Рішення
від 25.03.2024 по справі 916/3879/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua


ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" березня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/3879/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Ю.С.

при секретарі судового засідання: Степанюк А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовні вимоги Одеської міської ради (65026, Одеська обл., м. Одеса, площа Думська, буд. 1, код ЄДРПОУ 26597691)

до відповідача: Підприємства з іноземними інвестиціями у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю Аверс (65014, Одеська обл., м. Одеса, вул. Єврейська, буд. 2А, код ЄДРПОУ 14364881)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради (65011, Одеська обл., м. Одеса, вул. Успенська, буд. 83/85, код ЄДРПОУ 44162529)

про стягнення 1932614,34 грн., -

за участю учасників справи:

від позивача: Асташенкова О.І., діє в порядку самопредставництва

від відповідача: Горобець В.В., адвокат, діє на підставі ордеру

від третьої особи: Ярошенко Г.Ю., діє в порядку самопредставництва

Суть спору: Одеська міська рада звернулась до Господарського суду Одеської області з позовом до Підприємства з іноземними інвестиціями у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю Аверс про стягнення 1932614,34 грн. безпідставно збережених коштів.

Позовні вимоги Одеської міської ради обґрунтовані тим, що відповідач, будучи власником об`єкту нерухомого майна до 06.03.2023, використовував земельну ділянку без належним чином оформленого права користування, що мало наслідком неотримання її власником, позивачем, доходів у вигляді орендної плати.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №916/3879/23; визначено здійснювати розгляд справи у порядку загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 29.09.2023 об 11:00; залучено Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.

27.09.2023 за вх.№33783/23 до суду від третьої особи надійшли пояснення на позовну заяву, які прийнято судом до розгляду. У поданих поясненнях третя особа підтримує і ще раз акцентує на позовних вимогах, просить суд задовольнити позов та вказує, зокрема, про те, що:

- рішенням Одеської міської ради від 25.06.2014 №5203-VI надано дозвіл Підприємству з іноземними інвестиціями у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю Аверс на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, орієнтовною площею 2,1 га, за адресою: м. Одеса, 19-й км Старокиївської дороги, 4-Т, для експлуатації та обслуговування складського комплексу для зберігання та переробки будівельних матеріалів; відповідно до витягів з Державного земельного кадастру 16.03.2015 здійснено державну реєстрацію земельних ділянок, площею 2,0387 га, кадастровий номер 5110137600:03:001:0009 та площею 0,2779 га, кадастровий номер 5110137600:03:001:0010, адреса земельних ділянок: м. Одеси, 19-й км Старокиївської дороги, 4-Т; згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, ПІІ ТОВ Аверс на підставі рішень Господарського суду Одеської області від 22.10.2008 у справі №3/212-08-4348 та від 21.12.2009 у справі №7/488-09-5716 належав складський комплекс для зберігання та переробки будматеріалів, загальною площею 8142,2 кв.м, розташований за адресою: Одеська область, Лиманський район, Красносільська с/рада, 19-й км Старокиївської дороги, 4-Т, реєстраційний номер майна 26450482 та дата державної реєстрації майна 23.04.2010;

- водночас, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно виробничий комплекс, загальною площею 12634,9 кв.м, розташований за адресою: Одеська область, м. Одеса, 19-й км Старокиївської дороги, 4-Т, номер об?єкта РПВН 26450482, на підставі договору купівлі-продажу від 06.03.2023 №121, належить ТОВ Айтекс-ПРО, реєстраційний номер майна 258059951101; ТОВ Консалт Плюс Інжиніринг проведено технічну інвентаризацію громадського будинку за адресою: м. Одеса, 19-й км Старокиївської дороги, 4-Т, за заявою ПІІ ТОВ Аверс; згідно з технічним паспортом громадського будинку від 14.12.2021 ПІІ ТОВ Аверс належить громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями і спорудами загальною площею 12634,9 кв.м, розташований на земельних ділянках площею 2,0387 га, кадастровий номер 5110137600:03:001:0009 та площею 0,2779 га, кадастровий номер 5110137600:03:001:0010, за адресою: м. Одеса, 19-й км Старокиївської дороги, 4-T;

- ПІІ ТОВ Аверс з моменту набуття права власності на нерухоме майно, загальною площею 12634,9 кв.м, до 05.03.2023 був фактичним користувачем земельних ділянок комунальної власності, кадастрові номери 5110137600:03:001:0009 та 5110137600:03:001:0010;

- згідно з витягами із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 5110137600:03:001:0009 за 2020 рік складає - 11359331,17 грн., за 2021 рік з урахуванням індексації складає - 11359331,17 грн., за 2022 рік з урахуванням індексації - 12495364,28 грн., за 2023 рік - 14369553,92 грн.; нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 5110137600:03:001:0010 за 2020 рік складає - 1548417,19 грн., за 2021 рік з урахуванням індексації складає - 1548417,19 грн., за 2022 рік з урахуванням індексації складає - 1703258,91 грн., за 2023 рік - 1958747,75 грн. відповідно;

- розмір орендної плати встановлюється згідно рішень Одеської міської ради у відповідності до розрахунку розміру орендної плати; відповідно до рішення Одеської міської ради від 20.09.2011 №1267-VI, фіксований відсоток при визначені орендної плати за складські бази розраховується у розмірі 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки; оскільки ПІІ ТОВ Аверс був власником об`єкту нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Одеса, 19-й км Старокиївської дороги, 4-Т, та використовував земельну ділянку без належного оформлення права користування, Департаментом розраховано розмір безпідставно збережених коштів за користування земельними ділянками: з кадастровим номером 5110137600:03:001:0009, за період з 01.05.2020 по 05.03.2023, складає 1700777,37 грн.; з кадастровим номером 5110137600:03:001:0010, за період з 01.05.2020 по 05.03.2023, складає 231836,97 грн.; з огляду на викладене, ПІІ ТОВ Аверс, як фактичний користувач земельних ділянок, без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберегло у себе кошти, які мало сплатити за користування земельними ділянками, а звідси - зобов`язано повернути кошти власнику земельної ділянки на підставі ч.1 ст. 1212 ЦК України.

29.09.2023 за вх.№34153/23 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, якій прийнято судом до розгляду та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи. У поданому відзиві відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову та вказує, зокрема, про те, що:

- 23.04.2010 Комінтернівським районним бюро технічної інвентаризації було зареєстровано за ПІІ ТОВ Аверс право власності на складський комплекс за адресою: Одеська область, м. Одеса, 19-й км Старокиївської дороги, буд. 4-Т на підставі рішень Господарського суду Одеської області від 22.10.2008 у справі №3/212-08-4348 та від 21.12.2009 у справі №7/488-09-5716; згідно зазначених судових рішень за позивачем було визнано право власності на об`єкт нерухомості загальною площею 12634,9 кв.м, а саме: 8048,3 кв.м за рішенням від 22.10.2008 у справі №3/212-08-4348 та 4586,60 кв.м за рішенням від 21.12.2009 у справі №7/488-09-5716; у зв?язку з переведенням земель Красносільської сільської ради Комінтернівського району, в межах якої знаходиться складський комплекс для зберігання та переробки будматеріалів ПІІ ТОВ Аверс до земель м. Одеси, реєстраційною службою Одеського міського управління юстиції Одеської області було здійснено перереєстрацію зазначеного об?єкту нерухомості та видано позивачу витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 27.12.2013 та свідоцтво про право власності на складський комплекс; разом з тим, твердження позивача стосовно того, що зазначене нерухоме майно розташоване на земельних ділянках площею 2,0387 га кадастровий номер 5110137600:03:001:0009 та площею 0,2779 га, кадастровий номер 5110137600:03:001:0010, за адресою: м. Одеси, 19-й км Старокиївської дороги, 4-Т, не відповідає дійсності з огляду на те, що ПІІ ТОВ Аверс є користувачем земельної ділянки площею 2 га (кадастровий номер 5122782600:00:001:0005) за адресою: Комінтернівський район, Красносільська сільська рада на підставі укладеного із Комінтернівською районною державною адміністрацією договору суперфіцію від 12.04.2008, на якій саме і розташовані зазначені позивачем об`єкти нерухомості загальною площею 12634,9 кв.м;

- дійсно, рішенням Одеської міської ради від 25.06.2014 №5203-VІ ПІІ ТОВ Аверс надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду за адресою: м. Одеса, 19-й км Старокиївської дороги, 4-Т, орієнтовною площею 2,1 га, для експлуатації та обслуговування складського комплексу для зберігання та переробки будівельних матеріалів; разом з тим, і звернення щодо намірів відвести земельну ділянку певного розміру для експлуатації та обслуговування складського комплексу для зберігання та переробки будівельних матеріалів, і подальше прийняття рішення про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою, жодним чином не визначає розмір фактичного користування ПІІ ТОВ Аверс земельною ділянкою;

- отже, твердження позивача про те, що відповідач до 06.03.2023 був фактичним користувачем земельних ділянок комунальної власності з кадастровими номерами 5110137600:001:0009 та 5110137600:03:001:0010 не відповідають фактичним обставинами справи, оскільки відповідач використовував виключно площу земельної ділянки, яка знаходиться під належним йому нерухомим майном, у розмірі 12634,9 кв.м, а оформлене землекористування у відповідача здійснювалося на підставі укладеного 12.04.2008 договору суперфіцію земельної ділянки, на якій саме і розташовані зазначені позивачем об`єкти нерухомості загальною площею 12634,9 кв.м;

- ПІІ ТОВ Аверс з моменту набуття права власності на нерухоме майно, загальною площею 12634,9 кв.м, до 06.11.2022 був фактичним користувачем земельної ділянки площею 2 га (кадастровий номер 5122782600:00:001:0005) за адресою: Комінтернівський район, Красносільська сільська рада, на підставі укладеного із Комінтернівською районною державною адміністрацією договору суперфіцію від 12.04.2008, на якій саме і розташовані зазначені позивачем об`єкти нерухомості загальною площею 12634,9 кв.м; отже, вимоги ОМР щодо стягнення безпідставно збережених коштів є безпідставними, так як ПІІ ТОВ Аверс ніколи не було користувачем земельних ділянок на загальну площу 2,1 га;

- період, за який позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти, визначений як з 01.05.2020 по 05.03.2023, разом з тим, позовна заява ОМР подана до Господарського суду Одеської області 30.08.2023, з огляду на що ПІІ ТОВ Аверс заявляє про сплив позовної давності щодо вимог ОМР за період з 01.05.2020 по 05.03.2023; так, відповідно до статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу; загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У підготовчому засіданні 29.09.2023 судом у протокольній формі винесено ухвалу в порядку ст. 177 ГПК України про продовження строків підготовчого провадження на 30 днів та в порядку ст. 183 ГПК України про відкладення підготовчого засідання на 20.10.2023 об 11:45. У підготовчому засіданні 20.10.2023 судом у протокольній формі винесено ухвалу в порядку ст. 183 ГПК України про відкладення підготовчого засідання на 09.11.2023 о 14:00. У підготовчому засіданні 09.11.2023 судом оголошено перерву до 01.12.2023 о 10:00.

Підготовче засідання 01.12.2023 о 10:00 не відбулось у зв`язку з тим, що 30.11.2023 відбулось несанкціоноване втручання в роботу інформаційних (автоматизованих), електронних комунікаційних мереж і ресурсів Господарського суду Одеської області, що мало наслідком тимчасове виведення з ладу технічного обладнання суду та тривалу відсутність доступу суддів до системи діловодства спеціалізованого суду.

Ухвалою суду від 11.12.2023 підготовче засідання призначено на 21.12.2023 о 10:00.

11.12.2023 за вх.№44239/23 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, яка прийнята судом до розгляду та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи. У поданій відповіді на відзив позивач вказує, зокрема, що:

- постановою Одеського окружного адміністративного суду від 19.06.2014 у справі №815/2545/14 позов ПІІ ТОВ Аверс було задоволено у повному обсязі та зобов`язано реєстраційну службу Одеського міського управління юстиції Одеської області внести зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стосовно складського комплексу для зберігання та переробки будматеріалів за адресою: Одеська область. м. Одеса, 19-й км Старокиївської дороги, буд. 4-Т, який належить ПІІ ТОВ Аверс, виправивши помилково вказаний розмір загальної площі об`єкту нерухомого майна - 8142,2 кв.м на правильний розмір загальної площі об`єкту нерухомого майна - 12634,9 кв.м, та видати свідоцтво про право власності на нерухоме майно і витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності з урахуванням внесених змін; на підставі вищевказаної постанови Одеського окружного адміністративного суду до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно були внесені зміни, згідно з якими ПІІ ТОВ Аверс у період з 19.12.2013 по 06.03.2023 на праві приватної власності належав складський комплекс для зберігання та переробки будматеріалів загальною площею 12634,9 кв.м, розташований за адресою: м. Одеса, 19-й км Старокиївської дороги, 4-Т; вказаний об`єкт нерухомого майна розташований та зареєстрований саме у місті Одеса, у зв`язку з переведенням земель Красносільської сільської ради Комінтернівського району, в межах якої знаходиться складський комплекс для зберігання та переробки будматеріалів ПІІ ТОВ Аверс до земель м. Одеси; отже, саме цей факт ПІІ ТОВ Аверс був зазначений у адміністративному позові, на підставі якого окружним судом було прийнято вищевказану постанову від 19.06.2014 у справі №815/2545/14; зазначена постанова набула законної сили та не скасована у апеляційному/касаційному порядку;

- таким чином, постановою Одеського окружного адміністративного суду від 19.06.2014 у справі №815/2545/14 було встановлено, що складський комплекс для зберігання та переробки будматеріалів загальною площею 12634,9 кв.м належить на праві приватної власності ПІІ ТОВ Аверс та розташований на земельній ділянці, яка знаходиться в межах міста Одеси за адресою: м. Одеса, 19-й км Старокиївської дороги, 4-Т; даний факт спростовує твердження відповідача про те, що ПІІ ТОВ Аверс з моменту набуття права власності на об`єкти нерухомості загальною площею 12634,9 кв.м до 06.03.2023 було фактичним користувачем земельної ділянки площею 2 га (кадастровий номер 5122782600:00:001:0005) за адресою: Комінтернівський район, Красносільська сільська рада, на підставі укладеного із Комінтернівською районною державною адміністрацією Одеської області договору суперфіцію від 12.04.2008, на якій саме і розташовані зазначені позивачем об`єкти нерухомості;

- 12.05.2014 ПІІ ТОВ Аверс звернулося до Одеської міської ради з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду орієнтовною площею 2,3442 га за адресою: м. Одеса, 19-й км Старокиївської дороги, 4-Т, для експлуатації та обслуговування складського комплексу для зберігання та переробки будівельних матеріалів; у додатках до зазначеного клопотання ПІІ ТОВ Аверс надано правовстановлюючі документи на нерухоме майно, а саме свідоцтво про право власності від 27.12.2013 індексний номер 15599147 та витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності; саме за результатами розгляду вказаного клопотання, 25.06.2014 Одеською міською ради було прийнято рішення №5203-VI Про надання ПІІ ТОВ Аверс дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду орієнтовною площею 2,1 га за адресою: м. Одеса, 19-й км Старокиївської дороги, 4-Т, для експлуатації та обслуговування складського комплексу для зберігання та переробки будівельних матеріалів; дане рішення було прийнято з урахуванням висновку Управління архітектуру та містобудування Одеської міської ради від 13.06.2014 №01-11/1067-199-1, відповідно до якого Управління погодило можливість розгляду питання щодо надання ПІІ ТОВ Аверс в оренду земельної ділянки за адресою: м. Одеса, 19-й км Старокиївської дороги, 4-Т, для експлуатації та обслуговування складського комплексу для зберігання та переробки будівельних матеріалів;

- в подальшому, 14.11.2014 ПП Одесгеосервіс був розроблений проект землеустрою щодо відведення ПІІ ТОВ Аверс в оренду земельних ділянок площею 2,0387 га з кадастровим номером 5110137600:03:001:0009 та площею 0,2779 га з кадастровим номером 5110137600:03:001:0010 за адресою: м. Одеса, 19-й км Старокиївської дороги, 4-Т; відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 23.02.2023 №НВ-5100233512023 датою державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 5110137600:03:001:0009 є 16.03.2015; згідно з Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 23.02.2023 №НВ-5100233692023 датою державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 5110137600:03:001:0010 є 16.03.2015;

- відповідач звернувся до Одеської міської ради з проханням надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо земельної ділянки площею 2,3442 га, на якій знаходяться належні йому об`єкти нерухомості та розробив відповідні проекти, на підставі яких у Державному земельному кадастрі зареєстровано земельні ділянки із зазначенням площі 2,0387 га та відповідно площі 0,2779 га, при цьому, після звернення Одеської міської ради до суду з вимогою повернути безпідставно збережені кошти за використання вказаних земельних ділянок, ПІІ ТОВ Аверс намагається ввести суд в оману і зазначає, що об`єкти нерухомого майна за адресою: м. Одеса, 19-й км Старокиївської дороги, 4-Т, нібито розташовані взагалі в Комінтернівському районі, Красносільській сільській раді, що очевидно не відповідає дійсності та вищевказаним письмовим доказам, на які посилається Одеська міська рада;

- позивач наголошує, що відповідач визнає факт звернення до Одеської міської ради щодо відведення спірних земельних ділянок в оренду, втім вважає, що вказане не доводить фактичне користування; з цього приводу позивач звертає увагу суду на те, що земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі; у даній справі, земельні ділянки з кадастровими номерами 5110137600:03:001:0009 та 5110137600:03:001:0010, на яких розташований об`єкт нерухомого майна, що належав на праві власності ПІІ ТОВ Аверс до 06.03.2023 та за користування якими Одеська міська рада просить стягнути безпідставно збережені кошти у виді орендної плати, сформовані з 16.03.2015 (визначено їх площу і межі), їм присвоєно кадастрові номери, відомості про них внесено до Державного земельного кадастру;

- ПІІ ТОВ Аверс користувався земельними ділянками, які є сформованими, мають визначену площу та конфігурацію, а тому Одеська міська рада не може підміняти собою органи Держгеокадастру, а також землевпорядні організації, та самостійно визначати площу, якою користується відповідач; окрім того, у період з 01.05.2020 по 05.03.2023 основні критерії, які ідентифікують земельні ділянки, - площа, цільове призначення, категорія земель і кадастровий номер не змінювалися; оскільки відповідачем не було сформовано земельні ділянки іншої площі та конфігурації, він, відповідно, користується земельними ділянками саме тієї площі, яка була первісно сформована; враховуючи, що об`єкти нерухомості, які належали ПІІ ТОВ Аверс розташовані на сформованих земельних ділянках з визначеним місцем розташування, площею та характеристиками, презюмується використання відповідачем таких земельних ділянок; безпідставно збережені кошти у даній справі розраховано за сформовані земельні ділянки на підставі витягів із нормативної грошової оцінки, а доводи, зазначені у відзиві, спрямовані виключно на ухилення від сплати коштів за використання земельних ділянок;

- вказаний відповідачем договір суперфіцію не є належним доказам та не може бути врахований при розгляді даної справи у зв`язку з тим, що зазначений договір надає відповідачу право на забудову спірної земельної ділянки, а не право користування (оренди) нею, договір не зареєстровано у відповідному органі державної реєстрації, в документах доданих до матеріалів справи містяться різні кадастрові номери спірної земельної ділянки та відомості про яку відсутні у Державному земельному кадастрі, спірна земельна ділянка та нерухоме майно розташоване на ній також знаходиться у місті Одесі;

- чинним законодавством встановлено, що загальний трирічний строк позовної давності визначений ст. 257 ЦК України продовжується на строк дії воєнного, надзвичайного стану; Одеська міська рада з даним позовом звернулась до суду у межах трирічного строку позовної давності, а саме за період з 01.05.2020 по 05.03.2023 та з урахуванням приписів статей 256, 257, пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, строк позовної давності у даній справі позивачем не пропущений.

У підготовчому засіданні 21.12.2023 судом у протокольній формі закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 18.01.2024 о 10:00. У судовому засіданні 18.01.2024 судом оголошено перерву до 07.02.2024 о 10:45. Судове засідання 07.02.2024 о 10:45 не відбулось у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги та зміщення графіку проведення судових засідань. Ухвалою суду від 12.02.2024 судове засідання призначено на 29.02.2024 о 12:00. У судовому засіданні 29.02.2024 судом оголошено перерву до 21.03.2024 о 12:00. У судовому засіданні 21.03.2024 судом оголошено перерву до 22.03.2024 о 15:00. У судовому засіданні 22.03.2024 судом оголошено перерву до 25.03.2024 о 10:00.

У судовому засіданні 25.03.2024 представники позивача та третьої особи просять суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 25.03.2024 просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Водночас, Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні воєнний стан в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 18 квітня 2022 року №259/2022 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 17 травня 2022 року №341/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 12 серпня 2022 року №573/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 7 листопада 2022 року №757/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 7 листопада 2022 року №757/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 6 лютого 2023 року №58/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 01 травня 2023 року №254/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 26 липня 2023 року №451/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 06 листопада 2023 року №734/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 5 лютого 2024 року №49/2024 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб.

Справа №916/3879/23 розглядається судом в період оголошеного на всій території України воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України.

Жодних заяв та/або клопотань, пов`язаних з неможливістю вчинення якихось процесуальних дій у зв`язку з воєнним станом, про намір вчинити такі дії до суду від учасників справи не надійшло.

У відповідності до вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

У судовому засіданні 25.03.2024 господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті.

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 25.03.2024 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників позивача, відповідача та третьої особи, господарський суд встановив:

12.04.2008 між Комінтернівською районною державною адміністрацією Одеської області (суперфіціар, власник) та Підприємством з іноземними інвестиціями у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю Аверс (суперфіціарій) укладений договір суперфіцію.

Відповідно до п.п. 1.1-1.4 договору суперфіціар надає, а суперфіціарій приймає в строкове оплатне користування право забудови земельної ділянки, яка знаходиться на території Красносільської сільської ради Комінтернівського району Одеської області за адресою: 19-й кілометр Старокиївського шосе, 4 (за межами населеного пункту) - (надалі - земельна ділянка) для будівництва та експлуатації на ній комплексу об?єктів та споруд промислової призначений, надалі - об?єкти будівництва, необхідних суперфіціарію для здійснення своєї господарської діяльності, передбаченої статутом; метою надання права на забудову земельної ділянки суперфіціарію є здійснення суперфіціарієм будівництва та подальшої експлуатації об?єктів будівництва, згідно затвердженого у встановленому порядку проекту забудови; цільове призначення земельної ділянки, право забудови якої передається за цим договором - для промислової забудови; земельна ділянка надається в межах промислової зони, за межами села Красносілка.

Згідно з п.п. 2.1-2.5 договору загальна площа земельної ділянки, право на забудову якої передається за цим договором становить 2 га (два гектара), в межах відповідно до кадастрового плану (додаток №1) та акту визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за абрисом (додаток №2); право на забудову земельної ділянки за цим договором передається суперфіціарію для здійснення будівництва та подальшої експлуатації об?єктів будівництва; будівництво, обслуговування та експлуатація об`єктів будівництва відповідає цільовому призначенню земельної ділянки; суперфіцарій має право здійснювати будівництво об`єктів будівництва на земельній ділянці відповідно до проекту будівництва, розробленого та затвердженого у порядку, що встановленим чинним законодавством України; земельна ділянка перебуває у державній власності на території Красносільської сільської ради, а суперфіцарій отримує лише право на здійснення забудови неї об`єктами будівництва; площа та межі земельної ділянки залишаються без змін; суперфіцарій має право здійснювати будівництво на території земельної ділянки відповідно до затвердженого проекту будівництва об`єктів будівництва; право забудови земельної ділянки, яке надано суперфіціарію згідно цього договору може бути відчужене або іншим чином передане повністю або частково суперфіціарієм без отримання попередньої згоди суперфіціара, але з наступним повідомленням про це суперфіціара в письмової формі не пізніше одного місяця з дати такого відчуження.

За п.3.1 договору договір укладено на безстроковий термін.

У відповідності до п.п. 4.1-4.3 договору плата за користування правом на забудову земельної ділянки встановлюється відповідно до нормативно-грошової оцінки; плата, визначена у пункті 4.1 вноситься у грошовій формі; плата за користування правом на забудову земельної ділянки вноситься суперфіціарієм щоквартально, але не пізніше 15 числа місяця наступного за періодом оплати шляхом перерахування грошових коштів у національній валюті України на поточний рахунок суперфіціара; суперфіціарій має право здійснювати плату за користування правом на забудову земельної ділянки на майбутнє.

Згідно з п.п. 5.1-5.5 договору передача земельної ділянки, право на забудову якої надається суперфіціарію згідно цього договору, здійснюється на підставі цього договору з додатками (№ 1, 2, 3) що є його невід?ємною частиною; сторони при встановлені меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), керуються межовими знаками, переданими суперфіціарію на зберігання згідно акту визначення меж земельної ділянки в натурі (додаток №1); передача земельної ділянки суперфіціарію здійснюється у 5-ти денний строк після державної реєстрації цього договору; в момент передачі земельної ділянки для здійснення права забудови суперфіціарію сторони підписують акт приймання-передачі земельної ділянки (додаток №3), що є невід`ємною частиною договору; укладений між сторонами договір підлягає державній реєстрації у місцевому підрозділі ДП Центр державного земельного кадастру при Державному агентстві України по земельних ресурсах по місцю знаходження, земельної ділянки; відмова органу державної реєстрації (ДП „Центр державного земельного кадастру при Державному агентстві України по земельних ресурсах) у здійсненні реєстрації цього договору не впливає на його чинність.

За п.п. 6.1, 6.2, 6.6 договору у разі припинення права на забудову земельної ділянки, на якій споруджені об?єкти будівництва, сторони визначають правові наслідки такого припинення за взаємною згодою; відповідно до умов законодавства України, суперфіціарій може викупити земельну ділянку, на якій розміщені об?єкти будівництва; суперфіціар може викупити об?єкти будівництва; після припинення дії договору суперфіцарій повертає суперфіціару земельну ділянку у стані не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її за цим договором; після припинення дії цього договору суперфіціарій зберігає право власності на об?єкти будівництва, споруджені на земельній ділянці, право на забудову якої йому передано.

Відповідно до п.10.2 договору дія цього договору припиняється у разі: поєднання в одній особі власника та суперфіціарія; відмови суперфіціарія від здійснення права забудови земельної ділянки; невикористання земельної ділянки для забудови протягом трьох років підряд; в інших випадках, передбачених законодавством.

В матеріалах справи наявний кадастровий план земельної ділянки за кадастровим номером 5110137600:03:001:0005 площею 2,0000 га.

Також в матеріалах справи наявний підписаний з обох сторін акт приймання-передачі земельної ділянки, загальною площею 2,00 га, на території Красносільської сільської ради, Комінтернівського району Одеської області, відповідно до якого суперфіціар на підставі договору суперфіцію від 12.04.2008 надає, а суперфіціарій приймає в користування земельну ділянку для будівництва та експлуатації на ній комплексу об`єктів та споруд промислового призначення, на території Красносільської сільської ради Комінтернівського району Одеської області (за межами населеного пункту).

Окрім того, в матеріалах справи справи наявне розпорядження Комінтернівської районної державної адміністрації №1763 від 29.11.2006 Про створення комісії по вибору земельної ділянки під розміщення складського комплексу підприємства з іноземними інвестиціями ТОВ Аверс; акт вибору земельної ділянки від 30.11.2006; викопіювання з плану землекористування Красносільської сільської ради.

Рішенням Одеської міської ради №1267-VI від 20.09.2011 (із змінами, внесеними рішеннями Одеської міської ради №5275-VI від 27.08.2014 та №1742-VIІ від 08.02.2017) були затверджені фіксовані відсотки при визначені ставок орендної плати за земельні ділянки в м. Одесі.

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за реєстраційним номером 258059951101, тип об`єкта - виробничий комплекс, загальною площею 12634,9 кв.м, що знаходиться за адресою: Одеська обл., м. Одеса, 19-й км Старокиївської дороги, буд. 4-Т вбачається, що 19.12.2013 за Підприємством з іноземними інвестиціями у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю Аверс було зареєстровано право власності на вказаний об`єкт нерухомого майна та 06.03.2023 на підставі договору купівлі-продажу від 06.03.2023 право власності було припинено.

У клопотанні від 12.05.2014 №618 ПІІ ТОВ Аверс просив в.о. міського голови ОМР надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду орієнтовною площею 2,3442 га, за адресою: м. Одеса, 19-й км Старокиївської дороги, 4-Т, для експлуатації та обслуговування складського комплексу для зберігання та переробки будівельних матеріалів.

Відповідно до ч.4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У постанові Одеського окружного адміністративного суду від 19.06.2014 у справі №815/2545/14 за позовом ПІІ ТОВ Аверс до Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції про зобов`язання вчинити певні дії адміністративний позов підприємства з іноземними інвестиціями у вигляді товариства з обмеженою відповідальністюАверс задоволено у повному обсязі та постановлено зобов`язати реєстраційну службу Одеського міського управління юстиції Одеської області внести зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стосовно складського комплексу для зберігання та переробки будматеріалів за адресою: Одеська область, м. Одеса, 19-й км Старокиївської дороги, буд. 4-Т, який належить підприємству з іноземними інвестиціями у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю Аверс, виправивши помилково вказаний розмір загальної площі об?єкту нерухомого майна - 8142,2 кв.м на правильний розмір загальної площі об?єкту нерухомого майна - 12634,9 кв.м, та видати свідоцтво про право власності на нерухоме майно і витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності з урахуванням внесених змін. Задовольняючи позов, адміністративний суд встановив, зокрема, наступне:

- рішенням Господарського суду Одеської області від 22.10.2008 у справі №3/212-08-4348 за позовом ПІІ ТОВ Аверс до Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області про визнання права власності, яке набрало законної сили, було визнано за ПІІ ТОВ Аверс право власності на об`єкт нерухомості, що знаходиться за адресою: Одеська область, м. Одеса, 19-й км Старокиївської дороги, буд. 4-Т та складається з будівлі складу загальною площею 8048,3 кв.м літ.А, навісу з рампою загальною площею 663,5 м2 літ. а, будівлі гаражу загальною площею 163,8 кв.м, вимощення літ. І, огорожі літ. №1-5 відповідно до технічного паспорту, виготовленого комунальним підприємством Комінтернівське бюро технічної інвентаризації 12.05.2007; рішенням Господарського суду Одеської області 21.12.2009 у справі №7/488-09-5716 за позовом ПІІ ТОВ Аверс до Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області про визнання права власності, яке набрало законної сили, було визнано за ПІІ ТОВ Аверс право власності на об?єкт нерухомості, що знаходиться за адресою: Одеська область, м. Одеса, 19-й км Старокиївської дороги, буд. 4-Т та складається з будівлі складу загальною площею 4586,60 кв.м літ. В, навісу з рампою літ. в, будинку охорони загальною площею 14,90 кв.м літ. Г, навісу літ. Д відповідно до технічного паспорту, виготовленого комунальним підприємством Комінтернівське бюро технічної інвентаризації 16.11.2009;

- у зв`язку з переведенням земель Красносільської сільської ради Комінтернівського району, в межах якої знаходиться складський комплекс для зберігання та переробки будматеріалів ПІІ ТОВ Аверс, до земель м. Одеси, позивач з метою приведення своїх правовстановлюючих документів на зазначений об`єкт нерухомості у відповідність до адреси об`єкта нерухомого майна, 19.12.2013 звернувся до реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень складського комплексу для зберігання та переробки будматеріалів за адресою: Одеська область, м. Одеса, 19-й км Старокиївської дороги, буд. 4-Т; реєстраційною службою Одеського міського управління юстиції Одеської області були видані витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 27.12.2013 №15599854 та свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 27.12.2013 №15599147, в яких зазначено, що загальна площа складського комплексу складає 8142,2 кв.м;

- реєстраційною службою Одеського міського управління юстиції Одеської області при внесенні запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за ПІІ ТОВ Аверс складського комплексу для зберігання та переробки будматеріалів за адресою: Одеська область, м. Одеса, 19-й км Старокиївської дороги, буд. 4-Т, було допущено помилку щодо розміру загальної площі об`єкту нерухомого майна, оскільки (як було встановлено під час судового розгляду справи на підставі правовстановлюючих документів) загальна площа спірного об`єкту нерухомості складає 12634,9 кв.м.

Рішенням Одеської міської ради від 25.06.2014 №5203-VI Про надання дозволу Підприємству з іноземними інвестиціями у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю Аверс на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, орієнтованою площею 2,1 га за адресою: м. Одеса, 19-й км Старокиївської дороги, 4-Т, для експлуатації та обслуговування складського комплексу для зберігання та переробки будівельних матеріалів, вирішено, зокрема:

- надати дозвіл ПІІ ТОВ Аверс на розробку проекту землеустрою щодо землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, орієнтованою площею 2,1 га за адресою: м. Одеса, 19-й км Старокиївської дороги, 4-Т, для експлуатації та обслуговування складського комплексу для зберігання та переробки будівельних матеріалів;

- зобов?язати ПІІ ТОВ Аверс після формування земельної ділянки надати до виконавчого органу Одеської міської ради щодо забезпечення реалізації повноважень Одеської міської ради у галузі земельних відносин розроблений та погоджений у встановленому законом порядку проект землеустрою, щодо відведення земельної ділянки та витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку;

- у разі невиконання пункту 2 цього рішення Одеська міська рада має право в односторонньому порядку скасувати це рішення без відшкодування замовнику витрат, пов`язаних з розробкою землевпорядної документації щодо відведення земельної ділянки.

Відповідно до витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 5110137600:03:001:0009 від 29.09.2021, нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 11359331,17 грн.

Відповідно до витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 5110137600:03:001:0010 від 30.09.2021, нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 1548417,19 грн.

У вимозі ДЗР ОМР від 30.08.2022 повідомив ПІІ ТОВ Аверс, що останньому на праві приватної власності належить складський комплекс для зберігання та переробки будматеріалів, загальною площею 12634,9 кв.м, розташований за адресою: м. Одеса, 19-й км Старокиївської дороги, 4-Т та зазначене нерухоме майно розташоване на земельних ділянках з кадастровими номерами: 5110137600:03:001:0009, загальною площею 2,0387 га та 5110137600:03:001:0010, загальною площею 0,2779 га, дата державної реєстрації земельних ділянок 16.03.2015; ПІІ ТОВ Аверс за користування земельною ділянкою, кадастровий номер 5110137600:03:001:0009, площею 2,0387 га, зберегло у себе кошти територіальної громади м. Одеси у розмірі 1117000,88 грн. та за земельну ділянку, кадастровий номер 5110137600:03:001:0010, площею 0,2779 га, зберегло у себе кошти територіальної громади м. Одеси у розмірі 152261,01 грн.; враховуючи наведене, Департамент вимагав у місячний термін сплати коштів у загальній сумі 1269261,89 грн.

В матеріалах справи наявний витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-5100233512023 від 23.02.2023, з якого вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 5110137600:03:001:0009, площею 2,0387 га, розташована за адресою: м. Одеса, 19-й км Старокиївської дороги, 4-Т; категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення; вид цільового призначення земельної ділянки - 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості; нормативна грошова оцінка - 14369553,92 грн.; форма власності - інформація про зареєстроване право в Державному земельному кадастрі відсутня; Управлінням Держземагенства у м. Одесі на підставі розробленого ПП Одесгеосервіс проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок 14.11.2014 проведена державна реєстрація земельної ділянки 16.03.2015.

Додатком до витягу №НВ-5100233512023 від 23.02.2023 є кадастровий план земельної ділянки з кадастровим номером 5110137600:03:001:0009

В матеріалах справи наявний витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-5100233692023 від 23.02.2023, з якого вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 5110137600:03:001:0010, площею 0,2779 га, розташована за адресою: м. Одеса, 19-й км Старокиївської дороги, 4-Т; категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення; вид цільового призначення земельної ділянки - J.11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості; нормативна грошова оцінка - 1958747,75 грн.; форма власності - інформація про зареєстроване право в Державному земельному кадастрі відсутня; Управлінням Держземагенства у м. Одесі на підставі розробленого ПП Одесгеосервіс проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок 14.11.2014 проведена державна реєстрація земельної ділянки 16.03.2015.

Додатком до витягу №НВ-5100233692023 від 23.02.2023 є кадастровий план земельної ділянки з кадастровим номером 5110137600:03:001:0010.

У довідці Управління державного контролю за використанням та охороною земель ДЗР ОМР від 25.05.2023 №01-13/696 зазначено, що Управлінням державного контролю за використанням та охороною земель ДЗР ОМР було проведено візуальне обстеження земельних ділянок за кадастровими номерами: 5110137600:03:001:0010 та 5110137600:03:001:0009 за адресою: м. Одеса, 19-й км Старокиївської дороги, 4-Т; станом на 20.04.2023 зазначені земельні ділянки площами 2779 кв.м та 20387 кв.м використовується для експлуатації та обслуговування складських будівель; земельні ділянки огороджені парканом, доступ до них обмежений. До вказаної інформації додано план-схему земельної ділянки та фотофіксацію.

В матеріалах справи наявний розрахунок розміру безпідставно збережених коштів, в якому зазначено: користувач - ТОВ Аверс; адреса земельної ділянки - 5110137600:03:001:0009, 20387 кв.м; ставка орендної плати - 5%, період - з травня 2020 по 05.03.2023; розмір безпідставно отриманих коштів станом на 01.05.2023 складає 1700777,37 грн.

В матеріалах справи наявний розрахунок розміру безпідставно збережених коштів, в якому зазначено: користувач - ТОВ Аверс; адреса земельної ділянки - 5110137600:03:001:0010, 2779,0 кв.м; ставка орендної плати - 5%, період - з травня 2020 року по 05.03.2023; розмір безпідставно отриманих коштів станом на 01.05.2023 складає 231836,97 грн.

Несплата відповідачем заявлених до стягнення безпідставно збережених коштів стала підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003).

В Україні основоположним принципом судочинства згідно Конституції України та Закону України Про судоустрій і статус суддів є принцип верховенства права.

Як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004, верховенство права - це панування права в суспільстві. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Суд зазначає, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, тоді як підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відповідно до ч.ч 1-4 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини, інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 13 КУ земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Статтею 14 КУ передбачено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно зі ст. 2 ЗК України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Частиною 1 ст. 3 ЗК України унормовано, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до положень ст. 80 ЗК України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

За змістом ст. 122, 123, 124 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передання в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Частиною 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ч.2 ст. 16 Закону України Про оренду землі укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Відповідно до ст. 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за приписами ч.1 ст. 21 Закону України Про оренду землі визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Статтею 206 ЗК України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону. До обов`язків землекористувачів згідно зі ст. 96 Земельного кодексу України віднесено своєчасну сплату земельного податку або орендної плати.

Відповідно до ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

За умовами ч.2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, відшкодування завданих збитків.

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо безоплатного користування земельною ділянкою та відшкодування коштів, пов`язаних з її використанням без належного оформлення правовстановлюючих документів на неї (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 року у справі № 487/10128/14-ц та від 26.06.2019 року у справі № 587/430/16-ц).

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово виснував, що у разі користування сформованою земельною ділянкою комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, без оформлення договору власник такої земельної ділянки може захистити своє право на компенсацію йому недоотриманої орендної плати у порядку ст. 1212 Цивільного кодексу України (п.27 постанови Верховного Суду від 09.02.2022 у справі №910/8770/19, п.7.10 постанови Верховного Суду від 09.11.2021 у справі №905/1680/20).

Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах, у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку із безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23.05.2018 №629/4628/16-ц було зроблено висновок, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України.

Аналогічну позицію було викладено також Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 08.09.2021 у справі №922/3524/19.

У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою. На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: баланс імовірностей (balance of probabilities) або перевага доказів (preponderance of the evidence); наявність чітких та переконливих доказів (clear and convincing evidence); поза розумним сумнівом (beyond reasonable doubt). Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.01.2022 у справі №917/996/20).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі Салов проти України від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Надточий проти України від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У рішенні Європейського суду з прав людини Серявін та інші проти України (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), №37801/97, п.36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п.30, від 27 вересня 2001 року).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Проніна проти України від 18.07.2006 та у справі Трофимчук проти України у рішенні від 28.10.2010 Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Господарський суд зазначає, що в якості підстав даного позову позивачем зазначено, що на праві власності відповідача у період з 19.12.2013 по 06.03.2023 знаходились об`єкти нерухомого майна площею 12634,9 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Одеси, 19-й км Старокиївської дороги, 4-Т та вказані об`єкти розташовані на земельних ділянках площею 2,0387 га за кадастровим номером 5110137600:03:001:0009 та площею 0,2779 га за кадастровим номером 5110137600:03:001:0010, адреса земельних ділянок: м. Одеси, 19-й км Старокиївської дороги, 4-Т та вказано, що відповідач користувався вказаними земельними ділянками без належним чином оформленого права користування.

Разом з тим, господарський суд вказує, що з матеріалів справи вбачається, що 12.04.2008 між Комінтернівською районною державною адміністрацією Одеської області (суперфіціар, власник) та Підприємством з іноземними інвестиціями у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю Аверс (суперфіціарій) укладений договір суперфіцію, відповідно до якого:

- суперфіціар надає, а суперфіціарій приймає в строкове оплатне користування право забудови земельної ділянки, яка знаходиться на території Красносільської сільської ради Комінтернівського району Одеської області за адресою: 19-й кілометр Старокиївського шосе, 4 (за межами населеного пункту);

- загальна площа земельної ділянки, право на забудову якої передається за цим договором становить 2 га;

- договір укладено на безстроковий термін;

- плата за користування правом на забудову земельної ділянки встановлюється відповідно до нормативно-грошової оцінки;

- передача земельної ділянки, право на забудову якої надається суперфіціарію згідно цього договору, здійснюється на підставі цього договору з додатками що є його невід?ємною частиною;

- укладений між сторонами договір підлягає державній реєстрації у місцевому підрозділі ДП Центр державного земельного кадастру при Державному агентстві України по земельних ресурсах по місцю знаходження, земельної ділянки; відмова органу державної реєстрації (ДП „Центр державного земельного кадастру при Державному агентстві України по земельних ресурсах) у здійсненні реєстрації цього договору не впливає на його чинність;

- дія цього договору припиняється у разі: поєднання в одній особі власника та суперфіціарія; відмови суперфіціарія від здійснення права забудови земельної ділянки; невикористання земельної ділянки для забудови протягом трьох років підряд; в інших випадках, передбачених законодавством.

Окрім того, з кадастрового плану земельної ділянки за кадастровим номером 5110137600:03:001:0005 вбачається, що розмір земельної ділянки складає 2,0000 га.

Господарський суд звертає увагу, що:

- відповідно до ст. 102-1 ЗК України (в редакції на дату укладання договору суперфіцію від 12.04.2008) право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) і право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) виникають на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб, відповідно до Цивільного кодексу України; право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) може виникати також на підставі заповіту; право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) та право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) можуть відчужуватися або передаватися в порядку спадкування; укладення договорів про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України; право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) та право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) припиняються в разі: 1) поєднання в одній особі власника земельної ділянки та землекористувача; 2) спливу строку, на який було надано право користування; 3) викупу земельної ділянки у зв`язку з суспільною необхідністю в разі користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб; 4) невикористання земельної ділянки для забудови в разі користування чужою земельною ділянкою для забудови протягом трьох років; право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) та право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) можуть бути припинені за рішенням суду в інших випадках, встановлених законом;

- згідно з ст. 413 ЦК України (в редакції на дату укладання договору суперфіцію від 12.04.2008) власник земельної ділянки має право надати її в користування іншій особі для будівництва промислових, побутових, соціально-культурних, житлових та інших споруд і будівель (суперфіцій); таке право виникає на підставі договору або заповіту; право користування земельною ділянкою, наданою для забудови, може бути відчужене землекористувачем або передаватися у порядку спадкування; право користування чужою земельною ділянкою для забудови може бути встановлено на визначений або на невизначений строк.

Таким чином, господарський суд дійшов висновку, що станом на 2008 рік між Підприємством з іноземними інвестиціями у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю Аверс та Комінтернівською районною державною адміністрацією утворились правовідносини щодо права користування земельною ділянкою для забудови за адресою: 19-й кілометр Старокиївського шосе, 4, площею 2,0000 га, за кадастровим номером в наступному 5110137600:03:001:0005, на умовах договору суперфіцію від 12.04.2008, який є безстроковим, що на момент його укладання відповідало умовам ст. 413 ЦК України, при цьому в матеріалах справи відсутні відомості про припинення договору суперфіцію від 12.04.2008 або його розірвання чи визнання його недійсним. Окрім того, господарський суд зауважує, що договором суперфіцію передбачено, що відмова органу державної реєстрації (ДП „Центр державного земельного кадастру при Державному агентстві України по земельних ресурсах) у здійсненні реєстрації цього договору не впливає на його чинність.

Так, як було встановлено судом, 19.12.2013 за ПІІ ТОВ Аверс було зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна загальною площею 12634,9 кв.м, що знаходиться за адресою: Одеська обл., м. Одеса, 19-й км Старокиївської дороги, буд. 4-Т.

Разом з тим, відповідно до витягів з Державного земельного кадастру №НВ-5100233512023 та №НВ-5100233692023 вбачається, що земельні ділянки за кадастровими номерами 5110137600:03:001:0009 (площею 2,0387 га) та 5110137600:03:001:0010 (площею 0,2779 га), які на переконання позивача використовувалися у спірний період відповідачем без належної правової підстави, стали об`єктами цивільних прав у 2015 році.

Таким чином, господарський суд вказує, що під час дій договору суперфіцію від 12.04.2008, за яким відповідачу було надано у користування для забудови земельну ділянку, площею 2,0000 га, 16.03.2015 було зареєстровано в Державному земельному кадастрі спірні земельні ділянки за кадастровими номерами 5110137600:03:001:0009 (площею 2,0387 га) та 5110137600:03:001:0010 (площею 0,2779 га), що розташовані за адресою: м. Одеса, 19-й км Старокиївської дороги, 4-Т, але без зазначення форми власності (інформація про зареєстроване право в Державному земельному кадастрі відсутня).

Господарський суд не приймає до уваги доводи позивача та третьої особи щодо відсутності у відповідача речових прав на землю із посиланням на відсутність у Державному земельному кадастрі відомостей про земельну ділянку з кадастровим номером 5110137600:03:001:0005 та відсутність у договорі суперфіцію посилань на вказаний кадастровий номер, оскільки факт набуття користувачем права користування земельною ділянкою для забудови у даному разі підтверджено саме укладанням відповідного договору, в даному випадку суперфіцію із визначенням площі та адреси, а також наявним в матеріалах справи кадастровим планом земельної ділянки, в якому відображено кадастровий номер (5110137600:03:001:0005), площа (2,0000 га) та схема земельної ділянки.

Відповідно до ч.4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

В рамках розгляду справи №916/3342/23 Одеською міською радою був заявлений позов до ПІІ ТОВ Аверс, в якому ОМР просила суд стягнути з відповідача на свою користь 3172798,06 грн. безпідставно збережених коштів. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.02.2024, яка набрала законної сили, рішення Господарського суду від 21.11.2023 про відмову у задоволенні позову у справі №916/3342/23 залишено без змін із наданням оцінки схожим правовідносинам зі справою №916/3879/23, щодо сусідніх земельних ділянок, які використовувало ПІІ ТОВ Аверс та сформовано наступні висновки:

- предметом спору у справі є встановлення обставин, які підтверджують або спростовують підстави для стягнення з відповідача на користь позивача 3172798,06 грн. безпідставно набутих коштів за користування земельними ділянками комунальної власності без належної правової підстави;

- 29.11.2004 між Комінтернівською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аверс" було укладено договір оренди земельної ділянки, у відповідності п.1 якого орендодавець передав, а орендар прийняв у короткострокове платне користування земельну ділянку для експлуатації складських приміщень, яка знаходиться за адресою: Комінтернівський район, Красносільська сільська рада; Відповідно до п.2 договору оренди в оренду було передано земельну ділянку площею 1,89 га у тому числі 1,89 га забудованих земель; на земельній ділянці об`єкти нерухомого майна які є власністю орендодавця (п.3. договору); пунктом 5 договору визначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки не здійснювалась;

- в подальшому між орендодавцем та орендарем складено та підписано акт приймання-передачі земельної ділянки, який є невід`ємною частиною договору оренди земельної ділянки від 16.08.2007;

- відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за Підприємством з іноземними інвестиціями у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю "Аверс" 25.12.2013 було зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна: виробничо-складський комплекс по виробництву мінеральної вати та сухих будівельних сумішей, площею 6799,6 м2, розташований за адресою: Одеська обл., м. Одеса, 19-й км Старокиївської дороги, будинок 4-С; відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за Підприємством з іноземними інвестиціями у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю "Аверс" 11.03.2014 було зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна: виробничо-складський комплекс по виробництву мінеральної вати та сухих будівельних сумішей, площею 3018 м2, розташований за адресою: Одеська обл., м.Одеса, 19-й км Старокиївської дороги, будинок 4/1; відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за Підприємством з іноземними інвестиціями у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю "Аверс" 11.03.2014 року було зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна: торгово-оптову базу, площею 2869,4 м2, розташований за адресою: Одеська обл., м. Одеса, 19-й км Старокиївської дороги, будинок 4/2;

- 12.05.2014 Підприємство з іноземними інвестиціями у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю "Аверс" звернулось до Одеської міської ради з листом № 617, в якому просило надати дозвіл на розробку проекту землеустрою для відведення земельної ділянки в оренду орієнтовною площею 4,2232 га за адресою: м. Одеса, 19 км Старокиївської дороги, 4-С, 4/1, 4/2 для експлуатації та обслуговування виробничо-складського комплексу по виробництву мінеральної вати та сухих будівельних сумішей; рішенням Одеської міської ради від 25.06.2014 року за № 5204-VI Підприємству з іноземними інвестиціями у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю "Аверс" було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, орієнтовною площею 4,2 га за адресою: м. Одеса, 19 км Старокиївської дороги, 4-С, 4/1, 4/2 для експлуатації та обслуговування виробничо-складського комплексу по виробництву мінеральної вати та сухих будівельних сумішей;

- Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради 30.08.2022 за вих.№01-13/2000 звернувся до Підприємства з іноземними інвестиціями у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю "Аверс" з вимогою, в якій вимагав у місячний термін сплатити кошти за користування земельними ділянками з кадастровими номерами 5110137600:03:001:0011, 5110137600:03:001:0012 у загальній сумі 2269031 грн. 35 коп. на рахунок бюджету Одеської міської територіальної громади та попередив, що у випадку несплати цих коштів, буде ініційовано питання щодо стягнення безпідставно збережених коштів у судовому порядку;

- за розрахунками позивача, згідно із рішенням Одеської міської ради від 20.09.2011 року №1267-VI та на підставі Витягів із технічної документації від 29.09.2021 за №2302/483-21, 2307/483-21 ДЗР Одеської міської ради за період з 01.02.2020 по 01.10.2022 року розмір безпідставно збережених відповідачем коштів за користування земельними ділянками складає 3172798 грн. 06 коп., з яких за земельну ділянку з кадастровим номером 5110137600:03:001:0011 такий розмір склав 2659002 грн. 24 коп., за земельну ділянку з кадастровими номером 5110137600:03:001:0012 - 513795 грн. 82 коп., несплата яких стала підставою для звернення Одеської міської ради до місцевого господарського суду з позовом;

- зважаючи на те, що укладений 16.08.2007 між Комінтернівською районною державною адміністрацією та Підприємством з іноземними інвестиціями у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "Аверс" договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5122782600:00:001:0025, зареєстрований у Книзі записів договорів оренди на право тимчасового користування землею від 16.08.2007 за №127 райдержадміністрації не було в установленому законом порядку розірвано, змінено або припинено в цілому або в частині, такий договір є дійсним, також і з огляду на те, що ані Одеською міською радою, ані Департаментом зворотнього жодним чином суду належними та допустимими доказами не доведено, оскільки не надано відповідних письмових доказів (витягів із поземельної книги, книги реєстрації договорів оренди земельних ділянок, тощо) на обґрунтування свого заперечення щодо неукладеності (нікчемності) такого договору;

- при цьому, судова колегія наголосила, що обґрунтування Одеської міської ради Департамента про те, що у даному разі відсутність державної реєстрації права користування земельною ділянкою за вказаним спірним договором та взагалі відсутність визначеного технічним схематичним планом кадастрового номера земельної ділянки (5122782600:00:001:0025) в Державному земельному кадастрі свідчать про неукладеність такого договору не приймаються колегією суддів з огляду на те, що за позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 20.03.2019 року у справі № 306/2053/16-ц, державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з огляду на що, факт набуття користувачем права оренди земельною ділянкою у даному разі підтверджено саме укладанням відповідного договору оренди у визначеній законодавством формі;

- апеляційним господарським судом наголошено, що Одеська міська рада була обізнана в рамках справи №916/422/13-г про наявність орендних правовідносин між Комінтернівською районною державною адміністрацією та Підприємством з іноземними інвестиціями у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "Аверс" стосовно земельної ділянки, на якій до 2022 року було розміщено об`єкти відповідача для здійснення ним господарської діяльності, з присвоєним їй кадастровим номером, що фактично свідчить про її сформованість як об`єкта цивільних прав. Проте, зворотнього (відсутність державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 5122782600:00:001:0025 в Державному земельному кадастрі тощо) ані Одеською міською радою, ані Департаментом суду доведено не було належними та допустимими доказами;

- більш того, у даному випадку, ініціюючи питання про відшкодування безпідставно збережених коштів за рахунок відповідача, Одеська міська рада мала б довести суду, що по-перше, у відповідача на час користування спірними земельними ділянками не існувало права користування земельною ділянкою, на якій було розміщено його об`єкти, а по-друге, фактичне позбавлення відповідача такого права, шляхом ілюзорного визнання договору оренди земельної ділянки неукладеним призведе до порушення його майнового інтересу, який полягав у користуванні земельною ділянкою на законних підставах під об`єктом нерухомого майна,що належало йому на праві власності;

- принцип «належного урядування» не встановлює абсолютної прерогативи державного органа або спонукання юридичної особи на припинення, як у даному разі, орендних правовідносин з метою укладення нових правочинів на інших умовах, а передбачає критерії, які слід з?ясовувати та враховувати при вирішенні цього питання для того, щоб оцінити правомірність і допустимість втручання держави у право на мирне володіння майном. Дотримання принципу «належного урядування» оцінюється одночасно з додержанням принципу «пропорційності» при тому, що немає точного, вичерпного переліку обставин і фактів, установлення яких беззаперечно свідчитиме про додержання чи порушення «справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю додержання фундаментальних прав окремої людини». Цей критерій більшою мірою оціночний і стосується суб`єктивної складової кожної конкретної справи, а тому має бути з`ясований у кожній конкретній справі на підставі безпосередньо встановлених обставин і фактів.

- за обставинами цієї справи судами встановлено, що відповідач набув у користування земельну ділянку, якою він правомірно користувався за цільовим призначенням тривалий час, з 2004 року, у межах норм, передбачених законом, на підставі рішення адміністрації, з огляду на що, у статусі землекористувача земельної ділянки відповідач тривалий час користувався такою земельною ділянкою на правових підставах, що вже саме по собі виключає у даному разі застосування приписів ст. 1212 Цивільного кодексу при вирішенні питання про стягнення нарахованої орендної плати;

- ураховуючи наведене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що намагання виправити допущену в минулому органом влади «помилку» в частині поновлення прав територіальної громади на відповідні преференції від користування земельними ділянками комунальної власності не може мати наслідком непропорційне втручання у стале право відповідача та перекладати на нього усі негативні наслідки такої «помилки», оскільки задоволення позову із формальних підстав покладатиме надмірний не тільки індивідуальний, а й фінансовий тягар на особу, яка користувалася такою земельною ділянкою протягом тривалого часу на законних підставах, а отже порушить справедливий баланс інтересів сторін;

- у даній справі встановлено, що на спірних земельних ділянках знаходилися об`єкти відповідача у межах фактичного землекористування останнього. Відтак, надання користувачу в оренду земельної ділянки Адміністрацією права та інтереси держави, територіальної громади, сусідніх землекористувачів не було порушено. А тому, у даному разі, втручання держави у право відповідача на мирне володіння (користування) майном - спірною земельною ділянкою, зважаючи на тривале добросовісне користування земельною ділянкою відповідачем, який протиправних дій для заволодіння земельною ділянкою у певному розмірі не вчиняв, має ознаки непропорційного втручання у право відповідача на мирне володіння майном;

- апеляційним судом вказано, що навіть якщо припустити, що відповідач самотужки виявив бажання укласти з позивачем договори оренди на спірні земельні ділянки, звернувшись до Одеської міської ради з відповідною заявою про розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, орієнтовною площею 4,2 га за адресою: м. Одеса, 19 км Старокиївської дороги, 4-С, 4/1, 4/2 для експлуатації та обслуговування виробничо-складського комплексу по виробництву мінеральної вати та сухих будівельних сумішей, внаслідок чого Рішенням Одеської міської ради від 25.06.2014 року за № 5204-VI Підприємству з іноземними інвестиціями у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю "Аверс" було надано такий дозвіл, наведене не дає підстави вважати, що позивачем у даній справі доведено суду належними, допустимими та вірогідними доказами наявність підстав для стягнення саме безпідставно збережених коштів за нормами ст. 1212 Цивільного кодексу України, враховуючи встановлений судами факт «накладання» спірних земельних ділянок і не доведення позивачем протилежного;

- при цьому, довідка Департамента земельних ресурсів Одеської міської ради №01-13/652 від 16.05.2023 року, якою визначено, що Управління державного контролю за використанням та охороною земель Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради було проведено візуальне обстеження земельних ділянок з кадастровими номерами 5110137600:03:001:0011 та 5110137600:03:001:0012 за адресою: м. Одеса, 19-й км Старокиївської дороги, 4-с, за наслідками якого встановлено, що станом на 20.04.2023 року зазначені земельні ділянки площами 32904 кв.м. і 6358 кв.м. використовуються для експлуатації та обслуговування виробничо-складських будівель Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-промислова група «Майстер»; земельні ділянки огороджені, доступ до них обмежений, не може слугувати належним доказом використання відповідачем спірних земельних ділянок станом на серпень 2022 року, оскільки її було складено вже після відчуження відповідачем належних йому об`єктів нерухомості іншому суб`єкту підприємницької діяльності у інший період використання цих об`єктів іншою юридичною особою, з якою також позивачем не укладено договір оренди з невідомих причин;

- водночас, на підтвердження користування відповідачем спірних земельних ділянок у визначений Одеською міською радою період в цілому або їх частин, останньою ані суду апеляційної інстанції, ані суду першої інстанції актуальних письмових доказів, станом на час подання позову (актів обстеження, комісійних схем розташування будівель відповідача, експертних висновків щодо) не надано;

- як встановлено судами у даній справі та як вбачається з наявного в матеріалах справи Плану земельних ділянок, виготовленого ПП "ГЕОКОНСАЛТИНГ", земельні ділянки із кадастровими номерами 5110137600:03:001:0011 (площею 3,2904 га) та 5110137600:03:001:0012 (площею 0,6358 га), які планувались вже для відведення Товариству з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-промислова група «Майстер», накладаються на земельну ділянку з кадастровим номером 5122782600:00:001:0025 (площею 1,8895 га), яка перебувала у користуванні відповідача на підставі договору оренди від 16.08.2007 року, строк дії якого не закінчився і по теперішній час та за користування якою відповідач належним чином до серпня 2022 року сплачував орендну плату та земельний податок, що підтверджено належними доказами по справі (платіжними документами).

- враховуючи наявність у матеріалах господарської справи витягів із технічної документації про нормативно грошову оцінку земельних ділянок з кадастровими номерами 5110137600:03:001:0011 та 5110137600:03:001:0012 та факт накладення вказаних земельних ділянок із земельною ділянкою з кадастровим номером 5122782600:00:001:0025, без наявності інших підтверджуючих письмових доказів користування відповідачем в цілому або частин земельних ділянок із зазначеними вище кадастровими номерами у визначений позивачем період, позивачем не доведений розрахунку розміру безпідставно збережених коштів відповідачем за їх користування без належної правової підстави, враховуючи гіпотетичну можливість розташування на них його об`єктів нерухомості станом на жовтень 2022 року;

- судова колегія вважала, що висновок суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог позивача знаходить своє підтвердження під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення у даній справі, що виключає підстави для його скасування або зміни;

- доводи апелянтів фактично зводяться лише до тієї обставини, що укладений 16.08.2007 між Комінтернівською районною державною адміністрацією та Підприємством з іноземними інвестиціями у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "Аверс" договір оренди земельної ділянки не може бути враховано судом, оскільки останній належним чином не зареєстрований, а отже є не вчиненим (неукладеним);

- судова колегія не погодилась з таким твердженням скаржників, оскільки, як вже зазначалося раніше, якщо вже сам договір передбачає передання майна або інші дії, він вважається укладеним з моменту вчинення відповідної дії (ч. 1-2 ст. 640 Цивільного кодексу України). Правові наслідки від цього моменту визначаються нормами цього кодексу (ч. 8 ст. 181 Господарського кодексу України). А тому, договір не може вважатися неукладеним після його повного чи часткового виконання;

- з огляду на те, що договір оренди земельної ділянки від 16.08.2007 укладено до 2013 року (відповідно до ст. 18, 20 Закону України «Про Державний земельний кадастр» (в редакції до 01.01.2013 року) укладений договір оренди землі підлягав обов`язковій державній реєстрації, з моменту якої набував чинності. Тобто розмежовувався момент укладення договору оренди землі, внаслідок чого договір набував юридичного значення як факт (наявність домовленостей сторін на виникнення між ними прав та обов?язків у майбутньому після державної реєстрації договору), та момент набрання чинності договором в результаті проведення його державної реєстрації, після чого виникали суб?єктивні цивільні права та обов?язки сторін. При цьому Верховний Суд України вказував, що поняття «момент укладення договору» та «момент набрання чинності договором оренди земельної ділянки» різняться змістовим наповненням, а також можуть відрізнятися у часі, про що зазначено у постановах від 19.02.2014 у справі №0426/14068/2012 та від 13.06.2016 у справі №570/3056/15-ц), його зареєстровано у Книзі записів договорів оренди на право тимчасового користування землею від 16.08.2007 за №127 райдержадміністрації та в подальшому між орендодавцем та орендарем було складено та підписано акт приймання-передачі земельної ділянки, який є невід`ємною частиною договору оренди земельної ділянки від 16.08.2007, відповідачем сплачувалася і орендна плата на виконання цього договору, і земельний податок, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними документами, сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, він був зареєстрований належним чином за вимогами чинного на той час законодавства, відсутні підстави вважати вказаний вище договір неукладеним;

- за таких обставин Південно-західний апеляційний господарський суд у постанові від 27.02.2024 у справі №916/3342/23, зі схожими правовідносинами з даною справою №916/3879/23, визнав за належне рішення місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позову ОМР залишити без змін.

Проаналізувавши обставини справи та сутність спірних правовідносин сторін при розгляді справи №916/3879/23, господарський суд вказує, що у даному випадку, ініціюючи питання про відшкодування безпідставно збережених коштів за рахунок відповідача, Одеська міська рада мала б довести суду, що по-перше, у відповідача на час користування спірними земельними ділянками не існувало права користування земельною ділянкою, на якій було розміщено його об`єкти, в тому числі на умовах договору суперфіцію, а по-друге, фактичне позбавлення відповідача такого права, шляхом ілюзорного визнання договору суперфіцію неукладеним призведе до порушення його майнового інтересу, який полягав у користуванні земельною ділянкою на законних підставах. В цьому господарський суд також приймає до уваги правову позицію, викладену Південно-західного апеляційного господарського суду у постанові від 27.02.2024 у справі №916/3342/23.

Господарський суд вказує, що дійсно наразі земельні ділянки за адресою: м. Одеса, 19-й км Старокиївської дороги, 4-Т знаходяться в межах міста Одеси, проте виходячи з наявних матеріалів справи, вбачається, що земельні ділянки за кадастровими номерами 5110137600:03:001:0009 (площею 2,0387 га) та 5110137600:03:001:0010 (площею 0,2779 га) (про фактичне користування відповідачем якими вказує в позові позивач) мають загальну площу 2,3166 га, а земельна ділянка, яка була передана відповідачу за договором суперфіцію та ним використовується з 2008 року становить собою площею 2,0000 га, що на переконання суду свідчить про можливе часткове накладання земельних ділянок, проте повністю вони не співпадають.

Щодо розрахунку позивача за ставкою 5%, господарський суд вказує, що з позовної заяви вбачається, що ставка 5% взята за основу нарахування у зв`язку з прийняттям рішення ОМР від 25.06.2014 №5203-VI Про надання дозволу Підприємству з іноземними інвестиціями у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю Аверс на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, орієнтованою площею 2,1 га за адресою: м. Одеса, 19-й км Старокиївської дороги, 4-Т, для експлуатації та обслуговування складського комплексу для зберігання та переробки будівельних матеріалів. Так, дійсно фіксований відсоток при визначенні орендної плати за використання земельної ділянки під складські бази становить 5% від нормативно грошової оцінки, разом з тим, на переконання суду 5% можливо було б застосувати при укладанні договору оренди із визначенням відповідного цільового використання земельних ділянок, проте рішень про затвердження розроблених проектів землеустрою Одеською міською радою не прийнято, договорів оренди землі між сторонами так і не було укладено, а з витягів з Державного земельного кадастру вбачається цільове призначення - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, тобто можливо дійти висновку, що земельні ділянки також мають цільове використання, як промисловість, для яких відповідно до рішення ОМР №1267-VI від 20.09.2011 (із змінами, внесеними рішеннями Одеської міської ради №5275-VI від 27.08.2014 та №1742-VIІ від 08.02.2017) передбачена ставка 3% від нормативної грошової оцінки.

Натомість, у даному випадку у господарського суду відсутня можливість здійснити перерахунок заборгованості за ставкою 3%, оскільки позивачем не доведено точні межі земельної ділянки/земельних ділянок, якими користується відповідач, з урахуванням встановлених обставин щодо різниці розмірів земельних ділянок за кадастровими номерами 5110137600:03:001:0009 та 5110137600:03:001:0010 (2,3166 га) та номером 5110137600:03:001:0005 (2,0000 га) та з урахуванням того, що в якості доказової бази факту користування відповідачем земельними ділянками за кадастровими номерами 5110137600:03:001:0009 та 5110137600:03:001:0010 позивач наводить лише сам факт звернення відповідача за розробками відповідних проектів землеустрою, що свідчить фактично про намір орендувати землю певного розміру, а не про факт користування таким розміром землі. Односторонньо складені самим позивачем документи також не є належними доказами такої площі.

При цьому господарський суд приймає до уваги висновки Південно-західного апеляційного господарського суду, викладені у постанові від 27.02.2024 у справі №916/3342/23, та вважає, що вони частково співпадають і з оцінкою наразі господарським судом певних обставин розгляду даної справи, а саме:

- навіть якщо припустити, що відповідач самотужки виявив бажання укласти з позивачем договори оренди на спірні земельні ділянки, звернувшись до Одеської міської ради з відповідною заявою про розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для експлуатації та обслуговування виробничо-складського комплексу, внаслідок чого Рішенням Одеської міської ради Підприємству з іноземними інвестиціями у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю "Аверс" було надано такий дозвіл, наведене не дає підстави вважати, що позивачем у даній справі доведено суду належними, допустимими та вірогідними доказами наявність підстав для стягнення саме безпідставно збережених коштів за нормами ст. 1212 ЦК України, враховуючи встановлений судами факт «накладання» спірних земельних ділянок і не доведення позивачем протилежного;

- при цьому, довідка Департамента земельних ресурсів Одеської міської ради від 25.05.2023 №01-13/696, якою визначено, що Управління державного контролю за використанням та охороною земель Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради було проведено візуальне обстеження земельних ділянок за кадастровими номерами: 5110137600:03:001:0010 та 5110137600:03:001:0009 за адресою: м. Одеса, 19-й км Старокиївської дороги, 4-Т та за наслідками якого встановлено, що станом на 20.04.2023 зазначені земельні ділянки площами 2779 кв.м та 20387 кв.м використовуються для експлуатації та обслуговування складських будівель; земельні ділянки огороджені парканом, доступ до них обмежений, не може слугувати належним доказом використання відповідачем спірних земельних ділянок станом на квітень 2023 року, оскільки її було складено вже після відчуження відповідачем у березні 2023 року належних йому об`єктів нерухомості іншому суб`єкту підприємницької діяльності у інший період використання цих об`єктів іншою юридичною особою, з якою також позивачем не укладено договір оренди з невідомих причин;

- водночас, на підтвердження користування відповідачем спірних земельних ділянок у визначений Одеською міською радою період в цілому або їх частин, останньою актуальних письмових доказів, станом на час подання позову (актів обстеження, комісійних схем розташування будівель відповідача, експертних висновків щодо) не надано;

- враховуючи наявність в матеріалах господарської справи витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок з кадастровими номерами 5110137600:03:001:0010 та 5110137600:03:001:0009 та факт накладення вказаних земельних ділянок із земельною ділянкою з кадастровим номером 5110137600:03:001:0005, без наявності інших підтверджуючих письмових доказів користування відповідачем в цілому або частинами земельних ділянок із зазначеними вище кадастровими номерами у визначений позивачем період, позивачем не доведений розрахунку розміру безпідставно збережених коштів відповідачем за їх користування без належної правової підстави, враховуючи гіпотетичну можливість розташування на них його об`єктів нерухомості.

Проаналізувавши наявні матеріали справи, враховуючи вищевстановлені судом обставини, приймаючи до уваги договір суперфіцію від 12.04.2008, за яким відповідачу було надано у користування для забудови земельну ділянку площею 2,0000 га, обставини формування у 2015 році земельних ділянок з кадастровими номерами 5110137600:03:001:0009 та 5110137600:03:001:0010 загальною площею 2,3166 га та обставини можливого часткового накладення вказаних земельних ділянок на земельну ділянку з кадастровим номером 5110137600:03:001:0005 (2,000 га), господарський суд вважає, що позивачем не доведено факт користування відповідачем землею тією мірою та тим розміром, про який стверджує позивач та виходячи з якого ним розраховані відповідні стягувані суми, з огляду на що позовні вимоги Одеської міської ради визнаються судом недоведеними та не підлягають задоволенню у рамках поданого позову.

Іншого позивачем не доведено.

Інші наявні в матеріалах справи документи вищевикладених висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір у справі покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Одеської міської ради - відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-Західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Повний текст рішення складено 04 квітня 2024 р.

Суддя Ю.С. Бездоля

СудГосподарський суд Одеської області
Дата ухвалення рішення25.03.2024
Оприлюднено08.04.2024
Номер документу118163715
СудочинствоГосподарське
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, щодо недоговірних зобов’язань повернення безпідставно набутого майна (коштів)

Судовий реєстр по справі —916/3879/23

Ухвала від 14.11.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Зуєв В.А.

Ухвала від 11.11.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Зуєв В.А.

Ухвала від 11.11.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Зуєв В.А.

Постанова від 30.09.2024

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Поліщук Л.В.

Ухвала від 08.08.2024

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Поліщук Л.В.

Ухвала від 03.06.2024

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Поліщук Л.В.

Ухвала від 13.05.2024

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Поліщук Л.В.

Ухвала від 13.05.2024

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Поліщук Л.В.

Ухвала від 01.05.2024

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Поліщук Л.В.

Ухвала від 29.04.2024

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Поліщук Л.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні