Рішення

від 05.04.2024 по справі 917/294/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.04.2024 Справа № 917/294/24

Господарський суд Полтавської області у складі судді Безрук Т. М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовною заявою Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго»

до Комунального підприємства «Ремліфт» Полтавської міської ради

про стягнення 61 849,84 грн

без виклику представників сторін

встановив:

До Господарського суду Полтавської області звернулось Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства «Полтаватеплоенерго» з позовом до Комунального підприємства «Ремліфт» Полтавської міської ради про стягнення 61849,84 грн заборгованості.

В обгрунтування вимог позивач у позові вказує, що відповідач має заборгованість за договором № 4575 на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води від 03.08.2018, з яких 38233,67 грн основного боргу, 2725,14 грн 3% річних, 20891,04 грн втрат від інфляції.

Ухвалою від 28.02.2024 суд встановив відповідачу строк у 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов.

Ухвала від 28.02.2024 вручена відповідачу 28.02.2024 о 13:14 год (а.с. 30). Отже, кінцевий строк для подачі відзиву 14.03.2024.

Відповідач відзив на позов не надав. Встановлені строки для його подання закінчилися.

Згідно із ст. 113 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом. Згідно з ч. 8 ст. 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Згідно із ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У цій справі були вчинені наступні процесуальні дії.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.02.2024 цей позов переданий на розгляд судді Безрук Т. М. (а.с. 39).

Ухвалою від 28.02.2024 (а.с. 43-44) суд відкрив провадження у справі № 917/294/24 та постановив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Вказана ухвала суду надсилалась позивач та відповідачу і представнику позивача в їх електронні кабінети у підсистемі Електронний суд та доставлена їм 28.02.2024 о 13:14 год (довідки про доставку електронного листа від 28.02.2024, а.с. 44, 45, 46).

Відповідно до п. 2 ч. 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Отже, ухвала від 28.02.2024 доставлена сторонам в установленому порядку.

Відповідно до частини п`ятої статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України сторони суду не надали.

За ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. За ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України це рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Між Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства «Полтаватеплоенерго» (далі - позивач, Теплопостачальна організація) та Комунальним підприємством «Ремліфт» Полтавської міської ради (далі - відповідач, Споживач) укладено Договір на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 4575 від 03.08.2018 (далі Договір, а.с. 15-17).

Відповідно до умов Договору Теплопостачальна організація бере на себе зобов`язання постачати теплову енергію у вигляді гарячої води з метою забезпечення опалення приміщення Споживача до межі розподілу балансової належності теплової мережі будівлі по вул. Чураївни, 1/1 нежитлові приміщення. Межею розподілу є: місце врізки в теплову мережу (п. 1, п. 2 Договору).

Розділом «Облік теплової енергії» Договору передбачено порядок визначення обсягу теплової енергії, який постачається Споживачу у розрахунковому періоді, а також зазначено розрахункове теплове навантаження на опалення, зокрема:

- обсяг теплової енергії, який постачається Споживачу в розрахунковому періоді на опалення приміщень, визначається Теплопостачальною організацією розрахунковим способом відповідно до теплового навантаження об`єкту з урахуванням середньомісячної температури зовнішнього повітря, визначеної згідно Державних будівельних норм України та наведений в Додатку № 1 Розрахунок обсягу теплової енергії, який є невід`ємною частиною даного договору (п. 15 Договору);

- розрахункове теплове навантаження на опалення складає 0,027810 Гкал/год., опалювальна площа 235,80 м2 (п. 16 Договору);

- у місяці, наступному за розрахунковим, Теплопостачальна організація визначає фактичний обсяг відпущеної теплової енергії за розрахунковий період з урахуванням фактичної температури зовнішнього повітря і надає Споживачу рахунок та акт приймання-передачі теплової енергії.

У разі, якщо обсяг фактично спожитої теплової енергії перевищує зазначений в договорі, кінцевий розрахунок вартості такого перевищення проводиться Споживачем не пізніше 15 числа місяця, наступного за розрахунковим.

У разі, якщо фактичне споживання теплової енергії нижче від зазначеного в договорі обсягу, така надлишкова оплата зараховується як попередня оплата в поточному місяці (п. 17 Договору).

Відповідно до пункту 18 Договору розрахунки за відпущену теплову енергію проводяться відповідно до тарифів, встановлених уповноваженим органом. Тариф на теплову енергію для потреб інших споживачів (крім населення) - 1558,93 грн/Гкал (без ПДВ).».

Розрахунковим періодом за спожиту теплову енергію на опалення є календарний місяць (п. 19 Договору).

Пунктом 20 Договору встановлено, що оплата вартості теплової енергії, спожитої на опалення, визначеної розрахунковим Способом в п. 3 Додатку № 1 Розрахунок обсягу теплової енергії, проводиться Споживачем плановим платежем до останнього числа поточного місяця.

Кінцевий розрахунок вартості теплової енергії, визначеної з урахуванням фактичної температури повітря, проводиться Споживачем до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, на підставі виписаного рахунку.

Згідно з п. 22 Договору факт отримання Споживачем теплової енергії фіксується щомісячно Актом приймання-передачі теплової енергії, який складається Сторонами відповідно до вимог чинного законодавства і Договору. У разі неповернення Споживачем Акту приймання-передачі теплової енергії в 5-денний термін, як це передбачено пунктом 12 Договору, він, підписаний Теплопостачальною організацією в односторонньому порядку, вважається оформленим відповідно до вимог чинного законодавства і підтверджує факт надання Споживачу теплової енергії.

Пунктом 12 Договору передбачено, що Споживач зобов`язаний розглянути направлений йому Теплопостачальною організацією Акт приймання-передачі теплової енергії і при відсутності заперечень в 5-денний термін повернути його Теплопостачальній організації, підписаним та скріпленим печаткою.

Відповідно до п. 32 Договору у випадку зміни тарифів Теплопостачальна організація повідомляє про це Споживачу в порядку, визначеному законодавством, і розрахунок проводиться з дня затвердження нових тарифів. Нові тарифи є обов`язковими до застосування і набувають чинності для Сторін без укладання додаткових угод.

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками Сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між Сторонами з 01.08.2018 і діє в частині постачання Т/Е (опалення) по 31.12.2021 (згідно частини 3 ст. 631 Цивільного Кодексу України), а в частині розрахунків - до їх повного здійснення (п. 28 Договору).

Згідно з п. 29 Договір вважається продовженим на кожний наступний рік, якщо до закінчення строку його дії про припинення дії Договору не буде заявлено однією із Сторін. Але в будь-якому випадку, Договір вважається припиненим в разі досягнення Сторонами згоди та дотриманням вимог п. 33 Договору.

У додатку № 1 до Договору сторони узгодили розрахунок обсягу теплової енергії (а.с.17).

Відповідач звернувся до позивача з листом (вхід. від 26.01.2022 № 249; а.с.24) з проханням відключити будівлю по вул. Чкраївни, 1/1, від послуг опалення в зв`язку з відсутністю можливості оплачувати ці послуги.

В акті перевірки системи теплопостачання від 09.02.2022 (а.с. 25) встановлено, що роботи по відключенню Споживача від централізованого опалення проведені 01.02.2022.

Позивач вказує, що протягом грудня 2021 січня 2022 він виконував договірні зобов`язання з надання послуг по постачанню відповідачу теплової енергії у вигляді гарячої води для забезпечення опалення.

В підтвердження вказаного позивач надав акти приймання-передачі теплової енергії :

- № АВ-41652 від 31.12.2021 за грудень 2021 року на суму 51 267,30 грн (а.с.18)

- № АВ-915 від 31.01.2022 за січень 2022 року на суму 63 925,07 грн (а.с. 18, зворот),

- № АВ-13398 від 25.06.2022 перерахунок вартості теплової енергії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1209 від 10.11.2021, за яким зменшено вказані нарахування на суму 65 958,70 грн (а.с. 20).

Отже, загальна вартість теплової енергії за вказаними рахунками становить 49233,67 грн (із розрахунку 51267,30 + 63 925,07 65958,70 = 49233,67).

На оплату наданих послуг позивач виписав відповідачу відповідні рахунки від 31.12.2021, від 31.01.2022, від 25.06.2022 (а.с.19, 21).

Факт направлення відповідачу вказаних актів та рахунків підтверджується Реєстрами доставки рахунків та актів про обсяги спожитої теплової енергії за грудень 2021, за січень 2022, за червень 2022 (а.с.22-23).

Пунктом 12 Договору передбачено, що Споживач зобов`язаний розглянути направлений йому Теплопостачальною організацією Акт приймання-передачі теплової енергії і при відсутності заперечень в 5-денний термін повернути його Теплопостачальній організації, підписаним та скріпленим печаткою.

Вказані акти відповідач не підписав, проте заперечень щодо надання вказаних у цих актах послуг відповідач суду не надав.

Згідно з п. 22 Договору у разі неповернення Споживачем Акту приймання-передачі теплової енергії в 5-денний термін, як це передбачено пунктом 12 Договору, він, підписаний Теплопостачальною організацією в односторонньому порядку, вважається оформленим відповідно до вимог чинного законодавства і підтверджує факт надання Споживачу теплової енергії.

В ст. 76 ГПК України вказано, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. У ч. 1 ст. 79ГПК Українизазначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Відповідно до ст.ст.13, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказів в спростування вищевикладеного чи інших заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

Отже, твердження позивача про поставку відповідачу теплової енергії на загальну суму 49233,67 грн, суд вважає доведеними, оскільки докази, надані на підтвердження цих обставин, є більш вірогідними, а доказів на її спростування відповідач суду не надав.

Позивач у позові та у розрахунку (а.с.12) вказує, що відповідач оплатив поставлену теплову енергію частково в сумі 11 000,00 грн (зокрема, сплативши 3000,00 грн 24.01.2022, 3000,00 грн 27.06.2022, 5000,00 грн 19.09.2022). Відповідач зазначене належними доказами не простував.

Позивач вказує, що заборгованість в сумі 38233,67 грн відповідач не сплатив. У зв`язку з чим позивач звернувся до суду із цим позовом.

При вирішенні спору суд зазначає наступне.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочин за приписами ст. 204 Цивільного кодексу України є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов`язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини за договором енергопостачання.

Згідно з ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого законом режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частиною 6 ст. 276 Господарського кодексу України передбачено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

За приписами ст. 1 Закону України № 2633-ІV від 02.06.2005 р. "Про теплопостачання" (із змінами та доповненнями, далі Закон України "Про теплопостачання") тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання. Відповідно до ч. 5 та ч. 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" теплотранспортуюча організація не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі, споживач зобов`язаний щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до п. 32 Договору у випадку зміни тарифів Теплопостачальна організація повідомляє про це Споживачу в порядку, визначеному законодавством, і розрахунок проводиться з дня затвердження нових тарифів. Нові тарифи є обов`язковими до застосування і набувають чинності для Сторін без укладання додаткових угод.

Щодо тарифів на теплову енергію, які діяли протягом спірного періоду, то їх формування та встановлення здійснювалося уповноваженим органом на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 р. № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на комунальні послуги».

Згідно наданого розрахунку, нарахування проведено за двоставковими тарифами на теплову енергію (дія двоставкового тарифу з умовно-змінною та умовно-постійною складовими).

Так, протягом спірного періоду діяли наступні тарифи, встановлені рішеннями Полтавської обласної ради, зокрема:

- з 01.11.2021 введено в дію двоставкові тарифи на теплову енергію для потреб різних категорій споживачів, зокрема для інших споживачів в таких розмірах: умовно-змінна частина в розмірі 3 263,87 грн./Гкал (без ПДВ) та умовно-постійна частина в розмірі 146 257,50 грн./Гкал (без ПДВ), згідно з рішенням Полтавської обласної ради від 21.10.2021 № 286 (а.с.28-30);

- з 20.12.2021 введено в дію двоставковий тариф на теплову енергію з умовно-змінною частиною в розмірі 4 731,54 грн./Гкал без ПДВ та умовно-постійною частиною в розмірі 146 257,50 грн./Гкал без ПДВ, згідно з рішенням Полтавської обласної ради від 09.12.2021 № 326 «Про коригування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства «Полтаватеплоенерго» для категорій споживачів «інші споживачі (крім населення)» та «релігійні організації» (а.с.31-33).

Інформація про тарифи є загальнодоступною та перебуває у вільному цілодобовому доступі на сайті ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» http://te.pl.ua/ в розділі «ТАРИФИ», далі «Тарифи для потреб інших споживачів» (за посиланням http://te.pl.ua/tarifi/tarifidlya-potreb-nshih-spozhivachv/).

Тариф, встановлений відповідно до рішення Полтавської обласної ради від 21.10.2021 № 286 позивач застосував до 20.12.2021. А з 21.1.22021 позивач застосував тариф, встановлений рішенням Полтавської обласної ради від 09.12.2021 № 326.

Відповідно до п.п. 3) п. 5 Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, затвердженого Постановою КМУ від 01.06.2011 р. № 869: «двоставковий тариф на теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води - грошовий вираз двох окремих частин тарифу (умовнозмінної та умовно-постійної)». Згідно з п.п. 21) п. 5 вказаного Порядку: «тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання - вартість виробництва, транспортування та постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) відповідної якості як грошовий вираз планованих економічно обґрунтованих витрат, витрат на відшкодування втрат, планованого прибутку». Відповідно до п.п. 25) п. 5 вказаного Порядку: «умовно-змінна частина двоставкового тарифу на теплову енергію - вартість одиниці теплової енергії (1 Гкал) як грошовий вираз змінної частини планованих економічно обґрунтованих прямих витрат на її виробництво та транспортування, що змінюються прямо (майже прямо) пропорційно зміні обсягу постачання теплової енергії». Згідно з п.п. 28) п. 5 Вказаного Порядку: «умовно-постійна частина двоставкового тарифу на теплову енергію - абонентська плата за одиницю (1 Гкал/год.) теплового навантаження об`єктів теплоспоживання як грошовий вираз планованих економічно обґрунтованих витрат, крім тих, що віднесені до умовно-змінних витрат, що включаються до повної собівартості виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, є постійними і не змінюються прямо (майже прямо) пропорційно зміні обсягу постачання теплової енергії з урахуванням планованого прибутку».

Відповідно до пункту 20 Договору сторони погодили наступний порядок розрахунків. Оплата вартості Т/Е, спожитої на опалення, визначеної розрахунковим Способом в п.3 Додатку № 1 Розрахунок обсягу Т/Е, проводиться Споживачем плановим платежем до останнього числа поточного місяця. Кінцевий розрахунок вартості Т/Е, визначеної з урахуванням фактичної температури повітря, проводиться Споживачем до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, на підставі виписаного рахунку.».

Нарахування вартості теплової енергії за спірний період позивач провів до 01.02.2022 - до дати відключення будівлі № 1/1 по вул. Чураївни в м. Полтаві від теплопостачання.

В порушення умов Договору відповідач не повністю провів оплату за теплову енергію на опалення, у зв`язку з чим утворилася заборгованість 38 233,67 грн

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Частиною першою ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Відповідно до ст. 599 ЦК України та ст. 202 ГК України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 38 233,67 грн.

Доказів, що спростовують вищевикладене, доказів сплати боргу чи інших заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

Таким чином, вимога позивача про стягнення основного боргу в сумі 38 233,67 грн. підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з п. 23 Договору у випадку несплати у вказані строки вводиться пеня в розмірі 1,0% за кожний день прострочки платежу, але не більше 100% боргу згідно Закону України "Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги" №686-ХІ від 20.05.1999 року з 01.07.1999 року, а також стягуються 3% річних, нарахованих на суму боргу та інфляційні втрати, згідно ст.625 ЦК України.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Позивач на підставі п. 23 Договору та ст. 625 ЦК України нарахував відповідачу 2725,14 грн - 3% річних за період з 15.01.2022 по 31.07.2023 та інфляційні втрати з лютого 2022 року по липень 2023 року в сумі 20 891,04 грн.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних нарахувань, суд прийшов до висновку, що розрахунок суду не перевищує розмір вимог позивача в цій частині, тому ці вимоги є правомірними та підлягають задоволенню повністю.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).

Суд враховує, що у прохальній частині позову позивач прохає заявив вимоги простягнення загальної суми 61849,84 грн. Суд не виходть за межі заявлених позовних вимог.

Отже, суд повністю задовольняє позовну заяву про стягнення з Комунального підприємства «Ремліфт» Полтавської міської ради на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» заборгованості за договором № 4575 на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води від 03.08.2018, з яких 38 233,67 грн основного боргу, 2725,14 грн 3% річних, 20 891,03 грн втрат від інфляції.

Позивач у позові прохає покласти на відповідача судові витрати, понесені ним у цій справі на сплату судового збору.

За подачу цього позову позивач сплатив 3028,00 грн судового збору за платіжною інструкцією № 140572084 від 08.02.2024 (а.с. 11). Надходження судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджено випискою від 09.02.2024 (а.с. 40).

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача повністю.

Суд роз`яснює, що в разі добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.

Керуючись ст. 252, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Ремліфт» Полтавської міської ради (вул. Чураївни, буд. 1/1, м. Полтава, 36037; ідентифікаційний код 33532211) на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» (вул. Польська, буд. 2а, м. Полтава, 36008; ідентифікаційний код 03338030) 38233 грн 67 коп. основного боргу, 2725 грн 14 коп. 3% річних, 20891 грн 03 коп. втрат від інфляції, 3028 грн 00 коп. відшкодування витрат з оплати судового збору.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Східного апеляційного господарського суду.

Дата складення повного судового рішення: 05.04.2024.

Суддя Т. М. Безрук