Рішення

від 26.03.2024 по справі 927/4/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

26 березня 2024 року м. Чернігівсправа № 927/4/24

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В., розглянувши матеріали справи у відкритому судовому засіданні за участю секретаря судового засідання Тарасевич А. М.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут»,

код ЄДРПОУ 43965848, вул. Князів Острозських, 32/2, м. Київ, 01010

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ТВН-Агро»,

код ЄДРПОУ 31374848, вул. Незалежності, 146, м. Бобровиця, Чернігівська область, 17400

Предмет спору: стягнення 3 213 996,51 грн,

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: Кулик Н. Д., адвокат;

від відповідача: Богдан Ю. В., адвокат,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут» звернулось до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВН-Агро», у якому позивач просить суд стягнути з відповідача 3 213 996,51 грн, з яких 877 256,79 грн заборгованості за поставлений природний газ, 24 618,00 грн - 3% річних, 36 482,27 грн інфляційних втрат, 375 831,09 грн пені, 1 843 573,48 грн штрафу та 56 234,88 грн компенсації вартості послуги доступу до потужності.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 05.01.2024 прийнято позовну заяву, відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання на 25.01.2024 о 10:40 та встановлено сторонам строки для подання заяв по суті, зокрема відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду та позивачу відзиву на позовну заяву.

Ухвала суду від 05.01.2024 була доставлена відповідачу в його Електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС 05.01.2024 о 19:51, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Отже, останнім днем строку для подання відповідачем відзиву є 23.01.2024.

22.01.2024 відповідач через підсистему «Електронний суд» подав до суду відзив на позовну заяву з доданими до нього документами.

У зв`язку з перебуванням судді Шморгуна В. В. у відпустці, підготовче засідання, призначене на 25.01.2024 о 10:40, не відбулось.

Ухвалою суду від 29.01.2024 підготовче засідання призначено на 08.02.2024 об 11:00 та повідомлено сторін про час та місце проведення цього судового засідання.

25.01.2024 позивач у підсистемі «Електронний суд» сформував письмові пояснення (заперечення) на відзив з доданими до них документами, які отримані судом 26.01.2024.

30.01.2024 відповідач через підсистему «Електронний суд» подав до суду заперечення з доказами їх направлення позивачу.

У підготовче засідання 08.02.2024 від відповідача з`явилась представник ОСОБА_1., яку суд не допустив до участі у справі як представника ТОВ «ТВН-Агро», оскільки справа не є малозначною, а представник ОСОБА_1. не є адвокатом, належних документів, які підтверджують представляти інтереси відповідача у суді у порядку самопредставництва, суду не було надано.

Інший представник відповідача - адвокат Богдан Ю. В. заявила клопотання про допит ОСОБА_1 як свідка.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ГПК України свідок викликається судом для допиту за ініціативою суду або за клопотанням учасника справи у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти.

Тобто передумовою виклику свідків для допиту у судове засідання є подання до суду заяви свідка у порядку, передбаченому ст. 88 ГПК України.

Відповідної заяви свідка в межах строку, встановленого для подання доказів, до суду не подано.

За таких обставин, суд у підготовчому засіданні 08.02.2024 відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача про допит ОСОБА_1 як свідка.

У підготовчому засіданні 08.02.2024 суд:

- долучив до матеріалів справи подані сторонами заяви по суті (відзив відповідача на позов; письмові пояснення (заперечення) позивача на відзив, які суд розцінив як відповідь на відзив; заперечення відповідача) як такі, що подані у порядку та строки, встановлені ГПК України та судом, а спір вирішується з їх урахуванням;

- постановив ухвалу, якою зобов`язав позивача в триденний строк з моменту оголошення цієї ухвали надати суду та відповідачу належної якості копії або оригінали таких документів: інформації по відбору природного газу та розрахунок цієї компенсації за жовтень-грудень 2022 року; акта коригування за 30.11.2022; деталізованого розрахунку 3% річних, пені, інфляційних втрат;

- постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 27.02.2024 на 12:00.

Ухвалою суду від 08.02.2024 повідомлено сторін про час та місце проведення судового засідання 27.02.2024.

12.02.2024 від позивача до суду надійшла заява, у якій він просить долучити до матеріалів справи витребувані судом копії документів належної якості.

У судовому засіданні 27.02.2024 суд долучив до матеріалів справи зазначені копії документів як такі, що подані на виконання протокольної ухвали суду від 08.02.2024.

Суд у судовому засіданні 27.02.2024 оголосив перерву до 26.03.2024 на 11:00, про що представники сторін повідомлені під розписку.

До початку судового засідання відповідач подав до суду письмові пояснення до судових дебатів, які суд долучив до матеріалів справи.

У судовому засіданні 26.03.2024 на підставі ч. 6 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором постачання природного газу для потреб непобутових споживачів від 24.06.2022 №41АР200-92975-22 (далі - Договір) в частині сплати коштів за спожитий у листопаді-грудні 2022 року природний газ у повному обсязі, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 877 256,79 грн, на яку позивач нарахував пеню, 3% річних та інфляційні втрати. У зв`язку з тим, що фактичний обсяг споживання відповідачем природного газу був меншим (у липні-жовтні 2022 року) та більшим (у листопаді-грудні 2022 року) від підтвердженого обсягу газу, позивач на підставі п. 6.2.2, 6.2.3 Договору нарахував та заявив до стягнення штраф у загальному розмірі 1 843 573,48 грн. Крім того, за відхилення в сторону зменшення/збільшення добового обсягу споживання газу у порівнянні з підтвердженим обсягом споживання відповідно до п. 6.2.5 Договору позивач також просить стягнути з відповідача 56 234,88 грн компенсації вартості послуги доступу до потужності в липні-грудні 2022 року.

Відповідач заперечує проти позовних вимог та просить відмовити у їх задоволенні з таких підстав:

- позов подано неналежним позивачем, оскільки у позовній заяві, поданій від імені ТОВ «Твій Газзбут», зазначено ідентифікаційний код юридичної особи 39576385, який належить ТОВ «Чернігівгаз Збут». Позовну заяву підписано представником ТОВ «Твій Газзбут» Антоненко Людмилою, а довіреність від 01.09.2023 на ім`я Антоненко Л. видана ТОВ «Чернігівгаз Збут» зі строком її дії до 31.12.2023, тобто позовна заява підписана неуповноваженою особою. До позовної заяви додані копії договору постачання природного газу для потреб та побутових споживачів № 41АР200-92975-22 від 24.06.2022, додаткових угод, актів прийому-передачі природного газу та довіреності на представника, однак не надано документів на підтвердження обсягу повноважень посадових осіб, що підписали вказані вище документи, а також факту перебування підписантів на відповідній посаді. Таким чином, відповідач вважає, що позовна заява відповідно до п. 1, п. 2, п. 8 ч.1 ст. 226 ГПК України підлягає залишенню без розгляду;

- відповідач не має заборгованості за спожитий у листопаді-грудні 2022 природний газ, оскільки сплатив вартість отриманого у цей період газу за ціною 32,50 грн за 1м3, яка була погоджена у телефонному режимі з менеджером позивача та відповідала ринковій ціні.

Позивач заперечує проти доводів відповідача, викладених у відзиві, та зазначає, що:

- у позовній заяві помилково вказаний невірний ідентифікаційний код позивача 39576385 та просить вважати правильним ідентифікаційний код 43965848. Довіреність на представника діяла до 31.12.2023, а позов був поданий до суду 29.12.2023, тобто представник мала повноваження на його підписання;

- вартість спожитого у листопаді-грудні 2022 року була розрахована відповідно до ціни, встановленій у додатковій угоді від 30.09.2022; інших додаткових угод щодо зміни ціни газу у спірний період між сторонами не було укладено.

У наданих запереченнях відповідач наголошує на неналежності позивача та підписання позовної заяви неуповноваженою особою, а також відсутності у нього спірної заборгованості.

Обставини, які є предметом доказування у справі. Докази, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

24.06.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут» (далі - Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТВН-Агро» (далі - Споживач) укладено договір постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №41АР200-92975-22 (далі - Договір) (т. 1 а.с. 16-20).

Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник зобов`язується передати у власність Споживачу у 2022 році природний газ (далі - газ), а Споживач зобов`язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені Договором.

Річний плановий обсяг постачання газу - до 132 000 м3 (п. 1.2 Договору).

Планові обсяги постачання газу по місяцях визначено в Додатку 1, що є невід`ємною частиною цього Договору (п. 1.3 Договору).

За умовами п. 2.3 Договору постачання та споживання підтверджених обсягів газу протягом місяця здійснюється, як правило, в рівномірному режимі, виходячи із середньодобової норми (далі - добова норма), яка визначається шляхом ділення місячного підтвердженого обсягу газу на кількість днів протягом цього місяця, або згідно узгодженого сторонами графіку до 25-го числа місяця, що передує місяцю постачання у випадку, якщо споживання здійснюється протягом місяця нерівномірно.

У разі нерівномірного щодобового споживання газу, який підлягає постачанню у місяці постачання, Споживач зобов`язаний до 10:00 год. дня, що передує дню, з якого змінюється плановий обсяг газу, надати Постачальнику заявку про збільшення/зменшення планового обсягу газу із зазначенням планових щодобових обсягів споживання газу на наступний (залишковий) період місяця постачання.

У разі необхідності коригування обсягів планового споживання природного газу у газовій добі споживання, Споживач зобов`язаний надіслати скориговану заявку про збільшення/зменшення планового обсягу газу на добу постачання не пізніше ніж 18:00 год. газової доби постачання природного газу. Заявка також має містити планові щодобові обсяги споживання газу на наступний (залишковий) період місяця постачання.

Заявки надаються Споживачем на електронну адресу Постачальника lg@gaszbut.com.ua з наступним направленням заявок у письмовому вигляді на адресу Постачальника .

Не підлягають зміні обсяги газу, що вже фактично поставлені Споживачу.

У п. 2.4 Договору сторони погодили, що обсяг споживання природного газу Споживачем у розрахунковому періоді не повинен перевищувати підтверджений обсяг природного газу. Допускається відхилення споживання протягом розрахункового періоду в розмірі +/- 3% від підтвердженого обсягу природного газу у відповідну газову добу.

Відповідно до п. 2.5 Договору визначення (звіряння) фактичного обсягу поставленого (спожитого) природного газу між Сторонами здійснюється в наступному порядку:

2.5.1 за підсумками розрахункового періоду Споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов`язаний надати Постачальнику копію відповідного акта про фактичний об`єм (обсяг) розподіленого (протранспортованого) природного газу Споживачу за розрахунковий період, що складений між Оператором ГРМ та Споживачем відповідно до вимог кодексу ГРМ;

2.5.2 на підставі отриманих від Споживача даних та/або Оператора ГТС Постачальник протягом трьох робочих днів готує та надає Споживачу два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписані уповноваженим представником Постачальника або з використанням кваліфікованого електронного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги», «Про електронні документи та електронний документообіг» та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»;

2.5.3 Споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі природного газу зобов`язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником Споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта приймання-передачі природного газу;

2.5.4 у випадку відмови від підписання акта приймання-передачі газу Споживачем, обсяг постачання (споживання) газу встановлюється Постачальником в односторонньому порядку, на підставі даних Оператора ГРМ чи Оператора ГТС. Споживач в такому разі не позбавлений права звернутись до суду за вирішенням спору з приводу обсягів спожитого газу. До прийняття рішення судом та набрання рішенням законної сили, обсяг спожитого газу та вартість послуг з його постачання встановлюється відповідно до даних Постачальника.

У випадку неповернення Споживачем підписаного оригіналу акта приймання-передачі газу або ненадання письмової обґрунтованої відмови від його підписання протягом 2 календарних днів з дати отримання, такий акт вважається підписаним Споживачем, а обсяг спожитого газу встановлюється відповідно до даних Постачальника.

За умовами п. 3.1 Договору розрахунки за поставлений Споживачеві газ здійснюються за цінами, що вільно встановлюються між Постачальником та Споживачем. Підписуючи цей договір, Споживач підтверджує, що ознайомлений з тим, що протягом дії Договору ціна на газ може змінюватись, про що Сторони укладатимуть відповідні додаткові угоди. Підписуючи цей договір, Споживач підтверджує, що йому надане належне повідомлення про порядок зміни ціни газу протягом дії Договору і ніяких інших повідомлень про зміну ціни газу не вимагається.

Згідно з п. 3.2 Договору ціна 1 м3 природного газу без урахування податку на додану вартість становить 32,50 грн, крім того компенсація вартості послуги доступу до потужності становить 0,136576 грн.

Ціна 1 м3 природного газу з урахуванням компенсації вартості послуги доступу до потужності складає 32,636576 грн.

Податок на додану вартість становить 6,52731520 грн.

Всього ціна 1 м3 природного газу становить 39,16389120 грн.

Зміна ціни узгоджується шляхом підписання додаткової угоди до цього Договору, крім випадку, визначеного п. 3.3.1 цього Договору (п. 3.3 Договору).

За умовами п. 3.3.1 Договору у разі порушення Споживачем графіку оплати, визначеного п. 4.2 цього договору, більше ніж на 3 банківські дні, Постачальник в односторонньому порядку встановлює ціну кубічного метру газу, яка з урахуванням вартості послуги доступу до потужності та ПДВ становить 40,16389120 грн.

Сторони домовились, що ціна газу, розрахована відповідно до п. 3.2 та 3.3 цього Договору, застосовується сторонами при складанні актів приймання-передачі газу та розрахунках за цим Договором.

Розрахунковий період за Договором становить один календарний місяць (п. 4.1 Договору).

Відповідно до п. 4.2 Договору у редакції додаткової угоди від 30.09.2022, чинній з 01.10.2022, оплата газу за Договором здійснюється Споживачем у наступному порядку:

- оплата у розмірі 15% здійснюється Споживачем до 28 числа місяця, що передує місяцю поставки;

- оплата у розмірі 25% здійснюється Споживачем не пізніше першого числа місяця поставки газу;

- оплата у розмірі 30% здійснюється Споживачем не пізніше десятого числа місяця поставки газу;

- оплата у розмірі 30% здійснюється Споживачем не пізніше 20-го числа місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий Постачальником газ здійснюється Споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним.

Згідно з п. 6.2.1 Договору у разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 Договору, Споживач сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до п. 6.2.2 Договору якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг поставленого Споживачеві газу буде перевищувати підтверджений обсяг газу на цей період (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому Споживачем), Споживач сплачує Постачальнику штраф за перевищення обсягу постачання газу, що розраховується за формулою: В = (Vф - Vп) * Ц * К, де

Vф - обсяг фактично поставленого газу Споживачу протягом розрахункового періоду за Договором;

Vп - підтверджений обсяг газу на розрахунковий період;

Ц - вартість газу за Договором;

К - коефіцієнт, який дорівнює 0,1.

Якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг споживання газу буде менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому Споживачем), Споживач зобов`язується сплатити Постачальнику штраф у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період за який стягується штраф, від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період (п. 6.2.3 Договору).

За умовами п. 6.2.5 Договору у разі відхилення в сторону збільшення добового обсягу споживання газу у порівнянні з підтвердженим обсягом споживання, Постачальник має право вимагати від Споживача сплати компенсації вартості послуги доступу до потужності у вигляді різниці між замовленим та спожитим обсягом, виходячи з подвійного розміру послуги доступу до потужності.

У разі відхилення в сторону зменшення добового обсягу споживання газу у порівнянні з підтвердженим обсягом споживання, Споживач сплачує компенсацію вартості послуги доступу до потужності, виходячи з вартості замовленого обсягу природного газу на відповідну добу, незалежно від того, чи було повністю спожито заявлений обсяг природного газу.

Відповідно до п.10.1 - 10.3 Договору цей Договір набирає чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін (за наявності) і діє в частині постачання газу з газової доби, з якої Споживач включений до реєстру Споживачів ТОВ «Твій Газзбут» в інформаційній платформі Оператора ГТС до 31.12.2022, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Припинення чи розірвання договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до Договору або за рішенням суду на вимогу однієї з сторін на підставі та в порядку, встановлених чинним законодавством України та Договором.

Усі зміни та доповнення до Договору оформлюються письмово, підписуються уповноваженими представниками сторін та скріплюються їх печатками (за наявності).

У Додатку №1 до Договору зазначені планові обсяги постачання газу у 2022 році по місяцях, куб. м: липень - 5 000; серпень 5 000; вересень - 12 000; жовтень - 100 000; листопад - 10 000; грудень - 0.

29.07.2022 між ТОВ «Твій Газзбут» та ТОВ «ТВН-Агро» укладено додаткову угоду №ДУ-1/41АР200-92975-22 (далі - Додаткова угода від 29.07.2022), відповідно до якої з 01.08.2022 збільшено ціну природного газу за 1 м3 з урахуванням компенсації вартості послуги доступу до потужності до 40,96990933 грн без ПДВ, а з ПДВ - до 49,16389120 грн (т. 1 а.с. 23).

30.08.2022 між ТОВ «Твій Газзбут» та ТОВ «ТВН-Агро» укладено додаткову угоду №ДУ-2/41АР200-92975-22 (далі - Додаткова угода від 30.08.2022), відповідно до якої з 01.09.2022 збільшено ціну природного газу за 1 м3 з урахуванням компенсації вартості послуги доступу до потужності до 44,30324267 грн без ПДВ, а з ПДВ - до 53,16389120 грн (т. 1 а.с. 24).

30.09.2022 між ТОВ «Твій Газзбут» та ТОВ «ТВН-Агро» укладено додаткову угоду №ДУ-3/41АР200-92975-22 (далі - Додаткова угода від 30.09.2022), відповідно до якої з 01.10.2022 зменшено ціну природного газу за 1 м3 з урахуванням компенсації вартості послуги доступу до потужності до 38,88657600 грн без ПДВ, а з ПДВ - до 46,66389120 грн (т. 1 а.с. 24).

На Договорі, додатках до нього та додаткових угодах від 29.07.2022, від 30.08.2022, від 30.09.2022 від імені ТОВ «Твій Газзбут» міститься підпис старшого менеджера із збуту І. А. Антоненко, а від імені ТОВ «ТВН-Агро» - директора С. М. Триноса, а їх підписи скріплені печатками цих товариств.

У період з липня по грудень 2022 року позивач поставив відповідачу природний газ у кількості 118 443,47 м3, на підтвердження чого надано акти приймання-передачі природного газу:

- №ТГ382040782 від 31.07.2022, відповідно до якого обсяг поставленого у липні 2022 року газу становить 1 647,94 м3, ціна за 1 м3 без ПДВ - 32,636576 грн, а загальна вартість поставленого газу - 64 539,74 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 26);

- №ТГ382064738 від 31.08.2022, відповідно до якого обсяг поставленого у серпні 2022 року газу становить 116,96 м3, ціна за 1 м3 без ПДВ - 40,96990933 грн, а загальна вартість поставленого газу - 5 750,21 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 27);

- №ТГ382077003 від 30.09.2022, відповідно до якого обсяг поставленого у вересні 2022 року газу становить 721,3 м3, ціна за 1 м3 без ПДВ - 44,30324267 грн, а загальна вартість поставленого газу - 38 347,12 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 28);

- №ТГ382099519 від 31.10.2022, відповідно до якого обсяг поставленого у жовтні 2022 року газу становить 52 486,12 м3, ціна за 1 м3 без ПДВ - 38,886576 грн, а загальна вартість поставленого газу - 2 449 206,59 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 29);

- №ТГ382120772 від 30.11.2022, відповідно до якого обсяг поставленого у листопаді 2022 року газу становить 53 272,42 м3, ціна за 1 м3 без ПДВ - 44,303242667 грн, а загальна вартість поставленого газу - 2 832 169,14 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 30);

- №ТГ382142315 від 31.12.2022, відповідно до якого обсяг поставленого у грудні 2022 року газу становить 10 171,73 м3, ціна за 1 м3 без ПДВ - 44,303242667 грн, а загальна вартість поставленого газу - 540 768,74 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 31).

На актах приймання-передачі природного газу від 31.07.2022, від 31.08.2022, від 30.09.2022 від імені ТОВ «Твій Газзбут» міститься підпис старшого менеджера І. А. Антоненко, а на акті від 31.10.2022 - начальника відділу Я. В. Захаренко, а від імені ТОВ «ТВН-Агро» - директора С. М. Триноса, а їх підписи скріплені печатками цих товариств.

Акти приймання-передачі природного газу від 30.11.2022, від 31.12.2022 не підписані з боку ТОВ «ТВН-Агро».

На підтвердження спожитого відповідачем обсягу природного газу позивач надав витяги з платформи ГТС, у яких вказаний як добовий обсяг споживання природного газу, так і сумарний обсяг за кожен місяць здійснення постачання (т. 2 а.с. 11-20).

Відповідно до листа відповідача 21.12.2022 було припинено газопостачання об`єкту ТОВ «ТВН-Агро» шляхом встановлення інвентарної заглушки, про що зазначено в акті обстеження/контрольного огляду вузла обліку №546 (т. 1 а.с. 97-98).

У зв`язку з помилково відображеною ціною природного газу за листопад та грудень 2022 року позивач провів коригування актів приймання-передачі природного газу №ТГ382120772 від 30.11.2022 та №ТГ382142315 від 31.12.2022 та склав відповідні акти коригування, про що повідомив відповідача у листі від 18.07.2023 №200-Сл-8929-0723 (т. 1 а.с. 126).

Так, відповідно до актів коригування від 17.07.2023 №ТГ382120772/К та №ТГ382142315/К змінено (зменшено) ціну природного газу у листопаді-грудні 2022 року за 1 м3 без ПДВ до 38,88657600 грн та загальну вартість поставленого газу: у листопаді 2022 року газу - до 2 485 898,41 грн; у грудні 2022 року газу - до 474 652,50 грн (т. 2 а.с. 24, 25). Акти коригування від 17.07.2023 не підписані з боку ТОВ «ТВН-Агро».

Таким чином, загальна вартість поставленого відповідачу природного газу за вказаними актами приймання-передачі природного газу з урахуванням актів коригування становить 5 518 394,57 грн.

Відповідач перерахував позивачу кошти за поставлений природний газ у загальному розмірі 4 641 137,78 грн, а саме: 19.08.2022 - 64 539,74 грн; 09.09.2022 - 5750,21 грн; 30.09.2022 - 466 680,00 грн; 07.10.2022 - 466 680,00 грн; 21.10.2022 - 933 360,00 грн; 28.10.2022 - 466 680,00 грн; 31.10.2022 - 933 360,00 грн; 10.11.2022 - 650 000,00 грн; 15.11.2022 - 650 000,00 грн; 21.12.2022 - 4087,83 грн.

Отже, залишок заборгованості відповідача перед позивачем за спожитий у листопаді-грудні 2022 року природний газ становить 877 256,79 грн.

Відповідач не заперечує проти обсягу поставленого позивачем природного газу, однак вважає, що він повністю розрахувався за спожитий у листопаді-грудні 2022 року газ, оскільки оплатив його вартість за ціною 32,50 грн за 1 м3 на підставі усної домовленості з менеджером позивача.

Доказів на підтвердження зазначених обставин щодо досягнення такої домовленості відповідач суду не надав.

Між сторонами велось листування щодо зміни договірної ціни на природний газ, починаючи з листопада 2022 року.

Так, 06.12.2022 позивач в електронному вигляді надіслав відповідачу додаткову угоду №ДУ-5/41АР200-92975-22 від 28.10.2022 щодо внесення змін до Договору, зокрема, в частині збільшення ціни на газ з 01.11.2022 до 44,86389120 грн за 1 м3, яку просив підписати та повернути на адресу позивача (т. 1 а.с. 122, 136).

Відповідач у листі від 07.12.2022 №31 повідомив позивача про незгоду із запропонованою у додатковій угоді від 28.10.2022 ціною на природний газ та про відмову від підписання цієї додаткової угоди, а також просив встановити середню ринкову ціну на газ на листопад 2022 року у розмірі 32,50 грн (т. 1 а.с. 133-135).

Позивач направив відповідачу лист-вимогу №200-Сл-5053-0323 від 28.03.2023, у якій просив у семиденний строк з дня отримання цієї вимоги сплатити заборгованість за Договором у розмірі 3 370 476,66 грн, з яких 1 289 643,76 грн заборгованості за поставлений природний газ, 146 392,56 грн пені, 1 843 573,48 грн штрафу та 56 234,88 грн компенсації вартості послуги доступу до потужності (т. 1 а.с. 142-145).

У листах від 25.04.2023 №24, від 14.06.2023 №36 відповідач просив позивача повторно розглянути звернення щодо встановлення ціни на природний газ за листопад 2022 року у розмірі 32,50 грн, а також надати роз`яснення щодо додаткових нарахувань за послугу постачання природного газу, зокрема їх законних підстав, та навести детальний розрахунок таких нарахувань для кожного розрахункового періоду (т. 1 а.с. 123-125, 137-139).

У відповідь на лист від 14.06.2023 позивач у листі від 18.07.2023 №200-Сл-8936-1-0723 зазначив про те, що відповідно до Додаткової угоди від 30.09.2022 з жовтня 2022 року ціна на природний газ становила 46,66389120 грн і заборгованість розрахована згідно з цією ціною відповідно до поставлених обсягів газу (т. 1 а.с. 129-132).

Відповідач у листі від 28.07.2023 №38 зазначив про те, шо акт приймання-передачі за листопад 2022 року він отримав 12.12.2022, а за грудень 2022 року взагалі не отримав, а також просив надати обґрунтування підвищення ціни на газ (т. 1 а.с. 140-141).

Доказів укладення додаткової угоди щодо встановлення ціни на природний газ з листопада 2022 року у розмірі 32,50 грн за 1 м3 суду не надано.

Оцінка суду.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.

За приписами ч. 1, 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

ТОВ «Твій Газзбут» звернулось до суду з позовом, предметом якого є стягнення з ТОВ «ТВН-Агро» коштів у розмірі 3 213 996,51 грн, а підставою - неналежне виконання відповідачем умов договору постачання природного газу для потреб непобутових споживачів від 24.06.2022 №41АР200-92975-22.

Відповідач у своїх заявах по суті вважає, що наявні підстави як для залишення позову без розгляду на підставі п. 1, 2, 8 ст. 226 ГПК України, так і для відмови у задоволенні позовних вимог.

Щодо доводів відповідача про залишення позову без розгляду.

Відповідач вважає, що позовну заяву подано без дотримання вимог, викладених у ст. 162, 164 ГПК України, а саме:

1) п. 2 ч. 3 ст. 162 ГПК України: у позовній заяві ТОВ «Твій Газзбут» вказало ідентифікаційний код 39576385, який належить ТОВ «Чернігівгаз Збут». Зазначене, на думку відповідача, свідчить також про те, що позов подано неналежним позивачем;

2) ч. 2 ст. 164 ГПК України: до позовної заяви не додані документи на підтвердження обсягу повноважень посадових осіб, що підписали договір постачання природного газу для потреб та побутових споживачів № 41АР200-92975-22 від 24.06.2022, додаткові угоди, акти прийому-передачі природного газу;

3) ч. 2 ст. 162 ГПК України, ч. 5 ст. 164 ГПК України: позовну заяву підписано представником ТОВ «Твій Газзбут» Антоненко Людмилою, а довіреність від 01.09.2023 на ім`я Антоненко Л. видана ТОВ «Чернігівгаз Збут» за підписом директора Зозуля В. зі строком її дії до 31.12.2023, тобто позовна заява підписана неуповноваженою особою.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 162 ГПК України позовна заява повинна містити ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України).

Як вбачається з позовної заяви, ТОВ «Твій Газзбут» неправильно вказало свій ідентифікаційний код, проте у відповіді на відзив, посилаючись на допущену описку, просило вважати вірним ідентифікаційний код 43965848, тобто фактично позивач самостійно усунув відповідний недолік.

При цьому помилкове зазначення ТОВ «Твій Газзбут» у позові ідентифікаційного коду, який належить ТОВ «Чернігівгаз Збут», не свідчить про те, що позов подано саме ТОВ «Чернігівгаз Збут», оскільки зі змісту позовної заяви та доданих до неї документи вбачається виникнення спірних правовідносин саме між ТОВ «Твій Газзбут» та ТОВ «ТВН-Агро».

Частиною 2 ст. 164 ГПК України визначено, що позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

В силу приписів статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Тобто саме позивач, розпоряджаючись своїм правом щодо предмета спору на власний розсуд, визначає вимоги та подає докази.

На стадії відкриття провадження у справі, суд має надавати оцінку доказам, які додані позивачем до матеріалів позовної заяви виключно з мотивів наявності/відсутності підстав для відкриття провадження у справі, тобто належності оформлення позовної заяви відповідно до вимог ГПК України, а не перевіряти докази надані позивачем в обґрунтування позовних вимог по суті спору.

Згідно з вимогами чинного процесуального законодавства, розглядаючи спір по суті та надаючи оцінку наявним у матеріалах доказам, суд першої інстанції відмовляє у задоволенні позовних вимог у випадку їх недоведеності позивачем належними та допустимими доказами.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 22.05.2020 у справі №911/1998/19, від 08.07.2020 у справі №921/744/19, від 14.05.2019 у справі №917/1456/18, від 02.12.2020 у справі №908/420/20 тощо.

Згідно з ч. 2 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

За змістом ч. 1 ст. 58, ч. 4 ст. 60 Господарського процесуального кодексу України представником у суді може бути адвокат або законний представник. Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Позовна заява подана позивачем через систему «Електронний суд», а її підписантом зазначена представник (за довіреністю) Антоненко Людмила Анатоліївна.

На підтвердження повноважень на підписання цієї позовної заяви до позову додано довіреність №335/23 від 04.09.2023, з якої вбачається, що цією довіреністю ТОВ «Твій Газзбут» в особі директора Лавриненко Н. В. уповноважено адвоката Антоненко Л. А. на вчинення вказаний у ній дій, зокрема щодо підписання та подання від імені товариства позовних заяв. Термін дії довіреності становив до 31.12.2023. Також в матеріалах справи міститься свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №63 від 18.05.2021, видане на ім`я Антоненко Людмили Анатоліївни.

Отже, доводи відповідача про те, що до позовної заяви позивач додав довіреність від 01.09.2023 на ім`я Антоненко Л., видану ТОВ «Чернігівгаз Збут» в особі директора Зозуля В., не відповідають дійсності.

Таким чином, суд доходить висновку, що адвокат Антоненко Л. А. надала суду належні докази, що підтверджують наявність у неї повноважень представляти інтереси позивача у суді, у тому числі подавати та підписувати позовні заяви.

При цьому суд зазначає, що представник позивача подала позов до суду 29.12.2023, тобто до закінчення терміну дії довіреності №335/23 від 04.09.2023

За приписами п. 1, 2, 8 ч. 1 ст. 226 ГПК України, на які посилається відповідач, суд залишає позов без розгляду, якщо:

1) позов подано особою, яка не має процесуальної дієздатності;

2) позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано;

8) провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172, 173 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк.

Оскільки суд дійшов висновку про те, що позовна заява підписана уповноваженою особою, підстави для залишення позову відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України у суду відсутні.

Також не підлягає залишенню без розгляду позов відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 226 ГПК України, враховуючи те, що ці положення підлягають застосуванню у випадку залишення позовної заяви без руху після відкриття провадження у справі та неусунення недоліків у встановлений судом строк, тоді як у цій справі зазначена процесуальна дія не мала місця у зв`язку з тим, що суд не вбачав для цього відповідних підстав.

За таких обставин, суд відхиляє доводи відповідача про наявність підстав для залишення позову без розгляду як необґрунтовані та безпідставні.

Щодо заявленої до стягнення суми основної заборгованості.

Як встановив суд, відповідно до умов укладеного Договору ТОВ «Твій Газзбут» зобов`язалось передати у власність ТОВ «ТВН-Агро» природний газ, а відповідач зобов`язався прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені Договором.

Відповідно до умов Договору та Додаткових угод від 29.07.2022, від 30.08.2022, від 30.09.2022 до нього ціна 1 м3 природного газу становила: у липні 2022 року - 40,16389120 грн; з 01.08.2022 - 49,16389120 грн; з 01.09.2022 - 53,16389120 грн; з 01.10.2022 - 46,66389120 грн.

У період з липня по грудень 2022 року позивач поставив відповідачу природний газ у кількості 118 443,47 м3, на підтвердження чого надані акти приймання-передачі природного газу за вказаний період та акти коригування від 17.07.2023, відповідно до яких загальна вартість поставленого відповідачу газу становить 5 518 394,57 грн.

Відповідач перерахував позивачу кошти за поставлений природний газ у загальному розмірі 4 641 137,78 грн та вважає, що він повністю розрахувався за отриманий газ, наголошуючи про досягнення з менеджером позивача усної домовленості щодо сплати коштів за отриманий у листопаді-грудні 2022 року газ за ціною 32,50 грн за 1 м3. При цьому відповідач не заперечує щодо обсягу поставленого природного газу за весь період дії Договору.

Натомість позивач заперечує проти досягнення з відповідачем домовленостей щодо ціни на природний газ у листопаді-грудні 2022 року у розмірі 32,50 грн за 1 м3 та зазначає, що у цей період вартість газу становила 46,66389120 грн за 1 м3 відповідно до Додаткової угоди від 30.09.2022.

Отже, спірним є питання вартості газу у листопаді та у грудні 2022 року.

Згідно з ч. 2 статті 189 Господарського кодексу України ціна є істотною умовою господарського договору.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

За приписами статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 651 Цивільного кодексу України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

У п. 3.1, 3.3 Договору сторони встановили, що зміна ціни узгоджується шляхом підписання додаткової угоди до цього Договору, крім випадку, визначеного п. 3.3.1 цього Договору.

Як встановив суд, первісна ціна одного кубічного метру газу, погоджена сторонами у Договорі, неодноразово змінювалась шляхом підписання сторонами додаткових угод до Договору та з 01.10.2022 становила 46,66389120 грн.

Надалі сторони вели перемовини щодо зміни ціни на природний газ, починаючи з листопада 2022 року, як в сторону збільшення (з боку позивача), так і в сторону її зменшення (з боку відповідача), однак за їх результатами не дійшли спільної згоди та жодних додаткових угод не уклали.

Отже, ціна на природний газ для відповідача з листопада 2022 року не змінилась та становила 46,66389120 грн за 1 м3 відповідно до Додаткової угоди від 30.09.2022.

З урахуванням обсягу поставленого позивачем природного газу та його ціни у певні періоди постачання, відповідач повинен був сплатити позивачу кошти у загальному розмірі 5 518 394,57 грн, натомість сплатив 4 641 137,78 грн.

Відтак залишок заборгованості відповідача за спожитий газ становить 877 256,79 грн, з яких 402 604,29 грн боргу за поставлений у листопаді 2022 року газ та 474 652,50 грн за поставлений у грудні 2022 року газ.

Враховуючи умови п. 4.2 Договору (у редакції Додаткової угоди від 30.09.2022) відповідач повинен був остаточно оплатити вартість отриманого у листопаді 2022 року газу у термін до 12.12.2022, а за отриманий у грудні 2022 року газ - до 10.01.2023.

При цьому несвоєчасне надіслання позивачем актів приймання-передачі природного газу або їх неотримання не може бути підставою для відстрочення здійснення оплати, оскільки за змістом п. 2.5.1 Договору за підсумками розрахункового періоду Споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов`язаний надати Постачальнику копію відповідного акта про фактичний об`єм (обсяг) розподіленого (протранспортованого) природного газу Споживачу, а отже відповідачу відомі як обсяг спожитого газу, так і його ціна.

Непідписання або відмова від підписання актів приймання-передачі природного газу не звільняє відповідача від його обов`язку сплатити вартість отриманого газу, а наслідки таких дій визначені у п. 2.5.4 Договору.

Щодо доводів відповідача про ненадання позивачем доказів на підтвердження обсягу повноважень посадових осіб, що підписали договір постачання природного газу для потреб та побутових споживачів № 41АР200-92975-22 від 24.06.2022, додаткові угоди та акти прийому-передачі природного газу, а також факту перебування підписантів на відповідній посаді суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

Відповідач зазначає про ненадання позивачем доказів на підтвердження наявності повноважень у осіб, що підписали, зокрема, Договір та додаткові угоди, однак не наводить фактів укладання Договору та додаткових угод до нього з порушенням законодавства, недобросовісності представника позивача та відсутності в нього повноважень, під час вчинення цих правочинів.

При цьому відповідач не заперечує проти факту укладення зазначених правочинів та виконання їх сторонами (поставки газу, сплати коштів).

Суд зазначає, що необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень у господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує (подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі №904/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18).

Враховуючи те, що Договір, з урахуванням додаткових угод, виконувався сторонами, що не заперечується самим відповідачем, зазначене свідчить про наступне схвалення цих правочинів, а тому вони створюють права та обов`язки для відповідача.

Оскільки відповідач у порушення ст. 525, 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України взятих на себе зобов`язань не виконав та не сплатив у повному обсязі кошти за отриманий ним природний газ у визначені Договором терміни, суд доходить висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений природний газ у розмірі 877 256,79 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо заявленої до стягнення пені.

Враховуючи порушення відповідачем строків оплати вартості природного газу, позивач заявив до стягнення 375 831,09 грн пені, нарахованої за період з 13.12.2022 по 20.12.2022 на суму 406 692,12 грн; за період з 21.12.2022 по 10.01.2023 на суму 402 604,29 грн; за період з 11.01.2023 по 06.12.2023 на суму 877 256,79 грн.

Частина 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Зі ст. 230 Господарського кодексу України випливає, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Сторони у Договорі встановили відповідальність відповідача за порушення строків оплати у вигляді сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Суд, здійснивши перевірку розрахунку заявленої до стягнення пені, дійшов висновку про неправильне її нарахування, з огляду на наступне.

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» та ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Право встановити в договорі розмір нарахування пені надано сторонам ч. 4, 6 ст. 231 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Умовами Договору не передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду, а відтак нарахування пені припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

В той же час, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» було доповнено Розділ IX «Прикінцеві положення» Господарського кодексу України пунктом 7 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Отже, зазначені положення передбачають автоматичне збільшення строку нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання понад строк, установлений частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України.

При цьому зі змісту наведеної норми слідує, що припинення нарахування пені не пов`язується саме з датою закінчення дії карантину, оскільки законодавець визначив, що строки, встановлені, зокрема ст. 232 ГК України, продовжуються на строк дії такого карантину, а не до закінчення його дії.

Тобто у разі, якщо прострочення боржника мало місце під час дії карантину, нарахування штрафних санкцій продовжується після закінчення дії карантину на строк шість місяців.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11.03.2020 №211 (з урахуванням внесених змін) установлено з 12.03.2020 до 22.05.2020 на всій території України карантин, який в подальшому неодноразово продовжувався та діяв до 30.06.2023.

З огляду на зазначене, строк нарахування пені за прострочення оплати вартості поставленого природного газу за Договором, яке мало місце під час дії карантину, автоматично продовжився до 01.01.2024.

За перерахунком суду розмір пені за визначений позивачем період становить 377 708,81 грн, тобто є більшим ніж нараховано та заявлено до стягнення позивачем.

Така різниця виникла внаслідок того, що позивач неправильно обрахував кількість днів, що входить до кожного періоду нарахування.

Разом з тим, суд вважає, що збільшення періоду нарахування штрафних санкцій на період дії карантину суперечить меті Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», який, як випливає із самої назви Закону - спрямований на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій.

Така мета знайшла своє відображення лише в п. 8 Розділу IX «Прикінцеві положення» Господарського кодексу України, відповідно до якого у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.

Натомість, в інших, ніж кредит (позика), зобов`язаннях є продовження строку нарахування штрафних санкцій, тобто, навпаки, збільшення відповідальності боржника, а отже у спірних правовідносинах цей Закон забезпечує лише економічні гарантії для кредитора, натомість погіршує економічне становище самого боржника, що є несправедливим та дискримінаційним по його відношенню саме у таких правовідносинах.

Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з`ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об`єктивну істину. Загалом зміст цих принципів (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону (правова позиція, викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду Касаційного господарського суду від 06.12.2019 у справі №910/353/19).

У Рішенні від 2 листопада 2004 р. № 15рп/2004 Конституційний Суд України зазначив Україна є правовою державою (стаття 1 Конституції України). Відповідно до Основного Закону України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (частина перша статті 3); права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3); права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (стаття 21); кожен має право на повагу до його гідності (частина перша статті 28); права і свободи людини і громадянина захищаються судом (частина перша статті 55); однією з основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом (пункт 2 частини третьої статті 129).

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.

Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.

Однією з аксіом цивільного судочинства є - «Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae aequitatisque quam stricti iuris rationem», що означає: «У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права».

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

За змістом зазначеної норми, вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, яка порушила зобов`язання, суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної суми штрафних санкцій таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Тобто частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено умови як підстави для зменшення пені і ця норма не передбачає вимог щодо обов`язкової їх наявності у поєднанні, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них, зокрема наявність інших обставин, які мають істотне значення (див. постанову Верховного Суду від 10.05.2023 у справі № 501/2862/15-ц, тощо).

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання за положенням частини 1 статті 550 Цивільного кодексу України.

Однією із функцій неустойки є компенсаторна функція (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 у справі № 303/2408/16-ц).

Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 та послідовно у низці постанов Верховного Суду.

Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства(в) мають значення для вирішення питання про зменшення пені та штрафу.

Приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити з того, що одним із завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому вона має обов`язковий для учасників правовідносин характер.

Суд зазначає, що цивільне законодавство поряд із засадою свобода договору (пункт 3 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України) також містить таку засаду як справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6).

Суд наголошує, що зменшення розміру неустойки є правом суду та залежить виключно від встановлених судом конкретних обставин кожної справи за наслідками правової оцінки спірних правовідносин та поданих сторонами доказів, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень. Так, за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статей 86, 210 Господарського процесуального кодексу України на власний розсуд та за внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.

Тобто право суду на зменшення розміру штрафних санкцій у кожному конкретному випадку залежить від встановлених судом обставин, зокрема, але не виключно: розміру неустойки перед розміром збитків; винятковості випадку; ступеню виконання зобов`язань; причин неналежного невиконання зобов`язання; характеру прострочення; поведінки винної особи (вжиття/невжиття заходів до виконання зобов`язання, добровільне усунення порушення) тощо, та від поданих на їх підтвердження/спростування сторонами доказів.

Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статей 86, 210 Господарського процесуального кодексу України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу; на встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст правовідносин; умови конкретних правовідносин; наявність/відсутність наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.

Подібна за змістом правова позиція викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема, але не виключно, у постановах Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 26.07.2018 у справі №924/1089/17, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 12.12.2018 у справі №921/110/18, від 14.01.2019 у справі №925/287/18, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, від 27.03.2019 у справі №912/1703/18, від 13.05.2019 у справі №904/4071/18, від 03.06.2019 у справі №914/1517/18, від 23.10.2019 у справі №917/101/19, від 06.11.2019 у справі №917/1638/18, від 17.12.2019 у справі №916/545/19, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 14.01.2020 у справі №911/873/19, від 27.01.2020 у справі №916/469/19, від 10.02.2020 у справі №910/1175/19, від 19.02.2020 у справі №910/1303/19, від 26.02.2020 у справі №925/605/18, від 17.03.2020 №925/597/19, від 18.06.2020 у справі №904/3491/19 тощо.

Усі вищезазначені висновки Верховного Суду щодо застосування статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України є загальними (універсальними) для правовідносин про стягнення неустойки, однак результат їх застосування може бути різним (наявність або відсутність підстав для зменшення неустойки) в залежності від тих фактичних обставин, які будуть встановлені судом у кожній конкретній справі.

Суд враховує, що стягнення з відповідача значних сум штрафних санкцій під час військового стану може призвести до негативних наслідків для підприємства; відповідач виконував свої зобов`язання за Договором, а заборгованість виникла внаслідок сплати відповідачем коштів за поставлений у листопаді-грудні 2022 року природний газ за меншою ціною, яку він вважав узгодженою з позивачем. При цьому відповідач докладав зусиль для досягнення домовленості щодо зменшення ціни на природний газ у листопаді-грудні 2022 року, зокрема, звертався з відповідними листами до позивача, які протягом тривалого часу залишались без відповіді.

Виходячи із взаємозв`язку норм права, які були прийняті органом законодавчої влади в Україні під час дії карантину, введеного Урядом України у зв`язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), цілей, з метою яких ці норми впроваджені, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність), а також необхідність забезпечення балансу інтересів сторін і недопущення безпідставного звуження прав учасників правовідносин, та беручи до уваги дискреційний характер визначення судом розміру, суд доходить висновку про наявність підстав для зменшення розміру заявленої до стягнення пені до 100 000,00 грн.

Щодо заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Позивач також просить стягнути з відповідача 24 618,00 грн - 3% річних за аналогічний період, що і пеня, та 36 482,27 грн інфляційних втрат, нарахованих за грудень 2022 року-листопад 2023 року.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

За змістом ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

За перерахунком суду розмір 3% річних становить 24 756,41 грн, тобто є більшим ніж нараховано та заявлено до стягнення позивачем.

Така різниця також виникла внаслідок того, що позивач неправильно обрахував кількість днів, що входить до кожного періоду нарахування.

Щодо порядку нарахування інфляційних втрат.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 26.06.2020 у справі №905/21/19 роз`яснила механізм розрахунку інфляційних збитків у випадку часткового помісячного погашення суми основного боргу. Так, при зменшенні суми боргу у конкретному місяці «А» на певну суму (до прикладу 100 грн), до уваги приймається сума боргу на початок розрахункового періоду «Х», помножена на індекс інфляції у цьому місяці (до прикладу «і-1»), і від зазначеного добутку необхідно віднімати суму погашення (100 грн) Отже, у математичному викладі це можна відобразити такою формулою:

«Х» * «і-1» - 100 грн = "ЗБ",

де «Х» - залишок боргу на початок розрахункового періоду, «і-1» - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн. - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а «ЗБ» - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці).

А за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць («ЗБ» відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду («ЗБ») перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу та ділиться на 100%.

Для відокремлення інфляційних збитків за певний період від основної заборгованості, від остаточного розрахунку основного боргу з інфляційною складовою, проведеного із застосуванням такої послідовності, необхідно відняти основний борг, який залишився непогашеним на кінець розрахункового періоду.

У постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз`яснено порядок розрахунку інфляційних втрат відповідно до ч. 2 статті 625 ЦК України у разі, якщо прострочення виконання грошового зобов`язання становить неповний місяць.

Так, сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Суд здійснив перерахунок суми інфляційних втрат з урахуванням зазначеного механізму їх нарахування, згідно з яким розмір таких втрат становить 38 313,82 грн, що є більшим ніж нараховано та заявлено до стягнення позивачем.

Оскільки відповідно до ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в межах заявлених позивачем вимог та не може самостійно змінювати предмет позову, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню у заявлених позивачем розмірах, тобто у розмірах 24 618,00 грн та 36 482,27 грн, відповідно.

Щодо заявленого до стягнення штрафу.

Позивач просить стягнути з відповідача 249 497,93 грн штрафу за перевищення обсягу газу на підставі підпункту 6.2.2 Договору та 1 594 075,55 грн штрафу за недовикористаний обсяг природного газу на підставі підпункту 6.2.3 Договору.

Згідно з ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до пункту 5 Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних

послуг 30.09.2015 № 2496 (далі - Правила), підтверджений обсяг природного газу - плановий об`єм (обсяг) природного газу, обумовлений договором постачання природного газу між споживачем та постачальником на відповідний розрахунковий період, який має бути поставлений споживачу відповідно до умов цього договору.

У Додатку №1 до Договору сторони визначили планові обсяги газу у 2022 році по місяцях.

У п. 2.4 Договору сторони погодили, що обсяг споживання природного газу Споживачем у розрахунковому періоді не повинен перевищувати підтверджений обсяг природного газу. Допускається відхилення споживання протягом розрахункового періоду в розмірі +/- 3% від підтвердженого обсягу природного газу у відповідну газову добу.

Враховуючи кількість фактично поставленого природного газу, у липні-жовтні 2022 року мало місце використання відповідачем меншого обсягу природного газу від підтвердженого, а у листопаді-грудні 2022 року - перевищення такого обсягу.

Згідно з пунктом 6.2.2 Договору, якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг поставленого Споживачеві газу буде перевищувати підтверджений обсяг газу на цей період (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому Споживачем), Споживач сплачує Постачальнику штраф за перевищення обсягу постачання газу, що розраховується за формулою: В = (Vф - Vп) * Ц * К, де

Vф - обсяг фактично поставленого газу Споживачу протягом розрахункового періоду за Договором;

Vп - підтверджений обсяг газу на розрахунковий період;

Ц - вартість газу за Договором;

К - коефіцієнт, який дорівнює 0,1.

Пунктом 6.2.3 Договору визначено, якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг споживання газу буде менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому Споживачем), Споживач зобов`язується сплатити Постачальнику штраф у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період за який стягується штраф, від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №904/4156/18 зазначено, що господарське правопорушення може полягати як у порушенні нормативно встановлених правил здійснення господарської діяльності, так і в порушенні договірних зобов`язань. Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов`язань також поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір.

Великою Палатою Верховного Суду у зазначеній постанові вказано також, що нормативно-правове забезпечення сфери господарювання є однією з форм здійснення державою регулювання господарської діяльності.

Водночас за змістом статті 1 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» державна регуляторна політика у сфері господарської діяльності є спрямованою, зокрема, на зменшення втручання держави у діяльність суб`єктів господарювання та усунення перешкод для розвитку господарської діяльності, та здійснюється в межах, у порядку та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Так, за пунктом 22 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них. Таким чином, тлумачення умов укладеного сторонами справи договору щодо підстав застосування відповідальності за порушення відповідачем грошового зобов`язання має здійснюватися у системному взаємозв`язку з положеннями чинного законодавства, які регулюють загальні засади та умови настання такої відповідальності у господарських правовідносинах.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19 зазначила, що приписами частин другої та третьої статті 6 та статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Особам надається право вибору: використати вже існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на свій розсуд. Таким чином, цивільний (господарський) договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, виявляє автономію волі сторін щодо врегулювання їхніх правовідносин на власний розсуд (у межах, встановлених законом), тобто є актом встановлення обов`язкових правил для сторін договору, регулятором їх відносин.

Приписи частини другої статті 6 та статті 627 Цивільного кодексу України визначають співвідношення між актами цивільного законодавства і договором. Допустимість конкуренції між актами цивільного законодавства і договором випливає з того, що вказані норми передбачають ситуації, коли сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд, і коли вони не вправі цього робити.

Відповідно до пункту 10 частини першої статті 3 Закону України «Про ринок природного газу» ринок природного газу функціонує на засадах вільної добросовісної конкуренції, крім діяльності суб`єктів природних монополій, та за принципом, зокрема, щодо відповідальності суб`єктів ринку природного газу за порушення правил діяльності на ринку природного газу та умов договорів.

Статтею 12 Закону України «Про ринок природного газу» передбачені правила постачання природного газу та встановлено, зокрема, що постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами. Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку (абзаци перший та другий зазначеної норми).

Згідно з частинами третьою та четвертою статті 12 Закону України «Про ринок природного газу» права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексом України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу. Правила постачання природного газу затверджуються Регулятором після консультацій із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства і є обов`язковими для виконання всіма постачальниками та споживачами.

У частині п`ятій статті 12 Закону України «Про ринок природного газу» визначені істотні умови договору, зокрема, згідно з пунктом 6 передбачено, що договір постачання повинен містити таку істотну умову, як порядок відшкодування та визначення розміру збитків, завданих внаслідок порушення договору постачання.

Відповідно до пункту 3 розділу 1 Правил споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог цих Правил, та після включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС у відповідному розрахунковому періоді в порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи.

Згідно з пунктом 11 розділу ІІ Правил Споживач самостійно контролює власне газоспоживання та для недопущення перевищення підтвердженого обсягу природного газу в розрахунковому періоді має самостійно і завчасно обмежити (припинити) власне газоспоживання. В іншому разі до споживача можуть бути застосовані відповідні заходи з боку постачальника, передбачені цим розділом та розділом VII цих Правил, у тому числі примусове обмеження (припинення) газопостачання.

Якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об`єм (обсяг) постачання природного газу споживачу його постачальником буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу на цей період, споживач має компенсувати постачальнику вартість різниці між підтвердженим обсягом природного газу та фактичним об`ємом (обсягом) споживання природного газу за ціною вартості природного газу, визначеною договором постачання природного газу. При цьому постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків за перевищення об`єму (обсягу) природного газу, які розраховуються відповідно до пункту 1 розділу VII цих Правил.

Розділом VIІ Правил визначений порядок відшкодування збитків та вирішення спорів.

Пунктом 1 розділу VII Правил встановлено, що відшкодування збитків споживачем, що не є побутовим (крім споживачів, постачання яким здійснюється в рамках виконання спеціальних обов`язків, покладених Кабінетом Міністрів України на суб`єктів ринку природного газу на підставі статті 11 Закону України «Про ринок природного газу»), постачальнику здійснюється таким чином та в таких випадках:

1) якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об`єм (обсяг) споживання природного газу, що закуплений постачальником за договором постачання природного газу, буде менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків у розмірі не більше подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період;

2) якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об`єм (обсяг) постачання природного газу споживачу його постачальником буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу на цей період, постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків за перевищення об`єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою В = (Vф - Vп) x Ц х K, де: Vф - об`єм (обсяг) природного газу, який фактично поставлений постачальником споживачу протягом розрахункового періоду за договором на постачання природного газу; Vп - підтверджений обсяг природного газу на розрахунковий період; Ц - ціна природного газу за договором постачання природного газу; K - коефіцієнт, який визначається постачальником та не може перевищувати 0,5. При цьому, якщо перевищення об`єму (обсягу) природного газу стало наслідком відмови в доступі до об`єкта споживача, у результаті чого постачальник не здійснив пломбування запірних пристроїв на газових приладах споживача, або Оператор ГРМ/ГТС не здійснив обмеження (припинення) розподілу/транспортування природного газу споживачу, або коли споживач не обмежив (припинив) споживання природного газу на письмову вимогу постачальника, коефіцієнт може бути збільшений у договорі постачання до 1.

Отже, з огляду на положення чинного законодавства щодо обов`язковості умов укладеного між сторонами договору, з урахуванням положень Закону України «Про ринок природного газу», в якому визначені істотні умови договору про постачання природного газу, зокрема, порядок відшкодування та визначення розміру збитків, завданих внаслідок порушення договору постачання, а також здійснення постачальником нарахування збитків за формулою та в порядку, визначеному Правилами постачання природного газу, та здійснення належного повідомлення споживача про заподіяння та нарахування збитків шляхом складання та направлення акта-претензії, постачальник природного газу має право на відшкодування споживачем збитків за перевищення/зменшення фактично спожитого обсягу природного газу, що відрізняється від замовленого споживачем обсягу.

Близький по змісту висновок викладений у постанові Верховного Суду у справі №904/6994/20.

Таким чином, суд доходить висновку, що пункт 6.2.2 Договору відповідає підпункту 2 пункту 1 розділу VII Правил, а пункт 6.2.3 Договору відповідає підпункту 1 пункту 1 розділу VII Правил, але у Договорі сторони вказали, що це є штрафом, а не збитками.

З огляду на викладене, визначена сторонами договору у підпунктах 6.2.2, 6.2.3 відповідальність за своєю правовою природою відноситься до збитків, відшкодування яких передбачено розділом VII Правил постачання природного газу та які нараховуються за формулою та в порядку, встановленими зазначеними Правилами.

Близькі за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 01.11.2023 у справі № 911/1893/22 та від 11.01.2024 у справі №924/423/23.

Частиною другою статті 224 Господарського кодексу України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Право постачальника вимагати на підставі Правил та Договору від споживача відшкодування збитків за перевищення/недовикористання останнім замовленого об`єму природного газу не звільняє позивача від тягаря доказування понесених збитків та їх розміру належними та допустимими доказами у порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.

Вказані висновки відповідають правовій позиції Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеній у постанові від 17.06.2022 у справі № 904/6994/20.

Разом з тим, позивач не надав суду доказів понесених збитків (шкоди) в результаті споживання відповідачем природного газу у меншому та більшому обсягах від підтвердженого, не довів вини заподіювача шкоди та причинного зв`язку між діями заподіювача та настанням збитків, а відтак позовні вимоги в частині стягнення з відповідача зазначених штрафів, які фактично є збитками, є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Щодо заявленої до стягнення компенсації вартості послуги доступу до потужності.

Позивач заявив до стягнення 56 234,88 грн компенсації вартості послуги доступу до потужності на підставі підпункту 6.2.5 Договору.

Відповідно до п. 6.2.5 Договору у разі відхилення в сторону збільшення добового обсягу споживання газу у порівнянні з підтвердженим обсягом споживання, Постачальник має право вимагати від Споживача сплати компенсації вартості послуги доступу до потужності у вигляді різниці між замовленим та спожитим обсягом, виходячи з подвійного розміру послуги доступу до потужності.

У разі відхилення в сторону зменшення добового обсягу споживання газу у порівнянні з підтвердженим обсягом споживання, Споживач сплачує компенсацію вартості послуги доступу до потужності, виходячи з вартості замовленого обсягу природного газу на відповідну добу, незалежно від того, чи було повністю спожито заявлений обсяг природного газу.

Згідно з пунктом 1 глави 1 розділу IX Кодексу газотранспортної системи (далі - Кодекс ГТС) оператор газотранспортної системи надає право користування потужністю точок входу/виходу на прозорих та недискримінаційних засадах відповідно до положень цього Кодексу та договору транспортування природного газу.

Договір транспортування є документом, який регулює правовідносини між оператором газотранспортної системи і окремим замовником послуг транспортування.

Відповідно до пункту 5 глави 1 розділу I Кодексу ГТС замовник послуг транспортування - юридична особа або фізична особа - підприємець, яка на підставі договору транспортування, укладеного з оператором газотранспортної системи, замовляє одну чи декілька складових послуг транспортування природного газу.

Розмір потужності, що надається замовнику послуг транспортування в точці входу/виходу, визначається відповідно до положень Кодексу ГТС та договору транспортування природного газу.

Згідно з пунктом 10 глави 1 розділу IX Кодексу ГТС потужність віртуальної точки виходу до газорозподільних систем надається замовникам послуг транспортування відповідно до вимог цього Кодексу на гарантованій основі.

Відповідно до пункту 1 глави 1 розділу VIII Кодексу ГТС одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування, у тому числі вчинення дій з врегулювання добового небалансу, є складовими послуги транспортування природного газу та здійснюються виключно на підставі договору транспортування.

Типовий договір транспортування природного газу затверджено постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2497.

Згідно з пунктом 2.1 розділу II Типового договору за цим договором Оператор надає Замовнику послугу транспортування природного газу на умовах, визначених у цьому договорі, а Замовник сплачує Оператору, встановлені в цьому Договорі вартість такої послуги та плат (за їх наявності), які виникають при його виконанні.

Таким чином, ураховуючи те, що відповідно до вимог чинного законодавства потужність віртуальної точки виходу до газорозподільних систем (до споживача, який підключений до газорозподільної системи) надається замовнику послуг транспортування, а отже і вартість замовленої потужності має бути сплачена замовником послуг транспортування (постачальником природного газу) на користь Оператора ГТС.

Отже, вартість замовленої потужності сплачується Оператору ГТС постачальником природного газу, який в свою чергу має право включати її до кінцевої вартості природного газу.

Як встановив суд, договірна ціна 1м3 природного газу включає в себе вартість послуги доступу до потужності у розмірі 0,13657600 грн без ПДВ.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що компенсація вартості послуги доступу до потужності за відхилення в сторону зменшення/збільшення добового обсягу споживання газу розрахована шляхом множення різниці між добовим плановим обсягом з урахуванням його допустимого відхилення у розмірі +/-10% та фактично спожитого газу у відповідну добу на вартість послуги доступу до потужності у розмірі 0,163891 грн з ПДВ.

При цьому плановий обсяг споживання на добу був визначений позивачем шляхом ділення планового обсягу споживання у відповідному місяці на кількість днів у такому місяці, що відповідає положенням п. 2.3 Договору.

Заявок Споживача про збільшення/зменшення планового обсягу газу на добу, як це передбачено п. 2.3 Договору, матеріали справи не містять.

Добові обсяги спожитого відповідачем природного газу підтверджуються витягами з платформи ГТС.

У п. 2.4 Договору сторони погодили, що допускається відхилення споживання протягом розрахункового періоду в розмірі +/- 3% від підтвердженого обсягу природного газу у відповідну газову добу, а п. 6.2.5 - застосування подвійного розміру послуги доступу до потужності у разі відхилення в сторону збільшення добового обсягу споживання газу у порівнянні з підтвердженим обсягом споживання.

Тобто позивач при здійсненні розрахунку збільшив допустиме відхилення добового обсягу споживання газу та не застосував подвійний розмір послуги доступу до потужності за споживання газу у більшому обсязі, що загалом призводить до зменшення розміру компенсації вартості послуги доступу до потужності, яку позивач міг би нарахувати у разі застосування договірних величин. Такий розрахунок у даному випадку є диспозитивним рішенням позивача та призводить не до збільшення, а навпаки, до зменшення відповідальності відповідача.

Водночас, суд здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми компенсації вартості послуги доступу до потужності за відхилення в сторону зменшення/збільшення добового обсягу споживання газу у порівнянні з підтвердженим обсягом споживання, з урахуванням визначених позивачем величин щодо відхилення та розміру послуги, дійшов висновку про неправильне її нарахування за жовтень 2022 року, з огляду на наступне.

Так, у додатку №1 до Договору визначено плановий обсяг споживання природного газу у жовтні 2022 року - 100 000 м3, а в розрахунку компенсації за жовтень 2022 року вказаний плановий обсяг на добу - 11 290,32 м3, що усього за місяць становить 349 999,92 м3 (11 290,32*31).

Тобто позивач неправильно визначив плановий обсяг на добу, що за перерахунком суду становить 3225,80 м3 (100 000/31).

Відповідно до здійсненого судом розрахунку суми спірної компенсації за жовтень 2022 року її розмір становить 7716,39 грн.

За інші місяці позивач правильно розрахував суму компенсації вартості послуги доступу до потужності, а отже загальний її розмір, який підлягає стягненню з відповідача становить 20 927,51 грн.

Отже, позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню у визначеному судом розмірі.

Висновки суду.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясовано усі питання, винесені на його розгляд.

За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, судовий збір в частині стягнення пені покладається на відповідача без урахування зменшення штрафних санкцій, а в іншій частині - пропорційно розміру задоволених вимог, що становить 20 026,76 грн.

Керуючись ст. 13, 14, 42, 73-80, 86, 129, 165, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВН-Агро» (код ЄДРПОУ 31374848, вул. Незалежності, 146, м. Бобровиця, Чернігівська область, 17400) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут» (код ЄДРПОУ 43965848, вул. Князів Острозських, 32/2, м. Київ, 01010) 877 256,79 грн заборгованості за поставлений природний газ, 100 000,00 грн пені, 24 618,00 грн - 3% річних, 36 482,27 грн інфляційних втрат, 20 927,51 грн компенсації вартості послуги доступу до потужності та 20 026,76 грн витрат зі сплати судового збору.

3. У решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено 05.04.2024.

Суддя В. В. Шморгун