Рішення

від 04.04.2024 по справі 420/28010/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/28010/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Василяки Д.К., розглянувши в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ПрАТ Одесавинпром (вул. Привокзадьна, 1-А, с.Розівка, Білгород-Дністровський район, Одеська область, 68454, код ЄДРПОУ 00412027) до Одеської митниці (вул. Івана і Юрія Лип, 21-А, м.Одеса, 65078 код ЄДРПОУ 44005631) про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ПрАТ Одесавинпром до Одеської митниці в якому позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 09.08.2023 та UA500220/2023/000012/1;

визнати протиправною та скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500220/2023/000046.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що між ПрАТ «Одесавинпром» та компанією «VETROPACK CHISINAU» S.А було укладено зовнішньоекономічний контракт № 40014849 від 15.06.2023 предметом якого є кулівля-продаж пляшок скляних.

На виконання умов вказаного Контракту компанія «VETROPACK CHISINAU» S.A виставила ПрАТ «Одесавинпром» інвойс № 7800001469 від 07.08.2023 на товар ««пляшки скляні "Champagne 680g SK 17,5 750 ml"»», кількість - 23 400 пляшок, загальною вартістю 10 094, 76 євро.

З метою митного оформлення партії товару «пляшки скляні з кольорового скла "Champagne 680g SK 17,5 750 ml"», поставленого на підставі вказаного Контракту, декларант ПрАТ «Одесавинпром» 08.08.2023 подав до Одеської митниці електронну митну декларацію № 23UA500220001183U4, заявивши митну вартість імпортованого товару за ціною договору у відповідності з положеннями статті 58 Митного кодексу України, додавши до ціни товару складову митної вартості товару витрати на транспортування товару (15 000 грн.) враховуючи умови поставки FCA згідно Інкотермс.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, за МД № 23UA500220001183U4, Одеською митницею не було визнано заявлену декларантом митну вартість товару та прийняте рішення про коригування митної вартості товарів UA500220/2023/000012/1 від 09.08.2023, яким збільшено митну вартість товару «пляшки скляні з кольорового скла "Champagne 680g SK 17,5 750 ml" з 0,43 Евро/шт. до рівня 0,54 дол.США/шт. Неподання повного пакету документів для підтвердження заявленої митної вартості. (МКУ №4495-VI від 13.03.12р.: ст.53, ст.55, п.12 ст.264).

У зв`язку з коригуванням митної вартості Одеською митницею прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500220/2023/000046 та роз`яснено право щодо випуску товару у вільний обіг за умови надання гарантій.

ПрАТ «Одесавинпром» не погоджується з прийнятими Одеською митницею рішеннями про коригування митної вартості товарів та виданими на їх підставі Картками відмови у митному оформленні зазначаючи, що вказані у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів розбіжності є необгрунтованими та не впливають на числове значення складових митної вартості товарів.

На думку позивача безпідставними є вимоги відповідача щодо необхідності подання додаткових документів,

З огляду на викладене, вважаючи протиправними та такими, що підлягають скасуванню, прийняті відповідачем Рішення про коригування митної вартості товарів та Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Від відповідача до суду надійшов відзив на адміністративний позов в якому відповідач зазначив, що як свідчать фактичні обставини справи, декларантом позивача для здійснення митного оформлення товару до Одеської митниці подана митна декларація (МД) № 23UA500220001183U4 від 08.08.2023, відповідно до якої за умовами поставки FCA на митну територію України надійшов товар ПрАТ «ОДЕСАВИНПРОМ», а саме: - 1. Пляшки скляні з кольорового скла "Champagne 680g SK 17,5 750 ml", для розлива харчових напоїв, номінальна місткість 0,75 л., артикул AC258.0750.1223.CU.6S0 - 23400 шт. Виготовлено згідно ГОСТ 10117.1-2001.Упаковані на дерев`яних палетах, обтягнуті поліетиленовою плівкою, між рядами пляшок кортонні прокладки, що являються транспортною тарою та призначені для зручності транспортування. Для власних потреб виробництва.. Для підтвердження заявленої митної вартості товару разом з митною декларацією (МД) № 23UA500220001183U4 від 08.08.2023 позивачем подані документи, які зазначені у графі 44 МД.

У зв`язку із спрацюванням профілів ризику системи управління ризиками щодо можливого заниження митної вартості та на виконання вимог статті 54 МКУ під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) № 23UA500220001183U4 від 08.08.2023 встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності та не містяться всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів № UA500220/2023/000012/1 від 09.08.2023, а саме: 1. аркуші зовнішньоекономічного договору (далі -контракту) № 40014849 від 15.06.2023 не пронумеровані, спостерігається наявність різних підписів на товаросупровідних документах. Окремі ділянки контракту № 40014849 від 15.06.2023 містять сліди неодноразового сканування та повторного друку, а саме на всіх аркушах наявні дрібні чорні плями. Вказане свідчить, що даний документ може містити ознаки підробки, а наведені в ньому відомості можуть бути неправдивими. Отже даний правочин може вважатися таким, що укладений фіктивно та без подальшого наміру виконання прийнятих сторонами зобов`язань; 2. відповідно до п.2.2 контракту від 15.06.20236 № 40014849: Постачальник має право збільшувати ціну покупки, або відмовитись від Договору. Якщо конкретна ціна покупки не була узгоджена, застосовується прайс-лист . В наданому доповнені від 10.07.2023 б/н до контракту від 15.06.20236 № 40014849 погоджувала особа, дані якої відсутні в облікової карточки ПрАТ "ОДЕСАВИНПРОМ" (код ЄДРПОУ 00412027); Прайс-лист відсутній 3. у наданій митній декларації митна вартість товару нижче , чим за попередніми поставками по цьому ж договору від 15.06.2023 № 40014849. Пунктом 2.2 договору не передбачено зниження ціни договору, а тільки підвищення. 4. відповідно до п.2 ч.10 ст.58 Митного кодексу України (далі МКУ) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Проте п. 2.2 контракту від 15.06.20236 № 40014849 визначено ціна Постачальника є ціна нетто і не включають встановлений законом податок на додану вартість, митні збори та інше. Вартість в наданому інвойсі вказано за штуку. Також п. 3 контракту від 15.06.20236 № 40014849 «Упаковка, доставка» передбачені відповідні умови, але у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару. Доля упаковки становить 5,3% та перевищує характерну для даного коду товару та виду упаковки. 5. відповідно до п 4.4 контракту від 15.06.20236 № 40014849 передбачено що дата та терміни доставки повинні бути узгоджені в письмової формі. Жодного підтверджуючого документу не було надано митному органу. 6. в наданому платіжному документі від 28.07.2023 № 13 вказаний інвойс від 10.07.2023 №90075597/12.07.2023, який відсутній в графі 44 даної МД 7. Підтверджуючи банківські виписки про оплату за транспортні витрати не надано. Згідно наказу МФУ від 24.05.2012 № 599 до зазначених документів можуть належати: - рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця Документ сформований в системі «Електронний суд» 03.11.2023 7 договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахункафактури; - калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Проте до митного оформлення надано довідку про транспортні витрати від 07.08.2023 б/н та рахунок фактуру від 07.08.2023 №51 в яких відсутнє посилання на договір про перевезення та рахунок на оплату.

Таким чином, оскільки надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, зазначені обставини виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 МКУ, та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості.

Відповідач зазначив, що декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ.

Оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митною декларацією (МД) № 23UA500220001183U4 від 08.08.2023 містились розбіжності, та не містилися всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 МКУ, були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

За допомогою інформації, отриманої за результатами здійснення митного контролю із зазначенням номерів відповідних митних декларацій, яка міститься у спеціалізованому програмно-інформаційному комплексі Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), АСМО «Інспектор» встановлено, що рівень митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим та становить: - 0,54 дол.США/шт.. (МД від 11.07.2023 № UA500220/2023/000994), ніж заявлено декларантом 0,489 дол.США/шт.

У зв`язку з вищевикладеним та у відповідності до ч. 2 ст. 55 МКУ Одеською митницею прийняте рішення про коригування митної вартості товарів № UA500220/2023/000012/1 від 09.08.2023.

Враховуючи вищевикладені причини, та положення частини 6 статті 54, статті 256 МКУ, Одеською митницею була видана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500220/2023/000046 від 09.08.2023 та роз`яснено вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

На думку відповідача, Одеська митниця під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішення про коригування митної вартості товару № UA500220/2023/000012/1 від 09.08.2023 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500220/2023/000046 від 09.08.2023 діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову ПрАТ «ОДЕСАВИНПРОМ».

Ухвалою суду від 20.11.2023 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи в порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

26.12.2023 року до суду від представника позивача надійшло клопотання про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 10000,00 грн.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне: між ПРАТ «ОДЕСАВИНПРОМ»(Покупець) та «VETROPACK CHISINAU» S.A (Продавець) 15.06.2023 року було укладено зовнішньоекономічний контракт на № 40014849, предметом якого є кулівля-продаж пляшок скляних.

Згідно п. 2.1. Контракту № 40014849 від 15.06.2023 року ціна Товару за Договором буде вказана у Додатках, а загальна вартість Договору надалі іменуватиметься як «Договірна ціна».

Положеннями п. 2.3 контракту № 40014849 від 15.06.2023 року встановлено, що Постачальник має право виставляти Покупцеві рахунок-фактуру в електронному вигляді.

Місцезнаходження Постачальника є місцем виконання вимог Постачальника щодо оплати.

Рахунки-фактури від Постачальника вважаються прийнятими, якщо Покупець не вносить заперечення проти них протягом 10 календарних днів після отримання рахунку-фактури.

Згідно з п.п. 3.1-3.3 Контракту № 40014849 від 15.06.2023 року упаковка обирається на розсуд Постачальника. Доставка Товару здійснюється за умовами FСА відповідно до Інкотермс. Якщо ця умова змінюється за згодою сторін, доставка всіх Товарів здійснюватиметься за рахунок і на ризик Покупця. Постачальник зобов`язаний доручити свої права за договором перевезення та транспортування Покупцеві лише на вимогу останнього, однак, без будь-якої подальшої відповідальності та проти відшкодування всіх витрат, пов`язаних із таким дорученням.

Якщо не було погоджено нічого протилежного, поставлені піддони та поліпропіленові шари будуть продані Покупцеві за ціною, зазначеною в прайс-листі Постачальника, що діє на момент доставки. Якщо піддони/шари повертаються Постачальнику в якості, придатній для повторного використання відповідно до вимог якості Постачальника протягом 90 днів після доставки, вони будуть повторно викуплені Постачальником у Покупця за ціною, вказаною у відповідному прайс-листі Постачальника. Повернення здійснюється за рахунок і на ризик Покупця.

Положеннями п.п. 4.1-4.2, 4,4 Контракту № 40014849 від 15.06.2023 року встановлено, що Постачальник має право вибирати місце виробництва та місце відправлення/вивезення.

Пере- або недопоставки до 10% допускаються без будь-якої відповідальності за це Постачальника. Покупець оплачує фактично поставлену кількість. Допускаються часткові поставки.

Дати та періоди доставки повинні бути узгоджені в і письмовій формі, в іншому випадку жодних зобов`язань щодо доставки не має виникати. Періоди доставки починаються з дати набрання чинності цим Договором. Постачальник не несе відповідальності за дотримання конкретного періоду доставки або конкретної дати доставки у випадку незначної недбалості.

На виконання умов Контракту № 40014849 було виставлено Інвойс № 7800001469 від 07.08.2023 року, яким сторони узгодили номенклатуру, ціну та кількість Товару на умовах Інкотермс - FCA. Так, загальна кількість становить 23 400 пляшок, загальною вартістю 10 094, 76 євро.

З метою митного оформлення імпортованого товару 08.08.2023 року декларантом позивача до Одеської митниці подано митну декларацію № 23UA500220001183U4 на Товар: Пляшки скляні з кольорового скла "Champagne 680g SK 17,5 750 ml", для розлива харчових напоїв, номінальна місткість 0,75 л., артикул AC258.0750.1223.CU.6S0 - 23400 шт. Виготовлено згідно ГОСТ 10117.1-2001.Упаковані на дерев`яних палетах, обтягнуті поліетиленовою плівкою, між рядами пляшок кортонні прокладки, що являються транспортною тарою та призначені для зручності транспортування. Для власних потреб виробництва.

Митну вартість товару визначено за основним (першим) методом - ціною договору.

На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості товару та обраного методу її визначення декларант надав митному органу разом з митною декларацією наступні документи: зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі- продажу товарів № 40014849 від 15.06.2023; рахунок-фактура (інвойс) від 07.08.2023 № 7800001469; договір про надання транспортних послуг № 70823 від 04.08.2023; довідку про транспортні витрати від 07.08.2023 б/н; сертифікат про походження товару від 07.08.2023 № А 303381; копія митної декларації країни відправлення від 08.08.2023 № MD 2070/2023/82752 та інші документи, зазначені в графі 44 МД.

Під час здійснення митного контролю правильності визначення митної вартості товарів митним органом було встановлено, що подані документи містять розбіжності, а саме:

1) аркуші зовнішньоекономічного договору (далі-контракту) № 40014849 від 15.06.2023 не пронумеровані, спостерігається наявність різних підписів на товаросупровідних документах, окремі ділянки контракту № 40014849 від 15.06.2023 містять сліди неодноразового сканування та повторного друку, а саме на всіх аркушах наявні дрібні чорні плями. Вказане свідчить, що даний документ може містити ознаки підробки, а наведені в ньому відомості - можуть бути неправдивими. Отже даний правочин може вважатися таким, що укладений фіктивно та без подальшого наміру виконання прийнятих сторонами зобов`язань;

2) відповідно до п.2.2 контракту від 15.06.20236 № 40014849: Постачальник має право збільшувати ціну покупки, або відмовитись від Договору. Якщо конкретна ціна покупки не була узгоджена, застосовується прайс-лист. В наданому доповнені від 10.07.2023 б/н до контракту від 15.06.20236 № 40014849 погоджувала особа, дані якої відсутні в обліковій картці ПрАТ "ОДЕСАВИНПРОМ" (код ЄДРПОУ 00412027); Прайс-лист відсутній

3) у наданій до митного оформлення митній декларації митна вартість товару нижче, чим за попередніми поставками по цьому ж договору від 15.06.2023 № 40014849. Пунктом 2.2 договору не передбачено зниження ціни договору, а тільки підвищення.

4) відповідно до п.2 ч.10 ст.58 Митного кодексу України (далі - МКУ) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Проте п. 2.2 контракту від 15.06.20236 № 40014849 визначено ціна Постачальника є ціна нетто і не включають встановлений законом податок на додану вартість, митні збори та інше. Вартість в наданому інвойсі вказано за штуку. Також п. 3 контракту від 15.06.20236 № 40014849 «Упаковка, доставка» передбачені відповідні умови, але у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару. Доля упаковки становить 5,3% та перевищує характерну для даного коду товару та виду упаковки;

5) відповідно до п 4.4 контракту від 15.06.2023 № 40014849 передбачено що Дата та періоди доставки повинні бути узгоджені в письмової формі. Жодного підтверджуючого документу не надано митному органу.

6) в наданому платіжному документі від 28.07.2023 № 13 вказаний інвойс від 10.07.2023 №90075597/12.07.2023, який відсутній в графі 44 даної МД;

7) підтверджуючи банківські виписки про оплату за транспортні витрати не надано. Згідно наказу МФУ від 24.05.2012 № 599 до зазначених документів можуть належати: - рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка фактури; - калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Проте до митного оформлення надано довідку про транспортні витрати від 07.08.2023 б/н та рахунок фактуру від 07.08.2023 №51 в яких відсутнє посилання на договір про перевезення та рахунок на оплату.

Враховуючи вищезазначене, відповідно до п.5 ст. 54, частини 3 статті 53 МК України зобов`язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) каталоги, прейскурант (прайс-лист) виробника товару; 2) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; 3) виписку з бухгалтерської документації; 4) документи, що підтверджують страхування вантажу.

Повідомлено, що відповідно до ч. 6 ст. 53 МКУ декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Декларантом до митного органу було надано: рахунок проформу від 12.07.2023 № 90075597, лист від ПрАТ «ОДЕСВИНПРОМ» від 19.07.2023 № 19/07/1, калькуляцію виробника товару від 17.07.2023, лист виробника товару від 19.07.2023 № 19/7, також надано лист отримувача товару від 08.08.2023 № 82, яким повідомлено, що надати інші документи немає можливості.

Як зазначив митний орган, декларантом не подані усі документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ, розбіжності не спростовано.

09.08.2023 року Одеська митниця Державної митної служби України прийняла Рішення про коригування митної вартості товарів №UA500220/2023/000012/1, яким скориговано митну вартість товару за методом за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів, а саме, було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України встановлено, що рівень митної вартості товару та становить є більшим та становить 0,54 дол.США/шт. (МД від 11.07.2023 № UА500220/2023/000994), ніж заявлено декларантом 0,489 дол.США/шт.

На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару Одеська митниця видала позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500220/2023/000046.

Вважаючи протиправним та необґрунтованим Рішення про коригування митної вартості та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що правовідносини, що виникли між сторонами у даній адміністративній справі, врегульовано нормами Митного кодексу України (далі - МК України).

Згідно ст. 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною першою статті 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Статтею 543 МК України визначено, що безпосереднє здійснення державної митної справи покладається на митні органи.

До митної справи відповідно до ст.7 МК України відносяться, крім іншого, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення.

Згідно з п. 23, п. 24 ст.4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Згідно положень Митного кодексу України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст. 49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до статті 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з частиною 1 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами 1, 2, 3 статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких орган доходів і зборів вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Відповідно до ч.1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно із ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Тобто, вимоги вказаних норм дають змогу відокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов`язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості:

1) наявність розбіжностей між окремими документами;

2) наявність ознак підробки певних документів;

3) відсутність достатніх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованим та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Відповідно до ч.3 ст.54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Частиною першою статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частин 2, 3 статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною дев`ятою статті 58 МК України передбачено, що розрахунки при застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Таким чином, органи доходів і зборів мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.

Відповідач в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості зазначив, що у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.

Проте суд не погоджується з зазначеними висновками відповідача з огляду на наступне.

Так, митниця в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів вказує, що аркуші зовнішньоекономічного договору (далі-контракту) № 40014849 від 15.06.2023 не пронумеровані, спостерігається наявність різних підписів на товаросупровідних документах, окремі ділянки контракту № 40014849 від 15.06.2023 містять сліди неодноразового сканування та повторного друку, а саме на всіх аркушах наявні дрібні чорні плями. Вказане свідчить, що даний документ може містити ознаки підробки, а наведені в ньому відомості - можуть бути неправдивими. Отже даний правочин може вважатися таким, що укладений фіктивно та без подальшого наміру виконання прийнятих сторонами зобов`язань.

Суд зазначає, що згідно з підпунктом 29 п.5 Положення про здійснення установами фінансового моніторингу, затвердженого Постановою Правління Національного банку України 28.07.2020 № 107, підробка - створення (повністю або частково) документа, подібного на справжній/автентичний документ, з метою незаконного його використання як справжнього/автентичного документа.

Пленум Верховного Суду України у п. 6 постанови «Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил» № 8 від 03.06.2005 вказав, що підробленими треба вважати як фальшиві документи, так і справжні, до яких внесено неправдиві відомості чи окремі зміни, що перекручують зміст інформації щодо фактів, які ними посвідчуються, а також документи з підробленими підписами, відбитками печаток та штампів.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що доводи відповідача не можуть свідчити про ознаки підробки вказаного документа.

В оскаржуваному рішенні відповідач, серед іншого, зазначає, що відповідно до п.2.2 контракту від 15.06.20236 № 40014849: Постачальник має право збільшувати ціну покупки, або відмовитись від Договору. Якщо конкретна ціна покупки не була узгоджена, застосовується прайс-лист. В наданому доповнені від 10.07.2023 б/н до контракту від 15.06.20236 № 40014849 погоджувала особа, дані якої відсутні в обліковій картці ПрАТ "ОДЕСАВИНПРОМ" (код ЄДРПОУ 00412027).

Суд зазначає, що наявність чи відсутність даних особи, яка підтверджує ціну товару в обліковій картці підприємства не впливає на митну вартість такого товару та не може бути покладено в обґрунтування рішення про коригування митної вартості.

Стосовно твердження відповідача що у наданій до митного оформлення митній декларації фактурна вартість товару нижче, чим за попередніми поставками по цьому ж договору від 15.06.2023 № 40014849, а пунктом 2.2 договору не передбачено зниження ціни договору, а тільки підвищення, суд зазначає таке.

Відповідно до п.п. 2.2. п.2 Контракту № 40014849 від 15.06.2023 року, ціни Постачальника є цінами нетто і не включають встановлений законом податок на додану вартість, митні збори, збори за переробку або будь-які інші стягування. Усі ціни можуть бути змінені Постачальником без попереднього повідомлення. Постачальник має право збільшити ціну покупки або відмовитися від договору, якщо витрати на виробництво або транспортування зростуть після укладання договору. Якщо сторони погоджуються, що ціна покупки буде сплачена у валюті, відмінній від євро, покупець несе валютний ризик з дати підтвердження замовлення до оплати повної ціни покупки. Якщо конкретна ціна покупки не була узгоджена, застосовується прайс-лист Постачальника зі змінами, що можуть вноситися час від часу.

Отже, ціну на товар Постачальник має право змінити як в сторону збільшення так і в сторону зменшення. В договорі не зазначено про те, що Постачальник має право лише збільшувати ціну за товар, оскільки усі ціни можуть бути змінені Постачальником без попереднього повідомлення.

При цьому, судом встановлено, що позивачем на вимогу митного органу надавались документи на підтвердження митної вартості, зокрема лист № 82 від 08.08.2023, комерційна пропозиція від 07.07.2023, якою Продавець повідомив покупці про можливість продажу Товару з а меншою ціною. Також, листом № 19/07 від 19.07.2023 Продавцем повідомлено митні органи України по можливу зміну ціни товару в сторону зменшення.

Суд також зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.

Наявність у базі даних інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначення за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), що само по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів.

Так, твердження відповідача про те, що вартість товару нижче чим за попередніми поставками не сприймаються судом як обґрунтовані підстави для прийняття оскаржуваного рішення.

Також відповідач вказує, що відповідно до п.2 ч.10 ст.58 Митного кодексу України (далі - МКУ) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Проте п. 2.2 контракту від 15.06.20236 № 40014849 визначено ціна Постачальника є ціна нетто і не включають встановлений законом податок на додану вартість, митні збори та інше. Вартість в наданому інвойсі вказано за штуку. Також п. 3 контракту від 15.06.20236 № 40014849 «Упаковка, доставка» передбачені відповідні умови, але у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару. Доля упаковки становить 5,3% та перевищує характерну для даного коду товару та виду упаковки. Крім того митний орган в оскаржуваному рішенні зазначає, що відповідно до правил Інкотермс умови поставки товару передбачають наявність страхування вантажу, проте декларантом не надано жодного документа, який підтверджує факт страхування.

При цьому, в інвойсі № 7800001469 від 07.08.2023 року, наявному в матеріалах справи та наданому до митного оформлення разом із митною декларацією, умови поставки зазначені - FCA.

Відповідно до розділу А.9 умов FСА Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс, Продавець зобов`язаний за власний рахунок забезпечити пакування товару, необхідне для перевезення товару (за винятком випадків, коли в даній галузі торгівлі прийнято звичайно відправляти товари з такими ж характеристиками, що обумовлені договором, без упаковки). Пакування здійснюється в тій мірі, в якій обставини, що стосуються транспортування (наприклад, засоби перевезення, місце призначення), були повідомлені продавцю до укладення договору купівлі-продажу.

Водночас, відповідно до інвойсу № 7800001469 від 07.08.2023, а також додатку до Контракту від 10.07.2023 пакування включено до ціни товару.

Крім того, судом встановлено, що відповідно до Класифікатора особливостей переміщення товарів через митний кордон України, у разі поставки товару у зворотній тарі у графі 37. Процедура митної декларації має бути зазначено, в той час як у вказаній графі митної декларації № 23UA500220001183U4, позивачем зазначено (тара не зворотна та її вартість входить у ціну товару), що свідчить про відсутність особливостей переміщення товару, визначених цим Класифікатором.

За таких обставин, при постачанні спірного товару вартість тари та пакування включена до ціни товару, яка вказана в інвойсі і тому, при визначенні складових митної вартості товару, не повинна була додаватись окремо.

Також умови поставки за Інкотермс 2010 не встановлюють обов`язковість страхування товару. Страхування при умовах поставки FCA є зоною відповідальності покупця (Позивача), якщо він вважає, що це потрібно. Крім того, положеннями Контракту № 40014849 від 15.06.2023 року також не передбачений обов`язок Позивача (декларанта) страхувати даний вид товару.

При цьому, ані позивачем, ані продавцем страхування товару не здійснювалось.

Суд зазначає, що страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, подаються декларантом для підтвердження митної вартості лише у випадках, якщо здійснювалось страхування, про що зазначено в п.8 ч.3 ст.53 МК України.

Отже, позивач не підтвердив витрати на страхування товару, адже відповідно до умов поставки FCA, ані продавець, ані позивач не мали жодних зобов`язань щодо страхування спірного товару, а відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження своєї позиції.

Зважаючи на вказане, суд відхиляє доводи відповідача, щодо не надання декларантом документів на підтверджує факту страхування.

Однією з підстав прийняття оскаржуваного рішення є твердження митного органу про те, що відповідно до п 4.4 контракту передбачено, що дата та періоди доставки повинні бути узгоджені в письмовій формі. Жодного підтверджуючого документу не надано митному органу.

Судом встановлено, що відповідно до п.п.4.4 п.4 Контракту № 40014849 від 15.06.2023 року, дати та періоди доставки повинні бути узгоджені в письмовій формі, в іншому випадку жодних зобов`язань щодо доставки не має виникати.

При цьому, наведені вище твердження відповідача жодним чином не впливають на визначення митної вартості товару та не можуть бути підставою для відмови у митному оформленні такого товару, адже у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару, а дати та періоди доставки безпосередньо ціни товару не стосуються.

Отже інформація про дати та періоди доставки, суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для висновку про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Щодо посилання відповідача, що в наданому платіжному документі від 28.07.2023 № 13 вказаний інвойс від 10.07.2023 №90075597/12.07.2023, який відсутній в графі 44 даної МД, суд зазначає, що технічні помилки не можуть слугувати підставою для винесення рішення про коригування митної вартості товарів.

Разом з цим, відповідачем не обґрунтовано, яким чином номер інвойсу в наданому платіжному документі від 28.07.2023 № 13 впливає на митну вартість товару, чи які складові митної вартості внаслідок не відображення цих відомостей не підтверджено, чи яким чином номер інвойсу свідчить про підробку та вплинув на визначення митної вартості товару.

Крім того, митний орган зазначив , що підтверджуючи банківські виписки про оплату за транспортні витрати не надано. Згідно наказу МФУ від 24.05.2012 № 599 до зазначених документів можуть належати: - рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка фактури; - калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Проте до митного оформлення надано довідку про транспортні витрати від 07.08.2023 б/н та рахунок фактуру від 07.08.2023 №51 в яких відсутнє посилання на договір про перевезення та рахунок на оплату.

Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

При цьому вказана норма не встановлює конкретних вимог щодо виду таких документів.

Відповідач у рішенні про коригування митної вартості товару, яке оскаржується, послався на наказ МФУ від 24.05.2012 № 599. Проте вищевказаний наказ регулює правила заповнення декларації митної вартості та містить наступне формулювання: «Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахункафактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту».

Таким чином, наказ МФУ від 24.05.2012 № 599 лише наводить можливі приклади документів на підтвердження вартості перевезення, але не встановлює вичерпного переліку таких документів, а його формулювання не містить обов`язкової вимоги.

Верховний Суд у постанові від 31.05.2019 у справі №804/16553/14 (№К/9901/5149/18) зазначив, що законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, а тому такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

При цьому позивачем на підтвердження такої складової митної вартості, як витрати на транспортування, були надані: рахунок-фактура №51 від 07.08.2023; довідка від 07.08.2023.

Отже, сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли у зв`язку з тим, що декларантом надані не всі документи є необґрунтованими. Крім того, будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої ПрАТ «Одесавинпром» митної вартості товару судом не встановлено.

Поряд з цим, митний орган фактично залишив поза увагою документи, надані декларантом для митного оформлення товару. При цьому надані митному органу документи є належними та в повній мірі відповідають вимогам МК України до документів, які підтверджують митну вартість товарів, однак останні не тільки не спростовані митним органом, але й взагалі залишені без уваги.

Суд зазначає, що встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти такі дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 20.02.2018 у справі №809/1884/16.

Суд звертає увагу, що лише у разі встановлення митним органом невідповідності числових значень складових митної вартості товару в документах, які підтверджують митну вартість товарів, митний орган має право вимагати від декларанта надання додаткових документів для встановлення дійсної митної вартості товару.

При цьому, окремі недоліки в оформленні документів не є підставою для не прийняття зазначених документів для підтвердження митної вартості товарів.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені Митним кодексом України, необхідні для визначення митної вартості за першим методом, та які містять повну інформацію про митну вартість та її складові.

Натомість контролюючий орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, як не довів і правових підстав для застосування методу за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів.

У своїх сталих правових позиціях Верховний Суд з приводу спірних правовідносин наголошує, що розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами, як помилково вважає митний орган.

У постанові від 30.04.2020 року по справі №820/231/16 Верховний Суд вказує, що отримана з Центральної бази даних ЄАІС ДМСУ інформація про вантажну митну декларацію, на яку митний орган посилається при коригуванні митної вартості, не є достатнім доказом ціни, за яку відповідну партію товару було дійсно імпортовано до України, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України; що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом, тощо.

Однак, таких доказів не міститься в матеріалах даної справи.

Проте саме на підставі наявної інформації баз даних ЄАІС митним органом встановлено, що рівень митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим, ніж заявлено декларантом.

Відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, так як усі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів надані. Зазначене, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого Товариством товару.

З огляду на вищевикладене, суд робить висновок, що встановлені відповідачем недоліки щодо розбіжностей у документах, що були надані позивачем є безпідставними та, відповідно, рішення про коригування митної вартості та картка відмови, що прийняті на підставі встановлених відповідачем розбіжностей, є такими, що належать до скасування.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням викладеного, суд робить висновок, що відповідач по справі прийняв рішення про коригування митної вартості, за відсутністю обґрунтованих підстав вважати заявлені позивачем відомості про митну вартість товарів неповними, недостовірними чи з розбіжностями, у зв`язку з чим, під час здійснення митного контролю правильності визначення позивачем митної вартості товарів, діяв у спосіб, що не відповідає вимогам Митного кодексу України, застосувавши другорядний метод визначення митної вартості товару, за наявності законних підстав для застосування основного методу за ціною договору.

Таким чином, суд робить висновок про наявність підстав для задоволення адміністративного позову ПрАТ «Одесавинпром».

Щодо судових витрат, зокрема, сплаченого судового збору, він підлягає стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань у відповідності до приписів ст. 139 КАС України.

Щодо вимог позивача про стягнення витрат на оплату професійної правничої допомоги в розмірі 10000 грн., то суд звертає увагу на наступне: частинами 1-4 статті 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.3 ст.4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 р. № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI) адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Згідно п.п.1, 2, 6 ч.1 ч.2 ст.19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.1 Закону № 5076-VI інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Частиною 3 статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до ч.ч.4, 5 ст.134 КАС України законодавцем запроваджено принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката. Так розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Крім того, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо.

Таким чином, у Кодексі адміністративного судочинства України закладені критерії оцінки як співмірності витрат на оплату послуг адвоката (адекватності ціни за надані адвокатом послуги відносно складності та важливості справи, витраченого на ведення справи часу тощо), так і критерій пов`язаності цих витрат із веденням справи взагалі (пов`язаності конкретних послуг адвоката із веденням саме цієї судової справи, а не іншої справи).

При цьому склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі та покладається на сторону, яка подає таке клопотання.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було винесене судове рішення у справі, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Ті самі критерії застосовує і Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04, п. 269).

Верховним Судом у своїх постановах від 27.06.2018 р. у справі № 826/1216/16, від 17.09.2019 р. у справі № 810/3806/18, від 31.03.2020 р. у справі № 726/549/19 неодноразово висловлювалась правова позиція, згідно якої на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Згідно позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 24.04.2018 р. у справі № 814/1258/16, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами із наданням, зокрема, розрахунків (калькуляції) вартості правової допомоги, а не лише з визначенням загальної вартості наданої допомоги. Такий розрахунок може бути відображений у звіті про виконану роботу, розрахунку чи акті здачі-приймання робіт із конкретизацією кожної вчиненої процесуальної дії.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу надано договір про надання професійної правничої (правової) допомоги, додаткова угода, акт прийому-передачі наданих послуг.

Суд вважає, що визначений позивачем розмір понесених судових витрат на правничу допомогу не співмірний із складністю справи, яка розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судових засідань та виклику учасників справи. При цьому, на момент відкриття провадження по справі, судом встановлено можливість розгляду справи на підставі наявних матеріалів справи, які були достатніми для прийняття рішення по даній справі та не потребували надання учасниками справи додаткових обґрунтувань, пояснень та доказів по справі.

Крім того, дана адміністративна справа є справою незначної складності, текст позовної заяви фактично є шаблонним, а її складення не вимагає глибокого аналізу судової практики і нормативно-правових актів.

Виходячи з наведеного, враховуючи наявність підстав для задоволення позовної заяви, а також додані до справи докази понесення позивачем судових витрат, їх співмірність із складністю справи, обсягом наданих до суду та досліджених матеріалів, а також обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на підготовку процесуальних документів, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення клопотання позивача в цій частині та стягнення з Одеської митниці за рахунок її бюджетних асигнувань на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 6, 14, 90, 139, 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ПрАТ Одесавинпром (вул. Привокзадьна, 1-А, с.Розівка, Білгород-Дністровський район, Одеська область, 68454, код ЄДРПОУ 00412027) до Одеської митниці (вул. Івана і Юрія Лип, 21-А, м.Одеса, 65078 код ЄДРПОУ 44005631) про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів від 09.08.2023 та UA500220/2023/000012/1.

Визнати протиправною та скасувати картки відмови Одеської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500220/2023/000046.

Стягнути з Одеської митниці за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ПрАТ Одесавинпром сплачений судовий збір у розмірі 5368, 00 грн.

Стягнути з Одеської митниці за рахунок її бюджетних асигнувань на користь " ПрАТ Одесавинпром витрати на правничу допомогу у сумі 4000, 00 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки, встановлені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Д.К. Василяка