Рішення

від 29.03.2024 по справі 320/45349/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2024 року м. Київ№ 320/45349/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жука Р.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження адміністративну справу

за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві

до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства

Солом`янського району м. Києва

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог.

Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Солом`янського району м. Києва, в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість з відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» за період з листопада 2022 року по квітень 2023 року включно в сумі 18175,20 грн.

ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що відповідач зобов`язаний був сплатити суму по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за Списком №2 в розмірі 18175,20 грн за період з листопада 2022 року по квітень 2023 року.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що у нього відсутній обов`язок з відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, оскільки згідно штатного розпису на підприємстві були відсутні працівники, зайняті на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2.

Відповідач стверджує, що всі отримані ним розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій поверталися позивачу з обґрунтуванням та поясненнями підстав повернення.

Також відповідач зауважив про відсутність підстав у позивача посилатися на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.06.2020 у справі №640/2451/19, яким ГУ ПФУ зобов`язано було зарахувати стаж ОСОБА_1 до пільгового стажу за списком №2, наслідком чого є стягнення з відповідача витрат на виплату та доставку йому пенсії, оскільки відповідач не був стороною в означеній справі та у нього не виник обов`язок відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» за спірний період.

У відповіді на відзив позивачем зазначено, що направлені відповідачу розрахунки узгоджені згідно вимог законодавства та підлягають відшкодуванню відповідачем, а правомірність призначеної ОСОБА_1 пільгової пенсії встановлена судовим рішенням, яке є обов`язковим до виконання.

ІІІ. Заяви (клопотання) учасників справи інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду міста Києва від 18.12.2023 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

01.03.2024 до суду надійшли відзив на позовну заяву та клопотання про витребування доказів.

11.03.2024 до суду надійшла відповідь на відзив.

Інших заяв чи клопотань по суті справи учасниками справи до суду не подано.

Частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно частини другої статті 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

З урахуванням викладеного, керуючись положеннями частини другої статті 262 КАС України наявні підстави для розгляду справи в порядку письмового провадження.

ІV. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Розглянувши подані сторонами документи, з`ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням доказів судом встановлені відповідні обставини.

Відповідач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем складені розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», згідно з якими відповідачу визначено суму витрат по пільговим пенсіям, яка підлягає до сплати за списком №2 за період з листопада 2022 року по квітень 2023 року у розмірі 18175,20 грн.

Вказані розрахунки, направлені на адресу відповідача рекомендованою поштовою кореспонденцією, отримані ним.

Згідно з карткою особового рахунку відповідача, останній має заборгованість зі сплати фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за вказаний період у сумі 18175,20 грн.

Відповідачем вимоги позивача не виконано, оплату заборгованості на вищезазначену суму не здійснено, що і стало підставою для звернення останнього з даним позовом до суду.

V. Оцінка суду.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, суд зазначає таке.

Статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ) визначено категорії працівників, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах. Так, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

- пункт «а» працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць;

- пункт «б»-«з», зокрема працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць тощо.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через такі фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого законом України «Про пенсійне забезпечення».

У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з абзацом 4 підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону №1058-ІV підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду України на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», в частині пенсій, призначених згідно з пунктами «а», «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а саме грошова сума, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій працівникам за списками №1, 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 №36.

Порядок відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, встановлений Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року №21-1, якою затверджена Інструкція про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України (далі - Інструкція).

Ця Інструкція визначає процедуру стягнення заборгованості зі сплати внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - страхові внески), сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій та інших платежів до бюджету Пенсійного фонду України, нарахування і сплати фінансових санкцій та пені, а також відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Відповідно до пункту 6.1 Інструкції відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій (п.6.4 Інструкції).

Згідно з пунктом 6.7 Інструкції підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання тощо), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства у розрахунку, який направляється підприємству в місячний строк з дня прийняття рішення про зміну розміру пенсії або про припинення виплати пенсії.

Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону, сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.

Отже, відповідач зобов`язаний щомісячно до 25-го числа здійснювати покриття фактичних витрат на виплату пенсій, призначених на пільгових умовах.

Таким чином, обов`язок з відшкодування повністю витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону №1058-ІV, в частині пенсій, призначених відповідно до статті 13 Закону №1788-ХІІ, покладений на підприємства (відповідача).

Підставою для відшкодування підприємством органам Пенсійного фонду витрат на виплату та доставку пільгових пенсій є розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за відповідний період.

Така правова позиція викладена, зокрема, в пункті 30 постанови Верховного Суду від 23.09.2021 у справі №640/23683/19.

Матеріали справи свідчать, що в порушення пункту 6.7 Інструкції відповідачем не перераховано в належні строки кошти за період з листопада 2022 року по квітень 2023 року, що призвело до утворення заборгованості в сумі 18175,20 грн.

До матеріалів справи позивачем додано розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та докази їх надіслання відповідачу.

Також, позивачем в підтвердження зазначеного надано суду також картку особового рахунку по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.

Доказів, які спростовували б доводи позивача, відповідачем не надано.

Судом не приймаються до уваги доводи відповідача щодо відсутності у нього обов`язку з відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій з огляду на наявність в матеріалах справи доказів вручення відповідачу розрахунків за спірний період, які є чинними, не оскаржені відповідачем, а тому є обов`язковими до сплати.

Доводи відповідача про необґрунтованість призначення пільгової пенсії колишньому працівнику суд вважає безпідставними, оскільки питання правомірності призначення пенсій указаним особам на пільгових умовах відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону та згідно п. «а» і п. п. «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» не є предметом даного спору та не може вирішуватися судом у рамках цього позовного провадження.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у вже згаданій постанові від 10 серпня 2020 року у справі №821/348/17.

Згідно зі статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У відповідності до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Оскільки відповідачем не надано суду доказів, які спростовували б вимоги позивача та підтверджували відшкодування відповідачем заборгованості з фактичних витрат по виплаті та доставці пільгових пенсій в добровільному порядку в розмірі 18175,20 грн, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості вимог позивача.

Суд також враховує, що відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

При цьому, до основних завдань, які стоїть перед органами Пенсійного фонду України, відноситься забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплата пенсій.

Одним із джерел наповнення бюджету Фонду є надходження від відшкодування фактичних витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Добросовісне виконання суб`єктами господарювання свого обов`язку відповідно до закону брати участь у соціальному захисті громадян України є проявом соціальної відповідальності бізнесу, який враховує інтереси суспільства та бере на себе певну частину відповідальності за соціальний захист осіб, які його потребують.

Саме такий правовий висновок викладено у вищевказаній постанові Верховного Суду від 05.01.2021 у справі №640/18421/19.

Враховуючи викладене, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

VI. Судові витрати.

Згідно частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Враховуючи відсутність в даній справи таких витрат, судові витрати в цій справі стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 132, 139, 143, 242-246, 255, 260-263, 287, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Солом`янського району м. Києва (03186, м. Київ, вул. Левка Мацієвича, 6 код ЄДРПОУ 31720192) на користь Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) заборгованість по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» з листопада 2022 року по квітень 2023 року у розмірі 18 175 (вісімнадцять тисяч сто сімдесят п`ять) грн 20 коп.

Копію рішення надіслати учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Суддя Жук Р.В.