Рішення

від 04.04.2024 по справі 380/4166/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/4166/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 квітня 2024 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Велнер» до Головного управління ДПС України у Львівській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення -

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Велнер» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі - відповідач) в якому просить визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області № 00239040902 від 30.10.2023.

В обґрунтування звернення до суду із цим позовом вказано про протиправність, на думку позивача, податкового повідомлення-рішення, яке прийняте відповідачем, за наслідками проведеної фактичної у зв`язку з неправильними висновками відповідача про обов`язок позивача зареєструвати акцизний склад в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового. Позивач звернув увагу на те, що він не є власником акцизного складу в розумінні Податкового кодексу України, не є реалізатором пального та спирту етилового, оскільки використовує пальне виключно для власних потреб і відповідно не мав обов`язку реєструвати такий склад.

Ухвалою від 26.02.2024 суддя прийняла позовну заяву до розгляду та відкрила провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з викликом сторін.

На адресу суду від представниці відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 19548 від 13.03.2024), у якому проти позову заперечила. Зазначила, що в ході фактичної перевірки встановлено, що позивач є платником акцизного збору і 10.10.2019 зареєстрований в реєстрі платників акцизного податку з реалізації пального та спирту етилового за № 3801, відповідно у нього наявний обов`язок реєстрації паливного складу, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Вулецька, 14 як «акцизного». Просила у задоволенні позову відмовити.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю.

Представниця відповідача у судовому засіданні проти заявлених позовних вимог заперечила.

Суд заслухав пояснення представників сторін і в судовому засіданні ухвали продовжити розгляд справи у порядку письмового провадження відповідно до статті 205 КАС України перейшов до розгляду справи в письмовому провадженні.

Суд всебічно і повно з`ясував усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, та встановив таке.

Головним управлінням ДПС у Львівській області на підставі направлень від 19.09.2023 № 6749, № 6750 проведено фактичну перевірку з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства з питань виробництва, зберігання та обігу пального, контроль за виконанням якого покладений на органи ДПС.

Перевіркою встановлено, що в реєстрі платників акцизного податку з реалізації пального та спирту етилового ТзОВ «Велнер» зареєстровано 10.10.2019 за № 3801.

Також встановлено, що дані про реєстрацію акцизного складу за адресою зберігання пального: м. Львів, вул. Вулецька, 14 у системі електронного адміністрування пального та спирту етилового не зареєстровано.

Проведеною перевіркою також встановлено, що позивач здійснює зберігання пального (виключно для потреб власного споживання) за адресою місця зберігання пального: м. Львів, вул. Вулецька, 14, на підставі ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки), виданої ГУ ДПС України у Львівській області № 13500414202000894 терміном дії з 22.05.2020 по 22.05.2025, загальною місткістю резервуарів, що використовуються для зберігання пального 80000 літрів.

Резервуар в якому зберігається паливо для власних потреб розміщений на земельній ділянці площею 1114,7 м2, відповідно до Договору оренди нежитлового приміщення № 011219/12-1 від 02.12.2012 за адресою зберігання палива: Львів, вул. Вулецька, 14.

У ході проведення фактичної перевірки ТзОВ «Велнер» проведено інвентаризацію залишків пального (виключно для потреб власного споживання) за адресою місця зберігання пального: м. Львів, вул. Вулецька, 14, якою встановлено зберігання скрапленого газу в кількості 7643,00 літрів.

Проведеною перевіркою також встановлено, що ТзОВ «Велнер» здійснювало зберігання пального на акцизному складі не зареєстрованому в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, чим порушило п.п. 230.1.2 (б) п. 230.1 статті 230 Податкового кодексу України.

Позивач вважає вказане податкове повідомлення-рішення протиправним і таким, що підлягає скасуванню, тому звернувся до суду з позовом за захистом свого порушеного права.

При вирішенні спору по суті суд виходить з такого.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі ПК України).

Згідно з підпунктом 14.1.1411 пункту 14.1 статті 14 ПК України пальне - нафтопродукти, скраплений газ, паливо моторне альтернативне, паливо моторне сумішеве, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, інші товари, зазначені у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу.

Реалізація пального для цілей розділу VI Кодексу будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального з переходом права власності на таке пальне чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу/акцизного складу пересувного: до акцизного складу; до акцизного складу пересувного; для власного споживання чи промислової переробки; будь-яким іншим особам (підпункт 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Порядок ліцензування виробництва, оптової та роздрібної торгівлі пальним і зберігання пального регулюється Законом України від 19 грудня 995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі - Закон № 481).

Статтею 1 Закону № 481 визначено:

- ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ, що засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку;

- оптова торгівля - діяльність по придбанню і відповідному перетворенню товарів для наступної їх реалізації суб`єктам господарювання (у тому числі іноземним суб`єктам господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) роздрібної торгівлі, іншим суб`єктам господарювання (у тому числі іноземним суб`єктам господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва);

- роздрібна торгівля - діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб`єктах господарювання (у тому числі іноземних суб`єктах господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) громадського харчування;

- місце торгівлі - місце реалізації товарів, у тому числі на розлив, в одному торговому приміщенні (будівлі) за місцем його фактичного розташування, для тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пива - без обмеження площі, для алкогольних напоїв, крім пива, - торговельною площею не менше 20 кв. метрів, обладнане реєстраторами розрахункових операцій та/або програмними реєстраторами розрахункових операцій (незалежно від їх кількості) або де є книги обліку розрахункових операцій (незалежно від їх кількості), в яких фіксується виручка від продажу алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, незалежно від того, чи оформляється через них продаж інших товарів.

Розпорядник акцизного складу - суб`єкт господарювання, який одержав ліцензію на право виробництва спирту етилового, алкогольних напоїв, зареєстрований платником акцизного податку, або суб`єкт господарювання - платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу (підпункт 14.1.221 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Відповідно до підпункту 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 ПК України акцизний склад це спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі - приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі, а також реалізації спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів; приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Не є акцизним складом:

а) приміщення відокремлених підрозділів розпорядника акцизного складу, які використовуються ним виключно для пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі маркованих марками акцизного податку горілки та лікеро-горілчаних виробів, відвантажених з акцизного складу, а також для здійснення оптової та/або роздрібної торгівлі відповідно до отриманої розпорядником акцизного складу ліцензії;

б) приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб`єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.

Критерій, визначений цим підпунктом, щодо загальної місткості ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не застосовується до ємностей суб`єктів господарювання, які є розпорядниками хоча б одного акцизного складу;

в) приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб`єкт господарювання - платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;

г) паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої;

ґ) приміщення або територія, у тому числі платника податку, де зберігається або реалізується виключно пальне у споживчій тарі ємністю до 5 літрів включно, отримане від виробника або особи, яка здійснила його розлив у таку тару;

Зі змісту наведених положень слідує, що за сукупності обставин не вважається акцизним складом:

- приміщення або територія, на якому/якій загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження або зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів;

- суб`єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) власник або користувач такого приміщення/території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії);

- використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.

Критерій, визначений цим пунктом, щодо загальної місткості ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не застосовується до ємностей суб`єктів господарювання, які є розпорядником хоча б одного акцизного складу.

Суд звертає увагу на те, що пункт б) підпункту 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 ПК України містить критерії, що стосуються окремо характеристики приміщення чи території, на якій розташовано ємності для навантаження-розвантаження та зберігання пального, а також самого суб`єкта господарювання в частині обсягів отриманого пального за календарний рік та мети використання пального.

Отже, при визначенні приміщення або території акцизним складом, необхідно враховувати, зокрема, загальну місткість розташованих у певному приміщенні або на певній території ємностей, які використовуються для навантаження-розвантаження і зберігання пального, та обсяг пального отриманого суб`єктом господарювання протягом календарного року.

Як встановлено судом, товариство з обмеженою відповідальністю «Велнер» є юридична особа, створена та зареєстрована у відповідності до чинного законодавства 23.11.2018 .

До видів господарської діяльності позивача належать: надання в оренду інших машин, устаткування та товарів н.в.і.у. (основний вид економічної діяльності, код КВЕД 77.39), виробництво мила та мийних засобів, засобів для чищення та полірування (код КВЕД 20.41), виробництво іншої хімічної продукції, н.в.і.у. (код КВЕД 20.59), інші види діяльності.

Для здійснення своєї господарської діяльності, забезпечення власних потреб та виробництва продукції позивачем здійснювалася закупівля скрапленого природного газу. Як встановлено актом перевірки, за наслідками проведеної інвентаризації залишків пального ТзОВ «Велнер» встановлено зберігання скрапленого газу в кількості 7643,00 літрів (інвентаризаційний опис № 1 від 20.09.23, а.с. 63).

Факт споживання скрапленого природного газу для власних потреб підтверджується висновком контролюючого органу, викладеним у також Акті про результати фактичної перевірки від 25.09.2023 № 23553/13-01-09/02/42644512 (а.с. 10-14).

Як слідує з матеріалів справи, а саме відомостей про прихід та списання скрапленого природного газу ТзОВ «Велнер» у 2023 (а.с. 53) обсяги набутого у 2023 році (за період з січня 2023 по вересень 2023 року скрапленого природного газу становлять 343216,00 літрів, що відповідно становить 343,216 м3. Зазначені обсяги відповідають обсягам, визначеним підпунктом б) ч. 2 п. 14.1.6 статті 14 Податкового кодексу України.

Виходячи з наведеного, резервуар для зберігання пального ТзОВ «Велнер» для власних потреб складає 80000 літрів, що відповідає 80 м3 не підпадає під поняття «акцизного складу» у розумінні підпункту 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 ПК України, а відтак у позвача був відсутній обов`язок щодо реєстрації акцизного складу в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Отже, відповідачем належним чином не доведено наявність у діях ТЗОВ «Велнер» вимог підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 ПК України, оскільки позивач у періоді, що перевірявся не був розпорядником акцизного складу.

Також судом враховано, що обсяг спожитого позивачем скрапленого природного газу за вказаний період складає 335573 літри (335 м3), що не перевищує обсягів встановлених статтею 14 ПК України.

Суд вважає, що встановлення відсутності порушення позивачем податкового законодавства є самостійною підставою для визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи вищенаведене суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Львівській області № 00239040902 від 30.10.2023, яким застосовано до відповідача штрафну фінансову санкцію у розмірі 100000 грн є протиправним і таким, що підлягає скасуванню, а позовні вимоги є обґрунтованими і такими що слід задовольнити.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, усі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням викладеного, а також з огляду на те, що відповідачем у цій справі є Головне управління ДПС у Львівській області судові витрати у вигляді судового збору, слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС України у Львівській області у повному розмірі.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 293, 295 КАС України, суд-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС України у Львівській області № 00239040902 від 30.10.2023.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Велнер» судовий збір у сумі 15000 (п`ятнадцять тисяч) грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Велнер» (79053 Львівська область м. Львів вул. В. Великого 83/52 код ЄДРПОУ 42644512).

Відповідач: Головне управління ДПС у Львівській області (79026 м. Львів вул. Стрийська 35; код ЄДРПОУ ВП 43968090).

Суддя Р.П. Качур