Рішення

від 05.04.2024 по справі 240/6491/22

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2024 року м. Житомир справа № 240/6491/22

категорія 109020100

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Токаревої М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Баранівської міської ради про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просить:

- визнати протиправним рішення 19 сесії 8 скликання Баранівської міської ради від 08.10.2021 №935 про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,0га для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності за межами с.Табори Новоград-Волинського району Житомирської області;

- зобов`язати Баранівську міську раду прийняти рішення, яким надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності за межами с.Табори Новоград-Волинського району Житомирської області відповідно до графічних матеріалів, на яких зазначене місце розташування земельної ділянки (кадастровий номер 1820682600:05:000:0169).

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що звернулася до Баранівської міської ради Житомирської області з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею по 2 га, із земель сільськогосподарського призначення, за рахунок земель сільськогосподарського призначення, які розташовані за межами с.Табори Новоград-Волинського району Житомирської області.

Рішенням 19 сесії 8 скликання Баранівської міської ради Житомирської області позивачу відмовлено в наданні дозволу з тих підстав, що бажана земельна ділянка призначена для випасання худоби (громадський випас).

Вважаючи вказане рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Згідно з ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 18.04.2022 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.261 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), зазначений в ухвалі про відкриття провадження надіслав до суду відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог за безпідставністю.

В обґрунтування своїх доводів зазначає, що оскаржуване рішення прийнято відповідно до вимог чинного законодавства. Спірна земельна ділянка площею 2,0 га, відносно якої мало місце звернення позивача, відноситься до складу земельної ділянки за кадастровим номером 1820682600:05:000:0169 площею 16,8742 га.

Вказує, що рішенням 47 сесії 8 скликання ради від 29.09.2020 №3014 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою відносно спірної земельної ділянки за кадастровим номером 1820682600:05:000:0169 для зміни її цільового призначення із земель запасу на землі загального користування (громадський випас). На час подання відзиву проект землеустрою не розроблено.

Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до Баранівської міської ради Житомирської області із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою для відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2 га (в межах норм безоплатної приватизації) для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Баранівської міської ради (за межами с.Табори Новоград-Волинського району). Дана земельна ділянка входить до складу земельної ділянки за кадастровим номером 1820682600:05:000:0169 площею 16,8742га. До клопотання було долучено копію паспортних даних та графічних матеріалів про місце розташування земельної ділянки, що не оскаржується сторонами.

За результатами розгляду вказаного клопотання рішенням 19 сесії 8 скликання Баранівської міської ради Житомирської області від 08.10.2021 за №935 їй відмовлено в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки комунальної власності з тих підстав, що дана земельна ділянка призначена для випасання худоби (громадський випас).

Не погодившись із вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною другою статті 4 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

У частинах першій та третій статті 22 Земельного кодексу України передбачено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Відповідно до приписів статті 12 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб.

Відповідно до частини 1 статті 116 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

Відповідно до пункту "б" частини першої статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Відповідно до частини шостої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, Земельний кодекс України визначає вичерпний перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, при цьому зобов`язує орган державної влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в надані такого дозволу належним чином мотивувати причини цієї відмови.

Із аналізу зазначених норм, вбачається, що будь-який громадянин України, незалежно від місця реєстрації або проживання, має право звернутись до уповноваженого органу із заявою та визначеними законодавством документами щодо надання йому дозволу на розроблення документації із землеустрою на земельну ділянку, орієнтовною площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства. Відповідний орган може відмовити у наданні дозволу тільки з підстав, зазначених у частині сьомій статті 118 Земельного кодексу України. Перелік підстав є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

В свою чергу матеріали справи свідчать, що підставою для відмови в наданні позивачу дозволу на виготовлення проекту землеустрою відповідач вказав на те, що земельна ділянка, яку бажає отримати позивач, призначена для випасання худоби (громадський випас).

Однак суд зазначає, що наведені в оскаржуваному рішенні підстава відмови в наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою не передбачені положеннями статті 118 ЗК України.

Крім того, згідно із пунктом "а" частини першої статтею 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії, зокрема: землі сільськогосподарського призначення.

Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Класифікація видів цільового призначення земель, затверджена наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 №548, визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, типами забудови, типами особливо цінних об`єктів.

Відповідно до зазначеного Класифікатору, до земель сільськогосподарського призначення належать також землі для сінокосіння і випасання худоби.

Згідно із частиною третьою статті 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема: громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Частиною першою статті 34 ЗК України визначено, що громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби.

Згідно з частиною другою статті 34 Земельного кодексу України органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування можуть створювати на землях, що перебувають у власності держави чи територіальної громади, громадські сіножаті і пасовища.

Отже, орган місцевого самоврядування має право на створення на землях комунальної власності громадського пасовища. Проте, реалізація цього права має відбуватись у повній відповідності з вимогами Земельного кодексу України та інших законів з питань землеустрою.

Суд вважає безпідставними доводи відповідача, наведені у відзиві, а саме те що рішенням 47 сесії 8 скликання ради від 29.09.2020 №3014 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою відносно спірної земельної ділянки за кадастровим номером 1820682600:05:000:0169 для зміни її цільового призначення із земель запасу на землі загального користування (громадський випас), що перешкоджає наданню дозволу позивачу на розробку проекту землеустрою.

Суд вказує, що оскаржуване рішення Баранівської міської ради Житомирської області від 08.10.2021 за № 935 не містить вищевказаних обґрунтувань.

Окрім того надання дозволу на розробку проекту землеустрою не може ототожнюватися із розпорядженням земельною ділянкою і на час розгляду звернення позивача цільове призначення земельної ділянки не змінилося.

Також відповідачем не надано доказів віднесення спірної земельної ділянки до земель сільськогосподарського призначення - пасовищ.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка за кадастровим номером 1820682600:05:000:0169 відноситься до земель комунальної власності Баранівської міської ради, а її цільове призначення - землі запасу.

Отже, в межах спірних правовідносин, відповідачем не надано суду належних доказів, що у достатній мірі свідчили б про створення на обраній позивачем земельній ділянці пасовища.

Суд вказує, що в матеріалах справи відсутні докази розроблення та затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою створення громадського пасовища для сінокосіння та випасання худоби.

Надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є лише одним із етапів визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок і не означає прийняття в подальшому суб`єктом владних повноважень позитивного рішення щодо відведення земельної ділянки у власність.

Суд, під час перевірки правомірності рішення суб`єкта владних повноважень повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб`єктом владних повноважень для доведення правомірності свого рішення.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність в оскаржуваному рішенні повного аналізу обставин, з`ясування яких є необхідним і важливим при розгляді питання про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що окрім іншого, вказує і на наявність перешкод у оцінці дотримання відповідачем усіх умов, передбачених нормами статті 118 ЗК України, для прийняття відповідно рішення.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає у тому, щоб рішення було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Встановлення невідповідності діяльності суб`єкта владних повноважень вказаним критеріям для оцінювання рішення, (дій) є достатньою підставою для задоволення адміністративного позову, за умови, що встановлено порушення прав та інтересів позивача.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що рішення 19 сесії 8 скликання Баранівської міської ради від 08.10.2021 за №935 в частині відмови у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення конкретної земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства та передачі у приватну власність винесено не на підставі вимог чинного земельного законодавства та не обґрунтовано, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, суд зазначає наступне.

У постанові від 28.05.2020 у справі №819/654/17 Верховний Суд зазначив, що у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

За загальним правилом, застосування такого способу захисту прав та інтересів позивача як зобов`язання уповноваженого органу прийняти конкретне рішення є правильним, коли уповноважений орган розглянув клопотання заявника та прийняв рішення, яким протиправно відмовив в його задоволенні. З іншого боку, відсутні підстави для зобов`язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою (прийняти рішення такого змісту), якщо уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом і немає обґрунтованих сумнівів вважати, що він не надасть дозвіл, розглянувши заяву повторно.

Відповідно до ч.4 ст.245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Суд, під час перевірки правомірності рішення суб`єкта владних повноважень повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб`єктом владних повноважень для доведення правомірності свого рішення.

Під час розгляду справи, суд встановив, що оскаржуване рішення не містить повного аналізу обставин, з`ясування яких є необхідним і важливим при розгляді питання про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою. Такі недоліки у діяльності відповідача, окрім того, що вказують на протиправність рішення, перешкоджають суду надати оцінку дотриманню усіх умов, передбачених нормами статті 118 ЗК України, для прийняття рішення про надання позивачу відповідного дозволу.

Отже, відповідач зобов`язаний здійснити перевірку відповідності місця розташування бажаної земельної ділянки з урахуванням дотримання замовником вимог законів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, після чого прийняти рішення.

Підсумовуючи наведене, суд вважає, що належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та за результатами розгляду прийняти рішення, з урахуванням висновків суду.

Частинами 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем у порушення ст.77 КАС України не доведено, а позивачем та наявною у матеріалах справи сукупністю належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів спростовано правомірність відповідача при прийнятті рішення за результатами розгляду клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 6-9, 32, 77, 90, 139, 241-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідн. номер НОМЕР_1 ) до Баранівської міської ради (вул.Соборна, 20, Баранівка, Новоград-Волинський район, Житомирська область,12701, код ЄДРПОУ 04344386) про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення 19 сесії 8 скликання Баранівської міської ради Житомирської області від 08.10.2021 за № 935 в частині відмови ОСОБА_1 в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності за межами с.Табори Новоград-Волинського району Житомирської області.

Зобов`язати Баранівську міську раду Житомирської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою для відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2 га, для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Баранівської міської ради Житомирської області за межами с.Табори Новоград-Волинського району та прийняти рішення, з урахуванням висновків суду.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Баранівської міської ради Житомирської області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі розміром 992 (дев"ятсот дев"яносто дві) грн 40 (сорок) коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.С. Токарева