Ухвала

від 05.04.2024 по справі 420/34196/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/34196/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2024 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Бездрабка О.І., при секретарі Собчук Є.В., за участю представника позивача ОСОБА_1 , розглянувши в судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою Головного управління ДПС в Одеській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Братаска ЛТД", Приватного підприємства "Селед" про визнання договору недійним,

встановив:

Головне управління ДПС в Одеській області (далі - позивач) звернулося з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Братаска ЛТД" (далі - відповідач-1), Приватного підприємства "Селед" (далі - відповідач-2), в якій просить визнати недійсним договір поставки № 01-08 від 01.08.2022 р., що укладений між ТОВ "Февел Біз" (нова назва ТОВ "БРАТАСКА ЛТД", код ЄДРПОУ 42435970) та ПП "Селед" (код ЄДРПОУ 39252217).

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що господарська операція з поставки товару, яка вчинена в рамках укладеного між ТОВ "Февел Біз" та ПП "Селед" договору поставки від 01.08.2022 р. № 01-08, є безтоварною та направлена на отримання ПП "Селед" неправомірної податкової вигоди і формування податкового кредиту на підставі нереальної господарської операції, а укладена угода завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, що є підставою для визнання договору поставки від 01.08.2022 р. № 01-08 недійним.

Ухвалою від 11.12.2023 р. відкрито загальне провадження у справі, призначено підготовче засідання на 12.01.2024 р. на 10:00 год., надано відповідачам п`ятнадцятиденний строк для подачі відзиву на позовну заяву, зобов`язано відповідачів разом з відзивом на позовну заяву надати до суду належним чином засвідчені копії всіх матеріалів, що стосуються предмету спору, в тому числі договору поставки від 01.08.2022 р. № 01-08, додаткової угоди від 01.08.2022 р., податкової накладної від 28.08.2022 р. № 1, доказів перевезення, отримання товару, розрахунків за товар, зміну активів, наявності матеріальних та трудових ресурсів для здійснення господарських операцій за договором, тощо.

Ухвалою від 12.01.2024 р. відкладено підготовче засідання на 25.01.2024 р. на 10:00 год. у зв`язку з неявкою представників відповідачів та ненаданням відповідачами витребуваних ухвалою від 11.12.2023 р. доказів, повторно зобов`язано відповідачів разом з відзивом на позовну заяву надати до суду належним чином засвідчені копії всіх матеріалів, що стосуються предмету спору, в тому числі договору поставки від 01.08.2022 р. № 01-08, додаткової угоди від 01.08.2022 р., податкової накладної від 28.08.2022 р. № 1, доказів перевезення, отримання товару, розрахунків за товар, зміну активів, наявності матеріальних та трудових ресурсів для здійснення господарських операцій за договором, тощо.

Ухвалою від 25.01.2024 р. відкладено підготовче засідання на 12.02.2024 р. на 10:00 год. у зв`язку з неявкою представників відповідачів та ненаданням відповідачами витребуваних ухвалами від 11.12.2023 р., від 12.01.2024 р. доказів, повторно зобов`язано відповідачів разом з відзивом на позовну заяву надати до суду належним чином засвідчені копії всіх матеріалів, що стосуються предмету спору, в тому числі договору поставки від 01.08.2022 р. № 01-08, додаткової угоди від 01.08.2022 р., податкової накладної від 28.08.2022 р. № 1, доказів перевезення, отримання товару, розрахунків за товар, зміну активів, наявності матеріальних та трудових ресурсів для здійснення господарських операцій за договором, тощо.

Ухвалою від 12.02.2024 р. відкладено підготовче засідання на 26.02.2024 р. на 10:00 год. у зв`язку з неявкою представників відповідачів та ненаданням відповідачами витребуваних ухвалами від 11.12.2023 р., від 12.01.2024 р., від 25.01.2024 р. доказів, продовжено підготовче провадження на тридцять днів, повторно зобов`язано відповідачів разом з відзивом на позовну заяву надати до суду належним чином засвідчені копії всіх матеріалів, що стосуються предмету спору, в тому числі договору поставки від 01.08.2022 р. № 01-08, додаткової угоди від 01.08.2022 р., податкової накладної від 28.08.2022 р. № 1, доказів перевезення, отримання товару, розрахунків за товар, зміну активів, наявності матеріальних та трудових ресурсів для здійснення господарських операцій за договором, тощо.

Ухвалою від 26.02.2024 р. закрито підготовче провадження, призначено судове засідання на 05.04.2024 р. на 10:00 год., зобов`язано відповідачів разом з відзивом на позовну заяву надати до суду належним чином засвідчені копії всіх матеріалів, що стосуються предмету спору, в тому числі договору поставки від 01.08.2022 р. № 01-08, додаткової угоди від 01.08.2022 р., податкової накладної від 28.08.2022 р. № 1, доказів перевезення, отримання товару, розрахунків за товар, зміну активів, наявності матеріальних та трудових ресурсів для здійснення господарських операцій за договором, тощо.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити з вказаних у позовній заяві підстав.

Представники відповідачів у судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Згідно ч.1 ст.205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.205 КАС України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про закриття провадження у справі виходячи з наступного.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини суд, "встановлений законом", має бути утворений безпосередньо на підставі закону, діяти в законному складі в межах своєї предметної, функціональної та територіальної юрисдикції.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

За загальним правилом критеріями розмежування предметної судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності.

Крім того, законом може бути прямо визначено вид судочинства, у якому розглядається певна категорія справ.

Статтею 1 та частиною 1 статті 2 ГПК України визначено юрисдикцію та повноваження господарських судів, установлено порядок здійснення судочинства у господарських судах, а також регламентовано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 ГПК України).

Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначено ст.20 ГПК України, відповідно до п.1 ч.1 якої господарські суди розглядають, зокрема, справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

Ознаки підвідомчості спору господарському суду, узагальнені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року у справі № 911/1834/18, від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17.

Відтак, спір вважається приватноправовим і підвідомчим господарському суду, зокрема, за сукупності таких умов: а) участь у спорі суб`єкта господарювання; б) наявність між сторонами, господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГПК України, іншими актами цивільного і господарського законодавства, та/або спору про право (щодо інтересу, правочину, зобов`язання), що виникає з відповідних відносин; в) відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. Такий загальний підхід не унеможливлює винятків, що ґрунтуються на законі, пріоритеті права на судовий захист порушених прав чи інтересів осіб та аналізі природи правовідносин у спорі.

Тобто правовідносини мають приватноправовий характер, якщо зумовлені порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для приватноправової сфери.

Суд зазначає, що позов у цій справі стосується договору, укладеного між рівноправними учасниками (суб`єктами господарювання), який не є адміністративно-правовим, а позовні вимоги спрямовані на припинення зобов`язальних правовідносин суб`єктів приватного права (відповідачів), що відповідає юрисдикції господарських судів згідно зі ст.20 ГПК України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 лютого 2024 року у справі № 580/4531/23 (провадження № 11-176апп23) дійшла висновків про те, що статус позивача не є визначальним критерієм для віднесення спору у цій справі до юрисдикції адміністративних судів з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За змістом цієї норми, фундаментальними критеріями адміністративної юрисдикції є публічно-правовий характер спору та спрямування саме на захист прав та інтересів фізичних і юридичних осіб у публічно-правових відносинах від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З огляду на завдання адміністративного судочинства суб`єкт владних повноважень у такому судочинстві зазвичай виступає у процесуальному статусі відповідача, однак у визначених Конституцією та законами України випадках може бути позивачем у справі.

За загальним правилом, суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України (ч.4 ст.5 КАС України), з метою реалізації покладених на них повноважень у відповідних спірних публічно-правових правовідносинах.

Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ (ст.19 КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом (п.5 ч.1 цієї статті).

Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір (п.1 ч.1 ст.4 КАС України).

Публічно-правовий спір - це, зокрема, спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (п.2 ч.1 ст.4 КАС України).

Суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п.7 ч.1 ст.4 КАС України).

Отже, за загальним правилом до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлено інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий.

Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ судам слід виходити із суті права та/або інтересу, по захист якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин у сукупності.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором саме між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Отже, для розв`язання питання про те, чи підлягає спір у цій справі розгляду судом адміністративної юрисдикції, необхідно з`ясувати, чи є він публічно-правовим, тобто якою є суть (зміст, характер) спору, чи виник він саме між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин та чи не має цей спір вирішуватися в порядку господарського судочинства.

Зі змісту позовної заяви у цій справі слідує, що Головне управління ДПС в Одеській області звернулося до адміністративного суду з позовом до ТОВ "Братаска ЛТД" та ПП "Селед", у якій просить визнати недійсним договір поставки від 01.08.2022 р. № 01-08, укладений між цими суб`єктами господарювання.

Матеріально-правовою підставою таких вимог Головне управління ДПС в Одеській області визначило норми ст.228 ЦК України, а фактичною - те, що оспорюваний договір укладений відповідачами без наміру його виконання з метою заниження сум податкових зобов`язань.

Отже, у цій справі суб`єкт владних повноважень (контролюючий орган) оспорює правочин (договір), укладений суб`єктами приватного права (господарюючими суб`єктами), з підстав його недійсності, визначених цивільним законом.

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правовою аксіомою вважається, що правочин є правомірною дією суб`єктів цивільного права та найбільш поширеним юридичним фактом, на підставі якого набуваються, змінюються або припиняються права та обов`язки учасників цивільних правовідносин. Договір є дво- чи багатостороннім правочином.

За загальним правилом, договір є універсальним регулятором приватноправових відносин та направлений на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків сторін.

У такому договорі відносини ґрунтуються на юридичній рівності, вільному волевиявленні та майновій самостійності сторін, на відміну від адміністративного договору, що передбачає, зокрема, наявність відносин влади і підпорядкування сторін (подібний правовий висновок mutatis mutandis викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 814/1375/17).

Недійсність договору як приватноправова категорія покликана не допускати або присікати порушення приватних прав та інтересів особи або ж їх відновлювати.

Відповідно до ч.2 ст.16 ЦК України визнання недійсним правочину (серед іншого договору) є одним з окремо визначених матеріальним законом способів захисту у приватноправових відносинах.

Натомість до визначених ч.1 ст.5 та ч.2 ст.245 КАС України загальних способів звернення до адміністративного суду та захисту права у публічно-правових відносинах такий спосіб захисту, як визнання недійсними правочинів, зокрема цивільно-правових договорів, не належить.

У пункті 4 частини 1 статті 19 КАС України законодавець конкретизував юрисдикцію адміністративних судів лише стосовно адміністративних договорів, зазначивши, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів.

Отже, обраний Головним управлінням ДПС в Одеській області спосіб захисту інтересів у спірних правовідносинах - визнання недійсним правочину (господарського договору) є характерним саме для приватноправового спору та не властивий публічно-правовим правовідносинам.

За змістом позову вимогою Головного управління ДПС в Одеській області є визнання недійсним правочину (договору, укладеного суб`єктами господарювання) з підстав його невідповідності інтересам держави і суспільства за ч.3 ст.228 ЦК України.

Таким чином, позовна вимога направлена на припинення договірних (зобов`язальних) правовідносин суб`єктів приватного права (відповідачів) у приватноправовій сфері.

Позивач - контролюючий орган не є стороною оспорюваних договорів, не вповноважений владно керувати чи здійснювати прямий безпосередній вплив на господарську діяльність відповідачів, давати дозвіл чи іншим чином визначати дії сторін щодо вчинення чи виконання цього правочину.

Між сторонами зазначеного договору ТОВ "Братаска ЛТД" (колишня назва ТОВ "Февел Біз") та ПП "Селед", а також між ними та позивачем відсутні відносини влади та підпорядкування у спірних правовідносинах з його укладення чи виконання, зміст цього правочину не визначає прав та обов`язків його учасників у публічно-правовій сфері, саме тому, заявляючи позов про визнання недійсними договору Головне управління ДПС в Одеській області втручається у сферу приватноправових відносин, що склалися між відповідачами на принципах свободи вибору контрагентів та свободи договору.

Аргумент про те, що контролюючий орган здійснює податковий контроль у таких правовідносинах, звертаючись із позовом про визнання недійсним договору на підставі статей ЦК України, в т.ч. й ст.228 ЦК України, суд оцінює критично, оскільки ст.62 ПК України, що визначає способи податкового контролю, такий спосіб як оспорювання правочинів/договорів, укладених платником податків, не передбачений.

Подібних висновків дійшла і Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 лютого 2024 року у справі № 580/4531/23 (провадження № 11-176апп23).

Наділення законодавцем контролюючого органу повноваженнями на звернення з позовом до суду про визнання оспорюваних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов`язаних із визнанням правочинів недійсними, з урахуванням наведеного вище, виходить за межі податкового контролю.

Наведеного підходу до визначення юрисдикції спорів за участю контролюючих органів не змінює посилання Головного управління ДПС в Одеській області на наявність повноважень, передбачених пп.20.1.30 п.20.1 ст.20 ПК України, а саме звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюваних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов`язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами, адже ця норма, власне, визначає елемент загальної компетенції контролюючого органу, що може бути реалізована суб`єктом владних повноважень виключно у випадках визначених Конституцією та законами України (ч.4 ст.5 КАС України).

Отже, самого по собі посилання позивача на наявність повноважень ініціювати судовий розгляд, зокрема повноважень контролюючого органу за п.20.1.30 п.20.1 ст.20 ПК України, недостатньо, щоб стверджувати про адміністративну юрисдикцію спору.

За змістом ч.4 ст.5, п.5 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом.

Таким чином, при реалізації контролюючим органом повноважень за пп.20.1.30 п.20.1 ст.20 ПК України визначальним для віднесення відповідного спору до юрисдикції адміністративних судів залишається з`ясування його публічно-правової природи (змісту, характеру) із застосуванням наведених вище критеріїв, на чому неодноразово наголошувала Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постановах від 17 квітня 2018 року у справі 815/6956/15, від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17, від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16, від 02 квітня 2019 року у справі № 137/1842/16-а, від 17 червня 2020 у справі № 826/10249/18, від 01 березня 2023 року у справі № 925/556/21, від 30 березня 2023 року у справі № 990/1/23, від 31 серпня 2023 року у справа № 640/26320/20, формулюючи універсальний підхід до розмежування приватноправових і публічно-правових спорів, який має враховуватися судами для вирішення питання предметної юрисдикції спору за участю суб`єкта владних повноважень незалежно від конкретного складу сторін.

Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 29 лютого 2024 року у справі № 580/4531/23 (провадження № 11-176апп23).

Згідно п.1 ч.1 ст.238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Таким чином, суд дійшов висновку, що спір, з приводу якого Головне управління ДПС в Одеській області звернулося до суду, не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, у зв`язку з чим провадження у справі підлягає закриттю, оскільки вказаний спір належить розглядати за правилами господарського судочинства.

Керуючись ст.ст.243, 248, 238 КАС України, суд -

ухвалив:

Закрити провадження в адміністративній справі за позовною заявою Головного управління ДПС в Одеській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Братаска ЛТД", Приватного підприємства "Селед" про визнання договору недійним.

Роз`яснити позивачу, що даний спір підвідомчий господарському суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.

Суддя О.І. Бездрабко