно, то загальна сума інфляційних втрат, яка підлягає задоволенню дорівнює 166,73 грн. (195,46 - 28,73).

Що стосується позовної вимоги про стягнення пені у розмірі 4`337,26 грн., то у її задоволенні суд відмовляє.

Застосування до відповідача неустойки позивач мотивує посиланням на положення п. 7.2 Договору. Разом з цим, як уже зазначалося вище, у матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували, що спірна поставка відбувалася на виконання умов Договору. Вказане унеможливлює застосування положень цього Договору, у тому числі в частині відповідальності за неналежне виконання зобов`язань, до спірних правовідносин.

Оскільки будь-яких доказів, які б підтверджували досягнення сторонами згоди щодо права позивача на нарахування пені за порушення ФГ «Помірки» обов`язку з оплати вартості товару, що поставлявся 25.05.2023, до суду подано не було, то підстави для нарахування пені у розмірі 4`337,26 грн. відсутні.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

У відповідності до ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі 2`401,64 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 42, 46, 73, 74, 76-80, 123, 124, 126, 129, 222, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фермерського господарства «Помірки» (82487, Львівська обл., Стрийський р-н, с. Воля-Задеревацька; код ЄДРПОУ 35424153) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СП Юкойл» (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Пулюя Івана, буд. 48а; код ЄДРПОУ 31852954) 16`288,50 грн. основного боргу, 166,73 грн. інфляційних втрат, 371,16 грн. 3% річних та 2`401,64 грн. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано у нарадчій кімнаті 05.04.2024.

Суддя Крупник Р.В.