Рішення

від 04.04.2024 по справі 420/6082/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/6082/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2024 року Одеський окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді - Завальнюка І.В.,

при секретарі Гоменюк Р.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в порядку особливого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа - Київський районний суд міста Одеси, про визнання протиправними та скасування постанов,

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із даним позовом, в якому просить суд визнати незаконною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження, винесену головним державним виконавцем Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Франчук Мариною Анатоліївною ВП № 72211420 від 12 липня 2023 року; визнати незаконною та скасувати постанову про арешт майна боржника, винесену головним державним виконавцем Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Франчук Мариною Анатоліївною ВП № 72211420 від 12 липня 2023 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 12 липня 2023 року головним державним виконавцем Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Франчук Мариною Анатоліївною було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 72211420 на виконання виконавчого листа № 520/15653/16-к виданого 18 травня 2023 року Київським районним судом м. Одеси про конфіскацію належного на праві власності майна ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач зазначає, що постанова про відкриття виконавчого провадження № 72211420 ОСОБА_1 не надсилалася ані рекомендованим листом, ані в інший спосіб. Зазначає, що головним державним виконавцем Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Франчук Мариною Анатоліївною було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 12.07.2023 року, з порушенням розділу ІІІ Наказу Міністерства Юстиції № 512/5 від 02.04.2012 року «Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень» (далі - Інструкції) та Закону України «Про виконавче провадження». Так, у виконавчому листі, що був виданий Київським районним судом міста Одеси 18.05.2023 року у справі № 520/15653/16 всупереч вимог статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено «термін пред`явлення виконавчого листа до виконання 3 роки», що суперечить ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої виконавчі документи, за якими стягувачем є держава або державний орган, можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців, тобто виконавчий документ не відповідає п. 7 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», так як не вірно зазначений строк пред`явлення рішення до виконання. Також виконавчий документ не відповідає п. 3, п. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема виконавчий документ видано Київським районним судом міста Одеси від 18 травня 2023 року, але у виконавчому документі не зазначений такий стягувач, та повне найменування (для юридичних осіб) стягувача; місцезнаходження (для юридичних осіб) стягувача; код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб. Крім того, жодних документів, що надають повноважень судді Чаплицькому В.В. пред`являти до виконання виконавчі документи від Київського районного суду міста Одеси долучено не було (а головою Київського районного суду міста Одеси є ОСОБА_2 ). До виконавчого документа, виданого Київським районним судом міста Одеса 18.05.2023 року у справі № 520/15653/16, не долучена належним чином засвідчена довідка протоколу вилучення майна, що підлягає конфіскації, або довідка про відсутність такого майна. Також Київським районним судом міста Одеси не додано необхідного документу (довідку протоколу вилучення майна, що підлягає конфіскації, або довідку про відсутність такого майна), що є підставою для повернення виконавчого документа стягувачу. Головним державним виконавцем Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Франчук М.А. було порушено права ОСОБА_1 , оскільки в супереч зазначених вище вимог Інструкції з організації примусового виконання рішень та Закону України «Про виконавче провадження», було 12.07.2023 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження у ВП № 72211420, та не надіслано стягувачу повідомлення про повернення виконавчого документу без прийняття до виконання на підставі п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження». Окрім, того 12 липня 2023 року головним державним виконавцем Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Франчук Мариною Анатоліївною було винесено постанову про арешт майна боржника. Постанова про арешт майна боржника була винесена також з порушенням норм Закону України «Про виконавче провадження», а саме оскільки у головного державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Франчук Марини Анатоліївни відсутні були підстави для відкриття виконавчого провадження, з підстав вказаних вище, то і постанова про арешт майна боржника в даному виконавчому провадженні була винесена передчасно.

Ухвалою судді від 08.03.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати з урахуванням особливостей, встановлених для розгляду справ з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця; витребувано від Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції матеріали виконавчого провадження № 72211420 від 12 липня 2023 року.

Ухвалою суду від 18.03.2024 залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Київський районний суд міста Одеси (65080, м. Одеса, вул. Варненська, 3 «б»; ЄДРПОУ 02892928).

Ухвалою суду від 18.03.2024 повторно витребувано від Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції матеріали виконавчого провадження № 72211420 від 12 липня 2023 року.

21.03.2024 до суду від Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що 10.07.2023, разом з супровідним листом для виконання, посадової особи яка видала виконавчий документ, на примусове виконання до органу ДВС надійшов виконавчий лист № 520/15653/16-к, виданий 18.05.2023 Київським районним судом міста Одеси, про конфіскацію належного на праві власності майна боржнику ОСОБА_1 , що підтверджується відтиском штампу вхідної кореспонденції відділу та вхідної дати документу (10.07.2023), яка міститься в Автоматизованій системі виконавчого провадження. До супровідного документу, підписаного уповноваженою особою було додано: - копія вироку на 15 аркушах у 1 примірнику; - виконавчий лист на 1 аркуші в 1 примірнику; - довідка, що опис майна засудженого не проводився, яка підписана уповноваженою особою, на 1 аркуші у 1 примірнику. Вищезазначений перелік документів, доданий органом який видав виконавчий документ, повністю відповідає вимогам положення пункту 1 частини 4 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», згідно якого: у разі виконання рішення про конфіскацію майна у кримінальному провадженні, підчас пред`явлення виконавчого листа до виконання, додаються копії опису майна і відповідного судового рішення. У разі відсутності у справі опису майна засудженого надсилається довідка про те, що опис майна не проводився. Згідно наявних матеріалів виконавчого провадження, в супровідному документі суду повністю ідентифіковано стягувача, орган який видав виконавчий документ. Тому твердження адвоката Білицького А.В., що виконавчий лист № 520/15653/16-к не містить відомості про стягувача та його ідентифікуючі дані - є помилковими та взагалі не заслуговують уваги. Приймаючи рішення про відкриття виконавчого провадження 72211420, головним державним виконавцем Франчук М.А. в повній мірі встановлено відповідність виконавчого документу вимогам положень статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», Київським районним судом міста Одеси, при видачі 18.05.2023 виконавчого листа № 520/15653/16-к було дотримано всі реквізити виконавчого листа, у зв`язку з чим, відповідно до положень статей 4, 11, 12, 18, 24, 26 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про відкриття виконавчого провадження 72211420. Постанова про відкриття виконавчого провадження 72211420 була направлена боржнику у відповідності до положень частини 1 статті 28 Закону України «Про виконавче провадження», що підтверджується автоматизованою системою виконавчого провадження (інформація з АСВП роздрукована та додано до відзиву), але підтверджуючих документів матеріали виконавчого провадження не містять. Відповідач зазначає, що факт неналежного направлення такої постанови на адресу боржника не доводить неправомірності дій державного виконавця при відкритті виконавчого провадження, а свідчать лише про неналежне виконання ним своїх обов`язків, які виникли після відкриття такого провадження, які не можуть слугувати підставою для скасування законного рішення. В оскаржуваних представником боржника правовідносинах, які виникли при виконанні виконавчого документу з категорії конфіскація, йде мова про конфіскацію всього майна засудженого, тому головним державним виконавцем Франчук М.А. і було винесено постанову про арешт всього майна та заборонено його відчуження. Зокрема, державним виконавцем застосовано арешт для забезпечення повного, фактичного, своєчасного виконання вимог виконавчого документу. Слід зазначити, що ОСОБА_1 володіє на праві приватної власності цілою квартирою за адресою: АДРЕСА_1 , і факт проживання членів його сім`ї, у тому числі неповнолітніх підлягає врахуванню при зверненні стягнення на арештоване майно засудженого, а саме при складанні постанови про опис арештованого майна. Це є інша, наступна стадія виконавчого провадження, факт якої наразі не відбувся. З огляду на вищевикладене головним державним виконавцем Франчук М.А. здійснюється виконавче провадження 72211420 у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження», та у спосіб і порядок визначений виконавчим документом.

21.03.2024 до суду від відповідача надійшли копії матеріалів виконавчого провадження ВП № 72211420.

Пояснення щодо адміністративного позову та відзиву до суду від третьої особи не надійшли.

Представник позивача в режимі відеоконференції позовні вимоги із викладених у позові підстав підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала в повному обсязі з підстав, викладених у відзиві.

Представник третьої особи до суду не з`явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Вислухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що вироком Одеського апеляційного суду від 03 травня 2023 року в справі №520/15653/16-к скасовано Вирок Київського районного суду м. Одеси від 11 жовтня 2017 року у кримінальному провадженні № 42016161330000025 від 17.08.2016 року відносно ОСОБА_1 , яким його визнано винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України з призначенням йому покарання у вигляді обмеження волі на строк 3 роки з застосуванням статей 75, 76 КК України.

Ухвалено новий Вирок, відповідно до якого ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України та призначено йому покарання у виді 5 (п`ять) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах виконавчої влади та місцевого самоврядування, пов`язанні з адміністративно-розпорядчими чи адміністративно господарськими функціями, строком на 3 (три) роки, з конфіскацією належного йому на праві власності майна. Відповідно до вимог ст. 54 КК України позбавлено ОСОБА_1 6 рангу державного службовця. На підставі ч. 5 ст. 72 КК України (в ред. від 24.12.2015 року), зараховано ОСОБА_1 строк попереднього ув`язнення у строк покарання з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі за період з 09.09.2016 року по 13.09.2016 року включно.

Листом від 22.05.2023 № 17173 (справа № 520/15653/16-к; провадження 1-кп/520/369/17) Київський районний суд міста Одеси направив Приморському районному відділу ДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) виконавчий лист від 18.05.2023 та копію вироку Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.05.2023 по кримінальному провадженню відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , засудженого за ч. 3 ст. 368 КК України.

До листа також додано довідку про опис майна засудженого, відповідно до якої відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , засудженого за ч. 3 ст. 368 КК України, органами досудового слідства опис майна засудженого ОСОБА_1 не проводився.

12 липня 2023 року головним державним виконавцем Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Франчук Мариною Анатоліївною було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 72211420 на виконання виконавчого листа № 520/15653/16-к, виданого 18 травня 2023 року Київським районним судом м. Одеси про конфіскацію належного на праві власності майна ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Крім того, 12 липня 2023 року головним державним виконавцем Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Франчук Мариною Анатоліївною було винесено постанову про арешт майна боржника, якою накладено арешт на все майно боржника.

ОСОБА_1 володіє на праві власності квартирою АДРЕСА_2 з 05 вересня 2006 року, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 . Ця квартира належить на праві власності Скаржнику та використовується для проживання його родини - дружини ОСОБА_3 та неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

На переконання позивача, у головного державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Франчук Марини Анатоліївни відсутні були підстави для відкриття виконавчого провадження, а тому і постанова про арешт майна боржника в даному виконавчому провадженні була винесена передчасно, що зумовило його звернутися до суду із даним позовом.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв`язок у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги не підлягаючими задоволенню у зв`язку з наступним.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VІІІ (далі - Закон №1404-VІІІ, в редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин).

За приписами ст.1 Закону №1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною 1 статті 5 Закону №1404-VІІІ примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Частиною першою статті 18 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За змістом приписів п.1 ч.2 ст.18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону №1404-VІІІ виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом.

Пунктом 1 частини 4 статті 26 Закону №1404-VІІІ визначено, що під час пред`явлення виконавчого документа до виконання подаються: у разі виконання рішення про конфіскацію майна у кримінальному провадженні - копії опису майна і відповідного судового рішення. У разі відсутності у справі опису майна засудженого надсилається довідка про те, що опис майна не проводився.

За змістом приписів абз.1 ч.5 ст.26 Закону №1404-VІІІ виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

При цьому, ч.7 ст.26 Закону №1404-VІІІ передбачено, що у разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника. У разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону.

Відповідно до ч.ч.1-4 ст.56 Закону №1404-VІІІ арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.

Частиною 5 статті 56 Закону №1404-VІІІ встановлено, що про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника. У разі прийняття виконавцем рішення про обмеження права користування майном, здійснення опечатування або вилучення його у боржника та передачі на зберігання іншим особам проведення опису є обов`язковим. У постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника обов`язково зазначаються: 1) якщо опису підлягає земельна ділянка - її розмір, цільове призначення, наявність комунікацій тощо; 2) якщо опису підлягає будівля, споруда, приміщення, квартира - загальна площа, кількість кімнат (приміщень), їх площа та призначення, матеріали стін, кількість поверхів, поверх або поверхи, на яких розташоване приміщення (квартира), інформація про підсобні приміщення та споруди; 3) якщо опису підлягає транспортний засіб - марка, модель, рік випуску, об`єм двигуна, вид пального, пробіг, комплектація, потреба у ремонті, колір тощо. Копія постанови про опис та арешт майна (коштів) надається сторонам виконавчого провадження.

Пунктом 10 Розділу VІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012р. №512/5 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 02.04.2012р. за №489/20802 (далі Інструкція №512/5, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), встановлено, що після виявлення майна (коштів) боржника виконавець проводить опис та арешт цього майна (коштів), про що виносить постанову. У постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника повинні бути вказані:

назва кожного внесеного в постанову предмета і його відмінні ознаки (вага, метраж, розмір, форма, вид, колір, товарний знак, проби, виробнича марка, дата випуску, ступінь зносу тощо);

якщо вилучені предмети мають ознаки дорогоцінних металів, каменів органічного та неорганічного утворення, перлів тощо, то вони ретельно описуються з визначенням усіх особливих ознак, відповідним чином пакуються в конверт, прошиваються, підписуються виконавцем та іншими учасниками, які були присутніми під час опису;

якщо проводилось опечатування предмета, зазначається, які предмети, приміщення, сховища були опечатані, кількість накладених печаток та спосіб опечатування;

прізвище, ім`я та по батькові особи, якій передано майно на зберігання, а якщо майно передано на зберігання не боржнику, а іншій особі, - паспортні дані, її місце проживання (далі - зберігач);

відмітка про роз`яснення зберігачеві майна обов`язків із збереження майна, попередження про кримінальну та іншу відповідальність, встановлену законодавством, за його розтрату, відчуження, приховування, підміну, пошкодження, знищення або інші незаконні дії з майном, на яке накладено арешт;

якщо виконавець установив зберігачеві обмеження права користуватися майном, зазначаються вид, обсяги і строки обмеження;

відмітка про роз`яснення сторонам виконавчого провадження або заставодержателю про можливість у 10-денний строк з дня винесення постанови досягти згоди щодо вартості майна та необхідність письмово повідомити про це виконавця;

зауваження або заяви стягувача, боржника, осіб, що були присутні при описі.

Постанова про опис та арешт майна (коштів) підписується виконавцем, понятими, зберігачем майна, боржником та стягувачем, їх представниками, а також іншими особами, які були присутні при проведенні опису майна (коштів). У разі відмови від підпису осіб, що були присутні при виконанні, про це робиться відмітка в постанові.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання виконавчого документа, що відповідно до Закону №1404-VІІІ підлягає примусовому виконанню.

У розумінні приписів ч.1 ст.59 Кримінального кодексу України (далі КК України) конфіскація майна - різновид додаткового кримінального покарання і полягає в примусовому безплатному вилученні майна, яке є власністю засудженого, у власність держави. Цей вид покарання застосовується тільки тоді, коли він передбачений санкцією статті закону, за якою підсудний визнаний винним.

Для забезпечення конфіскації майна і цивільного позову у порядку, визначеного кримінальним процесуальним законодавством, накладається арешт на вклади, цінності та інше майно обвинуваченого чи підозрюваного або осіб, на яких законом покладено матеріальні відповідальність за його дії, а також вилучається майно, на яке накладено арешт.

Статтею 48 Кримінально-виконавчого кодексу України (далі КВК України) визначено порядок виконання покарання у виді конфіскації майна та встановлено, що суд, який постановив вирок, що передбачає як додаткове покарання конфіскацію майна, після набрання ним законної сили надсилає виконавчий лист, копію опису майна і копію вироку для виконання органу державної виконавчої служби, про що сповіщає відповідну фінансову установу. У разі відсутності у справі опису майна засудженого надсилається довідка про те, що опису майна не проводилося. Виконання покарання у виді конфіскації майна здійснюється органом державної виконавчої служби за місцезнаходженням майна відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

Наведеній нормі кореспондують приписи ч.ч.1-2 ст.62 Закону №1404-VІІІ, якими передбачено, що виконання рішень про конфіскацію майна здійснюється органами державної виконавчої служби в порядку, встановленому цим Законом. Реалізація конфіскованого майна здійснюється в порядку, встановленому цим Законом.

Водночас ст.49 КВК України визначено, що конфіскації підлягає майно, що є власністю засудженого, в тому числі його частка у спільній власності, статутному фонді суб`єктів господарської діяльності, гроші, цінні папери та інші цінності, включаючи ті, що знаходяться на рахунках і на вкладах чи на зберіганні у фінансових установах, а також майно, передане засудженим у довірче управління. Не підлягає конфіскації майно, що належить засудженому на правах приватної власності чи є його часткою у спільній власності, необхідне для засудженого та осіб, які перебувають на його утриманні. Перелік такого майна визначається законом України. Спори, пов`язані з конфіскацією майна, вирішуються в порядку, встановленому законом.

Таким чином, виконання покарання у вигляді конфіскації майна здійснюється органом державної виконавчої служби, зокрема, з такими особливостями. Державний виконавець отримує від суду, який постановив вирок наступні документи: 1) якщо опис майна проводився - виконавчий лист, копію вироку та копію опису майна; 2) якщо опис майна не проводився - виконавчий лист, копію вироку та довідку про те, що опис майна не проводився.

На підставі отриманих від суду документів державний виконавець приймає рішення про відкриття виконавчого провадження в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».

У першому випадку, якщо опис майна вже проводився, державний виконавець перевіряє наявність зазначеного в описі майна і вживає заходи щодо виявлення іншого майна засудженого, яке підлягає конфіскації. У випадку виявлення такого майна, державний виконавець включає його до опису.

У другому випадку, якщо опис майна не проводився, державний виконавець здійснює виконавчі дії, спрямовані на виявлення майна засудженого, що підлягає конфіскації і після його виявлення здійснює опис майна, про що складає відповідну постанову.

Особливість справи, що розглядається, полягає у тому, що виконавче провадження здійснювалося з метою забезпечення виконання судового рішення, що передбачало конфіскацію майна, яке є власністю засудженого, як додаткового покарання, визначеного статтею 59 КК України.

При цьому суд зауважує, що оскільки конфіскація майна є додатковим видом покарання, то вона направлена саме на майно, яке було набуте винною особою до винесення відповідного вироку суду.

У той же час слід ураховувати, що відсутність (невиявлення) на момент постановлення вироку майна, що підлягає конфіскації, не може слугувати підставою для відмови суду від призначення цього додаткового покарання, передбаченого у відповідній санкції статті Особливої частини КК України, і не є перешкодою для його застосування, оскільки таке майно може бути виявлене у процесі виконання вироку.

Так, при призначенні судом додаткового покарання у виді конфіскації майна можуть мати місце випадки, коли засуджений з метою уникнути конфіскації за допомогою різних способів намагається приховати своє майно. Зокрема можуть мати місце випадки, коли майно засудженого, що підлягає конфіскації може бути виявлено і після виконання вироку в частині конфіскації майна.

Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України процесуального законодавства при вирішенні питань, пов`язаних із виконанням вироків» №11 від 21.12.1990 (з подальшими змінами), в порядку, передбаченому кримінально-процесуальним законодавством за поданням державного виконавця або прокурора суд може вирішити питання про звернення конфіскації на додатково виявлене майно засудженого, яке придбане до винесення вироку і підлягає за законом конфіскації, а також на майно, яке було придбане хоча б і після винесення вироку, але на гроші чи за рахунок майна, які підлягають конфіскації за вироком, у випадках, коли не закінчився строк давності виконання вироку.

Аналогічні правові висновки наведені у п.4 Практики застосування судами конфіскації майна, затвердженої Верховним Судом України від 19.09.2000р.

З аналізу наведеного слідує, що при вирішенні питання щодо звернення конфіскації на додатково виявлене майно засудженого, яке було придбане після винесення вироку, слід враховувати яким чином придбане це майно, зокрема, чи не придбане воно на гроші чи за рахунок майна, які підлягають конфіскації за вироком тощо і чи не закінчився строк давності виконання вироку.

При цьому ст.537 КПК України визначено питання, які вирішуються судом під час виконання вироків. Наведений у ст.537 КПК України перелік вказаних питань не є вичерпним, позаяк п.14 ч.1 ст.537 КПК України встановлено, що під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати й інші питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку.

Згідно з ч.1 ст.539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом. Потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач та інші особи мають право звертатися до суду з клопотаннями про вирішення питань, які безпосередньо стосуються їх прав, обов`язків чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти.

У разі пред`явлення до примусового виконання рішення міжнародного юрисдикційного органу у випадках, передбачених міжнародним договором України, такий виконавчий документ повинен відповідати вимогам, встановленим міжнародним договором України.

Згідно з ч. 4 вищевказаної статті, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо: 1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); 2) пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання; 3) боржника визнано банкрутом; 4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 5) юридичну особу - боржника припинено; 6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону; 7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; 8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим; 9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; 10) виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

У разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, стягувач має право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами.

З огляду на матеріали справи, виконавчий лист № 520/15653/16-к пред`явлено Київським районним судом міста Одеси через 19 днів після його видачі, з дотриманням трьохмісячного строку, визначеного ст. 12 Закону № 1404.

Посилання представника позивача на те, що у самому виконавчому листі вказано строк пред`явлення у три роки на увагу не заслуговують, оскільки зазначена неточність жодним чином не вплинула на права та інтереси позивача або будь-якої іншої особи, та не перетворює виконавчий документ на нелегальний, так як не спотворює його змісту.

Крім того, суд критично оцінює доводи представника позивача про те, що у виконавчому листі № 520/15653/16-к не зазначений стягувач, та - повне найменування (для юридичних осіб) стягувача; - місцезнаходження (для юридичних осіб) стягувача; - код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб.

Зокрема, у графі «стягувач» виконавчого листа № 520/15653/16-к зазначено «Держава».

Згідно копії матеріалів виконавчого провадження, в супровідному документі суду повністю ідентифіковано стягувача (держава) та орган який видав виконавчий документ (суд). Тому твердження представника позивача про те, що виконавчий лист № 520/15653/16-к не містить відомості про стягувача на увагу не заслуговує. Очевидно, що у держави, яка в даному випадку є стягувачем, відсутній код ЄДРПОУ та адреса тощо. При цьому не варто ототожнювати стягувача «держава» та «державний орган», оскільки держава може бути самостійним стягувачем у виконавчому провадженні безвідносно уособлення через відповідний державний орган. Жодної перешкоди у виконанні такого виконавчого документу немає і тим більше будь-яких порушень прав та інтересів позивача, як боржника, не спричинено як виданням виконавчого листа, так і прийняттям його в роботу уповноваженим органом виконавчої служби.

Крім того, як вбачається з матеріалів виконавчого провадження, виконавчий лист за своїм змістом повністю відповідає вимогам ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема містить підпис посадової особи, що його видав.

Доводи представник позивача про його підписання неуповноваженою особою, так як вирок постановлено судом апеляційної інстанції, а не судом першої інстанції, не заслуговують на увагу з огляду на наступне.

Згідно з ч. 3 ст. 535 КПК України у разі якщо судове рішення або його частина підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем, суд видає виконавчий лист, який звертається до виконання в порядку, передбаченому законом про виконавче провадження.

Відповідно до ч. 1 ч. 48 КВК України суд, який постановив вирок, що передбачає як додаткове покарання конфіскацію майна, після набрання ним законної сили надсилає виконавчий лист, копію опису майна і копію вироку для виконання органу державної виконавчої служби, про що сповіщає відповідну фінансову установу. У разі відсутності у справі опису майна засудженого надсилається довідка про те, що опису майна не проводилося.

Наказом Державної судової адміністрації України 20 серпня 2019 року № 814 (у редакції наказу Державної судової адміністрації України від 17 жовтня 2023 року № 485), затверджено Інструкцію з діловодства в місцевих та апеляційних судах України.

Відповідно до п. п. 1 - 6 розділу ХІХ Інструкції звернення до виконання судових рішень здійснюється в порядку та в строки встановлені відповідно до вимог процесуального законодавства, Кримінально-виконавчого кодексу України, з урахуванням положень Закону України "Про виконавче провадження", а також інших нормативно-правових актів.

Виконавчі документи (виконавчий лист, наказ, судовий наказ, постанова, ухвала), які виготовляються судом, мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

Виконавчий лист (наказ) формується на підставі внесених даних в АСДС.

З дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів усі виконавчі документи, на підставі яких відповідно до закону здійснюється примусове виконання судових рішень, підлягають обов`язковому внесенню до Єдиного державного реєстру виконавчих документів.

Оформлення і видача виконавчих документів здійснюються судом, який ухвалив відповідне рішення, в паперовій або електронній формі, в порядку визначеному процесуальним законодавством.

Одночасна видача судом виконавчого документа одній і тій самій особі в паперовій та електронній формах не допускається.

Порядок пред`явлення до виконання виконавчих документів, виданих у формі електронного документа, визначається Міністерством юстиції України.

Звернення до виконання судового рішення та контроль за його виконанням покладається на суд, що розглянув справу як суд першої інстанції.

Судові рішення звертаються до виконання після того, як вони набрали законної сили, та повернення справ до суду першої інстанції після апеляційного або касаційного розгляду, крім випадків негайного їх виконання.

У розділі ХХ зазначеної Інструкції визначено особливості звернення до примусового виконання судових рішень у кримінальних провадженнях.

Пунктом 5 розділу ХХ Інструкції передбачено, що суд, який постановив вирок, що передбачає покарання у вигляді конфіскації майна, після набрання ним законної сили надсилає виконавчий лист, копію опису майна і копію вироку для виконання органу державної виконавчої служби, про що сповіщає відповідну фінансову установу. У разі відсутності у справі опису майна засудженого надсилається довідка про те, що опису майна не проводилося.

Виконання покарання у виді конфіскації майна здійснюється органом державної виконавчої служби, за місцезнаходженням майна відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".

Згідно з п. 8 розд. ХХ Інструкції виконавчі листи про відшкодування збитків на користь держави, державного бюджету не пізніше трьох днів після набрання вироком законної сили або після повернення справи з апеляційної чи касаційної інстанції направляються безпосередньо до органу державної виконавчої служби за місцем проживання засудженого, за місцезнаходженням його майна або за місцем відбування покарання.

Таким чином, виконавчий лист може бути складено судом першої інстанції після повернення справи з апеляційної чи касаційної інстанції, та направлено до органу державної виконавчої служби за місцем проживання засудженого, за місцезнаходженням його майна або за місцем відбування покарання.

Поряд із тим, державний виконавець під час вирішення питання про відкриття виконавчого провадження уповноважений на перевірку виконавчого листа за критеріями, визначеними ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження». Надання ж оцінки легітимності виконавчого документа, достатності повноважень посадової особи, яка його підписала, тощо до компетенції державного виконавця не входить.

В оскаржуваних представником боржника правовідносинах, які виникли при виконанні виконавчого документу з категорії конфіскація, йде мова про конфіскацію всього майна засудженого, тому головним державним виконавцем Франчук М.А. було винесено постанову про арешт всього майна та заборонено його відчуження.

З прийнятої 12.07.2023 державним виконавцем Франчук М.А. постанови про арешт майна боржника вбачається, що державним виконавцем застосовано арешт для забезпечення повного, фактичного, своєчасного виконання вимог виконавчого документу.

Слід зазначити, що ОСОБА_1 володіє на праві приватної власності квартирою за адресою АДРЕСА_1 , і факт проживання членів його сім`ї, у тому числі неповнолітніх, підлягає врахуванню при зверненні стягненні на арештоване майно засудженого, а саме при складанні постанови про опис арештованого майна. Це є інша (наступна) стадія виконавчого провадження, настання якої у спірних правовідносинах не відбулося.

Наразі ж оскаржуваною постановою права та інтереси позивача, як боржника, жодним чином не порушені. Сам факт, що позивачу заборонено відчужувати майно, що підлягає конфіскації за судовим рішенням, яке набрало законної сили, не утворює порушення прав та інтересів позивача, адже відбувається у відповідності до чинного законодавства.

З огляду на вищевикладене головним державним виконавцем Франчук М.А. оскаржувані постанови винесені в межах виконавчого провадження № 72211420 у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження», та у спосіб і порядок визначений виконавчим документом.

У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) і «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів і інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що решта аргументів (доводів) сторін, які мають значення для правильного вирішення спору, на вирішення спірних правовідносин не впливають та не змінюють судовий розсуд цього спору за результатами судового процесу.

В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов`язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Суд зазначає, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, однак позивач в ході судового розгляду справи не доведено ґрунтовності пред`явлених вимог.

В той же час, згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на

Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини у справі Голдер проти Сполученого Королівства, згідно з якою саме небезпідставність доводів позивача про неправомірність втручання в реалізацію його прав є умовою реалізації права на доступ до суду.

Отже, звертаючись до суду з позовом про захист своїх прав, позивач обтяжений обов`язком довести "небезпідставність" своїх доводів щодо порушеного права за захистом якого він звернувся до суду, надавши відповідні докази, зі змісту яких можливо встановити наявність спору саме на момент звернення до суду.

Таким чином, проаналізувавши обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення.

Судові витрати розподілити за правилами ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 139, 242-246, 287 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (65026, м. Одеса, вул. Польський узвіз, 6; ЄДРПОУ 41404999), третя особа - Київський районний суд міста Одеси (65080, м. Одеса, вул. Варненська, 3 «б»; ЄДРПОУ 02892928), про визнання протиправними та скасування постанов відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.287 КАС України.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня складання повного судового рішення.

СуддяІ.В. Завальнюк

.