Рішення

від 04.04.2024 по справі 520/30523/23

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

04 квітня 2024 року № 520/30523/23

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мельникова Р.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Харківське автотранспортне підприємство №16363" до Державної служби України з безпеки на транспорті, Відділ державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з додатковою відповідальністю "Харківське автотранспортне підприємство №16363" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- скасувати постанову №034896 від 19 жовтня 2023 року відділу державного нагляду (контролю) у Луганській, Донецькій та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17 000 грн. до ТДВ «АТП 16363» (згідно акту проведення перевірки від 25.09.2023 року №АР004476).

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу №034896 від 19 жовтня 2023 року є протиправною з огляду на помилковість висновків посадової особи відповідача. Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 01.11.2023 року прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження в зазначеній справі.

Представником відповідача через канцелярію суду було подано відзив на позовну заяву, в якому вказано, що відповідач проти заявленого позову заперечує з підстав його необґрунтованості та недоведеності. Також, представником відповідача вказано, що в порушення ст. 48 Закону України Про автомобільний транспорт у водія транспортного засобу на момент проведення перевірки була відсутня заповнена належним чином тахокарта водія. Вказані обставини було зафіксовано в акті №АР 004476 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 25.09.2023, що і послугувало підставою для винесення постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № 034896 від 19.10.2023 року.

Суд зазначає, що відповідно до положень ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до ч.5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Отже, враховуючи вищевикладене, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в матеріалах справи доказами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову і заперечень проти нього, суд встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що керуючись приписами Закону України Про автомобільний транспорт, Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі - Порядок № 1567), на підставі Щотижневого графіку проведення рейдових перевірок Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області та направлення на перевірку №000104 від 22.09.2023, 25.09.2023 співробітниками Відділу проводилась рейдова перевірка на а/д Н-11 83 км+500 м.

Зі змісту наданих до суду доказів встановлено, що відповідно до п. 3, 4 Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної служби з безпеки на транспорті та її територіальних органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 422 від 20.05.2013 (далі - Порядок № 422), був зупинений транспортний засіб марки VOLVO-тягач державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , SCHMITZ державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 .

В ході перевірки зазначеного транспортного засобу було встановлено, що він належить позивачу.

Зі змісту поданого до суду представником відповідача відзиву на позов встановлено доводи представника відповідача про те, що під час проведення перевірки перевіряючими було встановлено: - відсутність заповненої тахокарти водія ОСОБА_1 .

У зв`язку з виявленням зазначеного порушення, державними інспекторами було складено акт №АР 004476 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 25.09.2023.

Зі змісту акту вбачається, що під час перевірки виявлено порушення положень Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме перевізник не забезпечив виконання вимог цього закону та інших законодавчих актів України у сфері перевезення вантажів, а саме відсутня заповнена тахокарта водія ОСОБА_1 за 25.09.2023, чим порушив п.3.3 Наказу Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 року №385.

Водій з актом №АР 004476 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 25.09.2023 року був ознайомлений, в поясненнях зазначив: «карту змінив о 21:00 24.09.2023».

Під час розгляду справи встановлено, що повідомленням № 78323/38/24-23 від 11.10.2023 року, направленим на адресу перевізника рекомендованим листом № 0600052262477, позивача було викликано для розгляду справи на 19.10.2023 з 9.00 до 12.00 годині.

Повідомлення було отримано позивачем 16.10.2023 року згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0600021652307, що свідчить про наявність у позивача можливості прибути у день розгляду справи до відповідача для розгляду справи.

За результатами розгляду справи посадовою особою відповідача винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 034896 від 19.10.2023 за порушення ст. 48 Закону України Про автомобільний транспорт та відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України Про автомобільний транспорт застосовано адміністративно-господарський штраф в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 17000,00 грн.

Копію постанови № 034896 від 19.10.2023 року було направлено позивачу разом із супровідним листом від 19.10.2023 року №81214/38/24-23.

Позивачем у позовній заяві вказано, що норми законодавства зобов`язують водія транспортного засобу обладнаного цифровим тахографом мати однин з передбачених Інструкцією №385 документів: або картку водія або роздруківку даних роботи тахографа. Встановлено, що водій мав при собі діючу картку водія. Наявність у водія іншого альтернативного документу картки водія відповідачем не заперечується. Законодавець прямо визначає обов`язок водія транспортного засобу обладнаного цифровим тахографом мати один з передбачених Інструкцією №385 альтернативних документів: або картку водія (яка була наявна) або роздруківку даних роботи тахографа. Представником позивача вказано, що матеріали справи містять копію картки водія, який здійснював перевезення. Отже, висновок відповідача про відсутність на момент перевірки у водія одного з документів, визначених п. 3.3 Інструкції № 385 не знайшов свого належного підтвердження під час розгляду цієї справи. В акті перевірки констатовано тільки відсутність роздруківки з цифрового тахографа, а не відсутність у водія картки чи її невикористання. Тобто, відповідачем не доведено того факту, що позивачем не використовувалась картка водія, а тому ставити в провину таке порушення в межах спірних правовідносин не має жодних підстав.

Таким чином, позивач, вважаючи зазначене порушенням своїх прав, звернувся до суду з даним позовом.

Суд зазначає, що ухвалою від 26.02.2024 року, зокрема, витребувано від Державної служби України з безпеки на транспорті належним чином оформлений відеозапис перевірки, за результатами якої складено акт №0104476 від 25.09.2023 року для долучення до матеріалів справи; витребувані докази вказано надати до Харківського окружного адміністративного суду у строк протягом 5 днів з дня отримання зазначеної ухвали з дотриманням вимог ч.9 ст. 79 КАС України; попереджено Державну службу України з безпеки на транспорті про наслідки невиконання судового рішення та відповідальність, передбачену законодавством за невиконання судового рішення.

На виконання ухвали суду від 26.02.2024 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву із долученням відеозапису перевірки та наданням пояснень. Так представником відповідача надано пояснення, в яких зазначено, що доводи позивача стосовно того, що водій мав при собі діючу картку водія, а наявність у останнього іншого альтернативного документу картці водія відповідачем не заперечується, є такими, що не відповідають обставинам справи з огляду на таке. Транспортний засіб позивача VOLVO-тягач державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , SCHMITZ державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , обладнано аналоговим тахографом, що логічно виключає ймовірність існування картки водія, використання якої обов`язкове при цифровому тахографі. Відповідачем до матеріалів справи долучено копію тахокарти, яка надавалася водієм позивача при перевірці 25.09.2023, що також підтверджено відеозаписом. Згідно із зафіксованими на відеозаписі обставинами перевірки 25.09.2023 рух транспортного засобу відбувався з 09:00 24.09.2023 (ці дані відображено у тахокарті), проте у розумінні положень законодавства, якими врегульовано спірні правовідносини, тахокарту необхідно змінювати своєчасно кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом. Доводи водія, зафіксовані на відеозаписі, стосовно того, що він тахокарту поставив о 21:00 годині 24.09.2023 року не підтверджуються відомостями на ній, оскільки останній почав рух 09:00 годині 24.09.2023 року, а отже змінювати тахокарту повинен водій о 09:00 годині 25.09.2023 року, тоді як перевірка почалася о 12:25 годині 25.09.2023 року. Під час перевірки водієм було надано тахокарту із зазначенням на ній « 24.09.2023», відтак висновок інспектора про існування правопорушення, відповідальність за яке передбачено абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», підтверджено належним чином.

Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам та запереченням проти них, суд зазначає таке.

Відповідно до абз. 3 п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 442 від 10.09.2014 року "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади", Державна інспекція України з безпеки на наземному транспорті була реорганізована шляхом злиття з Державною інспекцією України з безпеки на морському та річковому транспорті, та утворено Державну службу України з безпеки на транспорті.

Постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015 року затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, відповідно до пункту 1 якого Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Підпунктами 2, 15, 27, 54, 58, 62 пункту 5 даного Положення передбачено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань:

здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті;

здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування;

здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю;

проводить перевірки за додержанням суб`єктами господарювання, фізичними особами та юридичними особами вимог законодавства про транспорт;

здійснює контроль наявності, видачу дозвільних документів на здійснення перевезень та контроль відповідності виду перевезення, що фактично здійснюється;

здійснює інші повноваження, визначені законом.

Згідно з пунктом 8 вказаного Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу.

Відповідно до п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України № 592 від 26.06.2015 року Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті, були утворені територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком 3.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 196-р від 03.03.2020 Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті погоджено пропозицією Міністерства інфраструктури і Державної служби з безпеки на транспорті щодо утворення територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті як структурних підрозділів апарату Служби, реорганізувавши шляхом злиття відповідні територіальні органи зазначеної Служби за переліком згідно з додатком, зокрема створено Слобожанське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки шляхом злиття Управління Укртрансбезпеки у Харківській області, Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області, Управління Укртрансбезпеки у Сумській області; Східне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки шляхом злиття Управління Укртрансбезпеки у Донецькій області та Управління Укртрансбезпеки у Луганській області.

В подальшому, постановою Кабінету Міністрів України «Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті» від 27 січня 2023 р. № 80-р погоджено пропозицію Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури щодо утворення територіального органу Державної служби з безпеки на транспорті як структурного підрозділу апарату Служби Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях шляхом злиття територіальних органів Служби як структурних підрозділів її апарату Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій області, Відділу державного нагляду (контролю) у Луганській області, Відділу державного нагляду (контролю) у Харківській області.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені в Законі України "Про автомобільний транспорт" № 2344-III від 05.04.2001 року, з змінами і доповненнями (далі - Закон № 2344-III).

Статтею 5 Закону України "Про автомобільний транспорт" визначено, що основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Приписами статті 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок. Планові перевірки проводяться не частіше одного разу на рік. Орган державного контролю не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку проведення планової перевірки письмово повідомляє про це автомобільного перевізника, якого буде перевіряти. Позапланові перевірки проводяться лише на підставі заяви (повідомлення в письмовій формі) про порушення автомобільним перевізником вимог законодавства про автомобільний транспорт уповноваженими особами органів, яким надано право здійснення державного контролю, з метою перевірки наведених фактів та виконання припису про порушення зазначеного законодавства.

Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

У разі проведення позапланових і рейдових перевірок автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.

В розумінні статті 1 Закону № 2344-III автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями.

Суд зазначає, що процедура здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконанням суб`єктами господарювання ліцензійних умов, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами, а також диспетчерського контролю за роботою автомобільних перевізників визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року № 1567 (далі - Порядок № 1567).

Відповідно до пункту 4 Порядку № 1567 державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Пунктом 13 Порядку № 1567 передбачено, що графік проведення рейдових перевірок складається та затверджується наказом Укртрансінспекції або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.

За приписами п. 14 Порядку № 1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Пунктом 15 Порядку № 1567 передбачено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону № 2344-III документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом, додержання водієм режиму праці та відпочинку, виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Згідно пункту 21 Порядку № 1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Пунктом 22 Порядку № 1567, передбачено, що акт перевірки - це документ де фіксуються виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства, норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом.

Занесення будь-якої інформації до акту перевірки на підставі припущень є не допустимим так як може повністю змінити або нівелювати зміст виявленого порушення.

Статтею 39 Закону України Про автомобільний транспорт передбачено перелік обов`язкових документів на підставі яких виконуються нерегулярні пасажирські перевезення: для автомобільного перевізника - ліцензія, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України.

Суд зазначає, що перелік документів згідно ст. 39 Закону України Про автомобільний транспорт не є вичерпним.

Статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» обумовлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж інші документи, передбачені законодавством.

Таким чином, перелік необхідних документів не є вичерпним, оскільки у статті 48 Закону України Про автомобільний транспорт визначено, що законодавством можуть бути передбачені інші документи необхідні для внутрішніх перевезень вантажів.

Відповідно до пунктів 6.1, 6.3 Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 № 340 автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тон повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами; водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку (додаток 3).

Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.

Пунктом 1.3. Положення №340 визначено, що вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ).

Згідно з п. 7.1 Положення №340 органи, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху проводять перевірку встановленого режиму праці та відпочинку водіїв відповідно до законодавства України.

Порядок використання тахографів встановлено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 № 385 (далі - Інструкція).

Згідно із п. 1.3 Інструкції №385 ця Інструкція поширюється на суб`єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).

Відповідно до п.1.4 Інструкції, контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв.

Тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР.

Згідно з п. 3.3 Інструкції, водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

З аналізу вказаних вище положень вбачається, що тахокарту необхідно змінювати своєчасно кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом.

Відповідно до п. 2.7 Інструкції, за результатами перевірки та адаптування тахографа до транспортного засобу ПСТ оформлює у двох примірниках протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу за формою, наведеною в додатку 1.

ПСТ надає один примірник зазначеного протоколу перевізнику, а другий залишає собі і зберігає разом з тахокартою або у разі цифрового тахографа - з роздруківкою та електронними файлами, що підтверджують достовірність наведених у протоколі даних. Протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу зберігають протягом трьох років з дати проведення робіт.

Відповідно до п. 3.5 Інструкції перевізники: забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії; аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх в подальшому.

Згідно п. 3.6 Інструкції, перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку: правильності роботи тахографа та відповідності його типу згідно із законодавством (обов`язковість установлення тахографа певного типу - аналоговий або цифровий, позначка затвердження типу згідно з ЄУТР); наявності та цілісності таблички тахографа та його пломб, а також маркування таблички та пломб тахографа знаком ПСТ, внесеним до Переліку; дотримання вимог щодо періодичності проведення перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, а також перевірки тахографа; дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом; наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа; строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.

Особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - водії) та порядок його обліку визначено Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженим наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 № 340, вимоги якого поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ).

Згідно із п.6.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 № 340, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.

Отже, тахокарти є документами, передбаченими законодавством України, на підставі яких виконуються пасажирські і вантажні перевезення автомобільним транспортом, та підпадають під інші документи, визначені законодавством, оформлення яких передбачено ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Таким чином, саме автомобільний перевізник несе відповідальність за належне використання водіями вимог Інструкції щодо експлуатації тахографів.

20.12.2010 набула чинності Поправка № 6 до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, підписаної в Женеві 01.07.1970, в частині надання до контролю реєстраційних листків (тахограм) за поточний день та попередні 28 календарних дні, а в разі відсутності тахокарт надання Бланку підтвердження діяльності, який заповнюється транспортним підприємством та водієм перед рейсом.

Отже, зазначені вище положення зобов`язують автомобільних перевізників та водіїв мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення, до яких відносяться, зокрема, реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв - тахокарти.

Таким чином, водії мають надавати інспектору для контролю реєстраційні заповнені тахокарти (тахограми) у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.

Відсутність у перевізника або незабезпечення водія автобуса перелічених приписами ст. 39 Закону України Про автомобільний транспорт документів, є підставою для застосування до перевізника штрафних санкцій відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Представником позивача у позовній заяві вказано, що водій мав при собі діючу картку водія. Наявність у водія іншого альтернативного документу картки водія відповідачем не заперечується. Законодавець прямо визначає обов`язок водія транспортного засобу обладнаного цифровим тахографом мати один з передбачених Інструкцією №385 альтернативних документів: або картку водія (яка була наявна) або роздруківку даних роботи тахографа. Матеріали справи містять копію картки водія, який здійснював перевезення. Отже висновок відповідача про відсутність на момент перевірки у водія одного з документів, визначених п. 3.3 Інструкції № 385 не знайшов свого належного підтвердження під час розгляду цієї справи.

Суд зазначає, що вказані доводи представника позивача є необґрунтованими та недоведеними, оскільки під час розгляду справи зі змісту наданих представником відповідача пояснень та дослідженого відеозапису встановлено, що транспортний засіб позивача - VOLVO-тягач державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , SCHMITZ державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , обладнано аналоговим тахографом.

Доказів протилежного або доказів на спростування вказаного до суду надано не було.

Відтак водій під час керування вказаним транспортним засобом мав надати перевіряючим тахокарту, а не картку водія використання якої є обов`язковим при наявності у транспортному засобі, обладнаному цифровим тахографом.

Водночас, під час проведення перевірки перевіряючими було встановлено: - відсутність заповненої тахокарти водія ОСОБА_1 .

З наявної в матеріалах справи копії тахокарти, яка і була надана водієм під час проведення перевірки встановлено, що остання не містить в собі обов`язкових реквізитів, а саме назви кінцевого маршруту транспортного засобу. Натомість у вказаній тахокарті зазначено дату "24.05.2023 року" та остання містить відмітки про початок руху о 09:00 годині. В той же час з дослідженого відеозапису встановлено, що водієм під час проведення перевірки було вказано, що початок зміни відбувся о 21:00 годин 24.05.2023 року.

При цьому, водій з актом №АР 004476 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 25.09.2023 року був ознайомлений, в поясненнях зазначив: «карту змінив о 21:00 24.09.2023».

Відтак оскільки початок руху транспортного засобу відбувся 24.05.2023 року о 09:00 годині, то тахокарту належало змінити 25.09.2023 року 09:00 годині, проте станом на час проведення перевірки, яка відбулась 25.09.2023 року о 12:25 годині, водієм не було надано перевіряючим тахокарти за 25.09.2023 року.

Отже висновок перевіряючого про відсутність на момент перевірки у водія, який здійснював перевезення, одного з документів, визначених п.3.3 Інструкції №385, під час розгляду справи не спростовано.

Досліджений під час розгляду справи відеозапис встановленого порушення також не спростовує.

Під час розгляду справи судом встановлено також доводи представника позивача стосовно того, що постанову про накладення адміністративно-господарського штрафу не отримано та наводяться зауваження про сутність порушення, які є відмінними від фактичних встановлених під час проведення перевірки. При цьому, позивачем не оспорюється процедура проведення перевірки, винесення постанови та у повній мірі визнаються обов`язки водія та перевізника.

Стосовно доводів представника позивача про те, що оскаржувана у даній справі постанова не отримана встановлено наступне.

Повідомленням № 78323/38/24-23 від 11.10.2023, направленим поштою рекомендованим листом № 0600052262477, позивача було викликано для розгляду справи на 19.10.2023 року з 09:00 до 12:00.

За даними вебсайту АТ «Укрпошта» щодо відправлення № 0600052262477 вказаний лист отримано, про що свідчить відмітка «Відправлення вручено: за довіреністю» 16.10.2023 року. Таким чином, позивач був заздалегідь повідомлений про час та місце розгляду означеного акту, натомість неотримання вказаної кореспонденції знаходиться у сфері його відповідальності.

Також, суд зазначає, що відповідно до п. 25 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Відповідно до п. 26 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності).

Водночас, представником позивача не наведено жодних доводів та не надано доказів, які б підтверджували неможливість отримання ним повідомлення чи прибуття для розгляду справи. З огляду на зазначене, відповідно пункту 27 Порядку, яким передбачено, що у разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі, Відділом державного нагляду (контролю) у Харківській області правомірно розглянуто справу та прийнято рішення без участі представника позивача.

Крім того, суд зазначає, що представником позивача під час розгляду справи не надано до суду доказів того, що станом на час розгляду справи відповідачем позивач мав будь-які докази, що могли б мати вплив на розгляд вказаної справи посадовою особою відповідача.

Під час розгляду справи встановлено, що згідно з приписами пункту 29 Порядку № 1567, копію постанови № 034896 від 19.10.2023 направлено 19.10.2023 позивачу, разом із супровідним листом від 19.10.2023 № 81214/38/24-23 рекомендованим повідомленням № 0600054538291.

За даними вебсайту АТ «Укрпошта» щодо відправлення № 0600054538291 вказаний лист отримано, про що свідчить відмітка «Відправлення вручено: за довіреністю» 20.10.2023 року. Таким чином, доводи про неотримання постанови позивачем є такими, що не підтверджуються обставинами справи.

Також, суд зазначає, що у позовній заяві представником позивача наводяться зауваження, які є відмінними від фактичних обставин справи. Так, під час перевірки встановлено, що водієм транспортного засобу позивача не було надано перевіряючим неналежним чином заповнену тахокарту, яка мала бути у останнього в наявності станом на момент проведення перевірки, а отже така у водія була відсутня.

Відтак, доводи представника позивача, викладені у позовній заяві, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справі.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із положеннями ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Товариства з додатковою відповідальністю "Харківське автотранспортне підприємство №16363".

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з додатковою відповідальністю "Харківське автотранспортне підприємство №16363" (вул. Роганська, буд. 160, м. Харків, 61172) до Державної служби України з безпеки на транспорті (просп. Перемоги, буд. 14,м. Київ,01135), Відділ державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 6 під., 7 пов.,м. Харків,61022) про скасування постанови - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Мельников Р.В.