Рішення

від 03.04.2024 по справі 320/37559/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2024 року справа №320/37559/23

Суддя Київського окружного адміністративного суду Марич Є.В., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "РОМСАТ" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об`єднання «РОМСАТ» (далі позивач, ТОВ «НВО «РОМСАТ») з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати: податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві № 0535812302 від 15.08.2023р. про нарахування грошового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 1 515 303,00 грн, в т.ч. за податковим зобов`язанням 1 515 303,00 грн та за штрафними санкціями 0,00 грн; податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києва № 0535832303 від 15.08.2023р. про нарахування грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 2 104 587,50 грн, в т.ч. за податковим зобов`язанням 1 683 670,00 грн та за штрафними санкціями 420 917,50 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкові повідомлення-рішення винесені на підставі висновків, які суперечать фактичним обставинам фінансово-господарської діяльності підприємства, не відповідають податковому законодавству і мають бути скасовані. Зазначив, що господарські операції позивача з його контрагентом TOB «ВАЙТ КОРП ЮА» підтверджені належними первинними документами, які підтверджують формування показників податкової звітності та відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку підприємства.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.11.2023 відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Представником Головного управління ДПС у м. Києві подано до суду відзив на позовну заяву, в якому позов не визнав та зазначив, що операції по взаємовідносинах між позивачем та його контрагентом не мали реального характеру, контролюючим органом під час проведення перевірки встановлені обставини, які свідчать про фактичну неможливість виконання сторонами зобов`язань за договором. За даними податкової інформації Головним управлінням ДПС у м. Києві встановлено неможливість виконання контрагентом господарських операцій з постачання олії соняшникової по ланцюгу постачання. Представник відповідача, посилаючись на те, що висновки акту перевірки є законними та обґрунтованими, вважає, що податкові повідомлення-рішення прийняті відповідно до вимог чинного законодавства, у зв`язку з чим просив у задоволенні позову відмовити.

Представником позивача подано відповідь на відзив відповідача, в якій заперечує проти доводів останнього, викладених у відзиві.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.01.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Сторони прибули у судове засідання.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві та письмових поясненнях, просив суд відмовити у задоволенні позову.

Суд за згодою сторін перейшов до розгляду справи по суті в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами і доказами.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ТОВ «НВО «РОМСАТ» (код ЄДРПОУ 39689490) зареєстроване 12.03.2015 як юридична особа, про що внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за № 10691360000033906, та взято на облік в контролюючих органах 13.03.2015.

Відповідно до статей 20, 77, 82 Податкового кодексу України, плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2021 рік, на підставі направлень на перевірку та наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 29.11.2021 №9604-п, проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «НВО «РОМСАТ» (код ЄДРПОУ 39689490) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2019 по 30.09.2021, валютного законодавства - за період з 01.07.2019 по 30.09.2021, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.07.2019 по 30.09.2021 та іншого законодавства за відповідний період, за результатами якої складено акт перевірки від 03.02.2022 №6098/Ж5/26-15-07-10-01-21.

Перевіркою встановлено порушення, зокрема:

п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 cт. 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI зі змінами і доповненнями, ч. 2 cт. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV із змінами та доповненнями, п. 9 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 p. № 318 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 р. за № 27/4248, в результаті чого занижено податок на прибуток за період з 01.07.2019 по 30.09.2021 всього у сумі 1 515 303 грн, у тому числі за 2020 рік у сумі 1 515 303 грн;

п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI зі змінами і доповненнями, в результаті чого занижено податкові зобов`язання з податку на додану вартість за період з 01.07.2019 по 30.09.2021 всього у сумі 1 683 670 грн, у тому числі: за червень 2020 року у сумі 1 683 670 грн.

Не погодившись з висновками, викладеними у акті, ТОВ «НВО «РОМСАТ» подано 17.02.2022 заперечення на акт, за результатами яких відповідачем повідомлено листом від 08.08.2023 №62854/6/26-15-23-02-08, яким висновки акту перевірки залишено без змін.

На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом винесено податкові повідомлення-рішення:

№ 0535812302 від 15.08.2023, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 1 515 303,00 грн, з яких за податковим зобов`язанням 1 515 303,00 грн та за штрафними санкціями 0,00 грн;

№ 0535832303 від 15.08.2023, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 2 104 587,50 грн, з яких за податковим зобов`язанням 1 683 670,00 грн та за штрафними санкціями 420 917,50 грн.

Позивачем подано скаргу на податкові повідомлення-рішення від 15.08.2023 № 0535812302 та № 0535832303 до Державної фіскальної служби України.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 10.10.2023 №30179/6/99-00-06-01-01-06 податкові повідомлення-рішення від 15.08.2023 № 0535812302 та № 0535832303 залишено без змін, а скаргу позивача без задоволення.

Не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України встановлено, що об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Пунктом 135.1 статті 135 Податкового кодексу України встановлено, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

За приписами Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248, передбачено, що витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Не визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові результати: платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо; попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг; погашення одержаних позик; інші зменшення активів або збільшення зобов`язань, що не відповідають ознакам, наведеним у пункті 6 цього Положення (стандарту); витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; балансова вартість валюти.

Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За правилами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Між тим, як передбачено пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

При цьому, пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (податкового кредиту) виникають за таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Водночас, згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як встановлено абзацом п`ятим статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону № 996-ХІV бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом частини першої статті 9 вищезазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною другою статті 9 цього Закону передбачені обов`язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Між тим, відповідно до пунктів 2.4, 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі - Положення) первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників.

У разі виявлення невідповідності первинного документа вимогам законодавства у сфері бухгалтерського обліку такі документи з письмовим обґрунтуванням передаються керівнику підприємства, установи. До окремого письмового рішення керівника такі документи не приймаються до виконання.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З метою встановлення факту реального здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно з`ясовувати, зокрема, рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «НВО «РОМСАТ» (Покупець) та ТОВ «ВАЙТ КОРП ЮА» (Постачальник) укладено договір поставки від 01.06.2020 №П-0106-ВР, згідно умов якого Постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, поставити (передати у власність) Покупцеві: олію соняшникову сиру, нерафіновану (далі товар). Товар поставляється окремими партіями, які визначаються в Додатках до цього договору. Покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти та оплатити кожну партію товару.

Згідно п.1.2 Договору найменування, одиниці виміру, кількість та ціна Товару, що формує відповідну Партію товару, визначаються у Додатках до цього Договору.

Відповідно до додатку від 01.06.2020 №1 до договору поставки від 01.06.2020 № П-0106-ВР, Постачальник продає, а Покупець купує наступний товар: олію соняшникову сиру, нерафіновану. Загальна кількість Товару: 500,0 т +/- 10%. Ціна за 1 тонну товару складає: 20004,00 грн, в тому числі ПДВ 3334 грн. Умови поставки товару: СРТ-Україна, м. Миколаїв, вул. Громадянська, 117, Термінал TOB «ЕВЕРІ» та/або Україна, Миколаївська область, Вітовський район, село Галицинове, вул. Набережна, 27, TOB «Термінал- Укрхарчозбутсировина», згідно із «Інкотермс» в редакції 2010 року.

Пунктом 2.1 Договору визначено, що ціна цього Договору складає суму усіх Партій Товару, що були поставлені Постачальником та прийняті Покупцем за видатковими накладними та/або актами приймання-передачі протягом дії цього Договору.

Всі платежі за цим Договором Покупець здійснює виключно в національній валюті України та в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок. Умови та строки розрахунків за кожну окрему Партію товару визначаються відповідним Додатком на таку Партію товару.

На підтвердження виконання умов договору поставки від 01.06.2020 № П-0106-ВР позивачем надано копії видаткових накладних від 17.06.2020 № 109, від 17.06.2020 № 108, від 17.06.2020 № 84, від 17.06.2020 № 83, від 17.06.2020 №81, від 17.06.2020 №80, від 17.06.2020 №79, від 17.06.2020 №76, згідно яких ТОВ «ВАЙТ КОРП ЮА» поставило олію соняшникову, нерафіновану на загальну суму 10 102 020,00 грн, у тому числі ПДВ 1 683 670,00 грн.

Постановлений товар на вказану суму оплачений в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями від 14.07.2020, від 25.08.2020, від 25.08.2020, від 25.08.2020, від 26.08.2020, від 26.08.2020, від 27.08.2020, від 27.08.2020, від 27.08.2020, від 27.08.2020, від 28.08.2020, від 31.08.2020, від 31.08.2020, від 01.09.2020, від 01.09.2020, від 02.09.2020, від 03.09.2020, від 04.09.2020 на загальну суму 10 102 020,00 грн, у тому числі ПДВ 1 683 670,00 грн, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

ТОВ «ВАЙТ КОРП ЮА» виписано позивачу податкові накладні від 17.06.2020 № 109, від 17.06.2020 № 108, від 17.06.2020 № 84, від 17.06.2020 № 83, від 17.06.2020 №81, від 17.06.2020 №80, від 17.06.2020 №79, від 17.06.2020 №76 на загальну суму 10 102 020,00 грн, у тому числі ПДВ 1 683 670,00 грн, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних без зауважень.

Відповідно до умов договору поставки від 01.06.2020 № П-0106-ВР та Додатку № 1 до нього поставка олії соняшникової проводилося на терміналі TOB MЛ «Термінал-Укрхарчозбутсировина» (Миколаївська область, с. Галипинове, вул. Набережна, 27), що підтверджується відповідними видатковими накладними. Тобто, поставка товару відбувалась ТОВ «ВАЙТ КОРП ЮА» безпосередньо на терміналі. З наведеного вбачається, що Товар не транспортувався.

Крім того, судом встановлено, що товар придбаний TOB «НВО «РОМСАТ» з метою подальшого перепродажу та отримання прибутку.

З метою реалізації придбаного у TOB «ВАЙТ КОРП ЮА» товару (олія соняшникова, нерафінована), TOB «НВО «РОМСАТ» (Комітент) укладено TOB «СТАВО ПРОМТЕК» (Комісіонер) договір комісії від 12.05.2020 №К-1205-СР, згідно умов якого Комісіонер зобов`язався, за дорученням Комітента, здійснити від свого імені та за рахунок Комітента за обумовлену цим Договором винагороду такі дії:

- реалізовувати продукцію, що належить Комітенту на експорт. Найменування, кількість, ціна та інші характеристики зазначеного Товару визначаються в Додатках до цього Договору, які є його невід`ємною частиною;

- укладати експортні зовнішньоекономічні договори купівлі-продажу Товару з нерезидентами. Мінімальна ціна продажу комісійного товару погоджується з Комітентом в Додатках до цього договору, які є його невід`ємною частиною;

- зберігати та транспортувати Товар, відповідно до базису поставки, за укладеними договорами/Контрактами;

- укладати необхідні договори митного оформлення Товару та виконувати всі необхідні митні платежі.

Відповідно до Додатку №1 від 01.06.2020 до договору комісії від 12.05.2020 №К-1205-СР Комітентом доручено Комісіонеру продати Партію товару на експорт, а саме олію соняшникову, нерафіновану, загальна кількість Товару: 505,000т +/- 10%. Загальна вартість Товару складає 8 370 000,00 грн. Місце передачі товару: Україна, м. Миколаїв, вул. Громадянська, 117, Термінал TOB «ЕВЕРІ» та/або Україна, Миколаївська область, Вітовський район, село Галицинове, вул. Набережна, 27, TOB «Термінал-Укрхарчозбутсировина» та/або Україна, м. Миколаїв, вул. Айвазовського, 23, ТОВ «МСП «Ніка-тера».

Передача Товару в кількості 505,000т від Комітента Комісіонеру підтверджується актом приймання-передачі товару №1 від 17.06.2020 до договору комісії від 12.05.2020 №К-1205-СР, згідно передача відбулась за адресою: Миколаївська область, Вітовський район, село Галицинове, вул. Набережна, 27, TOB «Термінал-Укрхарчозбутсировина». Тобто, позивачем передано Товар TOB «СТАВО ПРОМТЕК» на тому ж терміналі, що й отримано від TOB «ВАЙТ КОРП ЮА».

На виконання умов договору комісії від 12.05.2020 № К-1205-СР TOB «СТАВО ПРОМТЕК» укладений зовнішньоекономічний контракт від 01.06.2020 № RO-0106-TR з компанією ALPEX PROJEKT LTD на реалізацію Товару в обсязі 505,000т.

Товар реалізований покупцеві в обсязі 505,000т на загальну суму 8 453 700,00 грн, про що свідчить ВМД № UA508140/2020/001795 від 28.07.2020.

Грошові кошти за продану олію перераховано на рахунок TOB «НВО «РОМСАТ» в повному обсязі, що підтверджується карткою рахунку.

Аналізуючи складені між позивачем та контрагентами первинні документи, що долучені до матеріалів справи, суд зазначає, що документи відповідають положенням законодавства та містять всі обов`язкові реквізити первинного документу, які передбачені статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Отже, первинні документи по взаємовідносинах із ТОВ «ВАЙТ КОРП ЮА» мають всі необхідні та достатні дані для визначення виду послуг, об`єму наданих послуг, їх вартість, чітко зазначено економічну доцільність укладання господарського договору із зазначеним суб`єктом господарювання, характер та об`єм наданих послуг.

Таким чином, податковий кредит в сумі 1 683 670,00 грн, який сформований TOB «НВО «РОМСАТ» на підставі зареєстрованих податкових накладних від TOB «ВАЙТ КОРП ЮА», є належним чином підтверджений.

Реальність подальшого руху товару також підтверджується належними первинними документами.

Водночас, в акті перевірки контролюючий орган посилається на те, що взаємовідносини ТОВ «НВО «РОМСАТ» з ТОВ «ВАЙТ КОРП ЮА» не мають реального характеру по ланцюгу постачання та встановлено неможливість реалізації ТОВ «ВАЙТ КОРП ЮА» позивачу олії соняшникової.

Висновок податкового органу про безпідставність формування позивачем податкового обліку за рахунок вище вказаних господарських операцій ґрунтується на підставі оцінки фінансово-господарської діяльності контрагентів ТОВ «ВАЙТ КОРП ЮА» по ланцюгу постачання.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, не надано жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, а також не зазначено про здійснення платником розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Твердження податкового органу, що по ланцюгу постачання не встановлено придбання контрагентами позивача товарно-матеріальних цінностей у інших суб`єктів господарювання, відсутність у контрагентів по ланцюгу постачання факту наявності трудових ресурсів необхідних для ведення господарської діяльності є безпідставними та не беруться судом до уваги, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами, ґрунтуються виключно на припущеннях, які, в свою чергу, базуються на узагальненій податковій інформації без проведення контрольних заходів щодо безпосередніх постачальників платника та дослідження відповідних первинних документів.

Таким чином, інформація (без документального підтвердження), на яку посилається відповідач, не відповідає критерію юридичної значимості та не є допустимим та достовірним доказом в розумінні процесуального Закону. Отже, контролюючим органом всупереч Кодексу адміністративного судочинства України не було доведено та надано належних доказів, які свідчили б, про наявність фактів допущення позивачем порушень вимог чинного податкового законодавства.

Щодо посилань контролюючого органу на наявність статусу ризиковості у контрагентів по ланцюгу постачання, судом встановлено, що вказані обставини спростовані в судовому порядку.

Відповідачем не наведено жодних обґрунтованих обставин, які б свідчили про безтоварність безпосередньо операцій, здійснених позивачем.

Фактично, податковий орган посилається виключно на недоліки господарських операцій, у яких позивач не брав участь та оподаткування яких не є предметом даного спору.

Правовідносини контрагентів із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, на які посилається відповідач, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть свідчити про нереальність господарських взаємовідносин, які є предметом дослідження у цій справі (наведене відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 24.10.2019 у справі №820/7293/13-а).

Відповідачем також не наведено обставин та доказів, які свідчили б про штучний характер господарських операцій, невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Разом з тим, судом встановлено рух активів (товару) по ланцюгу від постачальника до покупця, встановлено зв`язок між фактом придбання товару і господарською діяльністю позивача, а також подальшої реалізації товару.

Слід також наголосити, що платник не несе відповідальності за дії всіх підприємств та організацій, що беруть участь у багатостадійному процесі сплати податків до бюджету. Зворотне призвело б до неправомірного покладення на платника тягаря відповідальності за дії третіх осіб у багатостадійному господарському обороті.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 червня 2018 року по справі №826/16272/13-а, в якій суд зазначив, що порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента..

Також, у постанові від 16 квітня 2019 у справі №804/6909/17 Верховний Суд вкотре підтвердив позицію, що аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

На момент укладення та виконання спірних операцій контрагенти позивача були зареєстровані платниками податку на додану вартість та внесені в установленому порядку до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, громадських формувань.

Таким чином, за результатом системного аналізу вимог податкового законодавства, на підставі оцінки наявних у справі доказів окремо та у їх сукупності, суд звертає увагу на те, що висновок про безтоварність господарських операцій може ґрунтуватись на належних, допустимих і достатніх доказах і не може ґрунтуватись на припущеннях. Контролюючий орган при вирішенні справи не обґрунтовував позицію щодо неправомірного заниження позивачем податку на прибуток за період з 01.07.2019 по 30.09.2021 всього у сумі 1 515 303 грн та заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість за червень 2020 року у сумі 1 683 670 грн безтоварністю господарських операцій та не довів суду шляхом надання належних і допустимих доказів.

З огляду на викладене, суд вважає, що операції позивача з контрагентами, які на момент здійснення господарських операцій були зареєстровані як платники податку на додану вартість, здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Позивачем вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань та фінансових ресурсів.

Відтак спірні податкові повідомлення-рішення від 15.08.2023 № 0535812302 та № 0535832303 винесені відповідачем всупереч вимогам податкового законодавства, є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірність та обґрунтованість прийнятих ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень

Натомість, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.

Враховуючи наведене, системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши наявні докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, за результатами з`ясування обставини у справі та їх правової оцінки суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.

На підставі частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України на користь позивача підлягають стягненню здійсненні ним судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі 54298,36 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 72-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об`єднання «РОМСАТ» (04214, м. Київ, просп. Оболонський, буд.32-Б, офіс 402, код ЄДРПОУ 39689490) до Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ ВП 44116011) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ ВП 44116011) від 15.08.2023р. №0535812302 та від 15.08.2023р. №0535832303.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об`єднання «РОМСАТ» (04214, м. Київ, просп. Оболонський, буд.32-Б, офіс 402, код ЄДРПОУ 39689490) сплачений судовий збір у розмірі 54 298,36 грн. (п`ятдесят чотири тисячі двісті дев`яносто вісім гривень, тридцять шість копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ ВП 44116011).

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Марич Є.В.