Рішення

від 03.04.2024 по справі 922/32/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.04.2024м. ХарківСправа № 922/32/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Присяжнюка О.О.

при секретарі судового засідання Тонкій Є.М.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Куп`янської окружної прокуратури (вул. Харківська, 7, м. Куп`янськ, Харківська обл., 63601) в інтересах держави, в особі 1. Великобурлуцької селищної ради (62602, Харківська обл., Куп`янський район, селище міського типу Великий Бурлук, вул. Центральна, 9), повноваження якої виконує Великобурлуцька селищна військова адміністрація Куп`янського району Харківської області (62602, Харківська обл., Куп`янський район, селище міського типу Великий Бурлук, вул. Центральна, 9); 2. Харківської обласної військової адміністрації (61002, м. Харків, вул. Сумська, 64) до Фізичної особи-підприємця Кретова Володимира Юрійовича ( АДРЕСА_1 ) про відновленяя становища за участю представників:

прокуратури - Зливка К.О. (посвідчення № 072875 від 01.03.2023),

позивача Великобурлуцької селищної ради повноваження якої виконує

Великобурлуцька селищна військова адміністрація Куп`янського району Харківської області ) - не з`явився,

позивача (Харківської обласної військової адміністрації) - Баранчук О.Б. (в порядку самопредставництва),

відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Куп`янська окружна прокуратура в інтересах держави в особі Великобурлуцької селищної ради (повноваження якої виконує Великобурлуцька селищна військова адміністрація Куп`янського району Харківської області), Харківської обласної військової адміністрації звернулась до Господарського суду Харківської області із позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Кретова Володимира Юрійовича, в якій просить суд:

Відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом зобов`язання ФОП Кретова Володимира Юрійовича (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) звільнити водний об`єкт - ставок, розташований на правобережній балці р. Великий Бурлук біля с. Новоселівка Куп`янського району Харківської області, разом із зайнятою цим ставком земельною ділянкою з кадастровим номером 6321455100:02:000:0854 площею 52.0042 га та повернути його у відання Великобурлуцької селищної військової адміністрації Куп`янського району Харківської області (код ЄДРПОУ 44699390, адреса: 62602, Харківська область, Куп`янський район, селище міського типу Великий Бурлук, вул. Центральна, 9).

Судовий збір стягнути з відповідача за таким реквізитами: Харківська обласна прокуратура, код 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України, код 820172, рахунок 1М178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету - 2800.

Про день та час слухання справи повідомити Харківську обласну прокуратуру, Куп`янську окружну прокуратуру та представників сторін.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що починаючи з 2019 року за відсутності будь-яких правовстановлюючих документів та державної реєстрації права власності або оренди у фактичному корнету ванні ФОП Кретова В.Ю. перебуває водний об`єкт - ставок, розташований на правобережній балці р. Великий Бурлук біля с. Новоселівка ліквідованого Великобурлуцького (нині - Куп`янського) району та земельна ділянка, на якій він розташований, з кадастровим номером 6321455100:02:000:0854 площею 52.0042 га.

При цьому, Режим рибогосподарської експлуатації водного об`єкта та Дозвіл на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах не надають ФОП Кретову В.Ю. права користування ставком як водним об`єктом та земельною ділянкою під ним.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 08 січня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/32/24. Постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Почато підготовче провадження і призначено підготовче засідання на 06 лютого 2024 року об 11:00.

Від позивача Харківської обласної державної адміністрації 15.01.2024 надійшли додаткові пояснення (вх.№ 1032/24), які долучено судом до матеріалів справи. Позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі з огляду на наступне. На земельній ділянці кадастровий номер 6321455100:02:000:0854 площею 52,0042 га розташований водний об`єкт (ставок), площа дзеркала якого становить 36,5 га, об`єм 1055 тис. м3, що відноситься до водних об`єктів комплексного використання та який знаходиться на території ліквідованого Великобурлуцького району Харківської області (на теперішній час Куп`янський район Харківської області) на правобережній балці р. Великий Бурлук біля с. Новоселівка. До переліку користувачів водних біоресурсів, які здійснюють рибогосподарську діяльність згідно дозволів на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах на території Куп`янського району Харківської області, віднесено, зокрема ФОП Кретова В.Ю., строк дії дозволу на використання вищезазначеного спірного водного об`єкта (ставка) у якого становить з 04.11.2019 по 03.11.2024.

За інформацією, наданою ГУ ДПС у Харківській області від 10.04.2023 № 5384/5/20-40-24-15-10, ФОП Кретов В.Ю. перебуває на обліку в ГУ ДПС, Індустріальна ДПІ (Основ`янський район м. Харкова) з 12.01.2016 та фактично сплачує до бюджету «Єдиний податок». Натомість, як платник земельного податку (орендної плати) на спірну земельну ділянку з кадастровим номером 6321455100:02:000:0854 не перебуває, звітність не подає, податки не сплачує.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно щодо спірного об`єкта нерухомого майна земельної ділянки кадастровий номер 6321455100:02:000:0854, зазначена земельна ділянка перебуває у власності Великобурлуцької РДА, дата реєстрації права власності 03.11.2015. пірна земельна ділянка з кадастровимномером 6321455100:02:000:0854 ні ФОП Кретову В.Ю., ні будь яким іншим фізичним

Позивач вказує, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 6321455100:02:000:0854 ні ФОП Кретову В.Ю., ні будь яким іншим фізичним та юридичним особам у користування не надавалася, рішення (розпорядження) щодо передачі спірної земельної ділянки в оренду органами, наділеними повноваженнями щодо розпорядження спірною земельною ділянкою (у тому числі ХОД(В)А), не приймалися. ішення (розпорядження) щодо передачі спірної земельної ділянки вішення (розпорядження) щодо передачі спірної земельної ділянки воренду органами, наділеними повноваженнями щодо розпорядження спірною

Таким чином, на переконання позивача, на теперішній час відповідач використовує водний об`єкт (ставок), що знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 6321455100:02:000:0854 площею 52,0042 га без належних на те правових підстав.

У підготовчому засіданні 06.02.2024 постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 21.02.2024 на 11:30.

В порядку ст. 120-121 ГПК Українисторони повідомлені про наступне підготовче засідання ухвалами від 06.02.2024.

В підготовчому засіданні 21.02.2024 постановлено ухвалу про продовження строку підготовчого провадженняна тридцять днів та відкладення підготовчого засідання на 12 березня 2024 року об 11:00.

В підготовчому засіданні 12.03.2024 постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 03 квітня 2024 року о 12:30.

В порядку ст. 120-121 ГПК України сторони повідомлені про судове засідання ухвалами від 12.03.2024.

У судовому засіданні 03.04.2024 представник прокуратури підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Представник позивача Великобурлуцької селищної ради (повноваження якої виконує Великобурлуцька селищна військова адміністрація Куп`янського району Харківської області) у судове засідання 03.04.2024 не з`явився.

Присутній у судовому засіданні 03.04.2024 представник позивача Харківської обласної військової адміністрації підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.

Відповідач свого повноважного представника у судове засідання, призначене на 03.04.2024, не направив.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.01.2024 відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву та строк для подання заперечень на відповідь на відзив, а позивачам встановлено строк для подання відповіді на відзив відповідача.

Частиною 5 ст. 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст. 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог ч. 4 ст. 120 цього Кодексу.

З 18 жовтня 2023 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» від 29.06.2023 №3200-IX. Зокрема, приписами частини шостої статті 6 ГПК України (у редакції Закону, з урахуванням змін) унормовано, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку.

Відповідно до абзацу 1 частини 7 статті 6 Господарського процесуального кодексу України особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Згідно з абз. 2 ч. 6 цієї статті, якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, таке рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Так, з метою повідомлення сторін про розгляд даної справи, судом було направлено ухвалу Господарського суду Харківської області про відкриття провадження у справі від 08.01.2024, ухвали від 06.02.2024, ухвалу від 21.02.2024 та ухвали від 12.03.2024 до електронних кабінетів позивачів та відповідача.

Позивач Великобурлуцька селищна рада ухвалу Господарського суду Харківської області про відкриття провадження у справі від 08.01.2024 отримав 09.01.2024, ухвалу від 06.02.2024 отримав 08.02.2024, ухвалу від 21.02.2024 отримав 22.02.2024, ухвалу від 12.03.2024 отримав 12.03.2024, про що свідчать довідки про доставку електронного листа, які містяться в матеріалах справи.

Щодо відповідача, то ухвала Господарського суду Харківської області про відкриття провадження у справі від 08.01.2024 отримана ним 09.01.2024, ухвала від 06.02.2024 отримана відповідачем 08.02.2024, ухвала від 21.02.2024 отримана 22.02.2024, ухвала від 12.03.2024 отримана 12.03.2024, про що свідчать довідки про доставку електронного листа, які містяться в матеріалах справи.

Отже, суд належним чином виконав вимоги Господарського процесуального кодексу України щодо направлення процесуальних документів учасникам справи та здійснив всі необхідні дії з метою належного їх повідомлення про дату, час та місце проведення судового засідання; відповідач мав достатньо часу підготувати заперечення на позовну заяву і визнається таким, що був належним чином повідомлений про розгляд даної справи (згідно частини 6 статті 242 ГПК України).

Крім того, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи вищевикладене, Суд зазначає, що відповідач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відзиву на позов відповідачем до суду надано не було.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними у справі матеріалами.

В ході розгляду справи господарським судом Харківської області, відповідно до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

Судом в повному обсязі досліджено письмові докази у справі відповідно до приписів ч. 1 ст. 210 ГПК України, а також з урахуванням положень ч. 2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Присутні в судовому засіданні представники прокуратури та другого позивача погодилися з тим, що судом досліджено всі докази, які надано сторонами відповідно до ст. 74 ГПК України.

За ст. 219 ГПК України, рішення у справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 03.04.2024 відповідно до ст. 240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Щодо правомірності представництва інтересів держави у суді прокуратурою судом встановлено таке.

За змістом статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Отже, обов`язковою передумовою реалізації права на судовий захист в порядку господарського судочинства є наявність у позивача суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, які порушуються, не визнаються або оспорюються іншими особами - відповідачами, та на захист якого спрямоване звернення до суду з позовом. Відтак, вирішуючи спір, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулась з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, і лише встановивши наявність такого - суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, приймає рішення про захист порушеного права або про відмову у захисті. Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу. Згідно з частиною 1 статті 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає у господарські правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює господарські права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у господарських, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у пунктах 6.21, 6.22 постанови від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11, у пунктах 4.19, 4.20 постанови від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18, у пункті 26 постанови від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц).

У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах (частина 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України).

Суд виходить з того, що відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.

Неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі (рішення Конституційного Суду України у від 01.04.2008 № 4-рп/2008).

Законом України за №1401-VIII від 02.06.2016 «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», який набрав чинності 30.09.2016, до Конституції України внесені зміни, а саме Конституцію доповнено статтею 131-1, п. 3 ч. 1, якої передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

У Рішенні від 05 червня 2019 року № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Таким чином, наведені вище норми законів та Рішення Конституційного Суду України надають прокурору право звертатися до суду з позов про захист інтересів держави, обґрунтовуючи при цьому, в чому саме полягає таке порушення.

Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не підлягають точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом.

Надмірна формалізація «інтересів держави» може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 по справі №806/1000/17).

Прокурор набуває право на реалізацію своїх функцій, визначених законом, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захист або здійснює його неналежно.

«Не здійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

«Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є належною.

«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захист або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

У справах за позовами прокурорів, заявлених в інтересах держави в особі уповноважених органів, позивачами є відповідні уповноважені органи, а прокурор у таких справах здійснює представництво їх інтересів в суді. Статус позивача прокурор набуває лише у випадках, коли звертається з позовом в інтересах держави у разі відсутності уповноваженого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду (постанова ВСУ від 21.02.2018 у справі № 553/3280/16-а).

Поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах», означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, з спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження процесуальної дії (відповідні функції).

Згідно з ч. 3, 5 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Частиною 4 статті 53 ГПК України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до вимог ч. З ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частиною 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень.

Згідно зі ст. 13, 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Земля та її надра є об`єктами права власності Українського народу, від імені якого право власності здійснюють органи державної влади і місцевого самоврядування у межах, визначених Конституцією України і Законами України.

Згідно ст. 1, 3 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Земельні відносини регулюються Конституцією України, цим кодексом та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно зі ст. 6 Водного кодексу України води (водні об`єкти) є виключно власністю Українського народу і надаються тільки у користування. Український народ здійснює право власності на води (водні об`єкти) через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві ради. Окремі повноваження щодо розпорядження водами (водними об`єктами) можуть надаватися відповідним органам виконавчої влади та Раді міністрів Автономної Республіки Крим.

Отже, державний інтерес у цій справі полягає у відновленні правового порядку в частині визначення меж компетенції органів державної влади та місцевого самоврядування, відновленні становища, яке існувало до порушення права власності українського народу на землю та водний об`єкт, розташований на ній, захист такого права шляхом повернення територіальній громаді землі, що незаконно вибула з такої власності.

На переконання суду, прокурор, звертаючись з даним позовом, обґрунтував порушення інтересів держави, який полягає у тому, що користування водним об`єктом із зайнятою ним земельною ділянкою водного фонду всупереч встановленому законодавством порядку суперечить інтересам держави у сфері ефективного і раціонального використання природних ресурсів. Правовідносини, пов`язані з користуванням природними ресурсами, беззаперечно становлять суспільний, публічний інтерес, а незаконне користування ними такому суспільному інтересу не відповідає. Український народ є визначеним Конституцією України суб`єктом права власності на землю, водні та інші природні ресурси в межах території України, рівним в своїх правах перед законом.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» Харківська обласна державна адміністрація здійснює повноваження в галузі використання та охорони земель, природних ресурсів і охорони довкілля. Згідно із ст. 13 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» до питань, що вирішуються місцевими державними адміністраціями віднесено питання використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля. Тобто Харківська обласна державна (військова) адміністрація виконує як функції розпорядника та власника земель, так і контролюючі щодо спірних об`єктів.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що на виконання вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» листами Куп`янської окружної прокуратури Харківської області № 60/3-1462вих-23 від 05.06.2023 та № 60/3-1461вих-23 від 05.06.2023 позивачів у справі - Великобурлуцьку селищну військову адміністрацію Куп`янського району Харківської області та Харківську обласну військову адміністрацію проінформовано про виявлені порушення вимог земельного та водного законодавства під час використання ФОП Кретовим В.Ю. спірного водного об`єкта та земельної ділянки, на якій він розташований, та запропоновано самостійно вжити заходи щодо усунення виявлених порушень, в тому числі в судовому порядку.

Листом начальника Великобурлуцької селищної військової адміністрації від 07.06.2023 № 04-22/258 Куп`янську окружну прокуратуру проінформовано про невжиття будь-яких заходів щодо усунення порушень вимог земельного та водного законодавства під час використання ФОП Кретовим В.Ю. ставка, розташованого на правобережній балці р. Великий Бурлук біля с. Новоселівка ліквідованого Великобурлуцького району (на цей час - Куп`янського району) Харківської області та земельної ділянки з кадастровим номером 6321455100:02:000:0854 площею 52.0042 га.

Листом від 05.07.2023 № 04.01-22/1883 Харківська обласна військова адміністрація повідомила окружну прокуратуру про невжиття будь-яких заходів з метою усунення наведених порушень та захисту інтересів держави.

За результатами розгляду вказаних листів, враховуючи виявлені порушення та факт відсутності наміру у позивачів на звернення до суду з позовом самостійно, окружною прокуратурою на виконання ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» направлено листи від 07.12.2023 № 60/3-3392вих-23 та від 07.12.2023 № 60/3-3385вих-23 на адресу Харківської обласної військової адміністрації та Великобурлуцької селищної військової адміністрації про пред`явлення прокурором відповідного позову, копії яких додано до позовної заяви.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18 зазначено, що невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Таким чином, прокурором дотримані процедури, передбачені законодавством України для звернення до суду в інтересах держави, так само як і обґрунтовано в чому може полягати порушення інтересів держави. Тобто вбачаються обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави прокуратурою в особі Великобурлуцької селищної ради (повноваження якої виконує Великобурлуцька селищна військова адміністрація Куп`янського району Харківської області) та Харківської обласної військової адміністрації.

Дослідивши матеріали справи, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, судом встановлено таке.

У позовній заяві зазначається, що на території ліквідованого Великобурлуцького району Харківської області (на даний час - Куп`янського району Харківської області) на правобережній балці р. Великий Бурлук біля с. Новоселівка розташований ставок.

Згідно наданого Регіональним офісом водних ресурсів у Харківській області водогосподарського паспорта площа дзеркала вказаного водного об`єкта становить 36,5 га, об`єм - 1055 тис. м3. Ставок побудований у 1949 році, відноситься до водних об`єктів комплексного використання. Вказаний водний об`єкт розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 6321455100:02:000:0854 площею 52.0042 га.

Відповідно до даних офіційного веб-сайту Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Харківській області встановлено, що до переліку користувачів водних біоресурсів, які здійснюють рибогосподарську діяльність згідно дозволів на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах на території Куп`янського району Харківської області, віднесено:

ФОП Кретова Володимира Юрійовича (РНОКПП НОМЕР_1 ), яким використовується ставок, розташований на правобережній балці р. Великий Бурлук біля с. Новоселівка ліквідованого Великобурлуцького району (строк дії дозволу з 04.11.2019 по 03.11.2024).

Згідно даних витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який додано до позовної заяви, ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець 12.01.2016, видами економічної діяльності вказаної особи є: 69.10 Діяльність у сфері права (основний); 69.20 Діяльність у сфері бухгалтерського обліку й аудиту; консультування з питань оподаткування; 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 03.12 Прісноводне рибальство.

В листі Головного управління ДПС у Харківській області від 10.04.2023 № 5384/5/20-40-24-15-10 вказано, що ФОП Кретов В.Ю. перебуває на обліку в ГУ ДПС, Індустріальна ДПІ (Основ`янський район м. Харкова) з 12.01.2016 та фактично сплачує до бюджету єдиний податок. Як платник земельного податку (орендної плати) за земельну ділянку кадастровий номер 6321455100:02:000:0854 ОСОБА_1 на обліку в ГУ ДПС не перебуває, звітність не подає, податки не сплачує.

Згідно листів Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Харківській області від 22.03.2023 № 1-3-9/367-23, від 11.04.2023 № 1-3-9/509-23 та від 15.11.2023 № 1-5-9/1547-23 користувач водних біоресурсів ФОП Кретов В.Ю. веде рибогосподарську діяльність відповідно до Режиму рибогосподарської експлуатації водного об`єкта (термін дії режиму від 31.05.2019 до 31.12.2028) на ставку площею 52,0042 га, розташованому на правобережній балці р. Великий Бурлук біля с. Новоселівка Великобурлуцького (нині - Куп`янського) району, дотримуючись його вимог та за наявності дозвільних документів. Управлінням відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 30.10.2013 № 801 ФОП Кретову В.Ю. видано дозвіл на спеціальне використання водних біоресурсів у зазначеному водному об`єкті № 61 від 04.11.2019 (строк дії дозволу з 04.11.2019 по 03.11.2024, вид спеціального використання - промислове рибальство).

Режимом рибогосподарської експлуатації водного об`єкта передбачено фактичну рибопродуктивність туводних видів (кг/га) - 206 кг/га, а також обсяги вселення та обсяги вилучення водних біоресурсів на 2019, 2020, 2021 та з 2022 до 2029 щороку, що відповідає обсягам вилучення, передбаченим на відповідні роки дозволом на спеціальне використання водних біоресурсів № 61 від 04.11.2019.

Згідно листа Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Харківській області 11.04.2023 № 1-3-9/509-23 протягом 2019 року до зазначеного ставка вселено 0,0116 млн.екз., протягом 2020 року - 0,0088 млн.екз., протягом 2021 року - 0,0088 млн.екз. Обсяги вилову протягом 2019 року становили 1,502 т, протягом 2020 року - 2,825 т, протягом 2021 року - 6,065 т.

На думку прокурора, наведені обставини свідчать про те, що ФОП Кретовим В.Ю. у водному об`єкті - ставку, що розташований на правобережній балці р. Великий Бурлук біля с. Новоселівка ліквідованого Великобурлуцького району, з 2019 року здійснюється рибогосподарська діяльність із штучного розведення, утримання та вирощування водних біоресурсів, зокрема прісноводних риб, а також їх вилов.

Згідно даних Публічної кадастрової карти України, наданої прокурором до позову, вказаний водний об`єкт розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 6321455100:02:000:0854 площею 52.0042 га.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (далі - Державний реєстр) щодо об`єкта нерухомого - земельної ділянки кадастровий номер 6321455100:02:000:0854 зазначена ділянка перебуває у власності Великобурлуцької РДА (код ЄДРПОУ 04059622), дата державної реєстрації прав власності 03.11.2015. Згідно з даними Державного реєстру, Великобурлуцькою РДА укладено договір оренди землі № 747 від 10.03.2004 (зареєстровано в Державному реєстрі 18.03.2016) земельної ділянки загальною площею 52,0042 га з Підприємством «Український науково-виробничий реабілітаційно-комерційний центр інвалідів» (код ЄДРПОУ 30187344), 27.07.2021 договір скасовано на підставі рішення Господарського суду Харківської області у справі № 922/48/20, виданого 08.02.2021 (лист Головного управління ДПС у Харківській області від 10.04.2023 № 5384/5/20-40-24-15-10).

Прокурор звертає увагу суду на те, що розпорядження голови обласної державної адміністрацій про надання означеної земельної ділянки у користування не видавались, що підтверджується листом Харківської обласної військової адміністрації від 23.03.2023 № 04.01-21/825.

Крім цього, за інформацією Великобурлуцької селищної військової адміністрації Куп`янського району Харківської області № 04-22/597-В від 01.06.2023, Великобурлуцькою селищною радою та Великобурлуцькою селищною військовою адміністрацією не приймалися акти щодо розпорядження водним фондом, земельна ділянка водного фонду з кадастровим номером 6321455100:02:000:0854 не надавалася в користування ФОП Кретову В.Ю. та жодним іншим юридичним чи фізичним особам.

Вказані обставини підтверджуються інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельні ділянки від 24.01.2022, інформацією з Національної кадастрової системи станом на 26.10.2023 та інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 26.10.2023 № 352016766.

Кошти за користування даним водним об`єктом від ФОП Кретова В.Ю. протягом 2019-2022 років до місцевого бюджету не надходили.

Таким чином, з наданих до суду документів вбачається, що ставок, розташований на правобережній балці р. Великий Бурлук біля с. Новоселівка Куп`янського району Харківської області, згідно офіційної інформації із Реєстрів, а також органів державної влади, не перебуває у користуванні, в тому числі, на умовах оренди, у будь-яких осіб.

Підсумовуючи викладене, прокурор наголошує на тому, що починаючи з 2019 року за відсутності будь-яких правовстановлюючих документів та державної реєстрації права власності або оренди у фактичному користуванні ФОП Кретова В.Ю. перебуває водний об`єкт - ставок, розташований на правобережній балці р. Великий Бурлук біля с. Новоселівка ліквідованого Великобурлуцького (нині - Куп`янського) району та земельна ділянка, на якій він розташований, з кадастровим номером 6321455100:02:000:0854 площею 52.0042 га, а Режим рибогосподарської експлуатації водного об`єкта та Дозвіл на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах не надають ФОП Кретову В.Ю. права користування ставком як водним об`єктом та земельною ділянкою під ним.

Враховуючи вищенаведене, прокурор звернувся до суду з даним позовом, в якому просить суд відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом зобов`язання ФОП Кретова Володимира Юрійовича звільнення водного об`єкту - ставка, розташованого на правобережній балці р. Великий Бурлук біля с. Новоселівка Куп`янського району Харківської області, разом із зайнятою цим ставком земельною ділянкою з кадастровим номером 6321455100:02:000:0854 площею 52.0042 га та повернення його у відання Великобурлуцької селищної військової адміністрації Куп`янського району Харківської області.

Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані позивачем, та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону, а у ст. 13 Конституції України серед іншого визначено, що земля та водні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу, від імені якого відповідні права здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування у визначених межах.

Згідно з ст. 6 ВК України води (водні об`єкти) є виключно власністю Українського народу і надаються тільки у користування. Український народ здійснює право власності на води (водні об`єкти) через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві ради. Окремі повноваження щодо розпорядження водами (водними об`єктами) можуть надаватися відповідним органам виконавчої влади та Раді міністрів Автономної Республіки Крим.

До земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водоймами, болотами, а також островами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів (ч. 1 ст. 58 ЗК України, ст. 4 ВК України). Земельною ділянкою є частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться (ч. ч. 1, 2 ст. 79 ЗК України).

Відповідно до ст. 1 ВК України рибництвом є штучне розведення і відтворення риби та інших водних живих ресурсів. Водний об`єкт - це природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, лиман, річка, струмок, озеро, водосховище, ставок, канал, а також водоносний горизонт).

За приписами статей 125 та 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності та користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Частинами 1-7, 12 ст. 51 Водного кодексу України передбачено, що у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, лікувальних, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт можуть надаватися водосховища (крім водосховищ комплексного призначення), ставки, озера та замкнені природні водойми. Не підлягають передачі у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб водні об`єкти, що використовуються для питних потреб, розташовані в межах територій та об`єктів, що перебувають під охороною відповідно до Закону України "Про природно-заповідний фонд України". Водні об`єкти надаються у користування за договором оренди земель водного фонду на земельних торгах у комплексі із земельною ділянкою. Водні об`єкти надаються у користування на умовах оренди органами, що здійснюють розпорядження земельними ділянками під водою (водним простором) згідно з повноваженнями, визначеними Земельним кодексом України, відповідно до договору оренди, погодженого з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства. Надання водних об`єктів у користування на умовах оренди здійснюється за наявності паспорта водного об`єкта. Порядок розроблення та форма паспорта затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища. Водні об`єкти надаються в користування на умовах оренди без обмеження права загального водокористування, крім випадків, визначених законом. Орендарі водного об`єкта зобов`язані передбачити місця для безоплатного забезпечення права громадян на загальне водокористування (купання, плавання на човнах, любительське і спортивне рибальство тощо). Умови використання водних об`єктів, розмір орендної плати та строк дії договору оренди водних об`єктів визначаються у договорі оренди. Земельною ділянкою є частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться (ст. 79 Земельного кодексу України). Землі, зайняті морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами належать до земель водного фонду (стаття 4 Водного кодексу України, частина 1 статті 58 Земельного кодексу України).

Одним із суб`єктів права власності на землю є держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади (ст. 80 Земельного кодексу України).

Порядок надання земель водного фонду в користування та припинення права користування ними встановлюється земельним законодавством (частини 1, 3 ст. 85 Водного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок.

За приписами ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що використання водного об`єкта із земельною ділянкою водного фонду під ним може здійснюватися фізичними та юридичними особами на правах власності або ж на умовах користування.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про аквакультуру" аквакультура (рибництво) - сільськогосподарська діяльність із штучного розведення, утримання та вирощування об`єктів аквакультури у повністю або частково контрольованих умовах для одержання сільськогосподарської продукції (продукції аквакультури) та її реалізації, виробництва кормів, відтворення біоресурсів, ведення селекційно-племінної роботи, інтродукції, переселення, акліматизації та реакліматизації гідробіонтів, поповнення запасів водних біоресурсів, збереження їх біорізноманіття, а також надання рекреаційних послуг. Абзацом 3 ч. 1 ст. 11 вказаного Закону передбачено, що до повноважень місцевих державних адміністрацій у сфері аквакультури, зокрема, належить надання в користування на умовах оренди частини рибогосподарського водного об`єкта, рибогосподарської технологічної водойми для цілей аквакультури відповідно до повноважень щодо розпорядження землями, встановлених Земельним кодексом України. Згідно з ч. 1 ст. 14 вказаного Закону рибогосподарський водний об`єкт для цілей аквакультури надається в користування на умовах оренди юридичній чи фізичній особі відповідно до Водного кодексу України.

У статті 1 Закону України "Про рибне господарство промислове рибальство та охорону водних біоресурсів" містяться такі визначення: - водні біоресурси (водні біологічні ресурси) - сукупність водних організмів (гідробіонтів), життя яких неможливе без перебування (знаходження) у воді. До водних біоресурсів належать прісноводні, морські, анадромні та катадромні риби на всіх стадіях розвитку, круглороті, водні безхребетні, у тому числі молюски, ракоподібні, черви, голкошкірі, губки, кишковопорожнинні, наземні безхребетні у водній стадії розвитку, водорості та інші водні рослини; - рибальство - добування водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах; добування (вилов) - вилучення водних біоресурсів із середовища їх перебування; рибогосподарський водний об`єкт (його частина) - водний об`єкт (його частина), що використовується або може використовуватися для цілей рибного господарства; - промислове рибальство (промисел) - вид спеціального використання водних біоресурсів | (вилучення, приймання, переробка, зберігання, транспортування тощо, у тому числі постачання палива, води, тари, продовольства для функціонування суден флоту рибної промисловості та їх екіпажів) у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах), у тому числі у водах, що знаходяться за межами юрисдикції України; - рибогосподарська діяльність - діяльність юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців, пов`язана з вивченням водних біоресурсів, їх охороною, відтворенням, спеціальним використанням, переробкою, реалізацією тощо; - рибне господарство - галузь економіки, завданнями якої є вивчення, охорона, відтворення, вирощування, використання водних біоресурсів, їх вилучення (добування, вилов, збирання), реалізація та переробка з метою одержання харчової, технічної, кормової, медичної та іншої продукції, а також забезпечення безпеки мореплавства суден флоту рибної промисловості; - рибогосподарський водний об`єкт (його частина) - водний об`єкт (його частина), що використовується або може використовуватися для цілей рибного господарства.

Стаття 27 зазначеного Закону встановлює, що спеціальне використання водних біоресурсів здійснюється шляхом їх вилучення з природного середовища (крім любительського і спортивного рибальства у водних об`єктах загального користування в межах та обсягах безоплатного вилову) і включає в себе, в тому числі і промислове рибальство.

Разом з тим, згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 34 вказаного Закону суб`єкти рибного господарства мають право на користування рибогосподарськими водними об`єктами (їх частинами), землями водного фонду та використання водних біоресурсів на недискримінаційних умовах у встановленому порядку. Режим рибогосподарської експлуатації водного об`єкта - це установлена на відповідний термін сукупність вимог, умов та заходів щодо обсягів робіт з відтворення водних біоресурсів за їх віковими та видовими характеристиками, строків лову, типів і кількості знарядь та засобів лову, обсягів вилучення, регламентації любительського і з спортивного рибальства, ощадливого використання водних біоресурсів рибогосподарського водного об`єкта (його частини) (ст. 1 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів").

Крім цього, Закон України "Про тваринний світ" у статті 3 визначає об`єкти тваринного світу, на які поширюється дія цього Закону, серед яких є дикі тварини - хордові, в тому числі хребетні (ссавці, птахи, плазуни, земноводні, риби та інші).

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про тваринний світ" за умови додержання вимог цього Закону та інших нормативно-правових актів може здійснюватись такий вид використання об`єктів тваринного світу як рибальство.

За визначення ст. 25 Закон України "Про тваринний світ" рибальством вважається добування риби та водних безхребетних. На території України відповідно до законодавства може здійснюватися промислове, любительське та спортивне рибальство.

Підприємствам, установам, організаціям і громадянам у порядку спеціального використання об`єктів тваринного світу надається право ведення промислового рибальства, включаючи промисел водних безхребетних на промислових ділянках рибогосподарських водних об`єктів та континентальному шельфі України (ст. 26 Закон України "Про тваринний світ").

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про тваринний світ" до спеціального використання об`єктів тваринного світу належать усі види використання тваринного світу (за винятком передбачених законодавством випадків безоплатного любительського і спортивного рибальства у водних об`єктах загального користування), що здійснюються з їх вилученням (добуванням, збиранням тощо) із природного середовища. Спеціальне використання об`єктів тваринного світу в порядку ведення мисливського і рибного господарства здійснюється з наданням відповідно до закону підприємствам, установам, організаціям і громадянам права користування мисливськими угіддями та рибогосподарськими водними об`єктами.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що спеціальне використання водних біоресурсів може здійснюватися відповідно до одного з режимів, визначених Законом України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів", а саме Режиму промислу або Режиму рибогосподарської експлуатації. З огляду на викладене, рибне господарство, яким займається відповідач, належить до спеціального використання об`єктів тваринного світу, оскільки промислове рибальство передбачає вилучення риби із природного середовища та є відмінним від любительського і спортивного рибальства.

Порядок здійснення штучного розведення, вирощування риби, інших водних живих ресурсів (ВЖР) та їх використання в спеціальних товарних рибних господарствах регламентується Інструкцією про порядок здійснення штучного розведення, вирощування риби, інших водних живих ресурсів та їх використання в спеціальних товарних рибних господарствах (далі - Інструкція), що затверджена Наказом Державного комітету рибного господарства України № 4 від 15.01.2008. Як вказано в самій Інструкції, вона розроблена, в тому числі, відповідно до Закону України "Про тваринний світ".

Пунктом 2.1 Інструкції передбачено перелік документів, які подає користувач до спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань рибного господарства України для здійснення штучного розведення, вирощування ВЖР та їх використання. Інструкція безпосередньо регламентує порядок здійснення штучного розведення, вирощування риби, інших водних живих ресурсів та їх використання в спеціальних товарних рибних господарствах, а не порядок розпорядження водними об`єктами та земельними ділянками водного фонду оскільки такими нормативними актами є Земельний та Водний кодекси України.

Зазначена Інструкція є підзаконним нормативно-правовим актом, а відтак вона не може суперечити вимогам Закону України "Про тваринний світ" щодо отримання в користування рибогосподарських водних об`єктів при веденні рибного господарства.

Закон не встановлює будь-яких винятків в цьому для спеціального товарного рибного господарства, а такими винятками є лише випадки безоплатного любительського і спортивного рибальства, до яких не належить промислове рибальство, яке, в тому числі, здійснюється в режимі спеціального товарного рибного господарства.

Крім того, ця Інструкція регламентує не тільки відтворення водних живих ресурсів, а і їх вилов, що підпадає під поняття "рибальство", яке не може здійснюватися без погодження власником земельної ділянки водного фонду, на якій розташований водний об`єкт, згідно з ч. 5 ст. 59 Земельного кодексу України.

Статтею 23 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів" визначено, що центральний орган виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері рибного господарства, видає і такий документ дозвільного характеру як Дозвіл на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах).

Порядок видачі дозволу на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах) або відмови в його видачі, переоформлення та анулювання зазначеного дозволу затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 801 від 30.10.2013, визначає процедуру видачі суб`єктам господарювання дозволу на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах) або відмови в його видачі, переоформлення, видачі дубліката та анулювання дозволу.

Згідно з п. 2 Порядку дозвіл видається на кожний рибогосподарський водний об`єкт (його частину) Держрибагентством або його територіальним органом. Дозвіл видається територіальним органом суб`єктові господарювання для здійснення промислового рибальства, вилову водних біоресурсів у науково-дослідних, науково-промислових, дослідно-конструкторських цілях, а також визначення їх санітарно-епідеміологічного стану, меліоративного вилову водних біоресурсів з метою формування їх оптимального видового та вікового складу, вилову водних біоресурсів з метою отримання біологічного матеріалу для штучного відтворення Їх запасів та здійснення аквакультури, любительського і спортивного рибальства у водних об`єктах загального користування, що перевищує встановлені обсяги безоплатного вилову.

Пунктом 3 Порядку передбачено перелік документів, які суб`єкт господарювання подає державному адміністраторові для одержання дозволу, серед яких документи що посвідчують право користування водними об`єктами чи земельними ділянками водного фонду відсутні.

Отже, для затвердження режиму чи отримання дозволу відповідні особи не надають жодних документів, які б свідчили про їхні права на водні об`єкти та земельні ділянки водного фонду, на яких знаходяться водні об`єкти, стосовно яких затверджується режим або видається дозвіл. При затвердженні Режиму і видачі Дозволу відповідні органи не досліджують питання та не надають права користуватися водними об`єктами і землями водного фонду. Тобто законодавець розрізнив користування рибогосподарськими водними об`єктами (їх частинами), землями водного фонду та використання водних біоресурсів, як окремими об`єктами користування. Законом не передбачено можливості використання водних біоресурсів без отримання в установленому Земельним кодексом України порядку в користування на умовах оренди рибогосподарських водних об`єктів (їх частину), в т.ч. і земель водного фонду (зокрема і під цими об`єктами), де здійснюється використання цих водних біоресурсів. Таке використання водних біоресурсів є нерозривно пов`язаним з використанням зазначених рибогосподарських водних об`єктів (їх частин), в т.ч. і земель водного фонду (зокрема, і під цими об`єктами). Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.01.2022 у справі № 908/2153/20.

Таким чином, ані Режим рибогосподарської експлуатації водного об`єкта, ані Дозвіл на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах не є та не можуть бути правовстановлюючими документами, якими надається право користування водними об`єктами чи землями водного фонду, та не визначають правових підстав користування водними об`єктами. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 22.11.2018 року у справі № 806/449/15, від 16.05.2019 у справі № 806/3184/18, від 19.11.2019 у справі № 806/1350/15. Також, Верховний Суд у постанові від 21.03.2019 по справі № 923/213/18 зазначив, що наявність Режиму рибогосподарської експлуатації не дає підстав для одноосібного використання водного об`єкта та земельної ділянки під ним.

Верховний Суд у постанові від 21.03.2019 у справі № 923/213/18 зазначив, що водосховище комплексного призначення відповідно до статті 51 Водного кодексу України не може бути об`єктом оренди і відповідно передане у користування на умовах оренди. Наявність режиму рибогосподарської експлуатації не дає підстави для одноособового використання водного об`єкту та земельної ділянки державної форми власності.

У постанові Верховного Суду від 19.07.2022 у справі № 906/170/20 судом також зроблено висновок, що водосховище комплексного призначення відповідно до ст. 51 Водного кодексу України не може бути об`єктом оренди. Режим рибогосподарської експлуатації та дозвіл на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах не дають підстави для використання водного об`єкта, оскільки не є правовстановлюючими

При цьому суд зазначає, що згідно з приписами ч. 1 ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Відповідно до положень норм ст. 16, 386, 391 ЦК України власник вправі звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право. З урахуванням змісту вищевказаної правової норми в поєднанні з положеннями ст. 16, 386, 391 ЦК України вимога про відновлення становища, яке існувало до порушення, шляхом звільнення водного об`єкта разом із зайнятими цим водосховищем земельними ділянками та його повернення у відання законного власника є належним способом захисту інтересів держави.

Таким чином, враховуючи встановлення судом відсутності у відповідача будь-яких документів, що підтверджують право користування земельною ділянкою водного фонду на ставку, розташованому на правобережній балці р. Великий Бурлук біля с. Новоселівка Куп`янського району Харківської області, комплексне призначення ставка, суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову повністю.

Частинами 1,2,3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги у справі є обґрунтованими, підтвердженими доданими до матеріалів справи доказами, не спростованими відповідачем та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи те, що суд задовольнив позов, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати щодо сплати судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом зобов`язання Фізичної особи - підприємця Кретова Володимира Юрійовича (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) звільнити водний об`єкт - ставок, розташований на правобережній балці р. Великий Бурлук біля с. Новоселівка Куп`янського району Харківської області, разом із зайнятою цим ставком земельною ділянкою з кадастровим номером 6321455100:02:000:0854 площею 52.0042 га та повернути його у відання Великобурлуцької селищної військової адміністрації Куп`янського району Харківської області (код ЄДРПОУ 44699390, адреса: 62602, Харківська область, Куп`янський район, селище міського типу Великий Бурлук, вул. Центральна, 9).

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Кретова Володимира Юрійовича (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) судовий збір в розмірі 2684,00 грн. за таким реквізитами: Харківська обласна прокуратура, код 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України, код 820172, рахунок UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету - 2800.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Куп`янська окружна прокуратура (вул. Харківська. 7, м. Куп`янськ, Харківська обл., 63601).

Позивач: Великобурлуцька селищна рада (62602, Харківська обл., Куп`янський район, селище міського типу Великий Бурлук, вул. Центральна, 9), повноваження якої виконує Великобурлуцька селищна військова адміністрація Куп`янського району Харківської області (62602, Харківська обл., Куп`янський район, селище міського типу Великий Бурлук, вул. Центральна, 9).

Позивач: Харківська обласна військова адміністрація (61002, м. Харків, вул. Сумська, 64).

Відповідач: Фізична особа-підприємець Кретов Володимир Юрійович ( АДРЕСА_1 ).

Повне рішення складено "05" квітня 2024 р.

СуддяО.О. Присяжнюк