Ухвала

від 04.04.2024 по справі 120/3056/24

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

м. Вінниця

04 квітня 2024 р.Справа № 120/3056/24

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Бошкової Юлії Миколаївни, розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву про залишення позовної заяви без розгляду в справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_2 допущено протиправну бездіяльність щодо не проведення перерахунку грошового забезпечення позивача за період з 29.01.2020 по 27.07.2021 та з 25.02.2022 по 14.11.2022 виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом 1 січня відповідного календарного року.

Ухвалою від 18.03.2024 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

25.03.2024 до суду надійшла заява відповідача про залишення адміністративного позову без розгляду з мотивів пропуску позивачем строку звернення до суду з цим адміністративним позовом. При цьому, представник ІНФОРМАЦІЯ_3 зазначає, що відлік строку звернення до суду почався 19.07.2022і мав би закінчуватися через три місяці стосовно кожного місяця, в якому відбувалось порушення. Водночас, враховуючи приписи пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України цей строк був продовжений до 30.06.2023.

На переконання відповідача, позивач мав право звернутись до суд із заявленими в межах даного адміністративного позову вимогами протягом періоду з 19.07.2022 по 30.06.2023, відтак, враховуючи, що позовну заява подана до суду у березні 2024 року ОСОБА_1 пропущено 3-місячний строк звернення до суду.

Визначаючись з приводу клопотання відповідача про залишення позвоної заяви без розгляду, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 240 КА України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Згідно з ч. 3, 4 ст. 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Суд зазначає, що особливості строку звернення до адміністративного суду врегульовані статтею 122 КАС України, частиною 1 якої передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Відтак, за загальним правилом, строк звернення до адміністративного суду становить шість місяців, а у випадку, якщо спір стосується прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби строк звернення до суду становить один місяць, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як свідчить зміст позовної заяви, предметом оскарження є бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо не застосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" в редакції чинній з 29.01.2020 при обчисленні ОСОБА_1 в період з 29.01.2020 по 27.07.2021 та з 25.02.2022 по 14.11.2022 включно розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, а саме не визначення розміру посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 вказаної постанови.

Тобто спір стосується не виплати відповідачем грошового забезпечення позивача за періоди з 29.01.2020 по 27.07.2021 та з 25.02.2022 по 14.11.2022 в належному розмірі.

Положення статті 122 КАС України не містять норм, які б врегульовували особливості звернення до суду осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі у справах про виплату їм грошового забезпечення (чи його складових) у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення).

Водночас, відповідно до частини 3 статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Суд зазначає, що строк звернення до суду у правовідносинах, що стосуються виплати грошового забезпечення врегульовано Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України).

Суд звертає увагу, що у рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у зразковій справі №260/3564/22 викладено висновок щодо пріоритетності норм КЗпП України щодо норм КАС України у спірних правовідносинах.

Так, колегією судів Верховного Суду зазначено, що зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Відповідно до частини 2 статті 233 (у редакції, яка діяла до 19.07.2022) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Отже, до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника (в тому числі і працівників публічної служби) на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.

У свою чергу, Закон № 2352-ІХ від 01.07.2022 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" (набрав чинності 19.07.2022) не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності, тобто, його норми не мають зворотної дії в часі.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1/99-рп, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно зміст суб`єктивного права особи, у тому числі права особи на звернення до суду, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент виникнення відповідного права.

Водночас неприпустимість зворотної дії нормативно-правового акта полягає в тому, що запроваджені ним нові норми не можуть застосовуватися до правовідносин, які існували до набрання ним чинності. Відтак, приписи нового нормативно-правового акта не можуть змінити обсяг прав, який було встановлено попередніми нормативно-правовими актами.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 20.11.2023 у справі №160/5468/23, від 19.01.2023 по справі № 460/17052/21.

Отже, строк звернення до суду в частині позовних вимог за період з 29.01.2020 по 27.07.2021 та з 25.02.2022 по 18.07.2022 позивачем не пропущено.

Водночас, як зазначалось судом вище, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" 2352-IX від 01.07.2022 внесено зміни зокрема до статті 233 КАС України.

Цим Законом статтю 233 Кодексу законів про працю України викладено в такій редакції: "Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".

З наведеного слідує, що частина 1 статті 233 КЗпП України передбачає можливість звернення працівника із заявою щодо вирішення трудового спору в тримісячний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав та інтересів.

Тобто, частина 1 статті 233 КЗпП України гарантує право особі на звернення до суду протягом трьох місяців щодо вирішення будь-якого трудового спору.

У свою чергу, частина 2 статті 233 КЗпП України визначає строк звернення до суду у правовідносинах, які виникають саме після звільнення працівника.

У даному випадку, підлягає застосуванню строк звернення до суду визначений частиною 2 статті 233 КЗпП України.

Водночас, відповідно до пункту першого глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2023 № 383 «Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 р. № 338 і постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. № 1236» дію карантину через COVID-19 продовжено до 30.06.2023.

Відтак, суд зазначає, що тримісячний строк звернення до суду з приводу спірного періоду з 19.07.2022 по 14.11.2022 слід застосовувати з 01.07.2023, однак з урахуванням дня одержання позивачем письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

Водночас, відповідачем не надано доказів отримання ОСОБА_1 письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені позивачу при виключенні зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_3 . При цьому, суд наголошує, що відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що позивачем не пропущено строк звернення до суду й в частині позовних вимог, що заявлені за період 19.07.2022 по 14.11.2022.

Отже, заява ІНФОРМАЦІЯ_3 про залишення позовної заяви без розгляу не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 122, 123, 240, 248, 256 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання ІНФОРМАЦІЯ_1 про залишення адміністративного позову без розгляду - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

СуддяБошкова Юлія Миколаївна