Рішення

від 04.04.2024 по справі 160/4932/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2024 року Справа № 160/4932/24 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Ількова В.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу №160/4932/24 за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Дніпропетровській області про визнання протиправними бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

УСТАНОВИВ:

І. ПРОЦЕДУРА

22.02.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Дніпропетровській області, в якому позивач просить:

- визнати протиправною саме бездіяльність (згідно імперативним вимогам та приписам п. 4) ч. 1 ст. 5 КАС України) Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України у Дніпропетровській області, яка підтверджується ненаданням позивачеві на протязі тривалого часу запитуваної нею публічної інформації за її запитами від 03.01.2024 року вх. № 2 стосовно п. п. 1, 2, 3 запиту та від 25.01.2024 року вх. № 4 стосовно п. п. 1, 2 запиту, з наданням завірених належним чином копій документів, що запитувались в таких запитах;

- зобов`язати Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України у Дніпропетровській області надіслати на адресу її електронної пошти повну та достовірну інформацію, яка запитувалась у вищезазначених запитах від 02.01.2024 року вх. № 1 стосовно п. п. 1, 2, 3 запиту та від 25.01.2024 року вх. № 4 стосовно п. п. 1, 2 запиту, з наданням завірених належним чином копій документів, що запитувались в таких запитах.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу між суддями від 22.02.2024 року ця справа була розподілена судді Ількову В.В.

Ухвалою суду від 27.02.2024 року відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 262 КАС України.

Також ухвалою суду від 27.02.2024 року витребувано у відповідача додаткові докази по справі, зокрема:

- письмові пояснення та докази на їх підтвердження відносно того, чи надходили до Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Дніпропетровській області запити на інформацію від 03.01.2024 року вх. № 2 та від 25.01.2024 року вх. № 4 відомості щодо дати їх отримання, а також щодо того, чи було надано на них відповідь (у разі її надання, копію такої відповіді та докази її направлення (вручення) позивачу);

- всі наявні докази щодо суті спору.

13.03.2024 року відповідач через підсистему Електронний суд подав відзив на позовну заяву позивача. Долучені додаткові докази по справі.

18.03.2024 року позивачем подана письмова відповідь на відзив.

У відповідності до приписів статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Отже, рішення у цій справі приймається судом 04.04.2024 року, тобто у межах строку встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що вона відповідно до положень Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 13.10.2010 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за вислугу років.

Позивач вказує, що з часу призначення пенсії вона неодноразово подавала позови до відповідача щодо видачі їй оновлених довідок для перерахунку пенсії.

Неодноразово до відповідача подавала запити про надання публічної інформації, необхідної для перерахунку пенсії.

З огляду на необхідність отримання повної та достовірної інформації 02.01.2024 року та 25.01.2024 року вона зверталась до Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України у Дніпропетровській області із відповідними запитами вх.№1 та вх №4

Відповідачем, листами їй було повідомлено, що «…Через військову агресію Російської Федерації проти України та запровадження воєнного стану розгляд запитів на публічну інформацію в Управлінні Держспецзв`язку у Дніпропетровській області відстрочено. Опрацювання запитів буде відновлено після перемоги України та стабілізації ситуації на території міста Дніпро та Дніпропетровської області... Водночас нагадуємо, що позиція Управління щодо розгляду запитів на публічну інформацію станом на даний час оскаржується вами в судовому порядку (адміністративні провадження №160/24445/23 та №160/25084/23). Рішення по справам №160/24445/23 від 05 грудня 2023 року та №160/25084/23 від 21 грудня 2023 року не набрали законної сили та на теперішній час оскаржуються Управлінням в апеляційному порядку».

Позивач вважає, що зазначеними відповідями відповідач не надав їй запитувану достовірну та повну інформацію стосовно вказаних у відповідних запитах питань, не вчинив обов`язкові дії з надання запитуваної інформації після отримання відповідних запитів від неї.

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо ненадання інформації відповідно до поставлених у запиті на публічну інформацію від 02.01.2024 року та від 25.01.2024 року питань, позивач звернулася з цим позовом до суду.

ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА

Від Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Дніпропетровській області до суду надійшов відзив на позовну заяву позивача, в якому відповідач позовні вимоги не визнає, просить у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування своєї позиції зазначає про таке.

З 13.10.2010 року позивачці призначено пенсію за вислугу років по лінії ДССЗЗІ України у відповідності до вимог Закону № 2262 ХІІ у розмірі 56% грошового забезпечення з урахуванням даних про грошове забезпечення, які зазначені у Довідці про грошове забезпечення від 13.10.2010 року.

Вказують, що протягом 2022 2024 року позивач неодноразово зверталася до Управління з, так названими, запитами на отримання публічної інформації.

03 січня 2024 року Кондратенко подала до Управління Держспецзв`язку, як до суб`єкта владних повноважень, «Запит на отримання публічної інформації», який був зареєстрований від 03.01.2024 за обл. № 2

У відповіді Управління від 09.01.2024 року № 30/5 58 між іншим, зазначалося таке : «…Так, у відповідності до частини 6 статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» (далі Закон) в разі, якщо запитувана інформація не може бути надана для ознайомлення в передбачені цим Законом строки через настання обставин непереборної сили, допускається відстрочка в задоволенні запиту на інформацію. Обставини непереборної сили це надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, зокрема загроза війни, збройний конфлікт, ворожі атаки, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна тощо. Через військову агресією Російської Федерації проти України та запровадженням воєнного стану розгляд запитів на публічну інформацію в Управлінні Держспецзв`язку у Дніпропетровській області відстрочено. Опрацювання запитів буде відновлено після перемоги України та стабілізації ситуації на території міста Дніпро та Дніпропетровській області…».

Вказують, що аналогічну відповідь позивач отримала у листі від 31.01.2024 року №30/5 249 на «Запит на отримання публічної інформації» від 25.01.2024 року за обл. № 4.

Відповідач зазначає, що він не відмовив у наданні публічної інформації, а лише зазначив про відстрочення строків її розгляду після перемоги України та стабілізації ситуації на території м. Дніпро та Дніпропетровської області.

Тому вважають, що твердження позивача про ненадання їй достовірної та повної інформації не відповідає дійсності.

Щодо позовних вимог про зобов`язання надіслати позивачу на її адресу електронної пошти повну та достовірну інформацію, яка запитувалась у вищезазначених запитах від 02.01.2024 року вх. № 1 стосовно п. п. 1, 2, 3 запиту та від 25.01.2024 року вх. № 4 стосовно п. п. 1, 2 запиту, з наданням завірених належним чином копій документів, що запитувались в таких запитах, відповідач зазначає про таке.

Витяги з відомостей нарахування грошового забезпечення Управління Держспецзв`язку у Дніпропетровській області (код 34775616) по посаді «Головний спеціаліст» за жовтень грудень та січень 2023 року із зазначенням посадового окладу по посаді «Головний спеціаліст Управління Держспецзв`язку у Дніпропетровській області», окладу за військовим званням «майор»; надбавки за вислугу років (у відсотковому значенні та грошовому еквіваленті); надбавки за особливості проходження служби (у відсотковому значенні та грошовому еквіваленті); надбавки за кваліфікацію (у відсотковому значенні та грошовому еквіваленті); надбавки за службу в умовах режимних обмежень (у відсотковому значенні та грошовому еквіваленті); надбавки за безперервний стаж на шифрувальній роботі (у відсотковому значенні та грошовому еквіваленті); надбавки за класну кваліфікацію (у відсотковому значенні та грошовому еквіваленті); премії (у відсотковому значенні та грошовому еквіваленті) (пункт 1 вищезгаданих запитів) потрібно виготовляти (створювати) шляхом відокремлення запитуємих даних щодо складових грошового забезпечення за необхідною посадою у відповідний період із загального масиву відомостей про грошове забезпечення військовослужбовців Управління (тобто, ці витяги з відомостей нарахування грошового забезпечення неможливо отримати шляхом видання ксерокопій загального масиву відомостей).

Відповідач вважає, що запити позивача про надання публічної інформації є фактично зверненнями щодо надання інформації, її право на отримання публічної інформації не порушено, та вона на законних підставах може отримати цю інформацію згідно із Законом України № 393/96-ВР «Про звернення громадян», звернувшись до відповідача з відповідною заявою.

З огляду на зміст пунктів 2, 3 вищезгаданих запитів, які є предметом адміністративного спору, повідомляємо Суду, що виконати Управлінню, як суб`єкту владних повноважень, вимоги Кондратенко, як заявниці (запитувачки інформації) щодо «…ксерокопій витягів з наказів Адміністрації Держспецзв`язку…» та подальшої реєстрації останніх, не вважається можливим, оскільки це протирічить змісту п. 2.3.71 Наказу Адміністрації Держспецзв`язку від 29.02.2012 року № 100 «Про затвердження Інструкції з діловодства в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, який наголошує: «…2.3.71 В Адміністрації Держспецзв`язку (підрозділах Держспецзв`язку засвідчуються копії тих документів, що створені в ній (них).

Засвідченню підлягають копії тих документів, що надсилаються до інших установ. Копії документів, що надсилаються до інших установ, виготовляються з дозволу Голови Держспецзв`язку, його заступників або керівника структурного підрозділу Адміністрації Держспецзв`язку (підрозділу Держспецзв`язку)…».

Таким чином, на виконання цієї вимоги позивачу потрібно було звернутись до належного розпорядника цієї інформації - Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України.

ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Суд, дослідив матеріали справи, з`ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінив докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізував застосування норм матеріального та процесуального права, встановив таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 13.10.2010 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонд України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у розмірі 56% сум грошового забезпечення (вислуга - 22 роки).

03.01.2024 року за обл. №2 позивач подала до відповідача в установленій формі запит на отримання публічної інформації, який зареєстрований Відповідачем за вх. реєстр. № 2 від 03.01.2024 року та просила надати їй копії відповідних документів.

09.01.2024 року на вищезазначений запит на адресу електронної пошти позивача від Управління було отримано лист-відповідь від 09.01.2024 року вих. №30/02-58, в якому зазначалося, що « … Через військову агресію Російської Федерації проти України та запровадження воєнного стану розгляд запитів на публічну інформацію в Управлінні Держспецзв`язку у Дніпропетровській області відстрочено. Опрацювання запитів буде відновлено після перемоги України та стабілізації ситуації на території міста Дніпро та Дніпропетровської області... Водночас нагадуємо, що позиція Управління щодо розгляду запитів на публічну інформацію станом на даний час оскаржується вами в судовому порядку (адміністративні провадження №160/24445/23 та №160/25084/23). Рішення по справам №160/24445/23 від 05 грудня 2023 року та №160/25084/23 від 21 грудня 2023 року не набрали законної сили та на теперішній час оскаржуються Управлінням в апеляційному порядку».

25.01.2024 року позивач потворно звернулась до відповідача в установленій формі запит на отримання публічної інформації, який зареєстрований Відповідачем за обл. № 4 від 25.01.2024 року та просила надати копії відповідних документів.

31.01.2024 року на вищезазначений запит на адресу електронної пошти позивача від Управління було отримано лист-відповідь від 31.01.2024 року вих. №30/02-249, в якому зазначалося, що « … Через військову агресію Російської Федерації проти України та запровадження воєнного стану розгляд запитів на публічну інформацію в Управлінні Держспецзв`язку у Дніпропетровській області відстрочено. Опрацювання запитів буде відновлено після перемоги України та стабілізації ситуації на території міста Дніпро та Дніпропетровської області... Водночас нагадуємо, що позиція Управління щодо розгляду запитів на публічну інформацію станом на даний час оскаржується вами в судовому порядку (адміністративні провадження №160/24445/23 та №160/25084/23). Рішення по справам №160/24445/23 від 05 грудня 2023 року та №160/25084/23 від 21 грудня 2023 року не набрали законної сили та на теперішній час оскаржуються Управлінням в апеляційному порядку».

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо ненадання інформації відповідно до поставлених у запиті на публічну інформацію від 03.01.2024 року та від 25.01.2024 року питань, позивач звернулася з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладених в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.

V. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк (стаття 40 Конституції України).

Згідно преамбулою Закону України «Про інформацію» від 02.10.1992 № 2657-XII (далі Закон №2657-XII) цей Закон регулює відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації.

Відповідно до статей 1, 4 Закону інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді; документ - матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі.

Суб`єктами інформаційних відносин є: фізичні особи; юридичні особи; об`єднання громадян; суб`єкти владних повноважень.

Об`єктом інформаційних відносин є інформація.

Відповідно до статті 5 Закону № 2657-XII кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

За змістом частини першої статті 6 Закону № 2657-XII право на інформацію забезпечується, зокрема, обов`язком суб`єктів владних повноважень інформувати громадськість та медіа про свою діяльність і прийняті рішення; обов`язком суб`єктів владних повноважень визначити спеціальні підрозділи або відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації; встановленням відповідальності за порушення законодавства про інформацію.

Відповідно до статті 7 цього Закону право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб`єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб`єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.

Спеціальним законом, який визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес, є Закон України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 №2939-VI (далі - Закон №2939-VI).

Метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб`єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації.

Частиною четвертою статті 13 Закону №2939-VI передбачено, що усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.

Стаття 5 Закону №2939-VI визначає, що доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.

Відповідно до статті 1 Закону України №2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

За змістом статті 3 Закону №2939-VI право на доступ до публічної інформації гарантується: 1) обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; 2) визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; 3) максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; 4) доступом до засідань колегіальних суб`єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; 5) здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; 6) юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.

Доступ до публічної інформації відповідно до цього Закону здійснюється на принципах: 1) прозорості та відкритості діяльності суб`єктів владних повноважень; 2) вільного отримання, поширення та будь-якого іншого використання інформації, що була надана або оприлюднена відповідно до цього Закону, крім обмежень, встановлених законом; 3) рівноправності, незалежно від ознак раси, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак (стаття 4 Закону №2939-VI).

Відповідно до частини другої статті 19 Закону №2939-VI запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Згідно із статтею 20 Закону №2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

У разі якщо запит на інформацію стосується інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій, що сталися або можуть статись і загрожують безпеці громадян, відповідь має бути надана не пізніше 48 годин з дня отримання запиту.

Клопотання про термінове опрацювання запиту має бути обґрунтованим.

У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до частини першої статті 22 Закону №2939-VI розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:

1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;

2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;

3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком;

4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

Крім того, частиною другою статті 6 Закону №2939-VI передбачено, що обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог:

1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;

2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;

3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації (частина друга статті 22 Закону №2939-VI).

Згідно із частинами 4-6 статті 22 Закону №2939-VI у відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено: 1) прізвище, ім`я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації; 2) дату відмови; 3) мотивовану підставу відмови; 4) порядок оскарження відмови; ) підпис.

Відмова в задоволенні запиту на інформацію надається в письмовій формі.

Відстрочка в задоволенні запиту на інформацію допускається в разі, якщо запитувана інформація не може бути надана для ознайомлення в передбачені цим Законом строки у разі настання обставин непереборної сили.

Відповідно до статті 23 цього Закону рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.

Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов`язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.

Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку про те, що визначальною ознакою публічної інформації є те, що вона по своїй суті є заздалегідь готовим зафіксованим на певному носії продуктом. Отримувати або створювати такий продукт може виключно суб`єкт владних повноважень у процесі виконання своїх обов`язків. Запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

При цьому, законодавець зобов`язує розпорядника інформації надати відповідь на письмовий запит запитувача інформації не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту, яка має бути повною, достовірною та точною або мотивовану відмову у наданні запитуваної інформації, у разі наявності підстав, визначених статтею 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зауважувала (постанови від 27 лютого 2020 року в справі №800/304/17, від 01 квітня 2021 року в справі №9901/183/20, від 10 лютого 2022 року в справі №9901/369/21), що протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень необхідно розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) в неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

VІ. ОЦІНКА СУДУ

У ході судового розгляду встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 03.01.2024 року (обл. №2) та 25.01.2024 року (обл.№4) позивач звернулася до Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Дніпропетровській області із запитами на отримання публічної інформації відповідно Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Вказані запити отримано відповідачем, що також підтверджується матеріали справи та не спростовується останнім.

У відповіді на вказаний запит позивача від 03.01.2024 року Управління від 09.01.2024 року № 30/5 58 зазначалося таке : « … Через військову агресію Російської Федерації проти України та запровадження воєнного стану розгляд запитів на публічну інформацію в Управлінні Держспецзв`язку у Дніпропетровській області відстрочено. Опрацювання запитів буде відновлено після перемоги України та стабілізації ситуації на території міста Дніпро та Дніпропетровської області... Водночас нагадуємо, що позиція Управління щодо розгляду запитів на публічну інформацію станом на даний час оскаржується вами в судовому порядку (адміністративні провадження №160/24445/23 та №160/25084/23). Рішення по справам №160/24445/23 від 05 грудня 2023 року та №160/25084/23 від 21 грудня 2023 року не набрали законної сили та на теперішній час оскаржуються Управлінням в апеляційному порядку».

Аналогічну відповідь Позивачка отримала у листі від 31.01.2024 року №30/5 249 на «Запит на отримання публічної інформації» від 25.01.2024 року за обл. № 4.

Копії вказаних листів-відповідей були направлені позивачу та отримані останній, що також підтверджується матеріалами справи та не спростовується самим позивачам.

З огляду на викладене, суд не вбачає порушень строків розгляду запитів - відповідачем.

У межах спірних правовідносинах позивачем заявлено позовні вимоги щодо змісту отриманих відповідей на її запит від 03.01.2024 року та від 25.01.2024 року.

Дослідивши докази по справі, судом встановлено, що позивач у своїх запитах просила відповідача надати копії запитуваних нею документів.

Водночас, як вбачається зі змісту долучених до матеріалів справи відповідей від 09.01.2024 року та від 31.01.2024 року позивачу було повідомлено лише про таке: «У відповідності до частини 6 статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» (далі Закон) в разі, якщо запитувана інформація не може бути надана для ознайомлення в передбачені цим Законом строки через настання обставин непереборної сили, допускається відстрочка в задоволенні запиту на інформацію. Обставини непереборної сили це надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, зокрема загроза війни, збройний конфлікт, ворожі атаки, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна тощо. Через військову агресією Російської Федерації проти України та запровадженням воєнного стану розгляд запитів на публічну інформацію в Управлінні Держспецзв`язку у Дніпропетровській області відстрочено. Опрацювання запитів буде відновлено після перемоги України та стабілізації ситуації на території міста Дніпро та Дніпропетровській області…».

Отже, відповідач не надав відповіді по суті запитів від 03.01.2024 року обл. №2 та від 25.01.2024 року обл.№4, а обмежився лише посиланнями на воєнний стан, військову агресією російської федерації проти України, тобто фактично відповідачем було відмовлено у наданні запитуваної інформації.

За викладених обставин, надана позивачу відповідь від 09.01.2024 року та від 31.01.2024 року є формальними, без фактичною відповіді на поставлені питання, чим порушено право особи на отримання інформації.

Суд відхиляє доводи відповідача, що викладені у вказаних листах, та відповідно у відзиві на позовну заяву позивача, про те, що наразі існують непереборні обставини, які зумовили розгляд запитів на публічну інформацію з відстроченням, з огляду на таке.

Слід вказати, що оголошення воєнного стану в Україні, ракетні обстріли міста, тощо не обґрунтовують неможливості надання відповіді на запит позивача від 03.01.2024 року та від 25.01.2024 року.

Право на звернення із заявами до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб цих органів, на розгляд заяв у встановлений законом строк з отриманням обґрунтованої відповіді них передбачено Конституцією України і не може бути обмежено в умовах воєнного стану.

Приписи статті 3 Закону №2939-VI встановлюють гарантії права на доступ до публічної інформації, серед яких це право гарантується, зокрема, обов`язком розпорядників інформації надавати інформацію, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до Конвенції Ради Європи про доступ до офіційних документів, що її ратифіковано із заявами Законом України «Про ратифікацію Конвенції Ради Європи про доступ до офіційних документів» від 20 травня 2020 року №631-IX (далі - Конвенція РЄ), Україна взяла на себе відповідальність із виконання зобов`язань щодо забезпечення гарантій права кожному, без дискримінації за будь-якою ознакою, на доступ, зокрема до публічної інформації, за вимогою до офіційних документів, що знаходяться в розпорядженні державних органів (частина перша статті 2).

Приписи статті 5 Конвенції РЄ передбачають опрацювання запитів про доступ до офіційних документів. Зокрема згідно із частиною другою цієї статті запит про доступ до офіційного документу розглядається будь-яким державним органом, в розпорядженні якого знаходиться документ. Якщо державний орган не має у розпорядженні запитуваного офіційного документу або якщо він не уповноважений опрацьовувати цей запит, він повинен, коли це можливо, спрямувати запит чи заявника до компетентного державного органу. Державний орган сприяє заявнику, наскільки це практично можливо, ідентифікувати запитуваний офіційний документ.

При цьому, розпорядник інформації повинен керуватися принципом добросовісності і розсудливості та не застосовувати формалістичний підхід до вирішення питання, а максимально сприяти (на вимогу) запитувачу, наскільки це практично можливо, у доступі до публічної інформації, гарантованої статтею 10-1 Закону №2939-VI.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 16.03.2023 у справі №380/15492/21.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Нормами частини другої статті 5 КАС України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява №38722/02).

У спірних правовідносинах права позивача порушені саме протиправною відмовою в отриманні запитуваної інформації на запит від 03.01.2024 року та на запит від 25.01.2024 року, а не бездіяльністю щодо ненадання запитуваної публічної інформації.

З огляду на викладене, з урахуванням наведених судом законодавчих норм та встановлених обставин, враховуючи положення ч.2 ст. 9 КАС України, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправною відмови Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України у Дніпропетровській області у наданні інформації на запит на публічну інформацію ОСОБА_1 від 03.01.2024 року за обл. №2 та від 25.01.2024 року за обл. №4 та шляхом зобов`язання Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України у Дніпропетровській області надати ОСОБА_1 інформацію на запит на публічну інформацію від 03.01.2024 року за обл. №2 та на запит на публічну інформацію від 25.01.2024 року за обл. №4, згідно із вимогами Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини четвертої статті 242 КАС України судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права, яка проявляється в рівності всіх перед законом, цілях і засобах, що обираються для їх досягнення.

Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід та неупередженість.

Положеннями частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позивачем обґрунтовані та доведені позовні вимоги у вказаній вище частині.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову ОСОБА_1 до Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Дніпропетровській області про визнання протиправними бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, про таке.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до приписів статті 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 968,96 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Дніпропетровській області про визнання протиправними бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною відмову Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України у Дніпропетровській області у наданні інформації на запит на публічну інформацію ОСОБА_1 від 03.01.2024 року за обл. №2 та від 25.01.2024 року за обл. №4.

Зобов`язати Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України у Дніпропетровській області надати ОСОБА_1 інформацію на запит на публічну інформацію від 03.01.2024 року за обл. №2 та на запит на публічну інформацію від 25.01.2024 року за обл. №4, згідно із вимогами Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Стягнути з Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Дніпропетровській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору в сумі 968,96 гривень.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Дніпропетровській області (49600, м. Дніпро, вул. Святослава Хороброго, 23, код ЄДРПОУ 34775616).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 04.04.2024 року.

Суддя В.В. Ільков