Рішення

від 05.04.2024 по справі 927/125/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

05 квітня 2024 року м. Чернігівсправа № 927/125/24

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В., розглянувши матеріали справи у порядку спрощеного позовного провадження

Позивач: Приватне виробничо-комерційне підприємство "Фірма "Кур`єр",

код ЄДРПОУ 14236404, вул. Пантелеймона Куліша, буд. 5, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600

Відповідач: Фізична особа-підприємець Антонян Сергій Михайлович,

РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1

Предмет спору: про стягнення 111 231,24 грн,

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Не викликались,

ВСТАНОВИВ:

Приватне виробничо-комерційне підприємство "Фірма "Кур`єр" через систему "Електронний суд" звернулось до суду з позовом до Фізичної особи-підприємця Антоняна Сергія Михайловича, у якому позивач просить стягнути з відповідача 111 231,24 грн, з яких 36 475,36 грн заборгованості зі сплати орендної плати, 617,38 грн 3% річних, 74 138,50 грн штрафу.

Процесуальні дії у справі.

У зв`язку з недодержанням позивачем вимог, викладених у ст. 162, 164 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою суду від 05.02.2024 позовну заяву було залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення їх недоліків.

Ухвалою суду від 15.02.2024 прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у справі; встановлено сторонам строки для подання заяв по суті, а саме: відповідачу - п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду та позивачу відзиву на позов з доданими до нього документами; позивачу - п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання до суду та відповідачу відповіді на відзив з доданими до неї документами; відповідачу - п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання до суду та позивачу заперечень з доданими до них документами.

Ухвала суду від 15.02.2024 була доставлена позивачу та його представнику до їх електронних кабінетів в ЄСІТС 15.02.2024 о 19:34, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.

Ухвала суду від 15.02.2024 була направлена відповідачу рекомендованою поштовою кореспонденцією та отримана ним 24.02.2024, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Отже останнім днем строку для подання відповідачем відзиву є 12.03.2024.

Крім того, з метою повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі та виконання вимог ухвали суду від 15.02.2024, судом 16.02.2024 о 15:11 зазначена ухвала від 15.02.2024 була направлена відповідачу на номер телефону НОМЕР_2 , який зазначено у позові та витязі з ЄДР як засіб зв?язку з фізичною особою-підприємцем, за допомогою мобільного додатку Viber. Вказане повідомлення було доставлено адресату, про що свідчить відмітка "??" під цим повідомленням. Такий статус повідомлення "доставлено/проглянуто" у додатку Viber є загальновідомою обставиною.

Зазначений спосіб повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі в умовах неналежного фінансування судів відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним в постанові від 28.04.2023 у справі №904/272/22.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Згідно з ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договорами оренди приміщення №3 від 23.11.2021 та №3 від 01.01.2023.

Відзиву на позов у встановлений строк від відповідача до суду не надходило.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Оскільки відповідач не подав відзив у встановлений судом строк, справа вирішується за наявними у ній матеріалами.

Обставини, які є предметом доказування у справі. Докази, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

23.11.2021 між Приватним виробничо-комерційним підприємством "Фірма "Кур`єр" (орендодавець) та фізичною особа-підприємцем Антоняном Сергієм Михайловичем (орендар) було укладено Договір оренди приміщення №3, зі строком дії з 01.01.2022 по 31.12.2022 (далі - Договір оренди від 23.11.2021).

01.01.2023 між Приватним виробничо-комерційним підприємством "Фірма "Кур`єр" (орендодавець) та фізичною особа-підприємцем Антоняном Сергієм Михайловичем (орендар) було укладено Договір оренди приміщення №3, зі строком дії з 01.01.2023 по 31.03.2023 (далі - Договір оренди від 01.01.2023).

За умовами п. 1, 8 зазначених договорів оренди орендодавець передає, а орендар приймає в оренду, тобто у строкове платне користування частину об`єкту незавершеного будівництва, що знаходиться за адресою м. Ніжин вул. Борзнянський шлях 57-Е. Об`єкт оренди складається з частини кімнати №8 (10 м2), та частини кімнати №10 (20 м2) Загальна площа переданих приміщеннь 30 м2.

Об`єкт передається орендарю за актом прийому-передачі.

Відповідно до п. 11 зазначених договорів оренди орендна плата складає 5000,00 грн за весь об`єкт за один місяць. Сторони домовились, що на час військового стану діє знижка о%.

У пункті 13 Договору оренди від 23.11.2021 сторони погодили, що орендар сплачує орендну плату за кожен місяць оренди, до десятого числа цього місяця, окрім перших шести місяців оренди. За перші шість місяців оренди орендар повинен внести оплату до 05.07.2022.

У пункті 13 Договору оренди від 01.01.2023 сторони визначили, що орендар сплачує орендну плату за кожен місяць оренди, до десятого числа цього місяця.

Пунктом 20 зазначених договорів оренди сторони передбачили, що за пропущення строку сплати орендної плати орендар сплачує штраф у розмірі 1% простроченої суми за кожен день прострочки платежу.

Приміщення за адресою м.Ніжин вул. Борзнянський шлях, буд. 57-Е є об`єктом незавершеного будівництва, зареєстровано за позивачем на праві власності в реєстрі Прав власності на нерухоме майно за №33543692, що підтверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с.56-57).

На виконання умов Договору оренди №3 від 23.11.2021 сторони 01.01.2022 підписали Акт прийому-передачі приміщення, за яким орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування частину об?єкту незавершеного будівництва, що знаходиться за адресою м.Ніжин, вул. Борзнянський шлях, 57-Е, загальна площа переданих приміщень 30 кв.м. (а.с.28).

За період з січня по грудень 2022 відповідач користувався орендованим приміщенням, що підтверджується Актами надання послуг з оренди на загальну суму 37 779,69 грн: №2 від 31.01.2022 на суму 5000,00 грн, №5 від 28.02.2022 на суму 5000,00 грн, від 30.09.2022 (за березень-квітень 2022 року) на суму 5000,00 грн, №7 від 31.05.2022 на суму 2500,00 грн, №9 від 30.06.2022 на суму 2500,00 грн, №11 від 29.07.2022 на суму 2500,00 грн, №13 від 31.08.2022 на суму 2500,00 грн, від 30.09.2022 (за вересень 2022 року) на суму 5173,40 грн, від 31.10.2022 на суму 2606,29 грн, від 30.11.2022 на суму 2500,00 грн, від 29.12.2022 (за період з 01.12.2022 по 29.12.2022 включно) на суму 2338,70 грн, від 31.12.2022 (за період з 30.12.2022 по 31.12.2022 включно) на суму 161,30 грн, які підписані сторонами (а.с.29-40).

Відповідач орендну плату за період з січня по грудень 2022 сплатив частково: 10.01.2022 - 500,00 грн, 10.01.2022 - 500,00 грн, 31.10.2022 - 7 000,00 грн, що підтверджується банківськими виписками (а.с.59,60).

На виконання умов Договору оренди №3 від 01.01.2023 сторони 01.01.2023 підписали Акт прийому-передачі приміщення, за яким орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування частину об?єкту незавершеного будівництва, що знаходиться за адресою м.Ніжин, вул. Борзнянський шлях, 57-Е, загальна площа переданих приміщень 30 кв.м. (а.с.42).

За період з січня по березень 2023 відповідач користувався орендованим приміщенням, що підтверджується Актами надання послуг з оренди на загальну суму 12 695,67 грн: від 31.01.2023 на суму 2500,00 грн, від 28.02.2023 на суму 5705,99 грн (з яких: 2500,00 грн орендна плата та 3205,99 грн компенсація за спожиту електроенергію), від 31.03.2023 на суму 4489,68 грн (з яких: 2500,00 грн орендна плата та 1989,68 грн компенсація за спожиту електроенергію), які підписані сторонами (а.с.43-45).

Відповідач орендну плату за період з січня по березень 2023 сплатив частково, а саме 01.03.2023 у розмірі 6000,00 грн, що підтверджується банківською випискою (а.с.58).

Позивач зазначає, що 31.03.2023 відповідач повернув орендоване приміщення орендодавцю, у зв?язку з чим сторонами підписано Акт звірки взаємних розрахунків станом на період жовтень 2022-березень 2023 між Приватним виробничо-комерційним підприємством "Фірма "Кур`єр" та Фізичною особою-підприємцем Антоняном Сергієм Михайловичем за договором №3 від 23.11.2022 та договором №3 від 01.01.2023, відповідно до якого станом на 31.03.2023 за відповідачем обліковується 36 475,36 грн заборгованості (а.с.61).

Претензія вих.№8 від 26.06.2023 на суму 36 475,36 грн, адресована відповідачу, з вимогою сплатити заборгованість залишена без виконання (а.с.62-63, 67).

Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 74 138,50 грн штрафу та 617,38 грн 3% річних.

Оцінка суду.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 ст. 283 Господарського кодексу України передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цих кодексом.

Згідно з умовами ст.759 Цивільного кодексу України (чинній на момент виникнення спірних правовідносин) за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 762 Цивільного кодексу України (чинній на момент виникнення спірних правовідносин) за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст.763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Щодо заявленої до стягнення суми основної заборгованості.

Судом встановлено факт укладення між сторонами Договору оренди приміщення №3 від 23.11.2021 та Договору оренди №3 від 01.01.2023 за умовами яких позивач надав відповідачу в оренду частину об`єкту незавершеного будівництва, що знаходиться за адресою м. Ніжин вул. Борзнянський шлях 57-Е, загальною площею 30 м2.

Відповідно до п. 11 зазначених договорів оренди орендна плата складає 5000,00 грн за весь об`єкт за один місяць.

У пункті 13 Договору оренди від 23.11.2021 сторони погодили, що орендар сплачує орендну плату за кожен місяць оренди, до десятого числа цього місяця, окрім перших шести місяців оренди. За перші шість місяців оренди орендар повинен внести оплату до 05.07.2022.

У пункті 13 Договору оренди від 01.01.2023 сторони визначили, що орендар сплачує орендну плату за кожен місяць оренди, до десятого числа цього місяця.

За період з січня по грудень 2022 відповідач користувався орендованим приміщенням, що підтверджується Актами надання послуг з оренди на загальну суму 37 779,69 грн: №2 від 31.01.2022 на суму 5000,00 грн, №5 від 28.02.2022 на суму 5000,00 грн, від 30.09.2022 (за березень-квітень 2022 року) на суму 5000,00 грн, №7 від 31.05.2022 на суму 2500,00 грн, №9 від 30.06.2022 на суму 2500,00 грн, №11 від 29.07.2022 на суму 2500,00 грн, №13 від 31.08.2022 на суму 2500,00 грн, від 30.09.2022 (за вересень 2022 року) на суму 5173,40 грн, від 31.10.2022 на суму 2606,29 грн, від 30.11.2022 на суму 2500,00 грн, від 29.12.2022 (за період з 01.12.2022 по 29.12.2022 включно) на суму 2338,70 грн, від 31.12.2022 (за період з 30.12.2022 по 31.12.2022 включно) на суму 161,30 грн, які підписані сторонами, проте орендну плату за період з січня по грудень 2022 сплатив частково: 10.01.2022 - 500,00 грн, 10.01.2022 - 500,00 грн, 31.10.2022 - 7000,00 грн, що підтверджується банківськими виписками.

Заборгованість відповідача з орендної плати за 2022 рік становить 29 779,69 грн.

За період з січня по березень 2023 відповідач користувався орендованим приміщенням, що підтверджується Актами надання послуг з оренди на загальну суму 12 695,67 грн: від 31.01.2023 на суму 2500,00 грн, від 28.02.2023 на суму 5705,99 грн (з яких: 2500,00 грн орендна плата та 3205,99 грн компенсація за спожиту електроенергію), від 31.03.2023 на суму 4489,68 грн (з яких: 2500,00 грн орендна плата та 1989,68 грн компенсація за спожиту електроенергію), які підписані сторонами , проте орендну плату за період з січня по березень 2023 сплатив частково, а саме 01.03.2023 у розмірі 6000,00 грн, що підтверджується банківською випискою.

Заборгованість відповідача з орендної плати за 2023 рік становить 6695,67 грн.

Відповідно до підписаного сторонами Акту звірки взаємних розрахунків станом на період жовтень 2022-березень 2023 між Приватним виробничо-комерційним підприємством "Фірма "Кур`єр" та Фізичною особою-підприємцем Антоняном Сергієм Михайловичем за договором №3 від 23.11.2022 та договором №3 від 01.01.2023, станом на 31.03.2023 за відповідачем обліковується 36 475,36 грн заборгованості.

Вказана сума боргу відповідачем не спростована та не заперечена.

Доказів сплати заборгованості у розмірі 36 475,36 грн за спірними Договорами оренди відповідач суду не надав.

Оскільки відповідач у порушення ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України взятих на себе зобов`язань не виконав та не сплатив повну вартість послуг за оренду приміщення у визначений Договором строк, суд доходить висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 36 475,36 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо стягнення штрафу.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено, зокрема, штраф (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Виходячи з приписів ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України.

Пунктом 20 зазначених договорів оренди сторони передбачили, що за пропущення строку сплати орендної плати орендар сплачує штраф у розмірі 1% простроченої суми за кожен день прострочки платежу.

У відповідності до п. 20 спірних договорів оренди, у позовній заяві позивачем здійснено розрахунок штрафу за період з 08.07.2023 по 29.01.2024, виходячи з суми боргу 36 475,36 грн, розмір якого становить дійсно 75 139,24 грн (а.с.7).

Суд, здійснивши перевірку розрахунку штрафу, дійшов висновку про неправильне його нарахування, з огляду на наступне.

Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що одним з наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов`язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України, частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України та статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", а право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.

За своєю правовою природою пеня розраховується у відсотках від суми простроченого зобов`язання за кожен день прострочення, а тому її нарахування має триваючий характер, на відміну від штрафу, який застосовується разово за сам факт виникнення господарських правопорушень, в обумовленому договором випадку.

Хоча пеня і штраф є різновидами штрафних санкцій, але мають різне правове застосування.

Отже, суд доходить висновку, що до правовідносин сторін щодо відповідальності за порушення грошових зобов`язань мають застосовуватися положення, що регламентують стягнення саме пені, а не штрафу.

Відповідно до ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Норми зазначеного Закону застосовуються саме тоді, коли сторони у договорі передбачили за порушення грошових зобов`язань сплату пені у розмірі, що перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, яка діяла у період, за який сплачується пеня. Таким чином, яким би способом не визначався у договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України відносно розміру простроченого платежу.

Позивачем не враховано вимоги Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та не обмежено розмір пені подвійною обліковою ставкою НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Умовами спірних Договорів не передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду, а відтак нарахування пені припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

При цьому суд зазначає, що умова Договорів про сплату пені за кожний день прострочення платежу не може розцінюватися як установлення цим Договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції, оскільки формулювання «за кожний день прострочення» установлює лише порядок нарахування такої штрафної санкції як пеня, але вказане формулювання жодним чином не визначає період чи строк, за який ця неустойка нараховується.

Отже, за перерахунком суду, з урахуванням вищевикладеного та приписів ч. 6 ст. 232 ГК України, розмір пені за період з 08.07.2023 по 07.01.2024, виходячи з суми боргу 36 475,36 грн, складає 7 118,61 грн, а отже є меншим, ніж нараховано та заявлено до стягнення позивачем, відтак позовні вимоги у частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню у зазначеному судом розмірі.

Щодо стягнення 3% річних.

Позивачем заявлено до стягнення 617,38 грн 3% річних за період з 08.07.2023 по 29.01.2024, нараховані позивачем на 36 475,36 грн основної заборгованості.

Статтею 625 Цивільного кодексу України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, відповідно до якої боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити, зокрема, 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування 3% річних входить до складу грошового зобов`язання і вважається особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Таких висновків у подібних правовідносинах Велика Палата Верховного Суду дійшла у постановах від 07.07.2020 у справі № 296/10217/15-ц, від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц, від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16.

Розрахунок 3% річних, здійснений позивачем, є правомірним, а тому позовні вимоги в частині стягнення 617,38 грн 3% річних за період з 08.07.2023 по 29.01.2024 підлягають задоволенню.

Висновки суду.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясовано усі питання, винесені на його розгляд.

За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у частині стягнення 36 475,36 грн боргу, 7118,61 грн пені та 617,38 грн 3% річних.

Щодо судових витрат.

Щодо судового збору.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, покладається на відповідача у розмірі 1203,55 грн.

Щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Як зазначено у ст. 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У позовній заяві позивач зазначив, що орієнтовний розрахунок витрат на правничу допомогу складає 15 000,00 грн.

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

За змістом ст. 1, 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За змістом ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, у розумінні положень ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited»" проти України»).

У рішенні ЄСПЛ «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як докази витрат на професійну правничу допомогу позивач надав копії: Договору про надання правової допомоги від 24.06.2023 (далі - Договір від 24.06.2023); ордеру на надання правничої (правової) допомоги серія СВ №1041661 від 17.11.2023; Акту прийняття-передачі виконаних робіт від 29.01.2024; рахунку-фактури №1 від 29.01.2024.

Відповідно до п. 1.1. Договору від 24.06.2023, укладеного між Приватним виробничо-комерційним підприємством "Фірма "Кур`єр" (клієнт) та адвокатом Литовченко Д.М. адвокат зобов`язується надати клієнту правову допомогу, здійснити захист прав та інтересів клієнта та представництво клієнта у суді, підготувати та подати у порядку передбаченому законодавством необхідні процесуальні документи у справі про стягнення боргу за договором оренди приміщення із фізичної особи-підприємця Антоняна Сергія Михайловича (домашня адреса АДРЕСА_2 , номер картки платника податків НОМЕР_1 ), для чого надає адвокату право представляти клієнта за потреби, зокрема, у господарських судах України.

У п. 4.1. Договору від 24.06.2023 сторони домовилися, що гонорар за цим договором визначається за домовленістю сторін у фіксованому розмірі. Сторони узгодили гонорар за цим договором у розмірі 15 000 грн.

Згідно з Актом прийняття-передачі виконаних робіт від 29.01.2024 клієнт прийняв виконану роботу та надані послуги у таких обсягах:

- Адвокатом 24.06.2023 надана клієнту консультація правового характеру, роз`яснено порядок дій, надана необхідна інформація щодо здійснення необхідних дій для підготовки необхідних документів, визначено обсяг документів як доказів необхідних для справи (2 год);

- Адвокат 25.06.2023 ознайомився із наданими клієнтом документами, зробив необхідні копії, сфотографував їх (3 год);

- Адвокатом 26.06.2023 надана клієнту правова допомога, складено претензію на адресу ОСОБА_1 , підготовлено всі процесуальні документи для направлення стороні відповідно до вимог законодавства України, за дорученням клієнта надіслано документи стороні цінним листом з описом вкладеного (3 год);

- Адвокатом 28.01.2024 надана клієнту правова допомога, складено позовну заяву до Господарського суду Чернігівської області, здійснено розрахунок штрафних санкцій - штрафу та 3% річних, підготовлено необхідні документи які є доказами по справі, підготовлено копію позовної заяви для відповідача, з доданими до неї документам, необхідні для направлення їх до суду та стороні відповідно до вимог ГПК України (8 год);

- Адвокатом 29.01.2024 надана клієнту правова допомога, складено необхідні процесуальні документи (рахунок-фактура та Акт прийняття передачі виконаних робіт, опис вкладеного до цінного листа), підписана позовна заяву та за дорученням клієнта надіслано документи стороні - відповідачу цінним листом з описом вкладеного та до Господарського суду Чернігівської області через електронний суд із застосуванням цифрового підпису (2 год).

Вищенаведені послуги надані у повному обсязі, загальна тривалість надання правничої, правової допомоги складає 18 годин.

Адвокат передав клієнту рахунок для оплати за надані послуги, вартість яких складає 15 000 грн.

Відповідно до рахунку-фактури №1 від 29.01.2024 гонорар за послуги адвоката з надання правничої допомоги за Договором про надання правової допомоги від 24.06.2023 та згідно з Актом прийняття-передачі виконаних робіт від 29.01.2024 становить 15 000,00 грн.

Оскільки позовні вимоги судом задоволено частково, тому з урахуванням приписів ч.4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати на професійну правничу допомогу, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача у розмірі 5962,09 грн.

Керуючись ст. 14, 73-80, 86, 123, 124, 129, 165, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Антоняна Сергія Михайловича (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Приватного виробничо-комерційного підприємства "Фірма "Кур`єр" (код ЄДРПОУ 14236404, вул. Пантелеймона Куліша, буд. 5, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600) 36475,36 грн боргу, 7118,61 грн пені, 617,38 грн 3% річних, 1203,55 грн судового збору та 5962,09 грн витрат на правничу допомогу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. У решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя В. В. Шморгун