Рішення

від 28.03.2024 по справі 369/20757/23

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/20757/23

Провадження № 2/369/3182/24

РІШЕННЯ

Іменем України

28.03.2024 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі: головуючого судді Янченка А.В., при секретарі судового засідання Безкоровайній М.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу № 369/20757/23 за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Науково-дослідний виробничий агрокомбінат «Пуща-водиця» про стягнення заробітної плати, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Державного підприємства «Науково-дослідний виробничий агрокомбінат «Пуща-водиця» про стягнення заробітної плати за червень 2022 року.

Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що між позивачем і відповідачем чинний трудовий договір, за яким позивач працює директором бази відпочинку із заробітною платою в розмірі 9574,30 гривні.

Недоплата заробітної плати за червень 2022 року становить 9574,30 гривні.

Позивачка вказує, що відповідачем не було повідомлено їй про обставини передбачені ст. 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Вказував, що за період липень 2022 року по жовтень 2023 року індекс зростання цін становить 115,26 %. Тому, в зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати за червень 2022 року в сумі 9574,30 гривень, сума компенсації становить 1461,04гривні.

На підставі вище наведеного ОСОБА_1 просила суд стягнути з Державного підприємства «Науково-дослідний виробничий агрокомбінат «Пуща-водиця» заробітну плату за червень 2022 року в сумі 9574,30 гривні та компенсацію в сумі 1461,04 гривні.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11.12.2023 року (суддя Дубас Т.В.) було відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Згідно з розпорядженням керівника апарату Києво-Святошинського районного суду Київської області Распутньої Н.О. № 36 від 22.01.2024 року щодо повторного автоматичного розподілу справи № 369/20757/23 та протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 22.01.2024 року у зв`язку з мобілізацією головуючого судді Дубас Т.В. вказану скаргу передано на розгляд судді Янченку А.В.

Ухвалою суду від 26.01.2024 року (суддя Янченко А.В.) справу прийнято до свого провадження, призначено справу до судового розгляду на 28.03.2024 року.

Заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження не надійшло.

Копія ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11.12.2023 року та примірник позовної заяви з додатками направлялися на адресу відповідача.

31.01.2024 року до суду надійшов відзив від відповідача.

Відповідач заперечив позовні вимоги позивача, виходячи з того, що між сторонами трудові відносини припинені на підставі наказу від 06.07.2023 № 47-к про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника бази відпочинку з 17.07.2023 за угодою сторін, згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України, а відтак станом на день звернення з позовом 28.11.2023 позивачем пропущено строк, що встановлений ст. 233 КЗпП України в редакції Закону України від 01.07.2022 № 2352-ІХ, що набрав чинності 19.07.2022.

Представником позивача подано суду 14.02.2024 відповідь на відзив, в якому позивач заперечує застосування ст. 233 КЗпК України, вважаючи, що відповідач не виконав обов`язок щодо виплати заробітної плати, а трьох місячний строк, встановлений ст. 233 КЗпП України застосовується при наявності спору щодо сум, нарахованих при звільненні та передбачений ч. 2 ст. 116 КЗпП України. Крім того, позивач зауважив, що застосування закону про внесення змін до ст. 233 КЗпП України, що набрав чинності 19.07.2022 не стосується спору щодо стягнення заробітної плати за червень 2022 року.

У судове засідання 28.03.2023 року представник позивача не з`явився, про дату та час судового засідання повідомлявся належним чином.

28.03.2024 року від представника відповідача до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке відхилено судом з огляду на відсутність доказів на підтвердження зазначених в клопотанні обставин та значну тривалість судового розгляду у даній справі.

З огляду на наявність в матеріалах справи заяв по суті, суд вважає за можливе вирішити спір за відсутності сторін, за наявними матеріалами справи.

У зв`язку з неявкою сторін в судове засідання 28.03.2024 року в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Відповідно до рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області по справі № 369/1712/23 (Провадження № 2/369/2951/23) від 10.04.2023 року задоволено позовні вимоги щодо стягнення заробітної плати за квітень 2022 року в сумі 9574,30 гривень. При прийнятті вказаного рішення судом встановлено, що відповідно довідки форми ОК-7 позивачу ОСОБА_1 з вересня 2019 року по березень 2022 року нараховувалась заробітна плата відповідачем Державним підприємством «Науково-дослідний виробничий агрокомбінат «Пуща-водиця». Так, відповідачем за квітень 2022 року нарахована позивачу заробітну плату в розмірі 9574,30 гривня.

Відповідач не заперечив та не надав доказів про нарахування та виплату іншого розміру заробітної плати позивачу ОСОБА_1 за червень 2022 року.

Відповідно до частини другої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Факти, установлені у прийнятих раніше судових рішеннях, мають для суду преюдиціальний характер. Преюдиціальність означає обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили, в одній справі, для суду при розгляді інших справ (постанова КГС ВС від 26.11.2019 по справі №922/643/19).

Правило про преюдицію спрямовано не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі, не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду на їх дослідження та оцінку (Постанова КГС ВС від 10.12.2019 по справі № 910/6356/19).

Отже, дана норма визначає преюдиційні підстави звільнення осіб, які беруть участь у справі, від доказування обставин з метою досягнення процесуальної економії за наявності цих підстав у суду не буде необхідності досліджувати докази для встановлення певних обставин (постанова КАС ВС від 15.10.2019 по справі № 813/8801/14).

Вказане рішення суду набрало законної сили та у відповідності до вимог ч.4 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України має преюдиціальний характер при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, в тому числі при розгляді даної цивільної справи, а відтак відповідач за червень 2022 року повинен нарахувати та виплатити позивачу заробітну плату в розмірі 9574,30 гривень.

Позивач вказує, що недоплата заробітної плати за червень 2022 року становить 9 574,30 гривні.

Доказів на спростування вказаних обставин представник Державного підприємства «Науково-дослідний виробничий агрокомбінат «Пуща-водиця» суду не надав.

У статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

За змістом статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Використання примусової праці забороняється.

Статтею 94 КЗпП України передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно зі статтею 1 Конвенції про захист заробітної плати № 95, ухваленої генеральною конференцією Міжнародної організації праці та ратифікованої Україною 30.06.1961 року, термін «заробітна плата» означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.

У Рішенні від 15.10.2013 року № 8-рп/2013 у справі № 1-13/2013 Конституційний Суд України зазначив, що поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків, а також дійшов висновку, що під заробітною платою, що належить працівникові, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Таким чином, заробітною платою є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець (власник або уповноважений ним орган підприємства, установи, організації) виплачує працівникові за виконану ним роботу (усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

В силу положень статті 2 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата складається із основної заробітної плати, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. До інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до частини першої статті 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Згідно із статтею 115 КЗпП України та статтею 24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

За особистою письмовою згодою працівника виплата заробітної плати може здійснюватися через установи банків, поштовими переказами на вказаний ними рахунок (адресу) з обов`язковою оплатою цих послуг за рахунок роботодавця. Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Так, позивачу повинна бути нарахована роботодавцем - Державним підприємством «Науково-дослідний виробничий агрокомбінат «Пуща-водиця» заробітна плата за червень 2022 року у розмірі 9574,30 гривня, яка підлягає виплаті.

Відповідно до положень ст. 95 КЗпП України, заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку. Індексація грошових доходів населення здійснюється відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 року № 1282-ХІІ та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою КМУ від 17.03.2003 року № 1078.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їхніх сімей і пенсій, які індексуються відповідно до закону за цими видами страхування; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, крім суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі. Кабінет Міністрів України може встановлювати інші об`єкти індексації, що не передбачені частиною першою цієї статті.

У відповідності до статті 1-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється у розмірі 103 відсотка.

Відповідно до статті 4 Порядку, сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

За період липень 2022 року жовтень 2022 року індекс зростання цін становить 115,26 %.

Таким чином, у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати за червень 2022 року в сумі 9574,30 гривень сума компенсації становить 1461,04 гривні.

Заперечення відповідача щодо необхідності застосування строків передбачених ст.233 КЗпП України в редакції Закону України від 01.07.2022 № 2352-ІХ, що набрав чинності 19.07.2022, судом відхиляються, так як означений Закон не поширюється на правовідносини сторін, які виникли до його прийняття.

Згідно з частиною першою ст. 5 ЦПК України, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. При цьому, зі змісту ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод випливає, що кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

При цьому, відповідно до положень частини першої ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Таким чином, суд повно і всебічно з`ясувавши обставини у справі, надані суду докази, і перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат між сторонами, регулюється ст. 141 ЦПК України. Зокрема: судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В даному випадку судові витрати віднесені за рахунок держави.

За подання позову підлягав сплаті судовий збір розмірі 1073,60 гривень від сплати якого позивача звільнено відповідно до пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір».

На підставі положень статті 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір.

Керуючись ст. ст. 1-23, 76-81, 89, 95, 131, 141, 258-259, 263-265, 267, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Науково-дослідний виробничий агрокомбінат «Пуща-водиця» про стягнення заробітної плати - задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Науково-дослідний виробничий агрокомбінат «Пуща-водиця» (код ЄДРПОУ 00849296, адреса: 08131, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Соборна, 63) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ) заборгованість із заробітної плати в сумі 9 574 (дев`ять тисяч п`ятсот сімдесят чотири) гривні 30 копійок за червень 2022 року та 1461 (одну тисячу чотириста шістдесят одну) гривню 04 копійки компенсації втрати частини заробітної плати.

Стягнути з Державного підприємства «Науково-дослідний виробничий агрокомбінат «Пуща-водиця» (код ЄДРПОУ 00849296, адреса: 08131, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Соборна, 63) в дохід держави суму судового збору у розмірі 1073 (одну тисячу сімдесят три) гривні 60 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарженняякщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено: 05.04.2024 року.

Суддя А.В. Янченко