Ухвала

від 05.04.2024 по справі 160/2669/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

05 квітня 2024 року Справа 160/2669/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Златіна С.В., розглянувши у порядку письмового провадження заяву позивача про поновлення строків звернення з позовом до суду у справі за позовом Міського комунального підприємства «Покровське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення, -

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до суду, у якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішенння № 0118390413 від 23.05.2023 року ГУ ДПС у Дніпропетровській області.

Ухвалою суду від 08.02.2024 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

В ухвалі про відкриття провадження у справі суд не вирішував питання стосовно дотримання строку звернення з позовом до суду.

Позивач подав заяву про поновлення строку звернення з позовом до суду. Заява обгрунтована тим, що позивач через відсутність грошових коштів на сплату судового збору не зміг вчасно подати даний позов до суду. Позивач внаслідок терористичної атаки рф на Каховську ГЕС за власний кошт здійснював забезпечення мешканців міста Покров Дніпропетровської області питною водою із резервуарів на безоплатній основі шляхом підвезення води споживачам автоцистернами. Вартість даних послуг не була компенсована позивачу, що призвело до збитків заподіяних позивачу у розмірі 400 тис. грн., що підтверджується довідкою головного бухгалтера позивача від 05.02.2024 року «Про стан надходжень та використання коштів МКП «Покровськводоканал» за травень листопад 2023 року». Вільних коштів для сплати судового збору позивач не мав. Можливість виділення коштів з`явилась у позивача лише у січні 2024 року.

Відповідач у відзиві на позовну заяву не виказав своїх заперечень стосовно пропуску позивачем строку звернення до суду з даним позовом.

Розглянувши клопотання позивача про поновлення строку звернення з позовом до суду, суд встановив наступне.

Згідно вимог ч.2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, чинне законодавство України, встановленими строками, обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлено досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 року № 17рп/2011 визнано, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційний прав на судовий захист і доступ до правосуддя.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», яка набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права.

Так, у справі Delcourt v. Belgium Європейський суд зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення.

У справі Bellet v. Fгаnсе Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Отже, як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Як випливає з рішення Європейського Суду з прав людини у справі Іліан проти Туреччини, правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Також практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа Стаббігс на інші проти Великобританії, справа Девеер проти Бельгії).

Позивач звернувся з позовом до суду 29.01.2024 року за допомогою системи Електронний суд.

Про існування оскаржуваного рішення позивач довідався у 30.05.2023 року, що підтверджується вхідним номером позивача на копії податкового повідомлення рішення, яке міститься у матеріалах справи.

Строк звернення з позовом до суду сплив 30.11.2023 року згідно вимог ч.2 ст. 122 КАС України.

Таким чином, позивач пропустив строк звернення з позовом до суду.

У постанові Верховного Суду в справі № 500/1912/22 від 29.09.2022 зазначено, що «причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, що безпосередньо унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування».

Водночас згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2022 у справі № 990/115/22 «запровадження на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам собою факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку».

Суд зазначає, що на всій території України з 24.02.2022 року запроваджено воєнний стан.

Позивач внаслідок терористичної атаки рф на Каховську ГЕС за власний кошт здійснював забезпечення мешканців міста Покров Дніпропетровської області питною водою із резервуарів на безоплатній основі шляхом підвезення води споживачам автоцистернами, що підтверджується копією протоколу наради від 07.06.2023 року, яка міститься у матеріалах справи.

Вартість даних послуг не була компенсована позивачу, що призвело до збитків заподіяних позивачу у розмірі 400 тис. грн., що підтверджується довідкою головного бухгалтера позивача від 05.02.2024 року «Про стан надходжень та використання коштів МКП «Покровськводоканал» за травень листопад 2023 року». Вільних коштів для сплати судового збору позивач не мав. Можливість виділення коштів з`явилась у позивача лише у січні 2024 року.

Враховуючи право на звернення до суду, передбачене ч.1 ст. 5 КАС України, застосовуючи правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, приймаючи до уваги запровадження на всій території України воєнного стану, терористичну атаку рф на Каховську ГЕС та здійснені позивачем заходи спрямовані на усунення наслідків терористичної атаки, суд вважає за необхідне визнати поважною причину пропуску позивачами строку звернення з позовом до суду та необхідність його поновлення.

Керуючись ст. 121,256 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву позивача про поновлення строку звернення з позовом до суду - задовольнити.

Поновити Міському комунальному підприємству «Покровське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» строк звернення з позовом до суду з даним позовом.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення проти такої ухвали в іншій частині може бути включено до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.

Суддя С.В. Златін