Рішення

від 04.04.2024 по справі 916/5079/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" квітня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/5079/23Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Ю.С.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Коельнер-Україна» (79035, Львівська обл., м. Львів, вул. Півколо, буд. 14, код ЄДРПОУ 30478644)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Мак-Групп» (65123, Одеська обл., м. Одеса, вул. Марсельська, буд. 42, код ЄДРПОУ 43457471)

про стягнення 345451,30 грн., -

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коельнер-Україна» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мак-Групп» про стягнення 345451,30 грн., з яких: 153917,88 грн. основного боргу, 128670,33 грн. пені, 52732,05 грн. інфляційних втрат та 10131,04 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором поставки №КУ-0441/21ТК від 25.05.2021 щодо повної та своєчасної сплати за товар.

Ухвалою суду від 27.11.2023 позовну заяву залишено без руху у зв`язку з виявленими недоліками позовної заяви та встановлено позивачу строк для усунення виявлених недоліків - 10 днів з дня вручення ухвали.

08.12.2023 за вх.№43925/23 та 12.12.2023 за вх.№44868/23 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 13.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №916/5079/23; визначено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами; роз`яснено сторонам про можливість подання відповідно до ч.7 ст. 252 ГПК України клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін; встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи; зобов`язано позивача до 15.01.2024 надіслати або вказати можливий термін надсилання оригіналів всіх поданих до суду в додатку до позовної заяви письмових доказів (для огляду суду); запропоновано відповідачу надати до суду відзив на позовну заяву з доказами направлення позивачу - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та заперечення на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив.

16.01.2024 за вх.№1853/24 до суду від позивача надійшли оригінали доданих до позовної заяви документів для огляду, які були оглянуті судом.

19.12.2023 на адресу відповідача по справі судом було направлено копію ухвали суду від 13.12.2023 про відкриття провадження у справі. 23.01.2024 до суду надійшло поштове повернення з відміткою «за закінченням терміну зберігання». 25.01.2024 на адресу відповідача по справі судом повторно було направлено копію ухвали суду від 13.12.2023 про відкриття провадження у справі. 12.02.2024 до суду надійшло поштове повернення з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до п.5 ч.6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, господарський суд констатує, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд даної справи господарським судом.

Відповідач відзив на позов і жодних доказів суду не надав, про розгляд справи повідомлений належним чином, відтак, у відповідності до ч.9 ст. 165 ГПК України суд дійшов до висновку про розгляд справи за наявними матеріалами.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Водночас, Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні воєнний стан в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 18 квітня 2022 року №259/2022 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 17 травня 2022 року №341/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 12 серпня 2022 року №573/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 7 листопада 2022 року №757/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 7 листопада 2022 року №757/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 6 лютого 2023 року №58/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 01 травня 2023 року №254/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 26 липня 2023 року №451/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 06 листопада 2023 року №734/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 5 лютого 2024 року №49/2024 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб.

Справа №916/5079/23 розглядається судом в період оголошеного на всій території України воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України.

Жодних заяв та/або клопотань, пов`язаних з неможливістю вчинення якихось процесуальних дій у зв`язку з воєнним станом, про намір вчинити такі дії до суду від сторін не надійшло.

У відповідності до вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:

25.05.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Коельнер-Україна» (далі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мак-Групп» (далі - відповідач, покупець) було укладено договір поставки №КУ-0441/21ТК.

Відповідно до п.п. 1.1-1.2 договору постачальник зобов`язується передати у власність покупця - засоби кріплення, інструмент та комплектуючі, інші непродовольчі товари, а покупець бере на себе зобов`язання прийняти і оплатити за нього в строки і на умовах даного договору. Найменування, асортимент, кількість, ціна та загальна вартість товару, що постачається, встановлюється сторонами у видаткових накладних, які є невід`ємними частинами даного договору.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що постачальник зобов`язаний: передати у власність покупця товар певного найменування, в кількості, асортименті та по цінах, що погоджені сторонами у документах відповідно до п.1.2 цього договору, які оформлені відповідно до поданого покупцем замовлення; забезпечити покупця необхідними документами, а саме: видатковою накладною, товарно-транспортними документами, за необхідності податковою накладною в електронній формі, копією санітарно-гігієнічного висновку на товари, на які вони є обов`язковими; копією сертифікату відповідності на товари, які підлягають обов`язковій сертифікації в Україні; після виникнення податкових зобов?язань з ПДВ у постачальника за необхідності, постачальник зобов?язується надати покупцю податкову накладну складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, і зареєстровану в єдиному реєстрі податкових накладних, оформлені у відповідності із ст. 201 Податкового кодексу України.

Відповідно до положень, закріплених пунктом 2.2 договору, постачальник має право: вимагати від покупця належного виконання ним взятих на себе зобов?язань та відшкодування збитків, додаткових витрат, штрафів та пені; вимагати від покупця оплатити прийнятий ним товар за ціною, визначеною відповідно до п. 4.1 даного договору та в строки, визначені у п. 4.2 даного договору; вимагати у покупця повернення товару у випадку недодержання ним п.4.2 договору та відшкодувати пов?язані з цим витрати (транспортні, вантажно-розвантажувальні тощо). Такі витрати сплачуються покупцем на підставі окремого рахунку - фактури протягом 3-х робочих з моменту його отримання.

Відповідно до п.2.3 договору покупець зобов`язаний: прийняти товар, визначений у документах відповідно до п.1.2 цього договору, у місці його передачі постачальником, надавши останньому довіреність на отримання товару, або прийняти особисто, якщо приймання товару здійснюється фізичною особою чи фізичною особою-підприємцем без довіреності; оплатити товар у строки і на умовах, вказаних у даному договорі; надати постачальнику в момент укладення даного договору копії установчих документів та документи про підтвердження обраної системи оподаткування; повернути постачальнику товар, на його вимогу, у випадку недотримання п.4.2 договору та відшкодувати збитки, сплатити додаткові витрати, штраф.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що покупець оплачує поставлену постачальником партію товару за ціною, передбаченою у документах, погоджених сторонами відповідно до п.1.2 цього договору, у безготівковій формі протягом 30 (днів) календарних днів з моменту отримання товару. У випадку якщо з моменту отримання товару покупцем і до закінчення терміну передбаченого абз.1 п.4.2 договору, збільшення курс долара США за даними НБУ більше ніж на 5%, покупець зобов`язаний достроково, не чекаючи повідомлень постачальника, оплатити поставлену постачальником партію товару, протягом 1 робочого дня з моменту збільшення курсу долара США за даними НБУ, та на підставі окремого рахунку - фактури протягом 3-х робочих днів з моменту отримання, доплатити різницю вартості товару між тією яка була на момент передачі товару та тією, яка склалася у постачальника внаслідок збільшення курсу долара США.

Розділом 5 даного договору передбачено, що за невиконання чи неналежне виконання умов даного договору сторони несуть відповідальність, встановлену чинним законодавством України а цим договором. За порушення строків оплати фактично поставленої партії товару, покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від суми заборгованості, за кожен день протермінування оплати. За порушення терміну поставки товару, постачальник сплачує на користь покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від ціни партії товару, вказаної у відповідних документах, погодженими сторонами відповідно до п.1.2 цього договору, за кожен день прострочення доставки. Сторона, яка порушила своє зобов?язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання повинна невідкладно повідомити про це другу сторону. У протилежному випадку ця сторона позбавляється права посилатися на невжиття другою стороною заходів щодо запобігання збиткам та вимагати відповідного зменшення розміру збитків. Сума боргу підлягає сплаті покупцем з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежу. У випадку порушення покупцем терміну оплати за поставлений товар, постачальник вправі відмовити у виконанні поставки наступних партій товару до моменту погашення останнім простроченої заборгованості. При цьому до постачальника не будуть застосовуватись положення п.5 цього договору. У випадку порушення покупцем вимог п. 9.4, 9.5, а також при застосуванні п.2.4 даного договору, останній зобов?язується сплатити постачальнику штраф в сумі понесених витрат за кожне порушення (випадок) та окремо відшкодувати завдані цим збитки.

В матеріалах справи наявна довіреність від 25.05.2021, що містить зразки підписів матеріально-відповідальних осіб уповноважених на одержання товару від постачальника ТОВ «Коельнер-Україна» за договором поставки №КУ-0441/21ТК від 25.05.2021; надана довіреність становить невід`ємну частину договору поставки №КУ-0441/21ТК від 25.05.2021.

В матеріалах справи наявні підписані обома сторонами видаткові накладні до договору №КУ-0441/21ТК від 25.05.2021, а саме: №КУ21-002176 від 24.02.2021 на суму 4387,44 грн.; №КУ21-002320 від 26.02.2021 на суму 3693,12 грн.; №КУ21-006853 від 27.05.2021 на суму 4034,11 грн.; №КУ21-007088 від 01.06.2021 на суму 17272,32 грн.; №КУ21-007485 від 08.06.2021 на суму 4034,11 грн.; №КУ21-007502 від 08.06.2021 на суму 234,84 грн.; №КУ21-008864 від 06.07.2021 на суму 18059,04 грн.; №КУ21-009399 від 16.07.2021 від 1764 грн.; №КУ21-009843 від 23.07.2021 на суму 4991,28 грн.; №КУ21-010439 від 05.08.2021 на суму 1550,88; №КУ21-011039 від 18.08.2021 на суму 20478,89 грн.; №КУ21-011581 від 31.08.2021 на суму 106628,70; №КУ21-011708 від 01.09.2021 на суму 1764 грн.; №КУ21-013414 від 30.09.2021 на суму 45233,62 грн.; №КУ21-013415 від 30.09.2021 на суму 18027,74 грн.; №КУ21-013493 від 01.10.2021 на суму 397,37 грн.

Також в матеріалах справи міститься накладна на повернення від покупця №51 від 01.03.2021 на суму 3692,82 грн. та накладна на повернення від покупця №23 від 21.02.2022 на суму 15772,18 грн.

Окрім того, в матеріалах справи наявні платіжні доручення про сплату за товар згідно видаткових накладних, а саме: №603 від 30.08.2021; №525 від 15.07.2021; №525 від 15.07.2021; №551 від 28.07.2021; №422 від 28.05.2021; №627 від 17.09.2021; №555 від 30.07.2021; №554 від 30.07.2021.

В матеріалах справи наявний акт звірки взаєморозрахунків за 2021 рік, який підписано відповідачем, на загальну суму 169690,06 грн.; акт звірки взаєморозрахунків за період 25.05.2021-15.11.2023, який підписано позивачем, на загальну суму 153917,88 грн.; акт звірки взаєморозрахунків за період 01.01.2021-26.09.2023, який підписано позивачем, на загальну суму 153917,88 грн.

18.01.2022 за вих.№18/01-22 відповідачем надано позивачу письмове зобов`язання про оплату заборгованості за будівельні матеріали в розмірі 169690,06 грн. в т.ч. ПДВ, до 05.02.2022 включно.

Позивач направив відповідачу претензії-вимоги за вих.№КУ-2209-158 від 26.09.2022 та вих.№КУ-211-199 від 24.11.2022, в яких просив сплатити заборгованість за договором поставки №КУ-0441/21ТК від 25.05.2021 на суму 153917,88 грн.

В матеріалах справи наявний розрахунок заборгованості за договором поставки №КУ-0441/21ТК від 25.05.2021, в якому відображено: сума основного боргу - 153917,88 грн.; інфляційні втрати (липень 2021-жовтень 2023) - 52732,05 грн.; пеня - 128670,33 грн., 3% річних - 10131,04 грн. (липень 2021 - жовтень 2023).

Доказів сплати заявлених до стягнення сум матеріали справи не містять.

Несплата відповідачем повної вартості поставленого товару стала підставою для звернення позивача до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача основного боргу, інфляційних втрат, пені та 3% річних.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про повне задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов?язковість яких надана Верховною Радою України.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003).

В Україні основоположним принципом судочинства згідно Конституції України та Закону України Про судоустрій і статус суддів є принцип верховенства права.

Як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004, верховенство права - це панування права в суспільстві. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об?єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов?язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч.1 ст. 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Згідно з ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов?язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов?язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Реалізовуючи передбачене ст. 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб?єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Статтею 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб?єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Відповідно до ч.1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов?язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов?язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов?язаної сторони виконання її обов?язку.

За ст. 509 ЦК України зобов?язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов?язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов?язку.

Підставою виникнення цивільних прав та обов?язків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України).

Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов?язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов?язання, що виникає між суб?єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб?єкт (зобов?язана сторона, у тому числі боржник) зобов?язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб?єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб?єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов?язаної сторони виконання її обов?язку.

Згідно з ч.1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

За ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У відповідності до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу вимог ст. 610, ч.2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі Салов проти України від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Надточий проти України від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Господарський суд зазначає, що даний спір виник з приводу виконання договору поставки №КУ-0441/21ТК від 25.05.2021. В матеріалах справи відсутні відомості про визнання даного договору недійсним чи не укладеним. Господарським судом було оглянуто оригінали договору поставки №КУ-0441/21ТК від 25.05.2021, додатку до нього, видаткових накладних, накладних на повернення товару та актів звірки.

Проаналізувавши наявні матеріали справи, з урахуванням встановлених судом обставин, господарський суд вказує, що позивачем на виконання умов договору поставки №КУ-0441/21ТК від 25.05.2021 було поставлено відповідачу товар на загальну суму 252551,46 грн., що підтверджуються, зокрема, підписаними обома сторонами відповідними видатковими накладними до договору, а відповідач в порушення умов договору та вищевказаних норм законодавства в повному обсязі не здійснив оплату за отриманий товар, а сплатив товар лише частково, що підтверджуються наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 153917,88 грн., яка підтверджена матеріалами справи та відповідачем не спростована, доказів сплати заборгованості матеріали справи не містять, а тому за таких обставин є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню заявлені Товариством з обмеженою відповідальністю «Коельнер-Україна» позовні вимоги про стягнення з відповідача 153917,88 грн. основного боргу.

Іншого відповідачем не доведено.

Щодо заявлених до стягнення інфляційних втрат, пені та 3% річних, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Водночас вимогами п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов`язання є сплата неустойки, а в силу вимог ч.2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання.

У ч.6 ст. 231 ГК України також встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими грошовими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За вимогами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата пені передбачена п.5.2 договору поставки №КУ-0441/21ТК від 25.05.2021.

Щодо заявлених інфляційних втрат, пені та 3% річних, господарський суд, перевіривши здійснені позивачем розрахунки в межах заявленого періоду, встановивши вірність цих розрахунків та відповідність вимогам чинного законодавства та умовам договору, приймаючи до уваги висновки суду про неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов?язань у спірних правовідносинах, враховуючи право позивача на отримання компенсації з боржника за неналежне виконання зобов?язання, господарський суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість заявлених Товариством з обмеженою відповідальністю «Коельнер-Україна» позовних вимог про стягнення з відповідача 128670,33 грн. пені, 52732,05 грн. інфляційних втрат та 10131,04 грн. 3% річних.

Іншого відповідачем не доведено.

Інші наявні в матеріалах справи документи вищевикладених висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір у справі покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Коельнер-Україна» задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Мак-Групп (65123, Одеська обл., м. Одеса, вул. Марсельська, буд. 42, код ЄДРПОУ 43457471) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Коельнер-Україна (79035, Львівська обл., м. Львів, вул. Півколо, буд. 14, код ЄДРПОУ 30478644) 153917 /сто п?ятдесят три тисячі дев?ятсот сімнадцять/ грн. 88 коп. основного боргу, 128670 /сто двадцять вісім тисяч шістсот сімдесят/ грн. 33 коп. пені, 52732 /п?ятдесят дві тисячі сімсот тридцять дві/ грн. 05 коп. інфляційних втрат, 10131 /десять тисяч сто тридцять одну/ грн. 04 коп. 3% річних та 5181 /п`ять тисяч сто вісімдесят одну/ грн. 77 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Повний текст рішення складено 04 квітня 2024 р.

Суддя Ю.С. Бездоля